Рішення № 98650571, 16.07.2021, Краматорський міський суд Донецької області

Справа № 234/5595/21

Провадження № 2/234/2794/21

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 липня 2021 року м. Краматорськ

Краматорський міський суд Донецької області у складі судді Сухоручко Ю.О., розглянувши у порядку спрощеного провадження без виклику сторін цивільну справу №234/1837/21 за позовом

ОСОБА_1 (зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 )

до

Приватного акціонерного товариства «Новокраматорський машинобудівний завод» ЄДРПОУ 05763599 (місцезнаходження за адресою: Донецька область, м. Краматорськ, вул. О. Тихого, 5),

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог - Управління виконавчої дирекцій Фонду соціального страхування України в Донецькій області в особі Краматорського міського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області (місцезнаходження за адресою: Донецька область, м. Краматорськ, бул. Машинобудівників, 37),

про стягнення моральної шкоди, заподіяної трудовим професійним захворюванням на виробництві, -

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

29.04.2021 року позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства «Новокраматорський машинобудівний завод», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог - Управління виконавчої дирекцій Фонду соціального страхування України в Донецькій області в особі Краматорського міського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області, про стягнення моральної шкоди, заподіяної трудовим професійним захворюванням на виробництві.

В обґрунтування позову зазначила, що у період з 24.07.1984 року до 25.03.2014 року, позивач постійно працювала формувальником ручного формування у чавуноливарному цеху (ЧЛЦ) Приватного акціонерного товариства «Новокраматорський машинобудівний завод» (ПрАТ «НКМЗ»). Перебуваючи біля 30 років у трудових правовідносинах з ПрАТ «НКМЗ», вона працювала на посадах зі шкідливими та небезпечними умовами праці, в умовах перевищуючих гранично допустимий рівень пилу, шуму, вібрації, фізичних навантажень, низької температури в холодну пору року. За час праці на ПрАТ «НКМЗ», вона отримала професійне захворювання: вібраційна хвороба та пневмоконіоз, яке їй вперше встановили 07 лютого 2014 року.

Внаслідок професійного захворювання та погіршення здоров`я, у березні 2014 році, позивач вимушена була звільнитися з заводу у зв`язку із виходом на пенсію, згідно ст. 38 КЗпП України.

Перші ознаки професійного захворювання у позивача з`явились ще у 2012 році, коли навесні, вона два тижні перебувала на стаціонарному лікуванні у клінічній лікарні профзахворювань м.Донецьк, з діагнозом: ангіодістонія верхніх кінцівок. Через рік, у 2013 році, вона знову вимушена була звернутись за допомогою до лікарів клініки профзахворювань у м.Донецьк та проходити стаціонарне лікування з тим же діагнозом, але на той час вказане захворювання не визнавали професійним. Взимку 2014 року позивач знову потрапила до клінічної лікарні профзахворювань м.Донецьк, де пройшла курс лікування. Результатом медичного обстеження став висновок центральної лікарсько-експертної комісії за № 220/207 від 7 лютого 2014 року, згідно якого їй вперше було встановлено професійне захворювання: вібраційна хвороба другого ступеню - синдром вегето-сенсорної полінейропатїї верхніх кінцівок зі стійкими дегеративно-дистрофічними порушеннями у кістках рук. У зв`язку з незадовільним станом здоров`я, вона ще двічі: у 2015 та 2016 році, вимушена була проходити стаціонарне лікування у клініці профзахворювань м. Києва (ДУ «Інститут медпраці ім. Кундієва національної академії меднаук України») вул. Саксаганського, 75. Результатом медичного обстеження стали висновки центральної лікарсько-експертної комісії за № 5/107 від 17 лютого 2015 року та за № 42/1083 від 21 грудня 2016 року, згідно яких було підтверджено раніше виявлене професійне захворювання та встановлено нове професійне захворювання: пневмоконіоз (t/t; 1/1; em ), ЛН І-ІІ (першої-другої) ст. за змішаним типом.

Другого лютого 2012 року, після виявлення у позивача підозри на професійне захворювання, лікарем відділення гігієни праці Краматорської міської СЕС Донецької області проведено обстеження та складено акт санітарно-гігієнічних умов праці робочого місця формувальника ручного формування чавуноливарного цеху на ПрАТ «НКМЗ». Під час проведення перевірки встановлено численні порушення умов праці на виробництві. В акті проаналізовано перелік шкідливих чинників, що мали місце під час виконанні робіт формувальника ручного формування на робочому місці, а саме: пил, шум, локальна вібрація, фізичні навантаження, низька температура повітря у холодний період року. За результатами перевірки встановлено, що всі фактичні значення виробничих чинників, які впливають на формувальника, під час праці на робочому місці, перевищують гранично допустимий рівень. Так рівень вібрації складав 131,2 дБ при ГДР 126 дБ, виробничий шум 88 дБА при ГДР 80 дБА, а рівень пилу фібро генної дії перевищував гранично допустимі показники у двічі (фактично 8,1мг/м, а нормативні 4,0 мг/м).

Факт професійного захворювання у подальшому було підтверджено і міжвідомчою комісією, яка на ПрАТ «НКМЗ», склала акти розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 17 березня 2014 року та 27 лютого 2015 року за формою П-4.

Згідно вказаних актів, пункту 12, підтверджено, що позивач відпрацювала у чавуноливарному цеху ПрАТ «НКМЗ», на посаді формувальника ручної формовки, 29 років 9 місяців і весь цей час вона працювала зі шкідливими та небезпечними умовами праці, де рівень пилу, шуму, вібрації перевищував гранично допустимі норми.

У пункті 16 даних актів, встановлено, обставини, за яких виникло професійне захворювання, а саме: « Працюючи формувальником ручної формовки підлягала дії комплексу шкідливих виробничих чинників: локальної вібрації пилу шуму, у зимовий період року- несприятливого мікроклімату....»

Причинами професійного захворювання, згідно пункт 17 акту, стало тривалий період роботи в умовах впливу шкідливих виробничих факторів, а саме: локальної вібрації та пилу, гранично допустимі рівні, яких перевищували норми, встановлені законодавством України.

У пункті 18 акту, начальнику чавуноливарного цеху запропоновано перелік необхідних заходів, направлених на ліквідацію та запобігання виникнення професійних захворювань.

24.03.2014 року обласна профпатологічна медіко-соціальна експертна комісія (МСЕК) у м. Донецьк, провела медичне обстеження та вперше визнала захворювання позивача професійним, з 30 (тридцять) % втрати працездатності та встановила третю групу інвалідності (професійне захворювання). Після встановлення у 2015 році нового захворювання, позивач 15.05.2015 року знову пройшла обстеження МСЕК у м.Краматорськ. Згідно висновку МСЕК її захворювання визнано професійним з 50 (п`ятдесят) % втрати працездатності (30% повторно вібраційна хвороба, 20% пневмоконіоз) та підтвердила третю групу інвалідності (професійне захворювання. 1 червня 2017 року вона знову пройшла обстеження МСЕК у м.Краматорськ, яка остаточно визнала її захворювання професійним та безстроковим (довічним), з 50 (п`ятдесят) % втрати працездатності (30% вібраційна хвороба, 20% пневмоконіоз) та підтвердила третю групу інвалідності (професійне захворювання).

Періодично, у зв`язку з отриманням професійного захворювання, позивач вимушена знаходитися на стаціонарному та амбулаторному лікуванні, проходити курси реабілітації, обстеження та консультації лікарів. Необхідність проходження курсу медичного та санаторно-курортного лікування їй встановлено за результатами огляду МСЕК, згідно висновку якого їй для підтримки здоров`я, необхідно проходження медикаментозного та санаторно-курортного лікування. Внаслідок погіршення стану здоров`я, позивач щорічно, або декілька разів на рік проходить курси лікування у медичних закладах. Так, у місцевих лікарнях м.Краматорська вона проходила стаціонарне лікування по одному разу у рік: у 2013 році, 2014 році, 2019 році та у 2020 році, двічі на рік: у 2017 році та 2018 році. Також тричі проходила курси лікування у клінічній лікарні профзахворювань м. Донецьк: у 2012- 2014 роках, двічі у клінічній лікарні профзахворювань м.Київ у 2015 та 2016 роках. Восени 2014 року вона проходила санаторно-курортне лікування у санаторії «Славутич» Дніпропетровської області. Лікарі вказаних клінік, проводили лікування та підтверджували її діагноз. Раз на три роки, для підтримки здоров`я, вона зобов`язана проходити санаторно-курортне лікування, але у зв`язку з карантином не може поїхати лікуватися.

