Рішення № 98650351, 29.07.2021, Добропільський міськрайонний суд Донецької області

29.07.2021 227/2182/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 липня 2021 року м. Добропілля

Добропільський міськрайнний суд Донецької області в складі:

головуючого судді Тимофєєвої Г.Л.

за участю секретаря судового засідання Савіної І.О.,

позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Добропілля адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до поліцейського Сектору реагування патрульної поліції Відділення поліції № 1 Покровського районного управління Головного управління Національної поліції в Донецької області старшого сержанта поліції Госа Ігоря Васильовича та Головного управління Національної поліції України в Донецькій області про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення за ч.2 ст.44-3 КУпАП, закриття провадження по справі, стягнення судових витрат,

ВСТАНОВИВ:

В червні 2021 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить скасувати постанову старшого сержанта поліції Госа Ігоря Васильовича серії ГАБ № 839172 від 19.05.2021р. про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності та накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 170,00 грн. за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 44-3 КУпАП. Провадження по справі просить закрити.

В обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначив про незаконність прийнятої постанови, вважає, що остання підлягає скасуванню з таких підстав. Оскільки він оспорив порушення за ч. 2 ст. 44-3 КУпАП, працівник поліції, на його думку, повинен був, відповідно до ч. 5 ст. 256 КУпАП, скласти протокол, який є додатком до постанови по справі про адміністративне правопорушення, а відповідно до п. 2 ст. 255 КУпАП повноваженнями складати адмін. протоколи за ч. 2 ст. 44-3 КУпАП наділені виключно сільські, селищні, міські ради (п. 2 ст. 255 КУпАП). Вважає, що розгляд даної справи повинен був відбуватись лише після складання відповідного протоколу.

Позивач зазначає, що диспозиція ст. 44-3 є бланкетною, тому при вирішенні питання про притягнення до адміністративної відповідальності за цією статтею, потрібно зазначати конкретні правила та норми, які регулюють відносини боротьби з інфекційними хворобами, зокрема вимоги Постанови КМУ від 22.07.2020р. № 641.

ОСОБА_1 стверджує, що 19.05.2021р. перебуваючи в будівлі Добропільського міськрайонного суду Донецької області не вчиняв жодного порушення, не порушував прав людини та Законів України, шкоди нікому не спричинив.

Зазначає, що не зобов`язаний вдягати на обличчя маску, аби усвідомлено не шкодити своєму здоров`ю.

Позивач вважає, що обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина, зазначені в п.п.1, 10 Постанови КМУ від 22.07.2020р. № 641 та у інших постановах, суперечать ст.ст. 1, 3, 6, 8, 19, 64 Конституції України, тому такий нормативно-правовий акт частині відповідних обмежень не підлягає застосуванню судом. Стверджує, що порушення особою правил карантину, які встановлені не у конституційний спосіб, не є підставою адміністративної відповідальності.

Крім того, позивач зазначає, що при оформленні оскаржуваної постанови, суб`єкт владних повноважень допустив скорочення назви в посаді особи, що склала протокол та найменуванні відповідного органу поліції, що додатково свідчить про незаконність винесеної постанови.

У зв`язку з викладеним просить задовольнити позов, скасувати постанову серії ГАБ № 839172 від 19.05.2021р., якою його притягнуто до відповідальності за ч. 2 ст. 44-3 КУпАП та стягнуто штраф і розмірі 170,00 грн.

Також позивач зазначає, що відповідно до ч. 8 ст. 139, ч. 6 ст. 143, ч. 3 ст. 252 КАСУ, питання про стягнення з відповідача на його користь судових витрат, що пов`язані з розглядом даної адміністративної справи буде ним ініційовано після вирішення справи по суті.

Ухвалою суду від 08.06.2021 року відкрито провадження у справі, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження, призначено розгляд справи з викликом сторін.

Відповідач СРПП Відділу поліції № 1 Покровського РУП ГУНП в Донецькій області Гос І.В., будучи належним чином повідомлений про дату, час, місце розгляду справи, у призначений судом час, в судове засідання не з`явився, відзив на позов не надав.

Представник відповідача Головного управління Національної поліції в Донецькій області в судове засідання не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, звернувся до суду з заявою про розгляд справи у їх відсутність. Відзив на позовну заяву до суду не надіслав.

Відповідно до ч.3 ст.268 КУпАП неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.

За ухвалою суду, постановленою усно в судовому засіданні 29.07.2021р, відповідно до ч.1 ст. 205 КАС України, враховуючи принцип безперервності процесу, судом було вирішено проводити розгляд адміністративної справи у відсутності відповідачів.

Вислухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, суд, встановив такі факти та відповідні їм правовідносини.

Статтею 3 Конституції України задекларовано як найвищу соціальну цінність здоров`я та безпеку людини, наявність у держави позитивного обов`язку охороняти життя людини та громадянина, у т.ч. з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб" карантин - адміністративні та медико-санітарні заходи, що застосовуються для запобігання поширенню особливо небезпечних інфекційних хвороб.

Згідно ст. 29 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб" карантин встановлюється та відміняється Кабінетом Міністрів України. Питання про встановлення карантину порушує перед Кабінетом Міністрів України центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я, за поданням головного державного санітарного лікаря України. Рішення про встановлення карантину, а також про його відміну негайно доводиться до відома населення відповідної території через засоби масової інформації. У рішенні про встановлення карантину зазначаються обставини, що призвели до цього, визначаються межі території карантину, затверджуються необхідні профілактичні, протиепідемічні та інші заходи, їх виконавці та терміни проведення, встановлюються тимчасові обмеження прав фізичних і юридичних осіб та додаткові обов`язки, що покладаються на них. Карантин встановлюється на період, необхідний для ліквідації епідемії чи спалаху особливо небезпечної інфекційної хвороби. На цей період можуть змінюватися режими роботи підприємств, установ, організацій, вноситися інші необхідні зміни щодо умов їх виробничої та іншої діяльності.

Судом встановлено, що з 12.03.2020 р. до 31.08.2021 р. на усій території України встановлено карантин (постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 р. №211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" і від 09.12.2020 р. №1236 (із змінами).

Відповідно до п. 1 Постанови КМУ №1236, було встановлено, що з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19), з 19 грудня 2020 р. до 30 червня 2021 р. на території України карантин, продовживши дію карантину, встановленого постановами Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", від 20 травня 2020 р. № 392 "Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2т а від 22 липня 2020 р. № 641 "Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2"

Відповідно до п. 3 Постанови КМУ №1236 в редакції станом на 19 травня 2021 року (складання постанови відносно ОСОБА_1 ), з 24 лютого 2021 р. на території України встановлюється "жовтий" рівень епідемічної небезпеки, відповідно до якого забороняється: 1) перебування в громадських будинках і спорудах, громадському транспорті без вдягнутих засобів індивідуального захисту, зокрема респіраторів або захисних масок, що закривають ніс та рот, у тому числі виготовлених самостійно.

Відносно доводів позивача із вказівкою на неправомірне обмеження його прав та свобод людини запровадженим Постановами Кабінету Міністрів України карантином, то слід наголосити, що вказані нормативно-правові акти є чинними, не скасованими, а отже, відповідно до ч.1 ст.117 Конституції України є обов`язковими до виконання. При цьому, незгода позивача із постановами Уряду, не є підставою для їх невиконання.

Зокрема, суд зазначає, що Постанова Кабінету Міністрів України "Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" № 1236 від 09.12.2020, в редакції станом на 19 травня 2021 року, на момент складання постанови про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 44-3 КУпАП,є чинною, її норми є обов`язковими для виконання всіма особами на території України, окремі положення вказаного нормативно-правового акту, в тому числі п.п. 1 п. 2, неконституційними не визнавалися, тобто відповідають Конституції України та іншим Законам України.

Посилання позивача на рішення Конституційного Суду України від 28.08.2020 у справі № 10-р/2020) є безпідставним, оскільки Великою палатою Конституційного Суду України в цій справі розглядалося конституційне подання Верховного Суду щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень Постанови Кабінету Міністрів України "Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів" від 20 травня 2020 року № 392 і в цій частині було закрито конституційне провадження.

Щодо посилання позивача на судову практику судів першої інстанції загальної юрисдикції при розгляді даної категорії адміністративних справ, суд зазначає, що відповідно до ч. 3 ст. 291 КАС України, лише при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.

