Рішення № 98665889, 30.07.2021, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/8791/20

Провадження № 2/344/977/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 липня 2021 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

в складі: головуючої - судді: Домбровської Г.В.

при секретарі c/з: Лукинів І.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участі Служби у справах дітей виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та у її виховавнні та визначення порядку участі батька у вихованні дитини, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (надалі - «Позивач») звернувся до Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області з позовом до ОСОБА_2 (надалі - «Відповідач»), третя особа - Служба у справах дітей виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, в якому просив зобов`язати ОСОБА_2 усунути перешкоди та не перешкоджати батькові ОСОБА_1 у спілкуванні та участі у вихованні сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; визначити участь батька ОСОБА_1 у вихованні сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у такий спосіб: періодичні побачення щотижня з 17 години пятниці до 17 години суботи з можливістю перебування дитини за місцем проживання батька без присутності матері; щорічно 02 серпня - на день народження дитини з 10 год.00 хв. до 14 год.00 хв. в присутності матері; необмежене спілкування ОСОБА_1 з малолітнім сином ОСОБА_3 засобами телефонного, поштового, електронного та іншого зв`язку, що не передбачають безпосереднього фізичного спілкування між ними; спільний відпочинок з дитиною у період надання щорічної основної відпустки батька; зобов`язати ОСОБА_2 надавати ОСОБА_1 повну та достовірну інформацію щодо фактичного місця навчання, проживання чи перебування дитини, інформацію про хвороби, діагнози, лікування та щеплення ОСОБА_3 за його вимогою шляхом обміну інформацією у будь-який доступний спосіб.

Позовні вимоги мотивовані тим, що з моменту припинення між сторонами шлюбних відносин та станом на час розгляду даної справи Відповідач ОСОБА_2 перешкоджає Позивачу у вихованні дитини, створює перешкоди у спілкуванні з нею. ОСОБА_2 не дотримується визначеного Рішенням виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради №301 від 05.03.2020 року графіку участі ОСОБА_1 у вихованні дитини, всіляко перешкоджає йому у спілкуванні з дитиною.

Позивачем подано до суду заяву про розгляд справи без його участі, в якій він позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив їх задовольнити.

Відповідачем подано до суду відзив на позов, в якому вона проти позовних вимог заперечила, посилаючись на те, що Відповідачем не створюються перешкоди Позивачу у спілкуванні з дитиною, і Позивачем не доведено належними засобами доказування факту чинення ОСОБА_2 таких перешкод. Вважає за неможливе зустрічі дитини з батьком без присутності матері, оскільки дитина боїться батька.

У поданій до суду письмовій заяві Відповідач просила розглядати справу без її участі.

Представник органу опіки та піклування - Служби у справах дітей Івано-Франківської міської ради, - подала на адресу суду письмову заяву про розгляд справи без їх участі, а під час участі в судових засіданнях підтримувала попередньо наданий органом опіки висновок про встановлення порядку участі батькові у вихованні дитини, який приєднано до позовної заяви.

Відповідно до частини 2 статті 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Проаналізувавши пояснення учасників судового провадження, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, Судом встановлено наступне.

З 30 червня 2011 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі, від якого у них народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (свідоцтво про народження від 07 серпня 2012 року (а.с.8).

Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 01 березня 2016 року у справі №344/1614/16-ц, яке набрало законної сили 14.03.2016 року, шлюб між сторонами розірвано; малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , залишено на проживання з матір`ю ОСОБА_2 .

Посилаючись на факт чинення ОСОБА_1 перешкод з боку ОСОБА_2 у спілкуванні з дитиною та її вихованні, Позивач звернувся до суду з даним цивільним позовом про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та встановлення порядку участі у вихованні дитини.

В обґрунтування позовних вимог Позивач в позові посилався на те, що Відповідач різними методами перешкоджає йому, як батькові, у вихованні та спілкуванні з дитиною.

