Рішення № 98651985, 29.07.2021, Арбузинський районний суд Миколаївської області

Справа № 467/624/21

2/467/259/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

29.07.2021 року Арбузинський районний суд Миколаївської області

у складі:

головуючого судді Догарєвої І.О.

за участю секретаря Шарати Н.І.,

позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Арбузинка в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Державного підприємства «Хлібна база №76» Державного агентства резерву України про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні

в с т а н о в и в :

01 липня 2021 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Державного підприємства «Хлібна база №76» державного агентства резерву України про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Свої вимоги мотивує тим, що 29.10.2020 року він був звільнений згідно наказу №67-к від 29.10.2020 року за власним бажанням з посади охоронника-пожежного Державного підприємства «Хлібна база №76» державного агентства резерву України. На час звільнення заборгованість ДП «Хлібна база №76» перед позивачем по виплаті заробітної плати становила 10186 грн. 17 коп. В зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні позивач звернувся до суду та рішенням Арбузинського районного суду Миколаївської області з ДП «Хлібна база №76» на його користь було стягнуто заборгованість по виплаті заробітній платі в сумі 10186 грн. 17 коп. та сума середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. Рішення було виконане примусово Арбузинським РВ ДВС Південного МРУ Міністерства юстиції (м. Одеса) та 24.05.2021 року позивачу перераховано суму заборгованості. Посилаючись на те, що у порушення вимог ч.1 ст. 116 КЗпП України відповідачем з нею не проведено остаточний розрахунок у день звільнення по заробітній платі, позивач просив стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 05.03.2021 року (з дня, наступного за днем ухвалення судового рішення про стягнення заборгованості) та до дня фактичної сплати заборгованості 24.05.2021 року у розмірі 13828 грн. 36 коп.

Ухвалою судді від 01.07.2021 року провадження у справі відкрито та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_2 позовні вимоги підтримав в повному обсязі та не заперечував проти заочного розгляду справи.

Відповідач в судове засідання не з`явився двічі, про час і місце судового засідання повідомлений у встановленому порядку. Враховуючи, що у справі є достатні відомості про правовідносини сторін, відповідач належним чином повідомлений про місце і час судового засідання, однак відзиву на позовну заяву, заяв та клопотань до суду не подав, представник позивача не заперечує проти ухвалення заочного рішення на підставі наявних у справі доказів, суд розглядає справу у відсутність відповідача у заочному порядку відповідно до ст.ст. 280, 281 ЦПК України.

Суд, оцінивши наявні в матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та безпосередньому їх дослідженні, а також оцінивши їх з точки зору належності і допустимості, а їх сукупність - з точки зору достатності та взаємозв`язку, керуючись принципом верховенства права, приходить до наступного.

Відповідно до ст.94 КЗпП України та ст.1 Закону України від 24.03.1995 року №108/95-ВР «Про оплату праці» заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства.

Відповідно до ч.1 ст.115 КЗпП України, заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Відповідно до ч.1 ст.47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Згідно з ч.1 ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Частиною першою статті 117 КЗпП України передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір, підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Відповідно до ч.2 ст.117 КЗпП України, при наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що всі суми (заробітна плата, вихідна допомога, компенсація за невикористану відпустку, оплата за час тимчасової непрацездатності тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день звільнення цього працівника. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать; при невиконанні такого обов`язку з вини власника або уповноваженого ним органу наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.

Як видно, за положеннями ст.117 КЗпП України, підставою відповідальності власника (підприємства) є склад правопорушення, який включає два юридичних факти порушення власником строків розрахунку при звільненні (ст.116 КЗпП України) та вина власника. Затримка розрахунку з працівником за відсутності спору про розмір належних працівникові сум тягне обов`язок власника провести на користь працівника виплату середнього заробітку за весь час затримки розрахунку. Пред`являючи таку вимогу до власника, працівник не зобов`язаний доводити наявність будь-яких шкідливих наслідків затримки розрахунку при звільненні. Що ж стосується вини, то за аналогією із ст. 614 Цивільного кодексу України обов`язок доведення її відсутності лежить на власникові.

