Рішення № 98641836, 27.07.2021, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10 E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

(ДОДАТКОВЕ)

27 липня 2021 року cправа №159/2106/19

Господарський суд Волинської області у складі судді Войціховського Віталія Антоновича, за участі секретаря судового засідання Ведмедюка Михайла Петровича

та за присутності представників сторін:

від позивача: Данилік Ф.Я.

від відповідача 1: Сорока В.Г. – представник (довіреність від 11.11.2020р. №87)

від відповідача 2: не з`явились

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луцьку у приміщенні Господарського суду Волинської області

заяву ОСОБА_1

про ухвалення додаткового рішення

по справі

за позовом: ОСОБА_1

до відповідачів: 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Ковельська ОТБ"

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Ковельська оптово-торгова база"

про визнання договору недійсним

встановив:

Рішенням Господарського суду Волинської області (суддя Вороняк А.С.) від 13.07.2021р. у справі №159/2106/19 позов задоволено.

Як вбачається із зазначеного рішення, в ході судового засідання представником позивача було заявлене усне клопотання про надання суду доказів для відшкодування судових витрат на надану правову допомогу протягом 5-ти днів після ухвалення рішення згідно ст. 129 ГПК України.

15 липня 2021 року на адресу суду надійшла заява ОСОБА_1 від 15.07.2021р. про ухвалення додаткового рішення у справі, а саме про розподіл судових витрат після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Згідно відомостей, що містяться в табелі обліку використання робочого часу програмного комплексу "Діловодство спеціалізованого суду", суддя Вороняк А.С. з 19.07.2021р. по 01.08.2021р. перебуватиме у довготривалій відпустці.

Відповідно до п 2.3.47 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, у разі відсутності раніше визначеного в судовій справі головуючого судді (судді-доповідача) у випадках, передбачених підпунктами 2.3.44– 2.3.46 пункту 2.3 цього Положення, такі судові справи та матеріали підлягають автоматизованому розподілу.

Відтак, на підставі розпорядження керівника апарату Господарського суду Волинської області від 15.07.2021р. №01-4/122, у зв`язку із відпусткою судді Вороняка А.С. та неможливістю розгляду заяви у встановлені строки, було проведено її повторний автоматизований розподіл між суддями. Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.07.2021р. розгляд заяви було розподілено судді Войціховському В.А.

Ухвалою суду від 16.07.2021р. справу, в частині заяви ОСОБА_1 про розподіл судових витрат, було прийнято до розгляду, судове засідання для вирішення питання про розподіл судових витрат за клопотанням ОСОБА_1 призначено на 27.07.2021р., запропоновано відповідачам надати суду письмові пояснення стосовно відповідного клопотання позивача.

23 липня 2021 року відділом документального забезпечення та контролю господарського суду було зареєстроване письмове заперечення ТОВ "Ковельська ОТБ" від 19.07.2021р. щодо розміру витрат ОСОБА_1 по оплаті наданої професійної правничої допомоги. Відповідні заперечення сторони вмотивовані тим, що заявлені позивачем розміри витрат на правову допомогу, на думку відповідача, є нереальними, необґрунтованими та не підтвердженими належними доказами.

При цьому відповідач засвідчує, що всі процесуальні документи по даній справі (позовна заява, доповнення підстав позову, клопотання, письмові пояснення та інше) підписані особисто позивачем, а не адвокатом. Це, на думку строни, свідчить про те, що позивач сам готував ці документи, оскільки має вищу юридичну освіту, витрати за надання послуг згідно договору про надання правової допомоги від 28.03.2019р., додаткового договору від 28.03.2019р., акту наданих послуг від 31.08.2020р., квитанції від 28.03.2019р. про оплату професійної правничої допомоги та квитанції від 28.03.2019р. про оплату професійної правничої допомоги на суму 6 000 грн., квитанції від 31.08.2020р. про оплату професійної правничої допомоги на суму 11 400 грн., які наявні в матеріалах справи, не підлягають відшкодуванню під час винесення рішення по суті справи господарським судом, а повинні були вирішуватися під час винесення цих процесуальних рішень попередніми судами.

Вважає, що витрати щодо підготовки та складання процесуальних документів згідно акту прийому наданих послуг від 15.07.2021р., зокрема: заява про забезпечення позову 4 500 грн., заява про зміну предмету позову 3 000 грн., відзив на апеляційну скаргу 1 500 грн. та оплата участі в судових засіданнях 29.06.2021р. (1 година) в розмірі 1 500 грн. та 13.07.2021р. (0,5 години) в розмірі 750 грн. є завищеними.

