Рішення № 98658854, 27.07.2021, Ямпільський районний суд Вінницької області

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" липня 2021 р. Справа153/492/20

Провадження2/153/117/20-ц

Ямпільський районний суд Вінницької області

в складі головуючого судді Любинецької-Онілової А.Г.

секретар судового засідання Сарафімовська Т.О.

за участю представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Басс О.О.,

відповідача ОСОБА_2 та його представника - адвоката Чубенко С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Ямпіль Вінницької області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист ділової репутації,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 заявив позов до ОСОБА_2 про захист ділової репутації. В своєму позові позивач посилається на те, що 03.03.2020 року в приміщені Ямпільського районного суду Вінницької області відбувся розгляд цивільної справи №153/1391/19 за позовом члена Релігійної організації «Релігійна громада Свято-Успенського храму с. Велика Кісниця Ямпільського району Вінницько-Тульчинської Єпархії Української православної церкви в особі члена парафіяльної ради Асаули Ю.І. до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , третя особа яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідачів: Релігійна організація «Управління Могилів-Подільської Єпархії Української Православної Церкви» про усунення перешкод у користуванні будівлею храму шляхом його звільнення. Під час судового засідання, яке проходило в режимі відеоконференції в приміщені Дарницького районного суду міста Києва, ОСОБА_1 брав участь у розгляді справи як представник відповідачів та третьої особи - Управління Могилів-Подільської Єпархії Української Православної Церкви. Наступного деня ОСОБА_2 на своїй персональній сторінці у Фейсбук, розмістив неправдиву інформацію та розповсюджує її як автор публікації за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_1 , у якій, серед всього іншого ним вказано наступне: «Сьогодні пів дня суд переливав з пустого в порожнє, аж поки за кільканадцять хвилин не задовольнив клопотання церкви московського патріархату про неналежність позивача - члена громади української церкви пані ОСОБА_11 ! Після трьох засідань, аж за пів року суд нарешті здогадався, що пані ОСОБА_12 не належний позивач!. Що позивачем мала бути очільниця релігійної громади пані ОСОБА_13 , яка сиділа в залі судового засідання і всі її спроби вступити в цю справу сьогодні, як другого позивача, відбивалися судом як кажуть, з льоту. Дорогих адвокатів позивачі не мали за що найняти і відбивалися самі, не маючи ні юридичної освіти, ні досвіду судових тяганин. Цим і користалися захисники церкви Московського патріархату». Позивач зазначає, що вказана інформація не відповідає дійсності, позивач ніколи не був захисником Московського патріархату, саме тому таким чином поширення відповідачем недостовірної інформації принижує ділову репутацію позивача оскільки посягає на його честь і гідність. Окрім того, ОСОБА_2 розмістив на веб-сайті з доменним іменем youtube.com відео судового засідання за участі позивача, хоча позивач прямо заперечував проти розповсюдження такої інформації. Після розповсюдження відповідачем недостовірної інформації позивачу довелося пережити неприємні розмови з друзями, та колегами. Довелося виправдовуватися, доводити свою невинуватість, за його спиною серед колег постійно проходять неприємні розмови, він відчуває засуджуючі погляди, зміни у поведінці людей, зміни в характері взаємовідносин на роботі. Все це постійно бентежить його морально-психологічний стан, це неприємно та духовно важко, а іноді нестерпно. Крім того, враховуючи, що він є адвокатом, падіння його репутації в колективі стає більш болісним та відчутним. Вважає, що неправомірними діями відповідача йому завдано моральну шкоду, яка виразилася в моральних стражданнях та переживаннях, порушенні душевної рівноваги, в зв`язку з тим, що він був ображений та принижений серед друзів, знайомих, колег, клієнтів, колишніх та потенціальних, взагалі сторонніх людей. Переживання власні доповнились хвилюваннями. З метою вжиття заходів досудового врегулювання спору під час судового засідання позивач звертався до відповідача та до суду з вимогою припинити відео-зйомку, крім того, позивач заперечував проти розповсюдження персональної та будь якої інформації відповідачем що стосується його особистості. Вважаючи свої права порушеними позивач просить визнати недостовірною та такою, що порочить честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_1 , розміщену та поширену ОСОБА_2 в мережі Інтернет на його персональних сторінках у соціальній мережі Facebook, на сайті YouTube в форматі відео, а саме про наступне: «Сьогодні пів дня суд переливав з пустого в порожнє, аж поки за кільканадцять хвилин не задовольнив клопотання церкви московського патріархату про неналежність позивача - члена громади української церкви пані ОСОБА_11 ! Після трьох засідань, аж за пів року суд нарешті здогадався, що пані ОСОБА_12 не належний позивач!. Що позивачем мала бути очільниця релігійної громади пані ОСОБА_13 , яка сиділа в залі судового засідання і всі її спроби вступити в цю справу сьогодні, як другого позивача, відбивалися судом, як кажуть, з льоту. Дорогих адвокатів позивачі не мали за що найняти і відбивалися самі, не маючи ні юридичної освіти, ні досвіду судових тяганин. Цим і користалися захисники церкви Московського патріархату». Зобов`язати ОСОБА_2 протягом 3 календарних днів з дня набрання рішенням суду законної сили спростувати зазначену інформацію у спосіб, яким вона була поширена, а саме - шляхом розміщення на своїх персональних сторінках у соціальній мережі Facebook, з сайту з доменним іменем ІНФОРМАЦІЯ_1 та ІНФОРМАЦІЯ_2 , заяв від власного імені із спростуванням зазначеної інформації. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 10 000 гривень. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені ним витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000 гривень.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не прибув, про дату, час та місце судового розгляду справи був повідомлений у порядку, встановленому ст.ст.128, 130 ЦПК України - судовою повісткою, направленою рекомендованим листом за зареєстрованим місцем його проживання.

Представник позивача ОСОБА_1 – адвокат Басс О.О., який діє на підставі ордеру серії АА №0000270 від 23.03.2020, в судовому засідання позов підтримав. Вказав, що справа має релігійний характер. Зазначив, що відповідач ОСОБА_2 здійснив публікацію про позивача про те, що він є захисником Московського патріархату, однак, позивач ніколи не був захисником Московського патріархату. Пояснив, що позов пред`явленодо позивача, як до громадянина, а не як до журналіста. Вказав, що єдиним образливим висловлюванням є те, що позивач є захисником Московського патріархату. Зазначив, що моральні страждання позивача полягають у тім, що він є патріотом України, тому поширена інформація негативно вплинула на відносини в колі колег та родині позивача. Заявлена сума моральної шкоди 10000 гривень є символічною. ОСОБА_1 не є захисником Московського патріархату. ОСОБА_1 представляв інтереси фізичних осіб. Слово «захисник» сприймалося як «представник» самим позивачем ОСОБА_1 . І поширену інформацію ОСОБА_1 сприймає як таку, що стосується саме його. Просив задовольнити позов.

Відповідач ОСОБА_2 позов не визнав. Вказав, що те, що було ним поширено відповідає Закону. Зазначив, що заявлений позов є тиском на відповідача як на журналіста. Просив у задоволенні позову відмовити.

Представник відповідача ОСОБА_2 – адвокат Чубенко С.В., яка діє на підставі ордеру серії ВН №137383 від 11.05.2020, позов не визнала. Вказала, що він є не обґрунтованим, направлений на обмеження прав журналіста. Зазначила, що ОСОБА_2 був присутній в судовому засіданні як журналіст. Пояснила, що релігійна громада звернулася до суду , у зв`язку із конфліктом. Відповідно до висновку релігієзнавчої експертизи УПЦ увійшла до списку тих, що потребує змін у назві. Фраза «захисники Московського патріархату» відповідає офіційній позиції нашої держави. Зазначила, що її довіритель не мав на увазі адвоката. У своїй публікації відповідач вживає слова «адепти» «захисники». Вказала, що словосполучення не носить образливого характеру і не стосується позивача, є оціночним судженням, це стосується відповідачів у справі, що розглядалася Ямпільським районним судом Вінницької області. Зазначила, що позовні вимоги позивача не є чіткими, не ґрунтуються на вимогах закону. Позивачем не доведено жодними належними доказами ні факту страждань, ні факту моральної шкоди. Просила в задоволенні позову відмовити.

13.05.2020 за вх.№2956 представник відповідача ОСОБА_2 – адвокат Чубенко С.В. подала відзив на позовну заяву. Зазначила, що позивач звернувся до суду із позовом про захист ділової репутації, підставою чого стала поширена відповідачем, як журналістом, в Інтернет-ресурсі (персональна сторінка на фейсбуці) інформація щодо результатів розгляду судом іншої цивільної справи (№153/1391/19) та участі позивача у цій справі. У своєму виступі журналіст - відповідач по справі, серед іншого, висловився на адресу позивача - «адвокати Московського Патріархату», що на думку позивача, є неправдивою інформацією і підлягає спростуванню. Вказала, що чинне законодавство не містить визначення понять гідності, честі чи ділової репутації, оскільки вони є морально-етичними категоріями й одночасно особистими немайновими правами, яким закон надає значення самостійних об`єктів судового захисту. Зокрема, під гідністю слід розуміти визнання цінності кожної фізичної особи як унікальної біопсихосоціальної цінності, з честю пов`язується позитивна соціальна оцінка особи в очах оточуючих, яка ґрунтується на відповідності її діянь (поведінки) загальноприйнятим уявленням про добро і зло, а під діловою репутацією фізичної особи розуміється набута особою суспільна оцінка її ділових і професійних якостей при виконанні нею трудових, службових, громадських чи інших обов`язків. Під діловою репутацією юридичної особи, у тому числі підприємницьких товариств, фізичних осіб - підприємців, адвокатів, нотаріусів та інших осіб, розуміється оцінка їх підприємницької, громадської, професійної чи іншої діяльності, яку здійснює така особа як учасник суспільних відносин. Належним відповідачем у разі поширення оспорюваної інформації в мережі Інтернет є автор відповідного інформаційного матеріалу та власник веб-сайт, особи яких позивач повинен установити та зазначити в позовній заяві. Дані про власника веб-сайта можуть бути витребувані відповідно до положень ЦПК в адміністратора системи реєстрації та обліку доменних назв та адреси українського сегмента мережі Інтернет. Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені). З огляду на вище викладене, позовна заява є необґрунтованою, безпідставною і такою, що до задоволення не підлягає. Просила у задоволенні позову відмовити повністю, стягнути із позивача судові витрати, понесені відповідачем.

Заяви, клопотання: клопотання представника позивача про приєднання доказів (а.с.29); клопотання представника позивача про направлення копії письмових доказів (а.с.31); заява представника відповідача про залишення позовної заяви позивача без руху, розглянути вказану заяву у відсутність відповідача та його представника, оголосити перерву у підготовчому судовому засіданні (а.с.44-46); відзив на позовну заяву (а.с.51-57); клопотання представника відповідача про відкладення судового розгляду (а.с.61); клопотання відповідача про залишення позовної заяви без руху (а.с.72); клопотання позивача про участь у судовому засіданні в режимі відео конференції (а.с.73-74); клопотання представника відповідача про розгляд заяви відповідача про залишення позовної заяви без руху у її відсутність (а.с.80); клопотання позивача про здійснення розгляду без участі позивача та його представника (а.с.82); заява про самовідвід судді Дзерина М.М. (а.с.83); клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи (а.с.94); заява відповідача про ознайомлення з матеріалами справи (а.с.97); клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи (а.с.99); клопотання представника відповідача про розгляд справи в режимі відеоконференції (а.с.107-108); клопотання представника позивача про розгляд справи в режимі відео конференції (а.с.118); клопотання представника відповідача про розгляд справи в режимі відео конференції (а.с.132); клопотання відповідача про залишення позовної заяви без руху (а.с.134-139); клопотання представника відповідача про розгляд справи в режимі відеоконференції (а.с.143); клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи (а.с.145); клопотання представника відповідача про розгляд справи в режимі відеоконференції (а.с.151, 157)

Інші процесуальні дії у справі: відкриття провадження у справі та призначення підготовчого судового засідання (а.с.25); відкладення розгляду справи (а.с.65-66); проведення судового засідання в режимі відеконференції (а.с.76-77); задоволення заяви про самовідвід судді Дзерина М.М. (а.с.86-88); прийняття справи до свого провадження, призначення підготовчого судового засідання (а.с.91); проведення судового засідання в режимі відеконференції (а.с.112-113); закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду (а.с.124-125); проведення судового засідання в режимі відеконференції (а.с.126-127), про що постановлено ухвали окремими документами. Розгляд справи без участі позивача, зміна порядку дослідження доказів на підставі ч. 2 ст. 228 ЦПК України, відмова у задоволенні клопотань про залишення позовної заяви без руху, про що постановлено ухвали, які на підставі ч. ч. 4,5 ст. 259 ЦПК України внесені до протоколу судового засідання.

Судом встановлені такі фактичні обставини та зміст спірних правовідносин.

Із протоколу огляду адвокатом електронних доказів інформації в мережі Інтернет та додатків до нього (а.с.6-16) встановлено, що ОСОБА_2 на своїй персональній сторінці на «Фейсбук», розмістив інформацію: «Сьогодні пів дня суд переливав з пустого в порожнє, аж поки за кільканадцять хвилин не задовольнив клопотання церкви московського патріархату про неналежність позивача - члена громади української церкви пані ОСОБА_11 ! Після трьох засідань, аж за пів року суд нарешті здогадався, що пані ОСОБА_12 не належний позивач!. Що позивачем мала бути очільниця релігійної громади пані ОСОБА_13 , яка сиділа в залі судового засідання і всі її спроби вступити в цю справу сьогодні, як другого позивача, відбивалися судом як кажуть, з льоту. Дорогих адвокатів позивачі не мали за що найняти і відбивалися самі, не маючи ні юридичної освіти, ні досвіду судових тяганин. Цим і користалися захисники церкви Московського патріархату».

Із експертного висновку за результатами проведеної фіксації і дослідження змісту веб-сторінки у мережі Інтернет від 01.04.2020 вих.№75/2020-ЕВ (а.с.32-37) встановлено, що ОСОБА_2 в мережі Інтернет розміщено на її персональних сторінках у соціальній мережі Facebook, на сайті за наступним посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_1 , інформацію наступним змістом: «Сьогодні пів дня суд переливав з пустого в порожнє, аж поки за кільканадцять хвилин не задовольнив клопотання церкви московського патріархату про неналежність позивача - члена громади української церкви пані ОСОБА_11 ! Після трьох засідань, аж за пів року суд нарешті здогадався, що пані ОСОБА_12 не належний позивач!. Що позивачем мала бути очільниця релігійної громади пані ОСОБА_13 , яка сиділа в залі судового засідання і всі її спроби вступити в цю справу сьогодні, як другого позивача, відбивалися судом як кажуть, з льоту. Дорогих адвокатів позивачі не мали за що найняти і відбивалися самі, не маючи ні юридичної освіти, ні досвіду судових тяганин. Цим і користалися захисники церкви Московського патріархату».

Оцінюючи усі докази у їх сукупності, суд вважає недоведеними обставини, на які позивач посилається як на підставу своїх позовних вимог, виходячи із наступного.

Відповідно до ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Сторонами не заявлено клопотань про витребування доказів, виклик інших свідків чи призначення судових експертиз, а тому суд розглянув справу на підставі наявних у ній доказів, відповідно до ст.ст.12, 13 ЦПК України.

Стаття 34 Конституції України гарантує кожному право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань, вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір. Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.

Відповідно до ст. 299 ЦК України кожен має право на недоторканість своєї ділової репутації, а також відповідно до ст. 277 ЦК України право на спростування недостовірної інформації та право на відповідь.

Відповідно до п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України №1 від 27 лютого 2009 року «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

В ході судового розгляду не встановлено та позивачем не доведено факту розповсюдження відповідачем саме відносно нього інформації, що принижує його ділову репутацію.

Розміщена відповідачем у мережі Інтернет публікація не містить фактичних даних про особу позивача ОСОБА_1 . Фраза «Цим і користалися захисники Московського патріархату» є лише припущенням самого позивача, який вважажє, що вона стосується саме його.

Відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на допущеннях.

Відповідно до ч. 5 п. 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 1 від 27 лютого 2009 року недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Пунктом 19 вказаної Постанови визначено, що вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.

Відповідно до ч. 2 ст. 30 Закону України «Про інформацію» оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Отже, відповідно до статті 277 ЦК не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб`єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Крім того, поряд з інформацією чи даними, що підлягають перевірці, стаття 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод захищає погляди, критичні зауваження або припущення, правдивість яких не може бути піддана перевірці на правдивість.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що інформація, поширена відповідачем носить оціночний суб`єктивний характер, не стосується позивача, та не може вважатись недостовірною.

Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 23 червня 2009 року у справі «Бодрожич та Вуїін проти Сербії», констатував, що свобода вираження поглядів, яка захищена ч. 1 ст. 10 Конвенції утворює одну із фундаментальних цінностей у демократичному суспільстві. Причому, це стосується не лише тієї «інформації» чи «ідей», які «приємно» отримувати та які не є образливими, а також тих, які є шокуючими чи такими, що викликають занепокоєння.