Також позивач змушена звертатись до лікарів за консультацією, реабілітацією та рекомендаціями лікування, які підтверджують її захворювання та призначають лікування.

У зв`язку, з отриманням нею професійного захворювання, вона зазнала фізичних страждань та емоційних переживань, що призвело до завдання їй моральної шкоди. На час захворювання, їй було 50 років, це час життєвого розквіту, пора зрілості. Позивач будувала плани на подальше життя, мріючи добитись чималих успіхів, але цьому завадила хвороба, стан її здоров`я є невідновним, внаслідок чого вона отримала психологічну травму. ЇЇ стан здоров`я дуже незадовільний, для підтримки стану здоров`я вона вимушена була провести на стаціонарному лікуванні у різних лікарнях близько півроку свого життя, це не враховуючи амбулаторне та санаторно-курортне лікування. Внаслідок такого захворювання змінився її життєвий уклад, життя зазнало суттєвих змін: позивач частково втратила працездатність, обмежена під час вибору місця праці, час від часу відчуває фізичну біль у грудях, суглобах, погано спить, відчуває шум в голові, не витримує тривалих фізичних навантажень, заважає задишка. Позивач не може вести нормальний спосіб життя, а тому доставляє багато труднощів своїм близьким.

Моральна шкода, яка заподіяна позивачу, полягає у душевному хвилюванні, нервових зривах, несприятливій атмосфері в сім`ї, фізичному болю та стражданнях, які вона зазнала безпосередньо під час роботи та які відчуває і на теперішній час, тому вона змушена докладати додаткових зусиль для організації свого життя.

Заподіяна шкода, завдана їй внаслідок професійного захворювання на виробництві, випливає з трудових правовідносин з ПрАТ « НКМЗ».

Невиконання роботодавцем обов`язку по забезпеченню безпечних і здорових умов праці, яке мало наслідком виникнення у позивача професійного захворювання, втрати працездатності та встановлення інвалідності, є підставою для відшкодування роботодавцем заподіяної їй моральної шкоди.

З аналізу законодавства та судової практики випливає те, що сам факт отримання робітником професійного захворювання при виконанні трудових обов`язків свідчить про завдання йому моральних страждань.

Згода його на працю в тяжких умовах праці, не знімає обов`язку та відповідальності з відповідача за забезпечення належних умов праці.

Просить стягнути з відповідача на користь позивача моральну шкоду у розмірі 55 000 грн., та вважає даний розмір мінімальною компенсацією за перенесені нею душевні страждання.

Ухвалою Краматорського міського суду Донецької області від 30.04.2021 року по справі відкрите спрощене позовне провадження та відповідачу надано строк для подання відзиву на позов та заперечень проти розгляду справи у порядку спрощеного провадження.

