Рішення № 98660540, 22.07.2021, Бродівський районний суд Львівської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа №439/924/21

Провадження № 2/439/363/21

22 липня 2021 року м. Броди

Бродівський районний суд Львівської області

в складі:

головуючого - судді Петейчука Б.М.,

з участю секретаря

судового засідання Ковальчук Н.І.,

позивач ОСОБА_1 ,

відповідач ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору – орган опіки та піклування – Бродівська міська рада Львівської області про надання дозволу на виїзд за межі України неповнолітньої дитини, ухвалив таке рішення.

Позивачка ОСОБА_1 звернулася в суд із позовною заявою до відповідача ОСОБА_2 , у якій просить суд надати дозвіл малолітній ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на виїзд за кордон (Республіка Польща) на навчання, починаючи з 01 вересня 2021 року до досягнення дочкою повноліття, а саме до ІНФОРМАЦІЯ_2 включно, у супроводі матері ОСОБА_1 або в супроводі інших дорослих осіб, уповноважених ОСОБА_1 , без згоди і супроводу батька ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Стислий виклад позиції позивача.

Позивачка зазначає, що 28 травня 2011 року між нею та ОСОБА_2 відділом ДРАЦС Бродівського районного управління юстиції у Львівській області було укладено шлюб, про що було зроблено актовий запис № 55. За час перебування у шлюбі в сторін народилася одна дитина, яка на даний час є малолітньою, а саме: дочка – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позивачка вказує, що 25 вересня 2018 року рішенням Бродівського районного суду Львівської області шлюб між сторонами було розірвано.

Позивачка стверджує, що навіть до розірвання шлюбу сторони почали проживати окремо та із позивачкою постійно проживає спільна дитина сторін, яка перебуває на її повному утриманні, оскільки відповідач сплачує лише мінімальний розмір аліментів на утримання дитини.

Позивачка акцентує, що починаючи із вересня місяця 2021 року спільна дочка сторін виявила бажання продовжити своє подальше навчання в школі в Республіці Польща, оскільки позивачка має «карту сталого побуту в Польщі», орендує житлове приміщення, має постійне місце роботи та в стані забезпечити матеріально навчання дочки в цій країні.

Позивачка мотивує, що відповідач від виховання і утримання дитини відмовляється, не цікавиться її зростанням, розвитком та навчанням. За період коли позивачка перебуває на роботі в Республіці Польща доглядом і вихованням дитини займається мати позивачки.

Позивачка звертає увагу, що зверталася в усному порядку до відповідача надати дозвіл на виїзд дочки за кордон на навчання до досягнення дитиною повноліття, однак позитивної відповіді так і не отримала.

Позивачка наголошує суду, що вона як матір має намір забезпечити повноцінний розвиток і навчання дочки в Республіці Польща, із метою підвищення рівня світогляду дитини, покращення стану здоров`я останньої, фізичного, духовного та морального розвитку, що є забезпеченням інтересів дитини в межах здійснення батьківських прав та обов`язків.

Заяви та клопотання сторін, процесуальні дії у справі.

15.06.2021 року – відкрито провадження у справі.

Відповідачу було запропоновано протягом п`ятнадцяти днів подати відзив на позовну заяву.

Позивачка у судове засідання не з`явилася, подала клопотання про розгляд справи за її відсутності. Представник позивачки – адвокат Микитюк С.М. під час судового засідання позовні вимоги підтримав повністю. Вважає, що надання дозволу на виїзд за межі України малолітньої дочки сторін – буде відповідати найкращим інтересам дитини. Мотивує це тим, що позивачка має оплачувану роботу, має робочу візу, орендує житлове приміщення та навчальний заклад готовий прийняти малолітню дочку на навчання. Тому просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач під час судового засідання позовні вимоги не визнав повністю. Представник відповідача – адвокат Онищук Т.Н. наголосив суду на тому, що усі докази по справі не містять жодного підтвердження легального перебування позивачки на території Республіки Польщі. Відтак рухаючись від зворотного представник відповідача стверджує, що позивачка перебуває в цій країні нелегально. Врахувавши ці обставини представник відповідача акцентує увагу на тому, що надання дозволу на виїзд закордон малолітньої дочки сторін до матері, яка неофіційно перебуває на території Республіки Польща не відповідає жодним інтересам дитини. Зважаючи не це представник відповідача просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог повністю та не допустити порушення прав та інтересів дитини задоволенням даного позову.

Представник третьої особи – Надорожняк О.П. під час судового засідання проти задоволення позовних вимог не заперечила. Вважає, що виїзд малолітньої дитини закордон буде відповідати її найкращим інтересам.

Встановлені судом фактичні обставини та зміст спірних правовідносин, з посиланнями на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

Доказами по справі встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 07.02.2014 року (а.с. 9).