В судовому засіданні позивач - ОСОБА_1 засвідчив, що загальний розмір витрат по оплаті наданої професійної правничої допомоги по справі становив 28 650 грн. та 1 135 грн. витрат по сплаті судового збору за подання заяви про забезпечення позову. При цьому, зазначив, що у зв`язку із сплатою ТОВ "Ковельська ОТБ" 7 500 грн. витрат по оплаті наданої професійної правничої допомоги згідно додаткового рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 05.10.2020р. та відмови цим судом у задоволенні заяви у відшкодуванні відповідних витрат на суму 2 400 грн., у зв`язку з відмовою Господарським судом Волинської області при вирішенні даної справи у задоволенні клопотання ТОВ "Ковельська ОТБ" про поворот виконання судового рішення на суму 7 500 грн., позивач не наполягає на стягненні з відповідачів зазначених вище витрат в загальному розмірі 9 900 грн.

Відтак, в частині витрат по оплаті наданої професійної правничої допомоги в розмірі 9 900 грн., суд вважає, що такі витрати слід залишити за позивачем за його усним клопотанням. При цьому, суд засвідчує, що загальний розмір витрат по оплаті наданої професійної правничої допомоги становить 18 750 грн. з огляду на такий розмір витрат і продовжується розглядатись відповідна заява ОСОБА_1 .

Присутній в судовому засіданні представник відповідача розмір витрат позивача по оплаті професійної правничої допомоги заперечив, просив суд відмовити у стягненні заявленої стороною суми повністю з підстав викладених в письмових запереченнях ТОВ "Ковельська ОТБ" від 19.07.2021р. Стосовно вимоги про стягнення 567,50 грн. витрат по сплаті судового збору за подання ОСОБА_1 до Господарського суду Волинської області заяви про вжиття заходів до забезпечення позову не заперечив.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ковельська оптово-торгова база" свої правом на участь представника в судовому засіданні та подання до суду пояснень стосовно вимог ОСОБА_1 не скористалось.

Суд, оцінюючи подану позивачем заяву та документи в її обгрунтування за своїм переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, заслухавши пояснення присутніх в засіданні суду позивача та представника відповідача, дійшов до висновку про наявність підстав для часткового задоволення відповідного клопотання сторони.

Викладена позиція суду пов`язана з наступними обставинами:

Відповідно до ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 4 ст. 129 ГПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до ст. 221 ГПК України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.

Статтею 244 ГПК України встановлено, що суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; судом не вирішено питання про судові витрати.

Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви. Додаткове рішення або ухвала про відмову в прийнятті додаткового рішення можуть бути оскаржені.

При цьому, суд засвідчує, що реалізація кожним права на правову допомогу не може залежати від статусу особи та характеру її правовідносин з іншими суб`єктами права. Правову позицію щодо цього висловив Конституційний Суд України у рішенні від 16.11.2000р. №13-рп/2000 у справі про право вільного вибору захисника.

Зокрема, в абзаці п`ятому пункту 5 мотивувальної частини зазначеного рішення визначається, що "закріпивши право будь-якої фізичної особи на правову допомогу, конституційний припис "кожен є вільним у виборі захисника своїх прав" (ч. 1 ст. 59 Конституції України) за своїм змістом є загальним і стосується не лише підозрюваного, обвинуваченого чи підсудного, а й інших фізичних осіб, яким гарантується право вільного вибору захисника з метою захисту своїх прав та законних інтересів, що виникають з цивільних, трудових, сімейних, адміністративних та інших правовідносин".

Конституційне право кожного на правову допомогу за своєю суттю є гарантією реалізації, захисту та охорони інших прав і свобод людини і громадянина, і в цьому полягає його соціальна значимість.

Правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати.

Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати, тоді як конституційне право на професійну правничу допомогу не може бути обмежено.

У відповідності до ст. 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Визначення договору про надання правової допомоги міститься в статті першій Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", згідно з якою договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

За приписами ч. 3 ст. 27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг, який в свою чергу, врегульовано Главою 63 ЦК України. Зокрема, ст. 903 ЦК України передбачає, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно із ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Частина 1 статті 123 ГПК України встановлює, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, серед іншого, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 126 ГПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Згідно з ч. 2 ст. 126 ГПК України, за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 3 ст. 126 ГПК України, визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 126 ГПК України).