Як зазначено в тексті оскаржуваної постанови, 19.05.2021 року близько 12 год. 38 хв. громадянин ОСОБА_1 перебував у приміщенні будівлі Добропільського міськрайонного суду Донецької області, за адресою вул. Банкова, 39 «А» м. Добропілля Донецької області під час дії карантину без вдягнутого засобу індивідуального захисту, зокрема, респіратора чи маски, що закривають ніс та рот, у тому числі виготовлених самостійно. По факту вчинення правопорушення 19.05.2021 року поліцейським Сектору реагування патрульної поліції відділення поліції № 1 Покровського районного Управління головного Управління Національної поліції в Донецької області старшим сержантом поліції Госом Ігорем Васильовичем винесена постанова по справі про адміністративне правопорушення серії ГАБ № 839172 від 19.05.2021 року, якою ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 44-3 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 170,00 грн. (а.с. 5).

ОСОБА_1 отримав примірник постанови у день її складання, про що свідчить його особистий підпис в постанові, але окремо зазначив, що він з нею не згоден, оскільки він Закони України, права громадян не порушував, тому постанова незаконна. Вважає, що вимога як працівників судової охорони Добропільського міськрайонного суду Донецької області, так і поліцейського, одягнути маску є порушенням його конституційних прав. Зазначає, що вимоги законодавства, які обмежують конституційні права людини, застосуванню не підлягають.

Таким чином, позивач заперечує наявність в його діях правопорушення, незважаючи на те, що не оспорює факт перебування в громадському місці - Добропільському міськрайонному суді Донецької області без вдягнутих засобів індивідуального захисту, визначених у п.п. 1 п. 2 Постанови Кабінету Міністрів України "Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої корона вірусом SARS-CoV-2" № 1236 від 09.12.2020 року та вчинення ним правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 44-3 КУпАП.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд зазначає таке.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законом України "Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 06.11.2020 року за № 1000-IX, який набрав чинності 21.11.2020 року, внесено зміни до Кодексу України про адміністративні правопорушення, а саме: статтю 44-3 КУпАП доповнено частиною 2 такого змісту: "Перебування в громадських будинках, спорудах, громадському транспорті під час дії карантину без вдягнутих засобів індивідуального захисту, зокрема респіраторів або захисних масок, що закривають ніс та рот, у тому числі виготовлених самостійно, - тягне за собою накладення штрафу від десяти до п`ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян".

Визначення поняття «громадські будинки та споруди» наведено в державних будівельних нормах України від 2019 року, під яким розуміється загальна назва будинків і приміщень, які призначені для розміщення закладів, підприємств, організацій, які надають послуги фізичним особам (населенню) або юридичним особам (громаді та державі). Наприклад, магазини, торговельні центри, магазини, бібліотеки, музеї, лікарні, університети, спортзали, церкви, державні установи тощо.

Крім цього, зазначеним Законом внесено зміни до ст. 222 КУпАП, яка визначає повноваження органів національної поліції з розгляду справ про адміністративні правопорушення, шляхом доповнення ч. 1 ст. 222 КУпАП, після цифр "44" словами і цифрами "частина друга статті 44-3". Відповідно до вказаних змін, які набрали чинності 21.11.2020 року, до повноважень працівників органів та підрозділів Національної поліції віднесено розгляд справ про адміністративні правопорушення за ч. 2 ст. 44-3 КУпАП.

Згідно з п. 8 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про Національну поліцію" поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень. Як установлено судом, старший сержант поліції Гос І.В. є поліцейським Сектору реагування патрульної поліції Відділення поліції № 1 Покровського районного управління Головного управління Національної поліції в Донецькій області. З урахування наведеного, судом установлено, що справу про адміністративне правопорушення розглянуто уповноваженим працівником Національної поліції, який має спеціальне звання та з урахуванням покладених на нього спеціальних повноважень на вчинення дій щодо притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Суд зауважує, що згідно з ч.ч. 1, 2 ст.7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Відповідно до вимог п.п. 6, 9 Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженої Наказом МВС України від 06.11.2015 № 1376, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 01 грудня 2015 р. за № 1496/27941 (далі за тестом Інструкція № 1376), усі реквізити протоколу про адміністративне правопорушення заповнюються чорнилом чорного або синього кольору, розбірливим почерком, державною мовою. При складанні протоколу про адміністративне правопорушення в ньому зазначаються, зокрема: у графі «посада, найменування органу поліції, звання, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол» - прізвище, ім`я, по батькові посадової особи, яка склала протокол (повністю, без скорочень)

Між тим, в порушення зазначених вимог, при складанні матеріалів про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 44-3 КУпАП, поліцейським Госом І.В. допущені скорочення назви в посаді особи, що склала протокол та найменуванні відповідного органу поліції.

