Рішення № 98657545, 30.07.2021, Київський районний суд м. Полтави

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ПОЛТАВИ

Справа №552/1489/21

Провадження № 2/552/902/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30.07.2021 року Київський районний суд м. Полтави у складі: головуючого судді - Шаповал Т.В., при секретарі - Дубовик І.О., розглянувши в порядку спрощеного провадження без виклику осіб цивільну справу за позовом Комунального підприємства «Житлово – експлуатаційна організація №2» Полтавської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за оплату житлово – комунальних послуг, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів про стягнення заборгованості за оплату житлово – комунальних послуг. Посилався на те, що позивач обслуговує будинок за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідачі не виконують належним чином взяті на себе зобов`язання, а саме не сплачують за надані послуги, а тому за період з 01.06.2013 по 28.02.2021 утворилась заборгованість за житлово – комунальні послуги, які станом на 01.03.2021 року становлять 2259,93 грн.. Крім того, за період з 01.06.2013 по 28.02.2021 нараховано 3% річних у сумі – 182,64 грн., та інфляційні – 718,55 грн..

Просив суд стягнути з відповідачів на його користь заборгованість у розмірі 3161,12 грн. та 2270 грн. сплаченого судового збору.

Ухвалою від 14 квітня 2021 року відкрито провадження в даній справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

23.04.2021 року до суду від відповідача ОСОБА_1 надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого зазначив, що позовна заява позивача складена з порушенням ст.ст.256,257 ЦК України, а саме пропущені строки позовної давності. Крім того, квартиру АДРЕСА_2 11.07.2017 року придбав у власність ОСОБА_3 , зареєструвався у ній і був знятий з реєстрації лише 04.03.2021 року, а тому за період з 30.03.2017 по 26.11.2019 року саме він був споживачем послуг і повинен сплачувати за спожиті послуги. Зазначив, що він 26.11.2019 року став власником цієї квартири, а тому тільки з 26.11.2019 року вимоги до нього про сплату, з урахуванням 75% знижки як учаснику бойових дій, за не спожиті ним послуги позивач може подавати до суду. Просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити.

Крім того, звернувся до суду із заявою про застосування строків позовної давності.

12.05.2021 року до суду від позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог, у якій просили стягнути заборгованість по оплаті за послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій за адресою : АДРЕСА_3 з ОСОБА_1 за період з 01.06.2013 по 10.07.2017 у розмірі 1247,21 грн., у тому числі: заборгованість за послуги – 772,42 грн., індекс інфляції – 417,68 грн., 3% річних – 57,11 грн., за період з 01.12.2019 по 28.02.2021 у розмірі 1073,53 грн., у тому числі: заборгованість за послугами – 1011,45 грн., індекс інфляції – 44,50 грн., 3% річних – 17,58 грн., а всього 2320,74 грн., з ОСОБА_3 за період з 11.07.2017 по 30.11.2019 у розмірі 511,53 грн., у тому числі: заборгованість за послугами – 476,06 грн., індекс інфляції – 24,95 грн., 3% річних – 10,52 грн. на користь КП «ЖЕО №2»ПМР. Стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 понесені судові витрати.

12.05.2021 року до суду від позивача надійшла відповідь на відзив, відповідно до якої зазначив, що предметом судового спору є стягнення заборгованості, а не питання нарахування та розподілу пільг. Крім того, КП «ЖЕО №2» не здійснює призначення та нарахування пільг громадянам. КП «ЖЕО №2» надає мешканцям будинку за адресою: АДРЕСА_1 вичерпний перелік послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій згідно тарифу, у строки та з періодичністю, визначеними рішенням Виконавчого комітету Полтавської міської ради №50 від 20.02.2008 та №68 від 04.04.2018. Просили задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Ухвалою від 13.05.2021 року залучено до участі у розгляді справи у якості співвідповідача ОСОБА_3 ..

Відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 відзив на позовну заяву не подавали.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що КП «ЖЕО №2» ПМР обслуговує будинок за адресою: АДРЕСА_1 .

Крім того встановлено, що ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_2 на підставі договору дарування № 2-2515 від 12.09.2012.

Вказана квартира була продана на електронних торгах.

11.07.2017 свідоцтво право власності на квартиру видане ОСОБА_3 на підставі акта про реалізацію предметів іпотеки, затвердженого начальником Київського ВДВС м. Полтави ГТУЮ у Полтавській області від 03.07.2017.

Постановою Полтавського апеляційного суду від 07 листопада 2019 року скасовано протокол електронних торгів, акт реалізації предмета іпотеки та свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів, а рішення про скасування № 49858202 від 26 листопада 2019 року державний реєстратор прав на нерухоме майно виконкому Полтавської міської ради скасував реєстрацію права власності на спірну квартиру за ОСОБА_3 ..

Згідно довідки КП «ЖЕО №2» ПМР №140 від 30.03.2021 року встановлено, що за адресою: АДРЕСА_3 зареєстровані: ОСОБА_1 власник з 29.11.2016 року , ОСОБА_2 квартиронаймач з 12.03.1999.

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки визначаються Законом України «Про житлово-комунальні послуги».

Відповідно до ст.ст. 9,10 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Ціни (тарифи) на житлово-комунальні послуги встановлюються за домовленістю сторін, крім випадків, коли відповідно до закону ціни (тарифи) є регульованими. У такому разі ціни (тарифи) встановлюються уповноваженими законом державними органами або органами місцевого самоврядування відповідно до закону.

Частиною першою статті 509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його зобов`язання.

Статтею 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з частиною першою статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Нормою статті 67 ЖК Української РСР передбачено, що плата за комунальні послуги береться за затвердженими в установленому порядку тарифами.

За нормами ст. 68 ЖК Української РСР споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Згідно статтею 322 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 156 ЖК Української РСР члени сім`ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.

Відповідно до статті 162 ЖК Української РСР плата за користування жилим приміщенням в будинку (квартирі), що належить громадянинові на праві приватної власності, встановлюється угодою сторін.

Відповідно до статтей 156, 162 ЖК УРСР саме власник зобов`язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 12 червня 2020 року по справі № 712/8733/17 та від 02 квітня 2020 року по справі № 757/29813/17.

З матеріалів справи вбачається, що власником квартири за адресою : АДРЕСА_3 до 11 липня 2017 року та з 08 листопада 2019 року є ОСОБА_1 , а у період з 11 липня 2017 року по 07 листопада 2019 року був ОСОБА_3 , тобто саме зазначені особи були зобов`язані вносити плату за комунальні послуги.

А тому у задоволенні вимог до ОСОБА_2 необхідно відмовити.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник у разі прострочення виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Зобов`язання, що виникло між сторонами, є грошовим. Тому на вимогу позивача відповідач зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та три проценти річних від простроченої суми.

Як вбачається із наданих до суду розрахунків заборгованості за період з 01.06.2013 по 28.02.2021 утворилась заборгованість за житлово – комунальні послуги, які станом на 01.03.2021 року становлять 2259,93 грн.. Крім того, за період з 01.06.2013 по 28.02.2021 нараховано 3% річних у сумі – 182,64 грн., та інфляційні – 718,55 грн..

Враховуючи період перебування квартири у власності ОСОБА_1 з нього підлягає стягненню заборгованість, з урахуванням інфляції та 3% річних, нарахована до 11 липня 2017 року та з 08 листопада 2019 року, у розмірі 2320,74 грн., за період з 11 липня 2017 року по 07 листопада 2019 року з ОСОБА_3 у розмірі 511, 53 грн..

Вирішуючи заяву ОСОБА_1 про застосування позовної давності, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно п.1 ч.2 ст.258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.

Відповідно до ч.1 ст.267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Відповідно до ч.1 та ч.3 ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново.

Відповідно до ч.1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до ст.267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Позивач звернувся до суду 31.03.2021 року.

Таким чином в межах строку позовної давності з ОСОБА_1 підлягає стягненню заборгованість, з врахуванням індексу інфляції та трьох процентів річних, нарахована з 08 листопада 2019 року, у розмірі 1073,53 грн..

У межах позовної давності з ОСОБА_3 підлягає стягненню заборгованість, з врахуванням індексу інфляції та трьох процентів річних, за період з 01 квітня 2018 року по 07 листопада 2019 року у розмірі 466, 23 грн..

На підставі викладеного суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення в межах строку позовної давності.

Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно до задоволених відносно них позовних вимог.

У відзиві на позовну заяву ОСОБА_1 зазначає, що він є учасником бойових дій, а тому звільняється від сплати судового збору.

Відповідно до пункту 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються учасники бойових дій, Герої України - у справах, пов`язаних з порушенням їхніх прав.

За змістом вказаної норми від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються учасники бойових дій лише в разі, якщо вони виступають у процесуальному статусі позивачів, тобто при зверненні їх до суду за захистом своїх порушених прав.

Однак, ОСОБА_1 є відповідачем по справі і у межах цієї справи ним не заявлено вимог, пов`язаних з порушенням його прав, а тому він не звільняється від сплати судового збору за пунктом 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір».

Аналогічною є практика Верховного Суду, в тому числі висновки зроблені у постанові від 12 грудня 2018 року у справі №295/4972/17 та ухвалі 16 квітня 2019 року по справі № 553/1501/15-ц.

У зв`язку з частковим задоволенням позовних вимог з ОСОБА_1 на користь позивача підлягають стягненню судовий збір в розмірі 617 грн., з ОСОБА_3 підлягає стягненню судовий збір у розмірі 308,50 грн. пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. У зв`язку з відмовою в частині позовних вимог до ОСОБА_2 сплачений судовий збір відшкодуванню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 259, 263-265 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Комунального підприємства «Житлово – експлуатаційна організація №2» Полтавської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за оплату житлово – комунальних послуг задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь Комунального підприємства «Житлово – експлуатаційна організація №2» Полтавської міської ради заборгованість за оплату житлово – комунальних послуг за період з 08 листопада 2019 року, у розмірі 1073 грн. 53 коп. на особовий рахунок № НОМЕР_1 та судовий збір в розмірі 617 грн., а всього 1690 грн. 53 коп..

Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на користь Комунального підприємства «Житлово – експлуатаційна організація №2» Полтавської міської ради заборгованість за оплату житлово – комунальних послуг за період з 01 квітня 2018 року по 07 листопада 2019 року у розмірі 466 грн. 23 коп. на особовий рахунок № НОМЕР_1 та судовий збір в розмірі 308 грн. 50 коп., а всього 774 грн. 73 коп..

У задоволенні позовних вимог Комунального підприємства «Житлово – експлуатаційна організація №2» Полтавської міської ради до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за оплату житлово – комунальних послуг відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду через Київський районний суд м. Полтави шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

позивач – Комунальне підприємство «Житлово – експлуатаційна організація №2» Полтавської міської ради, місцезнаходження: м. Полтава, вул. Івана Мазепи,30, код ЄДРПОУ 13961729;

відповідач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_3 , ідентифікаційний код: НОМЕР_2 ;

відповідач – ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_3 , ідентифікаційний код не встановлено;

відповідач - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце проживання: АДРЕСА_4 , ідентифікаційний код: НОМЕР_3 .

Повний текст рішення виготовлено 30.07.2021 року.

Суддя Т.В.Шаповал