Суд звертає увагу на те, що співмірність витрат – це доволі суб`єктивна категорія, яка залежить від кількох чинників, та може тлумачитися судом відповідно до його дискреційних повноважень. Проте дискреція суду в цьому випадку усічена та може бути застосована лише за клопотанням іншої сторони.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у п. 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015р., п. 80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006, п. 88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004р. заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 ГПК України).

При цьому ч. 8 ст. 129 ГПК України встановлює, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Як в даному випадку вбачається із клопотання позивача про здійснення розподілу судових витрат від 15.07.2021р. та з врахуванням заявленого в судовому засіданні 27.07.2021р. усного клопотання позивача, останній просить стягнути з відповідачів 18 750 грн. витрат на професійну правничу допомогу, які були понесені ОСОБА_1 в зв`язку з розглядом судами справи №159/2106/19.

Дослідивши надані позивачем докази, суд приймає до уваги, що 28 березня 2019 року між адвокатом Сорокопудом Миколою Олександровичем (виконавець, адвокат) та Даниліком Федором Яковичем (замовник, клієнт) було укладено договір про надання правової допомоги адвокатом з додатковим договором від 28.03.2019р. до визначеного договору.

Згідно п. 1.1. договору про надання правової допомоги адвокатом від 28.03.2019р., адвокат зобов`язується надати замовнику консультації та юридичні послуги щодо представництва і захисті інтересів останнього в установах, організаціях, правоохоронних органах (Прокуратурі, Національній поліції, СБУ, ДФС тощо), в судах загальної юрисдикцій в господарському судді, адміністративних судах, як першої, апеляційної так і касаційної інстанціях у цивільній справі за позовом про визнання недійсним договорів купівлі-продажу майна.

Відповідно до пунктів 4.1., 4.2 договору про надання правової допомоги адвокатом від 28.03.2019р., за послуги за п 1.1 даного договору замовник сплачує адвокату гонорар за домовленістю, виходячи із витраченого часу, а також всі понесені адвокатом витрати на представництво. Гонорар може сплачуватися як почасово так і сталою сумою.

Почасова оплата адвоката відповідно до п. 4.1 за домовленістю сторін складає 1200 грн. за одну годину.

Згідно п.п. 5.1., 5.2. договору про надання правової допомоги адвокатом від 28.03.2019р., замовник здійснює оплату відповідно до розділу 4 даного договору шляхом (часткового) авансування на момент його підписання в сумі 6 000 грн., оплата послуг здійснюється протягом дії даного договору, а остаточний розрахунок здійснюється після виконання зобов`язань по договору. Оплата здійснюється за домовленістю сторін, як готівковим так і безготівковим шляхом.

Відповідно до п. 7.4. договору про надання правової допомоги адвокатом від 28.03.2019р., даний договір припиняє своє дію по виконанню сторонами своїх обов`язків, розірванню договору за згодою сторін, чи за вимогою однієї із сторін у випадках передбаченими законодавством з діяльності адвокатури в Україні.

Згідно Акту прийому наданих послуг з професійної правничої допомоги від 31.08.2020р., підписаного договірними сторонами, загальна вартість наданих послуг складає 17 400 грн., в тому числі:

1) Аналіз законодавства та попередня консультація щодо характеру спірних правовідносин. Вивчення та правовий аналіз матеріалів для підготовки справи та складання позовної заяви до суду (4 год.) – 4 800 грн.;

2) Підготовка та складання процесуальних документів: заяви про забезпечення позову (1 год.) – 1200 грн.; апеляційної скарги на ухвалу суду від 25.05.2019р. (2 год) – 2 400 грн.; письмові пояснення по справі (2 год.) – 2 400 грн.;

3) Ознайомлення із додатковими матеріалами (0,5 год) – 600 грн.;

4) Участь у судових засіданнях (5 год.) – 6 000 грн.

Як вбачається з квитанції до прибуткового касового ордера №28/03/2019 від 28.03.2019р. на суму 6 000 грн. з підставою платежу "договір від 28.03.2019р., додатковий договір від 28.03.2019р." та квитанції до прибуткового касового ордера №31/08/2020 від 31.08.2020р. на суму 11 400 грн. з підставою платежу "договір від 28.03.2019р., акт від 31.08.2020р." адвокатом Сорокопудом М.О. прийнято від ОСОБА_1 грошових коштів в загальному розмірі 17 400 грн.

При цьому позивач на стягненні витрат в розмірі 2 400 грн. по оплаті наданої професійної правничої допомоги не наполягає, у зв`язку з відмовою рішенням Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 05.10.2020р. у справі №15/2106/19 в їх задоволені.

Суд вважає, що позивачем згідно з вимогами ст. 74 ГПК України у засвідченій частині доведено понесення ОСОБА_1 витрат по оплаті наданих адвокатом Сорокопудом М.О. послуг з професійної правничої допомоги на суму 15 000 грн. На думку суду, вартість послуг на визначену суму підтверджена належними та допустимими доказами, відповідає обсягу виконаних робіт (наданих послуг).

З огляду на викладене, господарський суд дійшов висновку, що заявлений позивачем до стягнення розмір витрат на правничу допомогу є доведеним, а тому до стягнення з відповідачів на користь позивача підлягає 15 000 грн. витрат на професійну правову допомогу в рівних частинах.

При цьому судом враховано, що позивач в частині стягнення 7 500 грн. (сплачених ТОВ "Ковельська ОТБ") витрат по оплаті наданої професійної правничої допомоги не наполягає.

Відтак згідно акту прийому наданих послуг з професійної правничої допомоги від 31.08.2020р. до стягнення підлягає сума 7 500 грн. витрат на професійну правову допомогу за рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "Ковельська оптово-торгова база".

Згідно Акту прийому наданих послуг з професійної правничої допомоги від 15.07.2021р., підписаного договірними сторонами, загальна вартість наданих послуг складає 11 250 грн., в тому числі:

1) Підготовка та складання процесуальних документів: заяви про забезпечення позову (3 год.) – 4 500 грн.; заява про зміну предмету позову (2 год) – 3 000 грн.; відзив на апеляційну скаргу (1 год.) – 1 500 грн.;

2) Участь у судових засіданнях (1,5 год.) – 2 250 грн.

Як вбачається з квитанції до прибуткового касового ордера №17/05/2021 від 17.05.2021р. на суму 4 500 грн. з підставою платежу "договір від 28.03.2019р." та квитанції до прибуткового касового ордера №15.07.2021р. від 15.07.2021р. на суму 5 750 грн. з підставою платежу "договір від 28.03.2019р., адвокатом Сорокопудом М.О. прийнято від ОСОБА_1 грошових коштів в загальному розмірі 10 250 грн.

Суд вважає, що позивачем згідно з вимогами ст. 74 ГПК України у засвідченій частині доведено понесення ОСОБА_1 витрат по оплаті наданих адвокатом Сорокопудом М.О. послуг з професійної правничої допомоги на суму 7 800 грн. На думку суду, вартість послуг на визначену суму підтверджена належними та допустимими доказами, відповідає обсягу виконаних робіт (наданих послуг).

В частині клопотання ОСОБА_1 про стягнення з відповідачів витрат в розмірі 1 500 грн. згідно акту прийому наданих послуг з професійної правничої допомоги від 15.07.2021р., зокрема за підготовку відзиву на апеляційну скаргу, суд не вбачає підстав для його задоволення та відмовляє в його задоволені в цій частині, зокрема, огляду на ту обставину, що питання розподілу визначених витрат могло виступати предметом дослідження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду Волинської області про вжиття заходів забезпечення позову.

Поруч з цим, в частині клопотання ОСОБА_1 про стягнення з відповідачів витрат в розмірі 1 950 грн., суд не вбачає підстав для його задоволення та відмовляє в його задоволені, зокрема, огляду на ту обставину, що відповідно до п. 4.1 договору про надання правової допомоги адвокатом від 28.03.2019р. вартість послуг адвоката складає 1200 грн. за одну годину.

В даному аспекті суд засвідчує, що згідно акту прийому наданих послуг з професійної правничої допомоги від 15.07.2021р., загальна вартість робіт (послуг) складає 11 250 грн. з розрахунку 1 500 грн. за одну годину.

Суд вважає, що підставними витратами згідно акту прийому наданих послуг з професійної правничої допомоги від 15.07.2021р. є витрати в розмірі 7 800 грн. з розрахунку 1 200 грн. за одну годину:

- підготовка та складання процесуальних документів:

заяви про забезпечення позову (3 год.*1 200 грн. = 3 600 грн.;

заява про зміну предмету позову (2 год.*1 200 грн.=2 400 грн.;

- участь у судових засіданнях (1,5 год.*1 200 грн.) = 1 800 грн.

Пунктом 1 частини 2 статті 126, частиною 8 статті 129 ГПК України, визначено, що розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019р. у справі №922/445/19.

З огляду на викладене, господарський суд дійшов висновку, що заявлений позивачем до стягнення розмір витрат на правничу допомогу є доведеним, а тому до стягнення з відповідачів на користь позивача підлягає 7800 грн. витрат на професійну правову допомогу в рівних частинах.

Щодо понесених судових витрат у зв`язку із сплатою судового збору за подання заяви про забезпечення позову 1 135 грн., суд зазначає наступне:

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При цьому, частиною 9 вказаної статті визначено, що у випадку якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

В даному випадку, враховуючи висновок суду про підставність позовних вимог (рішення Господарського суду Волинської області (суддя Вороняк А.С.) від 13.07.2021р. у справі №159/2106/19), доведення даного спору до суду з вини відповідачів, суд вважає, що витрати, пов`язані з розглядом справи в суді (сплата судового збору за подання заяви про забезпечення позову), котрі поніс позивач, слід відшкодувати йому у відповідності до ст. 129 ГПК України за рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "Ковельська ОТБ" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Ковельська оптово-торгова база" в рівних частинах.

Доводи відповідача про те, що процесуальні документи підписані не представником позивача адвокатом, а безпосередньо позивачем не спростовують факту надання адвокатських послуг адвокатом, що підтверджується наданими до справи доказами, описаними вище.

Безпідставними також є доводи відповідача щодо неналежності доказів оплати послуг, зважаючи на те, що відповідно до ч. 2 ст. 126 ГПК України розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною. Таким чином, за наявності інших доказів надання послуг, зокрема, підписаного сторонами акту наданих послуг, сам факт неоплати таких послуг або подання неналежних доказів оплати, не може бути підставою для відмови у розподілі таких витрат між сторонами за результатами розгляду справи.

Крім того, суд відхиляє твердження відповідача про необхідність відмови у стягненні з відповідача витрат на професійну правничу допомогу на підставі положеннями ч. 2 статті 124 ГПК України у зв`язку із неподанням позивачем суду попереднього (орієнтовного) розрахунку суми витрат на професійну правничу допомогу, які позивач поніс чи очікує понести у зв`язку з розглядом цієї справи, оскільки означеною нормою ГПК України визначено право суду не розподіляти такі витрати, в залежності від обставин справи, а не обов`язок.

Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст. 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами 1, 2, 3 ст. 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п. 87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідно до частини 1 статті 14 ГПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободзобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Керуючись ст. ст. 13, 73-80 , 123, 126, 129, 221, 236-240, 244 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Розподіл судових витрат на суму 15 300 грн. на користь ОСОБА_1 здійснити наступним чином та в наступному розмірі:

- 3 900 грн. витрат по оплаті наданої професійної правничої допомоги за рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "Ковельська ОТБ";

- 11 400 грн. витрат по оплаті наданої професійної правничої допомоги за рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "Ковельська оптово-торгова база".

2. В частині покладення на Товариство з обмеженою відповідальністю "Ковельська ОТБ" та Товариство з обмеженою відповідальністю "Ковельська оптово-торгова база" обов`язку відшкодування ОСОБА_1 в рівних частинах 3 450 грн. витрат по оплаті наданої професійної правничої допомоги відмовити.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ковельська ОТБ" (м. Ковель, пров. Володимира Кияна, 9, код ЄДРПОУ 05384241) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) 567,50 грн. у відшкодування витрат по сплаті судового збору за подання заяви про забезпечення позову, 3 900 грн. витрат по оплаті наданої професійної правничої допомоги.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ковельська оптово-торгова база" (м. Рівне, вул. Кавказька, 3, офіс 305, код ЄДРПОУ 38527562) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) 567,50 грн. у відшкодування витрат по сплаті судового збору за подання заяви про забезпечення позову, 11 400 грн. витрат по оплаті наданої професійної правничої допомоги.

5. Накази на виконання пунктів 3, 4 додаткового рішення суду видати після набрання додатковим рішенням законної сили.

Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ст.ст. 253, 256, 257 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на додаткове рішення суду може бути подана до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У той же час згідно підпункту 17.5 пункту 17 Перехідних положень ГПК України, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справи витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне додаткове судове рішення

складено 29.07.2021р.

Суддя В. А. Войціховський