Рішення № 98642065, 27.07.2021, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901, UA628999980313141206083020002

_________________

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

27.07.2021р. Справа №905/386/21

за позовом Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз», м.Краматорськ

до відповідача Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго», м.Краматорськ

про стягнення 1901372,93 грн.

Суддя Левшина Г.В.

при секретарі судового засідання (помічник судді за дорученням) Купченко Р.В.

Представники сторін:

від позивача: не з`явився

від відповідача: не з`явився

В засіданні суду брали участь:

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз», м.Краматорськ, позивач, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго», м.Краматорськ, про стягнення 1901372,93 грн., у тому числі інфляція в сумі 847023,99 грн., три проценти річних в сумі 210869,79 грн. та пеня в сумі 843479,15 грн..

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов публічного договору, до якого відповідач приєднався шляхом подання заяви-приєднання №юр/3019 від 30.12.2015р. до умов типового договору розподілу природного газу.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 18.03.2021р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №905/386/21 за правилами загального позовного провадження, підготовче судове засідання призначено на 08.04.2021 року о 14:15 год.

Ухвалою суду від 06.04.2021р. відкладено підготовче засідання на 12.05.2021 року о 12:30 год.

Ухвалою суду від 07.04.2021р. виправлено описку в ухвалі суду від 06.04.2021р. в даті судового засідання.

08.04.2021р. до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву №1297/26 від 05.04.2021р., в якому останній проти позовних вимог заперечує, посилаючись на те, що позивачем неправомірно при розрахунку пені, інфляційних втрат та 3% річних нарахування здійснювалось на суму, яка підлягала сплаті з липня по жовтень 2020 року, без врахування сум, які сплачено відповідачем своєчасно із свого поточного рахунку із спеціальним режимом використання. На думку відповідача, оплати, які надходили із поточного рахунку із спеціальним режимом використання, повинні були зараховуватися як плата за послуги розподілу газу в тому місяці, в якому надійшли кошти. Відповідач зазначає, що до позовної заяви позивачем надано копію акту звіряння розрахунків станом на 22.02.2021р., в якому зазначено суми, які перераховувались відповідачем з липня по жовтень 2020 року, а тому, на думку відповідача, позивачем невірно визначено суму боргу, на яку здійснюється нарахування пені, інфляційних втрат та 3% річних. Водночас відповідач зазначає про те, що основним видом його діяльності є постачання теплової енергії та він є єдиним постачальником теплової енергії у Донецькій області, в якій проводиться антитерористична операція, що суттєво позначилось на рівні платежів населення, підприємств Донецької області за спожиту теплову енергію, які є основним джерелом доходів відповідача. При цьому, відповідач вказує на скрутне фінансове становище, на підтвердження чого надає баланс (звіт про фінансовий стан) на 31.12.2020 року. Крім того, відповідач звертає увагу на практику Великої плати Верховного Суду у справі №902/417/18 щодо можливості зменшення розміру нарахувань передбачених ст.625 Цивільного кодексу України. З урахуванням наведеного та погашення відповідачем основного боргу в повному обсязі, останній вважає, що заявлені позивачем пеня, 3% річних та інфляційні втрати є непомірно великим фінансовим тягарем для відповідача, їх не закладено до діючого тарифу і не має інших джерел для покриття витрат, які не входять до складу затвердженого тарифу.

14.04.2021р. до суду від позивача надійшла заява №15-926 від 13.04.2021р. на виконання вимог ухвали суду від 18.03.2021р. та заява про уточнення позовних вимог №15-925 від 13.04.2021р., в якій позивач зазначив, що допустив помилку в резолютивній частині позовної заяви, зазначивши застарілі банківські реквізити, а тому вірною редакцію резолютивної частини позову є урахування діючих банківських реквізитів.

Крім цього, 14.04.2021р. до суду від позивача надійшла відповідь на відзив №15-927 від 13.04.2021р., у якій позивач зазначив, що посилання відповідача на практику Великої палати Верховного Суду у справі №902/417/18 є недоречним, оскільки у даній справі не має не співмірності заявлених до стягнення сум штрафних санкцій відносно суми прострочення. Щодо посилання відповідача на акт звірки розрахунків станом на 22.02.2021 року, позивач зазначив, що у акті зазначено суми, які перераховувались відповідачем з липня 2020 року по грудень 2020 року включно, а тому дане посилання відповідача, на думку позивача, не відповідає дійсності.

Розпорядженням заступника голови господарського суду Донецької області від 19.04.2021р. зупинено прийняття працівниками Відділу документального забезпечення та контролю (канцелярія) документів для відправлення за межі суду.

11.05.2021р. до суду від відповідача надійшли заперечення №1727/26 від 06.05.2021р., в яких відповідачем наведено контррозрахунок 3% річних, інфляційних втрат та пені. Крім того, у вказаних запереченнях відповідачем заявлено про зменшення розміру пені до 1000,00 грн. та розміру інфляційних втрат та 3% річних до 1000,00 грн.

12.05.2021р. на електронну пошту суду від позивача надійшла заява від 12.05.2021р. про відкладення підготовчого засідання для надання суду пояснень на заперечення відповідача.

Ухвалою суду від 12.05.2021р. продовжено строк підготовчого провадження по справі №905/386/21 на 30 днів, відкладено підготовче засідання на 26.05.2021 року об 11:45 год.

20.05.2021р. до суду від позивача надійшли пояснення на заперечення №15-1248 від 19.05.2021р., в яких останнім зазначено, що відповідно до банківських виписок за період з липня 2020 року по грудень 2020 року вбачається, що у вказаний період відповідачем здійснювалася часткова оплат послуг розподілу газу, але, враховуючи, що оплата здійснювалась часто, але малими сумами та враховуючи те, що у цих платіжних документах не зазначався місяць, за який саме проводилась часткова оплата, неможливо було однозначно ідентифікувати, за який конкретно місяць проводилась часткова оплата послуг розподілу газу, а тому є імовірність, що ця часткова оплат здійснювалась на погашення заборгованості не за період з липня по листопад 2020 року, а за періоди, що йому передували, в якості погашення заборгованості за період до липня 2020 року, а тому розрахунки штрафних санкцій наведені у позовній заяві, на думку позивача є вірними. До вказаних пояснень позивачем також надано розрахунок штрафних санкцій.

Ухвалою суду від 26.05.2021р. закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 01.07.2021р. о 12:00 год.

29.06.2021р. від відповідача надійшла заява від 22.06.2021р. про відкладення розгляду справи у зв`язку з перебуванням у відпустці представника відповідача.

Ухвалою суду від 01.07.2021р. оголошено перерву у розгляді справи до 27.07.2021 року о 12:00 год.

