Постанова № 98655329, 29.07.2021, Пересипський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Суворовський районний суд м. Одеси)

Справа № 523/4529/21

Провадження №2-а/523/49/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" липня 2021 р. м. Одеса

Суворовський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді – Далеко К.О.

за участю секретаря судового засідання – Сирф Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду №17 м. Одеси,адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови серії АП018 №555689 від 14.02.2021 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 178 КУпАП.

Свої позовні вимоги мотивує тим, що постановою АП018 №555689 у справі про адміністративне правопорушення від 14.02.2021 року інспектором поліції роти №4 батальйону №1 взводу №2 УПП в Одеській області його незаконно притягнуто до адміністративної відповідальності за адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 178 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 85 гривень. Він був незаконно затриманий 14.02.2021 року о 21год.30хвил. у своєму дворі під-час сварки, та примусово був доставлений до Відділу поліції №3 ОРУП №1 ГУНП в Одеській області. У понеділок 22.02.2021 року у відділенні Укрпошти ним було отримано лист із постановою АП018 №555689, з якою він повністю не згоден, її склали без його участі повністю протизаконно. Зазначає, що працівник патрульної поліції таємно розглянув справу та притягнув його до відповідальності за відсутності доказів вчинення ним правопорушення, за відсутності вини, упереджено, за відсутності події та складу адміністративного правопорушення.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтримав заявлені позовні вимоги у повному обсязі, з підстав зазначених у позові. До судового засідання 29.07.2021 року позивач не з`явився, заявою від 23.06.2021 року просив провести остаточний розгляд справи за його відсутності.

Представник позивача – адвокат Грицюк О.О. заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив позов задовольнити. Зазначив, що в діях ОСОБА_1 відсутній умисел та склад адміністративного правопорушення, адміністративна будівля відділу поліції не є громадським місцем, в розумінні ч.1 ст. 178 КУпАП, під-час складення постанови ОСОБА_1 не погоджувався з нею, тому відповідно до ч.5 ст. 258 КУпАП України, уповноважена особа зобов`язана була скласти протокол про адміністративне правопорушення, відповідно до вимог статті 256 КУпАП. Також, заявою від 16.07.2021 року представник позивача просив поновити строк для звернення до суду, оскільки ОСОБА_1 отримав постанову від 14.02.2021 року – поштою 23.02.2021 року, і в той же день - 23.02.2021 позовна заява була відправлено до суду Укрпоштою. В свою чергу, Укрпоштою до Суворовського районного суду м. Одеси позовна заява була направлена 09.03.2021 року, що підтверджується штампом Укрпошти. Внаслідок того, що відправлення Укрпоштою позову 23.02.2021 року відбулось шляхом залишення її у скриньці, докази чому відсутні, представник позивача просив поновити строк для звернення до суду. Заявою від 29.07.2021 року представник позивача просив провести розгляд справи без його та позивача участі.

Відповідач - Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції не забезпечило участь свого представника до судового засідання, однак до суду надійшов відзив на позовну заяву. За відзивом, представник відповідача просить залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву ОСОБА_1 без задоволення. Зазначає, що 14.02.2021 року екіпажу патрульної поліції надійшов на службовий планшет виклик «ДТП без потерпілих» за адресою: АДРЕСА_1 , автомобіль Ніссан Максима, номерний знак НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 , як потім з`ясувалось, здійснив зіткнення з припаркованим автомобілем Хонда Акорд. З`явившись на виклик, інспектор пред`явив вимогу до ОСОБА_1 про надання посвідчення водія та документів на транспортний засіб, на що водій відмовився. Позивач поводив себе агресивно, постійно виражався нецензурною лайкою категорично відмовлявся надавати документи. Для забезпечення провадження у справі, припинення адміністративного правопорушення, встановлення особи та складення адміністративних матеріалів, було здійснено затримання позивача, що підтверджується протоколом про адміністративне затримання. Відповідно до оскаржуваної постанови, ОСОБА_1 14.02.2021 року о 23-40 за адресою: Заболотного, 18А в громадському місці, а саме в адміністративній будівлі відділу поліції знаходився в п`яному вигляді, що ображало людську гідність і громадську мораль. Факт вчинення адміністративного правопорушення відповідач підтверджує відеозаписами з портативної нагрудної камери поліцейських. Отримувати копію постанови позивач відмовився. Також представник відповідача звернув увагу суду на те, що в обґрунтування власної правової позиції позивачем не було надано жодних належних та допустимих доказів, які би спростували наявність в його діяннях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 178 КУпАП.

У зв`язку із тим, що відсутні перешкоди для розгляду справи, а всі учасники справи не з`явились у судове засідання 29.07.2021 року, хоча і були належними чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, позивача та його представник подали до суду заяви про розгляд справи у їх відсутність, суд перейшов до розгляду справи у письмовому провадженні, в порядку ч.9 ст. 205, ч.4 ст. 250 КАС України.