Рішенням Бродівського районного суду Львівської області від 25 вересня 2018 року у справі за № 439/978/18 було розірвано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (а.с. 8).

Після розірвання шлюбу ОСОБА_1 проживає разом із малолітньою донькою – ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 . На утримання малолітньої дочки отримує, щомісячно, на свою користь аліменти від ОСОБА_2 у твердій грошовій сумі в розмірі п`ятдесяти відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, що підтверджується довідкою про розмір отриманих аліментів № 19.14-32/12010 від 15.03.2021 року, яка видана Бродівським районним відділом державної виконавчої служби Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) та довідкою про склад сім`ї або зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку/осіб № 546 від 21.05.2021 року (а.с. 10, 16).

ОСОБА_1 за період починаючи із 01 червня 2021 року по 31 травня 2022 року орендує кімнату у житловій квартирі, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується Договором оренди від 25.03.2021 року, який укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 (а.с. 11-12).

ОСОБА_6 навчається у 1-му класі. Зарекомендувала себе як старанна, наполеглива учениця. Добре запам`ятовує навчальний матеріал. Активно працює на уроках. Учениця врівноважена, скромна, доброзичлива, товариська у спілкуванні з однокласниками. До вчителів і дорослих ставиться з повагою. Вихованням ОСОБА_7 займається мати. Вона цікавиться шкільним життям дочки, систематично відвідує батьківські збори, допомагає їй у навчанні. Батько – ОСОБА_2 , не цікавиться успіхами навчальної діяльності доньки. Жодного разу не забирав доньку зі школи, не був присутній на батьківських зборах, що підтверджується Характеристикою ОСОБА_6 учениці 1-В класу Бродівської спеціалізованої школи І-ІІ ступенів № 2 з вивченням англійської мови Бродівської міської ради Львівської області 2014 року народження, українки № 05 від 21.05.2021 року (а.с. 15).

Дирекція початкової школи № 107 ім. Броніслава Маліновського у Варшаві засвідчує, що ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , буде зарахована до даної школи, до дошкільного відділення 0 «А» на 2020/2021 навчальний рік, що підтверджується довідкою підтвердження відвідування дитиною дошкільного закладу від 15.02.2021 року (а.с. 13-14).

У випадку отримання ОСОБА_5 (дозволу іноземцям на проживання на території Республіки Польща) вона буде працевлаштована у ТзОВ «Моя Таксі» за цивільно-правовим договором на посаді адміністратора бази даних. На момент складення довідки з юридичної точки зору відсутня можливість працевлаштування на даній посаді іноземця, який не має Карти Побиту, що підтверджується довідкою від 16.06.2021 року, яка видана ТзОВ «Моя Таксі» (а.с. 28-29).

Загальні засади регулювання сімейних відносин визначено статтею 7 СК України, згідно з положеннями якої жінка та чоловік мають рівні права й обов`язки у сімейних відносинах, шлюбі та сім`ї. Дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року (далі - Конвенція про права дитини), іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Згідно зі статтями 141, 150, 153, 155 СК України мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини. Мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом. Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Згідно з пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини, яка в силу положень статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини (стаття 9 Конвенції про права дитини).

Відповідно до статті 18 цієї Конвенції батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Наведеними нормами закріплено основоположний принцип забезпечення найкращих інтересів дитини, якого необхідно дотримуватися, зокрема, при вирішенні питань про місце проживання дитини у випадку, коли її батьки проживають окремо; про тимчасове розлучення з одним із батьків у зв`язку з необхідністю виїхати за межі країни, у якій визначено місце проживання дитини, з іншим із батьків з метою отримання освіти, лікування, оздоровлення та з інших причин, обумовлених необхідністю забезпечити дитині повний і гармонійний фізичний, розумовий, духовний, моральний і соціальний розвиток, а також необхідний для такого розвитку рівень життя.

Базові положення принципу забезпечення найкращих інтересів дитини покладені в основу багатьох рішень ЄСПЛ, у тому числі шляхом застосування статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року N 475/97-ВР.

Відповідно до статті 8 Конвенції кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Ця стаття охоплює, зокрема, втручання держави в такі аспекти життя, як опіка над дитиною, право батьків на спілкування з дитиною, визначення місця її проживання.

Так, рішенням у справі «М. С. проти України» від 11 липня 2017 року (заява № 2091/13) ЄСПЛ, установивши порушення статті 8 Конвенції, консолідував ті підходи і принципи, що вже публікувались у попередніх його рішеннях, які зводяться до визначення насамперед найкращих інтересів дитини, а не батьків, що потребує детального вивчення ситуації, урахування різноманітних чинників, які можуть вплинути на інтереси дитини, дотримання справедливої процедури у вирішенні спірного питання для всіх сторін.

