Рішення № 98655767, 28.07.2021, Бородянський районний суд Київської області

Справа № 939/343/21

РІШЕННЯ

Іменем України

26 липня 2021 рокусмт Бородянка

Бородянський районний суд Київської області в складі головуючої судді Герасименко М.М., при секретарі Рассказової М.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , приватного нотаріуса Бородянського районного нотаріального округу Київської області Дунаєнко Ірини Анатоліївни, Клавдієво-Тарасівської селищної ради Бородянського району Київської області, Немішаївської селищної ради Бучанського району Київської області про визнання недійсною заяви про скасування заповіту, визнання недійсними заповіту та свідоцтв про право на спадщину за заповітом та визнання права власності в порядку спадкування за законом,

та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення від права на спадкування, -

ВСТАНОВИВ:

26 лютого 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовною заявою до ОСОБА_2 , приватного нотаріуса Бородянського районного нотаріального округу Київської області Дунаєнко І.А., Клавдієво-Тарасівської селищної ради Київської області, у якій з урахуванням доповнення позовної заяви від 07 червня 2021 року просив: - визнати недійсною заяву про скасування заповіту, складену ОСОБА_3 14 жовтня 2014 року, посвідчену виконкомом Клавдієво-Тарасівської селищної ради Бородянського району Київської області, зареєстровану в реєстрі за № 68; - визнати недійсним заповіт, складений ОСОБА_3 16 жовтня 2014 року, посвідчений виконкомом Клавдієво-Тарасівської селищної ради Бородянського району Київської області, зареєстрований в реєстрі за № 286; - визнати недійсними свідоцтва про право на спадщину за заповітом: на Ѕ частку квартири АДРЕСА_1 за ОСОБА_2 , посвідченого приватним нотаріусом Бородянського районного нотаріального округу Київської області Дунаєнко І.А. 30 вересня 2019 року, реєстровий № 815; на житловий будинок АДРЕСА_2 за ОСОБА_2 , посвідченого приватним нотаріусом Бородянського районного нотаріального округу Київської області Дунаєнко І.А. 11 червня 2019 року, реєстровий № 539; на земельну ділянку, яка розташована в АДРЕСА_2 , кадастровий номер 3221055500:02:009:0011, за ОСОБА_2 , посвідченого приватним нотаріусом Бородянського районного нотаріального округу Київської області Дунаєнко І.А. 11 червня 2019 року, реєстровий № 542; - визнати за позивачем право власності на Ѕ частку спірного спадкового майна у порядку спадкування за законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 .

В обґрунтування позову позивач послався на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його мати ОСОБА_3 , спадкоємцями якої є він та його сестра ОСОБА_2 (діти спадкодавця). Після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина на вказані вище спірні житловий будинок, земельну ділянку та Ѕ частку квартири. За заявами дітей спадкодавця приватним нотаріусом Дунаєнко І.А. було відкрито спадкову справу № 52/2018. Позивачу стало відомо, що 12 березня 1997 року ОСОБА_3 склала заповіт, за яким заповіла своїм дітям ОСОБА_1 та ОСОБА_2 належне їй спірне будинковолодіння АДРЕСА_2 . 14 жовтня 2014 року за заявою ОСОБА_3 вказаний заповіт скасовано. 16 жовтня 2014 року ОСОБА_3 склала заповіт, яким все своє майно заповіла своїй дочці ОСОБА_2 . За вказаним заповітом приватним нотаріусом Дунаєнко І.А. видано ОСОБА_2 свідоцтва про право на спадщину за заповітом на спірне спадкове майно. Позивач вважає, що при посвідченні заяви від 14 жовтня 2014 року про скасування заповіту від 12 березня 1997 року, а також при посвідченні заповіту від 16 жовтня 2014 року та видачі за вказаним заповітом свідоцтв про право на спадщину були порушені вимоги ст.ст. 203, 207, 215, 1247, 1248, 1251-1253, 1257, 1301 Цивільного кодексу України, ст. 49 Закону України «Про нотаріат» від 02 лютого 2003 року із змінами та доповненнями, п. 4.15 глави 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595, тому просив визнати недійсними вказані заяву про скасування заповіту, заповіт та свідоцтва про право на спадщину за заповітом, визнати за ним право власності у порядку спадкування за законом на Ѕ частку спадкового майна.

Позивач зазначає, що вказані заява від 14 жовтня 2014 року та заповіт від 16 жовтня 2014 року, складені від імені ОСОБА_3 , є нікчемними та мають бути визнані у судовому порядку недійсними через порушення вимог щодо форми складення заяви і заповіту та їх посвідчень, а також через відсутність вільного волевиявлення заповідача, оскільки заповідач ОСОБА_3 не зазначила особисто та власноруч не написала, що вона ознайомлена із текстом заяви та заповіту і згодна з цим текстом, що, на думку позивача, підтверджує відсутність її волевиявлення під час складення заяви та заповіту, а посвідчення заяви та заповіту секретарем виконкому Миргородською В.М. із формулюванням фрази, що заява і заповіт записані нею зі слів заповідача та до підписання прочитані вголос заповідачем в її присутності є по суті «свідоцькими» твердженнями, на що дана службова особа не мала права.

Позивач також зазначає, що нотаріус повинен був відмовити у вчинені нотаріальної дії під час видачі свідоцтв про право на спадщину через відсутність правовстановлюючих документів на Ѕ частину спірної квартири, тому що оригінал свідоцтва про право власності на квартиру із зазначенням ще одного власника ОСОБА_1 знаходився у позивача, який надавав нотаріусу оригінал вказаного свідоцтва. Проте, прийнявши до увагу дублікат вказаного свідоцтва, нотаріусом проігноровано наведене.

Ухвалою суду від 16 березня 2021 року було відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження та призначено справу до розгляду в підготовчому засіданні.

07 квітня 2021 року відповідач ОСОБА_2 звернулась до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 , у якому просила усунути відповідача, як спадкоємця першої черги, від права на спадкування після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 .

В обґрунтування зустрічного позову ОСОБА_2 послалася на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її мати ОСОБА_3 , яка за життя неодноразово висловлювала бажання позбавити сина права на спадщину шляхом складення заповіту у зв`язку з його відношенням до неї. 16 жовтня 2014 року мати звернулась до Клавдієво-Тарасівської селищної ради з метою складення заповіту. Оскільки відносини із ОСОБА_1 ставали все гіршими мати висловила бажання подарувати спірний будинок їй (відповідачу за первісним позовом) та з цією метою, у зв`язку з тим, що у будинку зареєстрована неповнолітня дитина, звернулась до служби у справах дітей і сім`ї для отримання дозволу на дарування будинку. Проте мати не встигла подарувати майно, оскільки у неї стався інсульт. У зв`язку із гострим порушенням кровообігу мозку мати потребувала стороннього догляду та лікування, але ОСОБА_1 , дізнавшись про те, що є заповіт, замість виконання своїх прямих обов`язків щодо піклування про непрацездатну матір, звернувся до відділення поштового зв`язку та вказав на те, щоб матері припинили виплачувати пенсію, оскільки вона не може самостійно її отримувати у зв`язку із станом здоров`я. З липня 2018 року матері припинили виплату пенсії через відділення Укрпошти. Переоформити пенсію для виплати на картку банку вона не могла, оскільки не розмовляла та не могла ходити. Відповідач за первісним позовом зазначила, що мати залишилась без засобів для існування та перебувала на повному її утриманні, на прохання допомогти хоча б фізично позивач за первісним позовом відмовлявся. Усі ліки на лікування матері було придбано нею (відповідачем за первісним позовом).

Ухвалою суду від 09 квітня 2021 року зустрічний позов ОСОБА_2 прийнято до спільного розгляду з позовом ОСОБА_1 , об`єднавши справи в одне провадження.

Ухвалою суду від 15 квітня 2021 року до участі у справі за позовом ОСОБА_1 залучено в якості співвідповідача Немішаївську селищну раду Бучанського району Київської області.

У ході підготовчого провадження судом отримані письмові заяви учасників по суті справи.

Зокрема, 08 квітня 2021 року від ОСОБА_2 та 15 червня 2021 року від її представника - адвоката Дунаєнко О.А. надійшов відзив на позовну заяву ОСОБА_1 та відзив на доповнену позовну заяву останнього. У відзиві ОСОБА_2 та її представник позовні вимоги ОСОБА_1 не визнали, посилаючись на те, що вказані заява та заповіт складені з дотриманням вимог щодо їх форми та посвідчення. Зазначають, що у перелічених позивачем за первісним позовом статтях Цивільного кодексу України прямо не передбачено, що у заяві про скасування заповіту та у заповіті заповідач повинен власноруч написати текст, що заява та заповіт прочитані ним вголос. Спірні заява та заповіт підписані ОСОБА_3 власноруч, що не оспорюється позивачем за первісним позовом. Крім того, зауважують, що вказаний заповіт визнавався позивачем за первісним позовом під час заведення спадкової справи. ОСОБА_1 звертався до суду із позовом про визнання за ним права на обов`язкову частку у спадщині, проте рішенням суду у задоволенні вказаного позову йому було відмовлено. Отже, протягом двох з половиною років з моменту смерті ОСОБА_3 у позивача не виникало сумнівів у дійсності волі заповідача. Щодо посилань позивача за первісним позовом на те, що ним нотаріусу було надано оригінал правовстановлюючого документа на спірну квартиру, проте нотаріус видав свідоцтво про право на спадщину на підставі дублікату правовстановлюючого документа, представник відповідача за первісним позовом зазначила, що вказані обставини не відповідають дійсності, оскільки такий документ ОСОБА_1 не надавав нотаріусу, а вже після видачі всіх свідоцтв про право на спадщину надав нотаріусу лише його копію, а не оригінал. Враховуючи відсутність інформації щодо місцезнаходження оригіналу правовстановлюючого документа на спірну квартиру, відповідачем за первісним позовом було вчинено законні дії щодо отримання дублікату цього документа, на підставі якого і було видано свідоцтво про право на спадщину. Також у відзиві вказується на необґрунтоване узагальнення вказаної мотивації позивача за первісним позовом (щодо неприпустимості взяття до уваги нотаріусом дублікату свідоцтва про право власності на квартиру) до всіх виданих свідоцтв про право на спадщину, у тому числі і до свідоцтв про право на спадщину на житловий будинок і на земельну ділянку.

14 квітня 2021 року та 05 травня 2021 року від Клавдієво-Тарасівської селищної ради Бородянського району Київської області та Немішаївської селищної ради Бучанського району Київської області надійшли відзиви на позов ОСОБА_1 , у яких відповідачі просили відмовити ОСОБА_1 у задоволенні його позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на те, що заповіт був складений у відповідності до Закону України «Про нотаріат», Цивільного кодексу України, Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій. ОСОБА_3 підписала заповіт власноручно, що свідчило про її волевиявлення та відповідало її внутрішній волі. ОСОБА_3 постійно до дня своєї смерті проживала зі своєю дочкою ОСОБА_2 по АДРЕСА_2 , яка постійно опікувалась та доглядала ОСОБА_3

28 квітня 2021 року від ОСОБА_1 надійшов відзив на зустрічний позов ОСОБА_2 , який він не визнав та просив відмовити у його задоволенні, посилаючись на те, що його мати ОСОБА_3 ніколи не мала наміру усувати його від спадщини. У нього з матір`ю були нормальні стосунки. Він їй допомагав як фізично, так і матеріально. Деякий час мати проживала з ним. Разом вони приватизували квартиру, яку він отримав у Києві. У подальшому мати прийняла рішення повернутися проживати у село, де і проживала до дня смерті. Щоб бути поруч із матір`ю, він побудував будинок на сусідній вулиці, де фактично і проживав разом з дружиною. Матері він допомагав постійно до дня її смерті. Вони із сестрою по черзі доглядали за матір`ю. Після того як остання захворіла та була прикутою до ліжка, він купував продукти і ліки та надавав ОСОБА_2 грошові кошти на лікування матері.

Ухвалою суду від 15 червня 2021 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

У судовому засіданні представник позивача за первісним позовом - адвокат Зайцева О.В. підтримала позовні вимоги та просила їх задовольнити з підстав, зазначених у позові. Проти зустрічного позову заперечувала повністю з підстав, викладених у письмовому відзиві.

Відповідач за первісним позовом ОСОБА_2 та її представник у судовому засіданні підтримали зустрічний позов та просили його задовольнити з підстав, зазначених у ньому. Проти задоволення первісного позову ОСОБА_1 заперечували повністю з підстав, викладених у письмових заявах по суті справи.

Відповідач за первісним позовом - Клавдієво-Тарасівська селищна рада Бородянського району Київської області у судове засідання свого представника не направила, про причини неявки суд не повідомила, про час і місце розгляду справи повідомлена належним чином. 14 квітня 2021 року надіслала до суду відзив на позов ОСОБА_1 , в якому просила відмовити йому в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Відповідач за первісним позовом - Немішаївська селищна рада Бородянського району Київської області у судове засідання свого представника не направила, про причини неявки суд не повідомила, про час і місце розгляду справи повідомлена належним чином. 05 травня 2021 року надіслала до суду відзив на позов ОСОБА_1 , в якому просила відмовити йому в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Відповідач за первісним позовом - приватний нотаріус Бородянського районного нотаріального округу Київської області Дунаєнко І.А. у судове засідання не з`явилася, просила розглядати справу без її участі.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, допитавши свідків, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку, що у задоволенні первісного та у задоволенні зустрічного позову слід відмовити з таких підстав.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивача та відповідача за первісним позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - ОСОБА_3 , яка на день смерті була зареєстрована та проживала по АДРЕСА_2 .

Вказані обставини підтверджуються даними свідоцтва про смерть ОСОБА_3 (а.с. 134 т.1), даними свідоцтва про народження ОСОБА_2 , яка після укладення шлюбу змінила прізвище на « ОСОБА_2 » (а.с. 133, зворотній бік а.с. 133 т. 1), даними свідоцтва про народження ОСОБА_1 (а.с. 142 т. 1), витягами з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про розірвання шлюбу, про державну реєстрацію шлюбу із зазначенням відомостей про другого з подружжя (а.с. 143, 144 т. 1), даними довідки Клавдієво-Тарасівської селищної ради Бородянського району Київської області № 602 від 21 листопада 2018 року (зворотній бік а.с. 135 т. 1).

За життя ОСОБА_3 12 березня 1997 року склала заповіт на ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , посвідчений секретарем виконкому Клавдієво-Тарасівської селищної ради Бородянського району Київської області Столярчуком Т.М. та зареєстрований в реєстрі за № 68, згідно якого належне їй будинковолодіння АДРЕСА_2 заповіла своїм дітям ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (а. с. 13 т. 2).

10 вересня 2014 року ОСОБА_3 заявою, посвідченою секретарем виконкому Клавдієво-Тарасівської селищної ради Бородянського району Київської області Миргородською В.М. та зареєстрованою в реєстрі за № 352, скасувала вказаний вище заповіт від 12 березня 1997 року (а. с. 12 т. 2).

16 жовтня 2014 року ОСОБА_3 склала новий заповіт на ОСОБА_2 , посвідчений секретарем виконкому Клавдієво-Тарасівської селищної ради Бородянського району Київської області Миргородською В.М. та зареєстрований в реєстрі за № 286, згідно якого все своє майно заповіла своїй дочці ОСОБА_2 (а. с. 21 т.1).

Вказані дії внесено до Спадкового реєстру, що підтверджується інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) від 04 грудня 2018 року № 54345896 (а.с. 136-137 т.1).

Після смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина у виді: житлового будинку АДРЕСА_2 ; земельної ділянки площею 0,1293 га, кадастровий номер 3221055500:02:009:0011, яка розташована в АДРЕСА_2 ; Ѕ частини квартири АДРЕСА_1 (а.с. 155, 163, 178 т. 1).

Вказану спадщину після смерті ОСОБА_3 на підставі заповіту, посвідченого виконкомом Клавдієво-Тарасівської селищної ради Бородянського району Київської області 16 жовтня 2014 року та зареєстрованого у реєстрі за № 286, прийняла її дочка ОСОБА_2 , яка 11 червня та 30 вересня 2019 року отримала Свідоцтва про право на спадщину за заповітом, посвідчені приватним нотаріусом Бородянського районного нотаріального округу Київської області Дунаєнко І.А. за реєстровими номерами 539, 542, 815 (а.с. 167, 169, 188 т.1).

Як вбачається з рішення Бородянського районного суду Київської області від 28 вересня 2020 року у справі № 939/499/20, позивач за первісним позовом ОСОБА_1 у березні 2020 року звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про визнання права власності на обов`язкову частку спадкового майна після смерті матері ОСОБА_3 , обґрунтовуючи його тим, що ОСОБА_3 заповіла все своє майно ОСОБА_2 , а він має право на обов`язкову частку у спадщині, оскільки 12 лютого 2019 року йому встановлена друга група інвалідності. Вказаним рішенням Бородянського районного суду Київської області у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 , суд виходив із того, що станом на день відкриття спадщини ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) позивач ні за віком, ні за станом здоров`я непрацездатним не був. Рішення набрало законної сили 18 січня 2021 року (а.с. 79 т. 1).

Свідок ОСОБА_6 суду пояснила, що вона є цивільною дружиною позивача за первісним позовом. З сім`єю ОСОБА_1 знайома з січня 2004 року. Весь цей час вона з ОСОБА_1 кожну п`ятницю приїздили до мами ОСОБА_3 та допомагали їй. Відносини між ними, мамою та сім`єю ОСОБА_2 були гарні. Свідок також пояснила, що мама розповідала, що частина будинку буде ОСОБА_1 . У подальшому свідок ОСОБА_6 зазначила, що мама повідомила, що квартира у Києві буде ОСОБА_1 , а будинок ОСОБА_2 , потім пояснювала, що мама розповідала, що усе буде на двох. У 2017 році ОСОБА_1 переніс інсульт. У 2018 році, коли мама захворіла, вона (свідок) по черзі із ОСОБА_2 доглядали мати у лікарні, а ОСОБА_1 вранці привозив її у лікарню, ввечері забирав та привозив у лікарню ОСОБА_2 . Ліки у більшості купувала ОСОБА_2 , а вона (свідок) докупляла підгузки. Свідок зазначила, що вони домовились розподілити витрати ОСОБА_2 на лікування матері, але не дійшли згоди щодо їх розміру. Коли ОСОБА_3 забрали з лікарні, то зайти у будинок було неможливо, оскільки ОСОБА_2 та її чоловік були на роботі, а тому будинок був зачинений. Вона (свідок) не могла зайти у будинок до матері також через неприязні стосунки із ОСОБА_2 . Нею (свідком) було запропоновано ОСОБА_2 допомогу, але остання відмовилась. Свідок спочатку повідомила, що ОСОБА_1 допомагав мамі фізично та матеріально, але матеріально менше допомагав ніж ОСОБА_2 . У подальшому зазначила, що ОСОБА_1 фізично допомагати не міг у зв`язку із перенесеним інсультом.

Свідок ОСОБА_7 суду пояснив, що він є рідним братом спадкодавця ОСОБА_3 , відповідно сторонам за первісним та зустрічним позовом він є рідним дядьком. Про розподіл майна ОСОБА_3 він не знав, як і не знав про заповіти. Сестра йому з цього приводу нічого не казала. У подальшому свідок зазначив, що ОСОБА_3 йому повідомляла, що будинок та квартира, яка знаходиться у Києві, дістанеться ОСОБА_8 , а вже на запитання представника позивача за первісним позовом зазначив, що ОСОБА_3 планувала частку квартири у Києві передати ОСОБА_1 , а будинок ОСОБА_2 . Свідок зазначив, що ОСОБА_1 у 2017 році переніс інсульт. У лікарні за ОСОБА_3 доглядали ОСОБА_6 та ОСОБА_2 .. Зі слів ОСОБА_6 та ОСОБА_1 йому відомо, що коли ОСОБА_3 виписали з лікарні, то ОСОБА_2 та її чоловік не пускали їх до будинку, особисто цього він не бачив.

Свідок ОСОБА_9 суду пояснив, що він є знайомим сторін за первісним та зустрічним позовом. Знає, що ОСОБА_1 любив маму, допомагав як грошима, так і ремонтом. ОСОБА_3 казала, що одна половина будинку буде ОСОБА_8 , інша ОСОБА_10 . У подальшому свідку стало відомо, що квартира буде ОСОБА_8 , а будинок ОСОБА_10 . Повідомив, що у лікарню їздили ОСОБА_6 та ОСОБА_2 , ОСОБА_1 їх возив. Зі слів ОСОБА_1 йому стало відомо, що після того як ОСОБА_3 привезли до дому, ОСОБА_1 сказав ОСОБА_2 , щоб вона доглядала за мамою і тоді будинок буде їй. У подальшому свідок вже повідомив, що коли ОСОБА_3 захворіла, ОСОБА_1 надавав допомогу, все куплялося. Свідок також зазначив, що зі слів ОСОБА_1 йому стало відомо, що ОСОБА_2 не пускала ОСОБА_1 до ОСОБА_3 . На похоронах він був свідком того, що ОСОБА_2 не брала гроші від позивача. Щодо стану здоров`я ОСОБА_1 зазначив, що останній переніс інсульт, внаслідок чого проходив реабілітацію.