Заперечуючи проти позову, Відповідач у відзиві посилалася на те, що зустрічі батька з дитиною без її присутності, як матері дитини, можуть мати негативний вплив на дитину, оскільки дитина є психологічно вразливою саме через негативну поведінку батька у сім`ї. крім того, покликалася на недоведеність позовних вимог про чинення нею перешкод Позивачу у спілкуванні з дитиною.

Так, Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, у принципі 6 проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості.

Преамбулою, ст.ст. 5, 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року (ратифікована Україною 27 лютого 1991 року, дата набуття чинності для України 27 вересня 1991 року) встановлено, що дитині для повного і гармонійного розвитку її особи необхідно зростати в сімейному оточені, в атмосфері щастя, любові і розуміння. Держава поважає відповідальність, права і обов`язки батьків належним чином управляти і керувати дитиною щодо здійснення прав дитини і робити це згідно зі здібностями дитини, що розвиваються, держава поважає право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками підтримувати на регулярній основі відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

Статтею 18 Конвенції про права дитини визначено принцип загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини, а також встановлено, що найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

В усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини (частина 1 ст. 3 Конвенції про права дитини).

Згідно статті 9 Конвенції держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

У статті 7 Конвенції передбачено, що кожна дитина має право знати своїх батьків і право на їх піклування.

Підстави виникнення, зміст особистих немайнових і майнових прав та обов`язків батьків і дітей, інших членів сім`ї та родичів визначений Сімейним кодексом України (надалі - «СК України»).

Згідно ч. 8 ст. 7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї.

Статтею 141 СК України визначено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Відповідно до статті 153 СК України мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.

Згідно зі статтею 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини. Батьки мають право укласти договір щодо здійснення батьківських прав та виконання обов`язків тим з них, хто проживає окремо від дитини. Договір укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню. Той з батьків, хто проживає з дитиною, у разі його ухилення від виконання договору зобов`язаний відшкодувати матеріальну та моральну шкоду, завдану другому з батьків.

Згідно зі статтею 158 СК України за заявою матері, батька дитини орган опіки та піклування визначає способи участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї. Рішення про це орган опіки та піклування постановляє на підставі вивчення умов життя батьків, їхнього ставлення до дитини, інших обставин, що мають істотне значення. Рішення органу опіки та піклування є обов`язковим до виконання. Особа, яка ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, зобов`язана відшкодувати матеріальну та моральну шкоду, завдану тому з батьків, хто проживає окремо від дитини.

Відповідно до статті 52 Конституції України діти рівні у своїх правах незалежно від походження, а також від того, народжені вони у шлюбі чи поза ним.

У свою чергу, мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини (стаття 141 Сімейного кодексу України).

При цьому, згідно з частиною 2 статті 155 СК України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Статтями 15, 16 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини.

Частиною 1 статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питанням соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до частин 1,2 статті 159 СК України якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод.

Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування.

В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи.

Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі стан психічного здоров`я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами.

Відтак, чинним законодавством України закріплено обов`язок того із батьків, який проживає окремо, брати участь у вихованні дитини.

Законодавством також встановлений обов`язок батьків або інших осіб, з якими проживає дитина не чинити перешкоди у здійсненні батьками прав щодо виховання дитини та правовий механізм захисту цього права у випадку його порушення у судовому порядку.

Окрім того, чинним законодавством батьків зобов`язано вирішувати всі питання виховання дитини спільно (стаття 157 СК України).

Згідно з частиною 4 статті 19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування.