Що стосується наявності, порушення порядку розгляду справи про адміністративне правопорушення та відсутності протоколу про адміністративне правопорушення, суд вважає за необхідне зазначити, що згідно із ч.2 ст.258 КУпАП протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції.

Разом з тим, виняток становлять лише випадки, передбачені ч.5 ст.258 КУпАП, а саме, якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається. За таких умов складається протокол, який є додатком до постанови.

Зазначена вимога щодо обов`язкового складання протоколу, у випадку оспорювання особою допущеного порушення і адміністративного стягнення під час винесення постанови по справі про адміністративне правопорушення, передбачена п. 3 розділу ІІ Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженої Наказом МВС України від 06.11.2015 № 1376, Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 01 грудня 2015 р. за № 1496/27941 (далі за тестом Інструкція № 1376)

Суд зазначає, що відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно з положеннями ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

В частині 1 статті 72 КАС України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

За змістом положень статей 73, 75, 76 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Тобто, протокол про адміністративне правопорушення є документом та одним з доказів у справі про адміністративне правопорушення, на основі якого у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Інформація, що в ньому міститься, оцінюється в сукупності з іншими належними та допустимими доказами, зібраними по справі.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу

Відповідно до ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Суд звертає увагу на те, що законодавець встановлює презумпцію вини суб`єкта владних повноважень, рішення, дії чи бездіяльність якого оскаржується, - повідомлені позивачем обставини справи про рішення, дії чи бездіяльність відповідача - суб`єкта владних повноважень відповідають дійсності, доки відповідач не спростує їх. Крім того, у зв`язку з тим, що більшість доказів адміністративної справи, як правило, утворюється та зберігається у суб`єкта владних повноважень, ч. 2 ст. 77 КАС України, зобов`язує відповідача подати до суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Згідно ч. 4 ст. 159 КАС України подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Відповідно до ч.1, ч. 4 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Виходячи зі змісту оскаржуваної постанови від 19.05.2021 та пояснень позивача, підставою для висновку про вчинення ОСОБА_1 вимог ч.2 ст.44-3 КУпАП слугувало твердження поліцейського про те, що позивач перебував у громадському місці без захисної маски, що закриває ніс та рот.

Належним доказом даного правопорушення, виходячи з його природи, є відео- або фото фіксація правопорушення, або ж пояснення свідків.

Між тим, відповідач в судове засідання відзив суду не надав, витребуваний у відповідача ухвалою суду від 08.06.2021р. відеозапис з нагрудної боді-камери поліцейського № 11130230499131, суду не наданий.

Жодних інших пояснень особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, пояснень свідків, відповідачем на підтвердження правомірності своїх дій, до суду не надано.

Оскільки обов`язок доказування в даних справах покладається на відповідача, при цьому відповідачем не надано суду безспірних та допустимих доказів, які б свідчили про те, що під час провадження у справі про адміністративне правопорушення стосовно позивача поліцейським виконані вимоги ст.ст. 268, 280 КУпАП, сам факт правопорушення належними та допустимими доказами не підтверджено, у зв`язку з чим суд приходить до висновку, що оскаржувана постанова відповідачем прийнята не у спосіб, який передбачений нормами КУпАП, без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, що є підставою для її скасування.

Такий висновок суду узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постановах від 05.03.2020 по справі № 607/7987/17, від 02.12.2019 по справі 766/16904/16-а, від 17.07.2019 у справі №295/3099/17, від 24.01.2019 по справі № 428/2769/17, від 15.11.2018 у справі № 524/5536/17, від 30.05.2018 у справі № 337/3389/16, яка є обов`язковою для врахування в силу приписів ч.5 ст.242 КАС України.

Отже, відповідачем не доведено належними і допустимими доказами факту порушення позивачем ч.2 ст.44-3 КУпАП. Крім того, у суду відсутня можливість, пересвідчитись у правомірності складання відносно ОСОБА_1 постанови про притягнення його до відповідальності за відсутності доказів вчинення ним правопорушення, а саме, протоколу про адміністративне правопорушення, відеозапису події, пояснень свідків, пояснень посадової особи поліції, яка склала постанову.

