Вирок № 98642250, 28.07.2021, Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу

ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КРИВОГО РОГУ

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

В И Р О К

іменем України

Справа № 171/583/15-к

Провадження № 1-кп/210/297/21

"28" липня 2021 р. м. Кривий Ріг

Колегія суддів Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:

Головуючого судді Ступак С.В.,

Суддів Хлистуненко О.В., Чайкіної О.В.,

секретарів судового засідання Драгунової Я.М., Домуховської М.В.,

Доценко В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні обвинувальний акт за матеріалами кримінального провадження №12014040410001493 від 18.12.2014 року щодо:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Єлизаветпілля, Апостолівського району Дніпропетровської області, громадянки України, українки, розлученої, офіційно не працевлаштованої, із середньою освітою, має на утриманні малолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована та мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судима,

яка обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.115 ч.1 КК України, –

з участю:

прокурорів Даруда В.В., Свиридюк О.О.,

обвинуваченої ОСОБА_1 ,

захисника-адвоката Кудлюк О.І.,

ВСТАНОВИЛА:

Відповідно до обвинувального акту, органом досудового розслідування та прокурором як стороною обвинувачення, ОСОБА_1 обвинувачується в тому, що 17 грудня 2014 року, приблизно о 19 годині, ОСОБА_1 , знаходячись в приміщенні квартири АДРЕСА_2 , де також знаходився її співмешканець ОСОБА_3 , з яким на кухні вищевказаної квартири розпивали спиртні напої Після цього, між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 виникла словесна сварка із-за того, що останній почав ревнувати її до інших чоловіків, під час якої у ОСОБА_1 виник злочинний умисел, направлений на умисне вбивство ОСОБА_3 . Реалізуючи свій злочинний намір, знаходячись у стані алкогольного сп`яніння ОСОБА_1 , передбачаючи, що в результаті її діяння наступить смерть ОСОБА_3 і бажаючи цього, дістала правою рукою з кухонної шафи кухонний ніж і тримаючи його в правій руці, нанесла близько 2-х ударів в область передньої частини тулуба останнього, внаслідок чого настала смерть потерпілого.

Внаслідок злочинних дій ОСОБА_1 , потерпілому ОСОБА_3 згідно Висновку експерта №192 від 10.01.2015 року, були заподіяні тілесні ушкодження у вигляді: проникаюче колото-різане поранення грудної клітки ліворуч, яке починається шкіряною раною, умовно пронумерованою як рана №1, розмірами 2,5х0,7 см., з напрямком ранового каналу спереду-назад, дещо зверху-вниз, зліва-направо, з ушкодженням підшкірно-жирової клітковини, м`яких тканин 5-го міжребер`я, пошкодженням серцевої сорочки та серця, довжиною не менше 12,0 см, проникаюче колото-різане поранення черевної стінки праворуч, яке починається шкіряною раною, умовно пронумерованою як рана №2, розмірами 2,0х0,5 см., з напрямком ранового каналу спереду-назад, дещо зверху-вниз, справа-наліво, з ушкодженням підшкірно-жирової клітковини, м`язів живота, пошкодження правої частини печінки, довжиною не менше 8,0 см. Три садна на переніссі.

Всі виявлені тілесні ушкодження при дослідженні трупа ОСОБА_3 прижиттєві, що підтверджується морфологічними змінами внутрішніх органів. Так, смерть ОСОБА_3 настала від двох проникаючих колото-різаних поранень тулуба з ушкодженнями серця та печінки, що супроводжувалось та ускладнилось загальною крововтратою, внаслідок як зовнішньої, так і внутрішньої кровотечі, які за своїм характером відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, небезпечні для життя під час їх заподіяння, і в даному конкретному випадку закінчились смертю потерпілого ОСОБА_3 , яка настала ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ст.115 ч.1 КК України, як вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині.

У судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_1 свою вину у вчиненні злочину визнала повністю щодо фактичних обставин нанесення тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_3 , однак, не погодилась із кваліфікацією її дій за частиною ч.1 ст.115 КК України, як умисне вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині, оскільки, не бажала смерті ОСОБА_3 , а лише захищалась від його побиття.

Захисник обвинуваченої – адвокат Кудлюк О.І. також підтримав позицію своєї підзахисної та вважав, що за вказаних обставин, дії останньої слід кваліфікувати за ст.118 КК України.

Не зважаючи на повне визнання своєї вини ОСОБА_1 щодо фактичних обставин нанесення тілесних ушкоджень потерпілому, окрім визнання кваліфікації її дій, колегією суддів ухвалено рішення щодо повного судового розгляду даного кримінального провадження, а саме, допиту свідків, допиту потерпілої, дослідження письмових матеріалів кримінального провадження, дослідження речових доказів та допиту обвинуваченої.

Допитаний у судовому засіданні 05.04.2021 року свідок ОСОБА_4 повідомив, що він на даний час працює старшим слідчим Відділення поліції №8. У 2014 році наприкінці грудня перебував у складі слідчо-оперативної групи як слідчий. Надійшов виклик зі швидкої допомоги в с. Нива Трудова до помешкання ОСОБА_1 , з повідомленням про те, що вона свого чоловіка вдарила ножем. По приїзду на АДРЕСА_3 , було виявлено труп чоловіка, в квартирі перебувала обвинувачена та маленька дитина, труп знаходився на кухні на підлозі, лежав біля входу на спині головою до входу в кухню. Обвинувачена повідомила, що ніж поклала до шухлядки, де його і виявили. Обвинувачена була з ознаками алкогольного сп`яніння, запах алкоголю. На трупі було 2 ножових поранення в грудну клітку та живіт. ОСОБА_1 пояснила що це її співмешканець, який її ображав, бив її кулаками та гумовим кийком, і вона під час сварки вдарила його ножем. Конфлікт стався на кухні. На відстані 1-1,5 метрів від трупа в шухлядці було виявлено ніж. Поряд з трупом на підлозі лежав гумовий кийок. На підлозі біля трупу і на одязі були плями бурого кольору, на його думку зміни положення трупу не було. В інших кімнатах слідів боротьби не було. ОСОБА_1 сама викликала швидку допомогу та коли слідчі приїхали швидка вже була на місці.

Допитана у судовому засіданні 15.04.2021 року свідок ОСОБА_5 , повідомила, що обвинувачена ОСОБА_1 раніше хрестила її дитину та є їй кумою. Був випадок, коли приблизно 4-5 років тому, в грудні місяці, приблизно о 00.30 годин вночі зателефонувала ОСОБА_1 та попросила забрати дитину, оскільки вона зарізала свого чоловіка та приїхала поліція. Коли вона прибігла, побачила на кухні труп та дізналася що ОСОБА_1 зарізала свого співмешканця ОСОБА_6 , вона хвилин 30-40 побула, розбудила та забрала її сина ОСОБА_7 і пішла до себе додому. ОСОБА_1 була збентежена але запаху алкоголю від неї не було. Згодом була присутня на слідчому експерименті та побачила як все було: ОСОБА_1 сиділа та спілкувалася із співмешканцем ОСОБА_3 , виник конфлікт та вона його вдарила ножем в ліву сторону тулуба. Відносини між обвинуваченою та потерпілим були погані, ОСОБА_8 часто ходила із синцями, оскільки ОСОБА_9 бив та ображав її та її сина, спиртні напої вживала, але небагато. Про резиновий кийок не чула, в квартирі були присутні поняті, один з яких, а саме ОСОБА_10 , на даний час помер.