За змістом частини 5 статті 19 СК України орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

В ході судового розгляду справи представник органу опіки та піклування підтримувала висновок, викладений в Рішенні Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради від 05.03.2020 року № 301 «Про встановлення порядку участі батькам у вихованні дітей», відповідно до якого встановлено такий порядок участі батькові ОСОБА_1 у вихованні ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 : щоп`ятниці з 16:00 год. до 20:00 год.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Із системного тлумачення ч.1 ст. 3 Конвенції «Про права дитини», ст.ст.7, 141, 159 СК України випливає, що при вирішенні спору щодо участі у вихованні та порядку зустрічей з дитиною того з батьків, хто проживає окремо від дитини, судом мають враховуватися передусім інтереси дитини. Встановлений сімейним законодавством принцип повної рівності обох батьків у питаннях виховання дітей може бути обмежений судом в інтересах дитини (правова позиція Верховного Суду, викладена у постанові від 04.04.2018 року у справі №520/1890/16-ц).

Так, в ході розгляду даної цивільної справи, Судом як із пояснень сторін, так і з матеріалів справи, встановлено, що станом на даний час між Позивачем та Відповідачем існують напружені (неприязні) стосунки, під час спільного проживання виникали конфлікти, які в тому числі у відповідний період часу були предметом аналізу правоохоронних органів, до яких зверталася Відповідач (копії відповідних заяв та інших пов`язаних документів містяться в матеріалах справи (а.с. 48-51, 55).

Суд критично сприймає дані обставини, враховуючи, перш за все, їх негативний вплив на малолітню дитину, яка, як випливає з пояснень Відповідача, була свідком таких подій.

Крім того, в матеріалах справи містяться психологічні характеристики дитини ОСОБА_3 (а.с.53, 56-61, 64-65), зі змісту яких, зокрема, випливає, що дитина не прив`язана до батька, не вважає його членом сім`ї, називає його по-імені « ОСОБА_1 », відчуває боязнь за матір з боку негативних дій батька.

В той же час, в ході розгляду справи Судом встановлено, що Позивач, який є батьком дитини, активно і стабільно проявляє бажання щодо участі у вихованні та спілкуванні із дитиною.

Доказів негативної характеристики особи Позивача суду не надано.

Жодних обставин або належних чи допустимих доказів, які б унеможливлювали право батька на спілкування із малолітньою дитиною, чи обставин, які б свідчили про спілкування батька з дитиною, яке перешкоджало б нормальному розвитку дитини, Судом не встановлено, Відповідачем не доведено, а матеріали справи таких доказів не містять.

Принагідно Суд звертає увагу на те, що, розглядаючи частково аналогічну справу щодо участі батька у вихованні та спілкування з дитиною (щодо частково аналогічних фактичних обставин емоційного та психологічного відношення дитини до батька), Верховним Судом у Постанові від 09 листопада 2020 року у справі № 753/9433/17, провадження № 61-3462св20 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/92765431), було зазначено наступне:

«Неактивна участь батька в житті сина спричинена тривалим конфліктом між сторонами, проживанням відповідача на значній відстані від сина та неналежним усвідомленням матір`ю необхідності участі батька у вихованні сина, незважаючи на конфліктні стосунки між сторонами. Після розірвання шлюбу із ОСОБА_1 ОСОБА_2 фактично позбавлений можливості спілкуватися із сином, що призводить до того, що формування відношення дитини до батька відбувається лише за впливом матері, яка має вкрай неприязні стосунки із відповідачем.

Доводи касаційної скарги про те, що спілкування з батьком завдає психологічний дискомфорт дитині, відхиляються, оскільки матеріали справи свідчать, що емоційний стан дитини обумовлений не присутністю батька в її житті, а напруженими конфліктними стосунками між батьками, які використовують дитину для образ один одного, зневажають право сина на спокійне щасливе дитинство та гармонійний розвиток особистості. Особисті конфлікти між батьками не повинні порушувати інтереси дитини».

Крім того, аналіз практики ЄСПЛ дає підстави для висновку, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й у першу чергу повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а вже тільки потім права батьків.

Наведене узгоджується з правовим висновком щодо врахування найкращих інтересів дитини при розгляді справ, які стосуються прав дітей, викладеним Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 17 жовтня 2018 року у справі № 402/428/16-ц, провадження № 14-327цс18.

