Рішення № 98645314, 29.07.2021, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

29.07.2021 Справа № 920/656/21 м. Суми

Господарський суд Сумської області у складі головуючого судді Яковенка В.В., за участю секретаря судового засідання Саленко Н.М., розглянувши матеріали справи № 920/656/21 в порядку спрощеного позовного провадження

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "АТЛАНТІК-ЮММА" (04655, м. Київ, вул. Новокостянтинівська, буд. 4-А, код ЄДРПОУ 39908003)

до відповідача: фізичної особи-підприємця Мірило Світлани Миколаївни ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 )

про стягнення 159 259 грн. 05 коп.

представники сторін:

позивача (в режимі відеоконференції) - Кочержук Ю.В.

відповідача - не з`явився

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Сумської області надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю "АТЛАНТІК-ЮММА" до фізичної особи-підприємця Мірило Світлани Миколаївни", в якій позивач просить суд стягнути з відповідача грошові кошти у розмірі 159259 грн. 05 коп., а також судові витрати, пов`язані з розглядом справи.

Ухвалою господарського суду Сумської області від 18.06.2021 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження та призначено розгляд справи по суті в судове засідання на 15.07.2021 з повідомленням сторін.

Ухвалою суду від 15.07.2021 відкладено розгляд справи по суті на 29.07.2021.

Відповідач відзив на позовну заяву не подав, у судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив.

Відповідачем ухвалу суду про відкриття провадження у справі було отримано 23.06.2021, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідач був належним чином повідомлений про розгляд цієї справи.

Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться (ч.ч. 1-2 ст. 252 ГПК України).

Суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі (ст. 248 ГПК України).

У ч. 8 ст. 252 ГПК України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своїх позиції по справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для реалізації учасниками процесу своїх прав.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до наступних висновків.

23.09.2020 між товариством з обмеженою відповідальністю «Атлантік-Юмма» (позивач - постачальник) та фізичною особою-підприємцем Мірило Світланою Миколаївною (відповідач - покупець) укладено договір поставки № Д-66/20, згідно з умовами якого постачальник зобов`язується передавати у власність покупцю товар в асортименті й у кількості, згідно замовленню на поставку та товаросупровідним документам, які є невід`ємною частиною договору поставки, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити вказаний товар в терміни, визначені цим договором поставки.

Відповідно до п. 1.3 договору загальна вартість договору становить сумарну вартість відвантаженого товару за видатковими накладними (рахунками-фактурами) протягом періоду дії цього договору.

Згідно з п. 1.4 договору ціна, асортимент та кількість товару відображаються в накладній, яка є одночасно доказом факту відвантаження товару.

На підставі п. 3.1 договору поставка кожної окремої партії товару здійснюється після направлення покупцем постачальнику попередньої заявки телефонним, максимільним чи електронним зв`язком. У заявці сторони обумовлюють час і місце поставки, а також об`єми і вартість товару, який необхідно поставити.

За п. 3.9 договору право власності на товар переходить до покупця з моменту передачі йому товару. Фактом передачі товару від постачальника покупцю є підписи їх представників на товарній/видатковій накладній.

У відповідно до п. 4.2.6 договору покупець зобов`язаний оплатити поставлений товар у термін, встановлений даним договором.

Згідно з п. 5.4.1 договору розрахунки за відвантажений товар здійснюються наступним чином: 100% вартості товару покупець сплачує постачальнику протягом 7 календарних днів з моменту одержання покупцем товару, шляхом перерахування відповідної суми грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника або будь-яким іншим шляхом не забороненим чинним законодавством України.

Частина 1 статті 193 ГПК України передбачає, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Так, частина 1 та пункт 2 частини 2 статті 11 ЦК України встановлюють, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 173 ГК України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, в тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно зі ст. 174 ГК України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

На підставі частини 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

У відповідності до ст. 179 ГК України майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями.

Частиною 1 статті 205 ЦК України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Отже, правові відносини, що склалися між позивачем та відповідачем, є правовідносинами з поставки товару, згідно з якими у відповідача, внаслідок передання йому позивачем товару, виник обов`язок оплатити його вартість.

Як зазначає позивач та вбачається з матеріалів справи на виконання умов договору позивач на підставі замовлень відповідача поставив останньому товар - рибу та морепродукти живі та охолоджені на загальну суму 147263,93 грн., що підтверджується видатковими накладними № РНАЮ0010184 від 28.10.2020 на суму 13548,05 грн., № РНАЮ0010185 від 28.10.2020 на суму 15503,05 грн., № РНАЮ0010215 від 29.10.2020 на суму 10815,62 грн., № РНАЮ0010216 від 29.10.2020 на суму 15254,42 грн., № РНАЮ0010217 від 29.10.2020 на суму 15524,42 грн., №РНАЮ0010496 від 04.11.2020 на суму 9439,14 грн., №РНАЮ0010497 від 04.11.2020 на суму 23119,36 грн., № РНАЮ0010771 від 11.11.2020 на суму 5850,14 грн., № РНАЮ0010772 від 11.11.2020 на суму 21550,48 грн.

Підтвердженням того, що у відповідача перед позивачем наявна заборгованість є підписаний сторонами акт звірки взаєморозрахунків за період з 01.10.2020 по 28.01.2021 за договором № Д-66/20 від 23.09.2020.

Відповідач у встановлений договором строк оплату товару не здійснив.

Згідно зі ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог вказаного кодексу. Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, що, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем не спростував, відзив на позов не надав, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 147263,93 грн. заборгованості за отриманий товар обґрунтовані, підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами та підлягають задоволенню.

У відповідності до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

На підставі статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді нарахування на суму боргу трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Позивачем, відповідно до поданого розрахунку нараховано відповідачу по кожній накладній окремо інфляційні втрати та 3% річних, що складає 11995,12 грн. (159259,05 грн - 147263,93 грн.).

Здійснивши розрахунок інфляційних втрат та 3% річних судом встановлено, що правильний розмір інфляційних та 3% річних є 12520,05 грн, проте враховуючи, що суд при вирішенні спору не може виходити за межі позовних вимог, вимоги про стягнення інфляційних втрат та 3% річних задовольняються у визначеній позивачем сумі 11995,12 грн.

Згідно зі ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

На підставі ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З огляду на викладене суд вважає, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими, законними, підтвердженими матеріалами справи і такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до пп. 1 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» належить до сплати судовий збір в розмірі 1,5% ціни позову, тобто 2388,89 грн.

Позивачем сплачено судовий збір квитанцією № 0.0.2152307194.1 від 07.06.2021 в сумі 2389,90 грн.

На підставі ст. 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача в розмірі 2388,89 грн.

Керуючись ст. ст. 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з фізичної особи-підприємця Мірило Світлани Миколаївни ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "АТЛАНТІК-ЮММА" (04655, м. Київ, вул. Новокостянтинівська, буд. 4-А, код ЄДРПОУ 39908003) 159259 грн. 05 коп. (сто п`ятдесят дев`ять тисяч двісті п`ятдесят дев`ять гривень 05 копійок) боргу та 2388 грн. 89 коп. (дві тисячі триста вісімдесят вісім гривень 89 копійок) судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено 29.07.2021.

Згідно зі статтею 241 Господарського процесуального кодексу України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.

Суддя В.В. Яковенко