Ухвала суду № 98655904, 29.07.2021, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

УХВАЛА

29 липня 2021 р. м. ХерсонСправа № 540/3703/21

Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гомельчука С.В., розглянувши у порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про забезпечення адміністративного позову у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Південне міжрегіональне управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

ОСОБА_1 (далі - позивачка) звернулась до суду із адміністративним позовом до Південного міжрегіональне управління з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції (далі - відповідач) , в якому просить суд:

- визнати протиправними дії відповідача, які полягають у виданні попередження про наступне вивільнення ОСОБА_1 з посади завідувача сектору юридичного забезпечення, врученого 20.07.2021р.;

- скасувати попередження про наступне вивільнення ОСОБА_1 з посади завідувача сектору юридичного забезпечення, врученого 20.07.2021р;

- зобов`язати відповідача утриматися від звільнення ОСОБА_1 з посади завідувача сектору юридичного забезпечення на підставі п. 1 ч. 1 ст. 87 Закону України "Про державну службу";

- стягнути з відповідача понесені судові витрати.

Разом із позовною заявою позивачкою до суду подано заяву про забезпечення позову, в якій вона просить заборонити відповідачу звільняти ОСОБА_1 на підставі спірного попередження до набрання законної сили судовим рішенням у даній справі. Мотивуючи необхідність вжиття заходів забезпечення позову, позивачка вказує на безумовну незаконність спірного попередження.

Згідно ч. 1 ст. 154 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, без повідомлення учасників справи.

Розглянувши подану заяву, оцінивши наявні у справі докази, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 4 ст. 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб`єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.

Види забезпечення позову визначає ст. 151 КАС України, за змістом ч. 1 якої позов може бути забезпечено, зокрема, зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта (пункт 1 цієї частини статті).

Частиною 2 цієї ж статті КАС України передбачено, що суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Отже, заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист якого просить заявник, з наслідками, які настануть внаслідок, зокрема, зупинення дії оскаржуваного адміністративного акта.

Колегія суддів враховує і те, що відповідно до ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

ЄСПЛ у рішенні від 29.06.2006р. у справі “Пантелеєнко проти України” зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні ЄСПЛ від 31.07.2003р. у справі “Дорани проти Ірландії” Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття “ефективний засіб” передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

Як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі “Салах Шейх проти Нідерландів”, ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настане подія, наслідки якої будуть незворотними.

Крім того, при вирішенні справи “Каіч та інші проти Хорватії” (рішення від 17.07.2008р.), Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Згідно з Рекомендацією №R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятою Комітетом міністрів Ради Європи 13.09.1989р., рішення про вжиття тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акту; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акту.

Відтак, заходи забезпечення позову застосовуються судом лише у виключних, виняткових випадках за наявності для цього умов та підстав, передбачених процесуальним законом, при цьому, такі заходи повинні відповідати критеріям адекватності та співмірності.

Таким чином, виходячи з конструкції зазначеної правової норми процесуального закону, поряд з наявністю очевидних ознак протиправності рішення, яке оскаржується в судовому порядку, законодавець, як обов`язкову умову, для застосування заходів забезпечення позову, визначив існування, внаслідок цього, порушення прав або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням.

Крім того, значення вжитого законотворцем поняття “очевидні ознаки” необхідно розуміти як оціночну характеристику обставин, які сприймаються однозначно, є беззаперечними, не викликають жодних сумнівів й, не потребуючи оцінки доводів і аргументів позовної заяви, висловлених по суті спору, явно свідчать про протиправний характер адміністративного акту, який оскаржується в суді.

Обґрунтовуючи необхідність вжиття заходів забезпечення позову, позивачка зазначила, що реалізація оскаржуваного повідомлення матиме наслідком істотне ускладнення ефективного захисту прав та інтересів позивачки. Отже, у разі невжиття заходів забезпечення позову, захист прав та інтересів буде неефективним, оскільки доведеться оскаржувати вже не повідомлення, а наказ про звільнення.

Водночас, суддя вважає, що наведені позивачкою доводи ґрунтуються виключно на припущеннях без наведення відомостей про конкретні негативні наслідки невідворотного характеру, які можуть спричинити порушення прав позивача в такій мірі, що для їх відновлення необхідно було б докласти значних зусиль, або захист цих прав був би неможливий без вжиття заходів забезпечення позову. Зазначаючи про наслідки дії спірного повідомлення, позивачка обмежилась узагальненими доводами про те, що її звільнення на підставі спірного попередження призведе до заподіяння шкоди її правам та інтересам, для відновлення яких необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

В той же час, позивачка не обґрунтувала твердження про те, що наслідки невжиття заходів забезпечення будуть невідворотними, або наслідки, про які іде мова, буде складно усунути, і для цього необхідно буде докласти значних зусиль.

Суддя зауважує на тому, що саме по собі видання спірного попередження не створює безпосередньо небезпеки інтересам позивачки, оскільки сам факт його видання не може безпосередньо заподіяти майнову чи іншу шкоду особі, не призводить до настання невідворотних негативних наслідків.

Окрім того, суддя звертає увагу позивачки на те, що без дослідження всіх обставин та доказів у справі на даній стадії, задоволення вимог, викладених у заяві про забезпечення позову, тобто згода суду із доводами позивачки щодо очевидної незаконності спірного попередження, зумовить фактичне вирішення судом спору по суті, що суперечить інституту забезпечення позову.

Враховуючи наведене, суд не вбачає наявності підстав для забезпечення позову, викладених у ст. 150 КАС України, а тому у задоволенні заяви слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 150-157, 243, 248 КАС України, суд

ухвалив:

Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду в 15-денний строк з дня її проголошення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження апеляційна скарга подається протягом 15 днів з дня складання повного судового рішення

Ухвала набирає законної сили негайно з моменту її проголошення.

У разі постановляння ухвали в порядку письмового провадження ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Суддя С.В. Гомельчук