
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 липня 2021 року м. Одеса Справа №№ 420/4202/21
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Іванова Е.А.
за участі: секретаря Ягенської К.О. представників: позивача Бойко Я.В., представника позивача Шуляк Р.В., третьої особи ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м.Одесі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_2 до Головного управління Національної поліції в Одеській області, за участі третіх осіб на стороні відповідача без самостійних вимог на предмет спору Подільського районного управління поліції ГУНП в Одеській області, ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити певні дії,-
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Одеській області у якому просить суд визнати протиправним та скасувати наказ відповідача від 01.03.2021 року №406 о/с «По особовому складу» в частині призначення позивача на посаду заступника начальника сектору дізнання Подільського районного управління поліції ГУНП в Одеській області та звільнення з посади заступника начальника слідчого відділу Подільського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Одеській області та зобов`язання відповідача вчинити певні дії, а саме: призначити позивача на посаду заступника начальника слідчого відділу Подільського районного управління поліції ГУНП в Одеській області згідно рапорту від 12.01.2021 року. В обґрунтування позову ОСОБА_2 вказала, що 09.02.2021 року вийшла з декретної відпустки та подала повторно рапорт про призначення на посаду заступника начальника слідчого відділу Подільського районного управління поліції ГУ НП в Одеській області в зв`язку з реорганізацією Подільського відділу поліції, натомість на підставі протоколу кадрової комісії ГУ НП з кадрових питань від 24.02.2021 року від 24.02.2021 року №9/2276 відповідачем виданий наказ від 01.03.2021 року №406 о/с «По особовому складу» яким позивача призначено на посаду заступника начальника сектору дізнання Подільського районного управління поліції ГУНП в Одеській області та звільнено з посади заступника начальника слідчого відділу Подільського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Одеській області, з яким вона не погоджується, оскільки вона не надавала на це згоди, а посади, яку вона займала та на яку її призначили не є рівнозначними, крім різниці функціональних обов`язків, дані посади є нерівнозначними також в частині розміру грошового забезпечення, в тоді як посаду, яку вона займала залишилась в новому штаті та їй її не запропонували.
Відповідач надав відзив у якому просить відмовити у задоволені позову з підстав того, що капітан поліції ОСОБА_2 займала посаду заступника начальника слідчого відділу Подільського відділу поліції ГУ НП в Одеській області та позивача попереджали про можливе наступне звільнення у зв`язку з реорганізацією підрозділів ГУ НП в Одеській області відповідно до наказу Національної поліції України №1033 від 24.12.2020року. 12.01.2021 та 10.02.2021 року позивач подавала рапорти про бажання призначатись на посаду заступника начальника слідчого відділу Подільського районного управління поліції ГУ НП в Одеській області, проте жоден з керівників (безпосередні, прямі) накладаючи резолюції не погодили таке призначення позивача. Наказом Національної поліції України від 24.12.2020року №1033 «Про організаційно-штатні зміни в Головному управління НП в Одеській області» посада яку займала позивач скорочена та введено новий штат Подільського районного управління поліції ГУ НП в Одеській області. 09.02.2021 року капітану поліції ОСОБА_2 , було запропоновано рівнозначну посаду – заступник начальника сектору дізнання Подільського РУП ГУ НП в Одеській області, однак від запропонованої посади вона відмовилась. Рішенням кадрової комісії ГУ НП в Одеській області протокол від 24.02.2021р. №9/2276 внесено пропозиція про призначення ОСОБА_2 на посаду заступника начальника сектору дізнання Подільського районного управління поліції ГУНП в Одеській області, яка наказом ГУ НП в Одеській області №406 о/с від 01.03.2021р. реалізована та позивач призначена на вказану посаду. Тобто, позивача не позбавлено спеціального звання та не понижено у спеціальному званні, а лише переміщено на рівнозначну посаду для більш ефективної служби, виходи з інтересів служби. Згідно з ч. 1 ст. 59 Закону України № 580, служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень.
Відповідно до ч. 3 ст. 59 Закону України № 580, рішення з питань доходження служби оформлюються письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких установлюються Міністерством внутрішніх справ України.
Ч. 4 ст. 59 Закону України № 580 визначено, видавати накази по особовому складу можуть керівники органів, підрозділів, закладів та установ поліції відповідно до повноважень, визначених законом та іншими нормативно-правовими актами, та номенклатурою посад, затвердженою Міністерством внутрішніх справ України.
Поліція має спеціальний статус , а тому в частині прийняття, переміщення, та звільнення осіб зі служби застосовує норми спеціального законодавства, а трудове законодавство застосовує коли нормами спеціального законодавства не врегульовані спірні правовідносини. Суб`єкт владних повноважень, яким є поліція наділений дискреційними повноваженнями з питань переміщення поліцейських на рівнозначні посади для більш ефективної служби, виходячи з інтересів служби, а тому суд не вправі перебирати на себе функції вказаного суб`єкта владних повноважень.
Третя особа ОСОБА_1 у судовому засіданні підтримав заперечення відповідача щодо задоволення позову.
Ухвалою суду від 05.04.2021 року відкрито позовне провадження в адміністративній справі та вирішено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.
Ухвалою суду від 30.04.2021 року зобов`язано відповідача надати суду певні відомості та документи.
Ухвалою суду без виходу до нарадчої кімнати від 25.05.2021р. продовжений строк підготовчого провадження на 30 днів.
В підготовчому засіданні 07.06.2021 року суд без виходу до нарадчої кімнати з занесенням до протоколу судового засідання ухвалив залучити ОСОБА_1 до участі в розгляді справи як третю особу на стороні відповідача без самостійних вимог на предмет спору.
Ухвалою суду від 29.06.2021року закрито підготовче провадження та призначена справа для розгляду по суті.
Дослідивши документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Наказом начальника ГУ НП в Одеській області №1039 о/с від 15.08.2019 року капітана поліції ОСОБА_2 на підставі її рапорту призначено заступником начальника слідчого відділу Подільського відділу поліції ГУ в Одеській області з встановленням посадового окладу 2950грн. звільнивши її з посади начальника другого відділення слідчого відділу (з розслідування злочинів середньої та невеликої тяжкості) (т.1 а.с.98).
На підставі рапорту позивача про достроковий вихід з неоплачуваної відпустки Головним управлінням НП в Одеській області виданий наказ №216 о/с від 15.02.2021р. яким уважати приступившими до виконання службових обов`язків капітана поліції ОСОБА_2 заступника начальника слідчого відділу Подільського відділу поліції ГУ НП в Одеській області встановивши посадовий оклад 2850грн., та надбавку за специфічні умови проходження служби в поліції у розмірі 60% (в матеріалах справи).
Наказом Національної поліції України від 24.12.2020 №1033 «Про організаційно-штатні зміни в Головному управлінні Національної поліції в Одеській області» посада заступника начальника слідчого відділу Подільського відділу поліції ГУ НП в Одеській області скорочена.
Позивач 04.01.2021р. був попереджений про можливе наступне звільнення у зв`язку з реорганізацією підрозділів ГУ НП в Одеській області за наказом №1033 від 24.12.2020р. (т.1 а.с.91)
10.02.2021 року капітан поліції ОСОБА_2 подала рапорт на ім`я начальника ГУ НП в Одеській області, яким просила в зв`язку з організаційно-штатними змінами відповідно до абз.1 п.3 ч.1 ст.65 Закону України «Про національну поліцію» призначити її на посаду заступника начальника слідчого відділу Подільського районного управління поліції ГУ НП в Одеській області. (т.1 а.с.11).
09.02.2021р. позивачу пропонувалась посада заступника начальника сектору дізнання Подільського районного управління П, від якої вона відмовилась, про що був складений акт (т.1 а.с.108).
