Ухвала суду № 98650096, 27.07.2021, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа №127/13497/21

Провадження № 1-кп/127/540/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 липня 2021 року місто Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області у складі:

головуючого судді: Гайду Г.В.,

за участю секретаря судового засідання: Бойко І.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22020020000000008 від 23.01.2020 за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 2 ст. 305, ч. 4 ст. 28, ч. 2 ст. 307, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 307 КК України,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора: Сопруна В.В.,

захисника: Слабого О.В.,

обвинуваченого: ОСОБА_1 ,

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Вінницького міського суду Вінницької області перебуває на розгляді кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 2 ст. 305, ч. 4 ст. 28, ч. 2 ст. 307, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 307 КК України.

У ході судового провадження на виконання вимог ч. 3 ст. 331 КПК України судом поставлено на розгляд учасників судового провадження питання доцільності тримання обвинуваченого ОСОБА_1 під вартою, оскільки незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершено до його спливу, так як саме на суд покладається обов`язок незалежно від наявності клопотань сторони обвинувачення або захисту розглянути питання доцільності продовження строку тримання обвинуваченого під вартою.

Вказане означає, що саме на суд, який здійснює судове провадження, покладаються функції контролю за обґрунтованістю обрання обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою та доцільністю його збереження.

У ході судового провадження прокурор Сопрун В.В. заявив клопотання про продовження строку дії обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 строком на 60 днів, оскільки, на думку прокурора, наявні ризики, які передбачені ст. 177 КПК України, а саме те, що ОСОБА_1 обґрунтовано обвинувачується у вчинені тяжких та особливо тяжких злочинів, а тому усвідомлюючи міру покарання, яка йому буде призначене у разі ухвалення обвинувального вироку, ОСОБА_1 може переховуватись від суду, а також обвинувачений ОСОБА_1 може чинити тиск на свідків у вказаному кримінальному провадженні, може вчинити інше кримінальне правопорушення та може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Захисник Слабий О.В. заперечував щодо задоволення клопотання прокурора, зазначив, що ризики, передбачені ст. 177 КПК України прокурором не доведені, жодного доказу на підтвердження ризиків прокурором надано не було, ОСОБА_1 не переховувався від органів досудового розслідування та тиск ні на кого не чинив, а тому захисник Слабий О.В. просив суд змінити запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_1 із тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт, або визначити суму застави.

Обвинувачений ОСОБА_1 підтримав думку захисника, зазначив, що від органів досудового розслідування не переховувався та тиск на свідків не чинив, вчасно з`являвся на усі виклики до слідчого та прокурора, а тому обвинувачений ОСОБА_1 просив суд змінити запобіжний захід із тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт.

Суд вислухавши думку учасників судового провадження, дослідивши матеріали кримінального провадження приходить до наступного висновку.

Так, глава 18 КПК України визначає мету та підстави застосування запобіжних заходів, роз`яснює загальні положення, визначає обставини, що враховуються при обранні, продовженні запобіжного заходу.

Відповідно до ч. 1 ст. 176 КПК України тримання під вартою є найбільш суворішим запобіжним заходом.

З вказаного слідує, що рішення суду про продовження строку тримання під вартою буде обґрунтованим не лише, якщо воно відповідає вимогам КПК України, але й постановлено з урахуванням положень Конвенції та рішень Європейського суду.

Так, з матеріалів кримінального провадження вбачається, що ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 19.03.2021 відносно обвинуваченого ОСОБА_1 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. У подальшому, ухвалами Вінницького міського суду Вінницької області від 09.04.2021 та від 03.06.2021 застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_1 продовжувався строком на 60 днів.

При вирішенні питання про доцільність продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_1 суд враховує вимоги ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме те, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілого, свідків у цьому кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою злочину, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений, може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.

Крім того, при вирішенні питання доцільності продовження строку тримання обвинуваченого ОСОБА_1 під вартою, суд крім наявності ризиків зазначених у ч. 1 ст. 177 КПК України на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити у сукупності всі обставини у тому числі зазначені у ч. 1 ст. 178 КПК України.

З урахуванням вказаного суд вважає, що клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_1 є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню, оскільки обвинувачений ОСОБА_1 відповідно до обвинувального акту обвинувачується у вчиненні ряду особливо тяжких та тяжких злочинів, згідно пред`явленого обвинувачення є керівником злочинної організації, до затримання офіційно не працював та не мав стабільного джерела доходу.

Суд вважає, що прокурором доведені ризики передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки обвинувачений ОСОБА_1 обвинувачується у вчинені ряду особливо тяжких та тяжких злочинів, згідно пред`явленого обвинувачення являвся керівником злочинної організації, а тому він може продовжувати свою злочинну діяльність, може вчинювати інші злочини. Оскільки ОСОБА_1 до затримання не працював, не мав офіційного джерела доходу, зареєстрований та проживає на території Одеської області, а тому він може переховуватись від суду, може чинити тиск на свідків, може також чинити тиск на інших учасників злочинної організації, а також обвинувачений ОСОБА_1 може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Дослідивши матеріали кримінального провадження та вислухавши думку учасників судового провадження, суд приходить до висновку, що обраний обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою необхідно продовжити, оскільки будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, які існували на момент застосування відносно обвинуваченого ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, відповідно до ухвали суду не перестали існувати та не зменшились, а тому підстав для застосування відносно обвинуваченого ОСОБА_1 більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, у судовому засіданні встановлено не було.

При цьому, судом враховано вимоги ст. 5 Конвенції «Про захист прав людини та основоположних свобод», фактичні обставини справи, особу обвинуваченого ОСОБА_1 та характер висунутого обвинувачення, тяжкість покарання у їх взаємозв`язку з можливими ризиками по справі, а тому суд не вбачає ґрунтовних підстав для можливості застосування іншого запобіжного заходу, альтернативного триманню під вартою, як такого, що недостатній для запобіганню ризиків та забезпеченню виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.

Враховуючи викладене, суд вважає за доцільне клопотання прокурора задовольнити та продовжити строк дії застосованого до обвинуваченого ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 днів, а у клопотанні захисника Слабого О.В. та обвинуваченого ОСОБА_1 щодо зміни запобіжного заходу слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 177, 178, 331, 370, 372 КПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У клопотанні захисника Слабого О.В. та обвинуваченого ОСОБА_1 про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_1 із тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт або визначення суми застави – відмовити.

Клопотання прокурора Сопруна В.В. про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 – задовольнити.

Продовжити ОСОБА_1 строк дії застосованого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів до 24.09.2021 включно.

Ухвала підлягає негайному виконанню.

Ухвала може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Подання апеляційної скарги на ухвалу суду не зупиняє її виконання.

Копію ухвали суду вручити обвинуваченому, прокурору та направити начальнику Державної установи «Вінницька установа виконання покарань (№ 1)» для виконання.

Суддя: