Рішення № 98642128, 28.07.2021, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 28/87/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.07.2021 Справа № 908/1154/21

м.Запоріжжя

Господарський суд Запорізької області у складі судді Федорової Олени Владиславівни розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та без повідомлення (виклику) учасників справу:

за позовом Концерну «Міські теплові мережі» (юр.адр.: 69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, 137; факт. адр.: 69057, м. Запоріжжя, вул. Адмірала Нахімова, 4)

до відповідача приватного підприємства Фірми «ГРИГ» (69035, місто Запоріжжя, вул. Панфіловців, буд. 21)

про стягнення грошових коштів.

СУТНІСТЬ СПОРУ:

До Господарського суду Запорізької області звернувся концерн «Міські теплові мережі» з позовом до приватного підприємства Фірми «ГРИГ» про стягнення 25.856,91 грн. які складаються з: 25.214,66 грн. основного боргу, 251,74 грн. пені, 220,59 грн. інфляційних втрат та 169,92 грн. 3% річних.

В обґрунтування підстави звернення з позовом до суду позивач зазначив неналежне виконання відповідачем зобов`язань щодо своєчасної та повної оплати наданих послуг з теплопостачання на об`єкт за адресою: м. Запоріжжя, вул. Панфіловців, буд. 21 за період з квітня 2015 по грудень 2020, внаслідок чого виникла заборгованість. Позовні вимоги обґрунтовані ст. ст. 11, 15, 16, 509, 526, 530, 625, 629 ЦК України, ст. ст. 1, 2, 3, 193, 232, 276 ГК України, Законом України "Про теплопостачання", Правилами користування тепловою енергією, затвердженими Постановою КМУ від 03.10.2007 №1198.

В прохальній частині позову позивач просить суд розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження, оскільки спір підпадає під визначення категорії справи, як малозначна.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.04.2021 позовну заяву передано на розгляд судді Федорової О.В.

Ухвалою суду від 29.04.2021 позовну заяву концерну «Міські теплові мережі» залишено без руху. Позивачу надано десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків.

01.06.2021 (в установлений строк) до суду надійшли докази усунення позивачем виявлених судом недоліків.

Ухвалою суду від 04.06.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі № 908/1154/21, присвоєно справі номер провадження 28/87/21, на підставі ст. 252 ГПК України ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та без повідомлення (виклику) учасників справи.

Згідно з ч. 2 ст. 27 ГПК України для цілей визначення підсудності відповідно до цього Кодексу місцезнаходження юридичної особи та фізичної особи - підприємця визначається згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Відповідно до відомостей (витяг) з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, адресою місцезнаходження приватного підприємства Фірми «ГРИГ» є: 69035, місто Запоріжжя, вул. Панфіловців, буд. 21.

Ухвала суду від 04.06.2021 про відкриття провадження у справі направлена відповідачу на адресу, вказану в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, яка співпадає з відомостями, зазначеними в позові. Разом з тим, ухвала суду не була вручена відповідачу за юридичною адресою у зв`язку з закінченням терміну зберігання, про що працівниками Укрпошти здійснено відповідне позначення на конверті «закінченням терміну зберігання».

Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України, учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Згідно з ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Судом вжиті всі заходи щодо належного повідомлення відповідача про розгляд справи у суді, строки вчинення відповідних дій.

Ухвалою господарського суду Запорізької області про відкриття провадження у справі № 908/1154/21 від 04.06.2021 відповідачу запропоновано подати відзив протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у даній справі. Відповідач не скористався наданим законом правом на подання письмового відзиву до суду із зазначенням своєї правової позиції щодо заявленого позивачем позову. Будь-яких заперечень, письмових пояснень з боку відповідача до суду не надходило.

Згідно ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ч. ч. 2, 5, 7 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін суду не надходило.

Згідно ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення - 28.07.2021, оскільки суд визнав матеріали справи достатніми для прийняття рішення по суті позовних вимог.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження, суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Наявні матеріали справи дозволяють розглянути справу по суті.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи у судовому засіданні без виклику учасників справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Концерн «Міські теплові мережі» в особі філії Концерну «Міські теплові мережі» Вознесенського району (попередня назва району Орджонікідзевський) (теплопостачальна організація, позивач у справі) та приватне підприємство фірма «ГРИГ» (споживач, відповідач у справі) 01.11.2008 уклали договір купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді № 201993 (надалі - договір).

