Рішення № 98645518, 29.07.2021, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 липня 2021 року м. Черкаси справа № 925/772/21

Господарський суд Черкаської області в складі головуючого судді Чевгуза О.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФМД-УКРАЇНА»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОПМЕДСЕРВІС»

про стягнення 93 999, 31 грн,

без повідомлення (виклику) сторін,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ФМД-УКРАЇНА» (вул. 1 Травня, 17, корпус А, с. Нові Петрівці, Вишгородський район, Київська область, 07354, код ЄДРПОУ 42279857) звернулося до Господарського суду Черкаської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОПМЕДСЕРВІС» (вул. Сержанта Волкова, 197, м. Черкаси, 18000, код ЄДРПОУ 39338744) про стягнення 93 999,31 грн, а з яких: 90 822,50 грн – сума основного боргу, 2 467,65 грн – інфляційних втрат, 709,16 грн – 3 % річних та понесених судових витрат.

У позовній заяві позивач навів попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, до яких включив витрати по сплаті судового збору – 2 270,00 грн та витрати на професійну правничу допомогу – 15 000,00 грн, які просить покласти на відповідача.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що передав відповідачу товар, проте зобов`язання щодо оплати придбаного товару відповідач повністю не виконав, у зв`язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача 90 822,50 грн заборгованості, а також на підставі ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України (також по тексту – ЦК України) – 2 467,65 грн інфляційних втрат та 709,16 грн – 3 % річних.

Ухвалою від 17.06.2021 Господарський суд Черкаської області прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі; справу вирішив розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідно до ч. 13 ст. 8 Господарського процесуального кодексу України (також по тексту – ГПК України) розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до частини 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини 4 статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до частини 11 статті 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Ухвала про відкриття провадження у справі була надіслана на адреси сторін рекомендованим листом.

Поштове відправлення з ухвалою господарського суду було направлене позивачу за адресою: вул. 1 Травня, 17, корпус А, с. Нові Петрівці, Вишгородський район, Київська область, 07354, що вказана у позовній заяві та відповідає адресі місцезнаходження відповідача, що підтверджується наявним в матеріалах справи відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Вказане поштове відправлення було повернуте органами зв`язку до господарського суду з довідкою про причини повернення: адресат відсутній.

Поштове відправлення з ухвалою господарського суду було направлене відповідачу за адресою: вул. Сержанта Волкова, 197, м. Черкаси, 18000, що вказана у позовній заяві та відповідає адресі місцезнаходження відповідача, що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Вказане поштове відправлення було повернуте органами зв`язку до господарського суду з довідкою про причини повернення: за закінченням терміну зберігання.

Беручи до уваги, що ухвалу було надіслано за належними адресами сторін, повідомленими позивачем, які відповідають адресам, зазначеним у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, та повернуто підприємством зв`язку, суд дійшов висновку про те, що сторони були належним чином повідомлені про розгляд даної справи судом.

Відповідач не скористався наданими йому процесуальними правами, відзив на позов не надав.

Відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Оскільки наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, відповідно до частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до частини 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Відповідно до статті 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (частина 5 статті 240 Господарського процесуального кодексу України).

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд встановив такі обставини.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «ФМД-УКРАЇНА» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТОПМЕДСЕРВІС» у спрощений спосіб (без підписання договору у вигляді єдиного документа) були укладені ряд договорів поставки, за умовами яких ТОВ «ФМД-Україна» відвантажило продукцію ( також по тексту – товар) – рукавички оглядові латексні «МЕDICARE» (нестерильні, текстуровані, з пудрою) розміри в асортименті, а ТОВ «ТОПМЕДСЕРВІС» прийняло вищевказаний товар без зауважень, а саме:

15.09.2020 за видатковою накладною № 643 на загальну суму 4 455,00 грн;

16.09.2020 за видатковою накладною № 693 на загальну суму 190 822,50 грн;

22.09.2020 за видатковою накладною № 696 на загальну суму 990 000,00 грн, всього на суму 1 185 277,50 грн.

Видаткові накладні містять найменування товару, кількість, його ціну, реквізити позивача (оферта), а також підпис і печатку відповідача про прийняття товару в тій кількості, що була визначені позивачем у видатковій накладній (акцепт).

Разом з товаром та видатковими накладними відповідачу були передані рахунки на оплату товару:

№ 643 від 15.09.2020 на загальну суму 4 455,00 грн;

№ 693 від 16.09.2020 на загальну суму 190 822,50 грн;

№ 696 від 17.09.2020 загальну суму 990 000,00 грн.

Відповідач частково оплатив поставлений товар:

22.09.2020 на суму 990 000,00 грн згідно рахунку № 696 від 17.09.2020;

30.09.2020 на загальну суму 104 455,00 грн: 4 455,00 грн згідно рахунку № 643 від 15.09.2020, 100 000,00 грн згідно рахунку № 693 від 16.09.2020, що підтверджується відповідними банківськими виписками.

Отже, позивач зазначає, що відповідач має перед ним заборгованість за поставлений товар в розмірі 90 822,50 грн, чим порушив права позивача, внаслідок чого і виник спір.

Позивач звертався до ТОВ «ТОПМЕДСЕРВІС» з вимогою про сплату за отриманий товар вих. № 6302 від 12.01.2021, що підтверджується описом вкладення та накладною № 0820505879233 від 13.01.2021, виданою АТ «УКРПОШТА».

Поштове повідомлення не було вручене відповідачу під час доставки, що підтверджується відомостями про рух поштового відправлення № 0820505879233, розміщеними на офіційному веб-порталі АТ «УКРПОШТА».

З огляду на викладене, позивач, посилаючись на ч. 1 ст. 692, ст. 525, 526, 530 Цивільного кодексу України, просить суд стягнути з відповідача заборгованість за поставлений товар.

Відповідно до ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з частиною 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частинами 1, 3 статті 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з частиною 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Відповідно до 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до частин 1, 2 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Оцінюючи докази у справі в їх сукупності, керуючись своїм внутрішнім переконанням, суд вважає, що позовні вимоги потрібно задовольнити повністю з таких підстав.

Предметом спору є матеріально-правова вимога позивача про стягнення заборгованості за поставлений товар за усною домовленістю, а також на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України – 2 467,65 грн інфляційних втрат та 709,16 грн – 3 % річних.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Стаття 181 Господарського кодексу України визначає загальний порядок укладання господарських договорів, зокрема, у частині 1 цієї статті йдеться, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками; допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження до виконання замовлення, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Частиною 1 ст. 202 ЦК України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Згідно з положеннями статей 638, 639 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору; договір може укладатися у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Суд встановив, що позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 1 185 277,50 грн, що підтверджується видатковими накладними, підписаними сторонами без зауважень, а також виставленими рахунками на оплату товару, а відповідач частково сплатив за товар.

Не містять матеріали справи належних та допустимих доказів спростування правомірності правочину.

Зважаючи на зміст спірних правовідносин, суд дійшов висновку, що між сторонами виникли господарські правовідносини з поставки товару шляхом укладення договору у спрощений спосіб.

За своєю правовою природою укладений у спрощений спосіб правочин, який відбувся між позивачем та відповідачем, є договором поставки.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною першою ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу є правомірними, обґрунтованими, підтверджуються матеріалами справи, відповідачем не спростовані, та підлягають задоволенню.

За змістом ст. 599, 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання, яке припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до вимог ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Щодо обґрунтованості позову в частині стягнення 3 % річних та втрат від інфляції.

Відповідно до розрахунку позивача відповідач має сплатити втрати від інфляції за період прострочення 26.01.2021 – 30.04.2021, з урахуванням моменту пред`явлення вимоги, в сумі 2 467,65 грн та три проценти річних від простроченої суми за той же період в розмірі 709,16 грн.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачені частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України інфляційні втрати і 3 % річних за своєю правовою природою не мають характеру штрафних санкцій, а є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 05.07.2018 у справі № 905/978/17, від 11.05.2018 у справі № 922/3087/17, від 26.04.2018 у справі № 910/11857/17.

У позовній заяві відповідач зазначає, що семиденний строк, встановлений ч. 2 ст. 530 ЦК України є таким, що сплинув 23.01.2021, а відтак, з урахуванням приписів ч. 5 ст. 254 ЦК України з 26.01.2021 має місце прострочка платежу з боку відповідача.

Частиною 2 ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Поштове відправлення № 0820505879233 було доступним для отримання відповідачем в період з 15.01.2021 по 03.02.2021 включно.

Згідно усталеної судової практики днем пред`явлення вимоги кредитором слід вважати день, у який боржник одержав надіслану йому вимогу, а в разі якщо вимогу надіслано засобами поштового зв`язку і підприємством зв`язку здійснено повідомлення про неможливість вручення поштового відправлення, то днем пред`явлення вимоги є дата оформлення названим підприємством цього повідомлення.

Відповідно до п.п. 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 № 270, у разі неможливості вручення одержувачам поштові відправлення, внутрішні поштові перекази зберігаються об`єктом поштового зв`язку місця призначення протягом одного місяця з дня їх надходження, відправлення «ЕМS» – 14 календарних днів, міжнародні поштові перекази – відповідно до укладених угод; після закінчення встановленого строку зберігання поштові відправлення, поштові перекази повертаються відправнику; повернення відправлень, від яких відмовився адресат або вручення яких неможливе, повинне здійснюватися негайно.

16 січня 2021 року відправлення за № 0820505879233 не було вручене під час доставки, а 03 лютого 2021 року було повернуто за зворотною адресою, у зв`язку із неможливістю його вручення.

Отже позивач зазначає, що оскільки вимога про сплату за отриманий товар вих. № 6302 від 12.01.2021 вважається такою, що вручена відповідачу 16.01.2021, семиденний строк, встановлений ч. 2 ст. 530 ЦК України є таким, що сплинув 23.01.2021 року, а відтак, з урахуванням приписів ч. 5 ст. 254 ЦК України з 26.01.2021 має місце прострочка платежу з боку відповідача.

При цьому позивач посилається на висновки, викладені Верховним Судом у постанові від 29.05.2019 у справі № 910/10483/18, якою залишені без змін рішення судів першої та апеляційної інстанцій, якими констатовано факт вручення вимоги про оплату боржнику з моменту невручення відповідного поштового відправлення.

Проте, суд зазначає, що ч. 1 ст. 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. В тому числі, реченням першим ч. 2 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

При цьому, підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і фіксує факт здійснення господарської операції та встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. При цьому строк виконання відповідного грошового зобов`язання визначається за правилами, встановленими ч. 1 ст. 692 ЦК України.

Аналогічну позицію виклав Верховний Суд у складі колегії об`єднаної палати Касаційного господарського суду у справі 922/1467/19 від 15.05.2020.

Приписами ч. 4 ст. 236 ГПК України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Враховуючи викладене та оскільки сторонами укладено договір поставки у спрощений спосіб і з урахуванням ст. 692 ЦК України відповідач як покупець був зобов`язаний оплатити вартість товару після отримання його від позивача.

Отже строк оплати товару за видатковими накладними позивач визначив невірно.

Суд, здійснивши перевірку правильності проведеного позивачем розрахунку 3 % річних та інфляційних втрат за визначений позивачем період хоч, він й визначений невірно (в даному випадку застосовуються положення ч. 1 ст. 692 ЦК України, згідно чого відповідач був зобов`язаний оплатити поставлений товар одразу після його прийняття), зв`язку з тим, що суд не вправі виходити за межі позовних вимог, прийшов до висновку про можливість стягнення за період визначений позивачем, приймаючи до уваги, що самі розрахунки є арифметично правильними, 2 467,65 грн – інфляційних втрат, 709,16 грн – 3 % річних.

Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає таке.

Позивач заявив вимогу про відшкодування понесених судових витрат: сплаченого судового збору – 2 270,00 грн, витрат на професійну правничу допомогу – 15 000,00 грн.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 1 ст. 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 3, 4 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною 8 ст. 129 ГПК України встановлено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

До позовної заяви долучено копію договору № 24/12-1 про надання правової (правничої) допомоги від 24.12.2020, укладеного позивачем (клієнт) з Адвокатським об`єднанням «Бі ПОІНТ» (об`єднання).

Предметом даного Договору є надання Об`єднанням (адвокатами, що входять до складу Об`єднання), усіма законними методами та способами правової (правничої) допомоги Клієнту у всіх справах, які пов`язані чи можуть бути пов`язані із захистом та відновленням порушених, оспорюваних, невизнаних прав, свобод та законних інтересів Клієнта, на умовах і в порядку, визначених цим Договором, а Клієнт зобов`язується сплатити гонорар (винагороду) за надану правову (правничу) допомогу та компенсувати фактичні витрати на її надання в обсязі та на умовах, визначених Договором.

Повноваження адвокатів, що здійснюють діяльність в Об`єднанні, підтверджуються даним Договором та/або окремо виданою довіреністю, а також у встановлених законом випадках – ордером (п. 1.1).

