Рішення № 98642785, 28.07.2021, Галицький районний суд Івано-Франківської області

Єдиний унікальний номер 341/1038/21

Номер провадження 2/341/661/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 липня 2021 року місто Галич

Галицький районний суд Івано-Франківської області в складі головуючого судді Мергеля М. Р. розглянув у підготовчому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження без участі сторін справу запозовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Більшівцівської селищної ради про визнання права власності на спадкове майно.

встановив:

09 червня 2021 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Більшівцівської селищної ради, в якому просить визнати за нею право власності на спадкове майно.

В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько. За життя батько склав заповіт від 27 січня 2015 року, яким усе належне йому майно заповів позивачці. ІНФОРМАЦІЯ_2 померла мати позивачки, яка 26 лютого 2020 року склала заповіт, яким будинковолодіння, що знаходиться по АДРЕСА_1 та земельну ділянку, площею 1,0834 га заповіла позивачці. Позивачка звернулась до нотаріальної контори для оформлення своїх спадкових прав, однак перешкодою у нотаріальному оформленні є відсутність правовстановлюючих документів на спадкове майно, а саме на житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, що знаходиться за вищевказаною адресою.

З огляду на викладене, позивачка просить суд визнати за нею в порядку спадкування за заповітом після смерті спадкодавиці її матері право власності на будинок садибного тпу з господарськими будівлями та спорудами, який знаходиться за вищевказаною адресою.

Ухвалою суду від 29 червня 2021 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 27 липня 2021 року.

У підготовче засідання сторони не з`явились.

Позивачка 27 липня 2021 року через канцелярію суду подала заяву, у якій просить справу розглядати без її участі, позовні вимоги підтримує з підстав, викладених у позові та просить суд їх задоволити (а. с. 97).

Відповідач ОСОБА_2 20 липня 2021 року подав до суду заяву, в якій просить справу розглядати без його участі, оскільки з`витись в підготовче засідання не має можливості. Позов визнає повністю. На спірний житловий будинок не претендує (а. с. 56).

27 липня 2021 року відповідач ОСОБА_3 в підготовче засідання не з`явився. Через канцелярію суду подав заяву, в якій просить розгляд справи здійснювати без його участі, позов сестри ОСОБА_1 визнає повністю, на спірний житловий будинок не претендує (а. с. 98).

Представник відповідача Більшівцівської селищної ради Івано-Франківського району Івано-Франківської області у підготовче засідання не з`явився. 05 липня 2021 року подав до суду заяву, у якій просить справу розглядати без участі представника Більшівцівської селищної ради, не заперечує щодо задоволення позовних вимог (а. с. 54).

Положеннями ч. 1 ст. 223 ЦПК України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки ( п. 1 ч. 3 ст. 223 ЦПК України).

Таким чином, суд вважає за можливе здійснити розгляд справи за відсутності сторін, оскільки позивачка та відповідачі повідомлені належним чином про підготовче засідання, заяв чи клопотань про відкладення судового засідання не подавали, просили розгляд справи здійснювати без їхньої участі (а. с. 54, 56, 97, 98).

Зважаючи на те, що справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без участі сторін, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Відповідно до ч. 4, 5 статті 268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Відповідно до пункту 3 частини другої статті 200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Дослідивши надані письмові докази в їх сукупності, суд вважає заявлені позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно зі статтею 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу і способом цього захисту може бути визнання права.

Суд установив, що згідно зі змістом наявної у матеріалах справи копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , яке видане виконавчим комітетом Більшівцівської селищної ради об`єднаної територіальної громади Галицького району Івано-Франківської області, підтверджується, що батько позивачки ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а. с. 10).

Копією заповіту від 28 січня 2015 року, посвідченого секретарем виконавчого комітету Подільської сільської ради Галицького району Івано-Франківської області Багирою М. М., внесеного в реєстрі за № 4, підтверджується, що ОСОБА_2 на випадок своєї смерті, все належне йому майно заповів позивачці ОСОБА_1 (а. с. 16).

