Рішення № 98663273, 29.07.2021, Острозький районний суд Рівненської області

Справа № 567/519/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 липня 2021 року м. Острог

Острозький районний суд Рівненської області у складі:

головуючий суддя - Венгерчук А.О.

при секретарі - Максимчук Є.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до відділу освіти Острозької районної державної адміністрації про стягнення нарахованої, але невиплаченої заробітної плати

встановив:

в Острозький районний суд з позовом до відділу освіти Острозької районної державної адміністрації про стягнення нарахованої, але невиплаченої заробітної плати про стягнення заборгованості із заробітної плати в розмірі 5151,30 грн. звернулася ОСОБА_1 , мотивуючи позов невиплатою відповідачем їй заробітної плати за виконання обов`язків помічника вихователя у дошкільному навчальному закладі ясла-садок "Дзвіночок", за грудень 2020 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначила, що відповідачем не було здійснено виплату належних їй коштів, що є грубим порушенням ст.115 КЗпП України, оскільки вона мала право на отримання невиплаченої заробітної плати. З вини відповідача вона не отримала заробітну плату за грудень 2020 року в сумі 5151,30 грн. Відтак, просить стягнути з відповідача нараховану, але не виплачену заробітну плату.

Ухвалою суду від 27.05.2021 відкрито спрощене провадження у справі. Встановлено сторонам строки для подання відповідних заяв по суті справи.

У судове засідання позивач та її представник не з`явились. В поданій на адресу суду заяві представник позивача просить здійснювати розгляд справи в її відсутності, позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання повторно не з`явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений у встановленому законом порядку, відповідно до ч.2 ст.131 ЦПК України, згідно якої у разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться, а також через оголошення на сайті Острозького районного суду веб-портал судова влади України - http://ost.rv.court.gov.ua/sud1713/, заперечень щодо позову до суду не подав, заяв про відкладення розгляду справи до суду не надходило.

Відповідно до норм ст.83 ЦПК України, відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Визначений судом строк для реалізації сторонами своїх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків сплив.

Розглядаючи справу, суд забезпечив сторонам рівні можливості щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Водночас, від відповідача по даній справі, на адресу суду не надходило жодних документів, тому суд вважає, що відповідач своїм правом на подання відзиву та доказів по справі не скористався.

З урахуванням положень ст.ст.280-282 ЦПК України та з метою уникнення затягування розгляду справи, суд вважає, що в матеріалах справи є достатньо даних про права та взаємовідносини сторін для її розгляду по суті, заочно, у відсутності сторін по справі.

Згідно із ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи в їх сукупності, всебічно, повно та об`єктивно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до таких висновків.

З письмових доказів, досліджених в судовому засіданні встановлено наступне.

Відповідно до відомостей з трудової книжки серії НОМЕР_1 встановлено, що ОСОБА_1 з 03.03.2008 прийнята в дитячий дошкільний заклад "Дзвіночок" на посаду помічника вихователя дитячого дошкільного закладу "Дзвіночок" (наказ №69 від 28.02.2008). (а.с.19-20)

Згідно довідки про доходи вбачається, що за грудень 2020 року ОСОБА_1 повинно бути виплачено 5151,30 грн. (а.с.8)

Станом на час розгляду справи встановлено, що відділ освіти Острозької районної державної адміністрації (код ЄДРПОУ 40245847) перебуває у стані припинення. (а.с.9)

На час розгляду справи відповідач не спростував доводи позивача, в тому числі і щодо нарахованого розміру заборгованості по заробітній платі.

Конституційне право громадян на оплату праці розглядається як одне з найбільш важливих та пріоритетних засад становлення і розвитку суспільства, ефективний засіб стимулювання працівників та службовців до належного та якісного виконання службових обов`язків.

Стаття ст.43 Конституції України передбачає, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Конституційний Суд України в Рішенні № 8-рп/2013 від 15.10.2013 року у справі щодо офіційного тлумачення положень ч.2 ст.233 КЗпП України, ст.ст.1, 12 Закону України «Про оплату праці» зазначив, що основний Закон України, проголосивши Україну соціальною, правовою державою, визначив зміст і спрямованість діяльності держави, зокрема її обов`язок щодо утвердження, забезпечення і гарантування прав і свобод людини (ст.ст.1, 3 Конституції України). Складовою цього обов`язку є забезпечення державою соціальної спрямованості економіки, створення умов та гарантування можливостей для громадян заробляти собі на життя працею і своєчасно одержувати винагороду за працю (ч.4 ст.13, ч.ч.1, 2, 7 ст.43 Конституції України).

Статтею 5-1 КЗпП України визначено, що держава зокрема гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України: правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Відповідно до статті 3 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Відносини, які виникають між працівником і роботодавцем із приводу оплати праці, у тому числі й у зв`язку з порушенням строків виплати заробітної плати, питання державного і договірного регулювання оплати праці, прав працівників на оплату праці та їх захисту визначаються КЗпП України, Законом України "Про оплату праці" та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ч.1 ст.94 КЗпП України, заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується.

Відповідно до ч.1 та ч.5 ст.97 КЗпП України оплата праці працівників здійснюється за погодинною, відрядною або іншими системами оплати праці. Оплата може провадитися за результатами індивідуальних і колективних робіт. Оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються власником або уповноваженим ним органом після виконання зобов`язань щодо оплати праці.

Відповідно до ст.ст.21, 24 Закону України «Про оплату праці», кожна людина має право на заробітну плату за виконану роботу та її своєчасне одержання в повному обсязі.

Відповідно до ст.21 Закону України «Про оплату праці», працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

Розмір заробітної плати може бути нижчим за встановлений трудовим договором та мінімальний розмір заробітної плати у разі невиконання норм виробітку, виготовлення продукції, що виявилася браком, та з інших, передбачених чинним законодавством причин, які мали місце з вини працівника.

Забороняється будь-яке зниження розмірів оплати праці залежно від походження, соціального і майнового стану, расової та національної належності, статі, мови, політичних поглядів, релігійних переконань, членства у професійній спілці чи іншому об`єднанні громадян, роду і характеру занять, місця проживання.

Відповідно до ст.24 Закону України «Про оплату праці», ст.115 КЗпП України, заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

У разі, коли день виплати заробітної плати збігається з вихідним, святковим або неробочим днем, заробітна плата виплачується напередодні.

Розмір заробітної плати за першу половину місяця визначається колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не менше оплати за фактично відпрацьований час з розрахунку тарифної ставки (посадового окладу) працівника.

За особистою письмовою згодою працівника виплата заробітної плати може здійснюватися через установи банків, поштовими переказами на вказаний ними рахунок (адресу) з обов`язковою оплатою цих послуг за рахунок власника або уповноваженого ним органу.

Своєчасність та обсяги виплати заробітної плати працівникам не можуть бути поставлені в залежність від здійснення інших платежів та їх черговості.

Згідно ст.21 Закону України «Про оплату праці», працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

Згідно із ч.5 ст.97 КЗпП України, оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються власником або уповноваженим ним органом після виконання зобов`язань щодо оплати праці.

Відповідно до ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Відповідно до ст.55 Конституції України та ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ст.5 ЦПК України). Способи захисту визначені ст.16 ЦК України та КЗпП України.

Відповідно до ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим кодексом.

Згідно із ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до положень ст.ст.12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (ч.ч.3, 4 ст.77 ЦПК України). Крім того, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.2 ст.78 ЦПК України).

Частиною другою ст.233 КЗпП України визначено, у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

При розгляді трудових спорів у питаннях про грошові вимоги, крім вимог про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, орган, який розглядає спір, має право винести рішення про виплату працівникові належних сум без обмеження будь-яким строком (ст.238 КЗпП України).

Дослідивши матеріали справи, виходячи з положень ст.233 КЗпП України, суд вважає, що позивачем не порушені строки звернення до суду.

Вирішуючи спір щодо розміру належних позивачу сум, суд враховує докази про нараховану та невиплачену відповідачем заробітну плату позивачу.

Згідно з роз`ясненнями, викладеними в абз.5 п.6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року №13 "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці", задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню.

Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів. Таким чином, питання щодо справляння і сплати податків й інших обов`язкових платежів у такому випадку вирішуватиметься при виконанні рішення суду.

Так, дослідивши матеріали справи, зокрема виписку ПФУ від 30.03.2021, судом встановлено, що загальний розмір нарахованої, але не виплаченої заробітної плати відділу освіти Острозької районної державної адміністрації перед позивачем за грудень 2020 року всього складає 5151,30 грн.

Будь-яких спростувань вищенаведених обставин відповідачем не наведено.

Таким чином, під час судового розгляду справи, знайшли своє підтвердження доводи позивача щодо заборгованості по нарахованій, але не виплаченій заробітній платі в сумі 5151,30 грн.

Статтею 104 ЦК України передбачено, що юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників.

Відповідно до наявної інформації з порталу Міністерства Юстиції України встановлено, що на день розгляду справи відділ освіти Острозької РДА перебуває в стані припинення. Відомості про його правонаступника відсутні.

За таких обставин, враховуючи, що заборгованість по заробітній платі не була виплачена позивачу на час розгляду справи судом, вимоги позивача про її стягнення підлягають задоволенню.

На основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які посилався позивач, як на підставу своїх вимог, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Також, відповідно до вимог ч.2 ст.141 ЦПК України та п.1 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», суд, вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь держави судовий збір в розмірі 908 грн., від сплати якого позивач звільнена.

На підставі ст.2, 3, 21, 24, 94, 95 КЗпП, ст.626, 901, 902 ЦК України, керуючись ст.76-83, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд

ухвалив :

позов ОСОБА_1 (зареєстрованої в АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до відділу освіти Острозької районної державної адміністрації (м.Острог вул.Татарська,92 Рівненської області, ЄДРПОУ 40245847) про стягнення нарахованої, але невиплаченої заробітної плати задовольнити.

Стягнути з відділу освіти Острозької районної державної адміністрації Рівненської області на користь ОСОБА_1 5151 грн. 30 коп. нарахованої, але не виплаченої заробітної плати за грудень 2020 року.

Стягнути з відділу освіти Острозької районної державної адміністрації Рівненської області на користь держави 908 грн. судового збору.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд – якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач може оскаржити заочне рішення в апеляційному порядку у загальному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Рівненського апеляційного суду через Острозький районний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 29.07.2021.

Суддя Острозького районного судуВенгерчук А.О.