Рішення № 98652413, 29.07.2021, Ковпаківський районний суд м. Суми

Справа№592/6272/21

Провадження №2/592/1563/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 липня 2021 року м.Суми

Ковпаківський районний суд м. Суми у складі: головуючого судді Хитрова Б.В., за участю секретаря судового засідання Подпрятова А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Суми цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання» про стягнення середнього заробітку за період затримки розрахунку,

встановив:

Позивач звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання» про стягнення середнього заробітку за період затримки розрахунку.

Позивач позовні вимоги мотивує тим, що 12.07.2019 року був звільнений з займаної посади. При звільнені з позивачем не був проведений повний розрахунок.

Згідно зі ст.116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення, але відповідач цього не зробив.

Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 28.04.2020 р. позов ОСОБА_1 задоволено. Стягнуто з АТ «СМНВО» на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі у розмірі 248309,30 грн. Стягнуто з АТ «СМНВО» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 13.07.2019 року по 28.04.2020 року включно у сумі 132224,00 грн., з послідуючим утриманням з цієї суми податків і обов`язкових платежів.

Заробітна плата ОСОБА_1 досі не виплачена.

Стаття 117 КЗпП України передбачає, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Тому позивач просить стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 29.04.2020 р. по 30.04.2021 р. в розмірі 183130,24 грн. з розрахунку 277 робочих дні * 661,12 грн. середньоденну заробітну плату.

Позивач, повідомлений належним чином про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явився, причини неявки суду не повідомив.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, про що надав до суду відзив у якому заперечує щодо задоволення позовної вимоги про стягнення заборгованості по заробітній платі, а щодо стягнення середнього заробітку просить врахувати висновки, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі №716/9548/15-ц, та зазначає, що з врахування принципу справедливості та співмірності сума середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні позивача не повинна перевищувати реальну суму заборгованості, а саме 20000,00 грн.

Суд, перевіривши матеріали справи, дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що позивач перебував у трудових відносинах з Акціонерним товариством «Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання» з 03.08.2005 р. по 12.07.2019 р., з 15.07.2019 по 20.12.2019 р. – працював за сумісництвом.

12.07.2019 звільнився з АТ «Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання» у зв`язку з переведенням працівника за його згодою в ПрАТ «Турбогаз».

Приписами ст.43 Конституції України встановлено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає; право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Згідно ч.1ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Судом встановлено, що в день звільнення позивача в порушення ст.116 КЗпП України не виплачені належні суми заробітної плати, що є підставою для стягнення на користь позивача заборгованості по заробітній платі, з урахуванням вимог ст. 117 КЗпП України, є підстави для стягнення середнього заробітку за весь час затримки.

Рішенням Ковпаківського районного суду м. Суми від 28.04.2020 р. позов ОСОБА_1 задоволено. Стягнуто з АТ «СМНВО» на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі у розмірі 248309,30 грн. Стягнуто з АТ «СМНВО» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 13.07.2019 року по 28.04.2020 року включно у сумі 132224,00 грн., з послідуючим утриманням з цієї суми податків і обов`язкових платежів.

Станом на час розгляду справи, відповідачем не надано доказів, які б підтверджували виплату позивачу заборгованості по заробітній платі.

Суд зазначає, що невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог лише на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку, що узгоджується з правовою позицією викладеною в рішенні Конституційного Суду України від 22 лютого 2012 року у справі № 1-5/2012.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц (провадження № 14-623цс18) зроблено правовий висновок про те, що суд може зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника незалежно від того, чи він задовольняє позовні вимоги про стягнення належних звільненому працівникові сум у повному обсязі чи частково.

Зменшуючи розмір відшкодування, визначений виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до ст.117 КЗпП України, необхідно враховувати: розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором; період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум; ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника; інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.

Враховуючи конкретні обставин справи, які мають юридичне значення та, зокрема, визначених Великою Палатою Верховного Суду критеріїв, суд може зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника.

Позивач пропрацював близько чотирнадцяти років у відповідача, був звільнений у зв`язку з переведенням позивача за його згодою в ПрАТ «Турбогаз», на момент звільнення заборгованість по заробітній платі становила 248309,30 грн. Крім того позивачем не вказано яких майнових втрат, пов`язаних із затримкою розрахунку, він зазнав.

В той же час, відповідач має складний фінансовий стан та заборгованість перед значною кількістю контрагентів та працівників.

Слід також мати на увазі, що працівник є слабшою, ніж роботодавець стороною у трудових правовідносинах. Водночас у вказаних відносинах і працівник має діяти добросовісно щодо реалізації своїх прав, а інтереси роботодавця також мають бути враховані. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами працівника та роботодавця.

Якщо відповідальність роботодавця перед колишнім працівником за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку при звільненні не обмежена в часі та не залежить від простроченої заборгованості, то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо роботодавця, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання роботодавцем певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати іншим працівникам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків.

Відшкодування, передбачене ст. 117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця.

Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Відповідно до ч. 1 ст. 9 ЦК України така спрямованість притаманна і заходу відповідальності роботодавця, передбаченому ст. 117 КЗпП України.

Враховуючи компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України.

З вищевикладеного, вбачається очевидна неспівмірність заявлених до стягнення сум середнього заробітку зі встановленим розміром заборгованості, характером цієї заборгованості, діями позивача та відповідача, а тому суд вважає справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам цієї справи, які мають юридичне значення та наведеним вище критеріям, визначення розміру відповідальності відповідача за прострочення ним належних при звільненні позивачу виплат.

З огляду на викладене, суд вважає необхідним позовні вимоги задовольнити частково та стягнути з Акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання» на користь позивача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 100000 грн.

Вирішуючи питання про судові витрати в справі, суд керується положеннями статті 141 ЦПК України,- якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. Отже, стягненню підлягає судовий збір за вимогою про стягнення середнього заробітку за період розрахунку при звільненні підлягає з позивача, якому відстрочено сплату судового збору до ухвалення судового рішення у справі, та відповідача на користь держави пропорційно до розміру задоволених позовних вимог: з відповідача в розмірі 1000 грн. та з позивача в розмірі 831,30 грн.

Керуючись ст.ст.116,117 КЗпП України, ст.ст. 2, 12, 13, 76-81, 137, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання» про стягнення середнього заробітку за період затримки розрахунку задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання», місцезнаходження м. Суми, вул. Горького, 58, код ЄДРПОУ 05747991, на користь ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 100000 грн., з наступним утриманням з цієї суми податків і обов`язкових платежів.

Стягнути з ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь держави 831,30 грн. судового збору.

Стягнути з Акціонерного товариства «Сумське машинобудівне науково-виробниче об`єднання», місцезнаходження м. Суми, вул. Горького, 58, код ЄДРПОУ 05747991, на користь держави 1000 грн. судового збору.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Сумського апеляційного суду через Ковпаківський районний суд м. Суми. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення виготовлено 29.07.2021 р.

Суддя Б.В. Хитров