Ухвала суду № 98648636, 21.07.2021, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа №:755/11459/21

Провадження №: 1-кп/755/1280/21

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"21" липня 2021 р. Дніпровський районний суд м. Києва (далі - Суд) колегіально судом у складі трьох суддів головуючого судді Марченко М.В., суддів Бірси О.В., Левко В.Б., за участю секретарів судових засідань Яценко Т.С., Цімох М.М., та сторін кримінального провадження: прокурорів Астапковича А.Ю., Нечепоренка Ю.Л., захисників Юрченка О.А., Юсупової К.О., Губського В.Г., Лавренова В.Л., обвинуваченого ОСОБА_1 , провівши підготовче судове засідання в залі суду в м. Києві у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019100040010531 від 23.12.2019 року за обвинуваченням ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених п. 6 ч. 2 ст. 115, ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 359, ч. 2 ст. 194 КК України, установив:

І. Суть питання, що вирішується ухвалою

І.І. В провадження суду надійшов обвинувальний акт у вищезазначеному кримінальному провадженні, у якому було призначено підготовче судове засідання, на розгляд якого винесено питання регламентовані ст.ст.314-316 КПК України.

І.ІІ. Крім того, прокурор у кримінальному провадженні подав клопотання про обрання запобіжного заходу щодо обвинуваченого ОСОБА_1 у вигляді тримання під вартою, яке в порядку ст.315 КПК України підлягає розгляду за правилами розділу ІІ цього Кодексу.

ІІ. Позиція сторін

ІІ.І. Прокурор групи прокурорів - прокурор Дніпровської окружної прокуратури міста Києва Астапкович А.Ю. вважає за можливе призначити кримінальне провадження до судового розгляду, оскільки обвинувальний акт складений із дотриманням вимог ст.291 КПК України, підстав для закриття провадження, внесення подання про визначення підсудності немає.

ІІ.ІІ. На думку сторони захисту обвинувальний акт підлягає поверненню прокурору, як такий, що не відповідає вимогам ст.ст.11, 20,52, 109, 291, 293, 384 КПК.

Мотивуючи свою позицію, захист послався на порушення вимог ст.293 КПК України.

Зокрема, згідно обвинувального акту, ОСОБА_1 обвинувачується, в тому числі, у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого п.6 ч.2 ст.115 КК України, санкція за вчинення якого передбачає покарання у вигляді довічного позбавлення волі.

Відповідно до ч.6 ст.12 КК України, п.6 ч.2 ст.115 КК України «Умисне вбивство», підпадає під класифікацію - особливо тяжкого злочину.

Відповідно до вимог ч.1 ст.52 КПК України, участь захисника є обов`язковою у кримінальному провадженні щодо особливо тяжких злочинів, при цьому участь захисника забезпечується з моменту набуття особою статусу підозрюваного.

12.07.2021 прокурор Дніпровської окружної прокуратури Нечепоренко Ю.Л., порушуючи найголовнішу засаду кримінального провадження передбачену ст.20 КПК України «Забезпечення права на захист», намагався виконати вимоги ст.293 КПК України щодо підозрюваного ОСОБА_1 у відсутність захисників, участь яких у даному кримінальному провадженні є обов`язковою.

Крім того, адвокату Губському В.Г., як захиснику Зотова М.М., копію обвинувального акту було вручено 13.07.2021, при цьому адвокати-захисники Лавренов В.Л. та Юсупова К.О. взагалі обвинувальний акт з додатками не отримали, а захисник Юрченко О.А. отримав вже після надходження обвинувального акту з додатками до суду.

Поряд з цим, захист в обґрунтування клопотання послався також на обставини, за яких відбувалось вручення обвинувального акту ОСОБА_1 , а саме на те, що 12.07.2021 ОСОБА_1 на конвойному автомобілі був вивезений із приміщення СІЗО для проведення слідчо-процесуальних дій. Приблизно о 15 годині, в невідомому для ОСОБА_1 місті конвойний автомобіль зупинився та до автомобіля увійшов прокурор ОСОБА_2 , який проводячи відеозйомку, запропонував ОСОБА_1 отримати обвинувальний акт, на що останній повідомив, що від отримання обвинувального акту не відмовляється, але вимагає присутності своїх захисників ( ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ), при цьому повідомив їх номери телефонів та просив повідомити останніх у спосіб, передбачений діючим законодавством, однак прокурором Нечепоренком Ю.Л. заяву ОСОБА_1 було залишено без уваги.

В подальшому, в присутності понятих (які не змогли на вимогу ОСОБА_1 підтвердити свої дані про особу через відсутність документів), прокурором Нечепоренком Ю.Л. було складено акт про відмову підозрюваного ОСОБА_1 в отриманні обвинувального акту.

Дані обставини були зафіксовані ОСОБА_1 письмово у вигляді заперечень, після чого виконання вимог передбачених ст.293 КПК України з боку сторони обвинувачення були завершені.

Крім того, захист також зауважив, що адвокатів 12.07.21 для вручення обвинувального акту з додатками, в порядку передбаченому ст. ст.135,136 КПК України, стороною обвинувачення викликано не було, при цьому, якщо б постійно-діючі захисники не змогли з певних причин з`явитись для вручення обвинувального акту, прокурор не був позбавлений можливості призначити ОСОБА_1 захисника за рахунок держави, однак прокурор, незважаючи на це, провів дану процесуальну дію без участі адвоката -захисника, чим порушив право на захист обвинуваченого.

Серед іншого, захист зазначив, що мало місце порушення загальних засад кримінального провадження з боку прокурора, а саме ст.11 КПК України «Повага до людської гідності», в якій зазначено, що під час кримінального провадження повинна бути забезпечена повага до людської гідності, прав і свобод кожної особи. Забороняється під час кримінального провадження піддавати особу катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує її гідність, поводженню чи покаранню, вдаватися до погроз застосування такого поводження, утримувати особу у принизливих умовах, примушувати до дій, що принижують її гідність. Кожен має право захищатись усіма засобами, що не заборонені законом, свою людську гідність, права, свободи та інтереси, порушені під час здійснення кримінального провадження.