Свідок ОСОБА_11 суду пояснила, що вона посвідчувала оспорювані заяву та заповіт. Зазначила, що завжди при посвідченні заповіту встановлювала особу заповідача, його дієздатність. Заповіт завжди прочитувався заповідачем перед підписанням у її присутності.

Свідок ОСОБА_12 суду пояснила, що вона є знайомою сторін за первісним та зустрічним позовом. Повідомила, що коли ОСОБА_3 захворіла, то вона (свідок) приходила 2-3 рази на тиждень. Біля ОСОБА_3 постійно була ОСОБА_10 , її чоловік та дочка. ОСОБА_1 та його дружину вона жодного разу не бачила біля ОСОБА_3 . Вона (свідок) та сусіди допомагали коштами. На питання представника позивача за первісним позовом щодо майна, свідок повідомила, що ОСОБА_3 постійно казала їй (свідку) про ОСОБА_10 та внуків. Щодо стану здоров`я ОСОБА_1 зазначила, що ніяких особливостей за станом його здоров`я вона не спостерігала.

Свідок ОСОБА_13 суду пояснив, що він є знайомим сторін за первісним та зустрічним позовом. Повідомив, що за ОСОБА_3 доглядала її дочка. Щодо стану здоров`я ОСОБА_1 станом на час хвороби ОСОБА_3 повідомив, що у той час він (свідок) робив у ОСОБА_1 ремонтні роботи з утеплення фасаду, ОСОБА_1 допомагав йому пересувати «ліса». На його запитання щодо того чому ОСОБА_1 не приходить до матері, ОСОБА_1 йому відповів, що там є кому ходить. У лікарні за ОСОБА_3 доглядали ОСОБА_10 та жінка ОСОБА_1 . Після лікарні в основному доглядала дочка.

Згідно з частинами першою та другою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частиною третьою статті 203 ЦК України встановлено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Згідно із положеннями статті 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

Відповідно до статті 1254 ЦК України заповідач має право у будь-який час скасувати заповіт, скласти новий заповіт. Заповіт, який було складено пізніше, скасовує попередній заповіт повністю або у тій частині, в якій він йому суперечить. Кожний новий заповіт скасовує попередній і не відновлює заповіту, який заповідач склав перед ним. Скасування заповіту провадиться у порядку, встановленому цим Кодексом для посвідчення заповіту.

Право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Право на заповіт здійснюється особисто (стаття 1234 ЦК України).

Заповіт має бути особисто підписаний заповідачем (абзац 1 частини другої статті 1247 ЦК України).

Відповідно до статті 1248 ЦК України, нотаріус посвідчує заповіт, який написаний заповідачем власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. Нотаріус може на прохання особи записати заповіт з її слів власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. У цьому разі заповіт має бути вголос прочитаний заповідачем і підписаний ним. Якщо заповідач через фізичні вади не може сам прочитати заповіт, посвідчення заповіту має відбуватись при свідках.

З системного аналізу наведених норм можна дійти висновку, що якщо заповідач має фізичні вади, які позбавляють його можливості прочитати заповіт, посвідчення заповіту відбувається лише при свідках. Недотримання вказаної вимоги щодо форми заповіту та його посвідчення відповідно до частини першої статті 1257 ЦК України має наслідком нікчемність заповіту.

Відповідно до положень частин першої та третьої статті 1247 ЦК України заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення. Заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у статтях 1251-1252 цього Кодексу.

Якщо у населеному пункті немає нотаріуса, заповіт, крім секретного, може бути посвідчений уповноваженою на це посадовою особою відповідного органу місцевого самоврядування (частина перша статті 1251 ЦК України).

