Вирок № 98665389, 30.07.2021, Заводський районний суд м. Дніпродзержинська

справа № 208/4191/18

№ провадження 1-кп/208/35/21

ВИРОК

Іменем України

30 липня 2021 р. м. Кам`янське

Заводський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області у складі головуючого судді Ізотова В.М., за участю секретаря судового засідання Вілкової Ю.В. та сторін кримінального провадження: прокурора Бойченка В.В., обвинуваченої ОСОБА_1 , захисника Курільця Ю.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 12018040160000811 від 16.05.2018 року відносно обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України за кваліфікуючими ознаками відкритого викрадення чужого майна (грабіж), вчиненому повторно, ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Дніпродзержинська Дніпропетровської обл. (наразі м. Кам`янське), громадянки України, маючої базову середню освіту, непрацюючої, розлученої, позбавленої батьківських прав відносно двох неповнолітніх дітей, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимої:

- 01.03.2011 року Баглійським районним судом м. Дніпродзержинська за ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 309, ч. 2 ст. 190 КК України до 3 років позбавлення волі;

- 02.08.2011 року Баглійським районним судом м. Дніпродзержинська за ч. 2 ст. 186 КК України з урахуванням ч. 4 ст. 70 КК України до 5 років позбавлення волі;

- 17.12.2015 року Баглійським районним судом м. Дніпродзержинська за ч. 2 ст. 186 КК України з урахуванням ч. 4 ст. 70 КК України до 5 років позбавлення волі, звільнена по відбуттю покарання 03.07.2017 року;

- 03.04.2019 року Баглійським районним судом м. Дніпродзержинська за ч. 2 ст. 309, ч. 2 ст. 190, ст. 70 КК України до 2 років 3 місяців позбавлення волі;

- 16.12.2020 року Баглійським районним судом м. Дніпродзержинська за ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 190, ч. 4 ст. 70 КК України з урахуванням ухвали Дніпровського апеляційного суду від 25.02.2021 року, яким вказаний вирок змінений в частині призначення покарання - до 2 років 5 місяців позбавлення волі, звільнена по відбуттю покарання 09.04.2021 року,

встановив наступне.

І. Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним.

Приблизно о 13:30 год. 20.04.2018 р., ОСОБА_1 , перебуваючи біля каси в магазині «АТБ», розташованого за адресою: Дніпропетровська обл., м. Кам`янське, вул. Соборна, 12, побачила в руках раніше незнайомого їй ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , який в цей час розраховувався на касі за придбані продукти харчування, гаманець з грошовими коштами. Спостерігаючи за ОСОБА_2 , ОСОБА_1 побачила, як він, розрахувавшись, поклав гаманець у праву кишеню куртки, в подальшому вийшов з магазину та попрямував по вул. Архівній у м. Кам`янському в напрямку КЗ «Камянська міська лікарня № 1» ДОР». В цей час у ОСОБА_1 виник умисел, направлений на викрадення грошових коштів ОСОБА_2 . Реалізовуючи свій протиправний умисел, ОСОБА_1 , залишивши приміщення магазину, прослідувала за ОСОБА_2 , витримуючи дистанцію.

Наздогнавши ОСОБА_2 біля буд. № 9 по вул. Архівній в м. Кам`янському, приблизно о 14:00 год. 20.04.2018 р., ОСОБА_1 , знаходячись за його спиною, покликала його, від чого останній повернувся до неї обличчям. В цей час ОСОБА_1 , усвідомлюючи протиправний та відкритий характер свого діяння, розуміючи та бажаючи настання суспільно-небезпечних наслідків, діючи повторно, із корисливого мотиву, засунула руку в праву кишеню куртки ОСОБА_2 , звідки витягла його гаманець, вартість якого згідно висновку експерта № 2605-18 від 31.05.2018 р. складала 118, 80 грн, з грошовими коштами в сумі 1 800, 00 грн, тим самим відкрито заволоділа майном і коштами ОСОБА_2 на загальну суму 1 918, 80 грн, після чого побігла у протилежному напрямку, отримавши реальну можливість розпоряджатись викраденим майном.

ІІ. Позиція сторін кримінального провадження.

1. Прокурор Бойченко В.В. вважав зібрані у кримінальному провадженні докази належними, допустимими, достовірними, а сукупність зібраних доказів - достатньою для засудження ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 186 КК України до позбавлення волі.

2. Обвинувачена ОСОБА_1 у судовому засіданні провину у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення визнала частково, під час допиту в судовому засіданні дала наступні показання. Так, у квітні 2018 року вона перебувала на площі «ДМК» у м. Кам`янське, йшла у бік КЗ «Камянська міська лікарня № 1» ДОР» та побачила ОСОБА_2 , який хитався, мав візуальні ознаки алкогольного сп`яніння, зайшов у приміщення магазину «АТБ», вона зайшла за ним, тримаючи його у полі зору, щоб перевірити, чи були у нього при собі грошові кошти.

