Рішення № 98675704, 29.07.2021, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 липня 2021 р. № 400/4681/21 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Брагар В. С. в порядку письмового провадження розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , до відповідача:Центрального відділу Державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), вул. Артилерійська, 18, офіс 5, м. Миколаїв, 54001,

треті особи:Миколаївська місцева прокуратура № 1, вул. Нікольська, 73, м. Миколаїв, 54001,

про:визнання протиправними та скасування від 25.11.2020 ВП № 63709076, від 30.04.2021 ВП № 63709076,

ОСОБА_1 (далі – позивач) звернулась з позовом до Центрального відділу Державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) (далі - відповідач) третя особа Миколаївська місцева прокуратура № 1 з вимогами визнання протиправними та скасування від 25.11.2020 ВП № 63709076, від 30.04.2021 ВП № 63709076.

В обгрунтування позовних вимог позивач зазначила, що відповідачем протиправно винесено постанову ВП№63709076 від 30.04.2021 року про стягнення виконавчого збору, та постанову ВП№63709076 від 25.11.2020 року про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, оскільки відповідно до п.1 ч.5 ст.27 Закону України "про виконавче провадження" виконавчий збір не стягується за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів (крім виконавчих документів про стягнення аліментів, за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за дванадцять місяців), накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню.

Відповідач відзив на позовну заяву не надав, про дату час та місце судового засідання повідомлений належним чином. Жодних заяв не надавав.

Третьою особою пояснень, заперечень щодо позовних вимог не надано.

Ухвалою суду від 29.06.2021 року відкрито провадження по справі призначено судове засідання на 07.07.2021 р.

Відповідач та третя особа в судове засідання призначене на 07.07.2021 рік не з`явились. Про дату судового засідання призначеного на 28.07.2021 рік повідомлялись судовими повістками.

Відповідач та третя особа в судове засідання призначене на 28.07.2021 рік не з`явились, заяв та клопотань не надавали.

28.07.2021 року від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч. 9 ст. 205 КАС України, суд розглянув справу у письмовому провадженні.

Дослідив докази, суд, -

ВСТАНОВИВ:

У Центральному відділі Державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) на примусовому виконанні перебуває виконавче провадження ВП№63709076 з виконання ухвали Центрального районного суду м. Миколаєва від 11.11.2020 по справі 490/6041/20 про забезпечення позову: заборони ОСОБА_1 вчиняти із земельною ділянкою площею 999 кв.м, з кадастровим номером 4810137200:01:052:0016 по АДРЕСА_2 , дії, спрямовані на зміну цільового призначення спірної земельної ділянки, присвоєння нової адреси, укладати договори, вчиняти інші правочини щодо неї, а також проведення на ній будь-яких будівельних робіт.

Позивач зазначає, про допущення технічної помилки в частині зазначення дати ухвали по справі490/6041/20, оскільки 11.11.2020 року жодна ухвала по справі 490/6041/20 Центральним районним судом м. Миколаєва не виносилась, однак 09.10.2020 року одночасно з відкриттям провадження судом винесено ухвалу про забезпечення позову.

30.04.2021 року постановою державного виконавця Центрального ДВС Хоменко Інни Валеріївни у ВП №63709076 стягнуто з позивача виконавчий збір у розмірі 12000,00 грн.

25.11.2020 року постановою державного виконавця Центрального ДВС Хоменко Інни Валеріївни у ВП №63709076 визначено розмір мінімальних витрат виконавчого провадження у розмірі 69,00 грн.

Виконавчим документом в межах виконавчого провадження ВП№63709076 є ухвала про забезпечення позову Центрального районного суду м. Миколаєва по справі 490/6041/20.

Позивач вважає, що оскаржувані постанови підлягають скасуванню, оскільки відповідно до п.1 ч.5 ст.27 Закону України "про виконавче провадження" виконавчий збір, щодо накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню, не стягується. Тому, вважаючи, що виконавцем порушено законодавство, яким регулюється діяльність органів примусового виконання рішень, звернулась з відповідним позовом до суду.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Преамбулою Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 № 1404-VІІІ (надалі за текстом також - Закон № 1404-VІІІ) передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

У силу статей 1, 5 Закону № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, законами та нормативно-правовими актами.

Згідно зі статтею 10 Закону № 1404-VIII заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Відповідно до частини першої статті 18 Закону № 1404-VІІІ, виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 26 Закону № 1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Частиною п`ятою вказаної статті встановлено, що виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.

Статтею 42 Закону № 1404-VІІІ визначено, що кошти виконавчого провадження складаються з виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, або основної винагороди приватного виконавця; авансового внеску стягувача; стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження.

Відповідно до частини першої, другої статті 27 Закону №1404-VІІІ виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.

Згідно із частиною п`ятою статті 27 Закону № 1404-VIII, виконавчий збір не стягується: 1) за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів (крім виконавчих документів про стягнення аліментів, за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за дванадцять місяців), накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню; 2) у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини; 3) якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень»; 4) за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цього Закону; 5) у разі виконання рішення приватним виконавцем; 6) за виконавчими документами про стягнення заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії», а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності цим Законом.

Ухвала суду про забезпечення позову є виконавчим документом, безпосередньо в ухвалі зазначено, що ухвала підлягає негайному виконанню у порядку встановленому для виконання судових рішень, тому ухвала відповідає вимогам до виконавчого документа встановлених с.4 ЗУ «Про виконавче провадження».

Відповідно до ч.1 ст.157 ЦПК України ухвала суду про забезпечення позову є виконавчим документом та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така постанова підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

Закон № 1404-VIII є спеціальним законом, що регулює порядок вчинення виконавчих дій, натомість детально дії виконавців під час вчинення виконавчих дій регламентуються Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5 (далі - Інструкція), розробленою відповідно до законів № 1403-VIII і № 1404-VIII, яка визначає окремі питання організації виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб), що відповідно до Закону №1404-VIII підлягають примусовому виконанню.

Частина п`ята статті 27 Закону № 1404-VIII містить чітку норму, в якій передбачено випадки у яких виконавчих збір не стягується, За таких обставин, Суд приходить до висновку у державного виконавця не було підстав для стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 12000,00 грн.

Щодо постанови від 25.11.2020 року про розмір витрат виконавчого провадження, суд зазначає наступне.

Витрати органів державної виконавчої служби та приватного виконавця, пов`язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження.

Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженою наказом Міністерства юстиції України N 512/5 від 02.04.2012, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 02.04.2012 за N 489/20802, розділом VI передбачено, що фінансування виконавчого провадження здійснюється за рахунок коштів виконавчого провадження, визначених статтею 42 Закону.

Витрати виконавчого провадження складаються з мінімальних та додаткових витрат виконавчого провадження.

Виконавець виносить постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження та надсилає її сторонам виконавчого провадження не пізніше наступного робочого дня після її винесення.

Мінімальні витрати виконавчого провадження складаються з плати за користування автоматизованою системою виконавчого провадження та витрат, пов`язаних з винесенням постанов про: відкриття виконавчого провадження; стягнення виконавчого збору (крім випадків, коли виконавчий збір не стягується); стягнення основної винагороди приватного виконавця (крім випадків, коли основна винагорода не стягується); стягнення витрат виконавчого провадження; закінчення виконавчого провадження (повернення виконавчого документа стягувачу).

Витрати, пов`язані з винесенням постанов, включають такі види витрат виконавчого провадження: виготовлення постанов та супровідних листів до них (папір, копіювання (друк) документів, канцтовари);пересилання постанов (конверти, знаки поштової оплати (марки) або послуги маркувальної машини (послуги поштового зв`язку)).

До додаткових витрат виконавчого провадження належать витрати виконавчого провадження, які не визначені цим пунктом як мінімальні витрати виконавчого провадження.

Якщо у разі закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа витрати виконавчого провадження, які здійснювалися приватним виконавцем за рахунок власних коштів, не були стягнуті, приватний виконавець за потреби виносить постанову про стягнення витрат виконавчого провадження, яка підлягає виконанню в порядку, встановленому Законом та цією Інструкцією.

Постанова про стягнення витрат виконавчого провадження надсилається сторонам виконавчого провадження не пізніше наступного робочого дня після її винесення.

Аналізуючи наведені положення, суд дійшов висновку, що стягнення розміру мінімальних витрат виконавчого провадження пов`язується з початком примусового виконання. Останнє виконавець розпочинає на підставі виконавчого документа, відтак одночасно з відкриттям виконавчого провадження повинен вирішити питання про розмір витрат виконавчого провадження та винести постанову.

Разом із тим, підставою для стягнення з боржника мінімальних витрат виконавчого провадження у даному виконавчому провадженні №63709076 є постанова державного виконавця про відкриття виконавчого провадження по виконанню ухвали про забезпечення позову, протиправність якої в адміністративному чи судовому порядку не визнавалась, а постанова про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження винесена після відкриття зазначеного виконавчого провадження, тобто, є наслідком попередніх дій відповідача, тому суд не вбачає законних підстав для скасування постанови від 25.11.2020 року у ВП №63709076 про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження у розмірі 69,00 грн.

Частиною 2 ст. 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 1 та 2 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до ст. 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності..

Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Під час звернення до суду з даним позовом, позивачем було сплачено судовий збір в сумі 908,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 0.0.2173313690.1 від 23.06.2021 року.

У зв`язку із частковим задоволенням позовних вимог, суд вважає за необхідне стягнути на користь ОСОБА_1 документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору у сумі 454,00 грн. пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 2, 9, 77, 90, 139, 242-246, 250, 255, 295, 297, п. 3 розділ VI «Прикінцеві положення» КАС України, суд –

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) до Центрального відділу Державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) (вул. Артилерійська, 18, офіс 5, м. Миколаїв, 54001, код ЄДРПОУ 35065742) задовольнити частково.

2. Скасувати постанову Центрального відділу Державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) (вул. Артилерійська, 18, офіс 5, м. Миколаїв, 54001, код ЄДРПОУ 35065742) від 30.04.2021 року ВП № 63709076 про стягнення виконавчого збору в сумі 12000,00 грн.

3. В задоволенні вимоги про визнання протиправною та скасування постанови від 25.11.2020 року ВП № 63709076 про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження в сумі 69,00 грн – відмовити.

4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Центрального відділу Державної виконавчої служби у місті Миколаєві Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) (вул. Артилерійська, 18, офіс 5, м. Миколаїв, 54001, код ЄДРПОУ 35065742) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) суму судового збору у розмірі 454,00 грн. (чотириста пятдесят чотири гривні 00 копійок).

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційні скарги на рішення у справах, визначених статтею 287 КАС України, можуть бути подані протягом десяти днів з дня їх проголошення до П`ятого апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд.

Суддя В. С. Брагар