Частиною 2 статті 286 КАС України передбачено, що позовну заяву щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови).

Відповідно до ч. 1 ст. 121 КАС України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Матеріалами справи, зокрема відеозаписом, наданим відповідачем, підтверджується що ОСОБА_1 був присутній під-час складення відносно нього оскарженої постанови серії АП018 №555689 від 14.02.2021 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 178 КУпАП. Згідно змісту наведеної постанови, позивач відмовився від отримання примірника постанови. Копію постанови надіслано йому рекомендованим листом за вих № 3390 від 16.02.2021 року.

За викладених обставин, та виходячи зі змісту ч.2 ст. 286 КАС України, ОСОБА_1 міг подати позовну заяву щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, протягом десяти днів з дня ухвалення відповідної постанови, тобто до 24.02.2021 року включно.

Згідно пояснень представника позивача, викладених у заяві про поновлення строку звернення до суду, позивач надіслав до суду позовну заяву про оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення АПО18 № 555689 від 14.02.2021 року звичайною поштою, шляхом залишення його в поштовій скриньці 23.02.2021 року. Разом із тим, доказів наведеним обставинам, не надав.

За загальним правилом, поважними причинами визнаються такі причини або обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов`язані з перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.

Право на справедливий судовий розгляд, закріплене в п. 1 ст. 6 Конвенції, необхідно розглядати як право на доступ до правосуддя, в тому числі щодо виконання судового рішення, як завершальній стадії судового розгляду. При цьому Україна, як учасниця Конвенції повинна створювати умови щодо забезпечення доступності правосуддя як загальновизнаного міжнародного стандарту справедливого судочинства.

У справі «Делькорт проти Бельгії», рішення від 07.01.1970, ЄСПЛ зазначив, що у демократичному суспільстві у світлі розуміння Конвенції право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало б меті та призначенню цього положення.

У рішенні «Белеш та інші проти Чеської Республіки» (п. п. 50-51 і 69), ЄСПЛ зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, що гарантується статтею 6 Конвенції, має здійснюватися відповідно до норм закону, що передбачають наявність у сторін судового розгляду ефективного судового захисту з метою захисту їх цивільних прав.

Відповідно до практики ЄСПЛ «надмірний формалізм» може суперечити вимозі забезпечення практичного та ефективного права на доступ до суду згідно з п. 1 ст. Конвенції, а відмова суду вирішувати фактичні обставини справи, які є значущими у вирішенні спору може спричинити порушення ст. 6 Конвенції («Терра Вонінген Б.В. проти Нідерландів» п. 53-55).

Водночас у рішенні ЄСПЛ від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України» (п. 41) зазначено, що правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Разом з тим, якщо строк на оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності. Вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. Поновлення процесуального строку зі спливом встановленого строку та за підстав, які не видаються переконливими, може свідчити про порушення принципу юридичної визначеності.

Отже, у кожній конкретній справі суди мають ґрунтовно перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata.

Вивчивши матеріали справи, з огляду на наявні у цій справі обставини, суд приходить до висновків щодо пропуску ОСОБА_1 десятиденного строку для звернення до суду із позовом, встановленого ч.2 ст. 286 КАС України. Разом із тим, враховуючи нетривалий період пропуску ОСОБА_1 строку на подання позову, надання представником позивача заяви про його поновлення з наведенням підстав пропуску, суд вважає за необхідне надати перевагу принципу доступу до суду, визнавши поважними причини пропуску ОСОБА_1 строку на звернення до суду із позовом про оскарження постанови серії АП018 №555689 від 14.02.2021 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.178 КУпАП., та вбачає наявність передбачених законом підстав для його поновлення.

Дослідивши матеріали справи та наявні в ній докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що заявлені вимоги позивача підлягають задоволенню, з наступних підстав:

У відповідності до ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до положень ст.222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення, зокрема: передбачені ч.1 ст. 178 КУпАП. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Згідно ст.245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до вимог ст.280 КУпАП, при розгляді справи про адміністративне правопорушення орган (посадова особа) зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують чи обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Вказані обставини, відповідно ст.33 КУпАП мають враховуватись і при накладенні адміністративних стягнень.

Розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити в тому числі: опис обставин, установлених під час розгляду справи…(ч.1 ст.283 КУпАП).

Судом встановлено, що 14 лютого 2021 року відповідачем, стосовно позивача ОСОБА_1 , винесено постанову про притягнення до адміністративної відповідальності та накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення серії АПО № 555689, за частиною першої статті 178 КУпАП, у вигляді штрафу в розмірі 85,00 грн.

Згідно описової частини Постанови АПО18 №555689 від 14.02.2021 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 178 КУпАП, складеної відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 о 23год.40хвил. за адресою: м. Одеса, вул. Заболотного 18 А об 23год.40хвил., в громадському місці, а саме в адміністративній будівлі відділу поліції, ОСОБА_1 знаходився в п`яному вигляді, чим ображав людську гідність.

Відповідно до ч.1 ст. 178 КУпАП, розпивання пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв на вулицях, у закритих спортивних спорудах, у скверах, парках, у всіх видах громадського транспорту (включаючи транспорт міжнародного сполучення) та в інших заборонених законом місцях, крім підприємств торгівлі і громадського харчування, в яких продаж пива, алкогольних, слабоалкогольних напоїв на розлив дозволена відповідним органом місцевого самоврядування, або поява в громадських місцях у п`яному вигляді, що ображає людську гідність і громадську мораль, - тягне за собою попередження або накладення штрафу від одного до п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Суд виходить із того, що об`єктом даного адміністративного проступку є суспільні відносини у сфері охорони громадського порядку.

Громадський порядок - це обумовлена проблемами суспільства система врегульованих правовими та іншими соціальними нормами система відносин, що складаються у громадських місцях в процесі спілкування людей, і яка має на меті забезпечення спокійної обстановки суспільного життя, нормальних умов для праці і відпочинку людей, для діяльності державних органів, а також підприємств, установ та організацій.

Для визначення поняття громадський порядок із загальноприйнятого тлумачення цього поняття та судової практики є те, що громадський порядок - це стан суспільних відносин, що виник, сформувався, змінюється та існує під впливом дії правових норм (значною мірою), моральних засад, звичаїв, етичних правил, традицій, інших поза юридичних чинників і знаходить свій вияв (відображається) у безпечності громадського спокою, охороні здоров`я, честі та гідності людини, її прав та свобод, зокрема, права на відпочином, усталених правил співжиття, комунікацій (спілкування), у поведінці в побуті, у повазі та ставленні членів спільноти один до одного, у нормальному функціонуванні органів державної влади, місцевого самоврядування, різних установ, організацій, громадських об`єднань, інших інституцій, які займаються корисною суспільною діяльністю.

Суб`єкт адміністративного проступку - загальний (фізична осудна особа, яка досягла 16-річного віку).

Суб`єктивна сторона правопорушення визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини у формі прямого та непрямого умислу.

Об`єктивна сторона правопорушення виражається у появі в громадських місцях у нетверезому стані, що ображає людську гідність і громадську мораль, під якою необхідно розуміти: поведінку особи у стані сп`яніння, яка явно порушує загальновизнані норми (непристойні висловлювання або жести, грубі вигуки, нав`язливе ставлення до громадян тощо); коли порушник має непристойний зовнішній вигляд, що викликає відразу (брудний, мокрий, розстебнутий одяг тощо); через сп`яніння особа повністю чи значною мірою втратила орієнтування (безцільно стоїть чи безцільно пересувається з місця на місце, у неї порушена координація рухів, звідси - нестійкість, хитка хода); п`яний повністю безпорадний (у непритомному стані). До того ж не має значення вид вжитого напою, що містив алкогольну складову, а також місце його вживання (це може бути будь-яке громадське місце, навіть те, де розпивання алкогольних напоїв не заборонено. Водночас не можна кваліфікувати появу у п`яному вигляді лише за ознаками стану сп`яніння в громадському місці, якщо поведінка особи не ображає людську гідність і громадську мораль.

Аналогічної позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 06 березня 2019 року по справі №213/1426/17 (2-а/213/39/17), висновки якого враховуються судом, відповідно до ч.5 ст. 242 КАС України.

В судовому засіданні знайшла своє підтвердження відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 178 КУпАП, зокрема відсутні об`єкт та об`єктивна сторона правопорушення.

Суд зазначає, що громадське місце - це частина (частини) будь-якої будівлі, споруди, яка доступна або відкрита для населення вільно, чи за запрошенням, або за плату, постійно, періодично або час від часу, в тому числі під`їзди, а також підземні переходи, стадіони (ст.1 Закону України «Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів і їх шкідливого впливу на здоров`я населення»).

Оглянутий у судовому засіданні відеозапис, наданий відповідачем разом із відзивом на позовну заяву, підтверджує знаходження ОСОБА_1 14.02.2021 року у кабінеті (приміщенні) адміністративної будівлі відділу поліції. Видеозапис містить 9 файлів, відображає процедуру складення відносно позивача протоколів та постанов по справі про адміністративні правопорушення, з`ясування відносин позивача із його дружиною.

Кабінет (приміщення) адміністративної будівлі не є частиною будівлі, яка доступна або відкрита для населення вільно, чи за запрошенням, або за плату, постійно, періодично або час від часу тощо, тобто є робочим приміщенням для осіб, які в ньому працюють, приміщення закривається на ключ та, відповідно, не має ознак «доступності» або «відкритості» для населення.

За викладених обставин, зі змісту постанови про адміністративне правопорушення, якою зобов`язаний керуватися суд, дослідженого судом відеозапису, вбачається що ОСОБА_1 притягнуто до відповідальності за адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 178 КУпАП, вчинене «саме в адміністративній будівлі відділу поліції», що на думку суду та відповідно до норм діючого законодавства не є громадським місцем.

Крім того, матеріали справи не містять доказів того, що дії ОСОБА_1 ображали людську гідність і громадську мораль.В свою чергу, не доведеність поведінки, що ображає людську гідність і громадську мораль, виключає кваліфікацію дій ОСОБА_1 за ч.1 ст. 178 КУпАП.

Також, суд вважає за необхідне зазначити, що заслуговують на увагу доводи представника позивача, що під-час складення оскаржуваної постанови ОСОБА_1 не погоджувався з нею, оскільки це підтверджується відеозаписом події, тому відповідно до ч.5 ст. 258 КУпАП України, уповноважена особа зобов`язана була скласти протокол про адміністративне правопорушення, відповідно до вимог статті 256 КУпАП.

У відповідності до ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

При цьому, обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Виходячи з вимог ч.2 ст.77 КАС України, у адміністративних справах про протиправність рішень дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На необхідність справедливого розгляду справ звертає увагу і ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

При вирішенні справи суд керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права і свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість держави (статті 3,8 Конституції України, ст.8 КАС України).

Зі змісту частини 3 ст.62 Конституції України вбачається, що усі сумніви щодо доведеності вини особи слід тлумачити на її користь.

У наведених положеннях визначено систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення, зокрема, з метою запобігти безпідставному притягненню такої особи до відповідальності.

Таким чином, матеріали справи не містять доказів вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 178 КУпАП, про яке зазначено у прийнятій відповідачем та оскаржуваній позивачем постанові.

Статтею 280 КУпАП України встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні.

Відповідно до п. 1ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, якщо буде встановлено відсутність події і складу адміністративного правопорушення.

Згідно ч. 3 ст. 293 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді скарги на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови, може скасувати постанову і закрити справи.

На необхідність справедливого розгляду справ звертає увагу і ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

При вирішенні справи суд керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права і свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість держави (статті 3, 8 Конституції України, ст.8 КАС України).

Зі змісту частини 3 ст.62 Конституції України вбачається, що усі сумніви щодо доведеності вини особи слід тлумачити на її користь.

У наведених положеннях визначено систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії розгляду уповноваженим органом (посадовою особою) справи про адміністративне правопорушення, зокрема, з метою запобігти безпідставному притягненню такої особи до відповідальності.

Згідно зі ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, матеріалами справи підтверджена незаконність постанови АПО18 №555689 від 14.02.2021 року по справі про адміністративне правопорушення, якою ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачено ч.1 ст. 178 КАС України, що є підставою для її скасування.

Крім того, з урахуванням вимог п.3 ч.3 ст.286 КАС, суд приходить до висновку про закриття провадження по справі про адміністративне правопорушення, згідно п.1 ст.247 КУпАП України.

Згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки судом задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 , судові витрати підлягають відшкодуванню на його користь шляхом стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції, як суб`єкта владних повноважень.

Керуючись вищевикладеним, на підставі ст. ст.12, 19, 72, 90, 241, 243, 293, 295, п.п.15.5 п.15 розділу ХІІІ «Перехідні положення» КАС України, суд, -

ухвалив:

Поновити ОСОБА_1 пропущений строк звернення до суду для оскарження постанови по справі про адміністративне правопорушення серії АПО18 №555689 від 14.02.2020 року, про притягнення ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) до адміністративної відповідальності та накладення адміністративного стягнення за адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 178 КУпАП, у вигляді штрафу в розмірі 85 гривень.

Адміністративну позовну заяву ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення серії АПО18 №555689 від 14.02.2020 року, про притягнення ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) до адміністративної відповідальності та накладення адміністративного стягнення за адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 178 КУпАП, у вигляді штрафу в розмірі 85 гривень - задовольнити повністю.

Скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення серії АПО18 №555689 від 14.02.2020 року про накладення на ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) адміністративного стягнення за адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 178 КУпАП, у виді штрафу в розмірі 85 гривень, а провадження у справі про адміністративне правопорушення – закрити, у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції (ідентифікаційний код юридичної особи - 40108646) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) сплачений судовій збір у розмірі 454,00 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення (з урахуванням вимог пп. 15.5 п. 15 Розділу 7 Перехідних положень КАС України).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя К.О. Далеко