Рішення № 98659199, 28.07.2021, Доброславський районний суд Одеської області (до 25.04.2025 - Комінтернівський районний суд Одеської області)

Справа № 504/1768/21

Номер провадження 2/504/1848/21

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.07.2021смт.Доброслав

Комінтернівський районний суд Одеської області в складі:

головуючого – судді Аблової Ю.Ю.

за участю секретаря – Антипової Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОСТІ ЗАЙМИ» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

02 червня 2021 року позивач звернувся до суду з позовом в якому просить ухвалити рішення, яким: стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , що зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОСТІ ЗАЙМИ" (вул. Незалежної України, буд.39-А, офіс 25, Вознесенівський р-н, м. Запоріжжя, Запорізька обл., 69037, код ЄДРПОУ 40858239) суму заборгованості за Договором надання фінансових послуг №180525-124001 від 25.05.2018 р. в загальному розмірі 64 724,92 грн. (шістдесят чотири тисячі сімсот двадцять чотири гривні 92 копійки), з яких: сума кредиту 2 700,00 грн. (дві тисячі сімсот гривень 00 копійок) , проценти за користування кредитом - 57 502,09 грн. (п`ятдесят сім тисяч п`ятсот дві гривні 09 копійок) , пеня - 954,91 грн. (дев`ятсот п`ятдесят чотири гривні 91 копійка), індекс інфляції за весь період прострочення - 816,76 грн. (вісімсот шістнадцять гривень 76 копійок) та три проценти річних від простроченої суми - 751,16 грн. (дві тисячі сімсот п`ятдесят одна гривня 16 копійок), а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 2270 грн.

В обґрунтування заявленого позову представник позивача посилається на те, що 25.05.2018 року між ТОВ «ПРОСТІ ЗАЙМИ» та ОСОБА_1 укладено договір про надання фінансових послуг № 180525- 124001 на суму 2 700 грн. строком на 16 календарних днів, зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 54 грн. за кожен день користування.

Кредитний договір було укладено в Інформаційно-телекомунікаційній системі Товариства в електронній формі, яка відповідно до норм чинного законодавства прирівнюється до письмової форми. Товариство виконало свої зобов`язання з приводу надання грошових коштів: кошти за Кредитним договором перераховані на банківську картку позичальника платіжною системою ТОВ «Фінансова компанія «ВЕЙ ФОР ПЕЙ», яка є учасником внутрішньодержавної платіжної системи «Flashpay». Таким чином, згідно з кредитним договором, відповідач взяв на себе зобов`язання повернути кредит у розмірі 2 700 грн. та сплатити проценти у розмірі 864 грн. у строк до 09.06.2018 року. Окрім зазначеного, відповідач також взяв на себе зобов`язання, у разі виникнення заборгованості, сплатити неустойку у вигляді пені згідно кредитного договору.

На момент 09.06.2018 року строк платежу за договором настав, однак відповідач не виконав свої зобов`язання, а саме не повернув отримані кошти та не сплатив проценти. Станом на 07.05.2021 року заборгованість за кредитним договором складає 64 724,92 грн., з яких: сума кредиту 2 700,00 грн., проценти за користування кредитом - 57 502,09 грн., пеня - 954,91 грн., індекс інфляції за весь період прострочення - 816,76 грн. та три проценти річних від простроченої суми - 751,16 грн., яку позивач просив стягнути з відповідача на його користь та судовий збір в розмірі 2270 грн.

Відповідно до автоматизованої системи документообігу цивільну справу було розподілено судді Абловій Ю.Ю.

Ухвалою Комінтернівського районного суду Одеської області від 10 червня 2021 року відкрито провадження в справі та призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін на 13 год. 00 хв. 08 липня 2021 року, який через неявку відповідача відкладений на 14 год. 30 хв. 28 липня 2021 року.

Представник позивача у судове засідання не з`явився. Проте, директор ТОВ «Прості займи» Пономар В.О. подав письмове клопотання, в якому просив розгляд справи провести у його відсутність, позов підтримав в повному обсязі. У разі неявки в судове засідання відповідача, не заперечував проти заочного розгляду справи та ухвалення заочного рішення суду.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання повторно не з`явився, причини неявки суду не повідомив, відзив на позов, заяв про розгляд справи у його відсутності чи відкладення розгляду справи суду не подав, хоча про час, день та місце розгляду справи був повідомлений у встановленому законом порядку. Судова кореспонденція двічі повернулась на адресу суду без отриманням відповідачем з відміткою «за закінченням терміну зберігання».