Пунктом 1.1 договору встановлено, що за цим договором теплопостачальна організація бере на себе зобов`язання відпустити теплову енергію в гарячій воді споживачу, а споживач зобов`язується прийняти та оплатити її вартість за діючими тарифами (цінами) в термін та порядку, встановленими умовами цього договору та додатками до договору, що є його невід`ємними частинами.

Відповідно до п. 5.1 договору облік споживання теплової енергії на потреби опалення та гарячого водопостачання проводиться за приладами комерційного обліку або розрахунковим способом.

Згідно з п. 5.4 - 5.5 договору межа балансової належності та експлуатаційної відповідальності сторін вказана в Додатку №2 та Додатку №4 до договору та не може бути змінена в односторонньому порядку. При відсутності приладів комерційного обліку або якщо вони вибули з ладу (несанкціоноване втручання в його роботу, порушення механічних та електричних пломб, механічне пошкодження приладів та елементів вузла обліку, закінчення терміну дії держповірки, сумнівні показники тощо), обсяг теплової енергії визначається Теплопостачальною організацією як виняток, розрахунковим способом згідно з договірними тепловими навантаженнями, з урахуванням середньомісячної температури зовнішнього повітря, холодної води та кількості годин (діб) роботи тепловикористовуючого обладнання споживача у розрахунковому періоді.

Пунктом 6.1 договору встановлено, що розрахунки за даним договором здійснюються в грошовій або в іншій формі, що не заперечує діючому законодавству, відповідно до встановлених органами місцевого самоврядування тарифів (цін) діючих на час розрахунків (Додаток №5 до цього договору) та на підставі показань приладів комерційного обліку теплової енергії або даних, встановлених розрахунковим способом.

Відповідно до п. 6.2 договору розрахунковим періодом є календарний місяць.

Підставою для розрахунків споживача з теплопостачальною організацією є рахунок та акт приймання-передачі (п. 6.3 договору).

Пунктом 6.4 договору встановлено, що споживач зобов`язаний до 20 числа місяця, наступного за розрахунковим, перерахувати на розрахунковий рахунок теплопостачальної організації суму заборгованості за спожиту теплову енергію. Споживач має право робити передоплату.

Згідно з п. 6.7 договору споживач з 10 по 12 число місяця, наступного за розрахунковим, повинен отримати від Теплопостачальної організації за адресою: вул. Адм. Нахімова, буд. 4, документи за розрахунковий період: рахунок-фактуру; акт приймання-передачі теплової енергії; податкову накладну (платникам ПДВ).

Пунктом 6.7.1 договору встановлено, що отриманий Акт приймання-передачі теплової енергії Споживач повинен підписати, оформити належним чином та повернути на адресу Теплопостачальної організації на протязі п`яти днів з дати отримання. Датою отримання акту вважається:

- при отриманні нарочним - дата вручення представнику Споживача;

- при направленні рекомендованим листом - дата, зазначена у відбитку поштового штемпеля на документі, що зроблений поштовим відділенням та підтверджує відправлення, з урахуванням поштового пробігу документа (по місту-3 дні, по області - 5- днів, по Україні - 7 днів).

У разі неотримання Теплопостачальною організацією підписаного Акту приймання-передачі або обґрунтованих заперечень в його підписанні, у термін, встановлений п. 6.7.1 договору, акт підписується Теплопостачальною організацією з позначенням про відмову у підписанні його споживачем, та оформлений таким чином акт вважається погодженим і є підставою для проведення остаточних розрахунків за зазначений в ньому розрахунковий період.

В разі наявності заперечень щодо даних, зазначених в Акті, споживач зобов`язаний надати Теплопостачальній організації нормативно обґрунтовані письмові заперечення до даного Акту з додаванням відповідних документів та погодити з Теплопостачальною організацією всі розбіжності у встановлений пунктом 6.7.1 договору строк. При отриманні заперечень в підписанні Акту та доказів в обґрунтування заперечень до нього, Теплопостачальна організація розглядає їх та надає відповідь про прийняття або відмову у прийнятті заперечень. При прийнятті заперечень до акту вносяться відповідні коригування в Акті наступного місяця. У разі відмови у прийняті заперечень, Теплопостачальна організація надає нормативно обґрунтовану відповідь та вважає акт прийнятим до розрахунку, якщо цей акт в місячний строк не буде оскаржений споживачем у Господарському суді (п. 6.7.2 договору).

Пунктом 10.4 договору встановлено, що договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо жодна з сторін за місяць до закінчення терміну дії даного договору не заявила про розірвання цього договору.

Додатком 1а до договору № 201993 від 01.11.2008 визначено, що договір купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді укладено для забезпечення теплопостачанням об`єкту: по вул. Панфіловців, буд. 21 у м. Запоріжжя, опалювальна площа 321,00 кв.м.