Мати позивачки спадкодавиця ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 , яке видане виконавчим комітетом Більшівцівської селищної ради об`єднаної територіальної громади Галицького району Івано-Франківської області (а. с. 11).

Копією заповіту від 26 лютого 2020 року, посвідченого секретарем виконкому комітетом Більшівцівської селищної ради об`єднаної територіальної громади Галицького району Івано-Франківської області Вітовською О. І., внесеного в реєстрі за № 21, підтверджується, що спадкодавиця ОСОБА_4 на випадок своєї смерті, будинковолодіння, що знаходиться по АДРЕСА_1 та земельну ділянку, площею 1,0834 га заповіла позивачці ОСОБА_1 (а. с. 13).

Копією заповіту від 26 лютого 2020 року, посвідченого секретарем виконкому комітетом Більшівцівської селищної ради об`єднаної територіальної громади Галицького району Івано-Франківської області Вітовською О. І., внесеного в реєстрі за № 22, підтверджується, що спадкодавиця ОСОБА_4 на випадок своєї смерті земельну ділянку, площею 1,0833 га заповіла відповідачу ОСОБА_2 (а. с. 14).

Копією заповіту від 26 лютого 2020 року, посвідченого секретарем виконкому комітетом Більшівцівської селищної ради об`єднаної територіальної громади Галицького району Івано-Франківської області Вітовською О. І., внесеного в реєстрі за № 23, підтверджується, що спадкодавиця ОСОБА_4 на випадок своєї смерті земельні ділянки, площами 0,4583 га та 0,4585 га заповіла відповідачу ОСОБА_2 (а. с. 14).

Те, що позивачка є донькою спадкодавців, підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 від 16 липня 1966 року, де у графі «батько» зазначено « ОСОБА_5 », у графі «мати» зазначено « ОСОБА_4 » (а. с. 8).

Відповідно до копії свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_4 , позивачка після укладення шлюбу 15 липня 1989 року змінила прізвище на « ОСОБА_6 » ( а. с. 9).

Відповідно до довідки від 27 квітня 2021 року № 192, виданої Більшівцівською селищною радою Івано-Франківської області спадкодавець ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , на момент смерті був зареєстрований та проживавза адресою: АДРЕСА_1 . Разом з ним була зареєстрована та проживала його дружина ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 (а. с. 29).

На замовлення позивачки 02 вересня 2020 року виготовлений технічний паспорт на садибний (індивідуальний) житловий будинок, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 (а. с. 22-24).

Відповідно до копії характеристики з технічного паспорта на садибний (індивідуальний) житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за вищевказаною адресою, який збудований 1969 року, підтверджується факт побудови вказаного будинку з господарськими спорудами, а саме: з верандою літера «а 1», сходами літера «а 2», літною кухнею літера «Б», стайнею літера «В», стайнею літера «Г», та воротами «№ 1» (а. с. 24).

З листа державного нотаріуса Галицької районної державної нотаріальної контори Івано-Франківської області Кіщук Л. І. від 09 липня 2021 року № 559/02-14 убачається, що Галицькою районною державною нотаріальною конторою Івано-Франківської області після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 та на день смерті проживала та була зареєстрована у с. Поділля Галицького району Івано-Франківської області, 05 серпня 2020 року заведено спадкову справу за № 202/2020. Із заявою про прийняття спадщини та видачу свідоцтв про право на спадщину на спадкове майно за заповітом від 26 лютого 2009 року, зареєстрованого в реєстрі за № 21 звернулась дочка спадкодавиці ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка зареєстрована в АДРЕСА_2 .

Із заявою про прийняття спадщини та видачу свідоцтв про право на спадщину на спадкове майно за заповітом від 26 лютого 2009 року, зареєстрованого в реєстрі за № 22, звернувся син спадкодавиці ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , який зареєстрований в с. Жалибори Галицького району Івано-Франківської області.

Із заявою про про прийняття спадщини та видачу свідоцтв про право на спадщину на спадкове майно за заповітом від 26 лютого 2009 року, зареєстрованого в реєстрі за № 23, звернувся син спадкодавиці ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , який зареєстрований в АДРЕСА_3 .

