Ухвала суду № 98642523, 29.07.2021, Межівський районний суд Дніпропетровської області

Єдиний унікальний номер № 181/687/21

Провадження №1-кс/181/140/21

У Х В А Л А

29 липня 2021 року смт. Межова

Слідчий суддя Межівського районного суду Дніпропетровської області Літвінова Л.Ф.,

з участю секретаря судового засідання Макогон І.С.,

в.о. начальника Межівського відділу Першотравенської окружної прокуратури Дніпропетровської області Ларченко Я.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Межова клопотання слідчого у кримінальному провадженні - старшого слідчого СВ ВП №2 Синельниківського РУП ГУНП в Дніпропетровській області капітана поліції Маслака Олександра Сергійовича, погоджене в.о. начальника Межівського відділу Першотравенської окружної прокуратури Ларченко Яном Івановичем, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Антрацит Луганської області, українця, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого,

у кримінальному провадженні №12021046480000073 від 22.07.2021 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 185, ч.2 ст. 185, ч.2 ст. 185 КК України,

ВСТАНОВИВ:

21 липня 2021 року до чергової частини ВП №2 Синельниківського РУП ГУНП в Дніпропетровській області надійшла заява від ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , жительки: АДРЕСА_3 , про те, що 19 липня 2021 року в період часу з 22 години 00 хвилин невідома особа шляхом вільного доступу від приміщення ДЮСШ за адресою: Дніпропетровська область, Синельниківський район, смт. Межова, проспект Незалежності здійснила крадіжку її велосипеда марки «Україна».

За даним фактом СД ВП №2 Синельниківського РУП ГУНП в Дніпропетровській області розпочато кримінальне провадження №12021046480000073 за ч. 1 ст.185 КК України.

21 липня 2021 року до чергової частини ВП №2 Синельниківського РУП ГУНП в Дніпропетровській області надійшла заява від ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , жительки: АДРЕСА_4 , про те, що 20 липня 2021 року близько 13 години 30 хвилин невідома особа шляхом вільного доступу від приміщення КНПЦПМСД «МСР» за адресою: Дніпропетровська область, Синельниківський район, смт. Межова, вул. Сонячна,12 здійснила крадіжку її велосипеда марки «Україна».

За даним фактом СД ВП №2 Синельниківського РУП ГУНП в Дніпропетровській області розпочато кримінальне провадження №12021046480000074 за ч.1 ст.185 КК України.

21 липня 2021 року до чергової частини ВП №2 Синельниківського РУП ГУНП в Дніпропетровській області надійшла заява від ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , жителя: АДРЕСА_5 , про те, що 20 липня 2021 року близько 18 години 00 хвилин невідома особа шляхом вільного доступу від приміщення магазину за адресою: АДРЕСА_2 здійснила крадіжку його велосипеда марки «Україна».

За даним фактом СД ВП №2 Синельниківського РУП ГУНП в Дніпропетровській області розпочато кримінальне провадження №12021046480000076 за ч.1 ст.185 КК України.

Розслідуванням кримінальних проваджень встановлено, що вище вказані кримінальні проступки вчинені однією і тією ж особою, а саме: – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

28 липня 2021 року винесено постанову про зміну правової кваліфікації у кримінальному провадженні № 12021046580000073 з ч.1 ст. 185 КК України на ч.2 ст. 185 КК України та у кримінальному провадженні № 12021046580000073 з ч.1 ст. 185 КК України на ч.2 ст. 185 КК України, в зв`язку з тим, що ОСОБА_1 являється особою, котра раніше вчинила кримінальний проступок, передбачений ч.1 ст. 185 КК України, тобто в його діях вбачається повторність.

28 липня 2021 року винесено постанову про об`єднання кримінальних проваджень № 12021046480000073, № 12021046480000074 та № 12021046480000076 в одне провадження та присвоєно єдиний номер 12021046480000073.