Приймаючи до уваги те, що в судовому засіданні не доведено факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 44-3 КУпПАП належними та допустимими доказами, а суб`єкт владних повноважень, зокрема Головне управління поліції в Донецькій області не довів правомірності вчинення дій поліцейського Госа І.В. при винесення оскаржуваної постанови, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління поліції в Донецькій області в частині скасування оскаржуваної постанови ГАБ № 839172 від 19.05.2021р. підлягають задоволенню.

Щодо заявлених вимог позивача до поліцейського Сектору реагування патрульної поліції відділення поліції № 1 Покровського районного Управління головного Управління Національної поліції в Донецької області старшого сержанта поліції Госа Ігоря Васильовича, суд зазначає, що цей відповідач не є належним відповідачем у даній справі, оскільки є лише посадовою особою відповідного органу. Ухвалюючи постанову про накладення на позивача адміністративного стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 44-3 КУпАП, поліцейський СРПП № 1 Покровського РУ ГУНП в Донецькій області старший сержант Гос І.В. діяв від імені Головного управління Національної поліції в Донецькій області.

Отже, в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до поліцейського Сектору реагування патрульної поліції відділення поліції № 1 Покровського районного Управління головного Управління Національної поліції в Донецької області старшого сержанта поліції Госа Ігоря Васильовича, слід відмовити, як поданих до неналежного відповідача.

Згідно з п.1 ч.1 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Відповідно до ч.3 ст.286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право, зокрема, скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Враховуючи, що відповідачем не доведено наявності у діях ОСОБА_1 події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.44-3 КУпАП, провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно позивача підлягає закриттю.

Розподіл судових витрат по справі слід здійснити відповідно до ч.1 ст. 139 КАС України. Відповідно до ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

При задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа (ч. 1 ст. 139 КАС України).

Враховуючи наведене, з Головного управління Національної поліції в Донецькій області на користь позивача підлягає стягненню сплачений останнім судовий збір у розмірі 454 гривні.

На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст. ст. 2, 5, 6-10, 72, 76-77, 90, 122, 139, 229, 238, 241-246, 255, 286, 295 КАС України, ст. ст. 7, 9, 247, 251, 252, 288, 289, 293 КУпАП, суд -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до поліцейського Сектору реагування патрульної поліції відділення поліції № 1 Покровського районного Управління головного Управління Національної поліції в Донецької області старшого сержанта поліції Госа Ігоря Васильовича та Головного управління Національної поліції України в Донецькій області про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення за ч.2 ст.44-3 КУпАП, закриття провадження по справі, стягнення судових витрат задовольнити частково.

Скасувати постанову поліцейського Сектору реагування патрульної поліції відділення поліції № 1 Покровського районного Управління головного Управління Національної в Донецькій області старшого сержанта поліції Госа Ігоря Васильовича від 19.05.2021р. серії ГАБ № 839172 по справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 44-3 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 170,00 грн.

Закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за ч.2 ст.44-3 КУпАП, за постановою по справі про адміністративне правопорушення від 19.05.2021 серії ГАБ № 839172

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до поліцейського Сектору реагування патрульної поліції відділення поліції № 1 Покровського районного Управління головного Управління Національної поліції в Донецької області старшого сержанта поліції Госа Ігоря Васильовича, відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Донецькій області, ЄДРПОУ 40109058 на користь ОСОБА_1 , судовий збір у розмірі 454 (чотириста п`ятдесят чотири) гривні.

Судові рішення за наслідками розгляду судами першої інстанції справ, визначених ст. 286 КАС України, набирають законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі їх апеляційного оскарження з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку через Добропільський міськрайонний суд Донецької області шляхом подачі апеляційної скарги до Першого апеляційного адміністративного суду протягом 10 днів з дня його проголошення.

Позивач: ОСОБА_1 : зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Головне управління Національної поліції в Донецькій області (ЄДРПОУ 40109058, адреса: Донецька область, м. Маріуполь, пр. Нахімова, буд. 86)

Відповідач: поліцейський Сектору реагування патрульної поліції відділення поліції № 1 Покровського районного Управління головного Управління Національної поліції в Донецької області старший сержант поліції Гос Ігор Васильович (Донецька область, м. Добропілля, вул. Першотравнева, 52)

Повний текст рішення складено 29.07.2021 року.

Суддя Г.Л.Тимофєєва

29.07.2021