Відтак, збалансовуючи найвищі інтереси дитини з врахуванням її права на спілкування та виховання не тільки з боку матері, а й з боку батька (як важливий елемент формування особи чоловічої статі), - з правами батька на участь у вихованні та спілкуванні з дитиною, зважаючи на вік дитини у спірних правовідносинах (02.08.2012 року народження) та відповідні особливості дітей такого віку (фізіологічні, моральні, психоемоційні, відповідні потреби тощо), Суд приходить до висновку про те, що висновок органу опіки та піклування, викладений в Рішенні Виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради від 05.03.2020 року № 301 «Про встановлення порядку участі батькам у вихованні дітей», в частині визначення проміжку щотижневого часу спілкування батька з сином (щоп`ятниці з 16:00 год. до 20:00 год.) є обґрунтованим та відповідає інтересам дитини, не порушуючи та не обмежуючи їх, не порушує та не обмежує розумного й справедливого балансу між інтересами дитини та інтересами батька, пов`язаними з реалізацією його не тільки права, а й обов`язку, на виховання дитини, зважаючи на вік і стать дитини.

В той же час, з огляду на встановлені в ході судового розгляду обставини, насамперед вік дитини та її психологічний та емоційний стан, пов`язаний з особою батька, Суд станом на даний час вважатиме доцільним спілкування Позивача з дитиною у визначені органом опіки та піклування години п`ятниці у присутності матері дитини, оскільки це відповідатиме інтересам дитини дев`ятирічного віку, а також враховуватиме інтереси матері дев`ятирічної дитини на піклування про дитину у пізній період доби (вечірній).

Суд також вважає за необхідне зазначити про те, що у вищевказаному рішенні органу опіки та піклування не зазначено місця побачень батька з сином, враховуючи його малолітній вік.

З метою усунення між сторонами суперечок щодо цього питання, а також з метою ефективного захисту прав усіх учасників провадження, та, в першу чергу, малолітньої дитини, Суд вважає за можливе визначити місце побачень батька з дитиною за місцем проживання дитини, або за попередньою домовленістю з матір`ю дитини та за її згодою - за іншим місцем.

На думку Суду, позовні вимоги про визначення участі батька у спілкуванні та вихованні дитини у той спосіб, який визначено Позивачем (щотижня з 17 години п`ятниці до 17 години суботи з можливістю перебування дитини за місцем проживання батька без присутності матері; щорічно 02 серпня - на день народження дитини з 10 год.00 хв. до 14 год.00 хв. в присутності матері; спільний відпочинок з дитиною у період надання щорічної основної відпустки батька) на даний час є такими, які не відповідатимуть інтересам дитини.

На думку Суду, першочерговим для Позивача, який протягом певного періоду часу перебував за кордоном та взагалі не спілкувався з дитиною, наразі є встановлення стійкого позитивного контакту з сином, що в подальшому, уможливить розширення кількості днів та кількості часу спільного перебування батька та сина.

Щодо позовних вимог про визначення необмеженого спілкування ОСОБА_1 з малолітнім сином ОСОБА_3 засобами телефонного, поштового, електронного та іншого зв`язку, що не передбачають безпосереднього фізичного спілкування між ними, - Суд зауважує, що в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що станом на даний час дитина користується засобами телефонного, поштового, електронного та іншого зв`язку, і що відповідні пристрої у дитини наявні, у зв`язку з чим вказана позовна вимога є недоведеною.