Також з метою належного сповіщення відповідача його було повідомлено шляхом розміщення відповідного оголошення на офіційному веб-сайті Судової влади України

Тобто, судом були використані всі можливі способи сповіщення відповідача про наявність справи у суді, та виклик до суду.

Відповідно до ст. 275 ЦПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку про можливість ухвалення заочного рішення на підставі наявних у справі доказів у відповідності до приписів ст. 280 Цивільного процесуального кодексу України (далі по тексту - ЦПК України).

З`ясувавши думку представника позивача, викладену у письмовому клопотанні, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку позов задовольнити частково з огляду на наступне.

Судом встановлено, що 25 травня 2018 року між ТОВ «Прості Займи» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір про надання фінансових послуг №180525-124001.

Відповідно до умов договору ОСОБА_1 отримав кредит на особисті потреби в розмірі 2 700 грн. строком на 16 днів до 09.06.2018 року зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 864грн. (2% за кожен день користування кредитом, 730% річних).

Відповідно до умов договору при виникненні заборгованості ОСОБА_1 зобов`язався сплатити неустойку у вигляді штрафу у розмірі 3% за кожен день користування у межах встановленого строку та пеню у розмірі 3,64% від суми заборгованості, починаючи з першого дня заборгованості, на 15й день 5,02%, на 30й день 7,67%.

Кредитний договір було укладено в Інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Прості займи» в електронній формі, так, відповідач заповнив свої дані на сайті позивача, ознайомився з правилами та умовами позики (оферта), переглянувши їх за посиланням www.bistrozaim.ua і підтвердив свою згоду, поставивши відповідну галочку в пункті «З Правилами й умовами надання позики ознайомлений, і підтверджую направлення оферти у відповідності до запропонованої редакції, а також згоду на обробку персональних даних, в тому числі на передачу даних в бюро кредитних історій», після подачі заявки, відповідач отримав унікальний код підтвердження оформлення позики через СМС на свій мобільний номер, зазначений ним при реєстрації на сайті Товариства, СМС відправляється через зовнішній сервіс СМС-розсилок TurboSMS ( https://turbosms.ua/), після отримання СМС, відповідач ввів отриманий код на сайті, і таким чином підтвердив подачу заявки та підписав договір електронним підписом одноразовим ідентифікатором у вигляді алфавітно-цифрової послідовності.

Відповідно до довідки ТОВ «Фінансова компанія «ВЕЙ ФОР ПЕЙ» № 347 від 07.05.2021 року на підтвердження виконання переказу 25.05.2018 року 13:31:17 відповідачу на картковий рахунок НОМЕР_2 були перераховані грошові кошти у розмірі 2700 грн.

Станом на 07.05.2021 року заборгованість за кредитним договором складає 64 724 грн. 92 коп., з яких сума кредиту – 2 700 грн., проценти за користування кредитом – 57 502 грн. 09 коп., пеня - 954 грн. 91 коп., індекс інфляції за весь період прострочення - 816 грн. 76 коп. та три проценти річних від простроченої суми – 2 751 грн. 16 коп.

Зазначене стверджується даними кредитного договору (додаток 1. Заява-анкета для отримання кредиту) від 25.05.2018 року, інформації довідки №347 від 07.05.2021 року, інформації щодо порядку (процедури), хронологія дій щодо укладання електронного договору, розрахунку заборгованості за кредитним договором №180525-124001 від 25.05.2018 року.

За правилом ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Згідно ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України).

За змістом статтей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина 2 статті 639 ЦК України).

Абзац 2 частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається, в тому числі на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).

Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 9 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 7 жовтня 2020 року № 127/33824/19; від 16 грудня 2020 року у справі № 561/77/19.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі - Закон).

Згідно із пунктом 6 частини 1 статті 3 Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пунктом 12 частини першої статті 3 Закону).

Відповідно до частини 3 статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини 4 статті 11 Закону).

Згідно із частиною 6 статті 11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом частини 8 статті 11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей договору щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему позивача можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи факт підписання відповідачем електронного договору шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, суд вважає, що відбулось укладення договору №180525-124001, що узгоджується зі ст.ст. 6, 627 ЦК України та ст.ст. 11,12 Закону України «Про електронну комерцію», та останньому перераховано сума кредиту в розмірі 2700 грн.

Отже, вимоги позивача в частині стягнення заборгованості по сумі кредиту доведена належними та допустимими доказами, ґрунтуються на законі та договорі про надання фінансових послуг № 180525-124001, а тому із ОСОБА_1 на користь позивача слід стягнути суму заборгованості по сумі кредиту в розмірі 2 700 грн.

Позивач, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім суми кредиту стягнути 57 502 грн. 09 коп. - несплачених процентів за період з 25.05.2018 року по 07.05.2021 року; 816 грн. 76 коп. - інфляційних втрат за період 09.06.2018 року по 07.05.2021, 954 грн. 91 коп. - пені, 2 751 грн. 16 коп. - три проценти річних від простроченої суми за період з 25.05.2018 року по 07.05.2021 року. Вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаї ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Порушення зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (статті 610, 611 ЦК України).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина перша статті 612 ЦК України).

Відповідно до ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 ЦК України.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28 березня 2019 року у справі №444/9519/12, провадження № 14-10 цс 18, дійшла висновку, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною 2 статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною 2 статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Окрім цього, у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 Велика Палата Верховного Суду вказала, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи в разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною 2 статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною 2 статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Відтак Велика Палата Верховного Суду відхилила аргументи позивача про те, що на підставі статті 599 та частини 4 статті 631 ЦК України він мав право нараховувати передбачені договором проценти до повного погашення заборгованості за кредитом. При цьому вказала, що зі спливом строку кредитування припинилося право позивача нараховувати проценти за кредитом.

Подібні правові висновки викладено також в постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц (провадження № 14-318цс18).

Тобто, у постановах Великої Палати Верховного Суду уже неодноразово вказувалося на те, що цивільне законодавство передбачає як випадки, коли боржник правомірно користується наданими йому коштами та має право не сплачувати кредитору свій борг протягом певного узгодженого часу, так і випадки, коли боржник повинен сплатити борг кредитору, однак не сплачує коштів, користуючись ними протягом певного строку неправомірно.

Зокрема, відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані частиною 1 статті 1048 ЦК України. Такі проценти є звичайною платою боржника за право тимчасово користуватися наданими йому коштами на визначених договором та законодавством умовах, тобто у межах належного та добросовісного виконання сторонами договірних зобов`язань, а не у випадку їх порушення.

Натомість наслідки прострочення грошового зобов`язання (коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх) також урегульовані законодавством. У випадках, коли боржник порушив умови договору, прострочивши виконання грошового зобов`язання, за частиною 1 статті 1050 ЦК України застосуванню у таких правовідносинах підлягає положення статті 625 цього Кодексу.

За наведеним у цій статті регулюванням відповідальності за прострочення грошового зобов`язання на боржника за прострочення виконання грошового зобов`язання покладається обов`язок сплатити кредитору на його вимогу суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Проценти, встановлені статтею 625 ЦК України, підлягають стягненню саме при наявності протиправного невиконання (неналежного виконання) грошового зобов`язання.

Тобто, проценти, що стягуються за прострочення виконання грошового зобов`язання за частиною 2 статті 625 ЦК України є спеціальним видом відповідальності за таке порушення зобов`язання. На відміну від процентів, які є звичайною платою за користування грошима, зокрема за договором позики, до них застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність.

Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Подібні висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц.

Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частини 1 статті 1048 ЦК України і охоронна норма частини 2 статті 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно. Тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та частини 1 статті 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов`язання.

Такі висновки відповідають правовій позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 4 лютого 2020 року у справі № 912/1120/16, провадження № 12-142гс19, від 03 листопада 2020 року у справі № 921/315/18.

З урахуванням того, що договір про надання фінансових послуг № 180525-124001від 25.05.2018 року діяв до 09.06.2018 року, позовна вимога щодо стягнення заборгованості за несплаченими процентами за період з 25.05.2018 року по 07.05.2021 року в розмірі 57 502 грн. 09 коп. підлягає частковому задоволенню, а саме вказані проценти підлягають стягненню за період з 25.05.2018 року по 09.06.2018 року в сумі 864 грн. (згідно умов договору). Оскільки, як вбачається з розрахунку заборгованості за кредитним договором, відповідач сплатив ТОВ «Прості займи» 763 грн. 91 коп. заборгованості по відсоткам, а тому сума заборгованості по процентах, яка підлягає стягненню, становить 100 грн. 09 коп. ( 864 грн.- 763 грн. 91 коп).