02 грудня 2020 року позивачці ОСОБА_1 на земельну ділянку, площею 1,0834 га, яка належала спадкодавиці, видано свідоцтво про право на спадщину.

02 грудня 2020 року відповідачу ОСОБА_3 на земельні ділянки, площами 0,4583 га та 0,4585 га, які належали спадкодавиці, видані свідоцтва про право на спадщину.

08 червня 2021 року відповідачу ОСОБА_5 на земельну ділянку, площею 1,0833 га, яка належала спадкодавиці, видано свідоцтво про право на спадщину.

У видачі свідоцтва про право на спадщину на житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами в АДРЕСА_1 позивачці ОСОБА_1 нотаріус відмовила у зв`язку з відсутністю правовстановлюючого документа на вказане майно (а. с. 55).

Частиною третьою статті 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, надавши докази відповідно до вимог ЦПК України.

Відповідно до статті 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у томі числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Згідно зі статтею 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Відповідно до частини першої статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 ЦК України, він не заявив про відмову від неї (частина третя статті 1268 ЦК України).

Частиною першою статті 1223 ЦК України передбачено, що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

Згідно з частиною першою статті 1258 ЦК України спадкоємці за заповітом одержують право на спадкування почергово.

Відповідно до пункту 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 20 від 22 грудня 1995 року "Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності" до правовідносин, що виникли раніше 15 квітня 1991 року, застосовується чинне на той час законодавство. Зокрема, спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане до 15 квітня 1991 року, мають вирішуватись за нормами, що регулювали власність цього двору. Право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглось після припинення його існування, мають ті члени двору, які до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні. Розмір частки члена двору визначається виходячи із рівності часток усіх його членів, включаючи неповнолітніх та непрацездатних.

Існування колгоспного двору припинилось 15 квітня 1991 року на підставі набуття чинності Закону України "Про власність".

За нормами статтей 120, 123 ЦК УРСР в редакції 1963 року, які діяли до набуття чинності Закону України "Про власність", кожен з членів колгоспного двору мали рівне право на майно колгоспного двору. Тобто, після набуття чинності Закону України "Про власність" від 15 квітня 1991 року у всіх членів колгоспного двору виникло право власності на все його майно в рівних частинах, в тому числі і на будинок з господарськими спорудами, які відносилися до цього колгоспного двору, які не втратили право на витребування частки.

Так, довідкою від 27 квітня 2021 року № 194, виданою Більшівцівською селищною радою Івано-Франківської області, підтверджується те, що станом на 15 квітня 1991 року за адресою: АДРЕСА_1 у житловому будинку, який належав ОСОБА_4 були зареєстровані та проживали: чоловік - ОСОБА_5 , дочка - ОСОБА_1 , зять - ОСОБА_7 , внук - ОСОБА_8 , син - ОСОБА_5 (а. с. 30).

Таким чином, всі члени колгоспного двору мали рівну частку житлового будинку з господарськими спорудами, які розташовані по АДРЕСА_1 , та у них виникло право власності на майно у рівних частинах, зокрема у батьків позивачки - спадкоємців.

Однак, відповідно до змісту позову чоловік позивачки ОСОБА_7 , помер ІНФОРМАЦІЯ_7 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_5 (а. с. 12). Брат позивачки відповідач ОСОБА_3 вибув із господарства у 1986 році. Брат позивачки відповідач ОСОБА_5 вибув із господарства в 1994 році. Позивачка із сім`єю вибули з господарства батьків у 1992 році.

На витребування частки з майна колишнього колгоспного двору, що збереглося на 15 квітня 1991 року, поширюється загальний трирічний строк позовної давності.

Отже, брати позивачки, позивачка, її чоловік та син втратили свою частку в майні колгоспного двору.

Копією свідоцтва на право власності на жилий будинок від 13 березня 1990 року, підтверджується те, що спаєкодавиця ОСОБА_4 володіла правом власності на спірний житловий будинок (а. с. 21).

Довідкою, виданою Івано-Франківським ОБТІ від 02 вересня 2020 року № 177 підтверджується те, що згідно архівних даних 13 березня 1990 року за членами колгоспного двору, головою якого була ОСОБА_4 було зареєстроване право власності на будинковолодіння по АДРЕСА_1 . Підстава для реєстрації права власності - свідоцтво про право власності, видане 13 березня 1990 року виконавчим комітетом Озерянської сільської Ради народних депутатів на підставі рішення виконкому Галицької районної ради від 10 січня 1990 року, № 8 Рішення про реєстрацію права власності прийняте 13 березня 1990 року, реєстровий запис № 31, книга № 1. Переходів права власності на даний об`єкт в ОКЛ «Івано-Франківське ОБТІ» не реєструвалось (а. с. 25).

Таким чином, суд установив, що на час смерті спадкодавиці ОСОБА_4 належав індивідуальний житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, а саме: верандою, сходами, літною кухнею, стайнею, воротами за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується свідоцтвом про право власності, виданим 13 березня 1990 року виконавчим комітетом Озерянської сільської Ради народних депутатів (а. с. 21).

Позивачка є спадкоємицею майна, зокрема спірного будинковолодіння, спадкодавиці ОСОБА_4 відповідно до заповіту, посвідченого секретарем виконкому комітетом Більшівцівської селищної ради об`єднаної територіальної громади Галицького району Івано-Франківської області Вітовською О. І., внесеного в реєстрі за № 21, який на день смерті заповідача не змінювався і не скасовувався (а. с. 13, 27).

На підставі цього заповіту спадкодавиця ОСОБА_4 розпорядилась своїм майном, зокрема будинковолодінням, яке знаходяться по АДРЕСА_1 , на користь позивачки.

Водночас, відповідачі сини спадкодавиці не претендують на спадкове майно, зокрема на будинковолодіння за вищевказаною адресою, про що подали до суду відповідні заяви (а. с. 56, 98).

Статтею 1216 ЦК України передбачено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Нормами статті 1218 ЦК України визначено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до частини четвертої статті 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Визнання відповідачами пред`явленої позовної вимоги не суперечить закону та не порушує, права свободи чи інтереси інших осіб.

Таким чином, суд дійшов висновку, що зібрані у справі докази та їх належна оцінка вказують на наявність підстав для задоволення позову.

За вказаних обставин, суд, враховуючи норми чинного цивільного законодавства України на час виникнення спірних правовідносин, коло спадкоємців та склад спадкового майна, після смерті спадкодавці, той факт, що спадкодавиця ОСОБА_4 володіла правом власності на спірне будинковолодіння, а позивачка, як спадкоємиця за заповітом, прийняла спадщину, а також, приймаючи до уваги визнання позову відповідачами, та те, що задоволення позову не суперечить вимогам закону та не порушує права, свободи та інтереси інших осіб, дійшов висновку, що позовні вимоги є обгрунтованими, а тому підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 76-81, 200, 206, 258, 259, 263, 265, 272, 273, 352, 354 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Більшівцівської селищної ради про визнання права власності на спадкове майно задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування за заповітом після смерті спадкодавця - її матері ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , право власності на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 58,0 м2, житловою площею 34,7 м2, позначений за планом літерою «А», із верандою літерою «а 1», сходами літера «а 2», літною кухнею літера «Б», стайнею літера «В», стайнею літера «Г» та воротами «№ 1».

Апеляційна скарга подається учасниками справи до Івано-Франківського апеляційного суду через Галицький районний суд Івано-Франківської області протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення суду.

Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 28 липня 2021 року.

Сторони:

позивачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_6 .

відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , проживає за адресою: АДРЕСА_4 .

відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , проживає за адресою: АДРЕСА_3 .

відповідач: Більшівцівська селищна рада Івано-Франківського району Івано-Франківської області, місцезнаходження: вул. Вічевий майдан, 1, смт. Більшівці Івано-Франківський район Івано-Франківська область, ЄДРПОУ 04357450.

Суддя:М. Р. Мергель