Стосовно позовної вимоги про зобов`язання ОСОБА_2 надавати ОСОБА_1 повну та достовірну інформацію щодо фактичного місця навчання, проживання чи перебування дитини, інформацію про хвороби, діагнози, лікування та щеплення ОСОБА_3 за його вимогою шляхом обміну інформацією у будь-який доступний спосіб, - Суд зауважує, що в матеріалах справи міститься інформація стосовно місця проживання та місця навчання дитини, а тому в цій частині позовні вимоги є необґрунтованими. Щодо зобов`язання Відповідача надавати Позивачу інформацію про хвороби, діагнози, лікування та щеплення ОСОБА_3 за його вимогою шляхом обміну інформацією у будь-який доступний спосіб - Суд вважає вказану вимогу передчасною, оскільки станом на даний час посилання на можливі хвороби, діагнози, лікування тощо - є лише припущеннями.

При цьому, вирішуючи судові спори, суд здійснює захист порушених, невизнаних чи оспорюваних прав особи, однак не задовільняє позовні вимоги на майбутнє на основі припущень про можливість настання відповідних обставин.

Стосовно посилання Відповідача у відзиві на позов на відсутність належних доказів чинення нею перешкод Позивачу у спілкуванні та вихованні дитини, Суд з такими доводами не погоджується, оскільки встановлені в ході судового розгляду обставини свідчать про те, що Позивачу чиняться такі перешкоди, що й спричинило звернення до суду з даним позовом.

Відтак, зважаючи на вищевикладене, Суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог про зобов`язання Відповідача усунути Позивачу перешкоди у спілкуванні з дитиною у відповідності до визначеного Судом графіку; встановлення наступного графіку участі Позивача у вихованні та спілкуванні з дитиною: щоп`ятниці з 16:00 год. до 20:00 год. - за присутності матері дитини, або за її згодою без такої присутності, за місцем проживання дитини, або за попередньою домовленістю з матір`ю дитини - за іншим місцем.

При цьому Суд повторно наголошує та закликає сторін до розуміння того, що питання щодо місця зустрічей Позивача з дитиною у визначені судом години, а також питання щодо присутності матері дитини, повинно вирішуватися за взаємною домовленістю між сторонами. При цьому, Суд наголошує, що першочергово сторони повинні враховувати інтереси своєї дитини.

У разі зміни обставин, пов`язаних із віком дитини, його відношенні до батька, при наявності спору між батьками, Позивач не позбавлений можливості згідно вимог ст. 158 СК України звернутись до органу опіки та піклування для встановлення інших способів участі у вихованні дитини або згідно ст. 159 СК України звернутись до суду про визначення іншого способу його участі у вихованні дитини.

Частинами 1-4 статті 12 Цивільного процесуального кодексу України (надалі - «ЦПК України») визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, а частиною 5 вказаної статті визначено, що докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина 6 статті 81 ЦПК України).

Судовий збір слід розподілити відповідно до ст. 141 ЦПК України.

На підставі наведеного, керуючись Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, Конвенцією про цивільно-правові аспекти міжнародного викрадення дітей від 25 жовтня 1980 року (Гаазька Конвенція), ст. 52 Конституції України, ст. ст. 19, 141, 153, 155, 157, 159 Сімейного кодексу України, ст. ст. 15, 16 Закону України «Про охорону дитинства», ст.ст. 89, 263-265, 273, 354-355 Цивільного процесуального кодексу України, Суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участі Служби у справах дітей виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та у її виховавнні та визначення порядку участі батька у вихованні дитини, - задовольнити частково.

2. Зобов`язати ОСОБА_2 , ІПН НОМЕР_1 , усунути ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_2 , перешкоди та не перешкоджати йому у спілкуванні та участі у вихованні малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у відповідності до визначеного судом графіку зустрічей.

3. Встановити ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_2 , наступний порядок участі у спілкуванні та вихованні малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 :

щоп`ятниці з 16:00 год. до 20:00 год. - в присутності матері дитини або за її згодою - без такої присутності, за місцем проживання дитини, або за попередньою домовленістю з матір`ю дитини - за іншим місцем.

4. В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

5. Стягнути з ОСОБА_2 , ІПН НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_2 , витрати зі сплати судового збору в розмірі 420,40 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 30 липня 2021 року.

Суддя Домбровська Г.В.