У п. 1.2 – 1.3, 2.1 – 2.3 цього договору сторони визначили обов`язки Об`єднання.

Зокрема Об`єднання зобов`язалося надавати правову (правничу) допомогу Клієнту із представництва та захисту прав, свобод та законних інтересів останнього в судах відповідно до вимог чинного законодавства України та цього Договору.

Вартість послуг Об`єднання за цим договором визначається на підставі погоджених сторонами цього договору Завдань та/або складених Об`єднанням та погоджених (затверджених) Клієнтом Актів виконаних робіт (надбаних послуг), а також рахунків, виставлених Об`єднанням на підставі таких Актів.

Оплата за надану правову (правничу) допомогу здійснюється у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Об`єднання не пізніше 5-ти робочих днів з моменту отримання Клієнтом рахунку від Об`єднання, якщо інше не передбачене відповідним Завданням або Рахунком. За результатами надання правової (правничої) допомоги на умовах абонементу, щомісячно, одночасно із виставленням рахунку, складається акт, що підписується представниками кожної зі Сторін. Факт надання Об`єднанням послуг на підставі Завдань підтверджується актами, складеними та підписаними по факту виконання відповідного завдання. В акті вказується детальний обсяг наданої Об`єднанням правової (правничої) допомоги та витрат, понесених Об`єднанням під час виконання останнім умов даного Договору. Об`єднання складає та передає Клієнту для підписання акт приймання-передачі юридичних послуг, який Клієнт за відсутності зауважень зобов`язаний підписати. При наявності зауважень, Клієнт подає Об`єднанню письмові пояснення з приводу відмови від підписання, які мають бути розглянуті останнім протягом 3 календарних днів з моменту подання.

До позовної заяви також долучено копію підписаного повноважними представниками сторін та скріпленого їх печатками завдання № 1 від 05 березня 2021 року, відповідно до якого Клієнт доручає Об`єднанню (адвокатам, що входять до складу Об`єднання) надавати правову (правничу) допомогу щодо стягнення заборгованості з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОПМЕДСЕРВІС» зі сплати за відвантажений, але неоплачений товар – рукавички оглядові латексні «MEDICAL» (нестерильyі, текстуровані, з пудрою) в сумі 90 822,50 грн, з урахуванням індексу інфляції та відсотків річних, у формі:

надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань;

вивчення первинних документів, пропонування та роз`яснення правової позиції;

складання адвокатських запитів, збір інформації з відкритих джерел;

складання та аналіз проекту позовної заяви, з якою Клієнт має намір звернутися до суду;

складання проектів відзивів, скарг, заяв, клопотань, інших документів по суті або процедурного характеру, які будуть потрібні для оптимального захисту інтересів Клієнта;

представництво інтересів Клієнта в усіх судах усіх юрисдикцій та в усіх інстанціях, з усіма правами, що надані учаснику відповідного процесу, зокрема в судових засіданнях.

Сторони погодили вартість послуг та порядок їх оплати.

Додано копію рахунка фактури № 11 від 05 березня 2021 року; копію платіжного доручення № 779 від 27 квітня 2021 року, яким підтверджується оплата 15 000,00 грн за правову допомогу – юридичні послуги за договором № 24/12-1 та рахунком №11 від 05 березня 2021 року на користь Адвокатського об`єднання «Бі ПОІНТ»; копію ордеру серії АЕ № 1075341 від 09.06.2021.

Надані позивачем докази надання професійної правничої допомоги у даній справі, дають суду достатні підстави для покладення витрат позивача на отримання правничої допомоги на відповідача в повному обсязі.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору за подання позову в сумі 2 270,00 грн відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України судом також покладаються на відповідача повністю.

На підставі викладеного, керуючись статтями 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд Черкаської області

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОПМЕДСЕРВІС» (вул. Сержанта Волкова, 197, м. Черкаси, 18000, код ЄДРПОУ 39338744) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФМД-УКРАЇНА» (вул. 1 Травня, 17, корпус А, с. Нові Петрівці, Вишгородський район, Київська область, 07354, код ЄДРПОУ 42279857):

90 822,50 грн – основного боргу,

2 467,65 грн – інфляційних втрат,

709,16 грн – 3 % річних,

2 270,00 грн – відшкодування сплаченого судового збору,

15 000,00 грн – витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, у разі подання апеляційної скарги рішення набирає законної сили після прийняття судом апеляційної інстанції судового рішення. Рішення може бути оскаржене до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.В. Чевгуз