Рішення № 986399, 20.02.2007, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Справа № 22ц-2054/07 Головуючий у 1 інстанції Щебуняєва Л.Л.

Категорія 21 Доповідач Соломаха Л.І.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 лютого 2007р. Апеляційний суд Донецької області

в складі:

головуючого Зубової Л.М.

суддів Соломахи Л.І., Барсукової О.І.

при секретарі Андрусішиній М.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Донецьку справу за позовом ОСОБА_1до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Харцизьку Донецької області про відшкодування моральної шкоди з апеляційною скаргою відповідача - відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Харцизьку Донецької області на рішення Харцизького міського суду Донецької області від 26 грудня 2006р., -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 07 грудня 2006р. звернувся до суду з позовом до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Харцизьку Донецької області про відшкодування моральної шкоди. Посилався на те, що з 1984р. до 2006р. працював на вугільних підприємствах на підземних роботах гірничим робітником очисного забою, внаслідок чого отримав професійне захворювання - хронічну попереко-крижову радікулопатію. Рішенням МСЕК від 19 січня 2006р. йому вперше за цим професійним захворюванням була встановлена втрата професійної працездатності 60%, він визнаний інвалідом 3 групи безстроково. Через ушкодження здоров'я на виробництві йому заподіяна моральна шкода, на відшкодування якої просив стягнути з відповідача грошову компенсацію в сумі 50000грн.

Рішенням Харцизького міського суду Донецької області від 26 грудня 2006р. з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Харцизьку Донецької області стягнуто на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди в зв'язку з ушкодженням здоров'я на виробництві 15000грн. та витрати на правову допомогу у сумі 150грн., на користь держави - витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 1грн. 50коп.

В апеляційній скарзі відповідач просить рішення суду скасувати та ухвалити нове про відмову позивачу в задоволенні позову, посилаючись на невідповідність

висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права,

В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач посилається на те, що позивач не надав доказів заподіяння йому моральної шкоди, а саме, висновку МСЕК про встановлення йому факту заподіяння моральної шкоди. Суд не врахував, що з 01 січня 2006р. дія Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" в частині відшкодування застрахованим моральної шкоди Законом України „Про державний бюджет України на 2006 рік" зупинена, тому підстави для задоволення позову відсутні. Суд не врахував, що ст.237-1 КЗпП України не виключає відповідальності роботодавця по відшкодуванню моральної шкоди, заподіяної внаслідок порушення законних прав працівника, в зв'язку з чим належним відповідачем по справі повинно бути підприємство, яке не забезпечило позивачу належні умови праці. Суд дав завищену оцінку глибині моральних страждань позивача, не врахував, що в зв'язку з нещасним випадком йому щомісяця виплачуються страхові виплати, виплачено одноразову допомогу, він забезпечується санаторно-курортним та медикаментозним лікуванням. Суд не врахував, що позивачем пропущено трьохмісячний строк для зверненням до суду, передбачений ст.233 КЗпП України.

В апеляційній інстанції представник відповідача Гірман С.В. доводи апеляційної карги підтримала

Позивач ОСОБА_1 проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив рішення суду залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача Гірман С.В., позивача ОСОБА_1, дослідивши матеріали цивільної справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду скасуванню з ухваленням нового рішення з наступних підстав:

При розгляді справи суд першої інстанції встановив, що позивач тривалий час, починаючи з 30 квітня 1984р. до 19 січня 2006р. працював на підприємствах вугільної промисловості на підземних роботах. Внаслідок несприятливих умов праці отримав професійне захворювання - хронічну попереко-крижову радікулопатію, що підтверджується актом розслідування професійного захворювання від 05 січня 2006р. Рішенням МСЕК від 19 січня 2006р. йому вперше за цим професійним захворюванням встановлена стійка втрата професійної працездатності - 60%, він визнаний інвалідом З групи безстроково.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що правовідносини, які виникли між сторонами в зв'язку з відшкодуванням моральної шкоди, регулюються Законом України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" від 23 вересня 1999р. (з наступними змінами), який на час розгляду справи не скасовано. Внаслідок професійного захворювання позивачу заподіяна моральна шкода, тому він має право на її відшкодування. Зупинення на 2006 рік Законом України „Про державний бюджет України на 2006 рік" дії статей 1, 21, 28, 34 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" є неконституційним і не є підставою для відмови позивачу в задоволенні позову.

З такими висновками суду погодитися не можливо, оскільки до них суд дійшов внаслідок неправильного застосування норм матеріального права.

Згідно ст. 13 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які

спричинили втрату працездатності" страховим випадком є нещасний випадок на виробництві або професійне захворювання, з настанням яких виникає право застрахованої особи на отримання матеріального забезпечення та/або соціальних послуг. Підставою для проведення потерпілому страхових виплат є акт розслідування нещасного випадку або акт розслідування професійного захворювання (отруєння).