07 червня 2021 року від представника відповідача Протиняк І.С. надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого відповідач спростовує доводи позивача, наведені нею у позовній заяві. Пояснює, що відповідач не вчиняв протиправних дій по відношенню до позивача, а навпаки забезпечив їй пільги та компенсації гарантовані законом. У позові ОСОБА_1 зазначає, що моральна шкода, яка їй заподіяна, полягає у душевному хвилюванні, нервових зривах, несприятливій атмосфері в сім`ї, фізичному болю та стражданнях. Але жодних доказів щодо наявності цих обставин вона не наводить та не додає до позовної заяви. Крім того, позивачем не доведено, належними та допустимими доказами, що зміни, які сталися в його особистому житті пов`язані саме з наявністю у нього професійного захворювання, а також, які додаткові зусилля він докладає для організації свого життя. В обґрунтування своїх вимог позивач додає до позову виписки з медичної карти, довідки, проте, з їх змісту не вбачається наявність у нього моральної шкоди. Отже, вони не можуть бути достатніми доказами на підтвердження такої шкоди. У виписках зазначено, що «загальний стан задовільний», що спростовує її заяви про наявність у неї «психологічної травми» та «порушення душевної рівноваги». Зазначає, що позивач звільнився з роботи за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію за віком, а не за станом здоров`я. Враховуючи наведене, вважає, що немає правових підстав для компенсації моральної шкоди позивачу, оскільки відсутній склад цивільного правопорушення, а саме: протиправна поведінка, моральна шкода, причинний зв`язок між протиправною поведінкою та завданою моральною шкодою та просить у позові відмовити.

4 червня 2021 року до суду надійшли письмові пояснення представника третьої особи Управління виконавчої дирекцій Фонду соціального страхування України в Донецькій області в особі Краматорського міського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області Ликової В.Ю., згідно яких вона повідомила, що потерпіла на виробництві ОСОБА_1 перебуває на обліку в Краматорському міському відділенні з 17 березня 2014 року. За висновком МСЕК від 24 березня 2014 року серія 10 ААА №243229 потерпілій встановлена стійка втрата працездатності 30% та 3 група інвалідності (з повторним переоглядом 24 березня 2015 року), внаслідок професійного захворювання, що стався на підприємстві Приватне акціонерне товариство «Новокраматорський машинобудівний завод». Постановами Краматорського міського відділення №0536/4162/4162/2, №0536/4162/4162/3 від 15.04.2014 року, відповідно до діючого законодавства було взято на облік та призначено одноразову допомогу в розмірі 82824,00 грн., а також щомісячні страхові виплати в розмірі 1519,20 грн. За повторними переоглядами у 2015 році та у 2017 році потерпілій було підтверджене та встановлено сукупний відсоток втрати професійної працездатності 50 % та 3 група інвалідності, безстроково. За висновком МСЕК потерпіла ОСОБА_1 потребує стаціонарного лікування у ЛПЗ санаторно-курортного лікування, лікарських засобів та виробів медичного медикаментозного призначення. Неодноразово потерпілій ОСОБА_1 призначалося фінансування витрат на медичну та соціальну допомогу (постанова від 26.10.2015р. №0536/4162/4162/14, від 20.04.2017р. №0536/4162/4162.2/23, від 28.08.2019 р. №0536/4162/4162.2/32). Відповідно до ст.37 Закону України №1105-ХІУ постановою Краматорського міського відділення №0536/4162/4162.2/35 від 21.04.2020 року потерпілій ОСОБА_1 призначено перераховану щомісячну страхову виплату у розмірі 4376,99 грн. Постановою Краматорського міського відділення №0526/4162/4162.2/26 від 13.10.2017 року потерпілій ОСОБА_1 було призначено санаторно-курортне лікування. За таких обставин, вважає, що Краматорське міське відділення права потерпілої на виробництві ОСОБА_1 не порушувало, оскільки діє на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Зауважує, що Фонд соціального страхування України не здійснює відшкодування моральної шкоди постраждалим від нещасних випадків на виробництві або професійних захворювань і членам їхніх сімей.

Згідно пояснень представника відповідача Тимошенко І.В. від 11 червня 2021 року після звільнення позивача з підприємства за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію за віком, первинна профспілкова організація Публічного акціонерного товариства «Новокраматорський машинобудівний завод» за період з 01.04.2014 року по 31.05.2021 року виплатила позивачу допомогу у розмірі - 6 575,00 грн., ПрАТ «НКМЗ» починаючи з 01.04.14 р. по 31.05.2021 р. виплатило їй матеріальну допомогу у сумі - 13 700,00 грн.

Справа розглянута судом у відповідності до ч. ч. 3,5 ст.279 ЦПК України без проведення судового засідання та повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, так як від сторін не надійшло клопотань про інше.