28 липня 2021 року ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 185, ч.2 ст. 185, ч.2 ст. 185 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що 19 липня 2021 року близько 23 години 00 хвилин ОСОБА_1 , проходячи повз територію селищного комунального закладу позашкільної освіти «Межівська ДЮСШ» Дніпропетровської області, розташованої за адресою: Дніпропетровська область, Синельниківський район, смт. Межова, проспект Незалежності, 24А, помітив на подвір`ї, під будівлею зазначеного закладу велосипед марки «Україна», синього кольору з білими крилами, чоловічого типу, який на праві приватної власності належить ОСОБА_2 , котрий він вирішив викрасти.

В подальшому, ОСОБА_1 , реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на вчинення крадіжки чужого майна, а саме: велосипеду марки «Україна», синього кольору з білими крилами, чоловічого типу, підійшов до частково огородженої території СКЗПО «Межівська ДЮСШ» та перелізши через огорожу, потрапив на подвір`я, де впевнившись в тому, що за його діями ніхто не спостерігає, маючи умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, реалізовуючи свій протиправний умисел, направлений на крадіжку зазначеного велосипеда, підійшов до велосипеда, взяв його та через огорожу перекинув із вказаної території, після чого сам переліз та на викраденому велосипеді з місця вчинення крадіжки зник.

Заволодівши викраденим майном та отримавши його в своє повне розпорядження, ОСОБА_1 розпорядився викраденим майном на власний розсуд, чим спричинив матеріальний збиток потерпілій ОСОБА_2 на суму 1358,40 (одна тисяча триста п`ятдесят вісім гривень 40 копійок).

Таким чином умисні дії ОСОБА_1 , які виразилися у таємному викраденні чужого майна (крадіжці), кваліфікуються за ч.1 ст. 185 КК України.

Окрім цього, досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_1 , будучи особою, яка раніше вчинила злочин, передбачений ст. 185 КК України, а саме: 19 липня 2021 року ОСОБА_1 вчинив кримінальний проступок, передбачений ч.1 ст. 185 КК України, належних висновків про свою поведінку для себе не зробив, на шлях виправлення не став, повторно, умисно вчинив новий, умисний, корисливий злочин проти власності при наступних обставинах:

20 липня 2021 року близько 13 години 30 хвилин ОСОБА_1 , знаходячись на території Комунального закладу «Центральна лікарня» Межівської селищної ради» Дніпропетровської області, розташованої за адресою: Дніпропетровська область, Синельниківський район, смт. Межова, вул. Сонячна,12, на велосипедній стоянці помітив велосипед марки «Україна», бордового кольору з білими крилами, жіночого типу, який на праві приватної власності належить ОСОБА_3 , котрий він вирішив викрасти.

В подальшому, ОСОБА_1 , реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на вчинення крадіжки чужого майна, а саме: велосипеду марки «Україна», бордового кольору з білими крилами, жіночого типу, впевнившись в тому, що за його діями ніхто не спостерігає, маючи умисел, спрямований на таємне, повторне викрадення чужого майна, реалізовуючи свій протиправний умисел, направлений на крадіжку зазначеного велосипеду, підійшов до нього та взявши руками, викотив із вказаної вище території та з місця вчинення крадіжки зник.

Заволодівши викраденим майном та отримавши його в своє повне розпорядження, ОСОБА_1 розпорядився викраденим майном на власний розсуд, чим спричинив матеріальний збиток потерпілій ОСОБА_3 на суму 1477,20 (одна тисяча чотириста сімдесят сім гривень 20 копійок).

Таким чином умисні дії ОСОБА_1 , які виразилися у таємному викраденні чужого майна (крадіжці), вчиненому повторно, кваліфікуються за ч.2 ст. 185 КК України.