В судове засідання 27.07.2021р. представники сторін не з`явились.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, господарський суд встановив:

Нормами Закону України «Про ринок природного газу», постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 №2494 «Про затвердження Кодексу газорозподільних систем» (далі також - Кодекс) визначено, що послуги з розподілу природного газу надаються операторами газорозподільчих мереж (далі також - ГРМ) на підставі договору розподілу природного газу, укладеного між Оператором ГРМ та споживачем відповідно до вимог глави 3 розділу VI Кодексу.

Пунктами 3, 4 глави 3 розділу VI Кодексу визначено, що договір розподілу природного газу є публічним та укладається з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України за формою Типового договору розподілу природного газу.

Договір розподілу природного газу між Оператором ГРМ та споживачем укладається шляхом підписання заяви-приєднання споживача до умов договору розподілу природного газу, що відповідає Типовому договору розподілу природного газу, розміщеному на офіційному веб-сайті Регулятора та Оператора ГРМ та/або в друкованих виданнях, що публікуються на території його ліцензованої діяльності з розподілу газу, і не потребує двостороннього підписання сторонами письмової форми договору.

Пунктом 5 глави 3 розділу VI Кодексу визначено, що для забезпечення приєднання до договору розподілу природного газу всіх фактично підключених до/через ГРМ споживачів Оператор ГРМ в установленому цією главою порядку направляє кожному споживачу супровідним листом за формою додатка 3 до типового договору розподілу природного газу сформовану заяву-приєднання до умов договору розподілу природного газу з персоніфікованими даними споживача та його об`єкта, що складається за формою додатка 2 (для споживачів, що не є побутовими) до типового договору розподілу природного газу.

Персоніфіковані дані мають бути достатніми для проведення розрахунків та визначення об`єму споживання природного газу, зокрема мають містити: присвоєний споживачу персональний ЕІС-код як суб`єкту ринку природного газу та за необхідності ЕІС-код його точки (точок) комерційного обліку; величину річної замовленої потужності об`єкта споживача (для споживача, що не є побутовим) на період до завершення першого повного газового року споживання природного газу; перелік комерційних вузлів обліку (за їх наявності); акт розмежування балансової належності та експлуатаційної відповідальності сторін, що складається з урахуванням вимог цього Кодексу; групу споживання та планові місячні об`єми споживання побутового споживача у розрізі 12 календарних місяців, що визначаються відповідно до вимог цього Кодексу (норма застосовується щодо побутових споживачів з лічильником газу); норми споживання природного газу у розрізі 12 календарних місяців (норма застосовується щодо побутових споживачів без лічильника газу); розрахунок втрат і витрат природного газу (за необхідності щодо споживачів, які не є побутовими).

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі заяви-приєднання №юр/3019 від 30.12.2015р. Обласне комунальне підприємство «Донецьктеплокомуненерго» (відповідач, споживач) приєдналось до умов договору розподілу природного газу (для споживачів, що не є побутовими), персональний ЕІС-код як суб`єкта ринку природного газу - 56Х09014D9F2DD03.

Відповідно до надісланої Публічному акціонерному товариству «Донецькоблгаз» (позивач, оператор ГРМ) заяви-приєднання до умов договору розподілу природного газу (для споживача, що не є побутовим) від 30.12.2015р. між сторонами виникли правовідносини, що у відповідності до Кодексу газорозподільних систем регулюються Договором розподілу природного газу, який відповідає Типовому договору розподілу природного газу, затвердженому Постановою НКРЕКП від 30.09.2015р. №2498, розміщеному на офіційному веб-сайті Регулятора та Оператора газорозподільних мереж (оператор ГРМ - відповідач у справі) та в друкованому виданні, що публікується на території його ліцензованої діяльності з розподілу природного газу, і не потребує двостороннього підписання сторонами письмової форми договору.

Згідно п.1.1 Типового договору розподілу природного газу, цей Типовий договір розподілу природного газу (далі - договір) є публічним, регламентує порядок та умови переміщення природного газу з метою фізичної доставки оператором ГРМ обсягів природного газу, які належать споживачам (їх постачальникам), до об`єктів споживачів, а також правові засади санкціонованого відбору природного газу з газорозподільної системи.

В п.2.1 договору визначено, що оператор ГРМ зобов`язується надати споживачу послугу з розподілу природного газу, а споживач зобов`язується прийняти зазначену послугу та сплатити її вартість у розмірі, строки та порядку, визначені цим договором.

За умовами п.2.3 договору при вирішенні всіх питань, що не обумовлені цим Договором, сторони зобов`язуються керуватися Законом України «Про ринок природного газу» та Кодексом газорозподільних систем. Оператор ГРМ зобов`язується вносити зміни та оновлювати інформацію, що розміщена на його сайті, зокрема, чинну редакцію тексту цього Договору та Кодексу газорозподільних систем.

Згідно п.3.1 договору споживач має право здійснювати відбір/споживання природного газу з газорозподільної системи за умови включення його до реєстру споживачів будь-якого постачальника у періоді фактичного відбору/споживання природного газу, що в установленому Кодексом газотранспортної системи порядку підтверджується оператором газотранспортної системи до початку такого періоду.

Відповідно до п.5.4 договору порядок визначення об`єму розподіленого споживачу і спожитого ним природного газу та надання звітності щодо спожитих об`ємів газу за розрахунковий період визначається відповідно до вимог Кодексу газорозподільних систем та з урахуванням вимог договору.

Згідно п.6.1 договору оплата вартості послуги оператора ГРМ з розподілу природного газу здійснюється споживачем за тарифом, встановленим регулятором для оператора ГРМ, що сплачується як плата за річну замовлену потужність, з урахуванням вимог Кодексу газорозподільних систем.

Як передбачено в п.6.2 договору тариф, встановлений згідно з пунктом 6.1 цього розділу, є обов`язковим для сторін з дати набрання чинності постановою регулятора щодо його встановлення.

За умовами п.6.4 договору розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць.

Надання оператором ГРМ послуги з розподілу природного газу споживачу, що не є побутовим, має підтверджуватися підписаним між сторонами актом наданих послуг, що оформлюється відповідно до вимог Кодексу газорозподільних систем (п.6.8 Договору).