На підставі протоколу кадрової комісії ГУ НП в Одеській області з кадрових питань №9/2276 від 24.02.2021р. Наказом №406 о/с від 01.03.2021 року начальника ГУ НП в Одеській області позивача призначено заступником начальника сектору дізнання Подільського районного управління поліції ГУНП в Одеській області установивши посадовий оклад 2850грн., надбавку за специфічні умови проходження служби в поліції у розмірі 55% звільнівши з посади заступника начальника слідчого відділу Подільського відділу поліції ГУ НП в Одеській області.
З огляду на зміст витягу з протоколу кадрової комісії ГУ НП в Одеській області з кадрових питань №9/2276 від 24.02.2021р. комісія слухала інформацію секретаря комісії з кадрових питань ОСОБА_3 , щодо наявних вакантних посад по службам в новостворених територіальних підрозділах ГУ НП в Одеській області станом на 24.02.2021р. та вирішила керуючись ст.60,65,68 Закону України «Про національну поліцію України» враховуючи досвід роботи, освітній рівень, сімейний стан, стан здоров`я, та ставлення поліцейських до виконання службових обов`язків запропонувати к-ну поліції ОСОБА_2 3-и вакантні посади, а саме: заступника начальника сектору дізнання Подільського РУП ГУ НП в Одеській області, старший слідчий слідчого відділення відділу поліції №2 Одеського районного управління поліції №1 ГУ НП в Одеській області, старшого слідчого слідчого відділення №1 слідчого відділу Ізмаїльського районного відділу поліції ГУ НП в Одеській області, яка відмовилась від призначення на запропоновані посади.
Водночас надалі комісія, керуючись ст.ст.60,65,68 Закону України «Про національну поліцію України», враховуючи набутий досвід, освітній рівень, думку прямих керівників та ставлення поліцейського до виконання службових обов`язків вирішила внести начальникові ГУ НП в Одеській області пропозицію щодо призначення капітана поліції ОСОБА_2 , яка відмовилась щодо призначення на запропоновані посади: заступника начальника сектору дізнання Подільського РУП ГУ НП в Одеській області, старший слідчий слідчого відділення відділу поліції №2 Одеського районного управління поліції №1 ГУ НП в Одеській області, старшого слідчого слідчого відділення №1 слідчого відділу Ізмаїльського районного відділу поліції ГУ НП в Одеській області.
Судом встановлено, що граничне спеціальне звання за Наказом Національної поліції України №142 віл 04.12.2015р. (зі змінами внесеними Наказом №956 від 08.12.2020р.) «капітан поліції» відповідає таким посадам –заступник начальника відділення поліції, заступник начальника відділу, начальник сектору (відділення, чергової частини), заступник начальника сектору (відділення, чергової частини) (т.1 а.с.124).
Тобто попередня посада позивача та посада на яку призначена позивач за оскаржуваним наказом відповідають одному званню- капітан поліції.
При реорганізації ГУ НП в Одеській області мета та функції ліквідованого Подільського відділу поліції ГУ НП в Одеській області та новоствореного Подільського районного управління ГУ НП в Одеській області не змінились, проте через адміністративно-територіальну реформу збільшились межи території обслуговування через об`єднання громад за рахунок приєднання Любашівський, Кодимський та Балтського районів до Подільського району.
Як вказав у письмових поясненнях представник відповідача, саме через те, що у позивача на утриманні малолітня дитина, а на новій посаді заступника збільшується обсяг навантаження у зв`язку із виконанням функціональних обов`язків по посаді, через що позивачу необхідно було б часто здійснювати відрядження в інші населені пункти з метою контролю підпорядкованих підрозділів слідства у відділеннях №1 (м.Балта) та відділенні №2 (м.Кодима) її не було призначено на цю посаду (т.1 а.с.176).
Згідно витягу зі штатного розкладу Головного управління НП в Одеській області станом на 31.12.2020 року посадовий оклад по посаді яку займала позивач – заступник начальника слідчого відділу Подільського районного управління поліції був -2950грн. (т.1 а.с.134) тоді як посадовий оклад по новій посаді заступника начальника сектору дізнання за новим штатом -2850грн. (т.1 а.с.135).
Тобто при порівнянні окладів за новою посадою та старою вбачається, що різниця в бік зменшення становить 100грн.
Суд критично ставиться до аргументів представника відповідача, що розмір грошового забезпечення на новій посаді позивача не зменьшився, так як вбачається з витягів з особової картки за лютий 2012року позивачу було за 20 календарних днів служби після виходу з декретної відпустки нараховано 11255,02грн. , тоді як за 30 календарних днів служби у березні 2012 року на новій посаді нараховано 14835,98грн. з яких 1218,99грн. –індексація, яка не нараховувалась в лютому.
На посаду на яку позивач подавала рапорт про її призначення наказом Начальника ГУ НП в Одеській області №462 від 04.03.2021 року призначено п/п-ка ОСОБА_1 , який до цього займав посаду начальника першого відділення (з розслідування тяжких та особливо тяжких злочинів) слідчого відділу Подільського відділу поліції ГУ НП в Одеській області(т.1 а.с.219).
Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
У «Науковому висновку щодо меж дискреційного повноваження суб`єкта владних повноважень та судового контролю за його реалізацією», опублікованому на офіційному сайті Верховного Суду, зазначено, що «критеріями судового контролю за реалізацією дискреційних повноважень є: критерії перевірки діяльності публічної адміністрації, встановлені Кодексом адміністративного судочинства України, зокрема, мета, з якою дискреційне повноваження надано, об`єктивність дослідження доказів у справі, принцип рівності перед законом, безсторонність; публічний інтерес, задля якого дискреційне повноваження реалізується; зміст конституційних прав та свобод особи; якість викладення у дискреційному рішенні доводів, мотивів його прийняття».
Суд перевіряє дії відповідача на відповідність вимогам ч.2-3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - України).
Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 №580-VIII.
Відповідно до вимог статті 1 цього Закону Національна поліція України (далі - поліція) - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.
Стаття 3 Закону №580-VIII передбачає, що у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.
Закон №580-VIII є спеціальним законодавчим актом, який регулює правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України.
Згідно з частиною першою статті 13 Закону № 580-VIII систему поліції складають: 1) центральний орган управління поліцією; 2) територіальні органи поліції.
Пунктом 8 частини десятої статті 62 Закону № 580-VIII визначено, що поліцейський може бути переміщений по службі залежно від результатів виконання покладених на нього обов`язків та своїх професійних, особистих якостей.
Відповідно до частини першої статті 17 Закону № 580-VIII, поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 18 Закону України «Про Національну поліцію» встановлено, що поліцейський зобов`язаний професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва.
Відповідно до частини першої статті 59 Закону України «Про Національну поліцію», служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень.
Частина 3 цієї статті передбачає, що рішення з питань проходження служби оформлюються письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких установлюються Міністерством внутрішніх справ України.
На підставі частин 4, 5 статті 59 Закону №580-VIII, видавати накази по особовому складу можуть керівники органів, підрозділів, закладів та установ поліції відповідно до повноважень, визначених законом та іншими нормативно-правовими актами, та номенклатурою посад, затвердженою Міністерством внутрішніх справ України.
Порядок підготовки та видання наказів щодо проходження служби в поліції встановлює Міністерство внутрішніх справ України.
Відповідно до частини 1 статті 65 Закону №580-VIII, переміщення поліцейських здійснюється: 1) на вищу посаду - у порядку просування по службі; 2) на рівнозначні посади: для більш ефективної служби, виходячи з інтересів служби; за ініціативою поліцейського; у зв`язку зі скороченням штатів або проведенням реорганізації; у разі необхідності проведення кадрової заміни в місцевостях з особливими природними, географічними, геологічними, кліматичними, екологічними умовами (далі - місцевості з визначеним строком служби); за станом здоров`я - на підставі рішення медичної комісії; з меншим обсягом роботи з урахуванням професійних і особистих якостей - на підставі висновку атестації; у разі звільнення з посади на підставі рішення місцевої ради про прийняття резолюції недовіри відповідно до статті 87 цього Закону; 3) на посади, нижчі ніж та, на якій перебував поліцейський: у зв`язку зі скороченням штатів або реорганізацією в разі неможливості призначення на рівнозначну посаду; за станом здоров`я - на підставі рішення медичної комісії; через службову невідповідність - на підставі висновку атестації з урахуванням професійних і особистих якостей; за ініціативою поліцейського; як виконання накладеного дисциплінарного стягнення - звільнення з посади відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України; у разі звільнення з посади на підставі рішення місцевої ради про прийняття резолюції недовіри, відповідно до статті 87 цього Закону; 4) у зв`язку із зарахуванням на навчання до вищого навчального закладу із специфічними умовами навчання, який здійснює підготовку поліцейських, на денну форму навчання, а також у разі призначення на посаду після закінчення навчання.
Згідно ст.68 Закону України №580-VIII у разі здійснення реорганізації, внаслідок якої на підставі відповідного наказу скорочуються посади в органі чи окремому підрозділі органу (закладу, установи) поліції, поліцейський, посада якого буде скорочена, має бути персонально письмово попереджений про можливе наступне звільнення зі служби в поліції за два місяці до такого звільнення.
Поліцейський, посада якого скорочена, може бути призначений за його згодою з урахуванням досвіду роботи, освітнього рівня, стану здоров`я, ставлення до виконання службових обов`язків на іншу посаду в будь-якому органі (закладі, установі) поліції до закінчення двомісячного строку з дня його персонального попередження про можливе подальше звільнення зі служби в поліції відповідно до частини першої цієї статті.
Таким чином, в разі скорочення посади на якій працював позивач, як на цьому наполягає відповідач, призначення його на іншу посаду повинно відбуватися тільки за його згодою.
Частинами 8, 9 статті 65 Закону України «Про Національну поліцію» встановлено, що переведення поліцейського може здійснюватися за його ініціативою, ініціативою прямих керівників (начальників), керівників інших органів (закладів, установ) поліції, які порушили питання про переміщення.
Переведення поліцейського здійснюється на підставі єдиного наказу про звільнення із займаної посади та направлення для подальшого проходження служби до іншого органу (закладу, установи) поліції та про призначення на посаду в органі (закладі, установі) поліції, до якого переміщується поліцейський.
Закон України «Про Національну поліцію» не містить визначення «рівнозначна посада».
Таке визначення закріплено у пункті 3 частини 1 статті 2 Закону України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року №889-VIII, а саме: рівнозначна посада - посада державної служби, що належить до однієї групи оплати праці з урахуванням юрисдикції державного органу.
Закон України «Про державну службу» не містить визначень термінів «вища посада» та «нижча посада». Їх можна сформулювати, спираючись на тлумачення терміна «рівнозначна посада». Таким чином, із двох посад вищою є посада, яка належить до вищої групи оплати праці або до тієї самої групи оплати праці, але наявна в державному органі з широкою юрисдикцією. Відповідно нижчою посадою є посада державної служби, яка належить до нижчої групи оплати праці без урахування юрисдикції державного органу, а також посада державної служби у державному органі з нижчим рівнем юрисдикції в межах однієї групи оплати праці.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Так, 28.11.2018 року Верховний Суд, розглядаючи справу №820/6677/16, сформував наступні висновки:
« 29. Зі змісту позовних вимог вбачається, що спірні правовідносини виникли з приводу застосування відносно позивача підпункту 2 пункту 1 частини першої статті 65 Закону України «Про Національну поліцію».
30. Так, аналіз наведеної правової норми дає підстави для висновку, що її застосування можливе виключно в разі переміщення особи на рівнозначну посаду.
31. В свою чергу визначення рівнозначної посади міститься в Законі України "Про державну службу" та відповідно до статті 2 цього Закону означає посаду державної служби, що належить до однієї групи оплати праці з урахуванням юрисдикції державного органу.
32. Так, за змістом статті 51 Закону України "Про державну службу", посади державної служби з метою встановлення розмірів посадових окладів поділяються на такі групи оплати праці: до групи 1 належать посади керівників державних органів і прирівняні до них посади; до групи 2 належать посади перших заступників керівників державних органів і прирівняні до них посади; до групи 3 належать посади заступників керівників державних органів і прирівняні до них посади; до групи 4 належать посади керівників самостійних структурних підрозділів державних органів і прирівняні до них посади; до групи 5 належать посади заступників керівників самостійних структурних підрозділів державних органів і прирівняні до них посади; до групи 6 належать посади керівників підрозділів у складі самостійних структурних підрозділів державних органів, їх заступників і прирівняні до них посади; до групи 7 належать посади головних спеціалістів державних органів і прирівняні до них посади; до групи 8 належать посади провідних спеціалістів державних органів і прирівняні до них посади; до групи 9 належать посади спеціалістів державних органів і прирівняні до них посади. Прирівняння посад державної служби проводиться Кабінетом Міністрів України під час затвердження схеми посадових окладів на посадах державної служби за поданням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері трудових відносин, погодженим із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби.
33. Крім того зі змісту наведеної статті вбачається, що державні органи поділяються за юрисдикцією, яка поширюється: на всю територію України, на територію однієї або кількох областей, міста Києва або Севастополя, або на територію одного або кількох районів, міст обласного значення, в залежності від чого встановлюється відповідний розмір посадових окладів працівників».
Отже, правовий висновок Верховного Суду у вказаній справі свідчить про застосування Закону України "Про державну службу" при визначені рівнозначності посад поліцейських.
Відповідно до розділу ІІ Порядку підготовки та видання наказів щодо проходження служби в поліції» затвердженого Наказом Міністерства внутрішніх справ України «Про затвердження Порядку підготовки та видання наказів щодо проходження служби в поліції» № 1235 від 23.11.2016 р підставою для видання наказів по особовому складу є такі зміни в службовій діяльності, зокрема, як переміщення по службі.
За приписами пункту 2 розділу ІІІ Порядку № 1235 підставою для підготовки та видання наказів по особовому складу є документи з питань проходження служби, подані до підрозділу кадрового забезпечення поліцейським, його керівником або працівником, який здійснює кадрове забезпечення підрозділу.
Пунктом 3 розділу ІІІ Порядку № 1235 перелік документів з питань проходження служби визначається згідно з Переліком документів з питань проходження служби, затвердженим наказом МВС України від 23 листопада 2016 року № 1235.
Відповідно до пункту 4 розділу ІІІ Порядку № 1235 у разі необхідності для підготовки наказів можуть витребовуватися документи з певних питань проходження служби в поліції, передбачені чинним законодавством України.
Переліком визначено, що документами з питань проходження служби є: рапорт (заява), що пишеться власноручно у довільній формі; подання про призначення на посаду; подання про встановлення додаткових видів грошового забезпечення.
Та з огляду на зміст оскаржуваного наказу №406 о/с від 01.03.2021р. встановлено що він виданий без жодної з перелічених підстав.
Та як встановлено судом рапорти позивача від 12.01.2021 року та від 10.02.2021року про призначення на посаду заступника начальника слідчого відділу Подільського районного управління поліції ГУНП в Одеській області розглянуті керівництвом ГУ НП в Одеській області не були та матеріали справи не містять доказів що це спростовує.
Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 27.07.2012 р. № 650 затверджено Інструкцію з оформлення документів у системі МВС України (надалі - Інструкція №650), вимоги якої поширюються на організаційно-розпорядчі документи - накази, доручення, положення, рішення, протоколи, акти, листи тощо, які створюються в результаті діяльності органів і підрозділів внутрішніх справ, навчальних закладів, науково-дослідних установ, підприємств, установ і організацій, що належать до сфери управління МВС.
Згідно Інструкції № 650: рапорт - письмове звернення працівника до вищої посадової особи з викладом питань службового чи особистого характеру і висловленням у зв`язку з цим відповідного прохання; подання - документ, що містить пропозиції про призначення, переміщення або заохочення особового складу, а також рекомендації щодо визначених дій і заходів з питань діяльності установ; доповідна записка - документ, адресований керівникові установи, яким останній інформується про невідомий йому факт, подію тощо, з обов`язковим внесенням пропозицій.
Принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень полягає в тому, що рішення повинно бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, на оцінці всіх фактів та обставин, що мають значення. В рішенні № 37801/97 від 1 липня 2003 р. по справі «Суомінен проти Фінляндії» Європейський суд вказав, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
Вказані принципи були порушені відповідачем, оскільки спірний наказ не містить підстав для його прийняття з відповідним обґрунтуванням.
Також підставою для прийняття спірного наказу зазначено протокол кадрової комісії ГУ НП з кадрових питань №9/2276 від 24.02.2021р., тоді як згідно ч.2 ст.68 Закону України №450 такою підставою повинна бути згода особи посада якої скорочується.
У «Науковому висновку щодо меж дискреційного повноваження суб`єкта владних повноважень та судового контролю за його реалізацією», опублікованому на офіційному сайті Верховного Суду, зазначено, що «дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи без діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі».
Зважаючи на пункт 3 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якого у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, суд перевіряє обґрунтованість оскаржених наказів відповідача.
Наведене узгоджується з передбаченим пунктом 1 статті 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року правом особи на доступ до суду, що, зокрема, включає такий аспект, як право на розгляд справи судом із «повною юрисдикцією», тобто судом, що має достатні та ефективні повноваження щодо: повторної (після адміністративного органу) оцінки доказів; встановлення обставин, які були підставою для прийняття оскарженого адміністративного рішення; належного поновлення прав особи за результатами розгляду справи по суті (пункт 70 рішення Європейського суду з прав людини від 28 червня 1990 року у справі «Обермейєр проти Австрії»; п. 155 рішення Європейського суду з прав людини від 4 березня 2014 року у справі «Гранд Стівенс проти Італії»).
При цьому, стосовно судового контролю за дискреційними адміністративними актами Європейський суд з прав людини виробив позицію, за якою за загальним правилом національні суди повинні утриматися від перевірки обґрунтованості таких актів, однак все ж суди повинні проконтролювати, чи не є викладені у них висновки адміністративних органів щодо обставин у справі довільними та нераціональними, непідтвердженими доказами або ж такими, що є помилковими щодо фактів; у будь-якому разі суди повинні дослідити такі акти, якщо їх об`єктивність та обґрунтованість є ключовим питанням правового спору (пункт 111 рішення від 31 липня 2008 року у справі «Дружстевні заложна пріа та інші проти Чеської Республіки»; пункт 157 рішення від 21 липня 2011 року у справі «Сігма радіо телевіжн лтд. проти Кіпру»; пункт 44 рішення від 22 листопада 1995 року у справі «Брайєн проти Об`єднаного Королівства»; пункт 156-157, 159 рішення від 21 липня 2011 року у справі «Сігма радіо телевіжн лтд. проти Кіпру»; пункт 4 рішення Європейської комісії з прав людини щодо прийнятності від 8 березня 1994 року у справі «ISKCON та 8 інших проти Об`єднаного Королівства»; пункт 47-56 рішення від 2 грудня 2010 року у справі «Путтер проти Болгарії»).