Допитаний у судовому засіданні 15.04.2021 року свідок ОСОБА_11 , повідомив, що обвинувачена ОСОБА_1 є його матір`ю, однак, вони разом не проживають. Про те що сталося дізнався від брата з ОСОБА_12 , який йому зателефонував та розповів, що його мати зарізала свого співмешканця. Сварки між мамою та ОСОБА_3 відбувалися. У своєї мами був рідко, але бачив синці у неї на обличчі. Був випадок осінню, коли він побився із ОСОБА_3 за маму, оскільки останній її побив, а через декілька місяців все сталося, це був 2014 рік. В подальшому, коли приїздив до мами, то вона не вживала алкоголь та на ОСОБА_9 не скаржилася.

Враховуючи те, що з боку сторони обвинувачення, забезпечити явку потерпілої по кримінальному провадженню – ОСОБА_13 , яка є сестрою померлого ОСОБА_3 , не виявилось можливим, так як остання не бажала брати участь у розгляді даної справи, прокурор не наполягав на її допиту, оскільки ОСОБА_13 не була свідком вказаних подій.

Обвинувачена ОСОБА_1 та її захисник-адвокат Кудлюк О.І. також не наполягали на допиті потерпілої.

Відповідно до вимог ч.1 ст.349 КПК України, докази зі сторони обвинувачення досліджуються в першу чергу, а зі сторони захисту - у другу.

За клопотанням прокурора, у судовому засіданні колегією суддів досліджено матеріали кримінального провадження №12014040410001493, на які сторона обвинувачення посилається у якості доказів доведення вини ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України, а саме:

- Витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань по кримінальному провадженню №12014040410001493 від 18.12.2014 року, із зазначенням короткої фабули обставин подій та правовою кваліфікацією за ч1 ст.115 КК України (Том 1 а.с.1);

- Рапорт оперативного чергового Апостолівського РВ ГУМВС України в Дніпропетровській області від 17.12.2014 року щодо реєстрації обставин подій за повідомленням оператора швидкої допомоги Апостолівської центральної районної лікарні щодо повідомлення ОСОБА_1 про нанесення ушкоджень ОСОБА_3 ножем 17.12.2014 року (Том 1, а.с.2);

- Протокол огляду трупа та місця події від 17.12.2014 року, фототаблицю та план-схему до нього, за участі понятих ОСОБА_14 та ОСОБА_15 , під час якого в період часу з 22.30 год. до 01.35 год., в ході огляду квартири АДРЕСА_2 , в кухні квартири виявлений труп гр. ОСОБА_3 (Том 1 а.с.4-14);

- Лікарське свідоцтво про смерть ОСОБА_3 , 1962 року народження №192 від 18.12.2014 року, згідно якого ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 за адресою: АДРЕСА_1 , від проникаючих колото-різаних поранень тулуба з ушкодженням серця, печінки, напад з використанням гострого предмету з метою вбивства чи нанесення ушкодження (Том 1 а.с.15);

- Довідка КЗ «Апостолівська центральна районна лікарня» ДОР, відповідно до якої показання алкотесту відносно ОСОБА_1 дорівнює 2,0 проміле (Том 1, а.с.16);

- Протокол затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 18.12.2014 року, відповідно до якого ОСОБА_1 було затримано в порядку ст.208 КПК України о 2 годині 50 хвилин 18.12.2014 року в приміщенні Апостолівського РВ ГУМВС України в Дніпропетровській області (Том 1 а.с.39-41);

- Висновок експерта №192 від 10.01.2015 року, відповідно до якого при дослідженні трупу ОСОБА_3 , 1962 року народження, виявлено наступні тілесні ушкодження: проникаюче колото-різане поранення грудної клітки ліворуч яке починається шкіряною раною, умовно пронумерованою як рана №1, розмірами 2,5х0,7 см, з напрямком ранового каналу спереду-назад, дещо зверху-вниз, зліва-направо, з ушкодженням підшкірно-жирової клітковини, м`яких тканин 5-го міжребер`я, пошкодженням серцевої сорочки та серця, довжиною ранового каналу не менше 12 см., проникаюче колото-різане поранення черевної стінки праворуч, яке починається шкіряною раною, умовно пронумерованою як рана №2, розмірами 2х0,5см, з напрямком ранового каналу спереду-назад, дещо зверху-вниз, справа-наліво, з ушкодженням підшкірно-жирової клітковини, м`язів живота, пошкодженням правої частки печінки, довжина ранового каналу не менше 8 см. Три садна на переніссі. Смерть ОСОБА_3 настала від двох проникаючих колото-різаних поранень тулуба з ушкодженнями серця та печінки, що супроводжувалось та ускладнилося загальною крововтратою внаслідок як зовнішньої, так і внутрішньої кровотечі (наявність 500 мл крові в лівій плевральній порожнині, 300 мл крові та 500 мл згортків крові у черевній порожнині, гемоперикард 150 мл, нерівномірне кровонаповнення судин внутрішніх органів, слабо виражені трупні плями). Всі виявлені при судово-медичній експертизі тілесні ушкодження прижиттєві, що підтверджується морфологічними змінами внутрішніх органів, а саме: ознаки знекровлення організму – блідість шкіряних покровів, слабка вираженість трупних плям, спорожнення порожнин серця та великих судин, накопичення крові із згортками в порожнинах тіла; наявність крововиливів в ушкоджених м`яких тканинах, поверхня саден має буро-червоне забарвлення. Наявність виявлених ушкоджень в поєднанні з перерахованими вище ознаками свідчить про прижиттєве їх спричинення. Проникаюче колото-різане поранення грудної клітки ліворуч заподіяне сплощеним колючо-ріжучим предметом, з шириною клинка протягом поринулої частини не більше 21,3 мм, який мав гостре лезо та обух товщиною близько 1,2-1,4 мм (акт медико-криміналістичного дослідження №4-МК від 05.01.2015 року). Проникаюче колото-різане поранення черевної стінки праворуч заподіяне сплощеним колючо-ріжучим предметом з шириною клинка протягом поринулої частини не більше 19,2 мм, який мав гостре лезо та обух товщиною близько 1,2-1,4 мм (акт медико-криміналістичного дослідження №5-МК від 05.01.2015 року). Тілесні ушкодження у вигляді трьох саден на переніссі виникли від ковзаючої або ударно-ковзаючої дії тупого твердого предмета (предметів) з обмеженою контактуючою поверхнею, які не відобразили своїх властивостей травмуючого предмета. Проникаюче колото-різане поранення грудної клітки ліворуч заподіяне сплощеним колючо-ріжучим предметом з шириною клинка протягом поринулої частини не більше 21,3 мм, який мав гостре лезо та обух товщиною близько 1,2-1,4 мм (акт медико-криміналістичного дослідження №4-МК від 05.01.2015 року). Проникаюче колото-різане поранення черевної стінки праворуч заподіяне сплощеним колючо-ріжучим предметом з шириною клинка протягом поринулої частини не більше 19,2мм, який мав гостре лезо та обух товщиною близько 1,2-1,4 мм (акт медико-криміналістичного дослідження №5-МК від 05.01.2015 року). В результаті судово-медичного рентгено-флуоресцентного дослідження шматків шкіри з ранами встановлено, що в областях ран підвищений у порівнянні з контролем вміст заліза і кремнію (акти судово-медичного дослідження № 866,867 від 24.12.2014 року). Тілесні ушкодження у вигляді трьох саден на переніссі виникли від ковзаючої або ударно-ковзаючої дії тупого твердого предмета (предметів) з обмеженою контактуючою поверхнею, які не відобразили властивостей травмуючого предмета. Виявлені при судово-медичній експертизі тілесні ушкодження у вигляді двох проникаючих колото-різаних поранень за своїм характером відносяться до тілесних ушкоджень Тяжкого ступеню тяжкості, небезпечні для життя у момент їх спричинення. Між їх наявністю та наступом смерті встановлено причинно-наслідковий зв`язок. Тілесні ушкодження у вигляді трьох саден на переніссі на трупі стосовно живих осіб мають ознаки тілесних ушкоджень Легкого ступеня тяжкості. Між їх наявністю та наступом смерті причинно-наслідковий зв`язок не встановлено. Всі виявлені при судово-медичній експертизі тілесні ушкодження прижиттєві, виникли незадовго до настання смерті. Враховуючи ступінь виразності посмертних змін на момент складання протоколу огляду трупа 18.12.2014 року, 05 годин 40 хвилин, враховуючи причину смерті, можна вважати, що смерть потерпілого настала за 7-10 годин на момент складання протоколу огляду трупа. Взаємне розташування потерпілого по відношенню до нападника під час спричинення тілесних ушкоджень могло бути самим різноманітним і в процесі могло змінюватися. При судово-імунологічному дослідженні зразка крові, вилученої з трупа, встановлена група крові А з ізогемаглютиніном анти-В за серологічною системою АВО. При судово-токсикологічному дослідженні крові, вилученої з трупа, виявлено етиловий спирт у концентрації 3,22 проміле, даний результат стосовно живих осіб відповідає сильному ступеню алкогольного сп`яніння. При судово-медичній експертизі виявлено морфологічні ознаки туберкульозу легень, печінки; хронічного міжутнього гепатиту, атеросклерозу судин мозку, серця, аорти. Між їх наявністю та наступом смерті причинно-наслідковий зв`язок не встановлено (Том 1 а.с.56-62);

- Висновок експерта №172 від 20.12.2014 року, відповідно до якого у ОСОБА_1 , 1970 року народження, при судово-медичній експертизі виявлені наступні тілесні ушкодження: по одному синцю на верхній поверхні повіці правого ока, на лівій бічній поверхні підборіддя, на лівому плечі. Виявлені при судово-медичній експертизі тілесні ушкодження виникли від дії тупого твердого предмета (предметів) або при ударі об такий (такі) якими могли бути стиснута в кулак рука та інші тупі тверді предмети, що мають аналогічні властивості. Враховуючи характер, особливості та ступінь загоєння тілесних ушкоджень (синці рожево-фіолетового, синюшно-фіолетового, рожевого кольорів з незначним набряком м`яких тканин), могли бути спричинені за 6-48 годин до моменту обстеження. Виявлені при судово-медичній експертизі тілесні ушкодження за своїм характером відносяться до тілесних ушкоджень Легкого ступеня тяжкості, що мають незначні скороминучі наслідки тривалістю не більше шести днів (Том а.с.65-66);

- Висновок експерта № 665-К від 26.12.2014 року, відповідно до якого група крові ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , належить до групи 0 з ізогемаглютинінами анти -А і анти-В за серологічною системою АВО (Том 1, а.с.122-123);

- Висновок експерта №18 від 16.01.2015 року, відповідно до якого на представленому для дослідження жіночому халаті встановлена наявність крові людини. В частині слідів (об`єкти №№1,2,4) були виявлені тільки антигени А і Н, а в двох слідах (об`єкти №№3,5)- антигени А,Н та ізогемаглютинін анти-В, що не виключає можливості утворення усіх цих слідів за рахунок крові групи А з ізогемаглютиніном анти-В з вмістом супутнього антигену Н або за рахунок змішування в цих слідах крові кількох осіб, груповій характеристиці яких властиві виявлені антигени А,Н та ізогемаглютинін анти-В. Таким чином, не виключається можливість походження цих слідів крові від потерпілого ОСОБА_3 , груповій характеристиці крові якого властиві усі три, виявлені в цих слідах групові фактори. Також, не виключається можливість присутності в цих слідах, в якості домішки, і крові ОСОБА_1 , груповій характеристиці крові якої властивий, виявлений в цих слідах антиген Н та таблиця до висновку (Том 1 а.с.128-131);

- Висновок експерта №38 від 23.01.2015 року та додаток №1 до висновку Таблиця, відповідно до якого на клинку ножа (об`єкти №№1,2), наданого на дослідження встановлена наявність крові людини. В деяких слідах на клинку ножа (об`єкт №2) знайдені епітеліальні клітини з ядрами, мікрофрагменти м`язової тканини та виявлений білок людини. На рукоятці ножа (об`єкт №3) та на відокремленій пластині рукоятки (об`єкт №4) наявність крові не встановлена, клітини з ядрами та мікрочастки тканин людини не знайдені. При цитологічному дослідженні статева належність крові (об`єкт №1) та клітин (об`єкт №2) на клинку ножа не визначена (Том 1 а.с.136-141);

- Висновок експерта №19 від 21.01.2015 року та додаток до висновку, відповідно до якого на представленій для дослідження гумовій дубинці, іменованій слідчим «гумовий кийок» встановлена наявність крові людини. В усіх слідах (об`єкти №№1-4) були виявлені тільки антигени А і Н, що не виключає можливості утворення їх за рахунок крові групи А з ізогемаглютиніном анти-В з вмістом супутнього антигену Н або за рахунок змішування в цих слідах крові кількох осіб, груповій характеристиці яких властиві виявлені антигени А і Н. Таким чином, не виключається можливість походження цих слідів крові від потерпілого ОСОБА_3 , груповій характеристиці крові якого властиві, виявлені в цих слідах антигени А і Н. Також, не виключається можливість присутності в цих слідах, в якості домішки, і крові ОСОБА_1 , груповій характеристиці крові якої властивий, виявлений в цих слідах антиген Н (Том 1 а.с.146-148);

- Висновок експерта № 01/03-22 від 19.02.2015 року, відповідно до якого ніж, наданий на дослідження є господарчо-побутовим кухонним ножем та до категорії холодної зброї не відноситься (Том 1 а.с.153-156);

- Висновок експерта № 01/03-21 від 17.02.2015 року, відповідно до якого палка гумова, вилучена 17.12.2014 року під час проведення огляду скоєння місця злочину в квартирі АДРЕСА_2 холодною зброєю не являється. Палка гумова виготовлена заводським способом по типу палок гумових ПГ-73, ПГ-73М, які призначені для використання у якості засобів активної оборони (Том 1 а.с.161-165);

- Постанови від 23.12.2014 року, 06.02.2015 року, 20.02.2015 року та 26.02.2015 року, про визнання речових доказів та передачу їх на зберігання, а також квитанції про отримання речових доказів по кримінальному провадженню №12014040410001493 (Том 1, а.с.167-174);

- Характеризуючі матеріали відносно ОСОБА_1 (Том 1, а.с.193-198);

- Висновок судово-психіатричного експерта №81 від 02.04.2015 року, відповідно до якого ОСОБА_1 в період часу, який відноситься до інкримінованого їй діяння, хронічним душевним захворюванням не страждала, недоумством, тимчасовим хворобливим розладом психічної діяльності чи іншим хворобливим порушенням психічної діяльності не страждала. По своєму психічному стану в період інкримінованого їй діяння вона могла усвідомлювати свої дії та керувати ними. На даний час ОСОБА_1 будь-яким психічним захворюванням не страждає. За своїм психічним станом на даний час вона може усвідомлювати свої дії та керувати ними. У застосуванні відносно неї примусових заходів медичного характеру не потребує. В досліджуваній ситуації у стані фізіологічного афекту чи іншому емоційному стані, який суттєво вплинув на свідомість та поведінку не знаходилась (Том 2, а.с.69-72).

У судовому засіданні захисник обвинуваченої ОСОБА_1 – адвокат Кудлюк О.І. звернувся до суду з клопотанням не брати до уваги та досліджувати Протокол слідчого експерименту від 18.12.2014 року за участю ОСОБА_1 , який знаходиться в матеріалах справи (Том 1, а.с.78-84), оскільки така слідча дія проведена з порушенням КПК України та прав підозрюваної, так як слідчим не було залучено захисника для його участі, а також Висновок експерта №192-додатковий від 06.02.2015 року, який проведений експертом з використанням показів ОСОБА_1 , наданих під час слідчого експерименту.

Враховуючи те, що прокурор не наполягав на дослідженні вказаних доказів та судом відповідні матеріали кримінального провадження не досліджувалися, відповідно, суд не надає оцінку доказам, на які сторона обвинувачення не посилається у якості доведення вини обвинуваченого по справі.

Під час судового розгляду у судовому засіданні, оглянутий речовий доказ по кримінальному провадженню, а саме, ніж, вилучений 17.12.2014 року під час огляду місця події, а саме, огляду приміщення квартири АДРЕСА_2 , при цьому обвинувачена ОСОБА_1 вказала, що це саме той ніж, яким вона нанесла тілесне ушкодження ОСОБА_3 та який було вилучено слідчим.

Також, судом оглянуто речовий доказ – гумову палицю, яка також була вилучена 17.12.2014 року під час огляду місця події, при цьому обвинувачена вказала, що це саме та гумова палиця, якою ОСОБА_3 вдарив її по голові 17.12.2014 року.

Допитана у судовому засіданні 27.07.2021 року, обвинувачена ОСОБА_1 вину в пред`явленому обвинуваченні визнала повністю, однак не погоджується з кваліфікацією її дій, оскільки не бажала смерті потерпілому ОСОБА_3 , а просто хотіла захистити себе та свого малолітнього сина від побоїв останнього. По суті пред`явленого обвинувачення повідомила, що вказана подія відбулась 17 грудня 2014 року. Так, враховуючи те, що ОСОБА_3 перебував у відрядженні на роботі в іншому селі, він повинен був приїхати саме 17 грудня ввечері. У зв`язку з чим, вона приготувала вечерю та чекала на його приїзд. ОСОБА_3 приїхав після 17.00 години (точного часу на даний час не пам`ятає). По приїзду був у нетверезому стані та повідомив, що погано себе почуває так як температура тіла 39 градусів. Після чого, приблизно о 19.00 год. вони з ОСОБА_3 на кухні повечеряли. Під час вечері випивали вино, яке привіз додому ОСОБА_3 , вона особисто випила два стакана вина, скільки випив останній, вона не пам`ятає. Після того, як вони повечеряли, вона забрала свого сина ОСОБА_2 (якому на той час було 2 роки 6 місяців) з кімнати та пішла з ним до ванної кімнати купатись, а ОСОБА_3 залишився на кухні далі їсти та пити вино, оскільки привіз додому три літрових пакети вина. Після купання, вона залишила свого сина дивитись мультики, а сама пішла до кухні, прибирати зі столу. Під час того, коли вона прибирала на кухні, її син бігав навколо неї, і на зауваження ОСОБА_3 піти до кімнати не реагував. Вказана поведінка її сина обурила ОСОБА_3 він став агресивним та почав кричати на нього і на неї, з приводу того, що вона погано виховує свого сина, і взявши ремінь, вдарив її сина по сідницях. Після чого, вона відвела свого сина до кімнати та знову увімкнула йому мультики, а сама повернулась до кухонної кімнати щоб далі прибрати зі столу. В той час, коли вона прибирала зі столу, ОСОБА_3 почав її ображати, а саме, кричати в її бік нецензурні слова та махати руками, повідомляючи при цьому, що вона погана мати, оскільки неналежно виховує свого сина та погана дружина, оскільки гуляє в той час коли він на роботі, почав ревнувати її до інших чоловіків. На ґрунті ревнощів та неналежного виховання свого сина, між нею та ОСОБА_3 виникла сварка, в ході якої останній спочатку вдарив її рукою в її обличчя та в плече, а потім один раз гумовою палицею по голові (яку він приніс вперше з роботи, оскільки працює охоронцем). Враховуючи те, що вона відчула небезпеку з боку ОСОБА_3 по відношенню до себе та свого сина, так як нікому не дасть образити свою дитину, вважаючи що він буде продовжувати бити її, тому, відразу після ударів останнього, взяла з іншого стола кухонний ніж та вдарила ним ОСОБА_3 у груди, від чого він плавно присів на стілець. Злякавшись, після нанесення удару ОСОБА_3 , вона одразу пішла до свого сина у кімнату, щоб завадити йому зайти до кухні. Потім, залишивши сина в кімнаті, підійшла до ОСОБА_3 на кухню та побачила, що він лежить на підлозі і хрипить. Зрозумівши що накоїла, одразу подзвонила та викликала швидку медичну допомогу.

На запитання прокурора: Скільки ударів вона нанесла ОСОБА_3 .?

ОСОБА_1 відповіла: Нанесла один удар ножем у груди.

На уточнююче питання прокурора: Звідки тоді у ОСОБА_3 з`явилось друге ушкодження в частині живота?

ОСОБА_1 відповіла: Можливо другий удар був нею завданий машинально, оскільки, в той час вона перебувала у шоковому стані і на даний час чітко не пам`ятає скільки ударів нанесла ОСОБА_3 , так як у пам`яті залишились спогади лише щодо одного удару в груди.

На запитання прокурора: Як саме розташовувались вона та ОСОБА_3 під час того, як він наносив їй удари гумовою палицею та під час нанесення нею ударів останньому?

ОСОБА_1 відповіла: ОСОБА_3 сидів за столом на кухні навпроти неї, і після образ, наніс їй удари рукою в голову та плече, а потім взявши гумову палицю наніс один удар по голові. Тобто, сиділи вони один навпроти одного на відстані витягнутої руки, оскільки кухня маленька.

На запитання прокурора: Звідки вона взяла ніж, тобто, на якій відстані від неї він знаходився та скільки кроків вона зробила для того, щоб взяти ніж?