Пунктом 7.1 договору передбачені обов`язки оператора ГРМ, зокрема, розміщувати на сайті чинні тарифи за послуги з розподілу природного газу та поточну редакцію тексту цього договору і Кодексу газорозподільних систем, а у разі внесення до цього договору в установленому законодавством порядку відповідних змін своєчасно їх публікувати в офіційних друкованих виданнях, які публікуються на території його ліцензованої діяльності (пп.1 п.7.1 договору); забезпечити можливість цілодобового доступу споживача до газорозподільної системи та передачу належних споживачу об`ємів (обсягів) природного газу з дотриманням належного рівня надійності, безпеки, якості та величини його тиску за умови дотримання споживачем вимог цього договору (пп.2 п.7.1 договору); за письмовою вимогою споживача безкоштовно надати йому завірену письмову форму цього договору протягом десяти днів з дня надання оператору ГРМ такої вимоги (пп.6 п.7.1 договору).

При цьому, оператор ГРМ має право отримувати від споживача оплату за цим договором (пп.1 п.7.2 договору).

Споживач має право на отримання цілодобового доступу до газорозподільної системи та передачу належних Споживачу об`ємів (обсягів) природного газу з належним рівнем надійності, безпеки, якості та величини його тиску за умови дотримання ним вимог цього Договору та Кодексу газорозподільних систем (п.п.1 п.7.3 договору).

Як визначено у пп.1 п.7.4 Договору, споживач зобов`язується здійснювати розрахунки в розмірі, строки та порядку, визначені цим договором.

Пунктами 8.1 договору встановлено, що за невиконання або неналежне виконання своїх зобов`язань за цим договором сторони несуть відповідальність згідно з цим договором та чинним законодавством України.

Відповідно до п.п.12.1, 12.3 договору цей договір укладається на невизначений строк. Цей договір може бути розірваний за згодою сторін або за ініціативою споживача у порядку, визначеному законодавством України.

Як вбачається з матеріалів справи, ані позивачем, ані відповідачем доказів розірвання договору не надано.

На виконання умов договору позивач за період з липня 2020 року по листопад 2020 року надав, а відповідач прийняв послуги з розподілу природного газу на загальну суму 44496598,56 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи актами, а саме:

актом №1/13 від 31.07.2020р. за розподіл природного газу за липень 2020 року на суму 8831627,96 грн.;

актом №1/14 від 31.08.2020р. за розподіл природного газу за серпень 2020 року на суму 8831627,96 грн.;

актом №1/15 від 30.09.2020р. за розподіл природного газу за вересень 2020 року на суму 8831627,96 грн.;

актом №1/16 від 31.10.2020р. за розподіл природного газу за жовтень 2020 року на суму 8831627,96 грн.;

актом №16/1 від 31.10.2020р. за розподіл природного газу за жовтень 2020 року на суму 384536,60 грн.;

актом №1/11 від 30.11.2020р. за розподіл природного газу за листопад 2020 року на суму 8401013,52 грн.;

актом №16/11 від 30.11.2020р. за розподіл природного газу за листопад 2020 року на суму 384536,60 грн.

Доказів наявності заперечень щодо кількості розподіленого природного газу, а також порядку розподілу суду не представлено.

Предметом позову у цій справі є вимога позивача про стягнення з відповідача інфляції в сумі 847023,99 грн., трьох процентів річних в сумі 210869,79 грн. та пені в сумі 843479,15 грн. через неналежне виконання відповідачем зобов`язань щодо своєчасної оплати послуг з розподілу газу договором.

Згідно зі ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Проаналізувавши зміст укладеного між сторонами договору, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором про надання послуг.

Відповідно до ст.901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 2 ст.901 Цивільного кодексу України визначено, що положення глави 63 Цивільного кодексу України можуть застосовуватись до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Згідно ст.902 Цивільного кодексу України виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Частиною 1 ст.903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Частина 1 ст.193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором (ч.2 ст.193 Господарського кодексу України).

Положеннями ст.526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу,інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).

Договір, відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст.1 Закону України «Про ринок природного газу» розподіл природного газу - господарська діяльність, що підлягає ліцензуванню і пов`язана з переміщенням природного газу газорозподільною системою з метою його фізичної доставки споживачам, але що не включає постачання природного газу; споживач - фізична особа, фізична особа - підприємець або юридична особа, яка отримує природний газ на підставі договору постачання природного газу з метою використання для власних потреб, а не для перепродажу, або використання в якості сировини; постачальник природного газу (далі - постачальник) - суб`єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із постачання природного газу; постачання природного газу - господарська діяльність, що підлягає ліцензуванню і полягає в реалізації природного газу безпосередньо споживачам на підставі укладених з ними договорів.

Взаємовідносини оператора газорозподільних систем із суб`єктами ринку природного газу, а також правові, технічні, організаційні та економічні засади функціонування газорозподільних систем, зокрема умови забезпечення: 1) надійної і безпечної експлуатації газорозподільних систем та гарантованого рівня розподілу (переміщення) природного газу до/від суміжних суб`єктів ринку природного газу відповідної якості; 2) комерційного, у тому числі приладового обліку природного газу в газорозподільній системі та визначення його об`ємів і обсягів передачі до/з газорозподільної системи, у тому числі в розрізі суб`єктів ринку природного газу; 3) доступу замовників до газорозподільної системи для приєднання до неї їх об`єктів будівництва або існуючих об`єктів (умови технічного доступу); 4) доступу суб`єктів ринку природного газу до газорозподільної системи для фактичної передачі (розподілу/споживання) належного їм природного газу до/з газорозподільної системи (умови комерційного доступу); 5) механізмів взаємодії оператора газорозподільної системи з операторами суміжних систем та з іншими суб`єктами ринку природного газу, визначені Кодексом газорозподільних систем, який затверджено постановою №2494 від 30.09.2015 Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

Відповідно до ст.40 Закону України «Про ринок природного газу» розподіл природного газу здійснюється на підставі та умовах договору розподілу природного газу в порядку, передбаченому кодексом газорозподільних систем та іншими нормативно-правовими актами. За договором розподілу природного газу оператор газорозподільної системи зобов`язується забезпечити замовнику послуги розподілу природного газу на період та умовах, визначених договором розподілу природного газу, а замовник зобов`язується сплатити оператору газорозподільної системи вартість послуг розподілу природного газу. Типовий договір розподілу природного газу затверджується Регулятором. Оператор газорозподільної системи має забезпечити додержання принципу недискримінації під час укладення договорів розподілу природного газу з замовниками. Договір розподілу природного газу є публічним.

Відповідно до ч.1 ст.14 Закону України «Про засади функціонування ринку природного газу» розподіл природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким газорозподільне підприємство зобов`язується транспортувати природний газ, довірений йому замовником, газорозподільними мережами до пункту приймання-передачі газу та передати його споживачу, який відповідно до законодавства має право на одержання зазначеного газу, а замовник зобов`язується сплатити за доставку газу за встановленою в договорі платою.