Сторона захисту об`єктивно вважає, що дії прокурора Нечепоренка Ю.Л. по відношенню до ОСОБА_1 під час спроби 12.07.2021 року, вручити останньому обвинувальний акт є прямим порушенням поваги до людської гідності, прав і свобод останнього.

Порушення поваги до людської гідності, прав і свобод ОСОБА_1 з боку прокурора Нечепоренко Ю.Л., на думку захисту, полягає в тому, що 12.07.2021 року в невідомому місті, не виводячи ОСОБА_1 з конвойної машини, температура в якій перевищувала тридцять градусів за Цельсієм, не знімаючи з обвинуваченого кайданки, не забезпечуючи ОСОБА_1 захистом, в порушення вимог ст.52 КПК України, прокурор Нечепоренко Ю.Л., незважаючи на законні письмові вимоги ОСОБА_1 , намагався вручити обвинувальний акт останньому. Після свідомого невиконання законних вимог ОСОБА_1 , усвідомлюючи, що останній погоджується на отримання обвинувального акту виключно в присутності адвокатів, прокурор Нечепоренко Ю.Л., фіксуючи свої незаконні дії на відеокамеру, склав акт відмови від отримання обвинувального акту ОСОБА_1 .

Крім того, мотивуючи клопотання, захист послався на порушення вимог ст.384 КПК України, які базуються на тому, що прокурор, суд зобов`язані роз`яснити обвинуваченому у вчиненні злочину, за який передбачене покарання у виді довічного позбавлення волі, можливість та особливості розгляду кримінального провадження стосовно нього судом присяжних, при цьому письмове роз`яснення прокурора обвинуваченому про можливість, особливості і правові наслідки розгляду кримінального провадження судом присяжних додається до обвинувального акту і реєстру матеріалів досудового розслідування, які передаються до суду.

А тому, сторона захисту, стверджує про наявність порушеннь вимог ст.11, 20, ч.1 ст.293, ч.1 ч.2 ст.384 КПК України, що полягає у нероз`ясненні підозрюваному ОСОБА_1 у спосіб, передбачений діючим законодавством України право на суд присяжних та у ненаданні письмового роз`яснення про можливість, особливості і правові наслідки розгляду кримінального провадження судом присяжних до обвинувального акту і реєстру матеріалів досудового розслідування, які передаються до суду.

Порушення вимог при складанні обвинувального акту та реєстру матеріалів досудового розслідування, визначених положеннями ст.291 КПК України, захист мотивує тим, що обвинувальний акт, відповідно до передбачених кримінальним процесуальним законодавством вимог, а саме п.1, п.2, п.З, п.3-1, п.5, п.7 ч.2 ст.291 КПК України, крім іншого має містити: анкетні відомості кожного потерпілого (прізвище, ім`я, по батькові, дата та місце народження, громадянства); п.7- розмір завданої шкоди.

Зокрема, порушення п.3 ч.2 ст.291 КПК України ґрунтується на тому, що відповідно до обвинувального акту ОСОБА_1 , крім іншого обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.194 КК України, а саме: умисному пошкодженні чужого майна, вчиненому шляхом підпалу.

Згідно фактичних обставин кримінального правопорушення, викладених в обвинувальному акті в частині вчинення ОСОБА_1 кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст.194 КК України встановлено, що останній вчинив умисний злочин проти власності за наступних обставин.

Так, 23.12.2019, приблизно о 15 годин 27 хвилин, ОСОБА_1 прибув на автомобілі з номерами іноземної реєстрації НОМЕР_1 , що перебував у власності невстановленої слідством особи на ім`я « ОСОБА_6 », за адресую: м.Київ, Русанівська Набережна, під міст Патона, де зупинив автомобіль та заглушив двигун. Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на умисне знищення чужого майна, вчиненого шляхом підпалу, ОСОБА_1 23.12.2019, приблизно о 15 годин 32 хвилин, вийшов з автомобіля, облив передню ліву частину капота автомобіля невідомою легкозаймистою рідиною, підпалив її, та залишив місце вчинення кримінального правопорушення.

Внаслідок злочинних дій ОСОБА_1 вказаний автомобіль було знищено пожежею.

Мотивуючи свою позицію в цій частині, захист послався на те, що безпосереднім об`єктом вищезазначеного злочину є право власності на майно. Правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власнику належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном. Тобто, предметом злочину є майно, яке має приналежність до фізичної або юридичної особи, має певну вартість і є чужим для винної особи.

Разом з тим, згідно фактичних обставин встановлених обвинувальним актом, потерпілим від даного кримінального правопорушення є особа на ім`я « ОСОБА_6 », який за версією сторони обвинувачення є власником спаленого автомобіля.

Іншої інформації, стосовно потерпілої особи, крім його імені «Едуард» обвинувальний акт не містить.

Крім того, відповідно у розділі «Потерпілі у кримінальному провадженні» обвинувального акту (а/с 12), дані про потерпіло «Едуард» - відсутні.

А тому, з наведених підстав сторона захисту, констатує порушення вимог п.3 ч.2 ст.291 КПК України, зокрема в частині, що крім іншого обвинувальний акт має містити - анкетні відомості кожного потерпілого (прізвище, ім`я, по батькові, дата та місце народження, громадянства).

Оскільки, наявність потерпілої сторони є обов`язковою складовою даного кримінального правопорушення, відсутність потерпілої особи в даному випадку, виключає кримінальну відповідальність за даний вид кримінального правопорушення.

Також, з цих самих підстав (знищення автомобіля) захист зазначає, що безпосереднім об`єктом злочину є право власності на майно. Правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власнику належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном. Тобто, предметом злочину є майно, яке має приналежність до фізичної або юридичної особи, має певну вартість і є чужим для винної особи.

За своєю конструкцією, законодавець встановлює матеріальний склад злочину. Матеріальний склад злочину - це юридичний склад, що передбачає наслідки як обов`язковий елемент його об`єктивної сторони. Об`єктивна сторона злочину характеризується, крім іншого, наслідками у вигляді шкоди у великих розмірах, в даному випадку внаслідок знищення автомобіля.