Додатком № 1 до договору № 201993 від 01.11.2008 сторонами встановлено, що теплопостачальна організація відпускає споживачу теплову енергію в гарячій воді за період 01.11.2008 по 01.11.2009 в обсягах Q рік = 19,28 Гкал, приєднане теплове навантаження 0,009369 Гкал/год.

Пунктом 2 додатку № 1 до договору № 201993 від 01.11.2008 сторонами визначено, що орієнтована вартість теплової енергії, що відпускається споживачу, за поточний рік, відповідно до тарифів, діючих на момент укладення договору, становить усього 3534,00грн. з урахуванням ПДВ.

Пунктом 3 додатку № 1 до договору № 201993 від 01.11.2008 узгоджено, що дата зняття споживачем показань приладів комерційного обліку - до 26 числа поточного місяця, надання споживачем звіту - не пізніше 26 числа поточного місяця.

При відсутності звіту в установлений термін розрахунок виконується згідно договірних теплових навантажень (п. 4 додатку №1 до договору).

В додатку №5 до договору визначений тариф за спожиту теплову енергію складає - 310,404 грн. (з ПДВ).

В п. 1 додаткової угоди № 1 від 01.02.2016 до договору №201993 від 01.11.2008 сторони визначили, що теплопостачальна організація відпускає споживачу в період з 01.10.2015 по 01.10.2016 теплову енергію в гарячій воді в обсягах Q рік = 10,2 Гкал, приєднане теплове навантаження 0,005352 Гкал/год.

В пункті 1.1.1 додаткової угоди № 1 від 01.02.2016 до договору №201993 від 01.11.2008 встановлено, що щомісячно обсяги теплової енергії коригуються на фактичні середньомісячні температури зовнішнього повітря, холодної води за даними метіоцентру та на фактичний час подачі гарячої води.

В п. 1 додаткової угоди № 2 від 01.08.2017 до договору №201993 від 01.11.2008 сторони визначили, що теплопостачальна організація відпускає споживачу у поточному році теплову енергію в гарячій воді на опалення в обсягах Q рік = 1,82 Гкал, приєднане теплове навантаження 0,000970 Гкал/год.

В пункті 2 зазначеної додаткової угоди вказано, що орієнтовна вартість теплової енергії, що відпускається споживачу , за поточний рік відповідно до тарифів, діючих на момент укладення додаткової угоди становить з ПДВ 3136,77 грн.

Відповідно до актів обстеження теплоспоживання, які містяться в матеріалах справи (Т.2, арк.с. 15-19), приміщення споживача (магазин продтоварів та офіси), розташоване в цокольному поверху п`ятиповерхового житлового будинку. Система опалення житлового будинку однотрубна з верхньою розводкою, яка приєднана до теплових мереж через елеватор. Централізоване горяче водопостачання (надалі - ГВП) - відсутнє, трубопроводи демонтовані з видимим розривом. Вентелі ГВП опломбований свинцевою пломбою. Акти складені для виконання розрахунку теплового навантаження за фактичним тепло споживанням.

Доказів визнання зазначеного договору припиненим, розірваним або визнаним недійсним в судовому порядку не надано.

На виконання умов договору № 201993 від 01.11.2008 купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді позивач в періоди з квітня 2015 по грудень 2020 (включно) відпустив теплову енергію споживачу на об`єкт по вул. Панфіловців, буд. 21 на загальну суму 26.727,30 грн.

Про факт надання позивачем послуг в рамках договору № 201993 від 01.11.2008 свідчать складені акти приймання-передачі теплової енергії та виставлені рахунки на оплату наданих послуг.

Матеріали справи містять реєстри відправки рекомендованих листів, відповідно до яких, Концерном «МТМ» на адресу відповідача були направленні акти приймання-передачі теплової енергії та рахунки за спірний період.

Акти приймання-передачі за спірний період споживачем не підписані, жодних заперечень щодо них відповідачем не надано. У зв`язку із зазначеним вказані акти приймання-передачі у відповідності до п. 6.3 договору є підставою для проведення остаточних розрахунків.

Відповідач зобов`язання щодо своєчасної та повної оплати наданих послуг в рамках договору №201993 від 01.11.2008 виконав частково сплативши вартість наданих послуг у розмірі 1512,64 грн., у зв`язку з чим заборгованість за надані послуги з постачання теплової енергії за період з квітня 2015 по грудень 2020 з урахуванням часткової оплати (у розмірі 1512,64 грн.) склала 25.214,66 грн.