У відповідності до ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У п.6.6 договору встановлено, що оплата вартості послуги з розподілу природного газу за цим договором здійснюється споживачем, який не є побутовим, на умовах попередньої оплати до початку розрахункового періоду на підставі рахунка оператора ГРМ. Якщо згідно із законодавством споживач має сплачувати оператору ГРМ за послуги з розподілу природного газу зі свого поточного рахунку із спеціальним режимом використання, оплата послуг розподілу природного газу здійснюється з поточного рахунку із спеціальним режимом використання споживача на поточний рахунок оператора ГРМ кожного банківського дня згідно з алгоритмом розподілу коштів, встановленим регулятором, та зараховується як плата за послуги розподілу природного газу в тому місяці, в якому надійшли кошти. Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться споживачем до десятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів.

З урахуванням наведеного, за висновками суду, відповідач мав сплати вартість наданих послуг з розподілу природного газу за липень 2020 року в строк до 10.08.2020р. (включно), за серпень 2020р. в строк до 10.09.2020р. (включно), за вересень 2020 року в строк до 12.10.2020р. (включно) (з урахуванням того, що 10-й день (10.10.2020р.) припадає на суботу - вихідний день, кінцевий строк оплати переноситься на наступний перший робочий день), за жовтень 2020 року в строк до 10.11.2020р (включно), за листопад 2020 року в строк до 10.12.2020р. (включно).

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами по справі, відповідач розрахувався за послуги з розподілу газу, однак з порушенням термінів встановлених договором.

Спірним у даній справі є питання щодо порядку зарахування коштів, що надійшли від відповідача як оплата за отримані послуги з розподілу газу та відповідно бази для нарахування штрафних санкцій, оскільки позивач здійснює зарахування коштів в рахунок погашення існуючої заборгованості до черговості їх виникнення, а відповідач вважає, що кошти які надійшли із поточного рахунку із спеціальним використанням повинні зараховуватися як плата за послуги розподілу газу в тому місяці, в якому вони надійшли.

Як зазначалось вище, у п.6.6 договору встановлено, що оплата вартості послуги з розподілу природного газу за цим договором здійснюється споживачем, який не є побутовим, на умовах попередньої оплати до початку розрахункового періоду на підставі рахунка оператора ГРМ. Якщо згідно із законодавством споживач має сплачувати оператору ГРМ за послуги з розподілу природного газу зі свого поточного рахунку із спеціальним режимом використання, оплата послуг розподілу природного газу здійснюється з поточного рахунку із спеціальним режимом використання споживача на поточний рахунок оператора ГРМ кожного банківського дня згідно з алгоритмом розподілу коштів, встановленим регулятором, та зараховується як плата за послуги розподілу природного газу в тому місяці, в якому надійшли кошти. Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться споживачем до десятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів.

В пункті 6.7 договору сторони погодили, що у разі виникнення у споживача заборгованості за цим договором сторони можуть укласти графік погашення заборгованості, який оформлюється додатком до цього договору або окремим договором про реструктуризацію заборгованості.

У разі відсутності графіка погашення заборгованості оператор ГРМ має право грошові кошти отримані від споживача у поточному розрахунковому періоді, зараховувати в рахунок погашення заборгованості споживача відповідно до черговості її виникнення.

Отже, умови п.6.6, п.6.7 договору свідчать, що проведення дисципліни розрахунків та порядок зарахування коштів, що надходять від відповідача в межах укладеного договору в повному обсязі узгоджено сторонами договору.

Доказів укладення між сторонами графіку погашення заборгованості до матеріалів справи не надано.

Також, судом враховуються норми Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», у пункті 32.3 ст.32 якого визначено, що банки зобов`язані виконувати доручення клієнтів, що містяться в документах на переказ, відповідно до реквізитів цих документів та з урахуванням положень, встановлених пунктом 22.6 статті 22 цього Закону.

У відповідності до п.22.1 ст.22 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», ініціювання переказу здійснюється за таким видом розрахункового документу , як платіжне доручення.

Відповідно до положень пунктів 3.1 та п.3.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженою постановою Правління Національного Банку України №22 від 21.01.2004р., платіжне доручення оформляється платником за формою, наведеною в додатку 3 до Інструкції, згідно з вимогами щодо заповнення реквізитів розрахункових документів, що викладені в додатку 9 до Інструкції, та подається до банку, що обслуговує його, у кількості примірників, потрібних для всіх учасників безготівкових розрахунків.

Реквізит «Призначення платежу» платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу.

У постанові Верховного Суду від 26.12.2019р. у справі № 911/2630/18, зазначено, що у випадку, коли в графі платіжного доручення «призначення платежу» відсутні посилання на період, дату, номер договору, згідно якого здійснюється платіж, тощо, такий період має визначатись одержувачем відповідно до умов договору між платником та одержувачем коштів. Якщо відповідні застереження у договорі відсутні, то у разі наявності заборгованості платежі мають відноситись на погашення заборгованості в хронологічному порядку: починаючи з тієї, що виникла у найдавніший період, до повного її погашення.

Наведений вище алгоритм розподілу коштів урегульований в ст.534 Цивільного кодексу України, яка визначає правила виконання грошового зобов`язання, зокрема, якщо наявна сума грошей є меншою за суму боргу, і вимоги кредитора в повному обсязі не можуть бути задоволені, у такому випадку вимоги кредитора погашаються у встановленій черговості:

- у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов`язані з одержанням виконання. В даному випадку мова йдеться про судові витрати, витрати на сплату держмита та інших обов`язкових платежів, витрати на юридичну допомогу тощо. Такі витрати мають бути підтверджені кредитором (наприклад, підлягатиме стягненню за рішенням суду тощо);

- у другу чергу підлягають сплаті проценти та неустойка, в разі їх нарахування на підставі договору або закону;

- в третю чергу сплачується основна сума боргу. Інший порядок погашення вимог кредитора може бути встановлений договором. Сторони можуть передбачити, наприклад, першочергове погашення основної суми боргу або інші правила тощо.

Можливість застосування положень ст.534 Цивільного кодексу України безпосередньо залежить від змісту реквізиту "призначення платежу" платіжного доручення, згідно з яким боржник здійснював платіж кредиторові на виконання грошового зобов`язання. Це означає, що якщо платник (боржник) здійснює переказ коштів, чітко зазначаючи призначення платежу - погашення основного боргу (оплата товару, робіт, послуг), черговість, встановлена ст.534 цього Кодексу застосовуватися не може.

Таким чином, заповнення реквізиту призначення платежу платіжного доручення належить виключно платнику, водночас, отримувач коштів, не вправі самостійно визначати порядок зарахування коштів, якщо платником чітко визначено призначення платежу.

Судом встановлено, що оплата за послуги з розподілу природного газу за договором відповідачем здійснювалася через розподільчі рахунки відповідно до Порядку розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з постачальником природного газу, на якого покладено спеціальні обов`язки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18.06.2014р. №217 шляхом щомісячної сплати та за рахунок власних коштів.

Так, розрахунки, які проводились за власні кошті в платіжних документах в графі призначення платежу містили наступні призначення платежу:

- платіжний документ №117 від 15.10.2020р. на суму 25053064,00 грн. – «част.спл.розп.прир.газу за травень, червень, липень 2020; зг.дог.№юр/3019 від 30.12.15, д/у№8 від 13.10.20;ріх.1/10/20 від 13.10.20; у т.ч. ПДВ 4175510,67»;

- платіжний документ №354 від 10.12.2020р. на суму 100000,00 грн. – «за послугу розподілу прир.газу за листопад 2020 рах.№1-24-П від 31.10.2020 (заява-приєдн. №юр/3019 від 30.12.2015) в т.ч.. ПДВ 20% 16666,67 грн.»;

- платіжний документ №4475 від 11.12.2020р. на суму 100000,00 грн. – «за послугу розподілу прир.газу за листопад 2020 рах.№1-24-П від 31.10.2020 (заява-приєднання №юр/3019 від 30.12.2015) в т.ч.. ПДВ 20% 16666,67 грн.»;

- платіжний документ №4535 від 14.12.2020р. на суму 100000,00 грн. - «за послугу розподілу прир.газу за листопад 2020 рах.№1-24-П від 31.10.2020 (заява-приєднання №юр/3019 від 30.12.2015) в т.ч.. ПДВ 20% 16666,67 грн.»;

- платіжний документ №4560 від 14.12.2020р. на суму 100000,00 грн. - «за послугу розподілу прир.газу за листопад 2020 рах.№1-24-П від 31.10.2020 (заява-приєднання №юр/3019 від 30.12.2015) в т.ч.. ПДВ 20% 16666,67 грн.»;

- платіжний документ №4562 від 15.12.2020р. на суму 2000000,00 грн. - «за послугу розподілу прир.газу за листопад 2020 рах.№1-24-П від 31.10.2020 (заява-приєднання №юр/3019 від 30.12.2015) в т.ч.. ПДВ 20% 333333,33 грн.»;

- платіжний документ №4622 від 16.12.2020р. на суму 2000000,00 грн. - «за послугу розподілу прир.газу за листопад 2020 рах.№1-24-П від 31.10.2020 (заява-приєднання №юр/3019 від 30.12.2015) в т.ч.. ПДВ 20% 333333,33 грн.»;

- платіжний документ №4724 від 17.12.2020р. на суму 200000,00 грн. - «за послугу розподілу прир.газу за листопад 2020 рах.№1-24-П від 31.10.2020 (заява-приєднання №юр/3019 від 30.12.2015) в т.ч.. ПДВ 20% 33333,33 грн.»;

- платіжний документ №368 від 17.12.2020р. на суму 1720899,13 грн. - «за послугу розп. прир.газу за листоп. 2020 рах.№1-24-П, №16/1-П від 31.10. №1/2 від 30.11 (з-п №юр/3019 від 30.12.15) в т.ч.. ПДВ 20% 286816,52 грн.»;

- платіжний документ №4789 від 18.12.2020р. на суму 500000,00 грн. - «за послугу розподілу прир.газу за листопад зг. рах.№1-24-П від 31.10.2020 (заява-приєднання №юр/3019 від 30.12.2015) в т.ч.. ПДВ 20% 83333,33 грн.»;

- платіжний документ №4794 від 21.12.2020р. на суму 88495,63 грн. – «за послугу розподілу прир.газу за листопад зг. рах.№1-24-П від 31.10.2020 (заява-приєднання №юр/3019 від 30.12.2015) в т.ч.. ПДВ 20% - 14749,27 грн.»;

- платіжний документ №118 від 28.12.2020р. на суму 24666000,00 грн. - «за роз.прир.газу за серпень, вересень, жовтень 20; зг. дог. №Юр/3019 від 30.12.15, д/у №10 ві 24.12.20; рах.2/12/20 від 24.12.20; у т.ч. ПДВ 4111000,00 грн.».

Отже, грошові кошти, які надішли згідно вказаних платіжних документів із призначенням платежу повинні були враховуватися позивачем у визначений період відповідачем, що позивачем враховано не було.

При цьому, дослідивши всі інші банківські виписки за період з липня 2020 року по грудень 2020 року судом встановлено, що останні в графі призначення платежу містили посилання на розподіл коштів на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 18.06.2014р. №217.

В той же час, у вказаних платіжних документах не містилося конкретних періодів, дат, місяців і рахунків, згідно яких здійснювалися зазначені платежі.

Отже, виходячи з умов п.6.7 договору, враховуючи відсутність погодженого між сторонами графіку погашення заборгованості та наявність заборгованості за попередні періоди, Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», дії позивача щодо зарахування цих платежів згідно з хронологічним порядком виникнення зобов`язань (в рахунок погашення заборгованості строк виконання зобов`язання щодо якої настав раніше), не суперечить умовам договору та ст.534 Цивільного кодексу України.

Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 27.02.2020р. по справі №921/12/19.

За таких обставин погашення заборгованості за послугу з розподілу природного газу за спірний період відбулось наступним чином:

- за липень 2020 року - 15.10.2020р. (повне погашення);

- за серпень 2020 року - 15.10.2020р. (часткове погашення на суму 1749764,47 грн., залишок 7081863,49 грн.), 16.10.2020р. (часткове погашення на суму 49623,56 грн., залишок 7032239,93 грн.), 19.10.2020р. (часткове погашення на суму 60322,86 грн., залишок 6971917,07 грн.), 20.10.2020р. (часткове погашення на суму 65465,24 грн., залишок 6906451,83 грн.), 21.10.2020р. (часткове погашення на суму 43274,96 грн., залишок 6863176,87 грн.), 22.10.2020р. (часткове погашення на суму28839,90 грн., залишок 6834336,97 грн.), 23.10.2020р. (часткове погашення на суму 31419,65 грн., залишок 6802917,32 грн.), 26.10.2020р. (часткове погашення на суму 32336,68 грн., залишок 6770580,64 грн.), 27.10.2020р. (часткове погашення на суму 45103,39 грн., залишок 6725477,25 грн.), 28.10.2020р. (часткове погашення на суму 42677,88 грн., залишок 6682799,37 грн.) 29.10.2020р. (часткове погашення на суму 27121,67 грн., залишок 6655677,70 грн.), 30.10.2020р. (часткове погашення на суму 37418,07 грн., залишок 6618259,63 грн.), 02.11.2020р. (часткове погашення на суму 26688,38 грн., залишок 6591571,25 грн.), 03.11.2020р. (часткове погашення на суму 29120,91 грн., залишок 6562450,34 грн.), 04.11.2020р. (часткове погашення на суму 38684,75 грн., залишок 6523765,59 грн.), 05.11.2020р. (часткове погашення на суму 14391,45 грн., залишок 6509374,14 грн.), 06.11.2020р. (часткове погашення на суму 12772,96 грн., залишок 6496601,18 грн.), 09.11.2020р. (часткове погашення на суму23676,37 грн., залишок 6472924,81 грн.), 10.11.2020р. (часткове погашення на суму46239,01 грн., залишок 6426685,80 грн.), 11.11.2020р. (часткове погашення на суму 88319,68 грн., залишок 6338366,12 грн.), 12.11.2020р. (часткове погашення на суму 188251,03 грн., залишок 6150115,09 грн.), 13.11.2020р. (часткове погашення на суму 56823,99 грн., залишок 6093291,10 грн.), 16.11.2020р. (часткове погашення на суму 78729,45 грн., залишок 6014561,65 грн.), 17.11.2020р. (часткове погашення на суму 102240,46 грн., залишок 5912321,19 грн.), 18.11.2020р. (часткове погашення на суму135851,75 грн., залишок 5776469,44 грн.), 19.11.2020р. (часткове погашення на суму 74722,05 грн., залишок 5701747,39 грн.), 20.11.2020р. (часткове погашення на суму 94410,28 грн., залишок 5607337,11 грн.), 23.11.2020р. (часткове погашення на суму100675,35 грн., залишок 5506691,76 грн.), 24.11.2020р. (часткове погашення на суму 147481,29 грн., залишок 5359210,47 грн.), 25.11.2020р. (часткове погашення на суму 107891,52 грн., залишок 5251318,95 грн.), 26.11.2020р. (часткове погашення на суму 123314,45 грн., залишок 5128004,50 грн.), 27.11.2020р. (часткове погашення на суму 97453,21 грн., залишок 5030551,29 грн.), 30.11.2020р. (часткове погашення на суму 288446,02 грн., залишок 4742104,27 грн.), 01.12.2020р. (часткове погашення на суму 186547,19 грн., залишок 4555557,08 грн.), 02.12.2020р. (часткове погашення на суму 52314,51 грн., залишок 1503242,57 грн.), 03.12.2020р. (часткове погашення на суму 96656,30 грн., залишок 4406586,27 грн.), 04.12.2020р. (часткове погашення на суму 101630,96 грн., залишок 4304955,31 грн.), 07.12.2020р. (часткове погашення на суму 68768,56 грн., залишок 4236186,75 грн.), 08.12.2020р. (часткове погашення на суму 134595,55 грн., залишок 4101591,20 грн.), 09.12.2020р. (часткове погашення на суму 164714,01 грн., залишок 3936877,19 грн.),10.12.2020р. (часткове погашення на суму 222100,50 грн., залишок 3714776,69 грн.), 11.12.2020р. (часткове погашення на суму 266498,30 грн., залишок 3448278,39 грн.), 14.12.2020р. (часткове погашення на суму 289712,17 грн., залишок 3158566,22 грн.), 15.12.2020р. (часткове погашення на суму 575208,59 грн., залишок 2583357,63 грн.), 16.12.2020р. (часткове погашення на суму 447366,30 грн., залишок 2135991,33 грн.), 17.12.2020р. (часткове погашення на суму 299872,71 грн., залишок 1836118,62 грн.), 18.12.2020р. (часткове погашення на суму 484550,46 грн., залишок 1351568,16 грн.), 21.12.2020р. (часткове погашення на суму 667296,43 грн., залишок 684271,73 грн.), 22.12.2020р. (часткове погашення на суму 624182,06 грн., залишок 60089,67 грн.), 23.12.2020р. (повне погашення);

- за вересень 2020 року - 23.12.2020р. (часткове погашення на суму 273618,18 грн., залишок 8558009,78 грн.), 24.12.2020 (часткове погашення на суму 596179,96 грн., залишок 7961829,82 грн.), 25.12.2020 (повне погашення);

- за жовтень 2020 року - 28.12.2020р. (повне погашення);

- за листопад 2020 року - 10.12.2020р. (часткове погашення 100000,00 грн., залишок 8685550,12 грн.) (сплачено в строк), 11.12.2020р. (часткове погашення на суму 100000,00 грн., залишок 8585550,12 грн.), 14.12.2020р. (часткове погашення на суму 200000,00 грн., залишок 8385550,12 грн.), 15.12.2020р. (часткове погашення на суму 2000000,00 грн., залишок 6385550,12 грн.), 16.12.2020р. (часткове погашення на суму 2000000,00 грн., залишок 4385550,12 грн.), 17.12.2020р. (часткове погашення на суму 1920899,13 грн., залишок 2464650,99 грн.), 18.12.2020р. (часткове погашення на суму 500000,00 грн., залишок 1964650,99 грн.), 21.12.2020р. (часткове погашення на суму 88495,63 грн., залишок 1876155,36 грн.), 28.12.2020р. (повне погашення).

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

У відповідності до ч.1 ст.548 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

За змістом ст.ст.546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

За приписами ч.2 ст.551 Цивільного кодексу України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до п.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

У п.8.2 договору сторонами передбачено, що у разі порушення споживачем, що не є побутовим, строків оплати за цим договором він сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Позивачем на підставі вказаного пункту нараховано та пред`явлено до стягнення пеню в сумі 843479,15 грн., зокрема:

- за зобов`язаннями за липень 2020 року на суму боргу 8831627,96 грн. за період з 11.08.2020р. по 13.10.2020р. - 185319,41 грн.;

- за зобов`язаннями за серпень 2020 року на суму боргу 8831627,96 грн. за період з 11.09.2020р. по 24.12.2020р. - 304039,65 грн.;

- за зобов`язаннями за вересень 2020 року на суму боргу 8831627,96 грн. за період з 12.10.2020р. по 24.12.2020р. - 214275,56 грн.;

- за зобов`язаннями за жовтень 2020 року на суму боргу 9216164,56 грн. за період з 11.11.2020р. по 24.12.2020р. - 132954,51 грн.;