Відповідно до п.20 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 року №13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», установивши при розгляді

справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст.117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому свої вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Конституційний Суд України в рішенні від 22.02.2012 року №4-рп/2012 щодо офіційного тлумачення положень ст.233 КЗпП України у взаємозв`язку з положеннями ст.ст. 117,237-1 цього Кодексу роз`яснив, що за нормами ст.47 КЗпП України роботодавець зобов`язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в ст.116 КЗпП України, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про проведення розрахунку. Непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої ст.117 Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Аналіз наведених норм матеріального права з урахуванням висновків, що викладені в Рішенні Конституційного Суду України від 22 лютого 2012 року №4-рп/2012, дає підстави вважати, що невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку.

Аналогічний висновок викладений в постанові Верховного суду України від 14 грудня 2016 року по справі №6-788цс16.

Відповідно до ч.4 ст.82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Заочним рішенням Арбузинського районного суду Миколаївської області від 04.03.2021 року у справі №467/70/21 за позовом ОСОБА_2 до Державного підприємства «Хлібна база № 76» Державного агентства резерву України про стягнення заборгованості по заробітній платі, середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з урахуванням ухвали від 09.03.2021 року про виправлення описки, встановлено наступне.

19.09.2019 року позивач ОСОБА_2 був прийнятий на посаду охоронника пожежного до Державного підприємства «Хлібна база №76» Державного агентства резерву України.

В подальшому, згідно наказу № 67-к від 29 жовтня 2020 року позивача було звільнено з посади за власним бажанням згідно п.1ст. 38 КЗпП України.

Відповідно до довідок Державного підприємства «Хлібна база №76» за №8 від 12 січня 2021 року та № 48 від 23 лютого 2021 року ОСОБА_1 займав посаду охоронника пожежного на Державному підприємстві «Хлібна база №76» загальна сума нарахованої заробітної плати за серпень та вересень 2020 року склала 12150 грн. 52 к., середньочасова заробітна плата склала 38 грн. 57 к.

Згідно довідки Державного підприємства «Хлібна база №76» за №49 від 23 лютого 2021 року станом на день звільнення перед позивачем існувала заборгованість по заробітній платі у розмірі 10186 грн. 17 к. за вересень жовтень 2020 року (з вирахуванням податків і зборів).

Зазначеним заочним рішенням з урахуванням ухвали від 09.03.2021 року про виправлення описки стягнуто з Державного підприємства «Хлібна база№ 76» Державного агентства резерву України на користь ОСОБА_2 заборгованість по заробітній платі у розмірі 10186 грн. 17 коп. та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 23135 грн. 91 к. (сума середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, що підлягає стягненню, визначена без утримання прибуткового податку та інших обов`язкових платежів). З мотивувальної частини рішення вбачається, що середній заробіток за час затримки розрахунку стягнуто за період з 30.10.2020 року по 04.03.2021 року.

Крім того, наявність трудових відносин ОСОБА_2 з ДП «Хлібна база №76» підтверджується даними його трудової книжки.

Відповідно до виписки по рахунку ОСОБА_2 у АТ КБ «ПриватБанк» 24.05.2021 року на його рахунок Арбузинським РВ ДВС ПМУМЮ перераховано грошові кошти в сумі 33322,08 грн. з призначенням платежу нарахована але не виплачена заробітна плата з ДП «Хлібна база №76» виконавчий лист №467/70/21 Арбузинський районний суд.

Таким чином, на підставі зазначених документів судом встановлено, що ОСОБА_2 перебував у трудових відносинах з ДП «Хлібна база №76» та був звільнений 29.10.2020 року. В день звільнення ОСОБА_2 не була проведена виплата всіх сум, що належать йому від Державного підприємства «Хлібна база №76» Державного агентства резерву України, відтак відповідач порушив своє зобов`язання щодо здійснення розрахунку та виплати позивачу нарахованої заробітної плати в день звільнення та допустив затримку такого розрахунку, що є підставою для стягнення середньої заробітної плати за весь час затримки до моменту фактичного розрахунку, який відбувся 24.05.2021 року. Отже, вимоги ОСОБА_2 про стягнення з відповідача середнього заробітку за період затримки розрахунку при звільненні з 05.03.2021 року по 24.05.2021 року є обґрунтованими.

Порядок обчислення середньої заробітної плати та розміру компенсації при трудових відносинах встановлено Постановою КМУ від 08.02.1995 року № 100.

Абзацом 2 пункту 3 Розділу IIІ Порядку №100 передбачено, що усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.

