Рішення № 98641923, 29.07.2021, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.07.2021м. ДніпроСправа № 904/5010/21

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Фещенко Ю.В.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) представників сторін справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс Групп ЛТД" (м. Харків)

до Комунального підприємства "Затишне місто" Павлоградської міської ради (м. Павлоград, Дніпропетровська область)

про стягнення заборгованості за договором про постачання/закупівлі електричної енергії споживачу № 119/20-ЕЛ від 07.02.2020 у загальному розмірі 1 278 грн. 88 коп.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Сервіс Групп ЛТД" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Комунального підприємства "Затишне місто" Павлоградської міської ради (далі - відповідач) заборгованість за договором про постачання/закупівлі електричної енергії споживачу № 119/20-ЕЛ від 07.02.2020 у загальному розмірі 1 278 грн. 88 коп.

Ціна позову складається з наступних сум:

- 1 204 грн. 20 коп. - основний борг;

- 56 грн. 57 коп. - інфляційні втрати;

- 18 грн. 11 коп. - 3% річних.

Також позивач просить суд стягнути з відповідача витрати по сплаті судового збору.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов`язань за договором про постачання/закупівлі електричної енергії споживачу № 119/20-ЕЛ від 07.02.2020 в частині повної та своєчасної сплати поставленої позивачем у грудні 2020 року електричної енергії, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість у сумі 1 204 грн. 20 коп. На підставі статті 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати за період з січня по квітень 2021 року у сумі 56 грн. 57 коп., а також 3% річних за період прострочення з 26.12.2020 по 26.06.2021 у сумі 18 грн. 11 коп.

Крім того, позовна заява містила клопотання про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням (виклику) сторін.

Позовну заяву було подано без додержання вимог, встановлених статтями 164, 172 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку з чим ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 28.05.2021 позовну заяву було залишено без руху та позивачу надано строк для усунення недоліків протягом 7-ми днів з дня отримання ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Від позивача засобами електронного зв`язку надійшов лист (вх. суду № 27698/21 від 04.06.2021) про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою суду від 15.06.2021 позовну заяву було прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження, без виклику сторін за наявними у справі матеріалами.

Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. суду № 31493/21 від 25.06.2021), в якому він просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог, з огляду на таке:

- якщо у постачальника (позивача) були сумніви стосовно обсягів спожитої відповідачем електричної енергії, то відповідно до умов договору (пункту 3, пункту 7.1. договору) позивач мав право безперешкодного доступу до розрахункових засобів вимірювальної техніки споживача для перевірки показів щодо фактично використаних споживачем обсягів електричної енергії, але позивач цим правом не скористався, а використав неперевірену інформацію, надану ДТЕК "Дніпровські електромережі" та ПрАТ "ПЕЕМ "ЦЕК", згідно з якою взялися нічім непідтверджені та не звірені показники – 35 242 кВт;

- КП "Затишне місто" ПМР не укладало договорів з ДТЕК "Дніпровські електромережі" та ПрАТ "ДЕЕМ "ПЕК" про постачання/закупівлю електричної енергії, або контролю використання спожитої енергії, не має перед цими юридичними особами будь-яких зобов`язань, та не домовлялося з позивачем щодо участі цих юридичних осіб в їх взаємних відносинах ані письмово (в договорі), ані усно, але позивач, в супереч договору та закону намагається в односторонньому порядку змінити умови укладеного договору № 119/20-ЕЛ від 07.02.2020 та нав`язати відповідачу нічим не підтверджені показники;

- відповідачу до сьогодні не відомо, на підставі чого позивач посилається саме на показники вищевказаних юридичних осіб, а не на свої, звірені та затверджені з відповідачем показники;

- відповідно до пункту 1.3. договору договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електоропостачальником (позивачем) та споживачем (відповідачем) та передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії споживачем у певний період часу одним електропостачальником. На думку відповідача, є незаконним та непідтвердженим твердження позивача стосовно того, що станом на 26.12.2020 у КП "Затишне місто" перед ТОВ "Сервіс груп ЛТД" виникла заборгованість у сумі 1 204 грн. 20 коп., так як 29.12.2020 між позивачем - ТОВ "Сервіс груп ЛТД" та відповідачем - КП "Затишне місто" було укладено додаткову угоду № 10 до договору №119/20-ЕЛ від 07.02.2020, де сторони підтвердили та погодили загальний обсяг закупівлі – 139 210,997 кВт/год. на суму – 302 608 грн. 60 коп. (пункт 5.2 додаткової угоди №10). При підписанні вказаної додаткової угоди ніяких зауважень зі сторони позивача до відповідача не надходило, тобто фактичні показники було сторонами погоджено. Наразі відповідачу не зрозуміло, чому у позові та в додатках до нього взагалі не згадується укладання додаткової угоди № 10 від 29.12.2020 до договору № 119/20-ЕЛ від 07.02.2020;