- за зобов`язаннями за листопад 2020 року на суму боргу 6809394,76 грн. за період з 11.12.2020р. по 11.12.2020р. - 2232,59 грн., на суму боргу 6509394,76 грн. за період з 14.12.2020р. по 14.12.2020р. - 2134,23 грн., на суму боргу 4509394,76 грн. за період з 15.12.2020р. по 15.12.2020р. - 1478,49 грн., на суму боргу 2509394,76 грн. за період з 16.12.2020р. по 16.12.2020р. - 822,75 грн., на суму боргу 588495,63 грн. за період з 17.12.2020р. по 17.12.2020р. - 192,95 грн., на суму боргу 88495,63 грн. за період з 18.12.2020р. по 18.12.2020р. - 29,01 грн.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок пені, суд визнає його частково невірним, оскільки позивачем невірно визначено строк настання платежу за послуги з розподілу природного газу за вересень 2020 року. Крім того, позивачем не вірно визначено кінцеву дату нарахування пені за послуги з розподілу природного газу за серпень 2020 року (остаточна оплата відбулась, як встановлено судом - 23.12.2020р., правомірне нарахування пені по 22.12.2020р.). При цьому, позивачем не враховано часткові оплати проведені відповідачем за послугу з розподілу природного газу за серпень, вересень 2020 року, та, відповідно, не вірно визначено базову суму боргу для нарахування пені у відповідні періоди.

При цьому, нарахування пені за зобов`язаннями з оплати за послугу з розподілу природного газу за листопад 2020 року суд проводиться відповідно до визначених позивачем сум на підставі ч.2 ст.237 Господарського процесуального кодексу України.

Як наслідок, за результатами проведеного судом перерахунку пені стягненню з відповідача на користь позивача підлягає пеня в сумі 752891,42 грн., а решта вимог щодо стягнення пені в сумі 90587,73 грн. є неправомірною та підлягає залишенню без задоволення.

Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем на підставі ст.625 Цивільного кодексу України за період з 11.08.2020р. по 24.12.2020р. нараховано та пред`явлено до стягнення інфляцію в сумі 847023,99 грн., зокрема:

- за зобов`язаннями за липень 2020 року на суму боргу 8831627,96 грн. за період з 11.08.2020р. по 13.10.2020р. - 26406,57 грн.;

- за зобов`язаннями за серпень 2020 року на суму боргу 8831627,96 грн. за період з 11.09.2020р. по 24.12.2020р. - 331184,82 грн.;

- за зобов`язаннями за вересень 2020 року на суму боргу 8831627,96 грн. за період з 12.10.2020р. по 24.12.2020р. - 285598,69 грн.;

- за зобов`язаннями за жовтень 2020 року на суму боргу 9216164,56 грн. за період з 11.11.2020р. по 24.12.2020р. - 203833,91 грн.;

Суд зазначає, що індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця. Для визначення індексу інфляції за будь-який період необхідно помісячні індекси, які складають відповідний період, перемножити між собою з урахуванням відповідних оплат.

Подібна за змістом правова позиція викладена у постанові Об`єднаної Палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.11.2020р. у справі №910/13071/19 та постановах Верховного Суду від 17.10.2018р. у справі №916/1883/16, від 08.05.2019р. у справі №904/2156/18, від 20.09.2019р. у справі №904/4342/18, від 14.01.2020р. у справі № 924/532/19, від 29.04.2020р. у справі №910/1193/19, від 18.06.2020р. у справі №904/3491/19, від 01.10.2020р. у справі №910/11820/18, від 10.02.2021р. у справі №910/14257/19.

Перевіривши здійснений позивачем інфляції, суд визнає його частково невірним, оскільки позивачем не враховано часткові оплати проведені відповідачем за послугу з розподілу природного газу за серпень, вересень 2020 року, та, відповідно, не вірно визначено базову суму боргу для нарахування інфляції у відповідні періоди (місяці).

Як наслідок, за результатами проведеного судом перерахунку інфляції стягненню з відповідача на користь позивача підлягає інфляція в сумі 678701,46 грн., а решта вимог щодо стягнення інфляції в сумі 168322,53 грн. є неправомірною.

Крім того, позивачем на підставі ст.625 Цивільного кодексу України за період з 11.08.2020р. по 24.12.2020р. нараховано та пред`явлено до стягнення три проценти річних в сумі 210869,79 грн., зокрема:

- за зобов`язаннями за липень 2020 року на суму боргу 8831627,96 грн. за період з 11.08.2020р. по 13.10.2020р. - 46329,85 грн.;

- за зобов`язаннями за серпень 2020 року на суму боргу 8831627,96 грн. за період з 11.09.2020р. по 24.12.2020р. - 76009,91 грн.;

- за зобов`язаннями за вересень 2020 року на суму боргу 8831627,96 грн. за період з 12.10.2020р. по 24.12.2020р. - 53568,89 грн.;

- за зобов`язаннями за жовтень 2020 року на суму боргу 9216164,56 грн. за період з 11.11.2020р. по 24.12.2020р. - 33238,63 грн.;

- за зобов`язаннями за листопад 2020 року на суму боргу 6809394,76 грн. за період з 11.12.2020р. по 11.12.2020р. - 558,15 грн., на суму боргу 6509394,76 грн. за період з 14.12.2020р. по 14.12.2020р. - 533,56 грн., на суму боргу 4509394,76 грн. за період з 15.12.2020р. по 15.12.2020р. - 369,62 грн., на суму боргу 2509394,76 грн. за період з 16.12.2020р. по 16.12.2020р. - 205,69 грн., на суму боргу 588495,63 грн. за період з 17.12.2020р. по 17.12.2020р. - 48,24 грн., на суму боргу 88495,63 грн. за період з 18.12.2020р. по 18.12.2020р. - 7,25 грн.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок трьох процентів річних, суд визнає його частково невірним, оскільки позивачем невірно визначено строк настання платежу за послуги з розподілу природного газу за вересень 2020 року. Крім того, позивачем не вірно визначено кінцеву дату нарахування пені за послуги з розподілу природного газу за серпень 2020 року (остаточна оплата відбулась, як встановлено судом - 23.12.2020р., правомірне нарахування трьох процентів річних по 22.12.2020р.). При цьому, позивачем не враховано часткові оплати проведені відповідачем за послугу з розподілу природного газу за серпень, вересень 2020 року, та, відповідно, не вірно визначено базову суму боргу для нарахування трьох процентів у відповідні періоди.

При цьому, нарахування трьох процентів річних за зобов`язаннями з оплати за послугу з розподілу природного газу за листопад 2020 року суд проводиться відповідно до визначених позивачем сум на підставі ч.2 ст.237 Господарського процесуального кодексу України.

Як наслідок, за результатами проведеного судом перерахунку трьох процентів стягненню з відповідача на користь позивача підлягає три проценти річних в сумі 188222,93 грн., а решта вимог щодо стягнення трьох процентів річних в сумі 22646,86 грн. є неправомірною та підлягає залишенню без задоволення.