З матеріалів справи встановлено, що професійне захворювання позивача було розслідувано в січні 2006р., що підтверджується актом розслідування хронічного професійного захворювання від 05 січня 2006р. (а.с.11). Саме цей акт є підставою для оплати потерпілому витрат на медичну допомогу, проведення медичної, професійної та соціальної реабілітації, а також страхових виплат згідно Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності".

Стійка втрата працездатності за встановленими професійними захворюваннями позивачу вперше була встановлена також в 2006 році, що підтверджується висновком МСЕК від 19 січня 2006р. (а.с.13).

Тобто страховий випадок, який підпадає під дію Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" настав відносно позивача в січні 2006 року.

Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", а саме, п/п "є" п.1 частини 1 ст.21 та частиною 3 ст.28 передбачено, що у разі настання страхового випадку Фонд соціального страхування у встановленому законодавством порядку зобов'язаний виплатити потерпілому грошову суму за моральну шкоду за наявності факту заподіяння йому цієї шкоди.

Проте ст.77 Закону України „Про Державний бюджет України на 2006 рік" на 2006 рік була зупинена дія абзацу четвертого статті 1 (в частині відшкодування моральної шкоди застрахованим і членам їх сімей), підпункту "є" пункту 1 частини першої статті 21, частини третьої статті 28 та частини третьої статті 34 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", що передбачали відшкодування потерпілому моральної шкоди. Цей Закон набув чинності з 01 січня 2006р., тобто правовідносини по відшкодуванню позивачу моральної шкоди виникли під час дії Закону України „Про Державний бюджет України на 2006 рік".

Задовольняючи позов, суд першої інстанції не врахував, що зупинення дії закону не дає підстав для його застосування, а вирішення питання щодо відповідності положень ст.77 Закону України „Про Державний бюджет України на 2006 рік" Конституції України не є компетенцією місцевого суду загальної юрисдикції, який розглядав справу.

Відповідно до ст. 13 Закону України „Про Конституційний Суд України" від 16 жовтня 1996р. рішення щодо конституційності законів та інших правових актів Верховної Ради приймає Конституційний Суд України.

Конституційним Судом України положення ст.77 Закону України „Про Державний бюджет України на 2006 рік" на теперішній час не визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).

Пунктом 22 ст.71 Закону України „Про Державний бюджет України на 2007 рік" на 2007 рік також зупинена дія абзацу четвертого статті 1 (в частині відшкодування моральної шкоди застрахованим і членам їх сімей незалежно від часу настання страхового випадку), підпункту "є" пункту 1 частини першої статті 21, частини третьої статті 28 та частини третьої статті 34 Закону України "Про

'загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності". Цей Закон набув чинності з 01 січня 2007р.

За таких обставин ухвалене по справі судове рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову позивачу в задоволенні позову на підставі п.27 ст.77 Закону України „Про Державний бюджет України на 2006 рік".

Відповідно до ст.309 ЦПК України неправильне застосування судом норм матеріального права є підставою для скасування рішення в апеляційному порядку і ухвалення нового рішення.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України витрати на інформаційно-технічне забезпечення у справах про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи, покладаються на сторони після розгляду справи судом.

Оскільки апеляційна скарга відповідача задоволена, в задоволенні позову позивачу відмовлено, при зверненні до суду з позовною заявою позивач витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи не сплачував, відповідач з апеляційної скарги такі витрати також не сплачував, вказані витрати і з позовної заяви і з апеляційної скарги відповідно до ст.88 ЦПК України покладаються на позивача в загальній сумі 3грн. (по 1грн. 50коп. з позовної заяви та з апеляційної скарги), що передбачено постановою Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2005р. №1258 „Про затвердження Порядку оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду цивільних справ та їх розмірів".

Оскільки в задоволенні позову позивачу відмовлено, підстав відповідно до ст.88 ЦПК України для відшкодування йому витрат на правову допомогу не має.

Керуючись ст.307, ст.309, ст.314, ст.316 ЦПК України, апеляційний суд Донецької області, -

ВИРІШИВ:

Апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Харцизьку Донецької області задовольнити.

Рішення Харцизького міського суду Донецької області від 26 грудня 2006р. скасувати.

ОСОБА_1відмовити в задоволені позову до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Харцизьку Донецької області про відшкодування моральної шкоди.

Стягнути з ОСОБА_1на користь держави витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 3 (три) гривні (на розрахунковий рахунок 31216259700004, одержувач - УДК у м.Донецьку, банк - ГУ ДКУ в Донецькій області, МФО 834016, ОКПО 34686537).

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення.

Рішення може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.