Ухвала суду № 98645089, 21.07.2021, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

______________________________

УХВАЛА

"21" липня 2021 р.м. Одеса Справа № 916/1801/20

Господарський суд Одеської області у складі:

судді В.С. Петрова

при секретарі судового засідання Г.С. Граматик

за участю представників:

від позивача (заявника) – Хаджи І.Д.,

від відповідачів:

1) ТОВ “Пальміра Капітал” – Некрасов І.В.,

2) державного реєстратора КП Новоселівської сільської ради “Регіональне бюро

державної реєстрації” Бондаря Олексія Миколайовича – не з`явився;

3) ПрАТ “Антарктика” – Павшинська Н.С.,

від третіх осіб:

1) ТОВ “Авто Сервіс Компанія” – не з`явився,

2) ТОВ “Ісагіс” – не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “Агротранссервісбуд” (вх. № 2-400 від 29.03.2021 р.) про перегляд рішення господарського суду Одеської області від 23.10.2020 р. за нововиявленими обставинами у порядку ст.ст. 320-325 Господарського процесуального кодексу України у справі № 916/1801/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Агротранссервісбуд” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Пальміра Капітал”, державного реєстратора Комунального підприємства Новоселівської сільської ради “Регіональне бюро державної реєстрації” Бондаря Олексія Миколайовича та Приватного акціонерного товариства “Антарктика”, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача – Товариство з обмеженою відповідальністю “Авто Сервіс Компанія” та Товариство з обмеженою відповідальністю “Ісагіс”, про визнання недійсним рішення у вигляді протоколу, визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора, скасування права приватної власності, –

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Агротранссервісбуд” звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю “Пальміра Капітал”, державного реєстратора Комунального підприємства Новоселівської сільської ради “Регіональне бюро державної реєстрації” Бондаря Олексія Миколайовича та Приватного акціонерного товариства “Антарктика” про:

- визнання недійсним рішення у вигляді протоколу засідання Наглядової ради Приватного акціонерного товариства “Антарктика” від 01 червня 2017 року в частині прийняття рішення про відчуження майна товариства, шляхом внесення додаткового внеску до статутного капіталу ТОВ “Пальміра Капітал”;

- визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора Комунального підприємства Новоселівської сільської ради “Регіонального бюро державної реєстрації” Бондар Олексія Миколайовича про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 35867634 від 26.06.2017 року, згідно з яким до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 21.06.2017 р. внесений запис про право власності 21113004 про державну реєстрацію права власності ТОВ “Пальміра Капітал” на ділянку залізничної колії довжиною 6678 м в межах від Іллічівського морського рибного порту до передпаромного парку (Іллічівськ-Паромна) за адресою: Одеська область, м. Чорноморськ, с. Бурлача Балка, вул. Центральна, 1-Ж (реєстраційний номер об`єкта нерухомості 558866851108);

- скасування права приватної власності ТОВ “Пальміра Капітал” на ділянку залізничної колії довжиною 6678 м в межах від Іллічівського морського рибного порту до передпаромного парку (Іллічівськ-Паромна) за адресою: Одеська область, м. Чорноморськ, с. Бурлача Балка, вул. Центральна, 1-Ж (реєстраційний номер об`єкта нерухомості 558866851108).

Ухвалою господарського суду Одеської області від 30.06.2020 р. позовну заяву ТОВ “Агротранссервісбуд” прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/1801/20, розгляд справи призначено за правилами загального позовного провадження.

Рішенням господарського суду Одеської області від 23.10.2020 р. у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю “Агротранссервісбуд” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Пальміра Капітал”, державного реєстратора Комунального підприємства Новоселівської сільської ради “Регіональне бюро державної реєстрації” Бондаря Олексія Миколайовича та Приватного акціонерного товариства “Антарктика”, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача – Товариство з обмеженою відповідальністю “Авто Сервіс Компанія” та Товариство з обмеженою відповідальністю “Ісагіс”, про визнання недійсним рішення у вигляді протоколу, визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора, скасування права приватної власності відмовлено.

Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 17.02.2021 р. вищевказане рішення господарського суду Одеської області від 23.10.2020 р. залишено без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Агротранссервісбуд” - без задоволення.

29.03.2021 р. ТОВ “Агротранссервісбуд” було подано до господарського суду Одеської області заяву (вх. № 2-400/21) про перегляд рішення господарського суду Одеської області від 23.10.2020 року по справі № 916/1801/20 за нововиявленими обставинами в порядку, передбаченому ст.ст. 320-325 Господарського процесуального кодексу України, в якій просить суд скасувати рішення господарського суду Одеської області від 23.10.2020 року у справі № 916/1801/20 та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ТОВ “Агротранссервісбуд” задовольнити в повному обсязі та визнати недійсним рішення у вигляді протоколу засідання Наглядової ради Приватного акціонерного товариства “Антарктика” (код ЄДРПОУ 22490698) від 01 червня 2017 року в частині прийняття рішення про відчуження майна товариства шляхом внесення додаткового внеску до статутного капіталу ТОВ “Пальміра Капітал”; визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора Комунального підприємства Новоселівської сільської ради “Регіонального бюро державної реєстрації” Бондар Олексія Миколайовича про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 35867634 від 26.06.2017 року, згідно з яким до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно 21.06.2017 року внесений запис про право власності: 21113004 про державну реєстрацію права власності ТОВ “Пальміра Капітал” (код ЄДРПОУ 40694969) на ділянку залізничної колії довжиною 6678 м в межах від Іллічівського морського рибного порту до передпаромного парку (Іллічівськ-Паромна) за адресою: Одеська область, м. Чорноморськ, с. Бурлача Балка, вул. Центральна, 1-Ж (реєстраційний номер об`єкта нерухомості 558866851108); скасувати право приватної власності ТОВ “Пальміра Капітал” (код ЄДРПОУ 40694969) на ділянку залізничної колії довжиною 6678 м в межах від Іллічівського морського рибного порту до передпаромного парку (Іллічівськ-Паромна) за адресою: Одеська область, м. Чорноморськ, с. Бурлача Балка, вул. Центральна, 1-Ж (реєстраційний номер об`єкта нерухомості 558866851108).

В обґрунтування поданої заяви заявник вказує, що в ході ознайомлення з матеріалами кримінальної справи № 1-3/11, які надійшли від Миколаївського апеляційного суду 25.02.2021 р., було встановлено, що ділянка залізничної колії довжиною 6678 м в межах Іллічівськото морського рибного порту до передпаромного парку (Іллічівськ-Паромна) є одноколійною ділянкою шляху протяжністю 6678 м, що свідчить про належність ПАТ “Антарктика”, а на даний час - ТОВ “Пальміра Капітал”, виключно колії № 1 без будь-яких розгалужень, в тому числі й колії № 7 та естакади. Таким чином, як зазначає заявник, даними матеріалами кримінального провадження може бути спростовано висновок господарського суду Одеської області, висловлений у рішенні від 23.10.2020 р. по справі № 916/1801/20 щодо належності ТОВ“Пальміра Капітал” естакади та залізничної колії, які входять до складу Спецавтоцентру за адресою: вул. Пивоварна, 11, смт. Таїрове, Овідіопольський район, Одеська область, що є підставами для зміни судового рішення. Тому, на думку заявника, факт того, що ПАТ “Антарктика” ніколи не належала естакада та залізнична колія № 7 за адресою: вул. Пивоварна, 11, смт. Таїрове, Овідіопольський район, Одеська область, а належала виключно ділянка залізничної колії протяжністю 6678 м в межах Іллічівського морського рибного порту до передпаромного парку (Іллічівськ-Паромна), без будь-яких розгалужень, є істотною для даної справи обставиною, що не була встановлена судом та не була і не могла бути відома ТОВ “Агротранссервісбуд” на час розгляду справи, адже знайти матеріали кримінальної справи № 1-3/11, які встановлюють вказаний факт, вдалось тільки на початку 2021 року.

При цьому, опираючись на правову позицію, висловлену Верховним Судом у постанові від 02.03.2021 р. по справі № 908/439/18, заявник зауважує, що необхідними ознаками існування нововиявлених обставин є одночасна наявність трьох умов. Як вказує заявник, по-перше, їх існування на час розгляду справи - факт приналежності АРК “Антарктика” виключно колії № 1 без будь-яких розгалужень став відомим саме із матеріалів кримінальної справи № 1-3/11 (кримінальне провадження № 051200700208), вирок по якій було ухвалено 07.07.2011 р., з огляду на що вбачається, що документи, які підтверджують факт приналежності ПАТ “Антарктика”, а в подальшому ТОВ “Пальміра Капітал” ділянки залізничної колії протяжністю 6678 м в межах Іллічівського морського рибного порту до передпаромного парку (Іллічівськ-Паромна), без будь-яких розгалужень знаходились саме в матеріалах зазначеної кримінальної справи, та існували на час розгляду справи № 916/1801/20. По-друге, як зазначає заявник, ці обставини не були та не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи, оскільки такі обставини були встановлені тільки після отримання ТОВ “Агротранссервісбуд” матеріалів кримінальної справи № 1-3/11 (кримінальне провадження № 051200700208) у 2021 року. По-третє, як зауважує заявник, істотність цих обставин для розгляду справи (тобто, коли врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте). З цього приводу заявник зазначає, що в разі, якщо суду була б відома та обставина, що ПАТ “Антарктика”, а на даний час ТОВ “Пальміра Капітал”, володіє виключно колією протяжністю 6678 м без будь-яких розгалужень, в тому числі без естакади та колії № 7, за адресою: вул. Пивоварна, 11, смт. Таїрове, Овідіопольський район, Одеська область, то дана обставина однозначно призвела б до ухвалення зовсім іншого рішення, зокрема, в частині встановлення наявності у ТОВ “Пальміра Капітал” права власності на спірне майно.

З огляду на викладене, заявник вважає, що встановлена ТОВ “Агротранссервісбуд” обставина щодо належності ПАТ “Антарктика” колії протяжністю 6678 м без будь-яких розгалужень підпадає під визначене законодавством поняття нововиявленої обставини та є підставою для перегляду рішення господарського суду Одеської області від 23.10.2020 р. у справі № 916/1801/20.

Водночас нововиявлену обставину ТОВ “Агротранссервісбуд” підтверджує наступними доказами, наявними у матеріалах кримінальної справи № 3/11 (кримінальне провадження № 051200700208). Так, за ствердженнями заявника, у томі № 6 справи № 1-3/11 (кримінальне провадження № 051200700208) наявні такі докази, які підтверджують нововиявлені обставини:

- протокол № 1 загальних зборів Акціонерного товариства закритого типу “Іллічівський морський рибний порт” від 09.02.1997 р. (а.с. 58) щодо створення зазначеного акціонерного товариства та акт приймання-передачі № 1 від 03.03.1997 р. (а.с. 60-66), за яким АРК “Антарктика” передає згідно засновницького договору АТЗТ “Іллічівський морський рибний порт” основні засоби, серед яких відсутня будь-яка естакада, та й сама залізнична колія, щодо якої наявний спір.

- договори на виконання робіт за № 23, 25, 27, 28 (а.с. 96-103), з яких вбачається, що ТОВ “Хім-Ойл-Транзит-Юкрейн” займалось будівництвом естакади та залізничних шляхів на території Іллічівського рибного порту у 1998 році, тобто естакада, яку було зведено на замовлення товариства та пізніше передано АРК “Антарктика” не має нічого спільного із майном, що на даний час належить ТОВ “Пальміра Капітал”, з огляду на що заявник вбачає підміну об`єктів нерухомості зі сторони відповідача, адже, ймовірно АРК “Антарктика” належала зовсім інша естакада з під`їзною колією, аніж та, що на даний час перебуває у власності ТОВ “Агротранссервісбуд”;

- дозвіл на виконання архітектурно-будівельних робіт (а.с. 104), з якого вбачається, що ЛТД “Хім-Ойл-Транзит-Юкрейн” надано дозвіл на будівництво (перенесення) діючої естакади з перевантаження газу, який, на думку заявника, також є свідченням того, що у власності ТОВ “Пальміра Капітал” на даний час знаходиться зовсім інша естакада, а приналежна позивачу залізнична колія та об`єкти Спецавтоцентру, за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, смт. Таїрове, вул. Пивоварна, 11 ніколи не перебували у власності АРК “Антарктика”;

- рішення виконавчого комітету Іллічівської міської ради № 87 від 25.02.1999 р. (a.c. 105), згідно якого ЛТД “Хім-Ойл-Транзит-Юкрейн” погоджено перенесення естакади, що, за ствердженнями заявника, свідчить про підміну об`єктів нерухомості;

- лист до керівника Іллічівського морського рибного порту щодо можливості будівництва другої черги естакади (a.c. 110), при цьому на a.c. 111 наявний дозвіл на виконання будівельних робіт - будівництво другої черги естакади в зоні причалу Іллічівського морського рибного порту № 16 від 22.09.1999 р., на а.с. 114-117 наявний акт Державної технічної комісії про прийняття в експлуатацію другої черги естакади від 07.09.1999 р., на а.с. 118 наявне рішення Виконавчого комітету Іллічівської міської ради № 493 від 22.09.1999 р. щодо надання дозволу на будівництво другої черги естакади в зоні причалу Іллічівського морського рибного порту, на а.с. 119 рішення Виконавчого комітету Іллічівської міської ради № 754 від 30.11.2000 р. щодо надання ТОВ “Хім-Ойл-Транзит-Юкрейн” свідоцтва про право власності, зокрема, на естакади № 1 та № 2, на а.с. 120 реєстраційне посвідчення щодо зазначених естакад, на а.с. 121 свідоцтво про право власності на зазначені естакади від 05.12.2000 року, на а.с. 128 рішення Виконавчого комітету Іллічівської міської ради № 391 від 26.06.2000 р. щодо затвердження акту технічної комісії від 31.03.1999 р. щодо готовності до експлуатації другої черги естакади. Всі зазначені документи, на думку заявника, свідчать, що естакади, які на даний час належать ТОВ “Пальміра Капітал” зводились ТОВ “Хім-Ойл-Транзит-Юкрейн” та розташовані на території Чорноморського морського рибного порту й серед них відсутня естакада, що розташована за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, смт. Таїрове, вул. Пивоварна, 11;

- лист ТОВ “Хім-Ойл-Транзит-Юкрейн” на адресу Іллічівського морського рибного порту (а.с. 131) щодо узгодження прокладання залізничних колій протяжністю 90 метрів через земельну ділянку АРК “Антарктика”, який за ствердженнями заявника свідчить, що до побудованих ТОВ “Хім-Ойл-Транзит-Юкрейн” естакад підводилась залізнична колія, яка нічого спільного із залізничною колією, що належить позивачу не має;

- рішення господарського суду міста Києва (а.с. 229-237), із якого вбачається, що жодної естакади, розташованої за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, смт. Таїрове, вул. Пивоварна, 11 у складі майна, що належить на даний час ТОВ “Пальміра Капітал” немає та що колія № 7, що на сьогодні є власністю ТОВ “Агротранссервісбуд”, в разі її входження у майно ТОВ “Пальміра Капітал” протяжність такої колії повинна становити саме 8574 м., а не 6678 м., про що на даний час стверджує відповідач-1;

- лист начальнику юридичної служби Одеської залізничної дороги від начальника ОХП “Одессапуть” № 2600 від 29.11.2000 р. (а.с. 251), де зазначено, що ділянка шляху протяжністю 6678 м. Іллічівськ-Паромна є однопутною ділянкою шляху;

- лист Державної адміністрації залізничного транспорту (а.с. 252), в якому зазначено про ділянку шляху протяжністю 8570 п.м.;

- лист Міністерства транспорту України до Одеської залізниці від 25.03.2002 р. (а.с. 253), з якого вбачається, що серед об`єктів, які виставлено на продаж, немає естакади, яка належить позивачу у справі;

- лист-звернення, адресований Одеській залізниці від 19.06.2001 р., (а.с. 263), де знову ж таки зазначено, що залізнична колія Іллічівськ-Паромна-Рибпорт має протяжність 8574 м;

- акти приймання-передачі виконаних робіт по угоді про організацію та проведення аукціону від 26.03.2002 р. (а.с. 264-365), в яких зазначено протяжність залізничної колії 8574 м.

Із наведеного, за ствердженнями заявника, вбачається, що колія № 7 була ймовірно включена в об`єкт, який належав ТОВ “Хім-Ойл-Транзит-Юкрейн” та перейшов товариству після проведення аукціону, однак, не включено в цей об`єкт естакаду, що на даний час належить позивачу, та об`єкт, який на даний час належить ТОВ “Пальміра Капітал” має протяжність не 8574 м, що свідчить, що розгалуження, зокрема й колія № 7, не відійшли до власності АРК “Антарктика” на підставі рішення суду, адже в такому разі, протяжність залізничної колії дорівнювала б саме 8574 м.

Щодо тому № 7 справи № 1-3/11 (кримінальне провадження № 051200700208) заявник зауважує, що на а.с. 7 міститься відзив Одеської залізниці на позов у справі № 17-4-19/7303, в якому зазначено, що загальна протяжність залізничного шляху, на який претендує АРК “Антарктика” насправді складає 5196 м, з огляду на що заявник робить висновок, що протяжність шляху, яка на даний час належить ТОВ “Пальміра Капітал” жодним чином не може включати в себе колію № 7, адже в такому разі протяжність шляху була б зовсім інша;

- протест Прокуратури Одеської області у справі № 17-5-20/7787 (а.с. 13-14), згідно якого визнано право власності на спірну залізничну колію за АРК “Антарктика”;

- лист Іллічівського міського голови на адресу голови Одеської обласної державної адміністрації від 03.04.2001 р. (а.с. 22), в якому зазначено, що судом, задовольнивши вимоги АРК “Антарктика” щодо визнання права власності на залізничну колію протяжністю 6678 м. в межах Іллічівського морського рибного порту до передпаромного парку (Іллічівськ-Поромна) з усіма розгалуженнями, не враховано рішення Вищого арбітражного суду України по справі № 51/7 від 09.10.1997 р., а також вказано, що АРК “Антарктика” не платить і ніколи не сплачувала земельний податок за земельну ділянку, на якій знаходиться вищевказана колія;

- лист Фонду державного майна України від 03.08.2001 р. (а.с. 30), в якому зазначено, що встановити перелік об`єктів, які відійшли за договором АРК “Антарктика” з Фондом державного майна України є неможливим, адже додаток № 1 до договору купівлі-продажу орендного підприємства “Антарктика” від 1994 р. відсутній. Так, заявник зазначає, що саме в цьому додатку нібито була наявна інвентаризація, однак, як виявилось, такого додатку не існує взагалі, що наводить на думку, що жодної інвентаризації проведено не було та точний перелік майна, який відійшов АРК “Антарктика” також був не визначений, а отже й колія № 7 не перейшла у власність відповідача-1;

- лист Спеціальної комісії з питань приватизації, адресований Фонду державного майна України від 02.10.2001 р. (а.с. 38), в якому також зазначається про відсутність додатку № 1, який передбачений законодавством та про необхідність проведення службового розслідування;

- апеляційна скарга Одеської залізниці від 20.09.2001 р. на рішення у справі № 17-5-20/7787 та доповнення до апеляційної скарги від 19.11.2001 р. (а.с. 43-47), в якій також висловлено позицію щодо відсутності підстав набуття АРК “Антарктика” права власності на залізничну колію взагалі, та підтвердження тому, що склад об`єктів і розгалужень колії не визначено;

- угода про організацію та проведення аукціону від 26.03.2002 р. (а.с. 54-56), згідно якої передбачено проведення аукціону щодо майна - ділянки залізничної колії Іллічівськ-Паромна довжиною 8574 м, 1974 р. побудови, яка складається з верхньої будови залізничних колій №№ 1, 3, 4, 6, 7, 10, інв. № 11007, загальною довжиною 8574 м, стрілочні переводи № 10 (22), № 13 (2), № 17 (25), № 15 (23), № 12, № 8, № 6, № 2, інв. № 12026, земельного полотна інв. № 11007, загальною довжиною 8574 м., вбудованих залізобетонних труб інв. № 11007, двох переїздів: III категорії та II категорії, іна. № 14066. Із зазначеного опису майна, за ствердженнями заявника, вбачається, що, по-перше, жодної естакади у складі даного майна немає, а як зазначає сам відповідач-1 за вказаним договором на аукціон було виставлено саме майно АРК “Антарктика”, що в подальшому підтверджено судовим рішенням, та по-друге, ділянка залізничної колії Іллічівськ-Поромна має довжину 8574 м, яка складається з верхньої будови залізничних колій №№ 1, 3, 4, 6, 7, 10, таким чином, оскільки належна на даний час відповідачу-1 залізнична колія має довжину 6678 м, то є очевидним, що колія № 7 не входить до власності АРК “Антарктика”;

- акт прийомки-передачі від 01.07.2002 р. (а.с. 62), за яким згідно результатів аукціону залізничну колію протяжністю 8574 м передано переможцю аукціону - ТОВ “Хім-Ойл-Транзит-Юкрейн”;

- договір № 07-01/Ж від 19.07.2002 р. (а.с. 64-67), за яким узгоджено використання залізничної колії протяжністю 8574 м між ТОВ “Хім-Ойл-Транзит-Юкрейн” та АЗТ “Іллічівський морський рибний порт”, в якому також наявна протяжність залізничної колії, яка відмінна від тієї, що на даний час належить ТОВ “Пальміра Капітал”;

- касаційна скарга Одеської залізниці від 29.09.2003 р. на постанову Одеського апеляційного суду від 04.09.2003 р. по справі № 17-5-30-20/7787 (а.с. 118-120), за якою визнано право власності АРК “Антарктика” на залізничну колію протяжністю 6678 м в межах Іллічівського морського рибного порту до передпаромного парку (Іллічівськ-Поромна), зі змісту якої вбачається, що залізнична колія протяжністю 6678 м не має жодних індивідуальних характеристик, що підтверджує позицію позивача про самовільне включення колії № 7 до складу майна, що належить АРК “Антарктика”.

Стосовно тому № 8 справи № 1-3/11 (кримінальне провадження № 051200700208) заявник вказує, що на а.с. 18-20 наявний договір купівлі-продажу цілісного майна від 10.05.2002 р., згідно якого Одеська залізниця зобов`язується передати ТОВ “Хім-Ойл-Транзит-Юкрейн” державне майно, а саме - верхня будова колій №№ 1, 3, 4, 6, 7, 10, загальною довжиною 8574 м., таким чином залізнична колія, право власності на яку визнано за АРК “Антарктика”, не є колією протяжністю 8574 м, а отже й не може включати будь-які розгалуження, зокрема, й колію № 7;

- висновок науково-правової експертизи № 126/153 від 31.07.2001 р. (а.с.37-43), в якому зазначено відповіді на поставлені питання, з огляду на яку заявник доходить висновку, що жодного підтвердження того, що залізнична колія № 7 належить відповідачу-1 у справі немає, більше того в експертизі зазначено, що переліку майна у договорі купівлі-продажу від 28.05.1994 р. не наведено, що свідчить про те, що під час реєстрації права власності АРК “Антарктика” самовільно включила у належне їй майно колію № 7, яка належить позивачу у справі;

- наказ Міністерства транспорту України № 151 від 06.03.2002 р. (а.с. 46), за яким дозволено продаж основних засобів 1974 року побудови, які перебувають на балансі Одеської залізниці, а саме: верхня будова залізничних колій №№ 1, 3, 4, 6, 7, 10 загальною довжиною 8574 м;

- листи Міністерства транспорту України, адресовані Господарському суду м. Києва у справі № 3/554 (а.с. 112, 123), в яких представник міністерства зазначає, що колія має індивідуальні ознаки, а саме: довжину, вартість, найменування, дату вводу в експлуатацію тощо, однак колія довжиною 8574 м не є колією довжиною 6678 м., що, за ствердженнями заявника, свідчить про неможливість їх ототожнення. При цьому заявник звертає увагу на те, що, реєструючи право власності на залізничну колію згідно постанови Одеського апеляційного господарського суду від 04.09.2003 р. справі № 17-5-30-20/7787, АРК “Антарктика” фактично ототожнила дві зазначені колії та зареєструвала право власності й на колію № 7, яка по суті не входить у колію довжиною 6678 м, право власності на яку й було визнано згідно вказаного судового рішення;

- наказ Одеської залізниці № 273/н від 18.05.2001 р. (а.с. 137), за яким ділянку залізничної колії від стрілочного переводу № 4 Сортувального парку станції Іллічівськ-Паромна довжиною 7250 м, колії Районного парку загальною довжиною 1320 м., у т.ч. колію № 2, колію № 3, колію № 4, колію № 5, колію № 6, колію № 7, колію № 10 вирішено перевести до категорії під`їзних колій. З огляду на викладене, на думку заявника, знову ж вбачається протяжність всієї колії з розгалуженнями, в тому числі і колією № 7 становить довжиною у 7250 м та ніяк не дорівнює довжині колії, що на даний час належить ТОВ “Пальміра Капітал”;

- лист Фонду державного майна України від 29.10.2001 р. та доданий до нього перелік інвентарних об`єктів Одеської залізниці (ас.с. 189-190), які можуть бути відчужені з дозволу Міністерства транспорту України. Так, за ствердженнями заявника, у даному переліку не зазначено про будь-яку естакаду взагалі, окрім того наявна протяжність колій, зокрема, колія № 7 протяжністю 0,165 км, що свідчить, що в сумі із основною колією та іншими її розгалуженнями аж ніяк довжина колії не може становити 6678 м, що підтверджує факт не входження колії № 7 у протяжність залізничної ділянки, яка належала відповідачу-1.

Щодо тому № 20 справи № 1-3/11 (кримінальне провадження № 051200700208) заявник зауважує, що в ньому наявні протоколи допиту, зокрема, підсудного ОСОБА_1 , який являвся керівником ТОВ “Хім-Ойл-Транзит-Юкрейн” (а.с. 35-46); свідка ОСОБА_2 , який працював на посаді інженера в ТОВ “Хім-Ойл-Транзит-Юкрейн” (а.с. 59-63); свідка ОСОБА_3 , який працював в АРК “Антарктика” (а.с. 65-68); свідка ОСОБА_4 , який працював керівником Іллічівського морського рибного порту (а.с. 68-75); свідка ОСОБА_5 , який працював комерційним директором в АК “Антарктика” (а.с. 75-80); свідка ОСОБА_6 , яка працювала бухгалтером ТОВ “Хім-Ойл-Транзит-Юкрейн” (а.с. 80-85), із якого також можливо встановити, які об`єкти належали АРК “Антарктика”. Також, як вказує заявник, на а.с. 226-255 тому № 20 знаходиться вирок Апеляційного суду Миколаївської області від 07.07.2011 р., яким підтверджено всі покази свідків, зазначені в протоколах допиту, що, на думку заявника, свідчить про його можливість посилатися на них у доведенні своєї позиції у справі. Окрім того на а.с. 268-283 тому № 20 наявна касаційна скарга на вказаний вирок суду, яка також містить інформацію про протяжність залізничної колії, її характеристики та процес придбання.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 325 Господарського процесуального кодексу України заява про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами розглядається судом у судовому засіданні протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження за нововиявленими або виключними обставинами. Справа розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом для провадження у суді тієї інстанції, яка здійснює перегляд. У суді першої інстанції справа розглядається у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 05.04.2021 р. у справі № 916/1801/20 вказану заяву ТОВ “Агротранссервісбуд” (вх. № 2-400 від 29.03.2021 р.) про перегляд рішення господарського суду Одеської області від 23.10.2020 р. за нововиявленими обставинами залишено без руху, оскільки в порушення п. 9 ч. 3 ст. 162 Господарського процесуального кодексу України заявником не подано до суду попереднього (орієнтовного) розрахунку сум судових витрат, які він поніс і які очікує понести в зв`язку із розглядом заяви, а також заявником до заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами не надано документів про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

09.04.2021 р. до господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю “Агротранссервісбуд” надійшла заява про усунення недоліків заяви про перегляд рішення господарського суду Одеської області від 23.10.2020 р. у справі № 916/1801/20 за нововиявленими обставинами (вх. № 9954/21), до якої заявником додано попередній (орієнтовний) розрахунок сум судових витрат, які він поніс і які очікує понести в зв`язку із розглядом заяви, а також докази сплати судового збору у встановлених порядку і розмірі.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 13.04.2021 р. прийнято заяву Товариства з обмеженою відповідальністю “Агротранссервісбуд” (вх. № 2-400 від 29.03.2021 р.) про перегляд рішення господарського суду Одеської області від 23.10.2020 р. за нововиявленими обставинами до розгляду; відкрито провадження за нововиявленими обставинами у справі № 916/1801/20 та призначено судове засідання для розгляду заяви на 05 травня 2021 р.

Між тим, 23.04.2021 р. на електронну адресу господарського суду надійшов запит Верховного Суду на справу № 916/1801/20 разом із копією ухвали Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.04.2021 р. у справі № 916/1801/21, згідно якої відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю “Агротранссервісбуд” на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 17.02.2021 р. та рішення Господарського суду Одеської області від 23.10.2020 р. у справі № 916/1801/20; призначено касаційну скаргу до розгляду на 08 червня 2021 року; за клопотанням Товариства з обмеженою відповідальністю “Агротранссервісбуд” зупинено дію постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 17.02.2021 р. та рішення Господарського суду Одеської області від 23.10.2020 р. у справі № 916/1801/20 до закінчення їх перегляду в касаційному порядку; витребувано матеріали справи № 916/1801/20 Господарського суду Одеської області/Південно-західного апеляційного господарського суду.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 26.04.2021 р. зупинено провадження у справі № 916/1801/20 за нововиявленими обставинами до перегляду постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 17.02.2021 р. та рішення господарського суду Одеської області від 23.10.2020 р. у вказаній справі в порядку касаційного провадження.

26.04.2021 р. від ТОВ “Пальміра Капітал” до господарського суду надійшли заперечення за заяву ТОВ “Агротранссервісбуд” про перегляд рішення господарського суду Одеської області від 23.10.2020 року по справі № 916/1801/20 за нововиявленими обставинами. Так, товариство зазначає, що як вбачається із заяви про перегляд за нововиявленими обставинами рішення господарського суду Одеської області від 23.10.2020 р., то такими обставинами заявник вважає те, що ділянка залізничної колії довжиною 6678 в межах від Іллічівського морського рибного порту до передпаромного парку (Іллічівськ-Паромна) є одноколійною. Проте, за ствердженнями товариства, ця обставина була відома і раніше під час розгляду справи, зокрема ця ділянка колії, як одноколійна, відображена в технічних паспортах, які досліджувалися судом. Більш того, як наголошує товариство, саме цією обставиною, що АРК “Антарктика” належить виключно колія довжиною 6678 м без інших приналежних до неї колій, обґрунтовувалася позовна заява ТОВ “Агротранссервісбуд”, але це не знайшло підтвердження під час розгляду справи. При цьому відповідач зазначає, що ця обставина жодним чином не впливає на висновки суду, а висновок заявника про те, що це свідчить про належність ПАТ “Антарктика” та ТОВ “Пальміра Капітал” виключно колії № 1 без колій розгалужень є хибним та спростовується наявними та дослідженими у справі доказами. За ствердженнями відповідача, такий висновок спростовується і наданими заявником новими доказами, зокрема, вироком у кримінальній справі № 1-3/2011, так саме, як і в рішенні у справі № 3-554, в черговий раз встановлено, що залізнична ділянка довжиною 6678 м в межах від Іллічівського морського рибного порту до передпаромного парку (Іллічівськ - Паромна), на яке визнано право власності АРК “Антарктика” у справі № 17-5-30-20/7787 та залізнична дільниця довжиною 8574 м, до складу якої входить і колія № 7, є одним і тим саме майном. Більш того, як вказує відповідач, ту обставину, що колія № 7 не входить до складу ділянки довжиною 6678 м в межах від Іллічівського морського рибного порту до передпаромного парку (Іллічівськ - Паромна) та не є її приналежністю, заявник обґрунтовував та намагався довести і раніше під час розгляду справи, а суд досліджував ці обставини та надавав їм оцінку. Таким чином відповідач вважає, що обставина, яка зазначена заявником як нововиявлена, була відома і раніше під час розгляду справи та ухвалення рішення, фактично заявник вимагає переоцінки раніше оцінених судом доказів за допомогою документів, отриманих ним з Миколаївського апеляційного суду. При цьому, як вказує відповідач, обґрунтування заявника полягають у спробі видати бажане за дійсне, зокрема у твердженні в заяві про факт нібито встановлення на підставі цих документів приналежності ПАТ “Антарктика” та ТОВ “Пальміра Капітал” виключно колії № 1 без колій розгалужень, про який заявнику нібито стало відомо з матеріалів кримінальної справи, які до речі таких відомостей не містять, а навпаки, спростовують їх. Разом з тим, на думку відповідача, заявник безпідставно стверджує, що врахування цих обставин мало б наслідком ухвалення іншого судового рішення на його користь, адже такі обставини, які заявник безпідставно вважає для себе доведеними, не спростовують та не впливають на висновки суду про відсутність визначених законом підстав для набуття заявником права власності на спірні споруди, а відтак і відсутність підстав для звернення з позовом і його задоволення.

Крім того відповідач зауважує, що на підставі доданих до заяви копій документів, ТОВ “Агротранссервісбуд” обґрунтовує їх доказове значення та робить при цьому хибні висновки, зокрема заявник акцентує увагу та намагається обґрунтувати наступним. Що залізнична ділянка довжиною 6678 м в межах від Іллічівського морського рибного порту до передпаромного парку (Іллічівськ - Паромна) є однокалійною, однак, як стверджує відповідач, ця обставина була відома і раніше, зокрема з креслень технічних паспортів і не заперечувалася сторонами, оскільки ця головна з`єднувальна колія (під`їзна) призначена для здійснення руху в обох напрямках, вона визначається як однопутна/одноколійна. Саме тому, за ствердженнями відповідача, для здійснення залізничних операцій вона, як головна річ, має приналежні колії, які призначені для обслуговування головної, такі ділянки будуються там, де потрібна залізниця, але інтенсивність руху не дуже велика, зокрема під`їзні колії до підприємств. Разом з тим відповідач вказує, що одноколійність головної з`єднувальної колії не виключає наявності допоміжних колій, призначених для її обслуговування - колійного розвитку (розгалужень) та саме такою однією з приналежних колій і є спірна колія № 7, що доводиться, зокрема, обставинами продажу колій Одеською залізницею та наступним поверненням їх АРК “Антарктика” на виконання рішення у справі №3-554, з якої вбачається, що загальна довжина головної колії разом з приналежними коліями на той час складала 8574 м. Також відповідач вважає за необхідне підкреслити, що спірна колія, яка не з`єднується із коліями загального користування, не примикає до території інших підприємств та не має ознак/статусу під`їзної, не може використовуватися самостійно (відокремлено) від головної з`єднувальної/під`їзної колії і призначена виключно для її обслуговування. Всі ці обставини, як зазначає відповідач, раніше вже досліджувалися судом.

При цьому відповідач додає, що посилання на протокол № 1, акт приймання-передачі т. 6 арк. 58, 60-66 не стосується предмету доказування взагалі, так само не стосуються предмету доказування договори за № 23, 25, 27, 28 т. 6 арк. 96-103, та інші документи арк. 104, 105, 110, 114-117, 118, 119, 120, 121, 128, оскільки вони стосувалися зовсім інших споруд (зокрема естакада з перевантаження зрідженого газу) та на іншій території, ніж розташована спірна естакада та залізнична колія, що вбачається з їх змісту. Наразі відповідач зауважує, що естакада, яка зазначається в наведених документах, будувалася на території порту в тилу причалу №1 та призначена для перевантаження зрідженого газу, на відміну від спірної естакади, яка розташована за межами порту та має зовсім інші технічні характеристики та призначення (перевантаження автомобілів, розформування контейнерів), з огляду на що відсутні будь-які підстави ототожнювати ці різні за конструкцією, призначенням та місцем розташування споруди. Зроблений ТОВ “Агротранссервісбуд” за таких обставин висновок про нібито підміну об`єктів, на думку відповідача, є безпідставним та хибним.

Також відповідач додає, що ТОВ “Агротранссервісбуд”, посилаючись, зокрема, на документи в т. 6 арк. 229-237, 251, 252, 263, 264-365, на яких містяться листи і таке інше, які складалися станом на 2001 – 2002 р. та які містять певні помилки щодо визначення довжини та складу майна, яке незаконно відчужувалося та щодо якого в наступному вирішений майновий спір у справі №3-554, та на виконання судового рішення в 2005 році майно повернуто АРК “Антарктика” за наявним в справі актом приймання-передачі. В тому числі, як зазначає відповідач, повернуто і спірну залізничну колію разом із приналежною до неї естакадою, відокремлення та самостійне використання якої окремо від колії неможливе, при цьому ТОВ “Агротранссервісбуд” ігнорує ті обставини, що за час, який минув з 2001 року під час експлуатації відбувалася зміна загальної довжини колій, зміна стрілок, і т.і, а також, що судовими рішеннями у справі № 3-554, вироком у справі №1-3/2011 встановлено, що залізнична ділянка довжиною 6678 м в межах від Іллічівського морського рибного порту до передпаромного парку (Іллічівськ - Паромна), на яке визнано право власності АРК “Антарктика” у справі № 17-5-30-20/7787 та залізнична дільниця довжиною 8574 м є одним і тим саме майном, продовжує стверджувати, що це різне майно.

Так, відповідач наголошує, що надані заявником копії документів з кримінальної справи не є матеріально-правовими фактами, не є істотними для розгляду справи, а відомості, які вони містять, не можуть вважатися нововиявленими обставинами та, відповідно, бути підставою для перегляду прийнятого у справі судового рішення, при цьому зазначені документи також не доводять нових обставин, які б не досліджувалися судом під час розгляду справи та мали б істотне значення для її розгляду. Крім того відповідач вказує, що надані заявником копії документів не спростовують висновків суду щодо відсутності визначених законом підстав для набуття права власності ЗАТ “ЗАЗ”, ТОВ “Авто Сервіс Компанія”, ТОВ “Ісагіс”, ТОВ “Агротранссервісбуд” на естакаду, залізничну колію або під`їзну дорогу, також вказані документи не спростовують висновків суду щодо набуття права власності АРК “Антарктика” та ТОВ “Пальміра Капітал” на спірні споруди, а навпаки в черговий раз спростовують доводи та обґрунтування ТОВ “Агротранссервісбуд”.

Наразі відповідач звертає увагу, що ці ж саме документи були надані ТОВ “Агротранссервісбуд” у справі № 916/1613/20 та № 916/2893/20, в яких ТОВ “Агротранссервісбуд” протягом вже майже року наводить та намагається довести ті ж самі обставини, більш того у справі № 916/1613/20 зазначені в заяві ТОВ “Агротранссервісбуд” обставини також не знайшли підтвердження, а судовим рішенням скасовані рішення державного реєстратора щодо реєстрації права власності ТОВ “Агротранссервісбуд” та визнано недійсним правочин з передачі майна до статутного капіталу ТОВ “Агротранссервісбуд” стосовно естакади та залізничної колії.

Також відповідач додає, що в обґрунтування поважності строків для звернення ТОВ “Агротранссервісбуд” із поданою заявою зазначає, ним протягом усього часу здійснювалися пошуки матеріалів кримінального провадження № 058200200043, в результаті яких тільки в січні 2021 року було встановлено, що матеріали знаходяться в Миколаївському апеляційному суді під номером справи 1-3/11 і тільки 22 січня 2021 р. адвокатом Курілко І.В. направлено до Миколаївського апеляційного суду заяву про ознайомлення з матеріалами справи. Однак, як стверджує відповідач, така інформація не відповідає дійсності, оскільки у справі № 916/1801/20 ТОВ “Агротранссервісбуд” надавався лист Миколаївського апеляційного суду від 25.09.2020 р. № 20821/2020 на запит адвоката ТОВ “Агротранссервісбуд”, із змісту якого вбачається, що ще у вересні 2020 р. ТОВ “Агротранссервісбуд” стало відомо, що копії документів кримінального провадження № 058200200043 перебувають у кримінальній справі № 1-3/11 Апеляційного суду миколаївської області, а відтак жодних обставин, які з об`єктивних причин перешкоджали ТОВ “Агротранссервісбуд” або його представникам звернутися до Апеляційного суду Миколаївської області за отриманням копій документів з вересня 2020 р. по січень 2021 р. не існувало.

Разом з тим, як вказує відповідач, не зважаючи на те, що надані заявником копії документів не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами, але з огляду на те, що заявник надає їм невірну оцінку та інтерпретує зазначені документі намагаючись видати бажане за дійсне, відповідач вважає за доцільне надати наступну стислу оцінку наданих заявником копій документів.

Так, відповідач наводить перелік та стислий опис інформації наданих заявником копій документів з кримінальної справи № 1-3/11 та зазначає: том 6 листи 1-57 не надані; листи 58, 59, 60-66 не містять інформації щодо спірного майна та не мають відношення до предмета доказування; листи 96-120 містять інформацію виключно щодо будівництва об`єктів на території Іллічівського морського рибного порту в тилу причалу № 1 за адресою вул. Центральна 1-Д, які не мають жодного відношення до спірного майна, розташованого за іншою адресою та за межами Іллічівського морського рибного порту та не мають відношення до предмету доказування, проте на підставі того, що на території порту будувалися певні споруди, на думку відповідача, заявник безпідставно робить хибний висновок про підміну об`єктів. Також відповідач зазначає, що листи 121- 127, 129, 130, 134-228 не надані; рішення суду по справі № 3-554, яким встановлені обставини набуття права власності АРК “Антарктика” на спірне майно лист 229-237, раніше вже надавалося до суду; листи 238-250 не надані; копії документів на листах 251, 252, 253, 264 містять інформацію про те, що станом на 2000 рік (до того, як за наслідками остаточного вирішення спору АРК “Антарктика” в 2004 році захистила своє право власності) залізничні колії безпідставно перебували на балансі Одеської залізниці, а майно - “Ділянка залізничної колії довжиною в межах від Іллічівського морського рибного порту до передпоромного парку (Іллічівськ-Паромна)” загальною довжиною 8570 м в цілому складається з одноколійної головної колії (довжиною 6678 м згідно інвентарної картки Одеської залізниці) та приналежних колій, в тому числі спірної колії № 7, та не спростовує обставин, встановлених судом; лист 254 не наданий; лист 255, 256, 264 містить інформацію про продаж майна на аукціоні, за результатами якого був укладений договір купівлі-продажу, який був визнаний недійсним, а майно, включаючи спірну залізничну колію та приналежну до неї естакаду, було повернуто у власність АРК “Антарктика” на виконання рішення суду у справі № 3-554, та не має доказового значення; листи 266-275 не надані; листи 276-282 містять реєстраційне посвідчення АРК “Антарктика” та рішення по справі №17-5-30-20/7787, якими визнано право власності АРК “Антарктика” на залізничну дільницю, та які раніше вже надавалися до суду. При цьому відповідач наголошує, що з направлених Апеляційним Миколаївським судом 282 аркуші справи отримано від ТОВ “Агротранссервісбуд” тільки 56.

Щодо тому 7 відповідач вказує наступне: листи 1 - 6 не надані; лист 7 містить інформацію щодо позиції начальника Одеської залізниці станом на 2000 р. у справі №17-5-30-20/7787, яка не знайшла підтвердження в суді, що підтверджується рішеннями у справі та не може вважатися доказом; лист 8 дублює лист 251 т. 7; лист 9 інвентарна картка Одеської залізниці на головний путь станом ймовірно на 2000 р., тобто до вирішення спору у справах № 17-5-30-20/7787 та № 3-554 та не стосується предмету доказування у справі, що розглядається; листи 10-12 не надані; лист 13-14, 20-22 містять листи та процесуальні документі по справі № 17-5-30-20/7787 з позицією, яка не знайшла підтвердження в суді, що підтверджується рішеннями у справі; листи 15-19 не надані; лист 28 містить звернення про надання дозволу на продаж ділянки залізниці Іллічівсь-Паромна-Рибпорт загальною довжиною 8575 м, дозвіл на продаж якої в подальшому був визнаний незаконним, оскільки це майно належить на праві власності АРК “Антарктика” і залізниця не мала права їм розпоряджатися (рішення у справі №3-554); лист 29 не наданий; лист 30, 38 містить інформацію про відсутність станом на 2001 р. у ФДМ матеріалів інвентаризації та додатку № 1 до договору купівлі продажу ОП “Антарктика” в 1994 р., які пізніше знайшлися та були досліджені у 2003 році судом у справі № 17-5-30-20/7787, про що зазначено в рішенні суду; листи 31-37, 39-42 не надані; листи 43-47 містять апеляційну скаргу та доповнення до неї з доводами Одеської залізниці у справі № 17-5-30-20/7787, які були відхилені остаточним рішенням суду; листи 48-51 не надані; лист 52 містить скасовану та не чинну постанову суду, якою в 2001 р. скасовано попереднє рішення у справі №17-5-30-20/7787; листи 53-56, 62 стосуються обставин продажу залізничної дільниці, які досліджені та встановлені судовим рішенням у справі № 3-554, яким договір визнаний недійсним та не можуть вважатися доказами у цієї справі, з огляду на встановлення таких обставин в раніше вирішеній справі; листи 57-61, 63 не надані; лист 64-67 містять неукладений договір щодо використання залізниці від Іллічівського морського рибного порту до передпаромного парку (Іллічівськ - Паромна) загальною довжиною 8574 м, додатком до якого значиться схема розташування залізничних шляхів, які входять до складу залізниці, проте наступні листи 68 - 117 мабуть із схемою, заявником не надані, документ доказового значення не має; листи 118-120, 129 - 133 містять касаційну скаргу по справі № 17-5-30-20/7787 та постанову вищого господарського суду, якою касаційна скарга залишена без задоволення, а постанова апеляційного суду, якою визнано право власності АРК “Антарктика” залишена без змін, що доводить обставини, на які посилалися ТОВ “Пальміра Капітал” та ПрАТ “Антарктика”; листи 121 - 128 не надавалися. Так, відповідач зауважує, що із направлених Апеляційним Миколаївським судом 222 аркушів справи отримано від ТОВ “Агротранссервісбуд” тільки 36.

Стосовно тому 8 відповідач зауважує, що листи 1-16 не надані; лист 17-20 містить акт приймання-передачі та договір купівлі-продажу залізниці, які визнані недійсним рішенням суду у справі № 3-554 та не можуть вважатися доказами у справі, що розглядається; листи 21-27 містять копії договору та протоколу розбіжностей, які не стосуються предмету доказування та не мають доказового значення; листи 28-30 містять документи щодо продажу майна за визнаним недійсним договором у справі №3-554 та не можуть вважатися доказами у справі, що розглядається, оскільки обставини продажу вже встановлені рішенням суду, яке набрало чинності та виконано особами, яких воно стосувалося; листи 31-36 не надані; листи 37-43 містять висновки науково-правової експертизи, яка була спростована та відхилена у справі №17-5-30-20/7787 та не можуть вважатися доказом; листи 44-45 не надані; лист 46 містить дозвіл на продаж майна, який визнаний незаконним у справі №3-554 та не може вважатися доказом; листи 47-111 не надані; листи 112, 123 містять позицію представника Мінтрансу у справі №3-554, яка не знайшла підтвердження та не може вважатися доказом; листи 113-122, 124-136 не надані; лист 137 містить наказ в.о. начальника залізниці щодо зміни категорії колії, який містить невірні розміри та якими він не мав права розпоряджатися, як встановлено рішенням суду у справі №3-554; листи 138-160 не надані; листи 161-163 містять апеляційну скаргу Одеської залізниці, яка не була задоволена та не може вважатися доказом; листи 164-188 не надані; листи 189-191 містять документи щодо незаконного продажу належного АРК “Антарктика” майна за договором, який визнаний недійсним у справі №3-554, в якій встановлені всі обставини продажу. При цьому відповідач вказує, що із направлених Апеляційним Миколаївським судом 282 аркушів справи отримано від ТОВ “Агротранссервісбуд” тільки 33.

Щодо тому 20 відповідач зазначає, що листи 1-26, 28, 30-34, 47-57 не надані; листи 27, 29, 35-46, 58-87 містять протокол судового засідання у кримінальній справі №1-3/2011 та не мають доказового значення; листи 226-255 містять вирок у кримінальній справі №1-3/2011, зокрема на листі 238 якого, суд в черговий раз встановив, що об`єкт нерухомості - ділянка залізничної колії довжиною 6678 м в межах від Іллічівського морського рибного порту до передпаромного парку (Іллічівськ - Паромна), на яке визнано право власності АРК “Антарктика” у справі № 17-5-30-20/7787 та залізниця довжиною 8574 м, до складу якої входить спірна колія № 7, яку за договором, визнаним недійсним у справі № 3-554, придбав ТОВ “Хім-Ойл-Транзит-Юкрейн”, є одним і тим же майном; листи 256-267 не надані; листи 268-283 містять апеляційну скаргу адвоката, засудженого у справі кримінальній справі № 1-3/2011, яка містить посилання на обставини, спростовані судовими рішеннями, та не може вважатися доказом. Між тим відповідач зауважує, що із направлених Апеляційним Миколаївським судом 423 аркушів справи отримано від ТОВ “Агротранссервісбуд” тільки 81.

Наразі відповідач наголошує, що як вбачається із доданої до заяви копії супровідного листа Миколаївського апеляційного суду кількість направлених за ним аркушів значно перевищує кількість наданих до суду та іншим учасникам справи. Таким чином, як стверджує відповідач, заявником надано копії отриманих ним матеріалів кримінальної справи вибірково та не в повному обсязі, мабуть тому, що на інших аркушах наявна інформація, яка ще більше не узгоджується із твердженнями заявника.

Також 30.04.2021 р. від ПрАТ “Антарктика” до господарського суду надійшли заперечення за заяву ТОВ “Агротранссервісбуд” про перегляд рішення господарського суду Одеської області від 23.10.2020 року по справі № 916/1801/20 за нововиявленими обставинами, в яких відповідач зазначає, що нововиявленою обставиною заявник вважає факт приналежності АРК “Антарктика” виключно ділянки залізничної колії протяжністю 6678 м в межах Іллічівського морського рибного порту до передпаромного парку (Іллічівськ-Паромна) без будь-яких розгалужень, а саме без естакади та залізничної колії № 7 за адресою: вул. Пивоварна, 11, смт. Таїрове, Овідіопольський район, Одеська область. При цьому відповідач зауважує, що в обґрунтування існування обставин на час розгляду справи заявник зазначає про те, що факт приналежності АРК “Антарктика” виключно колії № 1 без будь-яких розгалужень став відомим саме з матеріалів кримінальної справи № 1-3/11 (кримінальне провадження № 051200700208), вирок по якій було ухвалено 07.07.2011 р., що підтверджується копією вироку. Проте, як стверджує відповідач, у вироку апеляційного суду Миколаївської області від 07.07.2011 р. в кримінальній справі № 1-3/11 щодо колії судом встановлено наступне. Так, на аркуші 2 вироку (мовою оригіналу): “Решением Арбитражного суда Одесской области от 15.12.2000 признано право собственности за АРК “Антарктика” на железнодорожную ветку длиной 6678 м в пределах Ильичевского морского рыбного порта до предпаромного парка со всеми разветвлениями”; на аркуші 3 вироку: “ООО “Хим-Ойл-Транзит-Юкрейн”...на основании незаконного договора купли-продажи от 10.05.2002 и акта приемки-передачи от 01.07.2002 с Одесской железной дорогой, завладело железнодорожной веткой общей длиной 8574 м в “Ильчевском морском рыбном порту”, ранее бесспорно принадлежащей на праве собственности АРК “Антарктика”.”; на аркуші 5 вироку: “Это был подъездной путь к терминалу “Ай-Газ Украина” и Ильичевскому морскому рыбному порту от станции Ильичевск-Паромная длиной 8,5 км.”; на аркуші 11 вироку: “решением арбитражного суда Одесской области от 15.12.2000 за АРК “Антарктика” признано право собственности на железнодорожную ветку от Ильичевского морского рыбного порта до предпаромного парка со всеми разветвлениями”; на аркуші 13 вироку: “утверждения подсудимого Левинчука С.В. о том, что участок железной дороги длиной 6678 м в пределах от Ильичевского морского рибного порта до предпаромного парка Ильичевск-Паромная, на который претендовала АРК “Антарктика” не имеет ничего общего с тем железнодорожным участком длиной 8574 м., который приобретен ООО “Хим-Ойл-Транзит-Юкрейн”, являются несостоятельными, поскольку опровергаются упомянутыми постановлениями судебных инстанций, в соответствии с которыми признаны недействительными договор купли-продажи от 10.05.2002 года, акт приема-передачи от 01.07.2002 года между Одесской железной дорогой и ООО “Хим-Ойл-Транзит-Юкрейн” и ДП “Хим-Ойл-Транзит-Юкрейн” обязано передать АРК “Антарктика” участок железнодорожного пути длиной 6678 метров в пределах от Ильичевского морского рыбного порта до предпаромного парка (Ильичевск-Паромная), а также справкой начальника ст. Ильическ-Паромная Одесской дирекции железнодорожных перевозок о том, что спортный ж.д.подъездной путь для подачи-уборки вагонов в ИМРП является единственным.”. Таким чином, як вказує відповідач, у вироку від 07.07.2011 р. у кримінальній справі № 1-3/11 судом встановлений факт належності АРК “Антарктика” права власності на залізничну колію довжиною 6678 м в межах від Іллічівського морського рибного порту до передпаромного парку Іллічівськ-Поромна з усіма розгалуженнями. Враховуючи вищезазначене, за ствердженнями відповідача, обставина щодо приналежності АРК “Антарктика” виключно колії № 1 (6678 м) без будь-яких розгалужень, на яку посилається заявник, ніколи не існувала та вироком не підтверджується.

При цьому відповідач зазначає, що в якості підстави існування нововиявлених обставин, а саме істотності цих обставин для розгляду справи (тобто, коли врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийняте), заявник зазначає про те, що “якщо суду була б відома та обставина, що ПАТ “Антарктика”, а на даний час ТОВ “Пальміра Капітал”, володіє виключно колією протяжністю 6678 м без будь-яких розгалужень, в тому числі без естакади та колії № 7, за адресою: вул. Пивоварна, 11, смт. Таїрове, Овідіопольський район, Одеська область, то дана обставина однозначно призвела б до ухвалення зовсім іншого рішення, зокрема, в частині встановлення наявності у ТОВ “Пальміра Капітал” права власності на спірне майно.”. В заперечення на вказане відповідач зазначає, обставина про те, що ПАТ “Антарктика”, а на даний час ТОВ “Пальміра Капітал” володіє виключно колією протяжністю 6678 м, без будь-яких розгалужень, в тому числі без естакади та колії № 7, за адресою: вул. Пивоварна, 11, смт. Таїрове, Овідіопольський район, Одеська область, відсутня, яка не доведена й матеріалами кримінальної справи № 1-3/11. За ствердженнями відповідача, право власності на спірні об`єкти, які є складовими ділянки залізничної колії 6678 м та є власністю ТОВ “Пальміра Капітал”, було неправомірно зареєстроване за ТОВ “Агротранссервісбуд” в складі належного йому Спецавтоцентру внаслідок незаконних дій ТОВ “Агротранссервісбуд” та нотаріуса, який на той момент виконував функції державного реєстратора, що досліджувалося в господарській справі за № 916/1613/20 (суддя Щавинська Ю.М.). Так, відповідач зауважує, що 20.04.2021 р. у справі № 916/1613/20 ухвалено судове рішення, яким скасоване рішення приватного нотаріуса Дишлевої Т.В. від 20.09.2019 р. щодо реєстрації змін розділу, якими були внесені зміни до складу об`єкта нерухомого майна (реєстраційний № 385202651237); скасоване рішення приватного нотаріуса Дишлевої Т.В. від 03.12.2019 р. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, на підставі якого було внесено запис про право власності ТОВ “Агротранссервісбуд” на об`єкт нерухомого майна (реєстраційний №385202651237); визнаний недійсним та скасований правочин щодо внесення до статутного капіталу ТОВ “Агротранссервісбуд” майна, в частині - естакада та з/д колії, яке передано за актом приймання-передачі майнового внеску до статутного капіталу ТОВ “Агротранссервісбуд”, в частині передачі естакади та з/д колії, який був завірений приватним нотаріусом Чімбер О.В. 21.11.2019 р.; витребувано з чужого незаконного володіння ТОВ “Агротранссервісбуд” на користь ТОВ “Пальміра Капітал” естакаду та залізничну колію № 7. При цьому відповідач вказує, що заявником, а також третіми особами у цій справі - попередніми власниками Спецавтоцентру, не надано жодного документу, який би підтвердив їх права власності на з/д колію та естакаду та в матеріалах справи взагалі відсутні правочини або будь-які інші правовстановлюючі документи, які б підтвердили набуття права власності на колію № 7 та естакаду. Зокрема, як зазначає відповідач, договір купівлі-продажу естакади між ЗАТ “ЗA3” та ТОВ “Авто Сервіс Компанія” від 03.12.2007 р. та додаткова угода № 1 від 12.06.2019 р. до нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу Спецавтоцентру від 12.06.2019 р. є нікчемними, тому що не відповідають вимогам ст.ст. 220, 654, 657 ЦКУ та, згідно зі ст. 216 ЦКУ, не створюють жодних юридичних наслідків крім тих, які пов`язані з їх недійсністю, крім того з/д колія взагалі не була предметом жодного, в тому числі нікчемного, правочину між попередніми власниками Спецавтоцентру.

Постановою Касаційного господарського суду Верховного Суду від 08.06.2021 р. постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 17.02.2021 р. та рішення господарського суду Одеської області від 23.10.2020 р. у справі №916/1801/20 залишено без змін та поновлено дію постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 17.02.2021 р. та рішення господарського суду Одеської області від 23.10.2020 р., зупинену ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.04.2021 р.

29.06.2021 р. ТОВ “Агротранссервісбуд” було подано до господарського суду клопотання про приєднання до матеріалів справи доказів, відповідно до якого заявник просить залучити до матеріалів справи копію рішення Третейського суду “Захист прав” Всеукраїнської громадської організації “Мерседес-Бенц Клуб України”.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 06.07.2021 р. поновлено провадження по заяві Товариства з обмеженою відповідальністю “Агротранссервісбуд” (вх. № 2-400 від 29.03.2021 р.) про перегляд рішення господарського суду Одеської області від 23.10.2020 р. за нововиявленими обставинами у справі № 916/1801/20 та розгляд заяви призначено в засіданні суду на 16 липня 2021 р.

08.07.2021 р. ТОВ “Пальміра Капітал” через систему “Електронний суд” подано до господарського заперечення на клопотання ТОВ “Агротранссервісбуд” про приєднання до матеріалів справи рішення Третейського суду “Захист прав” Всеукраїнської громадської організації “Мерседес-Бенц Клуб України”.

16.07.2021 р. від ТОВ “Агротранссервісбуд” на електронну адресу суду надійшла заява про зупинення провадження у справі до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 916/1763/21.

Так, судом було відмовлено у задоволенні вказаного клопотання ТОВ “Агротранссервісбуд”, про що зазначено в протоколі судового засідання від 16.07.2021 р.

В судовому засіданні 16 липня 2021 р. було протокольно оголошено перерву до 21 липня 2021 р. о 15 год. 00 хв.

Представники відповідача - державного реєстратора КП Новоселівської сільської ради “Регіональне бюро державної реєстрації” Бондаря Олексія Миколайовича та третіх осіб у судове засідання 21.07.2021 р. не з`явилися, хоча про дату і час розгляду заяви повідомлялися судом належним чином.

Розглянувши та дослідивши матеріали поданої заяви, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 320 Господарського процесуального кодексу України рішення, постанови та ухвали господарського суду, Вищого суду з питань інтелектуальної власності, якими закінчено розгляд справи, а також ухвали у справах про банкрутство (неплатоспроможність), які підлягають оскарженню у випадках, передбачених Законом України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.

Частиною 2 статті 320 ГПК України визначено, що підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є: 1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; 2) встановлений вироком або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, факт надання завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного рішення у цій справі; 3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду.

Відповідно до ч. 4 ст. 320 ГПК України не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами: 1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи; 2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом.

До нововиявлених обставин належать матеріально-правові факти, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного вирішення спору.

Необхідними ознаками нововиявлених обставин є одночасна відповідність таким трьом умовам: по-перше, їх наявність на час розгляду справи, по-друге, те, що ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи, по-третє, істотність таких обставин для розгляду справи (тобто коли врахування їх судом мало б наслідком прийняття іншого судового рішення, ніж те, яке було прийнято).

Із сукупності зазначеного можна дійти висновку, що нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення. Ці обставини мають бути належним чином засвідчені, тобто підтверджені належними і допустимими доказами. Не може вважатися нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці тих доказів, які вже було оцінено господарським судом у процесі розгляду справи. Не можуть бути визнані нововиявленими викладені в іншій справі висновки суду щодо обставин справи (оцінка доказів), юридична оцінка обставин справи в іншій справі та правові підстави рішення суду або його мотиви на предмет застосування норм права в іншій справі. Не вважаються нововиявленими обставинами нові докази, виявлені після постановлення рішення суду, а також зміна правової позиції суду в інших подібних справах.

За приписами п. 1 ч. 2 ст. 320 Господарського процесуального кодексу України, підставою для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.

Нововиявлена обставина - це юридичний факт, передбачений нормами права, який тягне виникнення, зміну або припинення правовідносин; юридичний факт, що має істотне значення для правильного вирішення конкретної справи. Якби нововиявлена обставина була відома суду під час ухвалення судового акту, то вона обов`язково вплинула би на остаточні висновки суду; юридичний факт, наявний на момент звернення заявника до суду з позовом і під час розгляду справи судом; юридичний факт, який не міг бути відомим ані особі, яка заявила про це в подальшому, ані суду, що розглядав справу.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 24.09.2020 р. по справі № 922/1141/19.

За таких обставин, передбачений главою 3 Розділу IV Господарського процесуального кодексу України перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами є окремою формою судового процесу, що має свої особливості.

При цьому суд зазначає, що на відміну від перегляду судового рішення в порядку апеляційного та касаційного оскарження, підставою такого перегляду є не недоліки розгляду справи судом (неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права тощо), а те, що на час ухвалення рішення суд не мав можливості врахувати істотну обставину, яка могла суттєво вплинути на вирішення справи, оскільки учасники розгляду справи не знали про неї та, відповідно, не могли надати суду дані про неї. Тобто перегляд справи у зв`язку з нововиявленими обставинами має на меті не усунення судових помилок, а лише перегляд вже розглянутої справи з урахуванням обставини, про існування якої стало відомо після ухвалення судового рішення.

При цьому, суд зауважує, що не можуть вважатись нововиявленими обставинами, що встановлюються на підставі доказів, які не були своєчасно подані сторонами.

Крім цього, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 14.05.2019 р. у справі № 905/1502/15 зазначив, що не може вважатися нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці тих доказів, які вже оцінювалися господарським судом у процесі розгляду справи. Необхідно чітко розрізняти поняття нововиявленої обставини (як факту) і нового доказу (як підтвердження факту); так, не можуть вважатися такими обставинами подані учасником судового процесу листи, накладні, розрахунки, акти тощо, які за своєю правовою природою є саме новими доказами. Також не можуть вважатися нововиявленими обставини, що встановлюються на підставі доказів, які не були своєчасно подані сторонами чи прокурором. Не можуть визнаватися нововиявленими обставини, на які посилався учасник судового процесу в своїх поясненнях в суді будь-якої з інстанцій, або які могли бути встановлені судом в разі виконання вимог процесуального закону.

Отже, господарський суд вправі змінити або скасувати судове рішення за нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини впливають на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.

Звертаючись до господарського суду із заявою про перегляд рішення у цій справі за нововиявленими обставинами, позивач посилається на те, що в ході ознайомлення з матеріалами кримінальної справи № 1-3/11, які надійшли від Миколаївського апеляційного суду 25.02.2021 р., було встановлено, що ділянка залізничної колії довжиною 6678 м в межах Іллічівськото морського рибного порту до передпаромного парку (Іллічівськ-Паромна) є одноколійною ділянкою шляху протяжністю 6678 м, що свідчить про належність ПАТ “Антарктика”, а на даний час - ТОВ “Пальміра Капітал”, виключно колії № 1 без будь-яких розгалужень, в тому числі й колії № 7 та естакади. При цьому заявник вказує, що факт приналежності АРК “Антарктика” виключно колії № 1 без будь-яких розгалужень став відомим саме з матеріалів кримінальної справи № 1-3/11 (кримінальне провадження № 051200700208), вирок по якій було ухвалено 07.07.2011 р., що підтверджується копією вироку.

Як вбачається із вказаного вироку Апеляційного суду Миколаївської області від 07.07.2011 р. по справі № 1-3/11 апеляційним судом стосовно спірної колії зазначено наступне (мовою оригіналу):

“Решением Арбитражного суда Одесской области от 15.12.2000 признано право собственности за АРК “Антарктика” на железнодорожную длиной 6678 м в пределах Илличевского морского рыбного порта до предпаромного парка со всеми разветвлениями.

ООО “Хим-Ойл-Транзит-Юкрейн”, одним из учредителей и собственников которого являлся Левинчук СВ., преследующий корыстные учреждения и имеющий обширные связи в государственных органах, на основании незаконного договора купли-продажи от 10.05.2002 и акта лжи-передачи от 01.07.2002г. с Одесской железной дорогой, завладело железнодорожной веткой общей длиной 8574 м в “Ильичевском морском рыбном порту”, ранее бесспорно принадлежащей на праве собственности АРК “Антарктика”.

АРК “Антарктика” обжаловало указанный договор купли-продажи в ном порядке.

Так, 19.11.2002г. АРК “Антарктика” обратилась в Хозяйственный суд г. Киева с исковым заявлением к Одесской железной дороге, ООО “Хим-Ойл-Транзит-Юкрейн”, Министерству транспорта Украины и Фонду государственного имущества Украины, в котором просила признать договор продажи железнодорожной ветки между Одесской железной дорогой и “Хим-Ойл-Транзит-Юкрейн” недействительным, а действия Министерства транспорта Украины и других государственных органов - неправомерными.

Что касается судебных исков к АРК “Антарктика” по поводу подорожной ветки в Ильичевском морском рыбном порту, то настаивает на том, что компания “Ай-Газ Украина” купила эту ветку на аукционе в 2001 году на законных основаниях. Это был подъездной путь к терминалу “Ай-Газ Украина” и Ильичевскому морскому рыбному порту от Ильичевск-Паромная длиной 8,5 км. В последующем АРК “Антарктика” подала иск на их предприятие в хозяйственный суд, предъявив документы о том, что этот подъездной путь принадлежит ей на праве собственности, обжаловав законность покупки ими пути с аукциона. Хозяйственный суд подтвердил законность их сделки.

Так, решением арбитражного суда Одесской области от 15.12.2000 года за АРК “Антарктика” признано право собственности на железнодорожную ветку в пределах от Ильичевского морского рыбного порта до предпаромного парка со всеми разветвлениями. (т. № 7, л.д.10-12).

Постановлением арбитражного суда Одесской области от 29.05.2001 г. это решение оставлено без изменений.(т. №7, л.д.18-19).

Постановлением Одесского апелляционного хозяйственного суда от 25.12.2001 года, по протесту прокурора, указанное решение арбитражного суда Одесской области отменено и в иске АРК “Антарктика” отказано. (т.7,

После чего, участок железнодорожной ветки в пределах от Ильичевского морского рыбного порта до пред паромного парка, 10.05.2002г., по результатам аукциона, состоявшегося 30.04.2002г., Одесской железной дорогой был продан ООО “Хим-Ойл-Транзит-Юкрейн” и передан по акту от 1.07.2002г. (т. №7, л.д.59, 62).

12.11.2002 года, Высший хозяйственный суд Украины, по кассационной жалобе АРК “Антарктика” вынес постановление, которым постановление от 25.12.2001 года Одесского апелляционного хозяйственного суда отменил, а решение от 15.12.2000 года и постановление от 29.05.2001 та арбитражного суда Одесской области оставил без изменений. (т. №7, л.д. 77-79)

Верховный суд Украины, рассмотрев кассационную жалобу Одесской железной дороги на постановление Высшего хозяйственного суда Украины 12.12.2002 года, 18.02.2003 года вынес постановление, которым все судебные акты, принятые по делу, отменил, а дело направил на новое рассмотрение в суд первой инстанции.(том 8, л.д. 86-87).

По результатам нового рассмотрения, решением хозяйственного суда Одесской области от 02.07.2003 года было отказано в удовлетворении исковых требований АРК “Антарктика” (т. 8, л.д.88-89).

Постановлением коллегии судей Одесского апелляционного хозяйственного суда от 04.09.2003 года по делу № 17-5-30-20/7787 по апелляционной жалобе АРК “Антарктика” на решение хозяйственного суда Одесской области от 02.07.2003 года по иску АРК “Антарктика” к Одесской железной дороге, Фонду государственного имущества Украины и ООО “Хим-Ойл-Транзит-Юкрейн” о признании права собственности на участок железной дороги длиной 6678 м., решение хозяйственного суда Одесской области от 07.07.2003 года по делу №17-5-30-20/7787 было отменено, исковые требования АРК “Антарктика” - удовлетворены, признано право собственности АРК “Антарктика” на участок железной дороги длиной 6678; в пределах от Ильичевского морского рыбного порта до предпаромного парка (Ильичевск-Паромная). (т. 8, л.д. 71-73, 199-201).

Высший хозяйственный суд Украины, рассмотрев кассационные жалобы Одесской железной дороги и ООО “Хим-Ойл-Транзит-Юкрейн” на постановление от 04.09.2003 года Одесского апелляционного хозяйственного суда, постановлением от 24.12.2003 года оставил их без удовлетворения, а указанное постановление - без изменений, (т. 8, л.д. 78-80).

Верховный суд Украины, рассмотрев кассационные жалобы дочернего предприятия ООО “Хим-Ойл-Транзит-Юкрейн” и Одесской железной дороги на постановление Высшего хозяйственного суда Украины от 24.12.2003 года по иску АРК “Антарктика” к Одесской железной дороге, 18.05.2004 года постановил кассационные жалобы оставить без удовлетворения. (т.8, л.д. 126-127).

Таким образом, утверждения подсудимого Левинчука С.В. о том, что участок железной дороги длиной 6678 м в пределах от Ильичовского рыбного порта до предпаромного парка Ильичевск-Паромная, на который претендовала АРК “Антарктика” не имеет ничего общего с тем железнодорожным участком длиной 8574 м, который приобретен ООО “Хим-Ойл-Транзит-Юкрейн”, являются не состоятельными, поскольку опровергаются упомянутыми постановлениями судебных инстанций, в соответствии с которыми признаны недействительными договор купли продажи от 10.05.2002 года, акт приема передачи от 1.07.2002года между Одесской железной дорогой и ООО “Хим-Ойл-Транзит-Юкрейн” и ДП “Хим-Ойл-Транзит-Юкрейн” обязано передать АРК “Антарктика” участок железнодорожного пути длиной 6678 метров в пределах от Ильичевского рыбного порта до предпаромного парка (Ильичевск-Паромная), а так же справкой начальника ст. Ильичевск-Паромная Одесской дирекции железнодорожных перевозок о том, что спорный ж.д.подъездной путь для подачи-уборки вагонов в ИМРП является единственным, (т.7, л.д.249, т.8, 154,227)”.

Таким чином, вказаним вироком Апеляційного суду Миколаївської області від 07.07.2011 р. по справі № 1-3/11 судом встановлено факт належності АРК “Антарктика” права власності на залізничну колію довжиною 6678 м в межах від Іллічівського морського рибного порту до передпаромного парку Іллічівськ-Паромна з усіма розгалуженнями, а також, що вказана залізнична ділянка довжиною 6678 м та залізнична дільниця довжиною 8574 м, до складу якої входить і колія № 7, є одним і тим самим об`єктом.

Наразі господарський суд зауважує, що під час розгляду даної господарської справи № 916/1801/20 судом також досліджувалися вказані у вироку Апеляційного суду Миколаївської області від 07.07.2011 р. судові рішення, якими встановлено факт набуття ним АРК “Антарктика” права власності на залізничну колію довжиною 6678 м в межах від Іллічівського морського рибного порту до передпаромного парку (Іллічівськ-Паромна).

При цьому у рішенні господарського суду Одеської області від 23.10.2020 р. по даній справі № 916/1801/20, зокрема, судом встановлено, що:

- “АРК “Антарктика” набуло право власності на ділянку залізничної колії довжиною 6678 м в межах від Іллічівського морського рибного порту до передпаромного парку (Іллічівськ-Паромна), та за актом прийому-передачі від 12.12.2005 р. було передано власнику не тільки вказану ділянку залізничної колії, але й приналежне майно: залізничні колії, споруди, стрілочні переводи, переїзди тощо, в тому числі колію № 7 та естакаду.

Наразі з матеріалів справи вбачається, що 12.08.2004 р. Одеським державним проектно-дослідницьким інститутом “Одесжелдопроект? на замовлення АРК “Антарктика” був виготовлений технічний паспорт під`їзного залізничного шляху АРК “Антарктика” на ст. Іллічівськ-Паромна, в якому відображені, зокрема, колія № 7.

В подальшому 30.08.2005 року КП “Бюро технічної інвентаризації? м. Іллічівська виготовлено технічний паспорт на ділянку залізничної колії, що знаходиться за адресою: Одеська область, м. Іллічівськ, с. Бурлача Балка, вул. Центральна, 1-Ж, власником якої є АРК “Антарктика” (код ЄДРПОУ 22490698), де в плані залізничної колії міститься колія № 7 та примикаюча до неї естакада.

Так, як встановлено судом та не заперечується сторонами, колія № 7 за своїм призначенням є витяжною колією, а естакада примикає до вказаної колії № 7.

Так, відповідно до акту прийому-передачі майнового комплексу від 18.09.2007 року ЗАТ “ЗАЗ? передало, а ТОВ “Авто Сервіс Компанія” прийняло у власність об`єкт нерухомості – спецавтоцентр, розташований за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, смт. Таїрове, вул. Пивоварна, буд. 11, у наступному складі: 1) площадка накопичувач (літ. 18, огорожа літ. 17, ворота № 12-16, ємність для води літ. 7), інв. № 436; 2) будівля станції технічного обслуговування (СТО-3 літ. 1, САЦ (незакінчене) літ. 3, вбиральня літ. 6, склад-ангар лі. 8), інв. № 4361; 3) прохідна спецавтоцентру (прохідна (КПП) літ. 2, КПП-2 літ. 4, охоронне приміщення літ. 5, сторожові вежі літ. 9, 10, 11).

Таким чином, враховуючи умови зазначеного договору купівлі-продажу від 18.09.2007 р. та акт прийому-передачі майнового комплексу від 18.09.2007 р., ТОВ “Авто Сервіс Компанія” набуло право власності на об`єкт нерухомості “Спецавтоцентр” виключно у складі будівель та споруд, зазначених в п. 1.1 договору. Наразі господарський суд зауважує, що вказаним договором відчуження спірних естакади та під`їзної дороги, про які вказує позивач, не здійснювалось.

Так, на підтвердження перебування залізничних колій та естакади із 1980 року у власності АТ “ЗАЗ? у зв`язку із здійсненням останнім будівництва вказаної естакади, позивач посилається на Технічний паспорт залізничного під`їзного шляху ВАТ “АвтоЗАЗ? ст. Іллічівськ-Паромна районний парк Одеської залізничної дороги, виготовлений у 1998 році МП “Універсалпроект?.

Наразі господарський суд вважає такі посилання позивача безпідставними, оскільки технічний паспорт за своєю правовою природою не є правовстановлюючим документом, не спрямований на визначення наявних прав власності, а також не містить достатніх відомостей щодо наявних прав, натомість він є документом, який містить технічні характеристики об`єкту. При цьому запис у п. 1.1 вказаного техпаспорту про те, що будівництво під`їзного шляху закінчено в 1980 році, не свідчить про здійснення будівництва саме ВАТ “АвтоЗАЗ?. Між тим зазначення у ньому про те, що залізничний під`їзний шлях належить ВАТ “АвтоЗАЗ? унеможливлює достовірно визначити, на яких саме правах – власності чи будь-якому іншому праві. Крім того, зазначений технічний паспорт був виготовлений у 1998 році, саме в той час, коли залізничні путі знаходилися у володінні Одеської залізниці, які в подальшому були відчуженні останньою на користь ТОВ “Хім-Ойл-Транзит-Юкрейн? за договором купівлі-продажу від 10.05.2002 р., який був визнаний недійсним рішенням господарського суду Одеської області від 04.08.2004 р. по справі № 3/554 саме з огляду на те, що колії належать на праві власності АРК “Антарктика”.

