Ухвала суду № 98658134, 16.07.2021, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/12401/20

Провадження № 1-кс/752/5647/21

У Х В А Л А

16 липня 2021 року слідчий суддя Голосіївського районного суду міста Києва ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Голосіївського районного суду міста Києва клопотання слідчого слідчого відділу Голосіївського УП ГУ Національної поліції в м. Києві ОСОБА_3 , погоджене прокурором Голосіївської окружної прокуратури ОСОБА_4 , про арешт майна в рамках кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018100060000821 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2, 4 ст. 190, ч. 4 ст. 358, ч. 1 ст. 365-2 КК України,

в с т а н о в и в :

В провадження слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва надійшло клопотання про арешт майна, де із підстав викладених у клопотанні, орган досудового розслідування просить слідчого суддю накласти арешт на автомобіль Mеrcedes-Benz S500L 2004 року випуску, чорного кольору, ДНЗ НОМЕР_1 , VIN НОМЕР_2 , який на праві приватної власності належить ОСОБА_5 .

Мотивуючи зазначене клопотання, слідчий за погодженням із прокурором вказує на наступне.

Слідчим відділом Голосіївського УП ГУНП в м. Києві здійснюється досудове розслідування кримінального провадження № 12018100060000821 від 22.02.2018 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2, 4 ст. 190, ч. 4 ст. 358, ч. 1 ст. 365-2 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що 13.04.2004 року між регіональним відділенням Фонду держаного майна України в особі заступника Голови Фонду державного майна України ОСОБА_6 та ТОВ «ТМО «Ліко-Холдінг» (ЄДРПОУ 16307284) в особі генерального директора ОСОБА_7 , було укладено договір купівлі-продажу нежилого будинку комунальної власності при викупі № 1011, відповідно до якого ТОВ «ТМО «Ліко-Холдінг» стало власником нежитлового будинку площею 746,9 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 .

В подальшому, 11.11.2004 року Комунальним підприємством «Київським міським бюро технічної інвентаризації» було зареєстровано право власності на вказаний нежитловий будинок внесене в реєстрову книгу № ЗП-194 за реєстровим номером 359-П. З того часу ТОВ «ТМО «Ліко-Холдінг» здійснювало утримання вказаного нежитлового будинку та здійснювали плату за землю.

В ході допиту представника ТОВ «ТМО «Ліко-Холдінг» в якості потерпілого встановлено, що з дати набуття права власності і до сьогодні жодних правочинів стосовно вказаного вище нерухомого майна товариством не вчинялось, інформація щодо вказаного нежитлового будинку до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесена не була.

Згодом, ТОВ «ТМО «Ліко-Холдінг» з оголошення, розміщеного на сайті ІНФОРМАЦІЯ_1 стало відомо, що нежитловий будинок, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , продається не товариством, а іншою особою.

В ході перевірки було встановлено, що відповідно до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_8 право власності на нежитлову будівлю, загальною площею 554, 9 кв.м по АДРЕСА_1 було зареєстровано за громадянином ОСОБА_5 . При цьому, підставою виникнення права власності на вказану вище нежитлову будівлю у Державному реєстрі прав вказано договір купівлі-продажу, серія та номер 3780, виданий 07.12.2017 року ОСОБА_8 , приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу.

Відповідно до допиту встановлено, що ані власники (учасники товариства) не надавали будь-якої згоди на відчуження такого майна, з урахуванням обмежень, встановлених статутом, а ні керівник товариства не укладав жодних правочинів щодо відчуження вказаного майна.

Досудовим розслідуванням встановлено, що у невстановлений досудовим розслідуванням час, ОСОБА_5 , перебуваючи у невстановленому слідством місці, вступив у злочинну змову з ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , з метою заволодіння нежитловим будинком за адресою: АДРЕСА_1 , вартістю 1 359 847 грн., який належить ТОВ ТМО «Ліко Холдинг» (ЄДРПОУ 16307284).

Слідчий за погодженням із прокурором у клопотання вказує, що рядом протиправних дій, які полягали у шахрайському заволодінні нежитловим будинком за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_5 , перебуваючи у змові з ОСОБА_9 та ОСОБА_10 завдали матеріального збитку ТОВ ТМО «Ліко Холдинг» (ЄДРПОУ 16307284) на суму 1 359 847 грн.