За таких обставин розгляд справи здійснено у порядку письмового провадження, відповідно до ч.13 ст.7 ЦПК України.

Всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з копії трудової книжки, позивач ОСОБА_1 постійно працювала з 24.07.1984 року до 25.03.2014 року формувальником машинного формування у чавуноливарному цеху (ЧЛЦ) Приватного акціонерного товариства «Новокраматорський машинобудівний завод», 25.03.2014 року її було звільнено на підставі ст.38 КЗпП України, у зв`язку із виходом на пенсію за віком, що підтверджується. (а.с. 12-13).

07.02.2014 року за результатами медичного обстеження в клінічній лікарні профзахворювань м.Донецька лікарсько-експертною комісією виданий висновок центральної лікарсько-експертної комісії за № 220/207 від 07.02.2014 року, згідно якого позивачу вперше було встановлено професійне захворювання: вібраційна хвороба другого ступеню - синдром вегето-сенсорної полінейропатїї верхніх кінцівок зі стійкими дегеративно-дистрофічними порушеннями у кістках рук (а.с.25).

Факт професійного захворювання підтверджено відповідною комісією, яка провела перевірку умов праці формувальника машинного формування у ЧЛЦ на ПрАТ «НКМЗ» та склала акти розслідування хронічного професійного захворювання від 17.03.2014 року та від 27.02.2015 року. За результатами перевірок встановлено, що всі фактичні значення виробничих чинників, які впливають на формувальника, під час праці на робочому місці, перевищують гранично допустимий рівень. Так рівень вібрації складав 131,2 дБ при ГДР 126 дБ, виробничий шум 88 дБА при ГДР 80 дБА, а рівень пилу фібро генної дії перевищував гранично допустимі показники майже у двічі (фактично 8,1 мг/м, а нормативні 4,0мг/м). (а.с. 16-19)

24.03.2014 року обласна профпатологічна медіко-соціальна експертна комісія (МСЕК) у м. Донецьк, провела медичне обстеження та вперше визнала захворювання позивача професійним з 30 (тридцять) % втрати працездатності та встановила третю групу інвалідності (професійне захворювання), що підтверджено довідкою МСЕК серія 10ААА №24322950. Згідно другого висновку МСЕК захворювання позивача визнано професійним з 50 (п`ятдесят) % втрати працездатності (30% повторно вібраційна хвороба, 20% пневмоконіоз) та підтвердила третю групу інвалідності (професійне захворювання), що підтверджено довідкою МСЕК серія 10ААА № 043318. 1 червня 2017 року МСЕК у м.Краматорськ остаточно визнала захворювання позивача професійним та безстроковим (довічним), з 50 (п`ятдесят) % втрати працездатності (30% вібраційна хвороба, 20% пневмоконіоз) та підтвердила третю групу інвалідності (професійне захворювання), що підтверджено довідками МСЕК: серія АБ №0049230 та серія АВ№0605987 (а.с.22-24).

У зв`язку з отриманням професійного захворювання, позивач була змушена перебувати на стаціонарному та амбулаторному лікуванні, проходити курси реабілітації, обстеження та консультації лікарів. Так вона проходила стаціонарне лікування у місцевих лікарнях м.Краматорська по одному разу у рік: у 2013 році, 2014 році, 2019 році та у 2020 році, двічі на рік: у 2017 році та 2018 році. Також тричі проходила курси лікування у клінічній лікарні профзахворювань м. Донецьк: у 2012- 2014 роках, а також двічі у клінічній лікарні профзахворювань м.Київ у 2015 та 2016 роках. Восени 2014 року проходила санаторно-курортне лікування у санаторії «Славутич» Дніпропетровської області. Лікарі вказаних клінік, проводили лікування та підтверджували діагноз позивача. Раз на три роки, для підтримки здоров`я, вона зобов`язана проходити санаторно-курортне лікування (а.с. 26-46).

Державний комітет України по нагляду за охороною праці Територіальне управління Держнадзорохоронпраці по Донецькій області надало Дозвіл № 069.03.14.37.10.1 Закритому акціонерному товариству «Новокраматорський машинобудівний завод» на початок роботи підприємства по заготівлі, переробки, в тому числі металургійної, металобрухту кольорових та чорних металів, з 07 лютого 2003 року.

Територіальне управління гірничого нагляду та промислової безпеки у Донецькій області Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки України надало Дозвіл № 1954.12.14 Публічному акціонерному товариству «Новокраматорський машинобудівний завод» на виконання роботи підвищеної небезпеки, дозвіл діє з 20.08.2012 року по 20.08.2017 року.

Головне управління Держпраці у Донецькій області Державної служби України з питань праці надало Дозвіл № 0574.17.14 Публічному акціонерному товариству «Новокраматорський машинобудівний завод» на виконання роботи підвищеної небезпеки, дозвіл діє з 30.09.2017 року по 30.09.2022 року.

Державний комітет України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду надало Дозвіл № 1686.11.30-29.51.1 Публічному акціонерному товариству «Новокраматорський машинобудівний завод» на продовження виконання роботи підвищеної небезпеки, дозвіл діє з 01.06.2007 року по 01.06.2012 року.

На підставі ст. 173 КЗпП України передбачено, що шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків відшкодовується у встановленому законом порядку.

Згідно ст. 13 Закону України «Про охорону праці» роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя, тобто передбачає відшкодування моральної шкоди, яка спричинена з вини роботодавця.

При цьому, вина власника не названа серед юридичних фактів, які входять до юридичного складу, який є підставою правовідносин по відшкодуванню моральної шкоди.

Тобто, моральна шкода відшкодовується незалежно від вини підприємства (власника або уповноваженого ним органа) за наявності юридичних фактів, що у сукупності є підставою для покладення на власника обов`язку відшкодувати таку шкоду.

Таким чином, із змісту цієї статті вбачається, що до юридичного складу, що є підставою правовідносин по відшкодуванню моральної шкоди, входять моральні страждання працівника, втрата нормальних життєвих зв`язків, або необхідність для працівника додаткових зусиль для організації свого життя.

У пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 р. №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз`яснено, що відповідно до ст. 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Отже, моральну шкоду повинен відшкодовувати роботодавець, оскільки шкода здоров`ю завдана при виконанні позивачем трудових обов`язків, про що свідчить медичні висновки про наявність професійного захворювання, акти розслідування хронічного професійного захворювання, висновки МСЕК.

Суд відхиляє доводи відповідача про відсутність у позивача доказів спричинення йому моральної шкоди. Відповідно до діючого законодавства втрата працездатності, яка встановлена висновком МСЕК, вже сама по собі свідчить про спричинення моральної шкоди, оскільки стан здоров`я потерпілого погіршено.

Суд відхиляє доводи відповідача про відсутність у позивача права на відшкодування моральної шкоди у зв`язку з тим, що позивач був обізнаний про шкідливий характер праці, оскільки забезпечення безпечних умов праці є обов`язком роботодавця.

Суд також звертає увагу, що відповідно до ст. 158 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний вживати заходів щодо полегшення і оздоровлення умов праці працівників шляхом впровадження прогресивних технологій, досягнень науки і техніки, засобів механізації та автоматизації виробництва, вимог ергономіки, позитивного досвіду з охорони праці, зниження та усунення запиленості та загазованості повітря у виробничих приміщеннях, зниження інтенсивності шуму, вібрації, випромінювань тощо.

Судом встановлено, що між сторонами склалися трудові правовідносини, оскільки професійне захворювання виникло під час виконання позивачем трудових обов`язків та отримані ним за час роботи у відповідача, захворювання пов`язані з виробництвом, тому наявні підстави, передбачені ст.ст. 153, 237-1 КЗпП України, для відшкодування моральної шкоди, заподіяної з вини відповідача.

За таких обставин, суд дійшов висновку про наявність у позивача права вимагати відшкодування моральної шкоди, заподіяної здоров`ю.

Вказаний висновок суду відповідає положенням ст. 23 ЦК України та рішенню Конституційного Суду України від 27.01.2004 року №1-9 рп./2004, згідно з яким ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності, спричиняють йому моральні і фізичні страждання.