Побачивши, що ОСОБА_2 на касі магазину дістав з внутрішньої кишені куртки гаманець та розплатився готівкою, поклавши гаманець у праву зовнішню кишеню куртки, вона попрямувала за ним.

На дорозі, яка веде до КЗ «Камянська міська лікарня № 1» вона окликнула ОСОБА_2 та спитала як пройти у бік лікарні, пояснивши, що вона має алкогольну та наркотичну залежність. ОСОБА_2 поставив пакети з продуктами харчування на показав їй шлях, вказавши, що має залежних онуків. В цей час вона, стоячи поруч, лівою рукою з правої кишені куртки ОСОБА_2 таємно витягла гаманець, ще трохи підтримала розмову та швидким кроком пішла у напрямку пам`ятника «Літак», розкрила гаманець, вийняла звідти грошові кошти сумою більше 1 000 грн, які сховала у бюстгальтер, а гаманець з якимись документами поклала в кишеню пальто, маючи намір в подальшому викинути його у смітник. В цей час за нею йшов незнайомий їй чоловік, який розмовляв по телефону, догнав її, збив з ніг та забрав викрадений у ОСОБА_2 гаманець.

В подальшому, вона приймала участь у слідчих діях, давала показання слідчому та прокурору, однак під час їх проведення була у стані алкогольного та наркотичного сп`яніння, тому не знала, що їй інкримінують грабіж. Коли тверезою ознайомилась зі справою, побачила правову кваліфікацію її діяння - ч. 2 ст. 186 КК України та звернулась до свого давнього знайомого, раніше судимого та наркозалежного ОСОБА_3 , який вказав їй, що бачив потерпілого ОСОБА_2 у стані алкогольного сп`яніння, спитав у нього цигарку, а потерпілий виронив з рук продукти харчування та почав хаотично щось шукати по кишенях, наче щось загубив.

Під час слідчого експерименту давала показання за вказівками поліції, письмових зауважень у протоколі не залишала, була у стані алкогольного та наркотичного сп`яніння. Прохає суд кваліфікувати її дії за ч. 2 ст. 185 КК України як таємне викрадення чужого майна, вчинене повторно та зарахувати їй у строк відбування покарання період її перебування у ДУ «ДУВП № 4» на час розгляду цього кримінального провадження. Пояснює, що щиро розкаялась. Цивільний позов визнає повністю.

3. Захисник Курілець Ю.М. у судовому засіданні вважав за необхідне перекваліфікувати дії ОСОБА_1 на ч. 2 ст. 185 КК України та зарахувати їй у строк відбування покарання період її перебування у ДУ «ДУВП № 4» на час розгляду цього кримінального провадження, вважає, що потерпілий ОСОБА_2 змінював свої показання.

4. Матеріали кримінального провадження містять цивільний позов потерпілого ОСОБА_2 на суму 1 800 грн майнової шкоди та заяву про розгляд справи за його відсутності та підтримання заявленого позову.

ІІІ. Докази на підтвердження встановлених судом обставин.

1. Показання потерпілого.

Допитаний у судовому засіданні потерпілий ОСОБА_2 суду пояснив, що є пенсіонером, 20.04.2018 року перебував у м. Кам`янське на площі «ДМК», зняв гроші з банкомату, пішов до магазину «АТБ», розрахувався на касі та пішов у бік КЗ «Камянська міська лікарня № 1», у гаманці залишалось 1 865 грн. На повороті до лікарні жінка, в подальшому впізнана як ОСОБА_1 , спитала у нього дорогу, коли він повернувся до неї обличчям, вона вихопила у нього гаманець та побігла у напрямку пам`ятника «Літак», бажаючи її наздогнати, він перечепився через пеньок, впав та став кричати, кликати на допомогу. У момент вчинення злочину він з ОСОБА_1 перебували обличчями один до одного, у межах зорового контакту на близькій відстані, обидва усвідомлювали факт грабежу.

Поруч перебував незнайомий йому чоловік, наче таксист, який погнався за ОСОБА_1 та приблизно через 5-7 хвилин повернувся та віддав йому викрадений у нього гаманець, коштів у ньому не було, чоловік сказав, що повернув все, що забрав у грабіжниці, після чого він викликав поліцію та залишився чекати на її прибуття, а чоловік, який повернув йому гаманець, пішов.

Заявлений цивільний позов на суму 1 800 грн обгрунтовує округленою сумою викрадених у нього коштів. Обвинуваченій ОСОБА_1 прохає призначити максимальне покарання, по всій суворості закону. Зазначає, що ОСОБА_1 цинічно до нього ставилась, під час розслідування вказувала, що недостатньо завдала йому шкоди, за більше ніж два роки з моменту вчинення злочину не повернула йому викрадених коштів.