Згідно абзацу 1, 3 пункту 2 Розділу II Порядку № 100, обчислення середньої заробітної плати для оплати часу відпусток або для виплати компенсації за невикористані відпустки проводиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки. У всіх інших випадках середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата.

При цьому, пунктом 8 Розділу IV Порядку № 100 встановлено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Оскільки ОСОБА_2 звільнений з роботи 29.10.2020 року, його середня заробітна плата повинна обчислюватися з виплат, отриманих за попередні два місяці роботи, а саме за вересень та жовтень 2020 року.

Судом оглянуто в судовому засіданні матеріали цивільної справи №467/70/21 за позовом ОСОБА_2 до Державного підприємства «Хлібна база № 76» Державного агентства резерву України про стягнення заборгованості по заробітній платі та з довідки Державного підприємства «Хлібна база №76» Державного агентства резерву України за №49 від 23.02.2021 року встановлено, що позивачу нараховано заробітної плати (без відрахування податків і зборів) за вересень 2020 року 5569,46 грн. за фактично відпрацьовані 177 годин, за жовтень 2020 року 5599,71 грн. за фактично відпрацьовані 168 годин. При цьому згідно розрахункового листка за жовтень 2020 року нарахування в сумі 757,86 грн. (610,08 грн. без урахування податків і зборів) становить компенсація за невикористану відпустку, яка згідно пп.б) абз.1 п.4 розділу IІІ Порядку № 100 при обчисленні середньої заробітної плати не враховується. Відтак, сума нарахованої заробітної плати за жовтень 2020 року, що має бути врахована при обчисленні середнього заробітку становить 4989,63 грн. (5599,71 грн. - 610,08 грн.).

Таким чином всього за ці два місяці ОСОБА_2 була нарахована заробітна плата в розмірі 10559,09 грн., кількість відпрацьованих годин за цей період становить 345 год., середня заробітна плата на годину становить 30,61 грн. Середньоденна заробітна плата становить 244,88 грн. (30,61 грн. х 8 год.).

Кількість робочих днів за час затримки розрахунку становить 52 дні (за період з 05.03.2021 року по 23.05.2021 року включно). Відтак, розмір середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні складатиме: 244,88 грн. х 52 робочих дні = 12733,76 грн.

Проведення розрахунку середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з кількості робочих, а не календарних днів, відповідає правовій позиції, викладеній в постанові від 21 січня 2015 року №6-195цс14 Верховного Суду України.

Згідно роз`яснень, викладених у п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24 грудня 1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести у рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині.

Отже, нарахування податків та платежів до компетенції суду не належить, дані відрахування проводяться підприємством при виплаті присудженої судом суми.

Таким чином вимоги позивача про стягнення з відповідача середнього заробітку за період затримки розрахунку при звільненні підлягають частковому задоволенню в сумі 12733,76 грн. без утримання податків та інших обов`язкових платежів.

При зверненні з позовом ОСОБА_2 сплатив судовий збір у розмірі 908,00 грн. Оскільки позов суд задовольняє частково, згідно положень ст.141 ЦПК України, з відповідача підлягають стягненню на користь позивача витрати по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 836,13 грн.

Керуючись ст.ст. 4, 6, 10, 12, 13, 76-81, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

Позовні вимоги ОСОБА_2 до Державного підприємства «Хлібна база №76» Державного агентства резерву України про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства «Хлібна база №76» Державного агентства резерву України (місцезнаходження: 55310, Миколаївська область, Арбузинський район, с.Кавуни, вул. Елеваторна, 10, код ЄДРПОУ 20885124) на користь ОСОБА_2 (за реєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 )середній заробіток за період затримки розрахунку при звільненні в розмірі 12733 (дванадцять тисяч сімсот тридцять три) гривні 76 копійок.

Стягнути з Державного підприємства «Хлібна база №76» Державного агентства резерву України (місцезнаходження: 55310, Миколаївська область, Арбузинський район, с.Кавуни, вул. Елеваторна, 10, код ЄДРПОУ 20885124) на користь ОСОБА_2 (за реєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 )витрати по сплаті судового збору в сумі 836 (вісімсот тридцять шість) гривень 13 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення може бути оскаржене позивачем та іншими учасниками справи шляхом подання апеляційної скарги до Миколаївського апеляційного суду через Арбузинський районний суд Миколаївської області протягом 30 (тридцяти) днів з дня його отримання.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених строків, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя І.О.Догарєва