Постанова № 98649800, 28.07.2021, Липовецький районний суд Вінницької області

Справа № 136/1099/21

провадження № 2/136/250/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" липня 2021 р. м. Липовець

Липовецький районний суд Вінницької області

у складі головуючого судді Кривенка Д.Т.,

за участю секретаря судового засідання Марчук Н.А.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду м. Липовець, у порядку загального позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Липовецької міської ради Вінницького району Вінницької області про визнання права власності на спадкове майно за заповітом,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі — позивач), через свого представника, звернувся з позовом до Липовецької міської ради Вінницького району Вінницької області (далі — відповідачі), з вимогою:

- визнати за позивачем право власності по спадщині за заповітом на весь житловий будинок з усіма господарськими прибудовами, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Позивач обґрунтовує свій позов наступними обставинами.

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивача ОСОБА_2 , після смерті якої відкрилась спадщина до складу якої увійшов житловий будинок з усіма господарськими прибудовами, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 . За життя, 21.05.2009 ОСОБА_2 заповіла вищезазначене майно позивачу, який після смерті матері прийняв її спадщину шляхом звернення до нотаріальної контори. Однак, позивачу було відмовлено нотаріусом у видачі свідоцтва про право на спадщину, з підстав не зазначення у заповіті ОСОБА_2 точної адреси заповіданого майна. Викладені обставини послугували підставою для звернення до суду.

Ухвалою суду від 29.06.2021 призначено розгляд справи в загальному позовному провадженні з повідомленням (викликом) сторін та визначено відповідачу строк для подання відзиву на позов. Також, витребувано від Липовецької державної нотаріальної контори матеріали спадкової справи до майна ОСОБА_2 .

Відповідачем у визначений судом строк відзиву на позов не подано, однак представник у своїй заяві позов визнала повністю та просила суд про розгляд справи без її участі у судовому засіданні.

У судове засідання позивач та її представник не з`явились, однак останній у своїй заяві просив суд про розгляд справи за їх відсутності, позов підтримав та просив його задовольнити.

З огляду на те, що в підготовче судове засідання сторони не з`явились, суд вважає, що за результатами підготовчого провадження можливо ухвалити рішення, тому розгляд справи проводить у даному судовому засіданні, на підставі наявних у справі доказів, за відсутності сторін, не здійснюючи при цьому фіксування судового засідання технічними засобами.

Суд, вивчивши матеріали справи та оцінивши зібрані докази, встановив наступні фактичні обставини.

ОСОБА_2 є матір`ю позивача, що підтверджується свідоцтвом про народження № НОМЕР_1 від 14.02.1956. Судом було встановлено, що за життя мати позивача ОСОБА_2 склала заповіт від 21.05.2009, згідно якого вбачається, що вона заповіла належний їй житловий будинок з господарськими будівлями, однак не зазначила адресу знаходження такого майна. Разом з тим, згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 25.05.2006 ОСОБА_2 отримала у спадок від свого чоловіка ОСОБА_3 житловий будинок з господарськими будівлями, що розташований по АДРЕСА_2 . Згідно довідки, виданої виконкомом Росошанської сільської ради №18 від 28.03.2016, у зв`язку з затвердженням нового впорядкування нумерації житлових будинків на території с. Росоша, користувачу будинку АДРЕСА_2 ОСОБА_2 присвоєно новий номер 109, а згідно довідки виданої виконкомом Липовецької міської ради №215 від 30.03.2021 ОСОБА_2 була власницею вищевказаного майна. Після смерті ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 відкрилась спадщина на вищевказане майно, а позивач, який після смерті матері прийняв її спадщину шляхом звернення до нотаріальної контори. Однак, позивачу було відмовлено нотаріусом у видачі свідоцтва про право на спадщину, з підстав не зазначення у заповіті ОСОБА_2 точної адреси заповіданого майна. Викладені обставини послугували підставою для звернення до суду. Таким чином, позивач позбавлений можливості реалізувати свої спадкові права, а тому звернулася до суду. Разом з тим, представник відповідача, у своїй заяві №02-42/1050 від 21.07.2021 позов визнала повністю.

Суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню повністю з наступних підстав.

Як визначено у ст.ст. 1216-1218 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно ст.ст. 1233-1234 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Право на заповіт має фізична особа з повною цивільною нездатністю. Право на заповіт здійснюється особисто.

В силу вимог ч. 1 ст.1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Відповідно до ч. 1 ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Згідно з ч. 1 ст. 1272 ЦК України, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого ст. 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.

Варто зазначити, що для правильного вирішення спору про спадкування, суд на підставі відповідних документів зобов`язаний перевірити: факт смерті спадкодавця, час і місце відкриття спадщини, наявність підстав для закликання до спадкоємства осіб, які звернулись з позовом в суд (докази родинних та інших відносин), наявність заповіту та його чинність (виписка з Спадкового реєстру), наявність спадкової справи (виписка із Спадкового реєстру), факт прийняття спадщини спадкоємцем при визнанні права власності, відмова нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії.

Судом було встановлено, що 21.05.2009 ОСОБА_2 було складено заповіт, згідно якого вона заповіла свій житловий будинок з господарськими будівлями позивачу. Факт родинних відносин позивача із спадкодавцем підтверджено належними та допустимими доказами.

Судом було встановлено, що за життя мати позивача ОСОБА_2 подавши успадкувала від свого чоловіка ОСОБА_3 житловий будинок з господарськими будівлями, що розташований по АДРЕСА_2 .

Відповідно до ст. 1297 ЦК України передбачено, що спадкоємець який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Судом було встановлено, що після смерті ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 відкрилась її спадщина, а позивач, у межах строку визначеного ч. 1 ст. 1270 ЦК України, а саме 26.08.2020 звернувся до Липовецької державної нотаріальної контори подавши заяву про прийняття спадщини. Однак, позивачу було відмовлено нотаріусом у видачі свідоцтва про право на спадщину, з підстав не зазначення у заповіті ОСОБА_2 точної адреси заповіданого майна.

Разом з тим, згідно довідки, виданої виконкомом Росошанської сільської ради №18 від 28.03.2016, у зв`язку з затвердженням нового впорядкування нумерації житлових будинків на території с. Росоша, користувачу будинку АДРЕСА_2 ОСОБА_2 присвоєно новий номер АДРЕСА_1 , а згідно довідки виданої виконкомом Липовецької міської ради №215 від 30.03.2021 ОСОБА_2 була власницею вищевказаного майна.

Відповідно до п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 №7 "Про судову практику у справі про спадкування" роз`яснено, що у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження. Згідно ч. 1 ст. 15 та ст. 392 ЦК України потреба в такому способі захисту права власності виникає тоді, коли наявність суб`єктивного права власника не підтверджена відповідними доказами, підлягає сумніву, не визнається іншими особами або ними оспорюється, а не в тому разі, коли цими особами не виконується відповідне рішення суду, ухвалене раніше.

Таким чином, суд вважає, що позивач є суб`єктом набуття права власності на спадкове майно ОСОБА_2 , а саме: житловий будинок з усіма господарськими прибудовами, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , а наявність порушених прав позивача є очевидною, отож вони підлягають захисту судом у спосіб, що нею обраний.

Разом з тим, представник відповідача, у своїй заяві №02-42/1050 від 21.07.2021 позов визнала повністю.

У разі визнання відповідачем позову, яке не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд у мотивувальній частині рішення може вказати лише про визнання позову та прийняття його судом (п. 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 №14 "Про судове рішення у цивільній справі").

Отже, з урахуванням встановлених обставин та норм для їх правового регулювання, суд дійшов висновку, що вимога позивача про визнання за ним право власності по спадщині за заповітом на весь житловий будинок з усіма господарськими прибудовами, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , ґрунтується на нормах діючого законодавства, а тому підлягає задоволенню повністю.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 2, 4, 13, 19, 23, 76–80, 258–259, 263–265, 268, 273–279, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_2 ) до Липовецької міської ради Вінницького району Вінницької області (місцезнаходження: вул. В. Липківського, буд. 30, Вінницького р-ну, Вінницької обл., ЄДРПОУ - 04325957) про визнання права власності на спадкове майно за заповітом - задовольнити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30-ти днів до Вінницького апеляційного суду через Липовецький районний суд Вінницької області.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 30-ти днів із дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений у разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 ЦПК України.

СуддяД. Т. Кривенко