- відповідач належно виконав всі умови укладеного з позивачем договору № 119/20-ЕЛ від 07.02.2020, оплатив всі надані ним рахунки та не має на сьогодні належним чином підтверджених доказів щодо заборгованості в сумі 1 278 грн. 88 коп.

Слід відзначити, що ухвалою суду від 15.06.2021, з урахуванням вимог частини 4 статті 166 Господарського процесуального кодексу України, судом було запропоновано позивачу, у 5-ти денний строк з дня отримання відзиву на позов подати суду, а також усім учасникам справи надати відповідь на відзив з урахуванням вимог частин третьої – шостої статті 165 та статті 166 Господарського процесуального кодексу України.

Як вбачається з матеріалів справи, відзив на позовну заяву був отриманий позивачем 25.06.2021.

Частиною 6 статті 116 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що останній день строку триває до 24 години, але коли в цей строк слід було вчинити процесуальну дію тільки в суді, де робочий час закінчується раніше, строк закінчується в момент закінчення цього часу.

Згідно з частиною 7 статті 116 Господарського процесуального кодексу України строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення заява, скарга, інші документи чи матеріали або грошові кошти здані на пошту чи передані іншими відповідними засобами зв`язку.

Відповідно до строків, встановлених Нормативами і нормативними строками пересилання поштових відправлень та поштових переказів, затвердженими наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 № 958 та зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 28.01.2014 за № 173/24950, нормативні строки пересилання простої письмової кореспонденції операторами поштового зв`язку (без урахування вихідних днів об`єктів поштового зв`язку) місцевої - Д+2, пріоритетної - Д+1; у межах області та між обласними центрами України (у тому числі для міст Києва, Сімферополя, Севастополя) - Д+3, пріоритетної - Д+2; між районними центрами різних областей України (у тому числі для міст обласного підпорядкування) - Д+4, пріоритетної - Д+3; між іншими населеними пунктами різних областей України - Д+5, пріоритетної - Д+4, де Д - день подання поштового відправлення до пересилання в об`єкті поштового зв`язку або опускання простого листа чи поштової картки до поштової скриньки до початку останнього виймання; 2, 3, 4, 5 - кількість днів, протягом яких пересилається поштове відправлення. При пересиланні рекомендованої письмової кореспонденції зазначені в пункті 1 цього розділу нормативні строки пересилання збільшуються на один день.

Приймаючи до уваги отримання відзиву на позовну заяву позивачем ще 25.06.2021, враховуючи Нормативи і нормативні строки пересилання поштових відправлень, затверджені наказом Міністерства інфраструктури України № 958 від 28.11.2013, станом на 29.07.2021 строк на подання відповіді на відзив на позовну заяву, з урахуванням додаткового строку на поштовий перебіг, закінчився.

Будь-яких клопотань про продовження вказаного процесуального строку у порядку, передбаченому частиною 2 статті 119 Господарського процесуального кодексу України, до суду від відповідача не надходило; поважних причин пропуску вказаного строку суду також не повідомлено.

Згідно із частиною 1 статті 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Слід також зауважити, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України).

Суд вважає, що позивач не скористався своїм правом на надання відповіді на відзив на позовну заяву та вважає можливим розглянути справу за наявними у ній матеріалами.

Судом також враховано, що всіма учасниками судового процесу висловлена своя правова позиція у даному спорі.

Враховуючи предмет та підстави позову у даній справи, суд приходить до висновку, що матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення.

