Ухвала суду № 98648325, 29.07.2021, Смілянський міськрайонний суд Черкаської області

703/4060/20

1-кп/703/349/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 липня 2021 року Смілянський міськрайонний суд Черкаської області в складі:

головуючого судді Опалинської О.П.

при секретарі Холодняк Л.П.

з участю прокурора Мордванюка Д.В.

обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_2

захисників Корнійченка О.І., Шпака В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Сміла матеріали кримінального провадження №12020250230001097 від 23 липня 2020 року по обвинуваченню ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 121, ч. 4 ст. 187 КК України,-

встановив:

В провадженні Смілянського міськрайонного суду перебуває кримінальне провадження №12020250230001097 по обвинуваченню ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 121, ч. 4 ст. 187 КК України.

В судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження строку тримання під вартою стосовно обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

В обґрунтування клопотання прокурор вказує, що в межах досудового розслідування ОСОБА_1 та ОСОБА_2 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 121, ч. 4 ст. 187 КК України.

Зазначив, що про обґрунтованість підозри, оголошеної ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та причетність до вчинення ними інкримінованих кримінальних правопорушень свідчать матеріали кримінального провадження у їх сукупності, які зібрані під час досудового розслідування.

Ухвалами слідчого судді Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 24 липня 2020 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 діб, який в подальшому ухвалами суду було продовжено, при цьому строк дії ухвали, якою останнім продовжено строк тримання під вартою закінчується 15 серпня 2021 року. Однак, завершити судовий розгляд до закінчення строку дії вказаної ухвали не представляється можливим, відтак, виникла обґрунтована необхідність у продовженні строку тримання їх під вартою.

Прокурор зазначив, що продовжують існувати ризики передбачені ст.177 КПК України, які враховувалися при обранні та продовженні запобіжного заходу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 і на даний час не зменшилися та можуть виражатися у можливості їх незаконного впливу на потерпілу та свідків, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином. Крім того, оскільки ОСОБА_1 та ОСОБА_2 обвинувачуються у вчиненні тяжкого та особливо тяжкого кримінальних правопорушень, за які передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до 15 років із конфіскацією майна, відтак під тягарем кримінальної відповідальності за вчинені кримінальні правопорушення можуть переховуватися від органів досудового розслідування та суду. Крім того, обвинувачений ОСОБА_1 раніше притягувався до кримінальної відповідальності, тому є підстави вважати, що останній може вчиняти інші кримінальні правопорушення та продовжувати свою злочинну діяльність.

На підставі викладеного прокурор просив продовжити строк тримання під вартою обвинуваченим ОСОБА_1 та ОСОБА_2 строком на 60 днів та вважає, що будь-який інший запобіжний захід є недостатнім для забезпечення їх належної процесуальної поведінки.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_1 – адвокат Корнійченко О.І. проти задоволення клопотання прокурора про продовження стосовно його підзахисного ОСОБА_1 строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою заперечував. Зазначив, що вищевказані ризики прокурором в судовому засіданні не доведено. Щодо можливого впливу обвинуваченого ОСОБА_1 на свідків, зазначив, що таке твердження прокурора є припущенням, оскільки місцезнаходження цих свідків на даний час невідоме, прокурор та орган досудового розслідування на даний час не можуть встановити їх місцезнаходження, відтак ризик того, що ОСОБА_1 може їх знайти та в подальшому чинити на них тиск є припущенням, ризик належно не підтверджується. Щодо існування ризику можливості обвинуваченого ОСОБА_1 переховуватись від органів досудового розслідування та суду, вказав, що такий ризик також нічим не підтверджено, крім того у його підзахисного відсутній паспорт громадянина України для виїзду за кордон, а також матеріальні можливості для цього, відтак цей ризик також є непідтвердженим. Щодо існування ризику скоєння інших кримінальних правопорушень, вказав, що такий ризик може існувати стосовно будь-якої особи, тому також є недоведеним. З приводу відсутності у його підзахисного міцних соціальних зв`язків зазначив, що ОСОБА_1 підтримує відносини із своєю матір`ю, має житло, що свідчить про наявність у нього міцних соціальних зв`язків, відтак просив замінити міру запобіжного заходу на менш сувору не пов`язану з триманням під вартою.

Обвинувачений ОСОБА_1 в судовому засіданні просив замінити йому запобіжний захід з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт, вважає, що прокурором на предмет обґрунтування даного клопотання, та попередніх клопотань про продовження йому терміну тримання під вартою щоразу лише перелічуються ризики, які нічим не підтверджені, вважає, що прокурор є зацікавленою особою та у вказаному клопотанні не вказує інших ризиків та підстав, що дозволяють тривалий час утримувати його в умовах ізоляції від суспільства. Просив у задоволенні клопотання прокурора про продовження сторку тримання його під вартою відмовити та застосувати альтернативний запобіжний захід.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_2 – адвокат Шпак В.М. щодо продовження стосовно його підзахисного строку тримання під вартою також заперечував, зазначив, що вказані прокурором у клопотанні про продовження строку тримання під вартою ризики ґрунтуються на припущеннях та є необ`єктивними. Зазначив, що існування ризику вчинення ОСОБА_2 інших злочинів або можливості його переховування від органів досудового розслідування чи суду жодним доказом не підтверджується, відтак є домислом. Ризик незаконного впливу на потерпілу виключається, оскільки остання не виявила бажання бути присутньою під час судового розгляду справи та подала заяву до суду про розгляд справи без її участі. Ризик незаконного впливу на свідків, на думку захисника, також виключається, оскільки місце перебування їх на даний час не встановлено навіть прокурором. При вирішенні судом даного клопотання захисник Шпак В.М. просив врахувати, що його підзахисний ОСОБА_2 має стійкі соціальні зв`язки, а саме в нього є дід та баба, з якими він перебуває у добрих родинних стосунках, крім того в нього є місце постійного проживання, останній є інвалідом ІІ групи з дитинства та отримує пенсію, відтак, з урахуванням викладених обставин та стану здоров`я свого підзахисного просив обрати йому інший менш суворий запобіжний захід не пов`язаний з триманням під вартою.

Обвинувачений ОСОБА_2 в судовому засіданні просив замінити йому запобіжний захід з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт та підтримав думку свого захисника, вказав, що намірів переховуватися від суду та будь-яким чином, чи впливати на потерпілого та свідків він не має, просив обрати йому інший менш суворий запобіжний захід.

Потерпіла в судове засідання не з`явилась, з невідомих суду причин хоча про день та час розгляду справи була повідомлена належним чином.

Заслухавши пояснення учасників процесу, прокурора, обвинувачених та їх захисників суд приходить до наступного.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що строк тримання обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 під вартою спливає 15 серпня 2021 року.

Згідно з ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини доцільність продовження строку тримання під вартою ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування. Кожне наступне продовження строку тримання під вартою має містити детальне обґрунтування ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстава для втручання в право особи на свободу.

Відповідно до правової позиції ЄСПЛ, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Так, Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та доцільність подовження строку тримання під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.

При розгляді питання щодо доцільності продовження тримання обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 під вартою, суд враховує, що останні обвинувачуються в скоєнні кримінальних правопорушень, які відносяться до категорії тяжкого та особливо тяжкого злочинів, так за вчинення злочину, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України передбачена міра покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 8 до 15 років з конфіскацією майна, а також, наявність ризиків, передбачених пунктами ст. 177 КПК, тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченим в разі визнання їх винними в кримінальних правопорушеннях, обізнаність обвинувачених про суворість покарання, передбаченого санкціями статтей за якими їх обвинувачено, можливість їх уникнення від явки до суду, вчинення інших кримінальних правопорушень, з метою охорони загальносуспільних прав та інтересів унеможливлення впливу на потерпілу та свідків, суд вважає за необхідне продовжити обвинуваченим ОСОБА_1 та ОСОБА_2 строк тримання під вартою ще на два місяці.

З врахуванням вище зазначеного, обрання більш м`якого запобіжного заходу не пов`язаного із триманням під вартою не сприятиме належній процесуальній поведінці обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Доводи обох захисників обвинувачених та самих обвинувачених щодо відсутності ризиків неналежної процесуальної поведінки останніх містять лише посилання на незгоду їх з наданим стороною обвинувачення клопотанням, а тому їх слід визнати непереконливими, оскільки відповідно до вимог ч. 5 ст. 132 КПК України, під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження як і при розгляді питання щодо продовження застосування заходу забезпечення кримінального провадження, в даному випадку при розгляді питання про продовження строку дії запобіжного заходу, сторони кримінального провадження повинні подати суду докази обставин, на які вони посилаються, проте стороною захисту у судовому засіданні не надано будь-яких доказів, які б спростовували доводи прокурора щодо наявності ризиків.

Крім того, слід зазначити, що доводи захисника підозрюваного ОСОБА_2 стосовно незадовільного стану здоров`я його підзахисного заслуговують на увагу, проте не можуть бути підставою для відмови у задоволенні клопотання прокурора, оскільки відсутні відомості медичного характеру про неможливість перебування обвинуваченого ОСОБА_3 в умовах слідчого ізолятора, а запобігти ризикам неналежної процесуальної поведінки неможливо шляхом застосування менш суворого запобіжного заходу.

Окрім того ні захисниками ні обвинуваченими не надано до матеріалів справи будь-яких доказів на підтвердження міцності соціальних зв`язків ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Відтак, в задоволенні клопотань обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про зміну їм запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт слід відмовити.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 29 Конституції України, ст.ст. 177, 183, 314, 372 КПК України, ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практикою Європейського суду з прав людини, -

ухвалив:

У задоволенні клопотань обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт - відмовити.

Клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 – задовольнити.

Продовжити строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком на 60 діб, починаючи з 15 серпня 2021 року до 13 жовтня 2021 включно.

Продовжити строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , строком на 60 діб, починаючи з 15 серпня 2021 року до 13 жовтня 2021 включно.

Судове засідання відкласти до 13 годину 45 хвилин 27 вересня 2021 року.

Копії ухвали направити начальнику ВП № 2 ЧРУП ГУНП в Черкаській області, начальнику Державної установи «Черкаський слідчий ізолятор», вручити прокурору, обвинуваченим та їх захисникам.

Ухвала може бути оскаржена до Черкаського апеляційного суду через Смілянський міськрайонний суд Черкаської області протягом 7 днів з моменту її проголошення.

Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строків на її оскарження, а в разі оскарження, після розгляду Апеляційним судом, якщо така не буде скасована.

Повний текст ухвали виготовлено 29 липня 2021 року.

Головуючий: О.П.Опалинська