На думку суду, відповідачем в ході судового розгляду справи не надано документального підтвердження наявності підстав для прийняття щодо позивача оскаржуваного наказу.
Поняття дискреційних повноважень наведене у Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, відповідно до якої під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин (Постанова Верховного Суду від 27.02.2018 року у справі №816/591/15-а, провадження №К/9901/4844/18).
Частинами 8, 9 статті 65 Закону України «Про Національну поліцію» встановлено, що переведення поліцейського здійснюється на підставі єдиного наказу про звільнення із займаної посади та направлення для подальшого проходження служби до іншого органу (закладу, установи) поліції та про призначення на посаду в органі (закладі, установі) поліції, до якого переміщується поліцейський.
З урахуванням зазначеного, наказ ГУНП в Одеській області №406 від 01.03.2021 року в частині призначення ОСОБА_2 на посаду заступника начальника сектору дізнання Подільського районного управління поліції ГУНП в Одеській області та звільнення з посади заступника начальника слідчого відділу Подільського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Одеській області прийнято без урахуванням усіх фактичних обставин справи та з порушенням норм законодавства, а тому він є протиправним та підлягає скасуванню.
Щодо вимог зобов`язати відповідача вчинити певні дії, а саме: призначити позивача на посаду заступника начальника слідчого відділу Подільського районного управління поліції ГУНП в Одеській області згідно рапорту від 12.01.2021 року, то суд зазначає наступне.
З огляду на зміст рапорту від 12.01.2021р. адресованого начальнику Подільського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Одеській області, то в ньому не зазначено жодного прохання позивача, тоді як в рапорті від 10.02.2021р. адресованого Начальнику ГУ НП в Одеській області вже міститься прохання до відповідача про призначення на посаду заступника начальника сектору дізнання Подільського районного управління поліції ГУНП в Одеській області та як встановлено вище судом даний рапорт відповідачем не розглядався, а тому відсутні підставі для зобов`язання Головне управління НП в Одеській області призначити позивача на посаду заступника начальника слідчого відділу Подільського районного управління поліції ГУНП в Одеській області згідно рапорту від 12.01.2021 року.
Та для повного захисту порушених прав позивача відповідно до ч.2 ст.9 КАС України суд вважає необхідним вийти за межи позовних вимог та зобов`язати відповідача розглянути рапорт ОСОБА_2 від 10.02.2021 року про призначення її на посаду заступника начальника слідчого відділу Подільського районного управління поліції ГУНП в Одеській області.
Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Керуючись ст.ст. 2-9, 14, 241-246, 255, 295 КАС України, суд,
ВИРІШИВ:
Позов ОСОБА_2 до Головного управління Національної поліції в Одеській області задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Одеській області від 01.03.2021 року №406 о/с «По особовому складу» в частині призначення ОСОБА_2 на посаду заступника начальника сектору дізнання Подільського районного управління поліції ГУНП в Одеській області та звільнення з посади заступника начальника слідчого відділу Подільського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Одеській області.
Зобов`язати Головне управління Національної поліції в Одеській області розглянути рапорт ОСОБА_2 від 10.02.2021року про призначення позивача на посаду заступника начальника слідчого відділу Подільського районного управління поліції ГУНП в Одеській області.
В решті позовних вимог відмовити.
Рішення набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами встановленими ст..ст.293, 295 та п. 15-5 розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний зміст рішення виготовлений 29.07.2021 року.
Суддя Іванов Е.А.
Судове рішення № 98675995, Одеський окружний адміністративний суд було прийнято 29.07.2021. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти необхідні відомості про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити необхідні відомості.
Це рішення відноситься до справи № 420/4202/21. Компанії, які зазначені в тексті цього судового документа: