Ухвала суду № 98672243, 22.07.2021, Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області

Справа № 946/1484/20

Провадження № 6/946/31/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 липня 2021 року Ізмаїльський міськрайонний суд Одеської області

головуючий – суддя Грубіян Л.І.,

при секретарі – Івановій Л.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ізмаїлі заяву ОСОБА_1 про скасування тимчасової заборони у виїзді за межі України, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою державного виконавця Ізмаїльського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області Гергієвим Р.І. від 20 лютого 2018 року заявнику тимчасово заборонено виїзд за межі України до погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі.

ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про скасування заборони на виїзд за межі території України, посилаючись на те, на сьогоднішній день, у ОСОБА_1 утворилась велика заборгованість зі сплати аліментів. Однак, вона утворилась не з причини того, що він ухилявся якимось чином від виконання обов`язку по сплаті аліментів, а з тих причин, що в нього є інша сім`я, в якій народжено шестеро дітей, неповнолітніх на сьогоднішній день, що перебувають на його утриманні, також на його утриманні знаходиться жінка, яка доглядає за дітьми та позбавлена можливості якимось чином заробляти. У сім`ї є велика непогашена заборгованість за кредитним договором. Окрім того, у відношенні ОСОБА_1 Ізмаїльським відділом ДВС встановлене тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України, що позбавляє його можливості працевлаштуватись в Європі, де можна заробити набагато більше ніж в Україні та скоріше погасити наявні в нього борги

Факт того, що з 18.07.2009 р. заявник знаходиться в новому шлюбі підтверджується свідоцтвом про шлюб від 01.08.2020 р. серії НОМЕР_1 , виданим Відділом реєстрації актів цивільного стану по місту Ізмаїл Ізмаїльського міськрайонного управління юстиції.

Так у ОСОБА_1 на сьогоднішній день на утриманні знаходяться неповнолітні діти:

-донька - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (копія паспорту додавалась раніше разом із заявою про скасування заборони);

-син - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (копія свідоцтва про народження додавалась раніше разом із заявою про скасування заборони);

-син - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (копія свідоцтва про народження додавалась раніше разом із заявою про скасування заборони);

-донька - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (копія свідоцтва про народження додавалась раніше разом із заявою про скасування заборони);

-син - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (копія свідоцтва про народження додавалась раніше разом із заявою про скасування заборони);

-донька — ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 (копія свідоцтва про народження додається).

Сім`я ОСОБА_1 визнана державою як багатодітна, що підтверджується посвідченнями серія НОМЕР_3 від 29.03.13 р., серії НОМЕР_4 від 29.01.13 р., серії НОМЕР_5 від 12.12.13 р., серії НОМЕР_6 від 05.04.19 р. та серії ДБ № 508614 від 14.02.20 р.

Заявник вважає, що така постанова порушує його права, оскільки він виконує всі необхідні та можливі дії, спрямовані на погашення заборгованості, у зв`язку із чим звернувся до суду із заявою про скасування встановлених обмежень.

Також звертає увагу суду на те, що наявність такої кількості неповнолітніх дітей позбавляє жінку будь-якої можливості якимось чином працевлаштуватись та заробляти. Отже, фактично, вона також знаходиться на утриманні у ОСОБА_1 .

Таким чином, на утриманні ОСОБА_1 на сьогоднішній час знаходиться сім осіб - жінка та шестеро неповнолітніх дітей.

Також, заявник звертає увагу суду на те, що в Молдові у нього мешкає мати одна самотня, яка відповідно до довідки лікаря, потребує постійного догляду. Самостійно вона не має можливості переїхати до заявника. ОСОБА_1 же не має можливості цього зробити, оскільки йому заборонений виїзд за межі України.

В судовому засіданні заявник підтримав заяву про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України.

Представник Ізмаїльського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса) у судовому засідання залишила думку на розсуд суду.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що заява про скасування заборони на виїзд за межі території України обґрунтована та підлягає задоволенню.

Згідно ст.33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання та право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Згідно ст. 1 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України» громадянин України має право виїхати з України крім випадків передбачених законом.

Відповідно до вимог п.2 ч.1 ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України», підставами для тимчасових обмежень у праві виїзду громадян за кордон є невиконані зобов`язання.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України щодо вирішення питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України "ухилення від виконання зобов`язань, покладених судовим рішенням, іншого органу (посадової особи)", вжите у п. 5 ч. 1 ст. 6 Закону України "Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України" та у п. 18 ч. 3 ст. 11 Закону України "Про виконавче провадження", позначає з об`єктивної сторони такі діяння (дії чи бездіяльність) особи боржника, які полягають у навмисному чи іншому свідомому невиконанні нею зазначених обов`язків. У зв`язку з цим і здійснюється примусове виконання. Це також є підставою для звернення з поданням до суду щодо вирішення питання про застосування до такої особи тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України.

Особа, яка має невиконані зобов`язання, не може вважатися винною в ухиленні, поки не буде доведено протилежне.

Відповідно до положення ч. 2 ст. 10 ЦПК України наявність умислу та обставини, які є предметом посилання суб`єкта подання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України як на підставу його вимог, підлягають доведенню. Зокрема, задоволення такого подання можливе лише за умови "доведення факту ухилення боржника від виконання зобов`язання".

В той же час ухилення боржника від виконання своїх зобов`язань є оціночним поняттям. Таке невиконання може бути зумовлене об`єктивними причинами, зокрема, внаслідок відсутності майна, роботи, незадовільного фінансового стану, тощо.

Сам лише факт невиконання боржником самостійно зобов`язань не може свідчити про ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням обов`язків.

Поняття "ухилення від виконання зобов`язань, покладених на боржника рішенням" варто розуміти як будь-які свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов`язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов`язок у нього є всі реальні можливості (наприклад, наявність майна, грошових коштів тощо).

Питання щодо обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи за межі України порушується за наявності доказів ухилення від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням. Таких доказів суду не надані.

Факт ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, повинен бути об`єктивно наявним та вбачатися з матеріалів виконавчого провадження.

Само по собі посилання на наявність боргу за виконуваним судовим рішенням не свідчить про ухилення боржника від виконання зобов`язання і не може бути підставою для обмеження у праві виїзду за межі України.

При цьому автоматична, необмежена заборона у праві виїзду за межі країни є порушенням статті 2 Протоколу 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Згідно ч.ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Окрім того, заявник звертає увагу суду на те, що не зважаючи на всі труднощі фінансового характеру, що були викладені ним в заяві докази наявності яких надані ним, ОСОБА_1 , все ж таки, винаходить можливість та сплачує якійсь кошти на користь свого, на сьогоднішній час, вже повнолітнього сина.

Так, 2 164,80 грн. були сплачені в липні 2018 року, 1433,49 гри. у вересні 2019 року, 556,60 грн. в листопаді 2019 року, 3000,00 грн. в січні 2020 року, 8 865,00 грн. в лютому - квітні 2021 року, 500,00 грн. в липні 2021 року.

Тому, в даний час відсутні будь які докази того що заборона ОСОБА_1 у тимчасовому виїзді за межі України гарантує повернення боргу.

У відповідності до ст. 441 ЦПК України, тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення. Тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України застосовується в порядку, визначеному цим Кодексом для забезпечення позову, із особливостями, визначеними цією статтею. Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням, на строк до повного виконання такого судового рішення.

Приймаючи викладене, суд дійшов висновку, що заява ОСОБА_1 про скасування тимчасової заборони у виїзді за межі України підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. 441 ЦПК України, ст.6 Закону України «Про порядок виїзду з України та в`їзд в Україну громадян України», суд–

УХВАЛИВ :

Заяву ОСОБА_1 , про скасування тимчасової заборони у виїзді за межі України, - задовольнити.

Скасувати заборону виїзду за кордон ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , громадянин України, ідентифікаційний номер НОМЕР_7 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 накладену згідно постанови державного виконавця Ізмаїльського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області Гергієвим Р.І. від 20 лютого 2018 року.

Копію ухвали направити до Державної прикордонної служби України для виконання.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення..

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя: Л.І.Грубіян