Таким чином, господарський суд зазначає, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами перебування спірних об`єктів нерухомості у власності ЗАТ “ЗАЗ? на момент укладання зазначених вище договорів купівлі-продажу нерухомого майна від 28.11.2007 р. № 8369 та від 03 березня 2008 року № 03-03/08, які передбачали відчуження Естакади та Під`їзної дороги.

Таким чином, господарський суд зауважує, що при укладенні вказаної додаткової угоди № 1 від 12.06.2019 р. до договору купівлі-продажу нерухомого майна від 12.06.2019 р. сторонами повинна була бути також дотримана обов`язкова її форма, а саме така угода мала бути укладена у письмовій формі та з обов`язковим нотаріальним посвідченням, як й сам договір купівлі-продажу нерухомого майна. Враховуючи наведене та, що вказана додаткова угода № 1 за формою не відповідає встановленим законом вимогам, відповідна така угода в силу закону є нікчемною та не створює жодних юридичних наслідків, крім тих, що пов`язаних з її недійсністю (ч.1 ст. 216 ЦК України).

Отже, враховуючи умови зазначеного договору купівлі-продажу від 12.06.2019 р., ТОВ “Ісагіс” набуло право власності на об`єкт нерухомості “Спецавтоцентр” виключно у складі будівель та споруд, зазначених в п. 1.1 договору, без урахування додаткової угоди до нього, тобто спірні естакада та під`їзна дорога не перейшли у власність ТОВ “Ісагіс”.

Отже, наявні в матеріалах справи докази, які досліджені судом, свідчать про те, що до приватної власності ЗАТ “ЗАЗ?, а в подальшому й ТОВ “Авто Сервіс Компанія”, ТОВ “Ісагіс” та ТОВ “Агротранссервісбуд”, був переданий об`єкт нерухомості “Спецавтоцентр” виключно в складі будівель та споруд, визначених нотаріально посвідченими угодами купівлі-продажу, при цьому спірні нежитлові об`єкти – Естакада та Під`їзна дорога до об`єкту нерухомості “Спецавтоцентр” у власності вказаних осіб не перебували. Адже, доказів протилежного, зокрема, доказів, які б підтверджували факт перебування цих об`єктів у власності ЗАТ “ЗАЗ? та передачі їх в подальшому ТОВ “Авто Сервіс Компанія”, ТОВ “Ісагіс” та ТОВ “Агротранссервісбуд”, матеріали справи не містять. Натомість матеріалами справи підтверджено перебування у власності ПрАТ “Антарктика” естакади та залізничної колії № 7 у складі об`єкту нерухомості „Ділянка залізничної колії довжиною 6678 м в межах від Іллічівського морського рибного порту до передпаромного парку (Іллічівськ-Паромна) (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 558866851108), за адресою: Одеська область, м. Чорноморськ, с. Бурлача Балка, вул. Центральна, 1-Ж, що перейшло до ТОВ “Пальміра Капітал” за актом прийому-передачі у зв`язку з внесенням його до статутного капіталу останнього.

Враховуючи викладене, господарський суд доходить висновку про необґрунтованість доводів позивача про порушення його права власності, оскільки позивачем не доведено виникнення у нього права власності на спірні об`єкти - Естакада та Під`їзна дорога до об`єкту “Спецавтоцентр”, а також не доведено наявності у позивача жодних прав щодо об`єкту нерухомості „Ділянка залізничної колії довжиною 6678 м в межах від Іллічівського морського рибного порту до передпаромного парку (Іллічівськ-Паромна) (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 558866851108), за адресою: Одеська область, м. Чорноморськ, с. Бурлача Балка, вул. Центральна, 1-Ж”.

Як вже зазначалось судом, звертаючись до господарського суду із заявою про перегляд рішення у цій справі за нововиявленими обставинами, позивач наголошує на тому, що наявні матеріали кримінальної справи № 1-3/11 (кримінальне провадження № 051200700208), які не могли бути надані позивачем під час розгляду справи № 916/1801/20, мають істотне значення для вирішення спору у вказаній справі, оскільки спростовують обставини приналежності ПАТ “Антарктика”, а на даний час - ТОВ “Пальміра Капітал”, ділянки залізничної колії довжиною 6678 м в межах від Іллічівського морського рибного порту до передпаромного парку (Іллічівськ-Паромна) саме з колією № 7 та естакадою.

Між тим господарський суд зауважує, що при вирішенні спору у даній справі судом вже встановлювались підстави набуття АРК “Антарктика” права власності на ділянку залізничної колії довжиною 6678 м в межах від Іллічівського морського рибного порту до передпаромного парку (Іллічівськ-Паромна) із колією № 7 та естакадою та відсутності у зв`язку з цим підстав для скасування права приватної власності ТОВ “Пальміра Капітал” об`єкту нерухомості „Ділянка залізничної колії довжиною 6678 м в межах від Іллічівського морського рибного порту до передпаромного парку (Іллічівськ-Паромна) (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 558866851108), за адресою: Одеська область, м. Чорноморськ, с. Бурлача Балка, вул. Центральна, 1-Ж, та про визнання протиправним і скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію вказаного права власності ТОВ “Пальміра Капітал”.

За цих обставин, суд вважає, що доводи Товариства з обмеженою відповідальністю “Агротранссервісбуд” про наявність нововиявлених обставин для перегляду судового рішення у справі № 916/1801/20 зводяться виключно до подання частково нових доказів, які не оцінювались судом, проте стосовно обставин, що були вже встановлені судом, а також з метою переоцінки доказів у справі, що вже були оцінені судом при вирішенні спору.

При цьому суд зауважує, що відповідач належним чином не обґрунтував та не довів суду, що докази, на які він посилається, є вирішальними для вирішення спору у справі № 916/1801/20.

Разом з тим господарський суд зазначає, що процедура скасування остаточного судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами передбачає, що існує доказ, який раніше не міг бути доступний, однак він міг би призвести до іншого результату судового розгляду. Особа, яка звертається із заявою про скасування рішення, повинна довести, що в неї не було можливості представити цей доказ на остаточному судовому слуханні, а також те, що цей доказ є вирішальним (пункти 27-34 рішення Європейського суду з прав людини у справі “Праведная проти Росії” від 18.11.2004).

Так, у поданій заяві про перегляд рішення у цій справі за нововиявленими обставинами позивач наголошує, що зазначені ним обставини не були йому відомі під час розгляду справи в суді, оскільки такі докази отримані останнім на запит його представника від Миколаївського апеляційного суду лише 25.02.2021 р.

Водночас господарський суд зауважує заявнику, що у матеріалах даної господарської справи № 916/1801/20 (том 5 а.с. 97-109) наявна відповідь Миколаївського апеляційного суду від 25.09.2020 р. № 20821/2020 на адвокатський запит адвоката Дворнікової А.Ю., яка була представником ТОВ “Агротранссервісбуд” під час розгляду даної справи, де повідомлено про наявність постанов прокуратури у матеріалах кримінальної справи № 1-3/11 після завершення кримінального провадження (№ 05800200043). Відтак, господарський суд доходить висновку, що позивач ще щонайменш у вересні 2020 року був обізнаний про перебування копій документів кримінального провадження № 05800200043 у кримінальній справі № 1-3/11. Таким чином, зазначені позивачем обставини, які він вважає нововиявленими, були відомі заявнику (позивачу) на момент розгляду справи господарським судом, але відповідні докази не були своєчасно подані заявником (позивачем) до суду.

Ті обставини, що залізнична колія довжиною 6678 м в межах від Іллічівського морського рибного порту до передпаромного парку (Іллічівськ-Паромна) з усіма розгалуженнями та залізнична дільниця довжиною 8574 м, до складу якої входить і колія № 7, є одним і тим самим об`єктом, були досліджені судом під час розгляду даної справи, їм була надана відповідна оцінка, отже вказані обставини не є нововиявленими у розумінні вимог п. 1 ч. 2 ст. 320 ГПК України. В свою чергу вказані обставини не спростовують висновків суду про необгрунтованість вимог позивача і відсутність підстав для задоволення позову. В даному випадку суд зазначає, що заявник, стверджуючи про наявність нововиявлених обставин, підмінює поняття нововиявленої обставини як факту і з новими доказами як підтвердження факту, посилаючись на матеріали кримінального провадження.

Відповідно до частин 3-4 статті 325 Господарського процесуального кодексу України, за результатами перегляду рішення, ухвали за нововиявленими або виключними обставинами суд може: 1) відмовити в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами та залишити відповідне судове рішення в силі; 2) задовольнити заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, скасувати відповідне судове рішення та ухвалити нове рішення чи змінити рішення; 3) скасувати судове рішення і закрити провадження у справі або залишити позов без розгляду. У разі відмови в задоволенні заяви про перегляд рішення, ухвали за нововиявленими або виключними обставинами суд постановляє ухвалу.

Європейський суд з прав людини зазначив, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру (PONOMARYOV v. UKRAINE, № 3236/03, § 40, ЄСПЛ, 3 квітня 2008 року).

Приймаючи до уваги недоведення відповідачем наявності одночасно всіх трьох умов, які є необхідними для існування нововиявлених обставин, а також враховуючи, що рішення суду було предметом оскарження в апеляційному та касаційному порядках, за результатами яких відповідне рішення було залишено без змін, під час якого було встановлено правомірне перебування у власності ПрАТ “Антарктика” естакади та залізничної колії № 7 у складі об`єкту нерухомості “Ділянка залізничної колії довжиною 6678 м в межах від Іллічівського морського рибного порту до передпаромного парку (Іллічівськ-Паромна), що в подальшому перейшло до ТОВ “Пальміра Капітал” за актом прийому-передачі у зв`язку з внесенням його до статутного капіталу останнього, а покладені в основу заяви позивача доводи не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами відповідно до ч. 4 ст. 320 ГПК України, суд дійшов висновку, що у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю “Агротранссервісбуд” про перегляд за нововиявленими обставинами рішення господарського суду Одеської області від 23.10.2020 р. у справі № 916/1801/20 слід відмовити, а вказане рішення залишити в силі.

Керуючись ст.ст. 320, 325, 232-235 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю “Агротранссервісбуд” (вх. № 2-400 від 29.03.2021 р.) про перегляд за нововиявленими обставинами рішення господарського суду Одеської області від 23.10.2020 р. у справі № 916/1801/20 відмовити.

Ухвала набирає законної сили в порядку ст.235 ГПК України та може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня її підписання.

Повний текст ухвали підписано 26.07.2021 р.

Суддя В.С. Петров