Рішенням Європейського суду від 29 червня 2005 року у справі «Соколовські проти Польщі» констатовано, що відповідно до усталеної практики Суду за ч. 2 ст. 10 Європейської конвенції з прав людини можливості обмеження політичної дискусії, дебатів з питань суспільного інтересу є мізерним, адже свобода вираження поглядів утворює одну із важливих засад демократичного суспільства та є основною умовою для його прогресу і самореалізації кожної особи.

Позивачем не надано жодного доказу, яким би підтверджувався факт порушення його ділової репутації. Інформація, яку просить позивач спростувати, як недостовірну, за своїми ознаками є оціночним судженням, яке відповідно до вищезазначених норм права, не підлягає спростуванню та доведенню його правдивості, та не підлягає перевірці на предмет відповідності фактичним даним. Виходячи зі змісту вказаної інформації, в якій міститься аналіз події та особиста думка відповідача стосовно певної події, а також його особисті висновки, ця інформація не містить недостовірної інформації щодо позивача.

З урахуванням встановлених судом обставин та вказаних вимог закону, суд вважає, що позовні вимоги про захист ділової репутації та спростування недостовірної інформації не доведені позивачем, тому в задоволенні цієї частини позову є підстави відмовити.

Щодо позовних вимог в частині відшкодування моральної шкоди, суд виходить з наступного.

В обґрунтування факту заподіяння моральної шкоди, позивач вказав, що після розповсюдження відповідачем недостовірної інформації позивачу довелося пережити неприємні розмови з друзями, та колегами. Довелося виправдовуватися, доводити свою невинуватість, за його спиною серед колег постійно проходять неприємні розмови, він відчуває засуджуючі погляди, зміни у поведінці людей, зміни в характері взаємовідносин на роботі. Крім того, він є адвокатом, падіння його репутації в колективі стає більш болісним та відчутним для нього.

Відповідно до п. 90 Постанови Верховного Суду №752/17832/14-ц від 15.12.2020 визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.

Відповідно до пункту 4 частини другої статті 23 ЦК моральна шкода полягає у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи, тому вимога про відшкодування моральної шкоди може бути заявлена самостійно. Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті (ч. 1 ст. 1167 ЦК України).

Позивачем не надано жодного доказу, яким би підтверджувався факт порушення його ділової репутації. Інформація, яку просить позивач спростувати, як недостовірну, за своїми мовно-стилістичними ознаками є оціночним судженням. Виходячи зі змісту вказаної інформації, в якій міститься аналіз події та особиста думка автора, а також його особисті висновки, ця інформація не містить образи чи нецензурних висловів щодо особи позивача.

Інформація, яка поширена відповідачем є оціночним судженням, та не підлягає спростуванню й доведенню його правдивості, а також не підлягає перевірці на предмет відповідності фактичним даним. Судом відмовлено в задоволенні позовних вимог в частині визнання недостовірною та такою, що порушує права позивача на повагу його ділової репутації, вказану інформацію.

Оскільки, судом не встановлено порушення прав позивача, в задоволенні вимог про стягнення моральної шкоди є підстави відмовити.

Вирішуючи позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат, пов`язаних із проведенням експертизи, а також витрат на професійну правничу допомогу, суд виходить з наступного.

Оскільки у задоволенні позову відмовлено, тому судові витрати пов`язані із проведенням експертизи, а також витрати на професійну правничу допомогу, суд не має підстав покласти на відповідача відповідно до вимог ст.141 ЦПК України, що є підставою для відмови у задоволенні цієї частини позовних вимог.

До закінчення судових дебатів представником відповідача заявлено про подання доказів, що підтверджують розмір понесених відповідачем судових витрат, після ухвалення судового рішення.

Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, серед іншого, належать і витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 1 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 246 ЦПК України якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 270 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 п. 3 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

З урахуванням наведеного, питання про судові витрати у цій частині підлягають вирішенню у порядку, передбаченому ст.. ст.. 246, 270 ЦПК України.

Спірні правовідносини врегульовані ст.10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.ст.32, 34 Конституції України.

Керуючись ст.ст.12, 13, 81, 82, 141, 263, 264, 265 ЦПК України, на підставі ст.10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.ст.32, 34 Конституції України, суд

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Дата складення повного судового рішення - 30 липня 2021 року.

Рішення суду може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Вінницького апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до пунктів 15, 15.5 Розділу ХІІІ «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України (у редакції Закону України №2147-VIII від 03 жовтня 2017 року) до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається до Вінницького апеляційного суду через Ямпільський районний суд Вінницької області.

Головуючий А.Г. Любинецька-Онілова