Також досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_1 , будучи особою, яка раніше вчинила злочин, передбачений ст. 185 КК України, а саме: останній раз 20 липня 2021 року ОСОБА_1 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 185 КК України, належних висновків про свою поведінку для себе не зробив, на шлях виправлення не став, повторно, умисно вчинив новий, умисний, корисливий злочин проти власності при наступних обставинах:

20 липня 2021 року близько 18 години 00 хвилин ОСОБА_1 , проходячи повз магазин «Хуторок», розташований за адресою: АДРЕСА_2 , на велосипедній стоянці помітив велосипед марки «Україна», чорного кольору з чорними крилами, чоловічого типу, який на праві приватної власності належить ОСОБА_4 , котрий він вирішив викрасти.

В подальшому, ОСОБА_1 , реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на вчинення крадіжки чужого майна, а саме: велосипеду марки «Україна», чорного кольору з чорними крилами, чоловічого типу, впевнившись в тому, що за його діями ніхто не спостерігає, маючи умисел, спрямований на таємне, повторне викрадення чужого майна, реалізовуючи свій протиправний умисел, направлений на крадіжку зазначеного велосипеду, підійшов до нього та сівши з місця вчинення крадіжки зник.

Заволодівши викраденим майном та отримавши його в своє повне розпорядження, ОСОБА_1 розпорядився викраденим майном на власний розсуд, чим спричинив матеріальний збиток потерпілому ОСОБА_4 на суму 1584,80 (одна тисяча п`ятсот вісімдесят чотири гривні 80 копійок).

Таким чином умисні дії ОСОБА_1 , які виразилися у таємному викраденні чужого майна (крадіжці), вчиненому повторно, кваліфікуються за ч. 2 ст. 185 КК України.

Наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повністю підтверджують зібрані у кримінальному провадженні докази, зокрема:

-протокол допиту свідка ОСОБА_5 ;

-протокол допиту свідка ОСОБА_6 ;

-протокол огляду добровільно виданого свідком ОСОБА_6 велосипеда марки «Україна», синього кольору, чоловічого типу від 27 липня 2021 року;

-протокол огляду добровільно виданого свідком ОСОБА_5 велосипеда марки «Україна», бордового кольору, жіночого типу від 27 липня 2021 року;

-протокол огляду добровільно виданого свідком ОСОБА_5 велосипеда марки «Україна», чорного кольору, чоловічого типу від 27 липня 2021 року;

-протокол впізнання за участю свідка ОСОБА_5 ;

-протокол впізнання за участю свідка ОСОБА_5 ;

-речові докази;

-протокол допиту підозрюваного ОСОБА_1 ;

-протокол слідчого експерименту за участю підозрюваного ОСОБА_1 .

Інші матеріали кримінального провадження у їх сукупності.

З огляду на викладене, є достатні підстави вважати, що підозрюваний ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , вчинив кримінальні правопорушення, передбачені ч.1 ст. 185, ч.2 ст. 185, ч.2 ст. 185 КК України, а саме: таємне викрадення чужого майна (крадіжка), таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно та таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини у справах «Фокс, Камбел і Харлі проти Об`єднаного Королівства» від 30.08.1990, «Мюррей Об`єднаного Королівства» від 28.10.1994, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.

Стороною обвинувачення дотримано вимогу розумної підозри, оскільки наявні на даний час докази у кримінальному провадженні свідчать про об`єктивний зв`язок підозрюваного ОСОБА_1 з вчиненням кримінальних правопорушень, тобто виправдовують необхідність подальшого розслідування у цьому провадженні.

Проаналізувавши матеріали даного кримінально провадження, орган досудового розслідування приходить до висновку, що у даному випадку виникає необхідність в обранні ОСОБА_1 міри запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Такий запобіжний захід у даному випадку є необхідним та достатнім для забезпечення належної поведінки підозрюваного та для виконання завдань кримінального провадження, передбачених ст.2 Кримінального процесуального кодексу України, так як жоден з більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 Кримінального процесуального кодексу України.

В ході досудового розслідування встановлено наявність ризику, який дає достатні підстави вважати, що підозрюваний ОСОБА_1 може переховуватися від органу досудового розслідування.

У зв`язку з викладеним виникає необхідність у застосуванні до підозрюваного ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, так як відповідно до вимог п.4 ч.1 ст. 184 КПК України під час досудового розслідування встановлено наявність ризику, передбаченого п.1 ч.1 ст. 177 КПК України, і в обґрунтування застосування запобіжного заходу щодо підозрюваного ОСОБА_1 покладається необхідність запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду.

Так, наявність ризику переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду підтверджується наступними фактами, підозрюваний ОСОБА_1 постійного місця проживання не має, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , що являється непідконтрольною територією України. Допитані в якості свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_8 вказали, що при спілкуванні з ОСОБА_1 останній повідомив, що має проблеми з органам поліції та за вчинення ним кримінального правопорушення на території м. Покровськ, Донецької області йому призначено покарання у вигляді позбавлення волі на строк 3 роки 3 місяці. Окрім цього, вказав, що на території смт. Межова, Синельниківського району, Дніпропетровської області вчинив крадіжку трьох велосипедів, в зв`язку з чим відносно нього маються ще кримінальні провадження. Пояснивши це, ОСОБА_1 повідомив, що має намір виїхати до Луганської області, де він має житло та зареєстрований з метою постійного проживання та уникнення відповідальності. ОСОБА_1 , знаючи про тяжкість покарання, що йому загрожує у разі визнання винуватим у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, з метою уникнення відповідальності за вчинені ним злочини може переховуватися від органу досудового розслідування та, в подальшому, від суду.

ОСОБА_1 хронічних захворювань, які б перешкоджали триманню під вартою не має (обставина, передбачена п.3 ч.1 ст. 178 Кримінального процесуального кодексу України), постійного місця роботи не має (обставина, передбачена п.5 ч.1 ст. 178 Кримінального процесуального кодексу України).

Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного також слід обов`язково враховувати вимоги п.п.3 і 4 ст.5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише у передбачених законом випадках за встановленою процедурою, при цьому ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув`язнення.

Разом з тим Європейський суд з прав людини в своєму рішенні «Летельє проти Франції» від 26 червня 1991 року зазначив, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.

Беручи до уваги те, що підозрюваний ОСОБА_1 скоїв ряд корисливих злочинів, передбачених ч.1 ст. 185, ч.2 ст. 185, ч.2 ст. 185 КК України, а також зважаючи на те, що не може бути застосовано до останнього інші менш суворі запобіжні заходи згідно п.п.1-4 ч.1 ст. 176 КПК України, так як вони не зможуть забезпечити виконання процесуальних обов`язків, передбачених чинним законодавством та забезпечення можливості виконання процесуальних рішень.

Старший слідчий просить застосувати до ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів.

В судовому засіданні прокурор підтримав клопотання, вважає, що воно є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Підозрюваний проти задоволення клопотання не заперечував.

Розглянувши матеріали клопотання, вислухавши думку прокурора та підозрюваного, суд приходить до висновку про необхідність задоволення даного клопотання за наступних підстав:

У відповідності до ст. 176 КПК України, запобіжним заходом є тримання під вартою. Запобіжні заходи застосовуються під час досудового розслідування - слідчим суддею за клопотанням слідчого, погодженим з прокурором.

Відповідно до ч.1, п.5 ч.2 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу. Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Так, з наданих матеріалів вбачається, що наведені в клопотанні старшого слідчого дані свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_1 кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 185, ч.2 ст. 185, ч.2 ст. 185 КК України, при цьому обставини, що дають підстави підозрювати його у вчиненні вищезазначених кримінальних правопорушень, підтверджуються матеріалами, доданими до клопотання.