Як зазначено вище, відповідачем заявлено клопотання про зменшення розміру пені до 1000,00 грн. та розміру інфляційних втрат та трьох процентів річних до 1000,00 грн.

Згідно зі ст.233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

За положенням ч.3 ст.551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Аналіз наведених норм законодавства дає підстави для висновку про те, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов`язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки і господарський суд повинен надати оцінку поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і запереченням інших учасників щодо такого зменшення. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки порівняно з розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків. При цьому обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.

Встановивши відповідні обставини, суд вирішує питання стосовно можливості зменшення розміру заявленої до стягнення пені, що є правом суду, яке реалізується ним на власний розсуд (відповідний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 04.05.2018р. у справі №917/1068/17, від 22.01.2019р. у справі №908/868/18).

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінюючи надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Водночас, висновок суду щодо необхідності зменшення розміру пені, який підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися, також на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (п.6 ст.3 Цивільного кодексу України) та засадах господарського судочинства, визначених ст.2 Господарського процесуального кодексу України.

Аналогічний правовий висновок викладений в постанові Верховного Суду від 27.03.2019р. у справі №912/1703/18.

Разом з тим, приймаючи рішення про зменшення неустойки, суд також повинен виходити із того, що одним з завдань неустойки є стимулювання належного виконання договірних зобов`язань, при цьому вона має обов`язковий для учасників правовідносин характер.

Судом встановлено, що відповідач просить зменшити розмір пені, посилаючись на те, що підприємство перебуває у скрутному фінансовому становищі, зазначає, що основним видом його діяльності є постачання теплової енергії та він є єдиним постачальником теплової енергії у Донецькій області в якій наразі проводиться антитерористична операція, що суттєво позначилось на рівень платежів населення, підприємств Донецької області за спожиту теплову енергію, які є основним джерелом доходів відповідача. При цьому, відповідач звертає увагу суду на те, що ним погашено основний борг в повному обсязі, а заявлені позивачем пеня, 3% річних та інфляційні втрати є непомірно великим фінансовим тягарем для відповідача, їх не закладено до діючого тарифу і не має інших джерел для покриття витрат, які не входять до складу затвердженого тарифу.

Твердження відповідача, що підприємство перебуває у скрутному фінансовому становищі, підтверджується балансом (звітом про фінансовий стан) на 31.12.2020р., звітом про фінансові результати (звіт про сукупний дохід) за 2020 рік.

Так, згідно балансу на 31.12.2020р. дебіторська заборгованість (код рядка 1125) складає - 843160 тис.грн., кредиторська (код рядка 1615) - 3741661 тис.грн., а згідно звіту про фінансові результатами за 2020 рік збитки (код рядка 2195) складають - 180506 тис.грн.

Досліджуючи ступінь виконання зобов`язання боржником, судом враховано, що основний борг був сплачений відповідачем в добровільному порядку у повному обсязі.

При цьому, Обласне комунальне підприємство «Донецьктеплокомуненерго» є виконавцем централізованого теплопостачання та підігріву гарячої води, його основним видом діяльності є постачання пари, гарячої води та кондиційованого повітря.

Відповідно до статуту Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» метою діяльності підприємства є виробництво теплової енергії, транспортування її магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами та постачання теплової енергії у вигляді пари та гарячої води споживачам у порядку, встановленому законодавством; задоволення потреб ринку у наданні висококваліфікованих послуг (роботах, продукції) власного виробництва; забезпечення економічних та соціальних інтересів трудового колективу підприємства за рахунок отриманого доходу.

Суд зазначає, що зменшення розміру пені до 1000,00 грн. фактично нівелюватиме саме значення пені як відповідальності за порушення грошового зобов`язання, що має на меті захист прав та інтересів кредитора у зв`язку з порушенням його права на своєчасне (відповідно до строків, передбачених договором) отримання грошових коштів за надані ним послуги, та може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін.

Зважаючи на факт виконання відповідачем основного зобов`язання щодо сплати вартості за послуги з розподілу природного газу, скрутний фінансовий стан останнього, специфіку його господарської діяльності, а також необхідність врахування інтересів позивача, суд вважає, що справедливо буде зменшити заявлену до стягнення пеню на 50% до 376445,71 грн., що відповідає меті існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов`язання і не призводить до порушення балансу інтересів сторін.

Щодо заявленого відповідачем клопотання про зменшення розміру трьох процентів річних та інфляційних втрат до 1000,00 грн. суд зазначає наступне.

Аналіз постанов Великої Палати Верховного Суду, в яких застосовувалась ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, дає підстави для висновку, що Велика Палата кваліфікує проценти річних, передбачені ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, як спеціальну форму відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання.

Подібні висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019р. у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц, у постанові від 08.11.2019р. у справі №127/15672/16-ц.

В той же час судом враховано, що у пункті 8.38 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020р. у справі №902/417/18 викладена правова позиція, щодо права суду зменшувати розмір процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України.

Так, у вище вказаному пункті зазначене таке: «з огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності, передбачених статтею 625 ЦК України у цивільному праві, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника».

Отже, за висновками Великої Палати Верховного Суду з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд, може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання.

В той же час, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені ст.3 Цивільного кодексу України (справедливість, добросовісність, розумність), компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності, передбаченої ст.625 Цивільного кодексу України, а також інтереси сторін, дії/бездіяльність обох сторін у даному випадку суд не вбачає винятковості обставин для зменшення розміру трьох процентів річних та інфляції.

У відповідності до ст.129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (без врахування зменшення судом розміру пені).

Керуючись ст.ст.13, 74, 76, 123, 126, 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз», м.Краматорськ до Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго», м.Краматорськ про стягнення інфляції в сумі 847023,99 грн., трьох процентів річних в сумі 210869,79 грн. та пені в сумі 843479,15 грн. задовольнити частково.

Стягнути з Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» (84307, Донецька обл., м. Краматорськ, пров. Земляний, буд. 2, ЄДРПОУ 03337119) на користь Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Донецькоблгаз» (84313, Донецька обл., м. Краматорськ, вул.. Південна, буд. 1, ЄДРПОУ 03361075, р/р № НОМЕР_1 в АТ «Ощадбанк», МФО 335106) інфляцію в сумі 678701,46 грн., три проценти річних в сумі 188222,93 грн., пеню в сумі 376445,71 грн., судовий збір в сумі 24297,23 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

В судовому засіданні 27.07.2021р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення підписано 29.07.2021р.

Згідно із ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст.256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Донецької області (п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).

Суддя Г.В. Левшина