З метою досудового врегулювання спору на адресу відповідача 27.01.2021 була надіслана претензія №559/05-юр з вимогою терміново погасити виниклу заборгованість за теплову енергію.

Претензія залишена без відповіді, борг без оплати.

Неналежне виконання відповідачем зобов`язань за договором купівлю-продажу теплової енергії в гарячій воді № 201993 від 01.11.2008 стало підставою для звернення позивача з позовом до суду.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 193 ГК України господарські зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Аналогічний припис містить ст. 526 ЦК України.

За договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами (ст. 714 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Приписами ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Судом при розгляді доводів позивача надана правова оцінка наявним у матеріалах справи доказам, а саме: умовам договору купівлю-продаж теплової енергії в гарячій воді №201993 від 01.11.2008 (з додатками та змынами), актам приймання-передачі теплової енергії та рахункам на оплату спожитої теплової енергії за спірний період, Актам обстеження системи теплоспоживання.

Також суд прийняв до уваги, що тарифи на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання для потреб бюджетних установ, релігійних організацій та інших споживачів (крім населення) встановлені Постановами Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг.

Величина договірного теплового навантаження на опалення приватного підприємства фірми «ГРИГ» по приміщенню за адресою вул. Михайла Гончаренко (попередня назва Панфіловців), буд. 21 взята згідно розрахунку теплового навантаження на опалення №4272 від 1999, що виконано ЗАО «ГПТМ», та складає QОП = 9369 кал/год .

Станом на жовтень 2015, житловий будинок за адресою вул. Михайла Гончаренко, 21 не обладнано будинковим приладом обліку теплової енергії на опалення.

Згідно п. 23 «Правил користування тепловою енергією» від 03.10.2007 №1198 у споживачів, що не мають приладів комерційного обліку, обсяг фактично спожитої теплової енергії розраховується відповідно до теплового навантаження, визначеного у договорі, з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія в теплових мережах теплопостачальної організації, середньомісячної температури зовнішнього повітря та кількості годин (діб) роботи тепловикористального обладнання в розрахунковому періоді. Середньомісячну температуру зовнішнього повітря надає Запорізький обласний центр гідрометеорології.

Розподіл теплової енергії по місяцям виконано згідно з «Нормами і вказівками по нормуванню витрат палива та теплової енергії на опалення житла та громадських споруд, а також на господарсько-побутові потреби в Україні» і затверджені Державним Комітетом України по житлово-комунальному господарству (КТМ 204 Укр.244-94 1998р.) Визначається за формулою:

QОП міс = QОП х КОП х 10-6

QОП - максимальне погодинне теплове навантаження на опалення, ккал/год

КОП - коефіцієнт на опалення

Укладаючи договір, кожна із сторін прийняла на себе певні зобов`язання щодо його виконання, однак відповідач, покладений на нього обов`язок щодо оплати отриманої теплової енергії та гарячої води на суму 25.214,66 грн., у встановлений договором строк, не виконав, факт порушення відповідачем умов, визначених договором, доведений та підтверджується матеріалами справи.

Отже, вимога позивача про стягнення з відповідача 25.214,66 грн. основного боргу обґрунтована та задовольняється судом.

За порушення відповідачем строків оплати наданих послуг за період з листопада 2019 по січень 2020 (включно) позивач, враховуючи положення п. 7.2.8 договору, просив стягнути суму пені в розмірі 251,74 грн. за період прострочення з 20.12.2019 по 11.03.2020.

Приписами ст. 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Частиною 2 ст. 216 ГК України встановлено, що застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Згідно з п. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором. Приписами п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Пунктом 7.2.8 договору встановлено, що у разі несплати або несвоєчасної оплати споживачем за теплову енергію відповідно до терміну, встановленого у пункті 6.3 цього договору, з наступного дня після закінчення терміну сплати споживачу нараховується пеня у розмірі 0,5% від суми простроченого платежу (але не більше суми обумовленої чинним законодавством) за кожен день прострочення по день фактичної оплати.

Проаналізувавши норми наведеного діючого законодавства України та умови договору суд дійшов висновку, що наданий позивачем розрахунок суми пені у розмірі 251,74 грн. є вірним та виконаним з дотриманням вказаних норм права та умов договору.

За порушення виконання відповідачем грошового зобов`язання позивач просив стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 169,92 грн. за період з 20.02.2018 по 11.03.2020 та 152,86 грн. інфляційних втрат за період з лютого 2018 по вересень 2018 року (включно).

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо іншій розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні витрати пов`язані з інфляційними процесами в державі та за своєю природою є компенсацією за понесені збитки, завдані знеціненням грошових коштів, а три відсотки річних - є платою за користування коштами, які не були своєчасно сплачені боржником. Вказана правова позиція викладена в інформаційному листі Верховного Суду України № 3.2-2005 від 15.07.2005 року.

З аналізу зазначеної норми законодавства вбачається, що три проценти річних є платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником, тобто три проценти річних не можна розцінювати як заходи відповідальності за порушення зобов`язань, які можуть бути узгоджені сторонами, оскільки ця норма законодавства є імперативною. Таким чином, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Річні проценти за своєю правовою природою є складовою частиною боргу та підлягають стягненню разом із сумою основного боргу на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Наданий позивачем розрахунок 3% річних, суд визнав виконаним вірно, а вимогу про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 169,92 грн. за період з 20.02.2018 по 11.03.2020, такою, що підлягає задоволенню.

Стосовно вимоги про стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 220,59 грн. за період прострочення з березня 2018 по лютий 2020 (включно) суд зауважує про наявність математичних помилок при округлені та невірному визначені сукупного індексу інфляції.

Згідно з перерахунком, зробленим судом, сума інфляційних втрат за вказаний позивачем період прострочення складає 221,28 грн. (розрахунок здійснено судом за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи "Законодавство"). Оскільки заявлена до стягнення сума інфляційних втрат є меншою, ніж перераховано судом, вимоги позивача про стягнення інфляційних втрат у розмірі 220,59 грн. підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Доказів належного виконання зобов`язань за договором №201993 від 01.11.2008 в частині повної та своєчасної оплати наданих послуг з теплопостачання за вказаний позивачем період, відповідач суду не надав, викладені в позові обставини не спростував.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати покладаються на відповідача у розмірі 2270,00 грн.

Позивач в прохальній частині позову просив суд повернути надмірно сплачений судовий збір у розмірі 1934,00 грн.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі: зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Частиною 5 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що повернення сплаченої суми судового збору здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної фінансової політики.

Відповідно до ч. 2 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» у випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті, - повністю.

При зверненні з позовом до суду концерном «Міські теплові мережі» було сплачено судовий збір у загальному розмірі 4204,00 грн. грн. відповідно до платіжних доручень №9977 від 22.09.2020 на суму 2102,00 грн. та №9978 від 22.09.2020 на суму 2102,00 грн.

Вказана сума судового збору зарахована до спеціального фонду Державного бюджету України, що підтверджується відповідною випискою суду. Дата надходження виписки до суду 24.09.2020. Зазначені платіжні доручення в інших судових справах не використовувалися.

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне повернути заявнику за його клопотанням надмірно сплачену суму судового збору в розмірі 1.934,00 грн.

Керуючись ст. ст. 129, 238, 240, 241, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, Закону України «Про судовий збір», суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Концерну «Міські теплові мережі» до відповідача приватного підприємства Фірми «ГРИГ» про стягнення 25.856,91 грн. задовольнити.

2. Стягнути з приватного підприємства Фірми «ГРИГ» (69035, місто Запоріжжя, вул. Михайла Гончаренко (попередня назва Панфіловців), буд. 21, ідентифікаційний код 22129585) на користь концерну «Міські теплові мережі» (69091, місто Запоріжжя, бульвар Гвардійський, буд. 137, ідентифікаційний код 32121458, р/р № НОМЕР_1 у АТ «Ощадбанк» код МФО 313957) 25.214,66 грн. (двадцять п`ять тисяч двісті чотирнадцять грн. 66 коп.) основного боргу. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. Стягнути з приватного підприємства Фірми «ГРИГ» (69035, місто Запоріжжя, вул. Михайла Гончаренко (попередня назва Панфіловців), буд. 21, ідентифікаційний код 22129585) на користь концерну «Міські теплові мережі» (69091, м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, буд. 137, ідентифікаційний код 32121458, р/р № НОМЕР_2 в ПАТ АБ «Укргазбанк», код МФО 320478) 251,74 гн. (двісті п`ятдесят одну грн. 74 коп.) пені, 169,92 грн. (сто шістдесят дев`ять грн. 92 коп.) 3% річних, 220,59 грн. (інфляційних втрат) 2270,00 грн. (дві тисячі двісті сімдесят грн. 00 коп.) судового збору. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Повернути концерну «Міські теплові мережі» з Державного бюджету України надмірно сплачений судовий збір у розмірі 1934,00 грн., про що винести ухвалу.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 28 липня 2021 року.

Суддя О.В. Федорова