Ухвала суду № 98657880, 30.07.2021, Київський районний суд м. Харкова

Справа № 953/19082/20

н/п 2-с/953/106/21

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 липня 2021 року Суддя Київського районного суду м.Харкова Колесник С.А., розглянувши цивільну справу №953/19082/20 за заявою ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) про скасування судового наказу, -

ВСТАНОВИВ:

28.07.2021 до суду надійшла заява ОСОБА_1 , відповідно до якої заявник просить скасувати наказ Київського районного суду м.Харкова від 21.12.2020 по справі №953/19082/20 н/п 2-н/953/2576/20, яким із заявниці стягнуто 585,55 грн.. заборгованості за надані послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, та судовий збір у сумі 210 грн. 20 коп.

В обґрунтування своїх вимог заявник посилається на те, що 21 грудня 2021 року Київським районим судом м. Харкова був виданий Судовий наказ за заявою Комунального підприємства «Жилкомсервіс» про стягнення заборгованості за надані послуги з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій з ОСОБА_1 , за період з 01.06.2019 по 01.11.2020 року у розмірі 585,55 грн..

Вважає даний Судовий наказ необгрунтованим та таким, що підлягає скасуванню з наступних підстав.

У своїй заяві КП «Жилкомсервіс» посилається на ч. 2 ст. 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», ст. 382 Цивільного Кодексу України, п. 7 «Правил користування приміщеннями житлових будинків і прибудинковими територіями» на підставі яких співласники квартир багатоквартирних будинків та житлових приміщень у гуртожитку є співвласниками допоміжних приміщень у будинку чи гуртожитку. Технічного обладнання, елементів зовньошноьго благоустрою і зобовзязані брати участь у загальних витратах, повязаних з утримання будинку і прибудинкової території відповідно своєї частки у майні будинку.

Але ОСОБА_1 не співласником квартири багатоквартирного будинку розташованого за адресом АДРЕСА_2 , вона є орендарем частини квартири відповідно до Договору оренди житлового приміщення від 14.04.2018 р.. Орендодавцем по даному договору є ОСОБА_2 , свідоцтво на право власності, серія та номер: НОМЕР_2 , виданий 10.11.2003 року.

Згідно п. 1.1. Договору оренди житлового приміщення від 14.04.2018 р. Орендодавець передає Орендарю у строкове платне користування частину двокімнатної квартири, а саме: житлову кімнату - 11,2 кв.м. та приміщення загального користування.

Пунктом 2.1. Договору оренди житлового приміщення від 14.04.2018 р. передбачено, що об`єкт оренди передається в оренду для проживання Орендаря та членів його сімї, а саме: ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .

На підставі вищенаведеного ОСОБА_1 не є співласником квартири багатоквартирного будинку розташованого за адресом АДРЕСА_2 .

Заявник зазначає, що між Заявником та ОСОБА_1 встановилися фактичні договірні відносини з приводу надання житлово-комунальних послуг на підставі відкритого особового рахунку та посилається на ч. 2 ст. 633 Цивільного кодексу України, що між КП «Жилкомсервіс», як управителем житлових будинків комунальної власності територіальної громади м. Харкова, і споживачами був укладений публічний договір про надання житоло-комунальних послуг, шляхом його опублікування в офіційному виданні Харківської міської ради - спецвипуск газети «Слобода» від 28.11.2006 р. № 95/1 (із змінами, внесеними в 2007 і 2009 роках), відповідно до норм цивільного законодавства.

Тобто, публічний договір від 28.11.2006 (із змінами, внесеними в 2007 і 2009 роках) про надання житлово-комунальних послуг, є чинним, а співласники багатоквартирного будинку розташованого за адресом АДРЕСА_2 перебувають в договірних відносинах з КП «Жилкомсервіс».

Дане ствердження не відповідає дійсності з наступних підстав:

ОСОБА_1 не є співласником квартири багатоквартирного будинку розташованого за адресом АДРЕСА_2 , а є орендарем частини квартири.

Статею 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» визначено, що вільний вибір місця проживання чи перебування - право громадянина України, а також іноземця та особи без громадянства, які на законних підставах перебувають на території України, на вибір адміністративно-територіальної одиниці, де вони хочуть проживати чи перебувати. Місце проживання - житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає.

Керуючись ст. 6 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» та на підставі Договору оренди житлового приміщення від 14.04.2018 р. ОСОБА_1 зареєструвала своє місце проживання за адресом АДРЕСА_2 .

Пунктом 4.3. Договору оренди житлового приміщення від 14.04.2018 р. передбачено, що вартість всіх наданих комунальних послуг, використаної електроенергії сплачується Орендодавцем на підставі рахунків комунальних підприємств або згідно лічильників за власний рахунок.

Таким чином сплата житлово-комунальних послуг не входить в зобов`язання ОСОБА_1 .

Відповідно до частини 1 ст. 2 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» Предметом регулювання цього Закону є відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та поводження з побутовими відходами, а також відносини, що виникають у процесі надання послуг з постачання та розподілу електричної енергії і природного газу споживачам у житлових, садибних, садових, дачних будинках.

Статею 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено порядок укладання, зміни і припинення договорів про надання комунальних послуг.

-Договір про надання комунальної послуги укладається між виконавцем відповідної послуги та споживачем або особою, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача, або з управителем багатоквартирного будинку з метою постачання електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку.

-У разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі, договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії), з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання.

Враховуючи приписи 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» Договір про надання комунальної послуги укладається між виконавцем відповідної послуги та споживачем, а у разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання.

КП «Жилкомсервіс» у своїй заяві надав довідку про нарахування та оплату житлово-комунальних послуг.

Відповідно даній довідці особистий рахунок № НОМЕР_3 належить ОСОБА_4 з яким укладений Договір про надання житлово-комунальних послуг, чим Заявник ввів в оману суд пославшись на факт, що між ним та ОСОБА_1 встановилися фактичні договірні відносини з приводу надання житлово-комунальних послуг на підставі відкритого особового рахунку та укладеного публічного договору про надання житоло-комунальних послуг, шляхом його опублікування в офіційному виданні Харківської міської ради - спецвипуск газети «Слобода» від 28.11.2006 р. № 95/1 (із змінами, внесеними в 2007 і 2009 роках).

Частиною 2 ст. 76 Цивільно процесуального кодексу України Докази встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Належність доказів пердбачені ст. 77 Цивільно процесуального кодексу України. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Таким чином Заявник не надав наявних доказів, що саме ОСОБА_1 має заборгованість перед ним.

На підставі викладеного заявник звернулася до суду з даною заявою.

Суд, перевіривши матеріали справи, вважає, що заява про скасування судового наказу підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.170 ЦПК України боржник має право протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення копії судового наказу та доданих до неї документів подати заяву про його скасування до суду, який його видав, крім випадків видачі судового наказу відповідно до пунктів 4, 5 частини першої статті 161 цього Кодексу. Заява про скасування судового наказу може також бути подана органами та особами, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Форма та зміст заяви про скасування судового наказу відповідає вимогам, викладених у ст. 170 ЦПК України.

Згідно із частиною третьою статті 171 ЦПК України у разі відсутності підстав для повернення заяви про скасування судового наказу, суддя не пізніше двох днів після її подання постановляє ухвалу про скасування судового наказу, в якій роз`яснює заявнику (стягувачу) його право звернутися до суду із тими самими вимогами в порядку спрощеного позовного провадження. В ухвалі про скасування судового наказу суд за клопотанням боржника вирішує питання про поворот виконання судового наказу в порядку, встановленому статтею 444 цього Кодексу.

Судом встановлено, що 21 грудня 2021 року Київським районим судом м. Харкова був виданий Судовий наказ за заявою Комунального підприємства «Жилкомсервіс» про стягнення заборгованості за надані послуги з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій з ОСОБА_1 , за період з 01.06.2019 по 01.11.2020 року у розмірі 585,55 грн..(а.с.20).

Копію вказаного судового наказу разом з примірником заяви з доданими до неї документами було направлено ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_2 (а.с.21), однак відомостей щодо вручення або не вручення поштового відправлення матеріали справи не містять.

ОСОБА_1 28.07.2021 звернулась до суду із заявою про скасування судового наказу.

Зазначені у заяві про скасування судового наказу доводи боржника можуть бути перевірені судом лише під час розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, тому суд приходить до висновку про необхідність задоволення заяви ОСОБА_1 про скасування судового наказу.

Клопотання про поворот виконання судового наказу не заявлено.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.170,171 ЦПК України, суддя-

ПОСТАНОВИВ:

Заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) про скасування судового наказу - задовольнити.

Судовий наказ від 21 грудня 2021, виданий Київським районним судом м.Харкова по справі №953/19082/20 (2-н/953/2576/20) за заявою КП «Жилкомсервіс», яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь КП «Жилкомсервіс» заборгованість за надані послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій у сумі 585 грн. 55 коп. за період з 01.06.2019 по 01.11.2020 та судові витрати в розмірі 210,20 грн. - скасувати.

Роз`яснити стягувачу його право на звернення з тією самою вимогою до суду у позовному порядку.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Колесник С.А.