Зазначене свідчить, що на даний час у органу досудового розслідування виникла необхідність у накладенні арешту на автомобіль Mеrcedes-Benz S500L 2004 року випуску, чорного кольору, ДНЗ НОМЕР_1 , VIN НОМЕР_2 , з метою останнього для забезпечення цивільного позову та поряд із цим, вказаний автомобіль може підлягати спеціальній конфіскації.

Таким чином, з відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), у відповідності до п. п. 1, 4 ч. 2 ст. 170 КПК України, є необхідність в арешті автомобілю Mеrcedes-Benz S500L 2004 року випуску, чорного кольору, ДНЗ НОМЕР_1 , VIN НОМЕР_2 .

Метою арешту майна, є забезпечення відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), що відповідає вимогам п. 1, 4 ч. 2 ст. 170 КПК України.

У судове засідання прокурор не з`явився. До суду прокурор ОСОБА_4 подав заяву про розгляд клопотання за його відсутності, вимоги підтримує, просить задовольнити. Поряд із цим, вказаною заявою долучив до матеріалів клопотання копію цивільного позову за заявою ТОВ «Територіальне міжгосподарче об`єднання «Ліко-Холдінг» до ОСОБА_5 про визнання цивільним позивачем та відшкодування матеріальної шкоди, завданої злочином (ціна позову - 1 359 847,00 грн).

Поряд із цим, зазначеною заява було долучено копію постанови від 11 липня 2021 року про зупинення досудового розслідування та оголошення підозрюваних у кримінальному провадженні № 12018100060000821 від 22.02.2018 у розшук та копію постанови від 16 липня 2021 року про відновлення кримінального провадження № 12018100060000821 від 22.02.2018.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 172 КПК України, неприбуття осіб у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання.

Слідчий суддя, дослідивши матеріали провадження за клопотанням, приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Частиною 2 ст. 170 КПК України визначено, що арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Підстави для накладення арешту на майно з іншою метою, окрім тих, що закріплені в ч. 2 ст. 170 КПК України, чинний кримінальний процесуальний кодекс України не передбачає.

Аналіз вище зазначених норм закону вказує, що у разі розгляду клопотання слідчого або прокурора про арешт майна, слідчий суддя повинен перевірити доводи поданого клопотання щодо наявності підстав для застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження у відповідності до мети, яку зазначає слідчий чи прокурор у своєму клопотанні.

При цьому, визначення мети арешту, яка передбачена ч. 2 ст. 170 КПК України, та обґрунтування її наявності, є обов`язковою.

Відповідно до ч. 11 ст. 170 КПК України заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

Відповідно до ч. 10 ст. 170 КПК України, арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Згідно положенням ч. 8 ст. 170 КПК України, вартість майна, яке належить арештувати з метою забезпечення цивільного позову або стягнення отриманої неправомірної вигоди, повинна бути співмірною розміру шкоди, завданої кримінальним правопорушенням або зазначеної у цивільному позові, розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою.

Таким чином, є передбачені кримінальним процесуальним законом підстави для накладення арешту на майно на майно з метою забезпечення відшкодування шкоди завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), оскільки є співмірною розміру завданої шкоди.

Відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення, як мети арешту майна, може мати місце відповідно до ч. 6 ст. 170 КПК України лише за наявності обгрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні.

Слідчим суддею встановлено, що у кримінальному провадженні № 12018100060000821 від 22.02.2018 ТОВ «Територіальне міжгосподарче об`єднання «Ліко-Холдінг» в порядку ст.ст. 128, 129 КПК України пред`явлено цивільний позов.

10.06.2021 було складено повідомлення про підозру ОСОБА_5 , однак його не вручено внаслідок невстановлення місцезнаходження особи, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.

Слідчим у клопотанні доведено, що незастосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як то арешт майна, може стати наслідком відчуження майна, та втрати можливості відшкодування завданої злочином шкоди за наявності обгрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні.

Слідчий суддя, враховуючи вище викладені обставини, приходить до висновку про задоволення клопотання, оскільки застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна є співрозмірним завданням кримінального провадження, спрямоване на досягнення цілей розслідуваного кримінального провадження.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 170-173, 175, 309, 372, 392 КПК України, -

п о с т а н о в и в:

Клопотання - задовольнити.

Накласти арешт на автомобіль Mеrcedes-Benz S500L 2004 року випуску, чорного кольору, ДНЗ НОМЕР_1 , VIN НОМЕР_2 , який на праві приватної власності належить ОСОБА_5 .

Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню.

Підозрюваний, його захисник, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково.

Ухвала про накладення арешту може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1