Також, враховуючи те, що строк кредитування відповідача закінчився, як і його право законно користуватися позиченими коштами, стягненню підлягають 3 % річних від простроченої суми зобов`язання по кредиту за період після прострочення грошового зобов`язання відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України, тобто з 10.06.2018 року по 07.05.2021 року.

Отже, 3 % річних від простроченої суми зобов`язання по кредиту розраховуються з урахуванням боргу у розмірі 2 800 грн. 09 коп. (2700 + 100, 09) помноженого на 3%, помноженого на кількість днів прострочення, які вираховуються з дня, наступного за днем, передбаченим у договорі для його виконання, а саме з 10.06.2018 року до заявленого позивачем періоду (07.05.2021 року), поділеного на 365 (днів у році). Тобто, 2 800, 09 грн. (борг за кредитом) х 3% х 1062 дня : 365 = 244 грн. 41 коп. А тому до стягнення із відповідача на користь позивача підлягає 244 грн. 41 коп. три проценти річних від простроченої суми зобов`язання за період 10.06.2018 року по 07.05.2021 року.

Разом з тим, частиною другою ст. 625 ЦК України також передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Відповідно до таблиці індексів інфляції, наявною в матеріалах справи, починаючи з липня 2018 року по травень 2021 року сукупний індекс інфляції становить 1,5473129, звідси інфляційні втрати за період з 01.07.2018 року по 07.05.2021 року становлять 2 800 грн. 09 коп. х 1,19802769 – 2 800 грн. 09 коп. = 554 грн. 49 коп., які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Окрім цього, відповідно до розрахунку заборгованості на відповідача накладено пеню у розмірі 954 грн. 91 коп., яка також підлягає до стягнення.

За таких обставин суд приходить до висновку про те, що з відповідача підлягає стягненню на користь ТОВ «ПРОСТІ ЗАЙМИ» заборгованість за кредитним договором №180525-124001 від 25.05.2018 року у розмірі 4 553, 09 грн., яка складається з: 2 700 грн. заборгованість за основним боргом (тіло кредиту); 954, 91 грн. пені за порушення зобов`язання; 554, 49 грн. втрат з урахуванням індексу інфляції за весь період прострочення; 244, 41 грн. 3% річних від простроченої суми; 100, 09 грн. відсотки за користування кредитом.

При ухваленні рішення суд приймає до уваги той факт, що відповідач у судове засідання не з`явився, доводів відповідача щодо отримання ним в борг грошових коштів за кредитним договором № 180525-124001від 25.05.2018 року не спростував.

Згідно ч.ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

У відповідності до ч.ч. 1-3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з вимогами ст.ст.124, 129 Конституції України, задачами цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних, прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Основними засадами судочинства є законність, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами, забезпечення апеляційного та касаційного оскарження та обов`язковість рішень суду до виконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір.

Керуючись ст.ст. 10, 12, 13, 76-81, 141, 258, 263-265, 280-284, 289 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОСТІ ЗАЙМИ» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , що зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОСТІ ЗАЙМИ" (вул. Незалежної України, буд.39-А, офіс 25, Вознесенівський р-н, м. Запоріжжя, Запорізька обл., 69037, код ЄДРПОУ 40858239) суму заборгованості за Договором надання фінансових послуг №180525-124001 від 25.05.2018 р. в загальному розмірі 4 553 (чотири тисячі п`ятсот п`ятдесят три ) гривень 09 коп., яка складається з:

2 700 (дві тисячі сімсот) грн. заборгованість за основним боргом (тіло кредиту);

954 (дев`ятсот п`ятдесят чотири) грн.., 91 коп. пені за порушення зобов`язання;

554 (п`ятсот п`ятдесят чотири) грн., 49 коп. втрат з урахуванням індексу інфляції за весь період прострочення;

244 (двісті сорок чотири) грн., 41 коп. 3% річних від простроченої суми;

100 (сто) грн. 09 грн. відсотки за користування кредитом.

Стягнути із ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , що зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ПРОСТІ ЗАЙМИ" (вул. Незалежної України, буд.39-А, офіс 25, Вознесенівський р-н, м. Запоріжжя, Запорізька обл., 69037, код ЄДРПОУ 40858239) витрати по сплаті судового збору у розмірі 2270 (дві тисячі двісті сімдесят) гривень.

В решті позову відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Одеського апеляційного суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя Аблова Ю. Ю.