Однак, в обвинувальному акті відсутні відомості про встановлення стороною обвинувачення розміру завданої матеріальної шкоди, яка є обв`язкою складовою даного кримінального правопорушення, при цьому в розділі «Матеріальна шкода» обвинувального акту (а/с 12), зазначено, що матеріальну шкоду злочином не завдано.

А тому, з наведених підстав сторона захисту, констатує порушення вимог п.7 ч.2 ст.291 КПК України, а саме в частині, що крім іншого обвинувальний акт не містить інформації про розмір завданої шкоди, що є обов`язковим елементом складу злочину передбаченого ст.194 КК України. Відсутність матеріальної шкоди, виключає кримінальну відповідальність за даний вид кримінального правопорушення.

Крім того, захист зазначив про наявність порушення вимог ч.2 ст.109 КПК України, посилаючись на те, що частина друга цієї статті встановлює вимоги до реєстру матеріалів досудового розслідування, який повинен містити: номер та найменування процесуальної дії, проведеної під час досудового розслідування, а також час її проведення; реквізити процесуальних рішень, прийнятих під час досудового розслідування, вид заходу забезпечення кримінального провадження, дату і строк його застосування.

Відповідно до позиції сторони захисту 22.06.2021 року за клопотанням сторони обвинувачення в порядку передбаченому ст.225 КПК України, слідчим суддею Дніпровського районного суду м.Києва Іваніною Ю.В. за участю сторони захисту було проведено допит свідка ОСОБА_7 , однак, в порушення ч.2 ст.109 КПК України сторона обвинувачення не зазначила в реєстрі матеріалів досудового розслідування, процесуальні дії, проведенні під час досудового слідства за участю свідка ОСОБА_7 , в порядку ст.225 КПК України, потерпілої особи на ім`я « ОСОБА_6 », а також процесуального джерела визначення матеріальної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, передбаченим ч.2 ст.194 КК України. Дані матеріали також відсутні в матеріалах кримінального провадження відкритих стороні захисту в порядку ст.290 КПК України.

Вищезазначені недоліки обвинувального акту, на думку захисту, унеможливлюють призначення судового розгляду на його підставі, а тому обвинувальний акт з додатками підлягає поверненню прокурору в порядку п.З ч.3 ст.314 КПК України.

ІІ.ІІІ Щодо запобіжного заходу та доречносты його обрання, прокурор навів мотиви наявності у кримінальному провадженні обставин, визначених п.п.1-3 ч.1 ст.194 КПК України, в той час, як сторона захисту, висловила свою позицію щодо неможливості розгляду даного питання до вирішення клопотання сторони захисту про повернення обвинувального акту прокурору, при цьому захисник Юрченко О.А., зі свого боку, послався на відсутність підстав для обрання обвинуваченому запобіжного заходу у зв`язку недоведеністю прокурором обставин (передбачених п.п. 1-3 ч. 1 ст. 194 КПК) за відсутності доказів на підтвердження вчинення ОСОБА_1 вищезазначених кримінальних правопорушень.

ІІІ. Мотиви, з яких суд виходив при постановленні ухвали, і положення закону, яким він керувався у ракурсі установлених фактичних обставин та наведених сторонами аргументів

ІІІ.І. Щодо питання відповідності обвинувального акту вимогам КПК

Згідно п.3 ч.3 ст.314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право повернути обвинувальний акт і реєстр матеріалів досудового розслідування прокурору, якщо вони не відповідають вимогам КПК України.

В даному випадку, за наслідками проведення підготовчого судового засідання, Суд вважає, що наявні підстави для повернення обвинувального акту прокурору, в порядку п.3 ч.3 ст.314 КПК України, виходячи з наступного.

Так, згідно даних обвинувального акту, ОСОБА_1 висунуто в т.ч. обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п.6 ч.2 ст.115 КК України, при цьому, санкція статті за вказане кримінальне правопорушення передбачає покарання в т.ч. у виді довічного позбавлення волі, що свідчить про наявність можливості, відповідно до вимог ст.31 КПК України, за наявності клопотання обвинуваченого, здійснювати судовий розгляд в тому числі судом присяжних.

Згідно положень ст. 384 Кримінального процесуального кодексу України, прокурор зобов`язаний роз`яснити обвинуваченому у вчиненні злочину, за який передбачене покарання у виді довічного позбавлення волі, можливість та особливості розгляду кримінального провадження стосовно нього судом присяжних.

Письмове роз`яснення прокурора обвинуваченому про можливість, особливості і правові наслідки розгляду кримінального провадження судом присяжних додається до обвинувального акту і реєстру матеріалів досудового розслідування, які передаються до суду.

В даному випадку, передані на розгляд суду матеріали кримінального провадження не містять письмового роз`яснення прокурора обвинуваченому про можливість, особливості і правові наслідки розгляду кримінального провадження судом присяжних.

Верховний Суд України, переглядаючи в порядку, передбаченому п.1 частини першої ст.445 Кримінального процесуального кодексу України з питань неоднакового застосування судом касаційної інстанції норм, визначених статтею 384 вказаного Кодексу (постанова від 25 червня 2015 року по справі № 5-111кс15) зазначив, що право на розгляд кримінального провадження судом присяжних є невід`ємною складовою права обвинуваченого на захист.

Порушення такого права свідчить про невиконання прокурором, судом вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, яка гарантує право кожного на розгляд його справи в порядку кримінального провадження судом, утвореним відповідно до закону, і є порушенням права на розгляд його справи судом, визначеним законом.

Прокурор під час досудового розслідування, але у будь-якому разі до моменту складання обвинувального акту, повинен роз`яснити обвинуваченому у вчиненні злочину, за який передбачено покарання у виді довічного позбавлення волі, можливість та особливості розгляду кримінального провадження стосовно нього судом присяжних. Письмове роз`яснення прокурора повинно бути додано до обвинувального акта і реєстру матеріалів досудового розслідування.

