Ухвала суду № 98642324, 29.07.2021, Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 212/6419/21

2/212/3323/21

У Х В А Л А

29 липня 2021 року м. Кривий Ріг

Суддя Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області Чайкін І.Б., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування» про захист прав споживача, відшкодування шкоди, завданої протиправними діями третіх осіб, -

ВСТАНОВИВ:

До Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області надійшла згадана позовна заява.

Ухвалою Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 26 липня 2021 року заяву про самовідвід головуючого судді Пустовіта О.Г. задоволено, справу передано до канцелярії суду для визначення судді у порядку встановленому ст. 33 ЦПК України.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27 липня 2021 року справу передано в провадження судді Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області Чайкіна І.Б. .

Дослідженням матеріалів позовної заяви встановлено, що вона не відповідає вимогам ст. 177 ЦПК України з наступних підстав.

У відповідності до положень ч. 4 ст. 177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Позивач при зверненні з вимогами до суду посилався на те, що він звільнений від сплати судового збору на підставі ч. 3 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів», однак з даними аргументами суд не погоджується, виходячи з наступного.

Згідно зі статтею 16 Закону України "Про страхування", стаття 979 ЦК України договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, відповідно до якої страховик бере на себе зобов`язання в разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Отже, за своєю правовою природою договір страхування є договором про надання послуг.

Відповідно до Закону України "Про захист прав споживачів" цей Закон регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

А відповідно до пункту 22 статті 1 цього ж Закону споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Таким чином, на підставі аналізу вищевказаних правових приписів та з урахуванням пункту 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 квітня 1996 року № 5 "Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів", можна зробити висновок, що до відносин, які регулюються нормами Закону України "Про захист прав споживачів", належать, зокрема, відносини, які виникають при укладенні договору страхування.

На підставі викладеного, можна зробити висновок що положення щодо відповідальності страховика, закріплені в Законі України "Про страхування" та главі 67 ЦК України, є спеціальними нормами права, а в Законі України "Про захист прав споживачів" - загальними.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року у справі № 6-126цс14.

Згідно із ст. 21 Закону України «Про захист прав споживачів», крім інших випадків порушень прав споживачів, які можуть бути встановлені та доведені виходячи з відповідних положень законодавства у сфері захисту прав споживачів, вважається, що для цілей застосування цього Закону та пов`язаного з ним законодавства про захист прав споживачів права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо: 1) при реалізації продукції будь-яким чином порушується право споживача на свободу вибору продукції; 2) при реалізації продукції будь-яким чином порушується свобода волевиявлення споживача та/або висловлене ним волевиявлення; 3) при наданні послуги, від якої споживач не може відмовитись, а одержати може лише в одного виконавця, виконавець нав`язує такі умови одержання послуги, які ставлять споживача у нерівне становище порівняно з іншими споживачами та/або виконавцями, не надають споживачеві однакових гарантій відшкодування шкоди, завданої невиконанням (неналежним виконанням) сторонами умов договору; 4) порушується принцип рівності сторін договору, учасником якого є споживач; 5) будь-яким чином (крім випадків, передбачених законом) обмежується право споживача на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про відповідну продукцію; 6) споживачу реалізовано продукцію, яка є небезпечною, неналежної якості, фальсифікованою; 7) ціну продукції визначено неналежним чином; 8) документи, які підтверджують виконання договору, учасником якого є споживач, своєчасно не передано (надано) споживачу.

Із п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 12.04.1996 р. «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів» вбачається, що позовна заява про захист прав споживача повинна містити відомості: про те, яке право споживача порушено; коли і в чому це виявилося; про способи захисту, які належить вжити суду; про розмір сум, щодо яких заявлено вимоги, з відповідними розрахунками і обґрунтуванням; про докази, що підтверджують позов. До заяви повинні бути додані необхідні документи - залежно від заявлених вимог (наприклад, договір, квитанція-замовлення, квитанція-зобов`язання, транспортна чи інша накладна, чек, касовий ордер).

Таким чином, позивач, вважаючи себе споживачем, при зверненні до суду у дотримання вимог ст. 175 ЦПК України, зобов`язаний викласти зміст позовних вимог та обставини, якими він обґрунтовує вказані позовні вимоги у відповідності до норм Закону України «Про захист прав споживачів», зазначивши про те, яке право споживача порушено у відповідності до ст. 21 Закону України «Про захист прав споживачів», про розмір сум, щодо яких заявлено вимоги, з відповідними розрахунками і обґрунтуванням, таким чином навівши підтвердження того, що між сторонами існують правовідносини, які регулюються Законом України «Про захист прав споживачів».

В даному випадку між сторонами існують деліктні відносини, а підставою позову є посилання позивача на норми Закону України «Про страхування» та ст. 526, 629, 625, 980, 990 ЦК України.

Отже, враховуючи, що позивач як підставу звільнення від сплати судового збору посилається на ЗУ «Про захист прав споживачів», потребують уточнень обґрунтування позивача з приводу застосування до спірних правовідносин положень ЗУ «Про захист прав споживачів» та його звільнення від сплати судового збору або сплата судового збору у відповідності до Закону України «Про судовий збір».

З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до суду із вимогою про стягнення з відповідача на його користь страхове відшкодування в розмірі 697 480, 00 гривень; 3% річних в розмірі 204, 23 гривень; інфляційні витрати в розмірі 33 339, 54 гривень; пеня за прострочення виплати страхового відшкодування 46 664, 28 гривень (вимога майнового характеру, ціна позову 777 688 гривень 05 копійок).

Статтею 4 Закону України «Про судовий збір» визначено, що за подання до суду фізичною особою позовної заяви майнового характеру сплачується судовий збір в розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Таким чином, виходячи із розміру заявленої вимоги позивачем майнового характеру, позивачу необхідно сплатити судовий збір за таку вимогу в сумі 1% від ціни позову, але не менше 0,4 (становить 908, 00 грн.) розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 (становить 11 350 грн.) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто 7776, 88 гривень (777688 гривень 05 копійок – ціна позову *1%).

Оригінал квитанції про сплату судового збору за подачу позовної підлягає обов`язковому поданню до канцелярії суду за адресою: 50029, м. Кривий Ріг, вул. Невська, 3.

Судовий збір підлягає сплаті позивачем за наступними платіжними реквізитами: отримувач коштів ГУК у Дн-кiй обл/Покр.р /22030101, ЄДРПОУ 37988155, IBAN – UA558999980313191206000004640; Призначення платежу - Судовий збір (Державна судова адміністрація України,050).

У відповідності до ч.1 ст. 185 ЦПК України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у ст.ст.175, 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Враховуючи викладене, приходжу до висновку, що позовну заяву слід залишити без руху і надати позивачу строк у десять днів з дня вручення цієї ухвали для усунення недоліків.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. 177, 185 ЦПК України, суддя,-

ПОСТАНОВИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування» про захист прав споживача, відшкодування шкоди, завданої протиправними діями третіх осіб– залишити без руху, надавши строк для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення позивачу копії ухвали.

Роз`яснити, що у разі невиконання ухвали в зазначений строк позовна заява буде вважатись неподаною та буде повернена позивачеві зі всіма доданими до неї документами.

Копію ухвали надіслати позивачу, представнику позивача.

Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала складена та підписана 29 липня 2021 року.

Суддя І. Б. Чайкін