ОСОБА_1 відповіла: Ніж знаходився на іншому столі по відношенню стола, за яким сидів ОСОБА_3 , саме звідти його і взяла. Ніяких кроків не робила, а повернулась в бік, і побачила кухонний ніж, після чого одразу його взяла та нанесла удар ОСОБА_3 .

На запитання прокурора: Який проміжок часу пройшов з моменту нанесення ОСОБА_3 їй ударів до моменту нанесення ударів нею ножем?

ОСОБА_1 відповіла: Що всі ці події відбувались на протязі 30-40 секунд, і ніякого проміжку часу не було між ними, а саме, все це було машинально і у нею не було часу щоб подумати, що робити далі, оскільки, вона була у шоковому стані після ударів ОСОБА_3 і дуже хвилювалась за свого сина і за своє життя.

На запитання прокурора: Чи викликала вона працівників поліції?

ОСОБА_1 відповіла: Що поліцію викликали працівники швидкої медичної допомоги після того, як приїхали на місце.

На запитання прокурора: Чи надавала вона ОСОБА_3 будь-яку медичну допомогу та чи має будь-яку медичну освіту?

ОСОБА_1 відповіла: Після вказаних подій, вона викликала швидку медичну допомогу і залишалась із сином у кімнаті. Дуже давно працювала санітаркою у першій Криворізькі лікарні «1000-ці», однак, будь-якої медичної освіти не має.

На запитання захисника: Чи були випадки, коли ОСОБА_3 бив її до цих подій та чи зверталась вона до міліції з повідомленням про такі випадки ?

ОСОБА_1 відповіла: Так, був випадок в серпні 2014 року, коли ОСОБА_3 її побив так, що вона була вся у синцях, і не могла показуватись на вулиці, лише виходила на город, оскільки була пора збирати врожай, а також ще були випадки, коли ОСОБА_3 підіймав на неї руку, оскільки був знервованим та агресивним. З приводу її побиття, вона жодного разу до міліції не зверталась, оскільки не вважала за необхідне та було соромно.

На запитання прокурора: Чи були закриті двері квартири під час побиття її ОСОБА_3 та чи мала вона можливість покинути приміщення квартири зі своїм сином?

ОСОБА_1 відповіла: На момент сварки з ОСОБА_3 двері квартири були зачинені, вона їх відчинила після того, як викликала швидку допомогу та чикала на її приїзд. Так, покинути квартиру вона фактично могла, однак взагалі про це не думала, оскільки, на вулиці зима, мороз, і вийти з маленькою дитиною після ванни їй взагалі не спадало на думку.

На запитання суду: Який час вона з ОСОБА_3 прожили разом до цих подій?

ОСОБА_1 відповіла: Після знайомства з ОСОБА_3 , він якось швидко перевіз свої речі до неї додому та почав проживати з нею та її сином разом. Квартира за адресою: АДРЕСА_1 , належить їй. Фактично з ОСОБА_3 вони прожили разом на протязі 2014 року приблизно трохи більше півроку, починаючи з червня місяця.

На запитання суду: Чи розповідала вона комусь зі своїх подруг чи родичам про те, що ОСОБА_3 її б`є?

ОСОБА_1 відповіла: ОСОБА_16 не розповідала, про такі випадки повідомляла подрузі та старшому сину.

На запитання суду: Куди вона після нанесення ударів, поклала ніж?

ОСОБА_1 відповіла: Вказаний кухонний ніж вона поклала у шухляду кухонного столу.

На уточнююче питання суду: Чому під час судового розгляду попереднім складом суду, в суді вона зазначила, що після удару, ніж кинула на підлогу?

ОСОБА_1 відповіла: Такого вона повідомити суду не могла, оскільки, у неї є звичка постійно все класти на своє місце, тобто, якщо відповідна річ чи предмет повинен лежати на своєму місці, то вона обов`язково його туди покладе.

На запитання суду: Чи повідомляла вона судовому експерту, який проводив експертизу щодо наявності у неї тілесних ушкоджень, про те, що їй було завдано удар в голову?

ОСОБА_1 відповіла: Що вона цих обставин не пам`ятає.

Крім того, ОСОБА_1 повідомила, що під час досудового розслідування фактично не розуміла що підписує, тобто, підписувала те, що їй надавав слідчий. Враховуючи те, що їй не було забезпечено захисника з моменту її затримання, а також враховуючи те, що вперше була у якості підозрюваної, оскільки раніше до кримінальної відповідальності не притягувалась та не була раніше судимою, а відповідно взагалі не розуміла що відбувається, тому, просила не брати до уваги покази, які надавала під час досудового розслідування.

Після допиту, ОСОБА_1 повідомила, що насправді не хотіла вбивати ОСОБА_3 , а лише намагалась захистити свого сина та себе, тобто, своїми діями зупинити ОСОБА_3 . Розуміє, що позбавила людину життя і дуже жалкує про це. Крім того, після звільнення із СІЗО, спілкувалась з родичами ОСОБА_3 , а саме, з його тіткою ОСОБА_17 та старшою сестрою, у яких просила пробачення за свої дії, на що вони повідомили, що зла на неї не тримають.

Просила суд не позбавляти її волі і надати можливість далі виховувати сина, який на даний час перейшов лише у 3 клас.

У відповідності до ст.23 КПК України, суд досліджує докази безпосередньо, показання учасників кримінального провадження суд отримує усно, не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до вимог ч.4 ст.95 КПК України, суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих в порядку ст.225 цього Кодексу, суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору або посилатися на них.

Колегія суддів, відповідно до ст.ст. 86, 94 КПК України, оцінюючи досліджені у судовому засіданні показання обвинуваченої ОСОБА_1 , показання свідків ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_11 , висновки експертиз, речові докази, матеріали кримінального провадження (Том 1, а.с.1, 2, 4-14, 15, 16, 39-42, 56-62, 65-66, 122-123, 128-131, 136-141, 146-148, 153-156, 161-165, 167-174, Том 2 а.с.69-72), приходить до висновку, що ці докази отримані у порядку, встановленому КПК України, а тому вони є допустимими та належними доказами у даному кримінальному провадженні, а саме:

1. Покази обвинуваченої ОСОБА_1 , оскільки, цей доказ прямо стосується обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, а саме причетності ОСОБА_1 до вчинення злочину, характеру поведінки потерпілого ОСОБА_3 , взаємовідносин між останнім та обвинуваченою, вчинення ОСОБА_1 дій щодо ОСОБА_3 та виникнення у неї тілесних ушкоджень;

2. Покази свідка ОСОБА_4 , оскільки, цей доказ надає можливість оцінити дії ОСОБА_1 одразу після вчинення злочину;

3. Покази свідка ОСОБА_5 , оскільки, цей доказ прямо стосується обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, а саме, підтверджує взаємовідносини між обвинуваченою ОСОБА_1 та потерпілим ОСОБА_3 , а також підтверджує факт завдання останнім тілесних ушкоджень ОСОБА_1 ;

4. Покази свідка ОСОБА_11 , оскільки, цей доказ прямо стосується обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, а саме, підтверджує взаємовідносини між обвинуваченою ОСОБА_1 та потерпілим ОСОБА_3 , а також підтверджує факт завдання останнім тілесних ушкоджень ОСОБА_1 ;

5. Рапорт оперативного чергового Апостолівського РВ ГУМВС України в Дніпропетровській області від 17.12.2014 року, оскільки, цей доказ прямо стосується обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, а саме, самостійного повідомлення ОСОБА_1 про нанесення нею під час сварки ударів ножем ОСОБА_3 ;

6. Протокол огляду трупа та місця події від 17.12.2014 року, оскільки, цей доказ прямо стосується обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, а саме, підтверджують обстановку на місці події після вчинення злочину, наявність тілесних ушкоджень у ОСОБА_3 , наявність на місці події знаряддя злочину – кухонного ножа, а також наявністю гумової палки, що підтверджує покази обвинуваченої ОСОБА_1 щодо нанесення ОСОБА_3 їй тілесних ушкоджень;

7. Лікарське свідоцтво про смерть від 18.12.2014 року, оскільки, цей доказ прямо стосується обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, а саме, часу настання та причини смерті ОСОБА_3 від нанесених тілесних ушкоджень;

8. Довідка КЗ «Апостолівська центральна районна лікарня» ДОР, оскільки, цей доказ прямо стосується обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, а саме, підтверджує факт перебування обвинуваченої ОСОБА_1 у стані алкогольного сп`яніння;

9. Висновок експерта №192 від 10.01.2015 року, оскільки, цей доказ прямо стосується обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, а саме, підтверджує причину смерті та час настання смерті ОСОБА_3 , наявність на трупі тілесних ушкоджень, їх характер, тяжкість та механізм їх нанесення;

10. Висновок експерта №172 від 20.12.2014 року, оскільки, цей доказ прямо стосується обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, а саме, підтверджує покази обвинуваченої ОСОБА_1 щодо наявності у неї тілесних ушкоджень, які були нанесені ОСОБА_3 , їх характер, давність, тяжкість та механізм їх утворення;

11. Висновок експерта № 665-К від 26.12.2014 року, оскільки цей доказ прямо стосується обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, а саме, підтверджує групову належність крові ОСОБА_1 ;

12. Висновок експерта №18 від 16.01.2015 року, оскільки, цей доказ прямо стосується обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, а саме, підтверджує походження слідів крові на халаті, який був вилучений під час проведення огляду трупа та місця події 17.12.2014 року;

13. Висновок експерта №38 від 23.01.2015 року та додаток №1 до висновку Таблиця, оскільки, цей доказ прямо стосується обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, а саме, підтверджує наявність на вилученому ножі слідів крові та їх походження;

14. Висновок експерта №19 від 21.01.2015 року та додаток до висновку, оскільки, цей доказ прямо стосується обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, а саме, підтверджує наявність на вилученому гумовій палиці слідів крові та можливості їх походження як від потерпілого ОСОБА_3 , так і від обвинуваченої ОСОБА_1 ;

15. Висновок експерта № 01/03-22 від 19.02.2015 року, оскільки, цей доказ прямо стосується обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, а саме, підтверджує, що вилучений під час огляду трупа та місця події ніж, є господарчо-побутовим кухонним ножем та до категорії холодної зброї не відноситься;

16. Висновок експерта № 01/03-21 від 17.02.2015 року, оскільки, цей доказ прямо стосується обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, а саме, підтверджує факт того, що вилучена під час огляду трупа та місця події гумова палиця, виготовлена заводським способом по типу палок гумових ПГ-73, ПГ-73М, які призначені для використання у якості засобів активної оборони;

17. Постанови від 23.12.2014 року, 06.02.2015 року, 20.02.2014 року та 26.02.2014 року, про визнання речових доказів та передачу їх на зберігання, а також квитанції про отримання речових доказів по кримінальному провадженню №12014040410001493, оскільки, ці докази прямо стосуються обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, а саме правильності долучення речових доказів;

18. Висновок судово-психіатричного експерта №81 від 02.04.2015 року, оскільки, цей доказ прямо стосується обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, а саме, підтверджує психічний стан обвинуваченої ОСОБА_1 під час вчинення злочину.

Визнавши вказані докази у кримінальному провадженні достовірними і належними, надаючи їм оцінку, колегія суддів приходить до висновку, що покази вищевказаних свідків та самої обвинувачено, є логічними, послідовними та взаємопов`язаними, що узгоджуються між собою.

Крім того, при оцінці доказів колегія суддів керується вимогами ч.4 ст.17 КПК України, відповідно до яких, всі сумніви доведеності вини особи тлумачаться на користь цієї особи, а також бере до уваги те, що відповідно до ст.62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Таким чином, дослідивши кожен доказ у кримінальному провадженні, на який посилався прокурор у якості підтвердження вини обвинуваченої ОСОБА_1 , окремо та у їх сукупності, надавши їм правову оцінку, суд приходить до висновку про те, що покази свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_11 є достовірними та належними, стосовно того, що за період спільного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , останній неодноразово застосовував насильство до обвинуваченої, тобто бив її, зокрема, в серпні 2014 року, оскільки, такі покази узгоджуються із показами самої обвинуваченої ОСОБА_1 та не спростовуються жодними доказами у даному кримінальному провадженні, а навпаки, підтверджуються висновком експерта щодо виявлення у ОСОБА_1 тілесних ушкоджень на тілі.

Колегія суддів вважає покази обвинуваченої ОСОБА_1 достовірними в частині того, що ОСОБА_3 до моменту вчинення нею даного злочину, неодноразово вчиняв відносно неї насильницькі дії, а також, що 17.12.2014 року останній в черговий раз застосував до неї фізичне насильство, а саме, завдав їй ударів, у тому числі гумовою палицею (яка згідно висновку експерта є засобом активної оборони), оскільки, такі факти підтверджуються показами свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_11 , висновком експерта про наявність на її тілі тілесних ушкоджень, а також протоколом огляду трупа та місця події, під час якого було виявлено та вилучено гумову палицю.

Крім того, колегія суддів вважає достовірними покази ОСОБА_1 з приводу того, що 17.12.2014 року ОСОБА_3 був у алкогольному сп`янінні і вів себе агресивно, оскільки, такі покази підтверджуються висновком експерта трупа ОСОБА_3 , яким було виявлено етиловий спирт у концентрації 3,22 проміле, а також з приводу того, що останній загрожував її життю та життю її малолітнього сина, оскільки, ОСОБА_3 наніс обвинуваченій неодноразові удари, у тому числі гумовою палицею і раніше застосовував до неї насильство, а також з приводу того, що ОСОБА_1 перебувала у стані алкогольного сп`яніння, оскільки даний факт підтверджується довідкою з лікарні.

Таким чином, дослідивши усі обставини кримінального провадження, оцінивши кожен доказ окремо з точки зору належності, допустимості та достовірності, а також в їх сукупності, дотримуючись вимог ч.4 ст17, ст.94 КПК України та ст.62 Конституції України, колегія суддів встановила, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 приблизно з червня 2014 року до грудня 2014 року проживали разом за адресою: АДРЕСА_1 . За вказаний період часу ОСОБА_3 неодноразово застосовував до ОСОБА_1 фізичне насильство. 17 грудня 2014 року приблизно о 19.00 годині, ОСОБА_3 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, поводячи себе агресивно, застосував до малолітнього сина ОСОБА_1 психологічне та фізичне насильство, а потім наніс ОСОБА_1 удари кулаком у плече та обличчя, а також гумовою палкою по голові (яка згідно висновку експерта є засобом активної оборони), у зв`язку з чим ОСОБА_1 оцінювала дії ОСОБА_3 як такі, що загрожують її здоров`ю та життю, а також здоров`ю і життю її малолітнього сина, побоюючись продовження насильницьких дій з боку ОСОБА_3 як відносно неї, так і відносно її дитини, обґрунтовано вважала, що останній, якщо його не зупинити, може завдати значної шкоди її здоров`ю та життю, а в подальшому і життю її дитини, тому після нанесення їй ударів та перебуваючи у шоковому стані, способом захисту обрала застосування до ОСОБА_3 умисного протиправного заподіяння тілесних ушкоджень, які не були співмірними з небезпекою вчиненого ОСОБА_3 посягання, і обвинувачена, перевищуючи межі необхідної оборони, нанесла ножем, який підшукала поруч від неї, удари ОСОБА_3 , що спричинили смерть останнього, після чого одразу викликала швидку допомогу.

Крім того, враховуючи те, що вказана подія трапилась у приміщенні квартири, яка належить ОСОБА_1 , колегія суддів вважає, що у останньої була можливість залишити місце події під час нанесення їй тілесних ушкоджень з боку ОСОБА_3 , однак, враховуючи присутність у кімнаті вказаної квартири її малолітнього сина, не позбавляла її права на активну оборону.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про те, що обвинувачення, яке пред`явлене ОСОБА_1 в частині того, що у останньої в наслідок словесної сварки виник злочинний умисел, направлений на умисне вбивство ОСОБА_3 , є недоведеним, відповідно, кваліфікація дій ОСОБА_1 за ч.1 ст.115 КК України не знайшла свого підтвердження під час судового розгляду.

Тому, враховуючи досліджені судом докази, які суд визнав належними та допустимими, вважає, що дії ОСОБА_1 слід кваліфікувати за ст.118 КК України, як умисне вбивство при перевищенні меж необхідної оборони, змінивши обвинувачення з ч.1 ст.115 КК України на ст.118 КК України.

Відповідно до роз`яснень, викладених в п.22 постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 07 лютого 2003 року «Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров`я особи» питання про умисел, у тому числі на позбавлення іншої особи життя, необхідно вирішувати виходячи із сукупності всіх обставин вчиненого діяння, зокрема враховувати спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію поранень та інших тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного і потерпілого, що передувала події, їх стосунки.

За нормативним визначенням умисне вбивство (стаття 115 КК України) з об`єктивної сторони характеризується діянням у вигляді посягання на життя іншої людини, наслідком у вигляді смерті людини та причинним зв`язком між вказаними діянням та наслідком, а з суб`єктивної сторони – умисною формою вини (прямим або непрямим умислом), коли винний усвідомлює суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачає його суспільно небезпечні наслідки у вигляді смерті іншої людини і бажає або свідомо припускає її настання.

Такі самі ознаки об`єктивної та суб`єктивної сторони характерні і для умисного вбивства, вчиненого при перевищенні меж необхідної оборони (стаття 118 КК України), проте, на відміну від умисного вбивства, відповідальність за вчинення якого передбачена статтею 115 КК України, обов`язковою ознакою суб`єктивної сторони злочину, передбаченого статтею 118 КК України, є мотив діяння – захист винною особою охоронюваних законом прав та інтересів від суспільно небезпечного посягання.

Закріплене в ст.36 КК України право кожної особи на необхідну оборону є важливою гарантією реалізації конституційного положення про те, що кожний має право захищати своє життя і здоров`я, життя і здоров`я інших людей від протиправних посягань (ч.3 ст.27 Конституції України).

Згідно із частиною 1 статті 36 КК України необхідною обороною визнаються дії, вчинені з метою захисту охоронюваних законом прав та інтересів особи, яка захищається, або іншої особи, а також суспільних інтересів та інтересів держави від суспільно небезпечного посягання шляхом заподіяння тому, хто посягає, шкоди необхідної і достатньої в даній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання, якщо при цьому не було допущено перевищення меж необхідної оборони.

Перевищенням меж необхідної оборони визнається умисне заподіяння тому, хто посягає, тяжкої шкоди, яка явно не відповідає небезпечності посягання або обстановці захисту (частина 3 статті 36 КК України).

Право на необхідну оборону виникає лише тоді, коли суспільно небезпечне посягання викликає у того, хто захищається, невідкладну необхідність в заподіянні шкоди тому, хто посягає, для негайного відвернення або припинення його суспільно небезпечного посягання.

Втім, стан необхідної оборони виникає не лише в момент вчинення суспільно небезпечного посягання, а й у разі створення реальної загрози заподіяння шкоди. При з`ясуванні наявності такої загрози необхідно враховувати поведінку нападника, зокрема, спрямованість умислу, інтенсивність і характер його дій, що дають особі, яка захищається, підстави сприймати загрозу як реальну.

З огляду на наведене, для вирішення питання про кваліфікацію складу злочину, пов`язаного з умисним позбавленням життя особи, зокрема щодо відсутності чи наявності стану необхідної оборони, перевищення її меж, суд у кожному випадку, враховуючи конкретні обставини справи, повинен здійснити порівняльний аналіз та оцінити наявність чи відсутність акту суспільно небезпечного посягання й акту захисту, встановити їх співвідношення, відповідність чи невідповідність захисту небезпечності посягання. До критеріїв визначення правомірності необхідної оборони належать: наявність суспільно небезпечного посягання, його дійсність та об`єктивна реальність, межі захисних дій, які б не перевищували меж необхідності, а шкода особі, яка здійснює посягання, не перевищувала б ту, яка для цього необхідна.

Вказана правова позиція узгоджується з Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду від 23 січня 2020 року у справі №442/5416/18 (провадження № 51-4832км19) та Постановою Першої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 10 червня 2021 року у справі справа №319/444/20 (провадження №51-610км21).

Враховуючи вищевикладене, оцінивши досліджені докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом з урахуванням з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору їх достатності та взаємозв`язку, з урахуванням того, що по справі забезпечено всебічний, повний та об`єктивний розгляд всіх обставин в їх сукупності, колегія суддів, приходить до висновку про доведеність вини обвинуваченої ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.118 КК України.

Статтею 3 Конституції України, як Основним Законом держави, визначено, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Крім того, статтею 27 Основного Закону держави, гарантується невід`ємне право людини на життя і захист цього права є обов`язком держави. Такі положення Конституції України зумовлені нормами міжнародного права, зокрема в ч.1 ст.2 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950р. зазначено: «Право кожного на життя охороняється законом». Аналогічна норма міститься і в ч.1 ст.6 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права (1966 р.) «Право на життя є невід`ємне право кожної людини. Це право охороняється законом».

Відповідно до ст.66 КК України обставини, що пом`якшують покарання обвинуваченій ОСОБА_1 , суд визнає: щире каяття, активне сприяння розкриттю даного злочину, оскільки, обвинувачена визнала факт завдання смерті потерпілого та самостійно повідомила про це безпосередньо після вчиненого.

Відповідно до ст.67 КК України обставина, що обтяжує покарання обвинуваченій ОСОБА_1 , суд визнає скоєння злочину у стані алкогольного сп`яніння.