Таким чином, з урахуванням наведеного, враховуючи позицію Верховного Суду України, невиконання прокурором вимог статті 384 Кримінального процесуального кодексу України, в силу вимог пункту третього частини третьої статі 314 названого Кодексу, є підставою для повернення обвинувального акту прокурору.

А тому, суд приходить до висновку, що розгляд кримінального провадження, за відсутності відомостей про отримання обвинуваченим письмового роз`яснення прокурора про можливість, особливості і правові наслідки розгляду кримінального провадження судом присяжних буде порушувати гарантовані законом процесуальні права обвинуваченого, в тому числі і право на захист.

Доводи прокурора щодо можливості призначення судового розгляду на підставі обвинувального акту, незважаючи на вищевказані обставини, є такими, що не ґрунтуються на вимогах закону, оскільки кримінальним процесуальним законодавством чітко передбачено вичерпний перелік відомостей, які має містити обвинувальний акт, порядок його затвердження та вручення підозрюваному, а також перелік додатків до нього.

При цьому суд звертає увагу прокурора на те, що судовий розгляд справи призначається саме на підставі обвинувального акту, складеного у відповідності із законом, при цьому суд не може усувати недоліки, які допущені на стадії досудового розслідування кримінального провадження, оскільки на судову гілку влади покладена функція щодо здійснення правосуддя, а не виконання обов`язків, покладених на сторону обвинувачення.

У зв`язку з наведеним, Суд вважає, що призначення справи до судового розгляду на підставі даного обвинувального акту суперечитиме загальним засадам кримінального провадження, в тому числі, й забезпеченню права на захист, оскільки обвинуваченому не було роз`яснено про можливість, особливості і правові наслідки розгляду кримінального провадження судом присяжних.

Крім того, суд дійшов висновку про наявність обставин у даному кримінальному провадженні, які свідчать про порушення вимог ст.293 КПК України.

Так, відповідно до вимог ст.293 КПК України одночасно з переданням обвинувального акту, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру до суду прокурор зобов`язаний під розписку надати їх копію та копію реєстру матеріалів досудового розслідування підозрюваному (крім випадку, передбаченого частиною другою статті 297-1 цього Кодексу), його захиснику, законному представнику, захиснику особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного або виховного характеру.

Разом з тим, долучені до обвинувального акту додатки не містять даних про виконання прокурором вимог ст.293 КПК України, а саме - відомостей про вручення копії відповідних матеріалів учасникам провадження зі сторони захисту (підозрюваному, всім захисникам).

До акту, складеного прокурором щодо неможливості вручення вказаних матеріалів ОСОБА_1 , Суд відноситься критично, з урахуванням доводів, наведених захистом, в тому числі даних, які ОСОБА_1 виклав в письмовій заяві про те, що він не відмовлявся від отримання обвинувального акту, а порушує перед прокурором лише питання про вчинення цієї дії в присутності його захисників, при цьому висловив пряме бажання в його отриманні при дотриманні його права на захист, передбаченого, як нормами КПК України, так і Конституцією України.

Крім того, серед додатків до обвинувального акту відсутні дані про отримання обвинувального акту, до направлення обвинувального акту до суду, захисниками Юрченком О.А. та Лавреновим В.Л., в тому числі засобами поштового зв`язку.

Поряд з цим, слід також зазначити, що у справі відсутні будь-які відомості про вручення обвинувального акту захиснику Юсуповій К.О., яка відповідно до даних судового провадження є захисником Зотова М.М. з 22.06.2021, в той час, як обвинувальний акт був складений 12.07.2021, тобто підлягав врученню останній на виконання вимог ст.293 КПК України.

За таких обставин, обвинувальний акт з додатками у даному кримінальному провадженні підлягає поверненню прокурору, як такий, що не відповідає вимогам Кримінального процесуального кодексу України з наведених судом підстав.

Щодо інших доводів захисту про наявність підстав для повернення обвинувального акту прокурору, то суд приходить до наступного.

Згідно положень ст.291 КПК України обвинувальний акт складається слідчим, дізнавачем, після чого затверджується прокурором. Обвинувальний акт може бути складений прокурором, зокрема, якщо він не погодиться з обвинувальним актом, що був складений слідчим, дізнавачем.

Обвинувальний акт має містити такі відомості: 1) найменування кримінального провадження та його реєстраційний номер; 2) анкетні відомості кожного обвинуваченого (прізвище, ім`я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); 3) анкетні відомості кожного потерпілого (прізвище, ім`я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); 3-1) анкетні відомості викривача (прізвище, ім`я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); 4) прізвище, ім`я, по батькові та займана посада слідчого, прокурора; 5) виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення; 6) обставини, які обтяжують чи пом`якшують покарання; 7) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням; 7-1) підстави застосування заходів кримінально-правового характеру щодо юридичної особи, які прокурор вважає встановленими; 8) розмір витрат на залучення експерта (у разі проведення експертизи під час досудового розслідування); 8-1) розмір пропонованої винагороди викривачу; 9) дату та місце його складення та затвердження.

Обвинувальний акт підписується слідчим, дізнавачем та прокурором, який його затвердив, або лише прокурором, якщо він склав його самостійно.

Відповідно до постанови від 03 липня 2019 року у справі № 273/1053/17 Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду в т.ч. зазначив, що кримінальний процесуальний закон не надає повноважень суду до ухвалення вироку чи іншого рішення по суті справи перевіряти правильність визначення прокурором обсягу обвинувачення, зобов`язувати його змінювати цей обсяг, у тому числі й у сторону збільшення, повертати за наслідком підготовчого судового засідання обвинувальний акт у зв`язку з неправильною кваліфікацією дій обвинуваченого тощо.

Визначення обсягу обвинувачення при направленні обвинувального акту до суду належить виключно до повноважень прокурора.

Крім того, в постанові від 21 квітня 2021 року у справі № 295/12923/19 Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду зауважив, що чинним КПК не передбачені наслідки неспівпадіння викладу фактичних обставин кримінального правопорушення у повідомленні про підозру і обвинувальному акті, а тим більше - в обвинувальних актах, врученому обвинуваченому і направленого до суду, усталена судова практика свідчить про те, що випадки коли обвинувачення, викладене в обвинувальному акті, не збігається з викладом фактичних даних у повідомленні про підозру мають визнаватися істотними порушеннями вимог КПК України.

Структурні елементи, які входять до підозри та формулюються у повідомленні про підозру, мають повністю відтворюватися в обвинувальному акті. У випадку виникнення підстав для повідомлення про нову підозру або при зміні первинної підозри, слідчий, прокурор зобов`язані знову вручити особі повідомлення про підозру з виконанням вимог статті 278 КПК України.

Щодо зазначеного кримінального провадження, то у вказаній конкретній справі ВС відмітив обставини, що коли обвинувальний акт, направлений до суду, не є ідентичним обвинувальному акту, врученому обвинуваченому, та істотно відрізняється від повідомлення про підозру, по суті призвело до ситуації, коли протягом судового розгляду особа була дезінформована в питаннях сутності і характеру обвинувачення, що, в свою чергу, порушує базовий міжнародний стандарт, закріплений у пункті «а» частини 3 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яким передбачено право особи бути негайно і детально поінформованою зрозумілою для неї мовою про характер і причини висунутого обвинувачення, і ставить під сумнів легітимність висунутого обвинувачення.

А тому, з урахуванням наведеного, Суд не вбачає передумов для констатації факту невідповідності обвинувального акту вимогам ч.2 ст.291 КПК з підстав наведених стороною захисту, так як такий акт власне і базується на фактичних обставинах, що встановлені та відображені в підозрі, при цьому кримінальний процесуальний закон не надає повноважень суду до ухвалення вироку чи іншого рішення по суті справи перевіряти правильність визначення прокурором обсягу обвинувачення, зобов`язувати його змінювати цей обсяг, повертати за наслідком підготовчого судового засідання обвинувальний акт у зв`язку з неправильною кваліфікацією дій обвинуваченого, так як визначення обсягу обвинувачення при направленні обвинувального акту до суду належить виключно до компетенції прокурора.

З урахуванням наведеного, позиції Верховного суду, що викладена у висновку Верховного суду України від 12.10.2017 року у справі № 5-253кс(15)17, Суд вважає, що наявність недоліків в обвинувальному акті, його суті не змінює, оскільки в ньому наведені фактичні дані, що в своїй сукупності дають уявлення стосовно кожного з елементів складу кримінального правопорушення, а також можливість зпівставити фактичну складову обвинувачення з його юридичною формулою, в ключі фактичних обставин встановлених стороною обвинувачення під час розслідування провадження через призму даних відображених в підозрі.

Крім того, відповідно до висновку Верховного суду України від 24.11.2016 року у справі №5-328кс16, під формулюванням обвинувачення розуміється короткий виклад тексту диспозиції кримінально-правової норми, порушення якої інкримінується особі, фабула обвинувачення виступає фактичною моделлю вчиненого злочину, а юридичне формулювання (формула та формулювання обвинувачення) - це правова модель злочину, вказівка на кримінально-правові норми, порушення яких інкримінується обвинуваченому, що і має місце в цій ситуації (наведення короткого викладу тексту диспозиції кримінально-правової норми, порушення якої інкримінується особі, фабули обвинувачення через фактичну модель злочину, та вказівку на юридичне формулювання, тобто правову модель злочину, в ключі фактичних обставин встановлених стороною обвинувачення в ході розслідування провадження через призму даних відображених в підозрі.

Щодо питання наявності порушень вимог ст.109 КПК України, то на думку Суду недотримання вказаної норми КПК України не тягне за собою повернення обвинувального акту прокурору в порядку ст.314 КПК.

ІІІ.ІІ. Щодо питання запобіжного заходу.

ІІІ.ІІ.І. Доводи, наведені прокурором базуються в т.ч. на тому, що ОСОБА_1 відповідно до обвинувального акту обвинувачуєтсья у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених п.6 ч.2 ст.115, ч.1 ст.359, ч.1 ст.263, ч.2 ст.194 КК України.

Наявність обґрунтованої підозри є дійсною в ключі наявносоті у провадженні обставин, обумовлених самим фактом висунення обвинувачення ОСОБА_1 та набуттям ним статусу обвинуваченого.

Згідно позиції сторони обвинувачення метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_1 , покладених на нього процесуальних обов`язків, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України, а також запобігання спробам переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду, незаконно впливати на потерпілих, свідків та експертів у кримінальному провадженні, вчинити інші аналогічні кримінальні правопорушення.

Зорема, згідно обґрунтувань прокурора, у даному кримінальному провадженні, існують ризики, передбачені ч.1 ст.177 КПК України, а саме:

(1) п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України - ОСОБА_1 , перебуваючи на волі, будучи обізнаним з санкцією статті, яка йому інкримінується, може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, оскільки він обвинувачується, в тому числі, у вчиненні особливо тяжкого злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 10 до 15 років або довічне позбавлення волі, з конфіскацією майна;

(2) п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України - ОСОБА_1 , перебуваючи на волі, шляхом підмовляння, підкупу, погроз, може незаконно впливати на потерпілу, свідків, експертів у даному кримінальному провадженні з метою схилити їх до дачі неправдивих показань, як під час досудового розслідування, так і в судовому засіданні, відмови від участі у кримінальному провадженні, що негативно вплине на хід справи. Вказане також обумовлюється тим, що ОСОБА_1 відомі анкетні дані потерпілої, свідків та експертів у кримінальному провадженні, які зазначені у копіях процесуальних документів;

(3) п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України - ОСОБА_1 , перебуваючи на волі, може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, а саме не з`являтися за викликами до суду, що підтверджується даними про те, що ОСОБА_1 09.01.2020 року постановою слідчого був оголошений в розшук ОРС «Розшук» (04-672) від 10.01.2020;

(4) п. 5 ч.1 ст. 177 КПК України - ОСОБА_1 , перебуваючи на волі, може вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки не працевлаштований, не має постійного джерела доходу.

ІІІ.ІІ.ІІ. Позиція захисника Юрченка О.А. ґрунтується на тому, що підозра є необґрунтованою, на підтвердження чого адвокатом було надано копії матеріалів кримінального провадження в 6 томах, які були проаналізовані судом в нарадчій кімнаті лише на предмет відповідності критеріям обґрунтованості підозри, з урахуванням вищезазначеної позиції ВС у справі №273/1053/17, відповідно до якої кримінальний процесуальний закон не надає повноважень суду до ухвалення вироку чи іншого рішення по суті справи перевіряти правильність визначення прокурором обсягу обвинувачення, в той час, як аргументи викладені в запереченнях захисника Юрченка О.А. з цього питання прямо зводяться до необхідності надання судом такої оцінки на даній стадії. При цьому, наведені прокурором ризики є необґрунтованими, не доведеними, що в сукупності виключає можливість обрання запобіжного заходу щодо ОСОБА_1 .

Поряд з цим, у якості характеризуючи даних особи обвинуваченого суду було надано наступні документи, а саме: копію свідоцтво про шлюб, копії свідоцтв про народження дітей, копію свідоцтва про зміну імені, а також на підтвердження згоди власника майна щодо перебування ОСОБА_1 за місцем проживання, у випадку застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, було надано копію нотаріально засвідченої заяви власниці квартири.

ІІІ.ІІ.ІІІ. Суд, вислухавши думку сторін щодо вирішення питання про обрання запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_1 , дослідивши матеріали судового провадження, приходить до наступного.

Порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України, яке складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, цього Кодексу та інших законів України (ст. 1 КПК України).

Так, положення ч.1 ст.315 КПК України визначають, що під час підготовчого судового засідання, суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого.

Запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження (ч.2 ст.131 КПК).

Заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження (ч.1 ст.131 КПК).

Чинним КПК України встановлено відповідний порядок (процесуальний порядок, форма, процедура), як певна послідовність прийняття кримінальних процесуальних рішень і здійснення кримінальних процесуальних дій.

Відповідно до позиції Верховний суд України (Постанова від 16.03.2017 у справі №671/463/15-к), з питання порушеного прокурором в клопотанні щодо застосування обвинуваченому запобіжного заходу, зазначено наступне.

Так, при розгляді таких клопотань, суд додержується правил, передбачених розділом ІІ цього Кодексу (ч. 3 ст. 315 КПК).

Ці правила вказують на те, що метою застосування запобіжного заходу, згідно ч.1 ст.177 КПК, є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу, відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК, є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою статті 177 передбачених цим Кодексом.

При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний, згідно ст. 178 КПК, оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; 12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв`язку з його доступом до зброї.

Клопотання слідчого, прокурора про застосування запобіжного заходу, згідно ст. 184 КПК, повинно містити: 1) короткий виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, в якому підозрюється або обвинувачується особа; 2) правову кваліфікацію кримінального правопорушення із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність; 3) виклад обставин, що дають підстави підозрювати, обвинувачувати особу у вчиненні кримінального правопорушення, і посилання на матеріали, що підтверджують ці обставини; 4) посилання на один або кілька ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу; 5) виклад обставин, на підставі яких слідчий, прокурор дійшов висновку про наявність одного або кількох ризиків, зазначених у його клопотанні, і посилання на матеріали, що підтверджують ці обставини; 6) обґрунтування неможливості запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні, шляхом застосування більш м`яких запобіжних заходів; 7) обґрунтування необхідності покладення на підозрюваного, обвинуваченого конкретних обов`язків, передбачених.

Аналізуючи наведені фактори у данному кримінальному провадженні, Суд враховує, відомості про особу обвинуваченого, а саме: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м.Євпаторія АР Крим, громадянин України, з середньою технічною освітою, не працює, одружений, має на утриманні двох малолітніх дітей, 2018 та 2020 року народження, проживає за адресами: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 , раніше не судимий, дане кримінальне провадження є об`єднаним з 3 кримінальними провадженнями в порядку ст.217 КПК України.

Згідно з даними обвинувального акту обвинуваченому висунуто обвинувачення у вчиненні наступних кримінальних правопорушень:

(1)п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України - умисне вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині, вчинене з корисливих мотивів;

(2)ч. 1 ст. 263 КК України - придбання, зберігання та носіння вогнепальної зброї, бойових припасів без передбаченого законом дозволу;

(3)ч. 1 ст. 359 КК України - незаконне придбання спеціального технічного засобу негласного отримання інформації, а також незаконному його використанні;

(4)ч. 2 ст. 194 КК України - умисне пошкодження чужого майна, вчинене шляхом підпалу.

Враховуючи, що обрання будь-якого запобіжного заходу першочергово передбачає наявність обґрунтованої підозри, Суд приходить до наступного.

Поняття «обґрунтована підозра» не визначене в національному законодавстві, однак кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики ЄСПЛ (частина 5 статті 9 КПК), а відповідно до усталеної практики ЄСПЛ (наприклад, пункт 32 рішення у справі «Fox, Campbell and Hartley v. the United Kingdom» від 30.08.1990 (заяви № 12244/86, 12245/86; 12383/86) термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (пункт 175 рішення ЄСПЛ від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» (заява № 42310/04)).

Обвинувальний акт щодо обвинуваченого ОСОБА_1 надійшов до суду, а тому останній набув, згідно ч. 2 ст.42 КПК України, статусу обвинуваченого, оскільки обвинуваченим (підсудним) є особа, обвинувальний акт щодо якої переданий до суду в порядку, передбаченому статтею 291 цього Кодексу.

Обвинувальний акт з додатками у даному кримінальному провадженні надійшов до суду 13.07.21.

Статус обвинуваченого у особи не втрачається у випадку прийняття судом рішення визначеного п.3 ч.3 ст.314 КПК, та є дійсним до моменту ухвалення у справі кінцевого рішення судом.

Вищенаведене дає підстави дійти висновку, що підозра відповідає стандарту переконання «обґрунтована підозра», при цьому суд не вирішує питання доведеності вини обвинуваченого під час розгляду клопотання прокурора.

Щодо ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, то слід відмітити, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим, покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання наявним ризикам, у той час, як підставою застосування запобіжного заходу є наявність, зокрема, ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною 1 статті 177 КПК (частина 2 статті 177 КПК).

Ризики, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені частиною 1 статті 177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій.

При цьому, КПК України не вимагає доказів того, що обвинувачений обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

Зазначений стандарт доказування (переконання) Суд використовує для перевірки наявності ризиків, передбачених частиною 1 статті 177 КПК, у данному кримінальному провадженні.

З урахуванням цього, Суд погоджується з доводами прокурора про наявність заявлених (наведених) ним ризиків впливу, переховування, перешкоджання кримінальному провадженню, вчинення ішного кримінального правопорушення.

Так, вказані ризики, як реальні, оцінюються в світлі (1) обставин цього кримінального провадження та (2) особистої ситуації (обставин) обвинуваченого, зокрема -фактичних даних, які можуть свідчити про особливості характеру та моральні принципи, сімейний стан, освіту, роботу, місце проживання, засоби до існування.

При цьому, хоча сама по собі суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування, однак в данному випадку суд врахову доводи прокурора, які підтверджені об`єктивними доказами про те, що обвинувачений знаходився у розшуку.

Факт знаходження обвинуваченого у розшуку, в свою чергу підтверджує обгрунтованість наявності ризику перекоджання кримінальному провадженню.

Поряд з цим, слід відмітити, що в даній ситуації, тяжкість покарання, хоча і не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте окреслений у санкції статті строк в сукупності з іншими обставинами збільшують ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.

Оцінюючи наявність «ризику впливу» на свідків, експертів, потерпілу у кримінальному провадженні, Суд виходить з встановленого Кримінальним процесуальним кодексом України порядку отримання показань від цих осіб у кримінальному провадженні на різних його етапах, та вважає, що ризик такого впливу зберігається до отримання показань від них безпосередньо судом під час розгляду справи по суті. Тим самим, не виключена ймовірність того, що підозрюваний не будучи обмежений у спілкуванні із цими особами, яким відомі обставини вчинених злочинів, може здійснювати на них вплив шляхом підбурювання, вмовляння, залякування, підкупу, з метою їх спонукання до ненадання в суді показань, перекручування або спотворення обставин, які їм достовірно відомі, з метою уникнення від кримінальної відповідальності.

Наявність ризику впливу існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів під час проведення досудового розслідування, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань та дослідження їх судом.

Обгрунтованим також є і ризик вчинення іншого кримінального правопорушення, який базується на фактах того, що це кримінальне провадежння, обєднано з 3 самостійними провадженнями та у ньому особі висунуто обвинувачення у вчиненні 4 різних кримінальних провапорушень, в тому числі, вчинених з корисливих мотивів.

При цьому, встановлені в провадженні обставини свідчать про те, що заявлені ризики з часу повідомлення особі про підозру не зменшились.

Щодо питання чи зможуть інші більш м`які запобіжні заходи, запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК, то слід зазначити, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК (частина 1 статті 184 КПК).

Більш м`якими запобіжними заходами, у порівнянні з триманням під вартою, є 1) особисте зобов`язання; 2) особиста порука; 3) застава; 4) домашній арешт.

При оцінці можливості застосування іншого більш м`якого запобіжного заходу з метою запобігання встановленим ризикам, враховуючи, що така оцінка стосується перспективних фактів, Суд використовує стандарт доказування «обґрунтованої ймовірності», за яким слід вважати, що інші більш м`які запобіжні заходи ніж окреслені прокурором щодо обвинуваченого не зможуть запобігти встановленим ризикам за умови встановлення обґрунтованої ймовірності цього.

При цьому КПК не вимагає доказів того, що обвинувачений при застосуванні до нього більш м`якого запобіжного заходу обов`язково (поза всяким сумнівом) порушить покладені на нього процесуальні обов`язки чи здійснить одну зі спроб, що передбачена пунктами 1-5 частини 1 статті 177 КПК, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість допустити це в конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

З огляду на викладене, Суд в ракурсі встановлених фактичних обставин вважає, що на даному етапі кримінального провадження лише запобіжний захід у вигляді тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_1 є необхідним для забезпечення належної процесуальної поведінки та зможе запобігти ризикам, які передбачені статтею 177 КПК, що були встановлені судом.

На підставі викладеного, Суд відноситься критично при вирішенні данного питання до доводів захисту.

Поряд з цим, Суд враховує також, що зі сплином часу продовжуване тримання заявника під вартою потребує більшого обґрунтування і що сторона обвинувачення повинна надавати додаткові підстави щодо цього питання. Проте, також звертає увагу на те, що продовження строку тримання під вартою обвинуваченого у данному кримінальному провадженні не є для обвинуваченого безальтернативним запобіжним заходом, оскільки передбачатиме в якості альтернативи заставу.

Так, відповідно визначаючись з розміром застави, суд враховує, що виходячи із структури статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), в цілому, та її третього пункту, зокрема, випливає, що застава може вимагатись лише до тих пір, поки існують причини, що виправдовують затримання (див. зокрема, пункт 42 рішення ЄСПЛ у справі «Musuc v. Moldova» від 06.11.2007, заява №. 42440/06, та пункт 139 рішення ЄСПЛ у справі «Олександр Макаров проти Росії» від 12.04.2009, заява № 15217/07). Влада повинна бути уважною у встановленні відповідної застави, як і у вирішенні питання про необхідність продовження ув`язнення обвинуваченого. Більше того, сума застави повинна бути належним чином обґрунтована в рішенні суду, а також повинно бути враховано наявність грошових засобів у обвинуваченого (пункт 79 рішення ЄСПЛ у справі «Mangouras v. Spain»).

Отже, положення КПК України та практика ЄСПЛ орієнтують на такі критерії, які слід врахувати при визначені розміру застави: (1) обставини кримінального правопорушення; (2) особливий характер справи; (3) майновий стан; (4) його сімейний стан, у тому числі матеріальне становище близьких осіб; (5) масштаб його фінансових операцій; (6) даних про особу; (7) встановлені ризики, передбачених статтею 177 КПК; (8) «середовище»; (9) помірність обраного розміру застави та можливість її виконання, а також за певних обставин; (10) шкода, завдана кримінальним правопорушенням.

Враховуючи обставини, за яких були вчинені вищезазначені кримінальні правопорушення, Суд приходить до висновку, що застава у розмірі 4 500 прожиткових мінімумів для працездатних осіб здатна буде забезпечити виконання покладених на обвинуваченого обов`язків та запобігти встановленим ризикам.

Така сума (застави) оцінена, враховуючи дані про особу обвинуваченого та його поведінку, активи останнього та його взаємовідносини з особами, безпека яких має бути забезпеченою, тобто, розмір застави обумовлюється ступенем довіри (впевненості), при якому перспектива втрати застави, у випадку неявок до суду, буде достатнім стримуючим засобом, щоб унеможливити перешкоджання особою встановленню істини у кримінальному провадженні.

Поряд з цим, відповідно до положень ч.5 ст.194 КПК України, на обвинуваченого у разі внесення застави, з дня її внесення, слід покласти на 2 місяці наступні обов`язки: не відлучатися із населеного пункту - м. Київ без дозволу прокурора, суду; повідомляти прокурора, суд про зміну свого місця проживання; здати при наявності на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну; утриматися від спілкування із такими особами, як-то: (1) потерпілою ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; (2) свідками: ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ; ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_5 ; ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_6 ; ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_7 ; ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_8 ; ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_9 ; ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_10 ; ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_11 ; носити електронний засіб контролю, оскільки саме такі обов`язки будуть пропорційними, помірними, та такими, що не становитимуть надмірний тягар для обвинуваченого, так як не суперечать п.2 ч.3 ст.132 КПК України та правовій позиції ЄСПЛ, що викладена у рішеннях «Бакланов проти Росії» (рішення від 9 червня 2005 р.), «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 р.) та «Ізмайлов проти Росії» (рішення від 16 жовтня 2008 р.).

Вказані обов`язки, у випадку внесння завстави повоноцінно унеможливлять настання встановлених ризиків.

Зокрема, обов`язок утриматися від спілкування з потерпілою та вищезазначеними свідками унеможливить ризик впливу.

Обов`язок повідомляти про зміну проживання, не залишати місто Київ, носити електронний засіб контролю та здати документи, які надають право виїхати з України дадуть змогу уникнути настанню ризиків вчинення іншого кримінального правопоуршення, переховування та перешкоджання кримінальному провадженню в інший спосіб, в т.ч. шляхом переховування, оскільки засіб контролю дасть змогу чітко фіксувати місце знаходженння особи в режимі реального часу.

За таких обставин, на підставі викладеного, Суд вважає за доцільне клопотання прокурора задовольнити та обрати відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді утримання під вартою строком до 19.09.2021 включно із визначенням застави.

IV. Інші питання.

Питання необхідності визначення запасного судді, порушене адвокатом Юрченком О.А. Суд не аналізує в ключі положень ст.320 КПК, так як суд дійшов висновку про необхідність повернення обвинувального акту прокурору.

Питання виклику свідків, зазначених прокурором у супровідному листі до обвинувального акту з додатками та інші питання, визначені ст.315 КПК України, крім тих, що вже вирішені Судом вище, аналізу не підлягають з огляду на прийняття у провадженні судового рішення, передбаченого п.3) ч.3 ст.314 КПК України.

На підставі викладеного, Суд, керуючись вимогами ст.ст.314-318, 369-372, 376 КПК України, постановив:

клопотання захисників Лавренова В.Л., Юрченка О.А., Юсупової К.О., Губського В.Г., про повернення обвинувального акта прокурору, задовольнити.

Обвинувальний акт у рамках кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019100040010531 від 23.12.2019 року за обвинуваченням ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених п. 6 ч. 2 ст. 115, ч. 1 ст. 263, ч. 1 ст. 359, ч. 2 ст. 194 КК України, повернути прокурору для усунення недоліків та виконання вимог Кримінального процесуального Кодексу України.

Клопотання прокурора про обрання відносно обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, задовольнити.

Обрати відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді утримання під вартою до 19.09.2021 включно.

Визначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заставу у розмірі 4 500 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 10 215 000 (десять мільйонів двісті п`ятнадцять тисяч) гривень 00 копійок у національній грошовій одиниці, яка може бути внесена як обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на рахунок ТУДСАУ у місті Києві (одержувач - ТУДСАУ у місті Києві, код ЄДРПОУ - 26268059, банк одержувач - Державна казначейська служба України м. Київ, МФО - 820172, розрахунковий рахунок - № р/р № UA128201720355259002001012089).

Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі визначеному в ухвалі суду, протягом строку її дії в частині питання запобіжного заходу, а саме до 19.09.2021.

У разі внесення застави зобов`язати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , прибувати до прокурора, суду за першою вимогою у рамках цього кримінального провадження та у відповідності до положень ч. 5 ст. 194 КПК України, покласти наступні обов`язки:

? не відлучатися із населеного пункту - м. Київ без дозволу прокурора, суду;

? повідомляти прокурора, суд про зміну свого місця проживання;

? здати при наявності на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну;

? утриматися від спілкування із такими особами, як-то: (1) потерпілою ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; (2) свідками: ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ; ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_5 ; ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_6 ; ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_7 ; ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_8 ; ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_9 ; ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_10 ; ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_11 ;

? носити електронний засіб контролю.

Визначити термін дії обов`язків, покладених судом, у разі внесення застави, з дня її внесення, до 19.09.2021 включно.

З моменту звільнення з-під варти, у зв`язку з внесенням застави, обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Ухвала суду в частині обрання запобіжного заходу обвинуваченому у виді тримання під вартою може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Подання апеляційної скарги на ухвалу суду в частині обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання.

Ухвала суду в частині повернення обвинувального акту прокурору може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Дніпровський районний суд м. Києва протягом семи днів з дня її оголошення.

Визначити час проголошення повного тексту ухвали - 17:50 год. 26.07.2021.

Головуючий суддя М.В. Марченко

Суддя О.В. Бірса

Суддя В.Б. Левко