Під час повторного допиту у судовому засіданні потерпілий ОСОБА_2 підтвердив свої первісні судові показання, наполіг на максимально суворому покаранні ОСОБА_1 та заявленому ним позові.

Під час перехресного допиту у судовому засіданні свідка захисту ОСОБА_3 (у режимі відеоконференції з приміщенням державної установи «Солонянська виправна колонія (№ 21)» та потерпілого ОСОБА_2 останній вказав, що ОСОБА_3 він ніколи не зустрічав, у момент його пограбування ОСОБА_1 , ОСОБА_3 на місці вчинення злочину не було.

2. Показання свідків.

2.1. Допитаний у судовому засіданні свідок сторони обвинувачення ОСОБА_4 суду пояснив, що у 2018 році, більш точну дату не пам`ятає, працював у таксі, їхав на дорозі, розташованій біля КЗ «Камянська міська лікарня № 1» та побачив чоловіка, до якого підійшла жінка, вихопила щось у нього та побігла, потерпілий хотів її переслідувати, однак був літнього віку, перечепився та впав. Він зрозумів, що відбувся грабіж, зупинив автомобіль та побіг за жінкою. Він колишній спортсмен, володіє технікою бігу, тому наздогнав жінку та забрав у неї гаманець, викрадений у потерпілого. Під час переслідування грабіжниці він бачив, що вона порсається у гаманці потерпілого, щось витягає та хоче викинути пустий гаманець. Жінка-грабіжниця в подальшому впізнана ним як ОСОБА_1 , на місці злочину він її не затримав оскільки вважав, що не має на це права.

Гаманець він повернув потерпілому, у судовому засіданні впізнав наданий для огляду коричневий шкіряний гаманець як предмет злочину.

Зазначив, що у момент вчинення злочину ОСОБА_1 була у полі зору потерпілого, факт грабежу відбувся швидко, потерпілий усвідомлював факт свого пограбування та одразу мав намір переслідувати грабіжницю.

2.2. Допитаний у судовому засіданні свідок сторони захисту ОСОБА_3 (у режимі відеоконференції з приміщенням державної установи «Солонянська виправна колонія (№ 21)» суду пояснив, що знайомий з ОСОБА_1 більше 20 років оскільки вони обидва наркозалежні та мешкали на одній вулиці. ОСОБА_1 повідомила йому, що її притягають до кримінальної відповідальності за грабіж та він запропонував заявити його як свідка захисту, щоб надати показання щодо обставин інкримінованого їй діяння для зміни правової кваліфікації кримінального провадження з ч. 2 ст. 186 на ч. 2 ст. 185 КК України.

Так, ОСОБА_3 зазначає, що у квітні 2018 року йшов у напрямку КЗ «Камянська міська лікарня № 1» у кабінет довіри як наркозалежний та побачив ОСОБА_1 , яка спілкувалась з незнайомим йому літнім чоловіком. Після відвідування лікарні він знову побачив літнього чоловіка наодинці та попрохав у нього цигарку, чоловік був у стані алкогольного сп`яніння, похлопав себе по кишенях та виявив відсутність гаманця, став казати про якусь жінку, впав та виронив продукти харчування. Крім потерпілого та ОСОБА_1 на місці події не бачив нікого. Сам момент злочину не бачив. Одяг з місця події та індивідуальні риси потерпілого свідок вказати не зміг. Зазначає, що був арештований 14.03.2019 року, тому був на волі на час вчинення інкримінованого ОСОБА_1 діяння.

3. Документи.

3.1. Протокол огляду місця події від 16.05.2021 року - відповідає вимогам ст. 223, 233, 237 КПК України, під час якого оглянуто місце вчинення злочину, розташоване на ділянці місцевості - пішохідній доріжці у 7-9 метрах від зруйнованої будівлі навпроти буд. № 9 по вул. Архівній у м. Кам`янське, на яке вказав потерпілий ОСОБА_2 та пояснив, що на цьому місці невідома жінка вихопила у нього гаманець та втекла.

3.2. Протокол огляду предмета від 18.05.2021 року відповідає вимогам ст. 223, 237 КПК України та вказує, що потерпілий ОСОБА_2 надав для огляду предмет злочину - шкіряний гаманець коричневого кольору, впізнаний під час судового розгляду свідком сторони обвинувачення ОСОБА_4 .

