Рішення № 98644931, 29.07.2021, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

просп. Науки, 5 м. Харків, 61022, тел./факс (057)702-10-79, inbox@lg.arbitr.gov.ua

___________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 липня 2021 року Справа № 913/293/21

Провадження № 30/913/293/21

Суддя господарського суду Луганської області Голенко І.П., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «НВ «ДОЛИНА», м. Луганськ

до відповідача - Афанасьєвського Артема Васильовича , с. Єпіфанівка Кремінського району Луганської області

про стягнення 9413 грн 42 коп.

Без виклику учасників справи.

В С Т А Н О В И В:

Позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача заборгованості за договором оренди транспортного засобу № 3 від 11.07.2018 в сумі 9413,42 грн, судового збору в розмірі 2270,00 грн та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем договірних зобов`язань щодо своєчасної сплати орендної плати за користування транспортним засобом.

У зв`язку з тим, що відповідачем за даним позовом є фізична особа, яка не є підприємцем, господарський суд Луганської області, з метою визначення територіальної підсудності, керуючись ч. 6 ст. 176 Господарського процесуального кодексу України звернувся до відповідного органу реєстрації із запитом від 20.05.2021 для отримання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) фізичної особи - Афанасьєвського Артема Васильовича (відповідача за даним позовом).

02 червня 2021 року на адресу суду від Відділу адміністративних послуг Центру надання адміністративних послуг у м. Сєвєродонецьку надійшла довідка № 7081 від 27.05.2021, згідно якої місце проживання Афанасьєвського Артема Васильовича , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою господарського суду Луганської області від 07.06.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 913/293/21, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та без повідомлення (виклику) учасників справи.

Згідно з ч. 1 ст. 251 Господарського процесуального кодексу України відповідачу було встановлено строк для подання відзиву на позовну заяву.

Про відкриття провадження у справі та необхідність подання відзиву на позовну заяву відповідач повідомлявся належним чином, шляхом надсилання ухвали суду від 07.06.2021 рекомендованою кореспонденцією суду за адресою: 92942, Луганська область, Сєвєродонецький р-он, с. Єпіфанівка, вул. Шевченко, буд. 23.

Крім того, суд намагався зв`язатися з відповідачем засобами телефонного зв`язку за номером телефону: НОМЕР_1 , вказаним у позові та витязі з ЄДР, однак встановити зв`язок з відповідачем не вдалося, про що свідчить наявна у матеріалах справи довідка № 503 від 23.07.2021 (а.с. 66).

Верховний Суд в постанові від 18.03.2021 у справі № 911/3142/19 зазначив, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у даному випадку суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).

Відповідач своїм правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався, у зв`язку з чим справа розглядається за наявними матеріалами на підставі ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив такі фактичні обставини.

11 липня 2018 року між ТОВ «НВ «ДОЛИНА» (далі - Орендодавець) та фізичною особо-підприємцем Афанасьєвським А.В. (далі - Орендар) укладено договір оренди транспортного засобу № 3 (далі - договір, а.с. 5-6), відповідно до умов якого, орендодавець передав у тимчасове платне користування вантажний автомобіль марки RENAULT білого кольору, 2006 року випуску, державний номер НОМЕР_2 та н/причеп LECITRAILER сірого кольору, 2005 року випуску, державний номер НОМЕР_3 , а також зобов`язався забезпечити своїми силами його керування та технічну експлуатацію, а орендар, в свою чергу, зобов`язався прийняти транспортний засіб та сплачувати орендну плату в порядку та на умовах, визначених цим договором.

Передача автомобіля та н/причепа в оренду та з оренди здійснюється за Актом приймання-передачі (п. 3.1 договору).

11.07.2018 позивач передав, а відповідач прийняв об`єкт оренди за договором, про що сторонами було складено Акт прийому-передачі (а.с. 7).

Згідно з п. 4.1 та п. 4.2 договору строк оренди становить один рік. Якщо Орендодавець за місяць до закінчення строку оренди не заявить про намір припинити цей договір, то договір вважається продовженим на той же строк і на тих же умовах.

Пунктом 5.1 договору сторони узгодили розмір щомісячної орендної плати, яка становить 504,00 грн з ПДВ.

Відповідно до п. 5.2 договору орендна плата сплачується в строк не пізніше 10 робочих днів після закінчення поточного кварталу.

Згідно з п. 6.2.1 договору орендар зобов`язаний своєчасно сплачувати орендні платежі.

На виконання умов договору позивачем у період з 31.07.2018 по 31.01.2020 було надано відповідачу послуги з оренди транспортного засобу на загальну суму 9413,42 грн, що підтверджується наявними у матеріалах справи, підписаними та скріпленими печатками сторін Актами здачі-приймання робіт (надання послуг, а.с. 9-27).

Відповідач свої зобов`язання за договором щодо сплати орендних платежів не виконав, у зв`язку з чим виникла заборгованість в сумі 9413,42 грн.

Листом № 1 від 04.08.2020 позивач звернувся до відповідача з вимогою про повернення орендованого транспортного засобу та сплату заборгованості з орендної плати за договором в розмірі 9413,42 грн (а.с. 29-32).

Однак, вказана вимога залишена відповідачем без відповіді та без задоволення, у зв`язку з чим позивач був вимушений звернутися до господарського суду з даним позовом.

Відповідач відзиву на позовну заяву та доказів, які б спростовували доводи позивача, суду не подав.

На підставі ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та необхідність повного задоволення позову з таких підстав.

Судом встановлено, що спір виник через порушення відповідачем грошового зобов`язання за договором оренди транспортного засобу.

За своєю правовою природою, укладений між сторонами договір оренди транспортного засобу є договором найму транспортного засобу.

Частинами 1,6 ст. 283 Господарського кодексу України визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ч. 1 ст. 798 Цивільного кодексу України, предметом договору найму транспортного засобу можуть бути повітряні, морські, річкові судна, а також наземні самохідні транспортні засоби.

Згідно з ст. 799 Цивільного кодексу України, договір найму транспортного засобу укладається в письмовій формі. Договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню.

У відповідності до ч. 1,5 ст. 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За правилом п. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України закріплено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Пунктом 1 ст. 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Судом встановлено на підставі наявних у справі доказів належне виконання обов`язків позивачем за договором оренди транспортного засобу № 3 від 11.07.2018 (а.с. 7, 9-27).

Матеріалами справи, її фактичними обставинами підтверджено факт неналежного виконання відповідачем умов укладеного між сторонами у справі договору оренди транспортного засобу.

Обов`язок зі сплати орендних платежів відповідачем не виконаний, внаслідок чого утворилася заборгованість у розмірі 9413,42 грн.

Суд вважає, що з урахуванням вимог закону щодо належності і допустимості доказів, позивачем доведено належними доказами ті обставини, на які він посилається як на підставу своєї вимоги, натомість відповідач не спростував це в належний спосіб та не довів іншого.

За таких обставин, вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати у розмірі 9413,42 грн є обґрунтованою, підтвердженою матеріалами справи та її обставинами, а тому підлягають повному задоволенню.

Вирішуючи питання щодо судових витрат суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.ч. 2-4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Як встановлено судом, у позовній заяві позивач просить стягнути з відповідача витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката у розмірі 5000,00 грн.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення».

Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 30.09.2020 року у справі № 379/1418/18, яка в силу положень ч. 4 ст. 236 ГПК України судом враховується при виборі і застосуванні норм права.

Крім того, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Така правова позиція викладена в постанові ОП КГС Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

В якості доказів понесених витрат на оплату послуг адвоката позивач подав суду:

- посвідчену належним чином копію договору про надання правничої допомоги від 01.03.2021 (а.с. 33-35);

- посвідчену належним чином копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії ПТ № 1976 виданого 18.01.2018 (а.с. 36);

- посвідчену належним чином копію акту № 1 від 22.03.2021 приймання-передачі наданих послуг, що включає ознайомлення з документами, що стосуються стягнення суми боргу, моніторинг судової практики по аналогічним справам, формування правової позиції, підготовку та подання позовної заяви до суду, вартість яких становить 5000,00 грн (а.с. 38);

- посвідчену належним чином копію квитанції до прибуткового касового ордеру № 255 від 22.03.2021 (а.с. 39);

- ордер на надання правової допомоги серії ПТ № 235596 виданий 01.03.2021 (а.с. 72).

Дослідивши надані докази, суд дійшов висновку, що матеріалами справи підтверджується факт отримання позивачем послуг адвоката; ці витрати пов`язані безпосередньо з розглядом цієї справи, розмір заявлених витрат є обґрунтованим.

Таким чином, розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката у сумі 5000,00 грн документально доведено та не спростовано іншим учасником справи (відповідачем).

Частина 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача.

За таких обставин, судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 5000,00 грн покладаються на відповідача.

Крім того, на відповідача покладається судовий збір у розмірі 2270,00 грн, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 91, 120, 123, 129, ч. 9 ст. 165, 178, 202, 233, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з фізичної особи Афанасьєвського Артема Васильовича , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації за місцем проживання: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_4 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «НВ «ДОЛИНА», 91050, м. Луганськ, кв. Левченко, буд. 1-А, кв. 18, ідентифікаційний код 34721115 (поштова адреса: 36039, м. Полтава, вул. Сінна, буд. 15-А), заборгованість в сумі 9413,42 грн, витрати на судовий збір в розмірі 2270,00 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн.

Наказ видати позивачу після набрання рішенням законної сили.

Згідно із ч. 4 ст. 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

У відповідності до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Східного апеляційного господарського суду у строк, встановлений ст. 256 ГПК України та в порядку, передбаченому ст. 257 ГПК України з урахуванням приписів п.п. 17.5 п. 17 Розділу XI Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.

Рішення складено - 29.07.2021.

Суддя І.П. Голенко