На сьогодні існує широкий консенсус, у тому числі в міжнародному праві, на підтримку ідеї про те, що в усіх рішеннях, що стосуються дітей, забезпечення їх найкращих інтересів повинно мати першочергове значення. Найкращі інтереси дитини залежно від їх характеру та серйозності можуть перевищувати інтереси батьків.

При цьому при вирішенні питань, які стосуються її життя, дитині, здатній сформулювати власні погляди, має бути забезпечено право вільно висловлювати ці погляди з усіх питань, що її стосуються, причому поглядам дитини приділяється належна увага згідно з її віком і зрілістю.

Аналогічна правова позиція наведена в Постанові Великої Палати Верховного суду у справі за № 712/10623/17 від 04 липня 2018 року.

У свою чергу суд наголошує на тому, що положення про рівність прав та обов`язків батьків у вихованні дитини не може тлумачитися на шкоду інтересам дитини, проте у такій категорії справ узагальнений та формальний підхід є неприпустимим, оскільки кожна справа потребує детального вивчення ситуації, врахування різноманітних чинників, які можуть вплинути на інтереси дитини, у тому числі її думки, якщо вона відповідно до віку здатна сформулювати власні погляди.

Всебічно та повно встановивши обставини справи на основі достовірних, допустимих, достатніх та належних доказів, суд вважає недоведеними обставини офіційного (легального) перебування ОСОБА_1 на території Республіки Польща. Позаяк докази із точки зору достатності не підтверджують наявності у позивачки дозволу іноземцям на проживання на території Республіки Польща (Карти Побуту) та офіційного працевлаштування. Навпаки доказами по справі підтверджується, що ОСОБА_1 перебуває саме у процесі отримання дозволу іноземцям на проживання на території Республіки Польща.

Дійсно, доказами по справі підтверджується наявність у позивачки дозволу на тимчасове перебування та роботу на території Республіки Польща, проте отримання такого жодним чином не підтверджує наявність офіційного працевлаштування останньої, що у свою чергу зумовлює відсутність підтвердження стабільного джерела доходу позивачки.

Водночас як вбачається із договору оренди житла, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_2 – позивачка орендує виключно одну кімнату в житловій квартирі, яка розташована в багатоквартирному житловому будинку. Строком договору оренди визначено один рік.

Також докази по справі не містять жодного підтвердження можливості прийняття малолітньої ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на навчання до навчального закладу на період починаючи із 2021 року по 2022 навчальний рік. Позаяк із доказу наданого позивачкою вбачається виключна можливість зарахування малолітньої дитини сторін до початкової школи № 107 ім. Броніслава Маліновського у Варшаві на 2020/2021 навчальний рік. В той же час, доказів існування можливості зарахування та навчання на момент набрання законної сили рішення суду (період 2021/2022 навчального року) суду не надано.

Вимогами цивільного процесуального законодавства України, зокрема частиною 6 статті 81 ЦПК України, визначається, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Ґрунтування судового рішення на основі припущень є безумовним порушенням правил цивільного судочинства, створює обставини необґрунтованості судового рішення та у супереч вимогам статті 263 ЦПК України у свою чергу підриває авторитет судової влади перед суспільством.

Вирішуючи питання відносно надання дозволу на виїзд за межі України малолітньої ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , суд виходить із найкращих інтересів дитини.

Враховуючи відсутність у суду жодних підтверджень щодо дозволу на постійне перебування іноземцям на проживання на території Республіки Польщі у позивачки, зважаючи на недоведеність перед судом достатніми доказами наявність стабільного джерела прибутку на території іноземної держави останньої (зокрема підтверджень щодо офіційного працевлаштування позивачки), беручи до уваги недоведеність перед судом можливості зарахування до навчання малолітньої дитини у іноземний навчальний заклад на момент набрання законної сили рішення суду, із огляду на відсутність у позивачки належних житлових умов для утримання малолітньої дитини на території іноземної держави, суд узявши до уваги положення статей 157, 161 СК України, прийшов до висновку, що надання дозволу на тимчасовий виїзд дитини з матір`ю до Республіки Польща не відповідатиме найкращим інтересам дитини.

Керуючись статтями 10, 81, 89, 206, 258-259, 263-265 ЦПК України, суд, –

у х в а л и в :

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору – орган опіки та піклування – Бродівська міська рада Львівської області про надання дозволу на виїзд за межі України неповнолітньої дитини – відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до п. 15.5 ч. 1 Розділу ХІІІ ЦПК України, до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи до або через відповідні суди.

Повне рішення складено 29.08.2021 року.

Позивачка ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , проживає за адресою: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Суддя Б.М. Петейчук