Ухвала суду № 98646859, 29.07.2021, Богунський районний суд м. Житомира

Справа №295/16389/19

Категорія 39

2/295/438/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.07.2021 року суддя Богунського районного суду м. Житомира Полонець С.М. вирішуючи питання прийняття до свого провадження цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Файненс Компані», Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Скай Кепітал Менеджмент», третя особа – Товариство з обмеженою відповідальністю «Стиль-Пак», про визнання іпотеки такою, що припинена, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати іпотеку квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 85,11 кв.м., житлова площа – 46,36 кв.м., що належить ОСОБА_1 на праві приватної власності, накладену на підставі договору іпотеки від 14.06.2007 року, укладеного між АКБ «Комерцбанк» та ОСОБА_1 , зареєстрованого приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Сєтаком В.Я. припиненою.

Згідно розпорядження в. о. керівника апарату Богунського районного суду м. Житомира від 28.07.2021 року №13-ц, у зв`язку із звільненням у відставку судді ОСОБА_2 , призначено повторний автоматизований розподіл даної справи.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.07.2021 року, дану цивільну справу передано судді Богунського районного суду м. Житомира Полонцю С.М.

Вирішуючи питання прийняття до провадження справи суддею встановлено, що підстави для її розгляду в порядку цивільного судочинства відсутні з огляду на наступне.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, можуть бути суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» № 2147-VІІІ від 3 жовтня 2017 року, яким чинні Господарський процесуальний кодекс України та Цивільний процесуальний кодекс України викладено у новій редакції.

Відповідно до частини першої статті 19 Цивільного процесуального кодексу України у редакції вищевказаного Закону (далі - ЦПК України) суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Справи, що відносяться до юрисдикції господарських судів, визначено статтею 20 ГПК України (тут і далі у редакції вищевказаного Закону).

Так, за змістом пункту 1 частини першої цієї статті господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці.

З аналізу наведеного вище пункту вбачається, що законодавець відніс до юрисдикції господарських судів такі справи: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем та 2) у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці.

За змістом частини першої статті 546 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, порукою.

Відповідно до положень статей 553, 554, 626 ЦК України за договором поруки, який є двостороннім правочином, що укладається з метою врегулювання відносин між кредитором та поручителем; поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. У разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Тобто, договір поруки укладається кредитором і поручителем в забезпечення виконання боржником основного зобов`язання.

Виходячи з аналізу змісту та підстав поданого позову, ОСОБА_1 , як майновий поручитель ТОВ «Стиль-Пак», подав до суду позов до юридичних осіб щодо визнання припиненою іпотеки нерухомого майна, накладеної на підставі договору іпотеки, укладеного для забезпечення виконання зобов`язання за кредитним договором, сторонами якого є АКБ «ТАС-Комерцбанк» та ТОВ «Стиль-Пак».

Тобто, між позивачем та відповідачами наявний спір щодо правочину, укладеного для виконання зобов`язання за кредитним договором, сторонами якого є юридичні особи, що відповідає ознакам спору, який підлягає розгляду в порядку господарського судочинства згідно з наведеними вище приписами ГПК України.

Відповідно до положень частини другої статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням мають юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування.

За статтею 45 ГПК України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені в статті 4 цього Кодексу, тобто, і фізичні особи, які не є підприємцями, а випадки, коли спори, стороною яких є фізична особа, що не є підприємцем, чітко визначені положеннями статті 20 ГПК України (як приклад, пункти 5, 10, 14 статті 20 ГПК України).

Отже, враховуючи викладене, з дати набрання чинності ГПК України в редакції Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII до юрисдикції господарських судів належать спори щодо розгляду спорів стосовно правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання, якщо сторонами цього основного зобов`язання є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці. У цьому випадку суб`єктний склад сторін правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання, не має значення для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду відповідної справи.

Положення пункту 1 частини першої статі 20 ГПК України не пов`язують також належність до господарської юрисдикції справ у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання, якщо сторонами цього основного зобов`язання є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці, з об`єднанням таких позовних вимог із вимогами до особи - боржника за основним зобов`язанням.

Аналогічний висновок викладений у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.10.2018 року у справі №910/1733/18.

Згідно п.1 ч.1 ст.186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Враховуючи вищенаведене, суддя вважає, що дана справа підлягає розгляду в порядку господарського судочинства та не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а тому є підстави для відмови у прийнятті справи до свого провадження, оскільки питання відкриття провадження по справі раніше вирішувалось іншим суддею.

Наявність ухвали про відмову у прийнятті справи до свого провадження не позбавляє позивача права на звернення до суду за вирішенням цього спору у порядку господарського судочинства.

Керуючись ст.ст. 19, 186, 259-261 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

Відмовити у прийнятті до свого провадження цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Файненс Компані», Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Скай Кепітал Менеджмент», третя особа – Товариство з обмеженою відповідальністю «Стиль-Пак», про визнання іпотеки такою, що припинена.

Ухвала може бути оскаржена до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Суддя: