Ухвала суду № 98645553, 29.07.2021, Господарський суд Чернівецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

29 липня 2021 року Справа № 926/3151/21

За заявою Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про забезпечення позову до подачі позовної заяви

Особи, які можуть отримати статус учасників справи (відповідачів):

1) Товариство з обмеженою відповідальністю «Естейт Селлінг» (49094, вул. Набережна Перемоги, 32, м. Дніпро, Дніпропетровська область, код ЄДРПОУ 38529727);

2) Товариство з обмеженою відповідальністю «Місто Естейт» (49041, пр. Праці, буд. 2т, м. Дніпро, Дніпропетровська область, код ЄДРПОУ 44262651),

суть позову: про визнання права іпотекодержателя стосовно іпотечного майна, визнання протиправними та скасування рішень про припинення іпотеки та обтяжень нерухомого майна

Без виклику представників учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» звернулось до Господарського суду Чернівецької області із заявою про забезпечення позову до подачі позовної заяви до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕСТЕЙТ СЕЛЛІНГ», Товариства з обмеженою відповідальністю «МІСТО ЕСТЕЙТ» про визнання права іпотекодержателя стосовно іпотечного майна, визнання протиправними та скасування рішень про припинення іпотеки та обтяжень нерухомого майна до подачі позовної заяви.

Заявник просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом:

1. накладення заборони щодо відчуження об`єкту нерухомого майна – нежитлові будівлі, реєстраційний номер № 750881373101, за адресою: Чернівецька область, м. Чернівці, вул. Чкалова Валерія, буд. 34і, будь-яким способом;

2. накладення заборони щодо відчуження об`єкту нерухомого майна – нежитлові будівлі, реєстраційний номер № 747458273101, за адресою: Чернівецька область, м. Чернівці, вул. Чкалова Валерія, буд. 34ж, будь-яким способом;

3. накладення заборони щодо відчуження об`єкту нерухомого майна – нежитлові будівлі, реєстраційний номер № 747812273101, за адресою: Чернівецька область, м. Чернівці, вул. Чкалова Валерія, буд. 34е, будь-яким способом;

4. накладення заборони щодо відчуження об`єкту нерухомого майна – нежитлові будівлі, реєстраційний номер № 747959073101, за адресою: Чернівецька область, м. Чернівці, вул. Чкалова Валерія, буд. 34з, будь-яким способом;

5. накладення заборони щодо відчуження об`єкту нерухомого майна – нежитлові будівлі, реєстраційний номер № 747959073101, за адресою: Чернівецька область, м. Чернівці, вул. Чкалова Валерія, буд. 34д, будь-яким способом;

6. накладення заборони здійснювати державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно – нежитлові будівлі, реєстраційний номер № 750881373101, за адресою: Чернівецька область, м. Чернівці, вул. Чкалова Валерія, буд. 34і в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень;

7. накладення заборони здійснювати державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно – нежитлові будівлі, реєстраційний номер № 747458273101, за адресою: Чернівецька область, м. Чернівці, вул. Чкалова Валерія, буд. 34ж в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень;

8. накладення заборони здійснювати державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно – нежитлові будівлі, реєстраційний номер № 747812273101, за адресою: Чернівецька область, м. Чернівці, вул. Чкалова Валерія, буд. 34е в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень;

9. накладення заборони здійснювати державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно – нежитлові будівлі, реєстраційний номер № 747959073101, за адресою: Чернівецька область, м. Чернівці, вул. Чкалова Валерія, буд. 34з в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень;

10. накладення заборони здійснювати державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно – нежитлові будівлі, реєстраційний номер № 747959073101, за адресою: Чернівецька область, м. Чернівці, вул. Чкалова Валерія, буд. 34д в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Обґрунтовуючи заяву про вжиття заходів забезпечення позову заявник посилається на наступні обставини:

05.02.2013 та 26.05.2015 між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ТОВ “Естейт Селлінг” укладено кредитні договори №2Е005Г та № DNTFLOK06629 відповідно. Зобов`язання за вказаними кредитними договорами забезпечувались договорами іпотеки № DNTFLOK06629/D192 від 01.03.2016; № DNTFLOK06629/D194 від 02.03.2016; №DNTFLOK06629/D191 від 01.03.2016; № DNTFLOK06629/D193 від 02.03.2016; № DNTFLOK06629/D195 від 03.03.2016, предметом іпотеки за якими є вищезазначені об`єкти нерухомого майна, на які заявник просить накласти заборону відчуження.

11.09.2017 АТ КБ «ПриватБанк» реалізовано право на задоволення вимог іпотекодержателя шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки у позасудовому порядку та набув право власності на спірні об`єкти нерухомості, про що приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Вербою В.М. як державним реєстратором прийняті відповідні рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень,

У червні 2020 року ТОВ “Естейт Селлінг” звернулося з позовом до АТ КБ “ПриватБанк” в якому просило Господарський суд Чернівецької області визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора-приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Верби В. М. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на наступні об`єкти нерухомого майна: Чернівецька область, м. Чернівці, вулиця Чкалова Валерія, будинок 34е, 34з, 34і, 34д, 34ж та припинити право власності АТ КБ “ПриватБанк” на вищезазначені об`єкти.

07.10.2020 рішенням Господарського суду Чернівецької області по справі №926/1390/20 позовні вимоги ТОВ «Естейт Селлінг» задоволено в повному обсязі.

21.04.2021 постановою Західного апеляційного господарського суду по даній справі у задоволенні апеляційної скарги Банку відмовлено. Рішення суду першої інстанції залишено без змін. АТ КБ «Приватбанк» оскаржив указані рішення судів.

На думку заявника, отримавши постанову Західного апеляційного господарського суду від 21.04.2021 по справі №926/1390/20, ТОВ «Естейт Селлінг» на підставі дублікату договору купівлі-продажу нерухомого майна №640 від 18.08.202, виданий приватним нотаріусом Бондар І.М., зареєстрував за собою право власності на спірні об`єкти нерухомості. Станом на 12.07.2021 записи про іпотеку та обтяження були наявні у Державному реєстрі.

14.07.2021 Банку стало відомо про відсутність у Державному реєстрі відповідних іпотечних записів та обтяжень, що є порушенням прав та свобод АТ КБ «ПриватБанк».

21.07.2021 заявником виявлено факт відчуження зазначених об`єктів на користь третьої особи - ТОВ «МІСТО ЕСТЕЙТ».

Таким чином, на думку заявника, ТОВ “Місто Естейт”, як повністю дочірня компанія ТОВ “Естейт Селлінг”, чиїм бенефіциарним власником виступає директор ТОВ “Естейт Селлінг”, може відчужити спірне майно на користь інших осіб, безперешкодно. Без наявності відповідних іпотечних записів та обтяжень у Державному реєстрі, існує очевидна, об`єктивна вірогідність того, що зазначене нерухоме майно буде повторно відчужено на користь третіх осіб, шо є незаконним та таким, що матиме невідворотні наслідки для АТ КБ «ПриватБанк» як іпотекодержателя цього майна.

Розглянувши подану заяву про забезпечення позову, додані до неї документи та матеріали позовної заяви, суд зазначає таке.

Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову визначає стаття 136 Господарського процесуального кодексу України, згідно з положеннями якої господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

За змістом цієї норми обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача. Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, наявне у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитися за кількістю або погіршитися за якістю на момент виконання рішення.

Отже, з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 73 Господарського процесуального кодексу України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Згідно з п. 2, 4 частини першої статті 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується, зокрема: забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання.

Відповідно до частини третьої статті 137 Господарського процесуального кодексу України суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову.

Положення частини четвертої статті 137 Господарського процесуального кодексу України передбачають, що заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Необхідною умовою вжиття заходів для забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду. Безпосередньою метою вжиття заходів є саме забезпечення виконання рішення суду. Інститут забезпечення позову в господарському процесі існує виключно з метою забезпечення гарантії виконання майбутнього судового рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача (аналогічний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі № 753/22860/17).

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, зокрема, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

За змістом ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, чиї права та свободи, визначені в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Європейський Суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31 липня 2003 року у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський Суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Як вбачається зі змісту заяви про забезпечення позову, позивач має намір подати позовну заяву із 2 вимогами немайнового характеру: 1) визнання права іпотекодержателя стосовно іпотечного майна, 2) визнання протиправними та скасування рішень про припинення іпотеки та обтяжень нерухомого майна.

Що стосується позовних вимог немайнового характеру, у разі задоволення яких судове рішення не вимагатиме примусового виконання, то в цьому випадку має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. При цьому в таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду (наведену правову позицію викладено у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18).

Так, предметом спору в цій справі не є зазначене вище нерухоме майно і позов про визнання права власності на нього або про звернення стягнення на іпотечне майно у межах цієї справи не подавався.

Крім того, заявник не обґрунтував вимоги щодо застосування заявлених ним заходів забезпечення позову, не зазначив, яким чином невжиття заходів забезпечення позову вплине на виконання судового рішення у разі задоволення позову про визнання права іпотекодержателя стосовно іпотечного майна, визнання протиправними та скасування рішень про припинення іпотеки та обтяжень нерухомого майна.

Суд вважає, що обраний спосіб забезпечення позову не співвідноситься з предметом позову, відсутній конкретний зв`язок між вказаними заходами забезпечення позову і предметом майбутніх позовних вимог.

Щодо посилання заявника на те, що зазначене в заяві нерухоме майно може бути повторно відчужене на користь третіх осіб, то як зазначено у заяві про забезпечення позову, ТОВ “Естейт Селлінг” вніс спірне майно в Статутний капітал ТОВ “Місто Естейт”, що значно ускладнює його відчуження, оскільки для відчуження майна, яке перебуває у статутному капіталі товариства, передбачена певна процедура, визначена статутом товариства. Доводи заявника щодо можливості ТОВ «Місто Естейт» відчуження вказаних об`єктів нерухомості не підтверджуються будь-якими доказами (прийняття рішень загальних зборів чи вчинення інших дій).

Судом також встановлено, що АТ КБ «ПриватБанк» вже звертався до Господарського суду Чернівецької області з заявою про забезпечення позову до його подання, де зазначав у якості особи, що може отримати статус учасника справи ТОВ “Естейт Селлінг”.

Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 15.07.2021 по справі №926/2938/21 АТ КБ «ПриватБанк» відмовлено у задоволенні заяви про забезпечення позову. Банком оскаржено зазначену ухвалу до Західного апеляційного господарського суду.

Відповідно до частини третьої статті 138 Господарського процесуального кодексу України у разі подання заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви заявник повинен пред`явити позов протягом десяти днів, а у разі подання заяви про арешт морського судна - тридцяти днів з дня постановлення ухвали про забезпечення позову.

Однак АТ КБ «ПриватБанк» не пред`явив позов до господарського суду, а звернувся до суду з новою заявою про забезпечення позові до подання позовної заяви, що може свідчити про зловживання правом на судовий захист.

Відповідно до частини першої статті 43 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Також суд звертає увагу на те, що, оскаржуючи постанову Західного апеляційного господарського суду від 21.04.2021 по справі №926/1390/20, АТ КБ «Приватбанк» не подав докази на підтвердження подання ним касаційній інстанції клопотання про зупинення виконання рішення Господарського суду Чернівецької області від 07.10.2020 у вказаній справі, яким визнано протиправним та скасовано рішення державного реєстратора-приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Верби В. М. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на наступні об`єкти нерухомого майна: Чернівецька область, м. Чернівці, вулиця Чкалова Валерія, будинок 34е, 34з, 34і, 34д, 34ж та припинити право власності АТ КБ “ПриватБанк” на вищезазначені об`єкти, тобто не надав докази, що ним вчинялися всі можливі дії, передбачені законом, на захист порушеного права.

За таких обставин суд приходить до висновку, що заявлені позивачем заходи забезпечення позову не пов`язані із позовними вимогами, а їх невжиття не зробить неможливим виконання рішення суду в разі задоволення позову, а доводи заявника щодо можливості ТОВ «Місто Естейт» відчуження вказаних об`єктів нерухомості не підтверджуються будь-якими доказами.

Відповідно до ч. 1 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Частиною 6 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

За таких обставин, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про забезпечення позову до подачі позовної заяви.

На підставі викладеного, керуючись статтями 136-140, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В :

1. Відмовити у задоволенні заяви Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про забезпечення позову до подачі позовної заяви.

2. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та підлягає оскарженню окремо від рішення суду в строки та порядку визначеному ст.ст. 255-257 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст ухвали виготовлено та підписано 29.07.2021.

Суддя І.В. Марущак