Судом встановлено, що оспорювані заява та заповіт посвідчені секретарем виконкому Клавдієво-Тарасівської селищної ради Бородянського району Київської області Миргородською В.М. за допомогою загальноприйнятих технічних засобів - з використанням комп`ютерного набору та роздруківки. В оспорюваних заяві та заповіті у графі «підпис» міститься рукописний підпис ОСОБА_3 . Вище графи «підпис» в оспорюваному заповіті є запис «На підставі ст. 1248 Цивільного кодексу України заповіт на моє прохання записано з моїх слів за допомогою загальноприйнятих засобів (комп`ютера) секретарем виконкому Клавдієво-Тарасівської селищної ради». В оспорюваному заповіті зазначені місце та дата посвідчення, а також запис «Цей заповіт посвідчено мною, ОСОБА_11 о 15 год. 25 хв., секретарем виконкому Клавдієво-Тарасівської селищної ради Бородянського району Київської області. Заповіт записаний мною, секретарем виконкому, зі слів заповідача ОСОБА_3 . Заповіт до підписання прочитаний вголос гр. ОСОБА_3 та власноручно підписаний о 15 год. 25 хв. у моїй присутності. Особу заповідача встановлено, дієздатність її перевірено».

Отже, оспорювані заява та заповіт складені ОСОБА_3 10 вересня 2014 року та 16 жовтня 2014 року відповідно, відповідають вимогам закону щодо їх форми, а саме вони викладені у вигляді письмового документу, підписані власноруч заповідачем, посвідчені посадовою особою органу місцевого самоврядування. Судом не встановлено, що у момент складення заяви та заповіту у ОСОБА_3 були фізичні вади або хвороби, які позбавляли її здатності самостійно прочитати заяву та заповіт та вчинити на них свій підпис. Належних та допустимих доказів про невідповідність оспорюваного заповіту внутрішній волі заповідача суду позивачем надано не було. Отже, було дотримано порядок посвідчення оспорюваного заповіту, зокрема послідовно вчинено всі необхідні для цього дії. Позивачем не доведено порушень вимог закону щодо посвідчення заяви та заповіту.

Щодо посилань позивача на те, що заповідач ОСОБА_3 власноруч не написала, що вона ознайомлена із текстом заповіту і згодна з цим текстом слід зазначити, що з урахуванням встановлених вище обставин, наведене не дає підстав для визнання такого заповіту нікчемним або недійсним, оскільки вказана інформація відображена у посвідчувальному написі.

У судовому засіданні свідок ОСОБА_11 , яка і посвідчувала оспорювані заяву та заповіт, надала показання, у яких зазначила, що завжди при посвідченні заповіту встановлювала особу заповідача, його дієздатність. Заповіт завжди прочитувався заповідачем вголос перед підписанням у її присутності.

З показань інших свідків, заявлених сторонами, не вбачається, що у момент складення заяви та заповіту (2014 рік) у ОСОБА_3 були фізичні вади або хвороби, які позбавляли її здатності самостійно прочитати заяву та заповіт та вчинити на них свій підпис.

Верховний Суд у своїй постанові від 21 жовтня 2020 року у справі № 495/6646/16-ц (провадження № 61-20126св19) дійшов висновку, що відсутність рукописного запису заповідача у заповіті про те, що заповіт прочитаний та складений з його слів не дає підстав для визнання такого заповіту нікчемним, оскільки вказана інформація відображена у посвідчувальному написі.

Аналогічний висновок зроблений у постановах Верховного Суду від 03 липня 2020 року у справі № 342/434/15-ц (провадження № 61-40143св18), від 09 липня 2020 року у справі № 520/11797/16-ц (провадження № 61-16489св19).

Враховуючи наведене, оскільки позивачем не доведено порушень вимог закону щодо посвідчення заяви та заповіту, судом не встановлено, що у момент складення заяви та заповіту (2014 рік) у ОСОБА_3 були фізичні вади або хвороби, які позбавляли її здатності самостійно прочитати заяву та заповіт та вчинити на них свій підпис, як і не встановлено обставин про невідповідність оспорюваного заповіту внутрішній волі заповідача, а тому позовні вимоги про визнання заяви та заповіту недійсними не підлягають задоволенню.

При цьому доводи представника позивача за первісним позовом щодо розбіжностей у даті складення заяви ОСОБА_3 , які на думку представника, вбачаються в тому, що у копії заяви ОСОБА_3 зазначена дата складення 10 вересня 2014 року, а у відомостях зі Спадкового реєстру зазначена дата складення вказаної заяви 14 жовтня 2014 року, не можуть бути взяті судом до уваги, оскільки з копії заяви ОСОБА_3 (а. с. 12 т. 2) та копії інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (а.с. 136-137 т. 1) вбачається, що датою складення заяви є 10 вересня 2014 року, а датою внесення цієї інформації до Спадкового реєстру є 14 жовтня 2014 року.

Оскільки суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог позивача за первісним позовом про визнання недійсними заяви та заповіту ОСОБА_3 , що були посвідчені виконкомом Клавдієво-Тарасівської селищної ради Бородянського району Київської області у 2014 році та зареєстровані в реєстрі за номерами 68, 286, тому слід відмовити і у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання свідоцтв про право на спадщину за заповітом недійсними та визнання за позивачем права власності на спірне майно у порядку спадкування за законом. Доводи ОСОБА_1 про обізнаність нотаріуса, який видавав свідоцтво про право на спадщину за заповітом, щодо наявності оригіналу правовстановлюючого документа на спірну квартиру, у ході розгляду справи також не знайшли свого підтвердження, належних та допустимих доказів щодо наведеного позивачем за первісним позовом суду не надано.

Вирішуючи зустрічний позов ОСОБА_2 про усунення ОСОБА_1 від права на спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , суд виходить з такого.

Статтею 1224 ЦК визначені підстави для усунення від права на спадкування.

Відповідно до абз. 2 ч. 3 ст. 1224 ЦК України не мають права на спадкування за законом батьки (усиновлювачі) та повнолітні діти (усиновлені), а також інші особи, які ухилялися від виконання обов`язку щодо утримання спадкодавця, якщо ця обставина встановлена судом.

Частиною 5 ст. 1224 ЦК передбачено, що за рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

Судом встановлено, що 16 жовтня 2014 року ОСОБА_3 склала заповіт, посвідчений секретарем виконкому Клавдієво-Тарасівської селищної ради Бородянського району Київської області Миргородською В.М. та зареєстрований в реєстрі за № 286, згідно якого все своє майно заповіла своїй дочці ОСОБА_2 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла.

Позивач за первісним позовом ОСОБА_1 у березні 2020 року звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про визнання права власності на обов`язкову частку спадкового майна після смерті матері ОСОБА_3 . Рішенням Бородянського районного суду Київської області від 28 вересня 2020 року у справі № 939/499/20 у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено з підстав того, що станом на день відкриття спадщини ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) позивач ні за віком, ні за станом здоров`я непрацездатним не був. Рішення набрало законної сили 18 січня 2021 року.

Оскільки суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог позивача за первісним позовом про визнання недійсним заповіту, посвідченого 16 жовтня 2014 року секретарем виконкому Клавдієво-Тарасівської селищної ради Бородянського району Київської області Миргородською В.М. та зареєстрованого в реєстрі за № 286, яким все своє майно ОСОБА_3 заповіла своїй дочці ОСОБА_2 , позивач за первісним позовом не є особою, яка має право на обов`язкову частку у спадщині відповідно до вимог статті 1241 ЦК України, що встановлено рішенням Бородянського районного суду Київської області від 28 вересня 2020 року, яке набрало законної сили 18 січня 2021 року, а тому при наявності заповіту на іншу особу та відсутності прав ОСОБА_1 на обов`язкову частку у спадщині, у останнього відсутнє право на спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 .

З огляду на те, що усунути від права на спадкування можливо лише тих осіб, які мають таке право, суд, враховуючи наведені вище обставини, дійшов висновку про відмову у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення від права на спадкування.

Керуючись ст.ст. 10, 12, 13, 81, 141, 259, 263, 264, 265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , приватного нотаріуса Бородянського районного нотаріального округу Київської області Дунаєнко Ірини Анатоліївни, Клавдієво-Тарасівської селищної ради Бородянського району Київської області, Немішаївської селищної ради Бучанського району Київської області про визнання недійсною заяви про скасування заповіту, визнання недійсними заповіту та свідоцтв про право на спадщину за заповітом та визнання права власності в порядку спадкування за законом - відмовити.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про усунення від права на спадкування - відмовити.

На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Київського апеляційного суду через Бородянський районний суд Київської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення суду складено 28 липня 2021 року.

СуддяМ.Герасименко