При призначенні ОСОБА_1 міри покарання, у відповідності до положень ст.ст. 65-67 КК України, колегія суддів враховує наявність обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання, ступінь тяжкості та конкретні обставини вчинення кримінального правопорушення, зокрема те, що злочин, передбачений ст.118 КК України, відповідно до ст.12 цього Кодексу відноситься до категорії нетяжких злочинів, а також дані, які характеризують особу обвинуваченої, а саме те, що ОСОБА_1 раніше не судима, до кримінальної відповідальності притягується вперше, неодружена, на момент вчинення злочину не працювала, оскільки перебувала у декретній відпустці по догляду за дитиною до 3 років, має на утриманні малолітню дитину ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на обліку у лікаря нарколога та лікаря психіатра не перебувала і не перебуває, за місцем проживання характеризується позитивно, має постійне місце реєстрації, вину у вчиненні даного злочину визнала повністю та розкаюється у вчиненому.

Враховуючи вищевикладене, дані про особу обвинуваченої, характер скоєного злочину, її ставлення до скоєного, свідчать про необхідність призначення покарання, співрозмірного скоєному, яким, в даному випадку, повинно бути лише позбавлення волі.

З урахуванням вимог ст.50 КК України щодо поняття покарання та його мети, колегія суддів, враховуючи спосіб вчинення даного злочину, характеристику потерпілого ОСОБА_3 , приходить до переконання, що позбавлення волі на максимальний строк відповідно до санкції ст.118 КК України, при цьому враховує, що ОСОБА_1 вчинила нетяжкий тяжкий злочин у стані алкогольного сп`яніння, виправлення останньої не можливе без ізоляції її від суспільства, тому необхідно призначити покарання саме у виді позбавлення волі.

З урахуванням обставин, встановлених в ході судового розгляду, даних про особу обвинуваченої, колегія суддів не вбачає підстав для застосування до обвинуваченої положень ст.ст. 69, 75 КК України.

Керуючись ст.65 КК України колегія суддів приходить до висновку, що таке покарання на переконання суду є необхідним та достатнім для виправлення ОСОБА_1 і запобіганню вчинення нею нових кримінальних правопорушень.

18.12.2014 року ОСОБА_1 затримано в порядку ст.208 КПК України за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України та відповідно до Ухвали слідчого судді Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 19.12.2014 року, відносно ОСОБА_1 обрано запобіжний у вигляді тримання під вартою.

Ухвалою Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 09 листопада 2016 року змінено ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на домашній арешт та звільнено її з-під варти в залі суду.

Ухвалою Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 24 січня 2017 року застосовано до ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту за її місяцем проживання.

Згідно ст.72 ч.5 КК України - попереднє ув`язнення зараховується судом у строк покарання у разі засудження до позбавлення волі день за день або за правилами, передбаченими у частині першій цієї статті.

Так, відповідно до ч.5 ст.72 КК України в редакції Закону № 838-VIII від 26.11.2015 року, у строк попереднього ув`язнення включається строк тримання особи під вартою як запобіжний захід, обраний судом на стадії досудового розслідування або під час судового розгляду кримінального провадження; перебування особи, яка відбуває покарання, в установах попереднього ув`язнення для проведення слідчих дій або участі у судовому розгляді кримінального провадження.

Таким чином, з урахуванням ч.5 ст.72 КК України (в редакції Закону від 26.11.2015 року) у строк покарання призначеного ОСОБА_1 за цим вироком, слід зарахувати строк попереднього ув`язнення з 18 грудня 2014 року по 09 листопада 2016 року, із розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.

У зв`язку з тим, що відносно обвинуваченої ОСОБА_1 під час досудового розслідування застосовувався запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який було змінено на домашній арешт, термін дії якого сплив, прокурором з клопотанням про обрання запобіжного заходу відносно останньої не звертався, колегія суддів також не вбачає підстав для застосування відносно обвинуваченої запобіжного заходу.

Арешт на майно обвинуваченої під час досудового розслідування, не накладався.

Питання щодо речових доказів, суд вирішує відповідно до ст.100 КПК України.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.

Відповідно до вимог ст.124 ч.2 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку, суд стягує з обвинуваченої на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експертів. Колегія суддів вважає, що підлягають стягненню витрати на проведення судової експертизи холодної зброї №01/03-22 від 19.02.2015 року в сумі 491,04 гривень та судової трасологічної експертизи № 01/03-21 від 17.02.2015 року в сумі 393,12 гривень.

Потерпілою ОСОБА_13 цивільного позову не заявлено, однак за нею зберігається право на звернення до суду за відшкодування матеріальної та моральної шкоди в порядку цивільного судочинства.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 100, 368, 370, 371, 373, 374, 376 КПК України, колегія суддів –

УХВАЛИЛА:

Визнати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.118 КК України та призначити їй покарання у виді 2 (двох) років позбавлення волі.

Строк відбування покарання ОСОБА_1 обчислювати з моменту її фактичного затримання, а саме з 18 грудня 2014 року.

На підставі ч.5 ст.72 КК України (в редакції Закону від 26.11.2015 року) перерахувати ОСОБА_1 строк попереднього ув`язнення з 18 грудня 2014 року до 09 листопада 2016 року, із розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі, зарахувавши його у строк призначеного покарання.

З урахуванням ч.5 ст.72 КК України, звільнити ОСОБА_1 від призначеного покарання за цим вироком, у зв`язку фактичним його відбуттям.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь держави витрати, пов`язані з проведенням судової експертизи холодної зброї № 01/03-22 від 19.02.2015 року у розмірі 491,04 грн. (чотириста дев`яносто одна гривня чотири копійки) та судової трасологічної експертизи №01/03-21 від 17.02.2015 року у розмірі 393,12 грн. (триста дев`яносто три гривні дванадцять копійок), з призначенням платежу: за експертизу № 01/03-22 від 19.02.2015 року та № 01/03-21 від 17.02.2015 року.

Речові докази:

- три порожні коробки із під вина, які згідно квитанції №478 передані на зберігання до камери зберігання Апостолівського РВ ГУМВС України в Дніпропетровській області - після набрання цим вироком законної сили - знищити;

- зразки крові ОСОБА_1 та жіночий халат, які згідно квитанції №8 передані на зберігання до камери зберігання Апостолівського РВ ГУМВС України в Дніпропетровській області - після набрання цим вироком законної сили - знищити;

- кухонний ніж, гумову палиця, які згідно квитанції №15 передані на зберігання до камери зберігання Апостолівського РВ ГУМВС України в Дніпропетровській області - після набрання цим вироком законної сили - знищити;

- змиви на ниточках марлі з об`єктів 1-4 та волокна що вилучені з клинка ножа, які згідно квитанції №19 передані на зберігання до камери зберігання Апостолівського РВ ГУМВС України в Дніпропетровській області - після набрання цим вироком законної сили – знищити.

Матеріали кримінального провадження № 12014040410001493 від 18 грудня 2014 року, залишити при обвинувальному акті з подальшим зберіганням у справі за №171/583/15-к, провадження № 1-КП/210/297/21.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду через Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області протягом 30 днів з моменту його проголошення. Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Обвинуваченій та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення.

Головуючий суддя: С.В.Ступак

Суддя: О.В. Хлистуненко

Суддя: О.В. Чайкіна