Розглядаючи питання обґрунтованості підозри у вчиненні ОСОБА_1 інкримінованих йому кримінальних правопорушень, слідчий суддя зважає на те, що, як зазначено у рішенні Європейського суду з прав людини від 28.10.2004 року у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства», для вирішення питання про обрання запобіжного заходу факти, що викликають підозру, не обов`язково мають бути встановлені до ступеню, необхідного для засудження або навіть пред`явлення обвинувачення, а згідно рішення Європейського суду з прав людини від 30.08.1998 року у справі «Кемпбелл та Хартлі проти Сполученого Королівства» наявність обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або відомостей, на підставі яких об`єктивний спостерігач зробив би висновок, що дана особа могла б скоїти злочин.

Як вбачається з наданих матеріалів, обґрунтованість підозри ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень підтверджується низкою доказів, наявних у кримінальному провадженні, зокрема: протоколом допиту свідка ОСОБА_5 ; протоколом допиту свідка ОСОБА_6 ; протоколом огляду добровільно виданого свідком ОСОБА_6 велосипеда марки «Україна», синього кольору, чоловічого типу від 27 липня 2021 року; протоколом огляду добровільно виданого свідком ОСОБА_5 велосипеда марки «Україна», бордового кольору, жіночого типу від 27 липня 2021 року; протоколом огляду добровільно виданого свідком ОСОБА_5 велосипеда марки «Україна», чорного кольору, чоловічого типу від 27 липня 2021 року; протоколом впізнання за участю свідка ОСОБА_5 ; протоколом впізнання за участю свідка ОСОБА_5 ; речовими доказами; протоколом допиту підозрюваного ОСОБА_1 ; протоколом слідчого експерименту за участю підозрюваного ОСОБА_1 ; іншими матеріалами кримінального провадження у їх сукупності.

Таким чином, обґрунтованість підозри у вчиненні інкримінованих ОСОБА_1 кримінальних правопорушень є доведеною. Також, приймається до уваги, що у рішенні Європейського суду з прав людини від 14.03.1984 року у справі «Феррарі-Браво проти Італії» зазначено, що не можна ставити питання про те, що арешт або тримання під вартою до суду є виправданими тільки тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, оскільки це є завданням попереднього розслідування, сприяти якому і має тримання під вартою, до того ж при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу має враховуватись саме обґрунтованість підозри, а не її доведеність, бо це завдання покладається на слідчого під час проведення ним досудового розслідування.

Перевіряючи доводи клопотання слідчого на предмет наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, слідчий суддя правильно встановив, що доводи поданого клопотання є обґрунтованими, а заявлений ризик переховуватися від органів досудового розслідування та суду об`єктивно існує.

Відповідно до ст. 178 КПК України, слідчий суддя врахує існування ризику, що перебуваючи на свободі підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, а також враховуючи тяжкість кримінальних правопорушень, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_1 , тяжкість покарання, що загрожує у разі визнання його винуватим, та те, що підозрюваний постійного місця проживання не має, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , що являється непідконтрольною територією України, обґрунтовано прийшов до висновку про застосування виняткового запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою і жоден із більш м`яких запобіжних заходів не буде ефективним та доцільним.

Відповідно до ч.1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, експерта, спеціаліста; вчинити інше кримінальне правопорушення.

Підозрюваний ОСОБА_1 підозрюється у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст. 185 КК України, за який законом передбачено покарання у вигляді обмеження волі на строк до п`яти років; у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 185 КК України, за який законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до п`яти років та у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 185 КК України, за який законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк до п`яти років, зважаючи на тяжкість інкримінованих йому кримінальних правопорушень - може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, у разі обрання йому запобіжного заходу більш м`якого, ніж тримання під вартою.

Підставою застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_1 кримінальних правопорушень за ознаками ч.1 ст. 185, ч.2 ст. 185 та ч.2 ст. 185 КК України, а також наявність ризику, передбаченого ст. 177 КПК України, а саме: може переховуватися від органів досудового розслідування та суду.

