Рішення № 98645304, 21.07.2021, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

21.07.2021 Справа № 920/434/21 м. Суми

Господарський суд Сумської області у складі судді Жерьобкіної Є.А.,

за участю секретаря судового засідання Гребенюк С.В.,

Розглянувши в порядку загального позовного провадження справу № 920/434/21

за позовом Приватного акціонерного товариства “Технологія” (проспект Курський, буд. 147-А, м. Суми, Україна, 40031),

до відповідача Полоцького комунального унітарного поліграфічного підприємства “Наследие Ф.Скорины” (вул. Гагаріна, 8, м. Полоцьк, Вітебська область, Республіка Білорусь, 211400),

про стягнення 65 614, 86 доларів США,

представники учасників справи:

від позивача – Васильченко М.П.;

від відповідача – не з`явився;

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача 65 614, 86 доларів США, в тому числі 62823,42 доларів США заборгованості за поставлений товар відповідно до укладеного між сторонами контракту № 144 від 25.02.2020, 1532,20 доларів США пені за порушення строків оплати товару, 1259,24 доларів США 3% річних.

За приписами ст. 3 ГПК України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Якщо міжнародним договором України встановлено інші правила судочинства, ніж ті, що передбачені цим Кодексом, іншими законами України, застосовуються правила міжнародного договору.

Згідно з п. 1 ч. 1 статті 76 Закону України "Про міжнародне приватне право", суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом у випадку, якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків, передбачених у статті 77 цього Закону.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Угоди про порядок вирішення спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності (далі Угода), учасниками якої є Україна та Республіка Білорусь (дата набрання чинності для України - 19.12.1992, дата набрання чинності для Республіки Білорусь - 24.11.1992), компетентні суди держав учасниць Співдружності Незалежних Держав розглядають справи і в інших випадках, якщо про це є письмова угода сторін про передачу спору до суду.

Відповідно до п. 8.2. договору, у разі недосягнення згоди щодо спірного питання, такий спір підлягає розгляду в Господарському суді Сумської області (м. Суми, Україна), якщо позивачем у спорі є постачальник, згідно з процесуальним правом країни, суд якої буде розглядати спір.

Отже, сторони досягли домовленості про розгляд спору в Господарському суді Сумської області за правилами Господарського процесуального кодексу України, якщо позивачем у спорі є постачальник - ПрАТ “Технологія”.

Ухвалою від 28.04.2021 господарський суд Сумської області прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі № 920/434/21; призначив підготовче засідання на 31.05.2021, 11:00; зобов`язав позивача здійснити нотаріально засвідчений переклад на російську мову ухвали Господарського суду Сумської області від 28.04.2021 по справі №920/434/21, який подати суду у строк до 13.05.2021 для направлення відповідачу; надав відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву відповідно до ст. 165 ГПК України; надав позивачу семиденний строк з дня отримання відзиву на позовну заяву для подання відповіді на відзив відповідно до ст. 166 ГПК України.

11.05.2021 позивач подав нотаріально засвідчений переклад на російську мову ухвали господарського суду Сумської області від 28.04.2021.

Ухвала суду від 28.04.2021 про відкриття провадження у справі № 920/434/21, разом з нотаріально засвідченим перекладом на російську мову, надіслана відповідачу 12.05.2021 та отримана останнім 19.05.2021, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.71).

Відповідач подав відзив на позовну заяву (вх. №5019 від 26.05.2021), в якому визнає суму основного боргу, заперечує проти позовних вимог в частині пені та 3% річних, просить суд їх зменшити.

Відповідач подав клопотання (вх. № 2192 від 26.05.2021) про врегулювання спору за участю судді відповідно до ст. 186-188 ГПК України.

У судовому засіданні 31.05.2021, за участю представника позивача, суд постановив протокольну ухвалу про відмову у задоволенні клопотання відповідача про врегулювання спору за участю судді (вх. № 2192 від 26.05.2021), оскільки за приписами ст. 186 ГПК України таке врегулювання проводиться за згодою сторін, а позивач своєї згоди не висловив.

У судовому засіданні 31.05.2021, за участю представника позивача, суд постановив протокольну ухвалу про оголошення перерви в судовому засіданні до 23.06.2021, 11-00; встановлення відповідачу семиденного строку з дня отримання відповіді на відзив для подання заперечення відповідно до ст. 167 ГПК України, повідомлення відповідача про дату, час та місце судового засідання в порядку ст. 120 ГПК України; зобов`язання позивача здійснити нотаріально засвідчений переклад на російську мову ухвали Господарського суду Сумської області про повідомлення відповідача про дату, час та місце судового засідання по справі №920/434/21, який подати до суду для направлення відповідачу.

Відповідача повідомлено про дату, час та місце судового засідання по справі №920/434/21 ухвалою суду від 31.05.2021.

04.06.2021 позивач подав нотаріально засвідчений переклад на російську мову ухвали господарського суду Сумської області від 31.05.2021 про повідомлення відповідача про дату, час та місце судового засідання по справі №920/434/21.

Ухвала суду від 31.05.2021, разом з нотаріально засвідченим перекладом на російську мову, надіслана відповідачу 04.06.2021.

04.06.2021 позивач подав відповідь на відзив (вх. №5319 від 04.06.2021), в якій повністю підтримує позовні вимоги, зазначає, що пеня нарахована відповідно до п. 6.3. договору, у зв`язку з порушенням відповідачем строків оплати продукції. До відповіді додані докази її надсилання відповідачу.

Ухвалою від 23.06.2021 господарський суд Сумської області закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 21.07.2021, 11:30; зобов`язав позивача здійснити нотаріально засвідчений переклад на російську мову ухвали Господарського суду Сумської області від 23.06.2021 по справі №920/434/21, який подати суду у строк до 02.07.2021 для направлення відповідачу.

Ухвала суду від 23.06.2021, разом з засвідченим перекладом на російську мову, надіслана відповідачу поштою 02.07.2021.

Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подання доказів в обґрунтування своїх позицій по справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарський суд, в межах наданих йому повноважень, створив належні умови для реалізації учасниками процесу своїх прав.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до наступних висновків.

Згідно зі ст. 6 Закону України “Про зовнішньоекономічну діяльність” суб`єкти, які є сторонами зовнішньоекономічного договору (контракту), мають бути здатними до укладання договору (контракту) відповідно до цього та інших законів України та/або закону місця укладання договору (контракту). Зовнішньоекономічний договір (контракт) складається відповідно до цього та інших законів України з урахуванням міжнародних договорів України. Суб`єкти зовнішньоекономічної діяльності при складанні тексту зовнішньоекономічного договору (контракту) мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації, правила міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо та у виключній формі цим та іншими законами України.

Суб`єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право укладати будь-які види зовнішньоекономічних договорів (контрактів), крім тих, які прямо та у виключній формі заборонені законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Угоди про порядок вирішення спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності (далі Угода), учасниками якої є Україна та Республіка Білорусь (дата набрання чинності для України - 19.12.1992, дата набрання чинності для Республіки Білорусь - 24.11.1992), цивільне законодавство однієї держави - учасниці Співдружності Незалежних Держав застосовується на території іншої держави - учасниці Співдружності Незалежних Держав згідно з такими правилами: форма угоди визначається за законодавством місця її здійснення; права і обов`язки Сторін за угодою визначаються за законодавством місця здійснення, якщо інше не передбачене угодою Сторін.

Згідно зі ст. 31 Закону України “Про міжнародне приватне право”, якщо інше не передбачено законом, форма правочину має відповідати вимогам права, яке застосовується до змісту правочину, але достатньо дотримання вимог права місця його вчинення, а якщо сторони правочину знаходяться в різних державах, - права місця проживання або місцезнаходження сторони, яка зробила пропозицію, якщо інше не встановлено договором.

Зовнішньоекономічний договір, якщо хоча б однією стороною є громадянин України або юридична особа України, укладається у формі, передбаченій законом, незалежно від місця його укладення, якщо інше не встановлено міжнародним договором України. Правові наслідки недодержання вимоги щодо письмової форми зовнішньоекономічного договору визначаються правом, що застосовується до змісту правочину.

Суд встановив, що 25.02.2020 між сторонами укладено контракт № 144 (м. Суми), за умовами якого позивач зобов`язався поставити, а відповідач прийняти та оплатити продукцію виробничо-технічного призначення: матеріал комбінований в асортименті, на умовах укладеного контракту.

Товар поставляється партіями згідно з наданими покупцем заявками (п. 1.2. контракту).

Відповідно до п. 2.1. контракту, ціна товару погоджується сторонами попередньо, в протоколах узгодження ціни товару (за формою згідно з додатком №1), що становлять невід`ємну частину цього контракту, вказується в товаросупровідних документах.

Пунктами 2.3., 2.4. контракту визначено, що його загальна вартість орієнтовно становить 300 000,00 USD (триста тисяч доларів США), і може бути змінена в ході виконання контракту. Валютою контракту є долар США (USD).

Відповідно до п. 3.2. контракту товар поставляється на умовах FCA м. Суми, Україна (Інкотермс 2010). Поставка кожної партії товару здійснюється не пізніше 14 (чотирнадцяти) календарних днів з дати прийняття до виконання постачальником заявки від покупця.

Право власності на товар, його тару (пакування), а також ризик його випадкової загибелі або пошкодження переходять від постачальника до покупця в момент поставки (п. 3.5. контракту).

Умови оплати погоджені сторонами у розділі 4 контракту.

Оплата партії товару здійснюється покупцем шляхом безготівкового перерахунку грошових коштів на рахунок постачальника протягом 55 (п`ятдесяти п`яти) календарних днів з дати поставки товару.

Валютою платежу за цим контрактом є долар США (USD).

Згідно з п. 9.2. контракту, він набирає чинності з дня його підписання і діє до 28 лютого 2021 року включно, а в частині грошових розрахунків – до їх повного виконання покупцем.

Відповідно до матеріалів справи, зокрема копій міжнародних товарно-транспортних накладних CMR № 728197, № 1872, № 801, митних декларацій №UA807290/2020/024659, № UA807290/2020/011384, № UA807290/2020/015410, рахунків-фактури № 801 від 14.05.2020, № 1103 від 30.06.2020, № 1872 від 12.10.2020, згідно з заявками відповідача, позивачем виконано зобов`язання щодо поставки товару загальною вартістю 66 679, 38 доларів США.

З урахуванням умов поставки, згідно з товарно-транспортною накладною CMR № 728197 товар поставлений відповідачу 01.07.2020, товарно-транспортною накладною CMR № 1872 – 12.10.2020, товарно-транспортною накладною CMR № 801 – 14.05.2020.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач не виконав належним чином договірних зобов`язань щодо оплати отриманого товару у повному обсязі, у зв`язку з чим у нього виникла заборгованість перед позивачем в сумі 62 823,42 доларів США. Відповідно до виписок по рахунку позивача відповідачем частково оплачений товар в загальній сумі 3855,96 доларів США, в тому числі в сумі 1855,96 доларів США 11.03.2021, в сумі 2000 доларів США – 13.04.2021.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі ст.ст. 526, 629 Цивільного кодексу України, п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від зобов`язання не допускається; договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 530 цього ж Кодексу, якщо у зобов`язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною першою статті 222 Господарського кодексу України визначено, що учасники господарських відносин, які порушили майнові права або законні інтереси інших суб`єктів, зобов`язані поновити їх, не чекаючи пред`явлення їм претензії чи звернення до суду.

Факт поставки позивачем відповідачу товару на загальну суму 66 679, 38 доларів США підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, зокрема копіями міжнародних товарно-транспортних накладних CMR № 728197, № 1872, № 801, митних декларацій №UA807290/2020/024659, № UA807290/2020/011384, № UA807290/2020/015410, рахунків-фактури № 801 від 14.05.2020, № 1103 від 30.06.2020, № 1872 від 12.10.2020.

Відповідач визнав наявність заборгованості перед позивачем в сумі 62823,42 доларів США у відзиві на позовну заяву, доказів оплати товару у повному обсязі не подав.

Враховуючи факт неналежного виконання відповідачем зобов`язань щодо повної оплати отриманого за контрактом товару, суд вважає правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 62823,42 доларів США заборгованості за товар.

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За прострочення виконання грошового зобов`язання відповідачеві нараховані 3 % річних в сумі 1259,24 доларів США, в тому числі: 569,08 доларів США за період з 10.07.2020 до 20.04.2021, виходячи з суми заборгованості за поставлений товар згідно з товарно-транспортною накладною CMR № 801, з урахування часткової оплати товару та строку оплати товару, визначеного договором; 404,80 доларів США за період з 26.08.2020 до 20.04.2021, виходячи з суми заборгованості за поставлений товар згідно з товарно-транспортною накладною CMR № 728197, з урахування строку оплати товару, визначеного договором; 285,36 доларів США за період з 07.11.2020 до 20.04.2021, виходячи з суми заборгованості за поставлений товар згідно з товарно-транспортною накладною CMR № 1872.

Згідно зі ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом статті 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

За умовами п. 6.3. контракту, при прострочення строку оплати товару більш, ніж на 5 (п`ять) днів покупець на вимогу постачальника зобов`язаний виплатити йому неустойку (пеню) в розмірі 0,01% від суми боргу за кожен день прострочення, але не більше 10% від несвоєчасно сплаченої суми.

Згідно з розрахунком позивача, за несвоєчасну оплату товару відповідачу нарахована неустойка (пеня) в загальній сумі 1532,20 доларів США, в тому числі 692,49 доларів США за період з 10.07.2020 до 20.04.2021, виходячи з суми заборгованості за поставлений товар згідно з товарно-транспортною накладною CMR № 801, з урахування часткової оплати товару та строку оплати товару, визначеного договором; 492,52 доларів США за період з 26.08.2020 до 20.04.2021, виходячи з суми заборгованості за поставлений товар згідно з товарно-транспортною накладною CMR № 728197, з урахування строку оплати товару, визначеного договором; 347,19 доларів США за період з 07.11.2020 до 20.04.2021, виходячи з суми заборгованості за поставлений товар згідно з товарно-транспортною накладною CMR № 1872.

Суд встановив, що позивач невірно визначив початок періоду прострочення виконання грошового зобов`язання з оплати товару, що поставлений згідно з товарно-транспортною накладною CMR № 1872 від 12.10.2020. За умовами контракту оплата партії товару здійснюється покупцем протягом 55 (п`ятдесяти п`яти) календарних днів з дати поставки товару, товар поставлений 12.10.2020, відповідно, строк оплати товару спливає 06.12.2020, зобов`язання з оплати вважається простроченим з 07.12.2020.

За період з 07.12.2020 до 20.04.2021, виходячи з суми заборгованості за поставлений товар згідно з товарно-транспортною накладною CMR № 1872, 3 % річних складають 233,36 доларів США, пеня – 284,07 доларів США.

Також суд встановив, що при нарахуванні пені за несвоєчасну оплату товару, що поставлений згідно з товарно-транспортними накладними CMR № 801 та CMR № 728197, позивач не врахував положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України щодо строку нарахування пені.

За приписами вказаної норми нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Таким чином, законодавець передбачив право сторін визначати у договорі розмір санкцій і строки їх нарахування за прострочення виконання зобов`язання. У разі відсутності таких умов у договорі нарахування штрафних санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано відповідно до частини 6 статті 232 ГК України.

Наведеною нормою передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконано; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається із дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконано, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.

Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов`язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною 6 статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 07.06.2019 у справі №910/23911/16, від 22.08.2019 у справі №914/508/17, від 12.03.2020 у справі № 907/65/18.

З урахуванням приписів частини 6 статті 232 ГК України правомірним є нарахування пені за несвоєчасну оплату товару, що поставлений згідно з товарно-транспортною накладною CMR № 801 за період з 10.07.2020 до 09.01.2021 (за цей період, виходячи з суми заборгованості в розмірі 24855,96 доларів США, пеня складає 457,35 доларів США); за несвоєчасну оплату товару, що поставлений згідно з товарно-транспортною накладною CMR № 728197 - за період з 26.08.2020 до 25.02.2021 (за цей період, виходячи з суми заборгованості в розмірі 20781,33 доларів США, пеня складає 382,38 доларів США).

Враховуючи встановлений судом факт неналежного виконання відповідачем зобов`язань щодо своєчасної оплати у погоджені сторонами строки товару, суд вважає правомірними та обґрунтованими позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 1123,80 доларів США неустойки (пені), 1207,24 доларів США 3% річних.

Відповідач просить суд зменшити нараховану позивачем неустойку, враховуючи те, що підприємство перебуває у комунальній власності Вітебської області та є добросовісним учасником економічних відносин Республіки Білорусь. Щодо відповідача застосований механізм реструктуризації заборгованості і стягнення такої значної суми економічно важко для підприємства.

Відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно з ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Зі змісту зазначених норм вбачається, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи із інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (у тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

При цьому зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки. Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 31 травня 2018 року у справі № 910/12069/17.

Розглянувши доводи, якими відповідач обґрунтовує необхідність зменшення пені та 3% річних, суд вважає, що відповідачем не наведено наявності виняткових обставин для такого зменшення. Враховуючи ступень виконання зобов`язання, зокрема несплату основного боргу, розмір нарахованої пені та 3% річних, з урахуванням принципів розумності та справедливості, суд приходить до висновку про відсутність підстав для зменшення розміру пені та 3% річних.

Суд враховує, що відповідно до ч. 2 ст. 617 Цивільного кодексу України відсутність у боржника необхідних коштів не є підставою звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання.

Ці положення повністю кореспондуються з положеннями ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, де зазначено, що непереборною силою, тобто надзвичайними і невідворотними обставинами не вважаються, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

На підставі викладеного, суд задовольняє позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 1123,80 доларів США неустойки (пені), 1207,24 доларів США 3% річних за прострочення оплати товару.

В іншій частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача пені в сумі 408,40 доларів США, 52 доларів США 3% річних суд відмовляє за їх необґрунтованістю.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України витрати позивача по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, з відповідача підлягають стягненню витрати позивача по сплаті судового збору в сумі 27 421 грн 17 коп.

Керуючись ст. ст. 2, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Полоцького комунального унітарного поліграфічного підприємства “Наследие Ф.Скорины” (вул. Гагаріна, 8, м. Полоцьк, Вітебська область, Республіка Білорусь, 211400, УНП 300059006, ОКПО 14418335) на користь Приватного акціонерного товариства “Технологія” (проспект Курський, буд. 147-А, м. Суми, 40031, код ЄДРПОУ 14022407) 62823,42 доларів США заборгованості за поставлений товар, 1123,80 доларів США неустойки (пені), 1207,24 доларів США 3% річних.

3. Стягнути з Полоцького комунального унітарного поліграфічного підприємства “Наследие Ф.Скорины” (вул. Гагаріна, 8, м. Полоцьк, Вітебська область, Республіка Білорусь, 211400, УНП 300059006, ОКПО 14418335) на користь Приватного акціонерного товариства “Технологія” (проспект Курський, буд. 147-А, м. Суми, 40031, код ЄДРПОУ 14022407) 27 421 грн 17 коп. витрат по сплаті судового збору.

4. У задоволенні позову в іншій частині – відмовити.

5. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

6. Відповідно до ст. ст. 241, 256, 257 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Північного апеляційного господарського суду, з урахуванням пп. 17.5. п. 17 Розділу XI Перехідних положень ГПК України.

Повний текст рішення суду складений 29.07.2021.

Суддя Є.А. Жерьобкіна