3.3. Протокол пред`явлення особи для впізнання від 22.05.2018 року з додатком відповідає вимогам ст. 223, 228, 231 КПК України та свідчить, що потерпілий ОСОБА_2 впізнав жінку під № 3 як ОСОБА_1 за рисами обличчя та статурою тіла, зростом як особу, яка 20.04.2018 року приблизно о 14:00 год. біля буд. № 9 по вул. Архівній у м. Кам`янське відкрито викрала з правої кишені його куртки гаманець з грошовими коштами сумою 1 800 грн.

3.4. Протокол пред`явлення особи для впізнання від 22.05.2018 року з додатком відповідає вимогам ст. 223, 228, 231 КПК України та свідчить, що свідок ОСОБА_4 впізнав жінку під № 4 як ОСОБА_1 за рисами обличчя та статурою тіла, зростом як особу, яка 20.04.2018 року приблизно о 14:00 год. біля буд. № 9 по вул. Архівній у м. Кам`янське відкрито викрала з правої кишені куртки невідомого чоловіка гаманець, була ним впіймана та свідок виявив у неї гаманець потерпілого.

3.5. Протокол проведення слідчого експерименту з фототаблицею від 25.05.2018 року відповідає вимогам ст. 223, 240 КПК України та свідчить, що потерпілий ОСОБА_2 вказав на обставини та послідовність злочинних дій щодо нього, які відповідають його судовим показанням та судовим показанням свідка ОСОБА_4 , а саме пояснив та показав, що 20.04.2018 року приблизно о 14:00 год. проходив біля буд. № 9 по вул. Архівній у м. Кам`янське, ззаду до нього підійшла невідома жінка та попрохала зупинитись, в цей момент засунула руку в праву кишеню його куртки, забрала гаманець із грошовими коштами сумою 1 800 грн та почала тікати по вул. Архівній в бік вул. Коваленко, на прохання зупинитись не реагувала, потерпілий почав її переслідувати, але впав, в цей час зупинився автомобіль, звідки вийшов незнайомий чоловік та повернув йому гаманець, сам момент переслідування грабіжниці незнайомим чоловіком він не бачив, у повернутому гаманці грошей не було.

3.6. Протокол проведення слідчого експерименту з фототаблицею від 30.05.2018 року відповідає вимогам ст. 223, 240 КПК України та свідчить, що свідок ОСОБА_4 вказав на обставини та послідовність злочинних дій щодо потерпілого ОСОБА_2 , які відповідають його судовим показанням та судовим показанням потерпілого ОСОБА_2 , а саме пояснив та показав, що 20.04.2018 року приблизно о 14:00 год. проїжджаючи на власному автомобілі по вул. Архівній у м. Кам`янське помітив на відстані приблизно 70 метрів біля буд. № 9 невідомого чоловіка, що рухався по вулиці, до якого підійшла невідома жінка, зупинила його, засунула руку в кишеню його куртки, дістала гаманець та побігла. Невідомий чоловік намагався зупинити жінку, однак впав на землю. Свідок прискорив автомобіль та поїхав за жінкою, яка бігла в бік вул. Коваленка, вийшов з авто, наздогнав її та забрав викрадений гаманець, який повернув потерпілому.

3.7. Протокол проведення слідчого експерименту з фототаблицею від 07.06.2018 року відповідає вимогам ст. 223, 240 КПК України та свідчить, що підозрювана ОСОБА_1 у присутності захисника Литвин Н.О. вказала на обставини та послідовність злочинних дій щодо потерпілого ОСОБА_2 , які в цілому відповідають судовим показанням потерпілого ОСОБА_2 та свідка ОСОБА_4 , а саме пояснила та показала, що 20.04.2018 року приблизно о 13:30 год. вона перебувала у приміщенні магазину «АТБ» за адресою: м. Кам`янське, вул. Соборна, 12 та помітила невідомого їй чоловіка, який розраховувався грошовими коштами за продукти харчування, поклав частину грошей у гаманець, який, в свою чергу, поклав у бокову кишеню куртки. Потім невідомий чоловік вийшов з магазину та пішов по вул. Архівній в напрямку КЗ «Камянська міська лікарня № 1», в цей час у неї виник умисел на заволодіння грошовими коштами, що перебували в кишені потерпілого. Вона підійшла до чоловіка, почала з ним розмовляти та паралельно таємно витягла з правої кишені його куртки гаманець, після чого одразу перейшла на паралельній бік вул. Архівної, а чоловік, зрозумівши, що його обікрали, почав її гукати, вона, в свою чергу, почала тікати від нього. Біжучи від чоловіка по вул. Архівній, вона почула та помітила, що за нею біжить інший чоловік, в цей час вона відкрила гаманець, вийняла гроші та сховала у бюстгальтер. Приблизно через 100 метрів чоловік наздогнав її, вдарив ногою по її нозі, внаслідок чого вона впала на землю. Невідомий чоловік вірменської національності забрав у неї гаманець та пішов в бік чоловіка, у якого вона його викрала, вона, в свою чергу, підвелась з землі та пішла по своїм справам, викрадені кошти витратила на власні потреби.