У судовому засіданні знайшло підтвердження, що позивач, працюючи на ПрАТ «НКМЗ» отримав професійне захворювання і йому було встановлено 50% втрати професійної працездатності.

З урахуванням конституційної значимості здоров`я, як невідчужуваного і нерушимого блага, що належить людині від народження й охороняється державою, суд вважає що заявлена позивачем вимога обґрунтована і підлягає задоволенню.

При вирішенні питання про право позивача на відшкодування моральної шкоди, суд враховує, що згідно зі ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

У справах щодо відшкодування моральної шкоди, завданої у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, суди, встановивши факт завдання моральної шкоди, повинні особливо ретельно підійти до того, аби присуджена ними сума відшкодування була домірною цій шкоді. Сума відшкодування моральної шкоди має бути домірною цій шкоді. Сума відшкодування моральної шкоди має бути аргументованою судом з урахуванням, зокрема, визначених у частині третій статті 23 ЦК України критеріїв і тоді, коли таке відшкодування присуджується у сумі суттєво меншій, аніж та, яку просила потерпіла.

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року, провадження № 14-463цс18.

Відповідно до роз`яснень, що містяться у п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Визначаючи розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд повинен наводити в рішенні відповідні мотиви.

В пункті 4.1 рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року №1-9/2004 зазначено, що ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні і фізичні страждання. Як наслідок, моральна шкода, заподіяна умовами виробництва, спричинює порушення таких особистих немайнових прав, як право на життя, право на охорону здоров`я тощо. У випадку втрати потерпілим працездатності він зазнає значно більше моральної шкоди, ніж яка заподіяна працівникові, який не втратив професійної працездатності.

Вирішуючи питання про розмір відшкодування моральної шкоди, суд враховує тяжкість завданих ушкоджень здоров`ю позивача, ступень втрати професійної працездатності в розмірі 50% , встановлену 3 групу інвалідності, тривалість лікування, глибину душевних та фізичних страждань з приводу професійного захворювання, погіршення здібностей у побуті, вимушеної зміни складу життя, припинення трудової діяльності, стан здоров`я позивача, важкість змушених змін у її життєвих і виробничих зв`язках, неможливість їх поновлення, те, що позивач постійно відчуває хворобливі відчуття, має потребу в медикаментозному лікуванні.

З урахуванням вказаних обставин, суд вважає розумним та справедливим відшкодування моральної шкоди в розмірі 55 000 грн., що буде еквівалентно моральним стражданням позивача.

Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

На підставі ст.141 ЦПК України, з відповідача в доход держави слід стягнути судовий збір в розмірі 908,00 грн. (ставка судового збору станом на дату звернення позивача в суд з позовом).

Керуючись ст.ст. 3, 10, 11, 13, 141, 259, 263-265, 354 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Новокраматорський машинобудівний завод», третя особа - яка не заявляє самостійних вимог - Управління виконавчої дирекцій Фонду соціального страхування України в Донецькій області в особі Краматорського міського відділення Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області про стягнення моральної шкоди, заподіяної трудовим професійним захворюванням на виробництві, - задовольнити повністю.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Новокраматорський машинобудівний завод», ЄДРПОУ 05763599, юридична адреса: Донецька область, м. Краматорськ, вул. О. Тихого, 5 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , моральну шкоду в розмірі 55 000,00 грн. (п`ятдесят п`ять тисяч гривен 00 коп.).

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Новокраматорський машинобудівний завод», ЄДРПОУ 05763599, юридична адреса: Донецька область, м. Краматорськ, вул. О. Тихого, 5 в доход держави: Отримувач коштів: ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106; Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783; Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); Рахунок отримувача: UА908999980313111256000026001; Код класифікації доходів бюджету: 22030106, судовий збір в сумі 908,00 грн.

Рішення може бути оскаржено в Донецькій апеляційний суд через Краматорський міський суд Донецької області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому рішення суду не було врученим у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Суддя Краматорського міського

суду Донецької області Ю.О. Сухоручко