Рішення № 98660456, 22.07.2021, Оріхівський районний суд Запорізької області

Справа № 323/2918/20

Провадження № 2/323/314/21

РІШЕННЯ

Іменем УКРАЇНИ

22.07.2021 року м. Оріхів

Оріхівський районний суд Запорізької області у складі головуючого судді Плечищевої О.В., при секретарі судового засідання Лавданській Н.О., за участю адвокатів Крамаренко А.А., Ковриженко С.О., Гриб Ю.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м.Оріхів в режимі відеоконференції цивільну справу за позовом

ОСОБА_1 до Російської Федерації, Акціонерного Товариства «Сбербанк», Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово – інвестиційний банк» про моральне відшкодування збитків, завданих внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України,

в с т а н о в и в :

18 листопада 2020 року до суду з позовом звернувся ОСОБА_1 в якому прохав стягнути моральне відшкодування збитків завданих діями Російської Федерації, яка є суб`єктом збройної агресії проти України та окупації частини території України, порушення низки прав та свобод громадян України, зокрема його прав, на його користь – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на адресу: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 з Російської Федерації, а саме Посольства Російської Федерації в Україні 03049, м. Київ, Воздухофлотський проспект, б. 27; Акціонерне товариство «СБЕРБАНК», а саме 01601, м. Київ, вулиця Володимирська, будинок 46, код ЄДРПОУ: 25959784; Публічне акціонерне товариство «АКЦІОНЕРНИЙ КОМЕРЦІЙНИЙ ПРОМИСЛОВО_ІНВЕСТИЦІЙНИЙ БАНК», а саме 01001, м. Київ, провулок Шевченка, будинок 12, код ЄДРПОУ: 00039002 стягнути солідарно в сумі 1000000 (один мільйон) гривень 00 копійок.

Позивач свої вимоги мотивував тим, що наприкінці лютого – початку березня 2014 року перекинуті з Російської Федерації війська без розпізнавальних знаків окупували Кримський півострів. З цього моменту фактично розпочалася військова агресія Російської Федерації проти України, у ході якої були окуповані автономна Республіка Крим, а також частина Донецької та Луганської областей України. Внаслідок бойових дій відповідача значно погіршилася економічна ситуація в Україні. Наслідком збройної агресії російської Федерації проти України стала необхідність безпосередньої участі громадян України у захисті її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності. У серпні 2015 року позивача було призвано у Збройні Сили України. В період з серпня 2015 року по жовтень 2016 року ОСОБА_1 зазначав, що брав безпосередню участь в антитерористичній операції, а у липні 2016 року ним отримано опік обох пліч, кисті рук, нижніх кінцівок, тулуба, 58% опіків тіла, у зв`язку з чим, позивач довгий час знаходився на стаціонарному лікуванні. Отримані ним під час участі в антитерористичній операції травми завдали ОСОБА_1 значних фізичних та душевних страждань. Окрім цього, позивач, як громадянин України та учасник бойових дій, постійно перебуває у пригніченому стані, у нього знизився життєвий тонус і погіршилося загальне самопочуття, що негативно позначилося на його стосунках з оточуючими, на його звичному способі життя, призвело до порушення його нормальних життєвих зв`язків. Посилаючись на зазначені обставини, ОСОБА_1 просив суд стягнути з Посольства Російської Федерації в Україні, ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» 1000000 грн. як моральне відшкодування збитків.

В судовому засіданні позивач, представник позивача позовні вимоги підтримують в повному обсязі, прохають їх задовольнити.

Представник відповідача Російської Федерації в судове засідання не з`явилися по невідомим суду причинам, про день та час слухання справи повідомлялися належним чином судовою повісткою з повідомленням.

Представники відповідачів в судовому засіданні: Акціонерного товариства «Сбербанк», Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово – інвестиційний банк» заперечують проти позовних вимог, прохають відмовити в їх задоволенн.і

Суд, заслухавши сторони по справі, вивчивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини,дійшов до переконання про відсутність підстав для задоволення позову з наступних підстав.

Законом України від 15 квітня 2014 року №1207-VII «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» визначається статус території України, тимчасово окупованої внаслідок збройної агресії Російської Федерації, встановлюється особливий правовий режим на цій території, визначаються особливості діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій в умовах цього режиму, додержання та захиступрав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб.

Частиною 4 статті 2 Закону України «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях» визначено, що відповідальність за матеріальну чи нематеріальну шкоду, завдану Україні внаслідок збройної агресії Російської Федерації, покладається на Російську Федерацію відповідно до принципів і норм міжнародного права.

Згідно з Віденською конвенцією про дипломатичні зносини від 18 квітня 1961 року, стороною якої є Україна, до іноземної держави, її дипломатичних представництв і консульських установ застосовується судовий імунітет. Відповідно до Положення про дипломатичні представництва та консульські установи іноземних держав в Україні, затвердженого Указом Президента України від 10 червня 1993 року №198/93, держава гарантує додержання положень зазначеної Конвенції.

Крім того, порядок урегулювання приватноправових відносин, які хоча б через один із своїх елементів пов`язані з одним або кількома правопорядками, іншими, ніж український правопорядок, встановлює Закон України «Про міжнародне приватне право», який застосовується до таких питань, що виникають у сфері приватноправових відносин з іноземним елементом.

Стаття 79 Закону України «Про міжнародне приватне право» встановлює судовий імунітет, відповідно до якого пред`явлення позову до іноземної держави, залучення іноземної держави до участі у справі як відповідача або третьої особи, накладення арешту на майно, яке належить іноземній державі та знаходиться на території України, застосування щодо такого майна інших засобів забезпечення позову і звернення стягнення на таке майно можуть бути допущені лише за згодою компетентних органів відповідної держави, якщо інше не передбачено міжнародним договором України або законом України.

Як передбачено частиною четвертою статті 79 Закону України «Про міжнародне приватне право», у тих випадках, коли в порушення норм міжнародного права України, її майну або представникам в іноземній державі не забезпечується такий же судовий імунітет, який згідно з частинами першою та другою цієї статті забезпечується іноземним державам, їх майну та представникам в Україні, Кабінетом Міністрів України може бути вжито до цієї держави, її майна відповідних заходів, дозволених міжнародним правом, якщо тільки заходів дипломатичного характеру не достатньо для врегулювання наслідків зазначеного порушення норм міжнародного права.

Таким чином, Закон України «Про міжнародне приватне право» встановлює судовий імунітет щодо іноземної держави за відсутності згоди компетентних органів відповідної держави на залучення її до участі у справі у національному суді іншої держави.

Найважливішою ознакою для держави є суверенітет, оскільки саме суверенітет становить основну відправну засаду для її правосуб`єктності. Суверенітет держави має вияв у двох сферах внутрішній та зовнішній.

У зовнішній сфері суверенітет означає незалежність, самостійність та непідпорядкованість держави іншим державам.

У міжнародному приватному праві під імунітетом розуміють непідлеглість однієї держави законодавству та юрисдикції іншої. Імунітет ґрунтується на суверенітеті держав, їх рівності та означає, що жодна з них не може здійснювати свою владу над іншою державою, її органами, майном. Це принцип вилучення держави та її органів з-під юрисдикції іншої держави. Судовий імунітет полягає в непідсудності держави без її згоди судам іншої держави.

Таким чином, бути учасником справи в судах іншої держави кожна суверенна держава може тільки з її явно вираженої або мовчазної згоди, висловленої через уповноважених на це осіб.

Встановлено, що ОСОБА_1 звернувся до Оріхівського районного суду Запорізької області із позовом до відповідача Російської Федерації, в особі посольства Російської Федерації в Україні, в якому просить стягнути з Посольства Російської Федерації в Україні, АТ «Сбербанк», ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк» 1000000 грн. як моральне відшкодування збитків.

Тому суд прийшов до висновку, що відповідач має в Україні судовий імунітет, а отже, необхідна згода дипломатичного представництва на пред`явлення до нього позову.

Положеннями частини 1статті 4 ЦПК України закріплено право кожної особи в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до положень статті 12 ЦПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом (а отже, і рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості).

Відповідно до Положення про дипломатичні представництва та консульські установи іноземних держав в Україні, затвердженого Указом Президента від 10 червня 1993 року №198/93, Україна гарантує додержання положень Віденської конвенції 1961 року та Віденської конвенції про консульські зносини від 24 квітня 1963 року.

Пред`явлення позову до іноземної держави, забезпечення позову та звернення стягнення на майно іноземної держави, яке знаходиться в Україні, відповідно до статті 32 Віденської конвенції 1961 року можуть бути допущені лише за згодою компетентних органів відповідної держави.

Положення зазначеної норми міжнародного договору конкретизовано устатті 79 Закону України «Про міжнародне приватне право».

За відсутності такої згоди іноземна держава не може одержати правового статусу відповідача у цивільному процесі України.

Зазначена правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах: від 13 травня 2020 року у справі №711/17/19 (провадження №61-10776св19), від 03 червня 2020 року у справі №357/13182/18 (провадження №61-12202св19), від 24 червня 2020 року у справі №711/16/19 (провадження №61-12669св19).

Відповідно до ч. 4ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Незважаючи на те, що Посольством Російської Федерації в Україні отримано позовну заяву з додатками, ухвалу про відкриття провадження у справі, виклики в судові засідання, до суду не було надано відзив на позов та інформацію про те, чи надано компетентним органом Російської Федерації згоду на пред`явлення ОСОБА_1 позову до Російської Федерації.

З огляду на викладене, суд дійшов до висновку, що у задоволенні позову ОСОБА_1 пред`явленого до Російської Федерації про відшкодування моральної шкоди, слід відмовити з огляду на принципи міжнародного права з метою недопущення порушення принципу імунітету держави.

Керуючись ст.ст. 2, 3, 4, 10, 12, 13, 77-81, 89, 229, 263-265, 280-289 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Російської Федерації, Акціонерного Товариства «Сбербанк», Публічного акціонерного товариства «Акціонерний комерційний промислово – інвестиційний банк» про моральне відшкодування збитків, завданих внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду через Оріхівський районний суд Запорізької області шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складення повного тексту рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: Плечищева О.В.

Повний текст рішення проголошено 30.07.2021 року о 15-00 годин