Ухвала суду № 98656376, 27.07.2021, Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/9558/21

Провадження № 2-о/161/183/21

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 липня 2021 року Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:

головуючого - судді Олексюка А.В.,

при секретарі - Самсонюк Ю.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Луцьку заяву представника ОСОБА_1 , поданої в інтересах ОСОБА_2 , заінтересована особа - Головне Управління Пенсійного фонду України у Волинській області, про встановлення факту належності правовстановлюючих документів, -

ВСТАНОВИВ:

26.05.2021 представник заявника ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою, поданою в інтересах ОСОБА_2 , про встановлення факту належності правовстановлюючих документів, а саме просила встановити факт належності ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорта громадянина України серії НОМЕР_1 , виданого 07.06.2002, в якому зазначена дата народження ІНФОРМАЦІЯ_2 , та свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 від 23.03.2021, в якому дата народження зазначена ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Ухвалою суду від 31.05.2021 відкрито провадження у справі.

27.07.2021 до суду надійшла заява представника заявника ОСОБА_1 про залишення заяви без розгляду у зв`язку із наявністю у правовідносинах спору про право.

Одночасно з цим, від представника заінтересованої особи надійшла заява про розгляд справи у його відсутності.

У відповідності до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Вивчивши зяаву представника заявника та дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Згідно з частиною 9 ст. 10 Цивільного процесуального кодексу України, якщо спірні відносини не врегульовані законом, суд застосовує закон, що регулює подібні за змістом відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - суд виходить із загальних засад законодавства (аналогія права).

Згідно п. 5 ч. 1 ст. 257 ЦПК України, суд постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без розгляду, якщо позивач до початку розгляду справи по суті подав заяву про залишення позову без розгляду.

Відповідно до ч.3 ст. 13 ЦПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Оскільки залишення скарги без розгляду є безумовним правом заявника, не суперечить чинному законодавству, не порушує права, свободи та інтереси учасників цивільного процесу, суд дійшов висновку, що вказану скаргу слід залишити без розгляду.

Одночасно з цим, суд вважає за необхідне наголосити на наступному.

Відповідно до ч. 1 ст. 315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

Положеннями ч.3 ст. 315 ЦПК України чітко встановлено, що справи про встановлення факту належності особі паспорта, військового квитка, квитка про членство в об`єднанні громадян, а також свідоцтв, що їх видають органи державної реєстрації актів цивільного стану, судовому розгляду в окремому провадженні не підлягають.

Згідно п.12 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення" № 5 від 31 березня 1995 року, при розгляді справи про встановлення відповідно до п.6 ст.273 ЦПК факту належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, зазначені в документі, не збігаються з ім`ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, вказаними у свідоцтві про народження або в паспорті, у тому числі, факту належності правовстановлюючого документа, в якому допущені помилки у прізвищі, імені, по батькові або замість імені чи по батькові зазначені ініціали суд повинен запропонувати заявникові подати докази про те, що правовстановлюючий документ належить йому і що організація, яка видала документ, не має можливості внести до нього відповідні виправлення. Разом з тим, цей порядок не застосовується, якщо виправлення в таких документах належним чином не застережені або ж їх реквізити нечітко виражені внаслідок тривалого використання, неналежного зберігання, тощо. Це є підставою для вирішення питання про встановлення факту, про який йдеться в документі, відповідно до чинного законодавства.

Заяви про встановлення із зазначених підстав факту належності особі вироку або рішення суду, квитка про членство в об`єднанні громадян, військового квитка, посвідчення до ордена або медалі, паспорта, чи свідоцтв, що їх видають органи реєстрації актів громадянського стану, та інших документів, що посвідчують особу, не підлягають розгляду в порядку, передбаченому главою 37 ЦПК, оскільки ці питання вирішуються органом, який видав документ. Судами також не встановлюється тотожність особи. Разом з тим, на підставі п.6 ст.273 ЦПК суд може встановлювати факти належності особі документів, які не відносяться до таких, що посвідчують особу, наприклад, довідок про поранення чи перебування у госпіталі у зв`язку з пораненням, повідомлення військових частин, військкоматів і інших органів військового управління про загибель чи пропажу без вісті в зв`язку з обставинами військового часу, а також заповіту, страхового свідоцтва (полісу), ощадної книжки, трудової книжки, іншого документа про трудовий стаж.

Тобто, заявлені заявником вимоги суперечать вказівкам ст. 315 ЦПК України.

Крім того, як роз`яснено в п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Звертаючись до суду заявник вказує, що вказаний факт необхідно встановити для отримання допомоги на поховання, у чому їй було відмовлено заінтересованою особою 16.04.2021, а тому в даному випадку вбачається спір про право, який має розглядатися в порядку позовного провадження.

Керуючись пунктом 5 частини першої статті 257 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Заяву представника ОСОБА_1 , поданої в інтересах ОСОБА_2 , заінтересована особа - Головне Управління Пенсійного фонду України у Волинській області, про встановлення факту належності правовстановлюючих документів - залишити без розгляду.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Волинського апеляційного суду через Луцький міськрайонний суд Волинської області протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Суддя Луцького міськрайонного суду А.В. Олексюк