Враховуючи зазначене, слідчий суддя вважає, що тримання підозрюваного ОСОБА_1 під вартою у повній мірі відповідатиме меті, з якою застосовується цей вид запобіжного заходу, в тому числі зважаючи на суспільний інтерес, який з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи та не суперечить практиці Європейського суду з прав людини і вимогам Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Згідно абз. 1 п. 1 листа Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ «Про деякі питання порядку застосування запобіжних заходів під час досудового розслідування та судового провадження відповідно до Кримінального процесуального кодексу України» № 511-550/0/4-13 від 04.04.2013 року, вирішуючи питання про застосування, продовження, зміну або скасування запобіжного заходу при розгляді відповідних клопотань, слідчий суддя, суд щоразу зобов`язаний зокрема - враховувати, що запобіжні заходи у кримінальному провадженні обмежують права особи на свободу та особисту недоторканність, гарантовані ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року (Конвенція), а тому можуть бути застосовані тільки за наявності законної мети та підстав, визначених КПК, з урахуванням відповідної практики Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ); зважати, що тримання під вартою є винятковим видом запобіжного заходу та застосовується лише у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе відвернути ризики, зазначені у ст. 177 КПК України. При розгляді клопотання про обрання або ж продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обов`язково має бути розглянуто можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів (правова позиція, викладена у п. 80 рішення ЄСПЛ від 10 лютого 2011 року у справі "Харченко проти України"). Вказані вимоги судом були дотримані, інші види запобіжних заходів не знайшли обґрунтованого підтвердження для їх застосування.

Врахувавши дійсні обставини справи, слідчий суддя схиляється та приймає за дійсні доводи про те, що застосування до підозрюваного більш м`яких запобіжних заходів, що передбачені Кримінальним процесуальним кодексом України, є недостатньою мірою, оскільки вони не будуть слугувати забезпеченню виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також не зможуть запобігти спробам підозрюваного переховуватись від органів досудового розслідування та суду.

Вказані обставини виключають об`єктивну можливість щодо застосування до підозрюваного інших альтернативних запобіжних заходів.

Враховуючи дані обставини, вважаю, що слід застосувати запобіжний захід відносно ОСОБА_1 у вигляді тримання під вартою.

Між тим, відповідно до ч.3 ст. 183 КПК України слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатній для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Отже, задовольняючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя вважає за необхідне визначити підозрюваному розмір застави, а також покласти на підозрюваного обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, необхідність покладення яких вбачається з наведеного в обґрунтування даного клопотання.

При цьому, враховуючи ступінь тяжкості інкримінованих підозрюваному кримінальних правопорушень, обставини кримінальних правопорушень, майновий та сімейний стан підозрюваного, інші обставини, передбачені ст. 178 КПК України, слідчий суддя вважає за необхідне визначити розмір застави, відповідно до п.2 ч.5 ст. 182 КПК України, у 10 (десяти) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб в сумі 45400 (сорок п`ять тисяч чотириста) грн. 00 коп., що зможе забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків.

Окрім цього, обираючи відносно ОСОБА_1 запобіжний захід у виді застави, слідчий суддя вважає за необхідне відповідно до ч.5 ст. 194 КПК України покласти на підозрюваного такі обов`язки: прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора, суду; не відлучатися з с. Слов`янка Межівського району Дніпропетровської області без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання або місця роботи; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Питання щодо доведеності вини підозрюваного у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень та правильності кваліфікації його дій слідчим суддею при розгляді клопотання не вирішувались, оскільки підлягають дослідженню при проведенні досудового розслідування та під час розгляду справи по суті.

За змістом ч.ч.1, 2 ст. 197 КПК України, строк дії ухвали суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів. Строк тримання під вартою обчислюється з моменту взяття під варту, а якщо взяттю під варту передувало затримання підозрюваного, обвинуваченого - з моменту затримання.

На підставі викладеного та керуючись ст. 29 Конституції України, ст.ст. 177, 178, 182, 183, 193, 194, 196, 197, 202, 205, 532, 534 КПК України, слідчий суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання слідчого у кримінальному провадженні - старшого слідчого СВ ВП №2 Синельниківського РУП ГУНП в Дніпропетровській області капітана поліції Маслака Олександра Сергійовича, погоджене в.о. начальника Межівського відділу Першотравенської окружної прокуратури Ларченко Яном Івановичем, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_1 у кримінальному провадженні №12021046480000073 від 22.07.2021 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 185, ч.2 ст. 185, ч.2 ст. 185 КК України - задовольнити.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Антрацит Луганської області, українця, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого та підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 185, ч.2 ст. 185, ч.2 ст. 185 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб, тобто до 12:00 годин 26 вересня 2021 року.

Одночасно визначити запобіжний захід у вигляді застави для забезпечення виконання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обов`язків, визначених КПК України.

Розмір застави визначити у 10 (десять) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб в сумі 45400 (сорок п`ять тисяч чотириста) грн. 00 коп..

Сума застави у національній грошовій одиниці може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на рахунок:

Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 26239738; МФО: 820172; Банк отримувача: ДКСУ, м. Київ; р/р № UA158201720355229002000017442.

Призначення платежу: застава за… (П.І.Б., дата народження особи, за яку вноситься застава), згідно ухвали…(назва суду)…від…(дата ухвали)…по справі №…, кримінальне провадження №…, внесені (П.І.Б. особи, що вносить заставу), згідно квитанції від…(дата та № квитанції).

Заставодавцем не може бути юридична особа державної або комунальної власності або така, що фінансується з місцевого, державного бюджету, бюджету Автономної Республіки Крим, або у статутному капіталі якої є частка державної, комунальної власності, або яка належить суб`єкту господарювання, що є у державній або комунальній власності.

Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою протягом дії ухвали.

Покласти на підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , наступні обов`язки:

прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора, суду;

не відлучатися з с. Слов`янка, Межівського району, Дніпропетровської області без дозволу слідчого, прокурора або суду;

повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання або місця роботи;

здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну;

Визначити строк дії ухвали до 26 вересня 2021 року.

У разі необхідності цей строк може бути продовжений за клопотанням прокурора в порядку, передбаченому статтею 199 КПК України. Після закінчення строку, в тому числі продовженого, на який на підозрюваного, обвинуваченого були покладені відповідні обов`язки, ухвала про застосування запобіжного заходу в цій частині припиняє свою дію і обов`язки скасовуються.

Роз`яснити підозрюваному, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розміру, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення коштів, має бути наданий уповноваженій службовій особі Державного департаменту України з питань виконання покарань.

Після отримання та перевірки протягом одного дня документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа Державного департаменту України з питань виконання покарань має негайно здійснити розпорядження про звільнення з-під варти ОСОБА_1 та повідомити усно і письмово слідчого, прокурора та слідчого суддю Межівського районного суду Дніпропетровської області.

У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрюваний зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави підозрюваний ОСОБА_1 вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Роз`яснити заставодавцю обов`язок із забезпечення належної поведінки підозрюваного та його явки за викликом.

У разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, будучи належним чином повідомлений, не з`явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

Застава, що не була звернена в дохід держави, повертається підозрюваному, заставодавцю після припинення дії цього запобіжного заходу. При цьому застава, внесена обвинуваченим, може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень. Застава, внесена заставодавцем, може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень тільки за його згодою.

Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала в частині застосування міри запобіжного заходу у виді тримання під вартою може бути оскаржена безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя: Л. Ф. Літвінова

Копію цієї ухвали мені вручено «_____»___2021 року о «_____» год. «____» хв. Одночасно роз`яснено порядок її оскарження.

Підозрюваний ОСОБА_1 ОСОБА_9