Відповідно до частини 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, а також доводи, викладені у відзиві на позовну заяву, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті,

ВСТАНОВИВ:

Предметом доказування у даній справі є обставини, пов`язані з укладенням договору про постачання електричної енергії, строк дії договору, факт надання послуг за договором, умови надання послуг та порядок їх оплати, настання строку оплати наданих послуг, наявність часткової чи повної їх оплати, допущення прострочення.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Так, 07.02.2020 між Комунальним підприємством "Затишне місто" Павлоградської міської ради (далі - споживач, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сервіс Групп ЛТД" (далі - постачальник, позивач) був укладений договір про постачання/закупівлі електричної енергії споживачу № 119/20-ЕЛ (далі - договір, а.с.12-23).

За умовами пункту 2.1. договору постачальник продає електричну енергію (далі - товар) споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії.

Згідно з пунктом 2.2. договору найменування: постачання електричної енергії згідно ДК 021:2015 код 09310000-5 "Електрична енергія".

У пункті 9.8. договору сторони погодили, що договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками і відповідно до статті 631 Цивільного кодексу України умови договору застосовуються до відносин між сторонами, які виникли до його укладання і діє до 31.12.2020, але в будь-якому разі до повного виконання постачальником гарантійних зобов`язань за договором.

В подальшому, позивачем та відповідачем було укладено Додаткову угоду № 1 від 10.02.2020, в якій сторони дійшли згоди пункт 13.1. договору викласти в наступній редакції: "Цей договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками і діє до 31.12.2020, але в будь-якому разі до повного виконання постачальником гарантійних зобов`язань за договором." (а.с.24).

В процесі виконання договору, сторонами неодноразово вносилися до нього зміни, шляхом укладення Додаткових угод № 2 від 24.03.2020, № 3 від 24.03.2020, № 4 від 14.04.2020, № 5 від 24.07.2020, № 6 від 23.09.2020, № 7 від 16.11.2020, № 8 від 12.11.2020, №9 від 26.11.2020, № 10 від 29.12.2020, якими сторони вносили зміни в частині реквізитів сторін, ціни договору, обсягу закупівель (а.с.25-43).

Відповідно до умов Додаткової угоди № 10 від 29.12.2020, зокрема, у грудні 2020 року обсяг споживання мав становити 34 999,997 кВт/год. (а.с.42-43).

Доказів інших змін чи визнання недійсним вказаного договору сторонами суду не надано.

Судом встановлено, що укладений між сторонами правочин за своїм змістом та правовою природою є договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу, який підпадає під правове регулювання норм § 5 глави 54 Цивільного кодексу України та § 3 глави 30 Господарського кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

У розділі 3 договору сторонами були визначені умов щодо постачання, зокрема:

- початком постачання електричної енергії споживачу є дата, зазначена в заяві-приєднання (пункт 3.4. договору);

- термін поставки товару: по 31.12.2020 (пункт 3.5. договору);

- місце поставки товару: 51400, Україна, Дніпропетровська область, м. Павлоград, межа балансової належності електроустановок замовника згідно з додатком № 2 до договору (пункт 3.6. договору).

За умовами пунктів 5.1. та 5.2. договору ціна договору становить 323 950 грн. 00 коп. без ПДВ, крім того ПДВ - 64 790 грн. 00 коп., разом ціна договору становить 388 740 грн. 00 коп. з ПДВ. Загальний обсяг закупівлі - 209 000 кВт. Обсяги закупівлі послуг можуть бути зменшені, зокрема, з урахуванням фактичного обсягу видатків замовника.

Пунктом 5.3. договору передбачено, що споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно з обраною споживачем комерційною пропозицією.

У пункті 5.7. договору сторони визначили, що розрахунковим періодом за договором є календарний місяць.

Як убачається з матеріалів справи, на виконання умов договору позивач у грудні 2020 року поставив відповідачу електричну енергію в обсязі 35 484 кВт/год. на загальну суму 88 284 грн. 65 коп., що підтверджується наступним:

- підписаним позивачем та відповідачем та скріпленим печатками обох сторін актом прийому-передачі електричної енергії № 5752 від 31.12.2020 на суму 1 244 грн. 00 коп. (а.с.44);

- підписаним позивачем та відповідачем та скріпленим печатками обох сторін актом прийому-передачі електричної енергії № 5750 від 31.12.2020 на суму 13 684 грн. 07 коп. (а.с.45);

- підписаним позивачем та відповідачем та скріпленим печатками обох сторін актом прийому-передачі електричної енергії № 5755 від 31.12.2020 на суму 72 152 грн. 38 коп. (а.с.46);

- листом Приватного акціонерного товариства "Підприємство з експлуатації електричних мереж "Центральна енергетична компанія" № 1536/21 від 18.02.2021 (а.с.50);

- листом Акціонерного товариства "ДТЕК Дніпровські електромережі" № 10356/1001 від 15.03.2021 (а.с.51);

- довідкою про обсяги розподіленої електричної енергії клієнту КП "Затишне місто" у грудні 2020 року (а.с.52).

З приводу заперечень відповідача щодо належного виконання зобов`язання з оплати електричної енергії у грудні 2020 року та непідтвердження позивачем належними доказами обсягу 35,484 кВт/год. спожитої у грудні 2020 року електричної енергії суд зазначає таке.

Відповідно до пункту 4.3. Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 № 312, дані, необхідні для формування платіжних документів, у тому числі щодо обсягів електричної енергії, надаються учасникам роздрібного ринку адміністратором комерційного обліку в порядку, встановленому Кодексом комерційного обліку. На підставі отриманих даних відповідно до умов договору (обраної споживачем комерційної пропозиції) сторони складають акти прийому-передачі проданих товарів та/або наданих послуг.

Згідно з пунктом 4.13. Правил роздрібного ринку електричної енергії для здійснення розрахунків за фактично спожиту електричну енергію електропостачальник має сформувати та виставити споживачу платіжний документ у паперовій або електронній формі (у випадку згоди споживача на отримання електронного платіжного документа), на підставі даних комерційного обліку, отриманих у порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку.

Таким чином, згідно з пунктами 4.3, 4.13, підпункту 30 пункту 5.1.2. ПРРЕЕ обсяги споживання електричної енергії підтверджуються адміністратором комерційного обліку, функції якого, згідно з пунктом 10 постанови НКРЕКП № 312 від 14.03.2018, виконує відповідний оператор систем розподілу.

У зв`язку з тим, що відповідачем не було підписано акт прийому-передачі електричної енергії № 575, позивачем, з метою підтвердження спожитих відповідачем обсягів електричної енергії, було направлено лист операторам систем розподіл - АТ "ДТЕК Дніпровські електромережі" та ПрАТ "Підприємство з експлуатації електричних мереж "Центральна енергетична компанія" .

В подальшому, позивачем було отримано довідку АТ "ДТЕК Дніпровські електромережі" про обсяги розподіленої електричної енергії по ЕІС-кодам точок комерційного обліку об`єкта споживача - КП "Затишне місто" (а.с.52), відповідно до якої у грудні 2020 року відповідачу було розподілено 35 242 кВт/год. електричної енергії та лист Приватного акціонерного товариства "Підприємство з експлуатації електричних мереж "Центральна енергетична компанія" № 1536/21 від 18.02.2021 про розподілення відповідачу у грудні 2020 року 242 кВт/год. (а.с.50).

Отже, вказаними доказами підтверджується факт розподілення в спірному періоді електричної енергії в обсязі 35 484 кВт/год.

При цьому, як убачається з матеріалів справи, між позивачем та відповідачем були підписані акти прийому-передачі електричної енергії лише на обсяг електричної енергії - 3 500 кВт/год. (а.с.44-46), яка і була оплачена відповідачем.

У зв`язку з невизнанням відповідачем факту споживання у грудні 2020 року електричної енергії додатковим обсягом 484 кВт/год. виникла заборгованість в сумі 1 204 грн. 20 коп., яка і стала причиною звернення позивача із позовом до суду.

З приводу наданих сторонами доказів, а також за результатами їх оцінки судом, слід зазначити наступне.

Відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Суд відзначає, що у розумінні закону суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи скористатися заходами правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Крім того, за змістом процесуального законодавства захисту в господарському суді підлягає не лише порушене суб`єктивне право, а й охоронюваний законом інтерес.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004 поняття "охоронюваний законом інтерес" слід розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних та колективних потреб, які не суперечать Конституції та законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Так, інтерес позивача має бути законним, не суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам і відповідати критеріям охоронюваного законом інтересу, офіційне тлумачення якого надано у резолютивній частині зазначеного Рішення Конституційного Суду України.

Відповідно до статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно із частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 78 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Господарський суд наголошує, що 17.10.2019 набув чинності Закон України від 20.09.2019 №132-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до ГПК України та змінено назву статті 79 ГПК України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції з фактичним впровадженням у господарський процес стандарту доказування "вірогідність доказів".

Стандарт доказування "вірогідність доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати саме ту їх кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За результатами аналізу всіх наявних у справі доказів в їх сукупності суд приходить до висновку, що докази на підтвердження фактичного споживання відповідачем у грудні 2020 року електричної енергії в обсязі 35 484 кВт/год. є більш вірогідними, ніж докази надані на їх спростування.

Враховуючи вказане, суд приходить до висновку щодо документального підтвердження факту споживання відповідачем у грудні 2020 року електричної енергії в обсязі 35 484 кВт/год. на суму 88 284 грн. 65 коп., з якої оплачено відповідачем було лише 87 080 грн. 45 коп.

При цьому, суд відзначає, що узгодження у Додатковій угоді № 10 від 29.12.2020, зокрема, у грудні 2020 року обсягу споживання 34 999,997 кВт/год. не може свідчити про те, що за підсумками грудня 2020 року споживачем було фактично спожито рівно попередньо узгоджений обсяг електричної енергії. Більше того, на практиці це є маловірогідним.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Так, у пункті 5.9. договору сторони визначили, що розрахунки проводяться споживачем на підставі відповідного рахунку постачальника, згідно з актом прийому-передачі активної електричної енергії, підписаним обома сторонами, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника протягом 30-ти календарних днів після дати отримання товару споживачем. Всі платіжні документи, що виставляються постачальником споживачу, мають містити чітку інформацію про суму платежу, порядок та строки оплати, що погоджені сторонами договору, а також інформацію щодо адреси, телефонів, офіційних веб-сайтів для отримання інформації про подання звернень, скарг та претензій щодо якості постачання електричної енергії та надання повідомлень про загрозу електробезпеки.

Враховуючи вказане, граничним строком оплати спожитої відповідачем у грудні 2020 року електричної енергії на залишкову суму 1 204 грн. 20 коп., з урахуванням частини 5 статті 254 Цивільного кодексу України, відповідно до якої якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день, є таким, що настав 01.02.2021.

У зв`язку з неповною оплатою відповідачем спожитої у грудні 2020 року електричної енергії, позивач звертався до відповідача із претензією № 1767/21 від 25.03.2021 щодо необхідності погашення заборгованості в сумі 1 204 грн. 20 коп. (а.с.48-49).

На вказану претензію відповідачем було надано лист № 241/21 від 30.03.2021 з відмовою оплатити вказану заборгованість з огляду на її невизнання відповідачем та непідтвердження показників споживання в обсязі 35 242 кВт/год. (а.с.53).

Як було встановлено вище судом, вказані заперечення визнаються судом необґрунтованими та такими, що спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.

В силу статей 525, 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з нормами статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі статтею 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Крім того, згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Слід також зазначити, що відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Пункт 3 частини 2 статті 129 Конституції України визначає одним із принципів судочинства змагальність сторін та свободу в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно з частинами 1, 3 статті 74, частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Отже, обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Доказів на підтвердження погашення заборгованості в сумі 1 204 грн. 20 коп. відповідач не надав, доводи позивача щодо наявності боргу, шляхом надання належних доказів, не спростував.

Враховуючи зазначені норми чинного законодавства України та обставини справи, господарський суд вважає, що вимоги позивача в цій частині є обґрунтованими та доведеними належними доказами, у зв`язку з чим підлягають задоволенню, оскільки зобов`язання повинні виконуватись належним чином та в установлені строки.

Враховуючи вищевикладене, є правомірними та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу в сумі 1 204 грн. 20 коп.

При цьому, з метою захисту законних прав та інтересів фізичних та юридичних осіб при укладанні різноманітних правочинів та договорів законодавство передбачає ряд способів, які сприяють виконанню зобов`язань - способи або види забезпечення виконання зобов`язань.

Правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов`язань передбачені, зокрема, приписами статей 549 - 552, 611, 625 Цивільного кодексу України.

Згідно з частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи вищевикладене та у зв`язку з простроченням відповідачем виконання зобов`язання щодо оплати спожитої електроенергії у строки, визначені умовами договору, позивачем на підставі статті 625 Цивільного кодексу України були заявлені до стягнення інфляційні втрати за період з січня по квітень 2021 року в сумі 56 грн. 57 коп.

Господарським судом здійснено перевірку розрахунку інфляційних втрат, зробленого позивачем (а.с. 11), та встановлено, що під час його проведення позивачем було вірно визначено суму заборгованості, але невірно визначено період прострочення (нарахування інфляційних втрат), оскільки прострочення виникло з 02.02.2021, відповідно інфляційні втрати підлягають нарахуванню з лютого 2021 року, а не січня 20221 року, як розрахував позивач.

Отже, розрахунок інфляційних втрат (а.с.11), визнається судом необґрунтованим та таким, що не відповідає умовам договору, вимогам законодавства та фактичним обставинам справи.

У постанові Верховного Суду від 27.05.2019 по справі № 910/20107/17 викладений наступний правовий висновок:

"З огляду на вимоги статей 79, 86 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру заборгованості. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з`ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов`язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому суд в будь-якому випадку не позбавлений права зобов`язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем).".

Аналогічні правові висновки викладені також в постановах Верховного Суду від 21.05.2019 по справі № 916/2889/13, від 16.04.2019 по справам № 922/744/18 та № 905/1315/18, від 05.03.2019 по справі № 910/1389/18, від 14.02.2019 по справі № 922/1019/18, від 22.01.2019 по справі № 905/305/18, від 21.05.2018 по справі № 904/10198/15, від 02.03.2018 по справі № 927/467/17.

Отже, враховуючи визначений судом період прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання, застосувавши межі періоду, що визначені позивачем у розрахунку, здійснивши власний розрахунок інфляційних втрат, господарський суд встановив, що інфляційні втрати щодо заборгованості в сумі 1 204 грн. 20 коп. підлягають нарахуванню в період з лютого по квітень 2021 року та в цей період складають 41 грн. 38 коп.

Враховуючи викладене, вимоги позивача в частині стягнення інфляційних втрат підлягають частковому задоволенню в сумі 41 грн. 38 коп.

На підставі статті 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача також 3% річних за період прострочення з 26.12.2020 по 26.06.2021 у сумі 18 грн. 11 коп.

Господарським судом здійснено перевірку розрахунку 3% річних, зробленого позивачем (а.с. 11), та встановлено, що під час його проведення позивачем було вірно визначено суму заборгованості, але невірно визначено період прострочення, оскільки прострочення виникло з 02.02.2021, відповідно 3% річних підлягають нарахуванню в період з 02.02.2021 по 26.06.2021.

Отже, розрахунок 3% річних (а.с.11), визнається судом необґрунтованим та таким, що не відповідає умовам договору, вимогам законодавства та фактичним обставинам справи.

Враховуючи визначений судом період прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання, застосувавши межі періоду, що визначені позивачем у розрахунку, здійснивши власний розрахунок 3% річних, господарський суд встановив, що 3% річних щодо заборгованості в сумі 1 204 грн. 20 коп. підлягають нарахуванню в період з 02.02.2021 по 26.06.2021 та в цей період складають 14 грн. 35 коп.

Враховуючи викладене, вимоги позивача в частині стягнення 3% річних підлягають частковому задоволенню в сумі 14 грн. 35 коп.

Враховуючи все вищевикладене, позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати по справі покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Стягненню з відповідача на користь позивача підлягає частина витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви в сумі 2 236 грн. 36 коп.

Керуючись статтями 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс Групп ЛТД" до Комунального підприємства "Затишне місто" Павлоградської міської ради про стягнення заборгованості за договором про постачання/закупівлі електричної енергії споживачу №119/20-ЕЛ від 07.02.2020 у загальному розмірі 1 278 грн. 88 коп. - задовольнити частково.

Стягнути з Комунального підприємства "Затишне місто" Павлоградської міської ради (51400, Дніпропетровська область, м. Павлоград, вулиця Шевченка, будинок 63; ідентифікаційний код 37085410) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс Групп ЛТД" (61202, м. Харків, вулиця Цілиноградська, будинок 58А; ідентифікаційний код 38772399) 1 204 грн. 20 коп. основного боргу, 41 грн. 38 коп. інфляційних втрат, 14 грн. 35 коп. 3% річних та 2 236 грн. 36 коп. - частину витрат по сплаті судового збору.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення, шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 29.07.2021.

Суддя Ю.В. Фещенко