4. Речовий доказ.

Оглянутий судом та учасниками судового провадження речовий доказ - предмет злочину - шкіряний гаманець коричневого кольору, який відповідає змісту протоколу огляду предмета від 18.05.2021 року та був впізнаний свідком сторони обвинувачення ОСОБА_4 у судовому засіданні як гаманець, який він забрав у ОСОБА_1 та повернув потерпілому ОСОБА_2 .

5. Висновок експерта.

Висновок судової товарознавчої експертизи № 2605-18 від 31.05.2018 року вказує, що середньоринкова вартість гаманця (упакованого у спец. пакет № 0033281 предмету злочину) станом на 20.04.2018 року становила 118, 80 грн.

ІV. Мотиви суду.

1. Аналіз позиції захисту та мотиви неврахування доводів обвинуваченої та захисника.

Позиція захисту щодо часткового визнання провини грунтується на фактологічних аспектах (відсутність обов`язкового елементу суб`єктивної сторони грабежу - усвідомлення злочинцем відкритості своїх протиправних дій), яку сторона захисту обгрунтовує показаннями обвинуваченої, показаннями свідка ОСОБА_3 та посиланням на те, що відомості, зафіксовані у протоколі проведення слідчого експерименту від 07.06.2018 року вона надавала за вказівкою поліцейських.

Факт перебування 20.04.2018 року приблизно о 13:30 год. в магазині «АТБ», розташованого за адресою: Дніпропетровська обл., м. Кам`янське, вул. Соборна, 12, виявлення там особи похилого віку ОСОБА_2 , виникнення у обвинуваченої умислу на викрадення у нього грошових коштів, відстежування його руху, викрадення у нього гаманця з грошима та подальше розпорядження грошовими коштами потерпілого обвинуваченою підтверджено у своїх судових показаннях та стороною захисту не оспорюється.

Суд вважає, що наявність у діях обвинуваченої ОСОБА_1 складу злочину - відкритого викрадення чужого майна (грабежу) - підтверджується показаннями тричі допитаного у судовому засіданні потерпілого ОСОБА_2 , який послідовно вказав на всі істотні обставини злочину, які підлягають доказуванню, зокрема як під час досудового розслідування під час слідчого експерименту 25.05.2018 року та у судових показаннях пояснив, що під час його пограбування він з ОСОБА_1 були на близькій відстані у полі зорового контакту один з одним, факт викрадення у нього гаманця помітив одразу, гукав про допомогу, намагався бігти за ОСОБА_1 , однак в силу похилого віку не зміг її затримати.

Вказані потерпілим істотні обставини злочину, які підлягають доказуванню, також підтвердив свідок сторони обвинувачення ОСОБА_4 , який як під час слідчого експерименту 30.05.2018 року так і у судових показаннях пояснив, що ОСОБА_2 одразу помітив факт викрадення його майна, намагався зупинити жінку, однак впав на землю, реакція жінки - біг з місця злочину, вказує на те, що вона усвідомлювала відкритий характер своїх дій.

У суду відсутні будь-які підстави ставити під сумнів показання потерпілого ОСОБА_2 та свідка ОСОБА_4 , які з обвинуваченою ОСОБА_1 до 20.04.2018 року знайомі не були, розумних причин обмовляти її не мають. Стороною захисту також не висловлено будь-яких розумних причин не довіряти показанням потерпілого та свідка сторони обвинувачення.

В той же час, наявні реальні підстави сумніватись у показаннях свідка сторони захисту ОСОБА_3 з огляду на репутацію свідка, зміст його показань та повну суперечність показанням потерпілого, свідка сторони обвинувачення та документам у матеріалах кримінального провадження.

Так, обвинувачена ОСОБА_1 та свідок ОСОБА_3 вказали, що знають один одного з огляду на обоюдну наркозалежність та проживання на одній вулиці, тобто свідок має дружні відносини з обвинуваченою, крім того, є особою, яка була притягнута до кримінальної відповідальності з реальним позбавленням волі.

Також, показання свідка ОСОБА_3 повністю спростовуються іншими дослідженими судом доказами, а саме потерпілий ОСОБА_2 вказав, що ніколи не зустрічав ОСОБА_3 та на місці злочину 20.04.2018 року його не було, свідок ОСОБА_4 також вказав, що на місці події не бачив нікого, крім ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

Крім того, жоден з досліджених судом письмових доказів не вказує на перебування на місці злочину 20.04.2018 року свідка ОСОБА_3 .

За таких обставин, суд оцінює показання свідка ОСОБА_3 як недостовірні та такі, що не спростовують версію обвинувачення щодо відкритого викрадення ОСОБА_1 майна ОСОБА_2 .

В контексті доводів ОСОБА_1 щодо відомостей, зафіксованих у протоколі проведення слідчого експерименту від 07.06.2018 року, які вона надавала за вказівкою поліцейських, варто зауважити, що для того, щоб у компетентних органів виник обов`язок провести розслідування за заявою про застосування методів, які порушують статтю 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, така заява має бути «небезпідставною». Тобто особа, яка заявляє про погане поводження з нею, має навести конкретні обставини такого поводження і надати певне підтвердження цим обставинам або, якщо це не можливо з об`єктивних причин, повідомити інформацію, яка дає можливість перевірити, чи має заява певні підстави. Хоча доведення обґрунтованості заяви про погане поводження не може покладати на заявника настільки надмірний тягар доведення, однак за відсутності інформації, яка дає можливість її перевірити, заява про погане поводження не може бути визнана «небезпідставною» і не створює обов`язку проведення розслідування такої заяви.

Зміст, характер та час висловлення ОСОБА_1 доводів щодо надання показань за вказівкою поліції, на думку суду, вказують на їх безпідставність. Так, ОСОБА_1 була забезпечена захисником Литвин Н.О. під час проведення оспорюваного нею слідчого експерименту 07.06.2018 року, жодних зауважень у протокол ні вона, ні захисник не внесла, більше двох років не скаржилась ні захисникам, ні суду, ні будь-якій іншій особі щодо неправомірних дій поліції, лише під час допиту в суді зазначила абстрактну тезу про вказівки поліції, не надавши при цьому чіткого фактажу щодо будь-яких неправомірних дій з боку сторони обвинувачення.

За таких обставин, суд приймає як належний, допустимий та достовірний доказ протокол слідчого експерименту 07.06.2018 року, згідно якого, зокрема, ОСОБА_1 вказала, що потерпілий одразу помітив, що його обікрали, почав її гукати, вона, в свою чергу, почала тікати від нього, що свідчить про усвідомлення нею у час вчинення злочину відкритого характеру своїх злочинних дій.

2. Статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винною у вчиненні якого визнається обвинувачена.

За таких обставин суд вважає, що вина ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого їй злочину встановлена і доведена та кваліфікує її дії як кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 186 КК України за кваліфікуючими ознаками відкритого викрадення чужого майна (грабіж), вчиненого повторно.

3. Мотиви призначення покарання.

Відповідно до ч. 1 - 3 ст. 50 КК України, покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами. Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.

Призначаючи покарання обвинуваченій ОСОБА_1 , суд керується вимогами ст. 65 - 67 КК України, роз`ясненнями пунктів 1, 2, 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», а також виходить з принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання та враховує наступні обставини.

3.1. Ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, а саме - згідно ст. 12 КК України, кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 186 КК України, класифікується як тяжкий злочин.

3.2. Особу винуватої, яка неодноразово судима та неодноразово відбувала покарання у виді реального позбавлення волі, які, однак, не призвели до її виправлення.

3.3. Факт перебування обвинуваченої ОСОБА_1 на обліку лікаря нарколога з 1999 року з діагнозом «Психічні та поведінкові розлади в результаті вживання опіатів, синдром залежності» F11.2 за МКХ-10, її ухилення від нагляду та лікування з 2011 року, неперебування на обліку лікаря психіатра, відсутність скарг за місцем проживання.

3.4. Наявність передбаченої п. 1 ч. 1 ст. 67 КК України обставини, яка обтяжує покарання - рецидиву злочинів, оскільки на момент вчинення злочину 20.04.2018 року ОСОБА_1 мала непогашену судимість за злочин, передбачений ч. 2 ст. 309 КК України, строк погашення якої переривався вчиненням нових злочинів.

Наявність передбаченої п. 6 ч. 1 ст. 67 КК України обставини, яка обтяжує покарання - вчинення кримінального правопорушення щодо особи похилого віку, оскільки з фактичних обставин злочину, встановлених судом, вбачається, що на момент вчинення злочину 20.04.2018 року потерпілому ОСОБА_2 було 63 роки та ОСОБА_1 усвідомлювала його похилий вік, оскільки вистежувала його з приміщення магазину як особу, яка мала при собі грошові кошти та в силу свого віку не могла чинити реальний опір грабежу або догнати та затримати її.

Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», виходячи з того, що встановлення пом`якшуючих та обтяжуючих покарання обставин має значення для правильного його призначення, судам необхідно всебічно досліджувати матеріали справи щодо наявності таких обставин і наводити у вироку мотиви прийнятого рішення. При цьому таке рішення має бути повністю самостійним і не ставитись у залежність від наведених в обвинувальному висновку обставин, які пом`якшують чи обтяжують покарання. Суди, зокрема, можуть не визнати окремі з них такими, що пом`якшують чи обтяжують покарання, а також визнати такими обставинами ті, які не зазначено в обвинувальному висновку.

За таких обставин, суд вважає за необхідне визнати вчинення кримінального правопорушення щодо особи похилого віку як обставину, яка обтяжує покарання ОСОБА_1 , незважаючи на відсутність її в обвинувальному акті.

Суд не приймає посилання ОСОБА_1 на щире каяття як обставину, яка пом`якшує її покарання.

Постановою Верховного Суду від 22.03.2018 року по справі № 759/7784/15-к визначено, що розкаяння передбачає, окрім визнання особою факту вчинення злочину, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у вчиненому певному злочині, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, що насамперед повинно виражатися в намаганні особи відшкодувати завдані злочином збитки, бажанні виправити наслідки вчиненого. Факт щирого каяття особи у вчиненні злочину повинен знайти своє відображення в матеріалах кримінального провадження.

В той же час, обвинувачена з 20.04.2018 року по день ухвалення цього вироку не вибачилась перед потерпілим, не відшкодувала завдану йому шкоду, маючи на це реальну можливість, оскільки перебувала на волі тривалий період як одразу після вчинення злочину так і до ухвалення цього вироку, в її показаннях та діях не вбачається відвертого осуду своєї поведінки, щирого жалю з приводу вчиненого, тому суд не вважає за можливе визнати її каяття таким, що є щирим в розумінні ст. 66 КК України.

Таким чином, суд приходить до висновку про відсутність обставин, які пом`якшують покарання в цьому кримінальному провадженні.

3.5. Соціальний стан обвинуваченої, а саме відсутність офіційного працевлаштування, неперебування у шлюбі та відсутність осіб, які б знаходились на її утриманні, факт позбавлення її батьківських прав відносно двох дітей, що характеризує її як асоціальну та безвідповідальну особу.

3.6. Інформацію, наявну у досудовій доповіді органу з питань пробації, згідно якої, обвинувачена ОСОБА_1 характеризується негативно, веде асоціальний спосіб життя, за період перебування у «Дніпровській установі виконання покарань (№ 4)» мала 7 дисциплінарних стягнень, не мала заохочень, ризик вчинення нею повторного кримінального правопорушення оцінюється як дуже високий, ризик небезпеки для суспільства, у тому числі для окремих осіб - дуже високий.

Орган пробації надав висновок, що на підставі інформації, яка характеризує особистість обвинуваченої та її спосіб життя, виправлення її без позбавлення волі неможливе.

3.7. Форму вини у виді прямого умислу, характер та обставини вчиненого злочину, цинічну поведінку обвинуваченої ОСОБА_1 щодо літнього потерпілого, яка за судовими показаннями потерпілого вказувала, що «мало його покарала», її явну неповагу до правопорядку, яка виразилась, за її ж судовими показаннями, у з`явленні на слідчі дії у стані алкогольного та наркотичного сп`яніння.

3.8. Позицію потерпілого щодо призначення покарання, який, будучи обуреним діями ОСОБА_1 , прохав призначити їй найсуворіше покарання.

За таких обставин та враховуючи суцільно негативну характеристику обвинуваченої суд вважає, що для ефективного та реального, а не формального та удаваного виправлення ОСОБА_1 та запобігання вчиненню нею нових кримінальних правопорушень слід призначити їй покарання у виді позбавлення волі в межах максимальної санкції ч. 2 ст. 186 КК України.

4. Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку.

4.1. Матеріали кримінального провадження містять клопотання прокурора про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до набрання вироком законної сили відносно обвинуваченої ОСОБА_1 з огляду на наявність ризику ухилення від покарання у випадку ухвалення обвинувального вироку.

До набрання вироком законної сили існує обґрунтована ймовірність переховування обвинуваченої з метою уникнення визначеного судом покарання або вчинення інших кримінальних правопорушень, враховуючи її характеризуючі дані та процесуальну поведінку у цьому кримінальному провадженні, де вона неодноразово порушувала обов`язок явки до суду та доставлялась у судові засідання приводом.

Такі ризики є реальними, а обрання запобіжного заходу - необхідним, з огляду на ухвалення судом саме обвинувального вироку, що пов`язаний з призначенням обвинуваченій покарання у виді позбавлення волі з реальним відбуванням.

4.2. Щодо клопотання сторони захисту про зарахування у строк відбування покарання за цим вироком час перебування ОСОБА_1 у «Дніпровській установі виконання покарань (№ 4)» суд зазначає наступне.

Так, згідно ч. 5 ст. 72 КК України, попереднє ув`язнення зараховується судом у строк покарання у разі засудження до позбавлення волі день за день або за правилами, передбаченими у частині першій цієї статті.

Згідно ч. 1, 2 ст. 1 Закону України «Про попереднє ув`язнення», попереднє ув`язнення є запобіжним заходом, який у випадках, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України, застосовується щодо підозрюваного, обвинуваченого (підсудного) та засудженого, вирок щодо якого не набрав законної сили. Порядок попереднього ув`язнення визначається цим Законом та Кримінальним процесуальним кодексом України.

Даний вирок суду ухвалений в межах кримінального провадження № 12018040160000811 від 16.05.2018 року та в ньому не був застосований жодний запобіжний захід.

Крім того, кримінальне провадження № 12018040160000811 від 16.05.2018 року не є об`єднаним або виділеним з матеріалів кримінального провадження в порядку ст. 334 КПК України, де б відносно ОСОБА_1 був застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Також, покарання за цим вироком призначається без застосування приписів ч. 4 ст. 70 та ст. 71 КК України.

Згідно матеріалів справи, ОСОБА_1 знаходилась у «Дніпровській установі виконання покарань (№ 4)» по 09.04.2021 року як особа, позбавлена волі за вироком від 16.12.2020 року Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська, який набрав законної сили, та була переміщена в межах установ пенітенціарної системи в порядку ст. 90 КВК України (з колонії до слідчого ізолятора) для розгляду по суті кримінального провадження № 12018040160000811 від 16.05.2018 року.

Означене перебування у «Дніпровській установі виконання покарань (№ 4)» було зараховано ОСОБА_1 у строк відбування покарання за вироком від 16.12.2020 року Баглійського районного суду м. Дніпродзержинська, яке вона відбула повністю 09.04.2021 року та була звільнена.

Таким чином, відсутні правові підстави для зарахування ОСОБА_1 строку відбування покарання в межах кримінального провадження, жодним чином не пов`язаного з провадженням № 12018040160000811 від 16.05.2018 року, в межах якого ухвалюється цей вирок у строк відбування покарання за новим вироком.

4.3. По справі потерпілим ОСОБА_2 заявлений цивільний позов на відшкодування 1 800 грн майнової шкоди, завданої злочином. Відповідно до вимог ч. 4 ст. 128, ч. 1 ст. 129 КПК України, цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими КПК. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, в КПК не врегульовані, до них застосовуються норми ЦПК України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства. Ухвалюючи обвинувальний вирок, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому. Оскільки своїми умисними діями, встановленими та підтвердженими доказами, дослідженими у р. ІІІ вироку, ОСОБА_1 спричинила потерпілому майнову шкоду, сума завданої нею шкоди підлягає стягненню з обвинуваченої у повному обсязі.

4.4. По справі наявні процесуальні витрати на залучення експерта у зв`язку з проведенням судової експертизи, витрати на проведення якої відповідно до ст. 124 КПК України підлягають стягненню з обвинуваченої на користь держави. Питання щодо речових доказів слід вирішити відповідно до ст. 100 КПК України.

V. Прийняте рішення.

1. ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 визнати винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України та призначити їй покарання у виді позбавлення волі на строк 6 (шість) років.

2. Застосувати відносно ОСОБА_1 запобіжний захід у виді тримання під вартою до набрання вироком законної сили, але не більше, ніж на шістдесят днів з дня ухвалення вироку, взявши її під варту в залі суду.

3. Строк відбування покарання ОСОБА_1 відраховувати з дня набрання вироком законної сили, зарахувавши їй, на підставі ч. 5 ст. 72 КК України, у строк відбування покарання період попереднього ув`язнення з 30.07.2021 року по день набрання вироком законної сили включно з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

4. Цивільний позов потерпілого ОСОБА_2 - задовольнити повністю. Стягнути з ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 відшкодування завданої майнової шкоди у сумі 1 800 грн (одна тисяча вісімсот гривень).

5. Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави вартість проведеної судової товарознавчої експертизи № 2605-18 від 31.05.2018 року у сумі 572 грн (п`ятсот сімдесят дві гривні).

6. Речовий доказ - шкіряний гаманець коричневого кольору - залишити у потерпілого ОСОБА_2 .

7. Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. На вирок суду може бути подано апеляційну скаргу до Дніпровського апеляційного суду. Апеляційна скарга подається через Заводський районний суд м. Дніпродзержинська протягом 30 днів з дня його проголошення.

8. Копію вироку негайно після його проголошення вручити присутнім в судовому засіданні учасникам судового провадження та не пізніше наступного дня - надіслати іншим учасникам судового провадження, які не були присутніми в судовому засіданні.

9. Після проголошення вироку учасники судового провадження мають право ознайомитися із журналом судового засідання і подати на нього письмові зауваження, обвинувачений та його захисник - подати клопотання про помилування.

Суддя Ізотов В.М.