Ухвала суду № 98638260, 29.07.2021, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

УХВАЛА

29 липня 2021 р. м. ХерсонСправа № ЗП-13/21

Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді: Ковбій О.В., розглянувши без повідомлення учасників справи заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Гермес Газ" про забезпечення адміністративного позову до подання позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Гермес Газ" до Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі про визнання протиправним та скасування розпорядження №106-ЛР від 08.06.2021 року,

встановив:

До Херсонського окружного адміністративного суду надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Гермес Газ» про забезпечення позову до подання позовної заяви до Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі шляхом зупинення дії Розпорядження №106-ЛР від 08.06.2021 року Головного управління Державної податкової служби у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі в частині анулювання ліцензії виданої Товариству з обмеженою відповідальністю «Гермес Газ», а саме: №21030314201900254, ідентифікаційний код – 38822800 від 05.11.2019 року на право роздрібної торгівлі пальним за адресою: Херсонська область, м. Херсон, на розі Миколаївського шосе та проспекту Сенявіна до набрання законної сили рішенням суду в даній справі.

Заява обґрунтована тим, що, на думку позивача, має місце існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам ТОВ «Гермес Газ», оскільки невжиття заходів забезпечення позову буде мати наслідком неможливість підприємства здійснювати господарську діяльність через зупинення АГЗС, можливого розірвання ділових відносин з контрагентами та погіршення ділової репутації підприємства.

Згідно з вимогами частини першої статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Розглянувши заяву про забезпечення позову, дослідивши матеріали справи, суд зазначає наступне.

Відповідно до частин першої та другої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

При цьому, частиною другою статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України передбачений вичерпний перелік підстав для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а суд повинен, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи існує хоча б одна з названих підстав, і оцінити, чи не може застосування заходів забезпечення позову завдати більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Частиною першою статті 151 Кодексу адміністративного судочинства передбачено, що позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3)встановленням обов`язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти інші дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за якими стягнення здійснюється у безспірному порядку.

У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Крім того, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Також суд має враховувати співрозмірність вимог заяви про забезпечення позову заявленим позовним вимогам та обставинам справи.

Аналогічна позиція викладена в Постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України "Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ" від 06.03.2008 № 2.

Водночас, будь-яке забезпечення позову в адміністративній справі є наданням тимчасового захисту до вирішення справи по суті, який застосовується у виключних випадках за наявністю об`єктивних обставин, які дозволяють зробити обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів потягне за собою більшу шкоду, ніж їх застосування.

Окрім зазначеного вище, суд звертає увагу на роз`яснення Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 №9 "Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" та Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 06.03.2008 №2 "Про практику застосування адміністративним судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства під час розгляду адміністративних справ, при розгляді заяв про забезпечення позову" суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх доводів, пересвідчитись, зокрема в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Отже, обов`язковою умовою для застосування судом заходів забезпечення позову є наявність хоча б однієї з таких обставин: очевидність небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі; доведення позивачем того, що захист його прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат; очевидність ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

Інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення, прийнятого в адміністративній справі.

Як вбачається з матеріалів справи, необхідність вжиття заходів забезпечення заявник обґрунтовує тим, що ТОВ «Гермес Газ» здійснює свою господарську діяльність шляхом роздрібної торгівлі пальним через АГЗС за адресою: Херсонська область, м. Херсон, на розі Миколаївського шосе та проспекту Сенявіна. На даний час підприємством укладено договори щодо поставки палива. Відповідачем анульовано ліцензію підприємства, що унеможливлює його подальшу діяльність щодо реалізації пального.

Надаючи оцінку аргументам позивача, суд виходить з наступного.

Так, відповідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань основним видом діяльності підприємства є роздрібна торгівля пальним (КВЕД 47.30).

Згідно доданих до заяви про вжиття заходів забезпечення позову оборотно-сальдових відомостей по рахункам підприємства, ТОВ «Гермес Газ» веде підприємницьку діяльність, несе видатки щодо її забезпечення, має чинні договори поставки нафтопродуктів (договір №010620-1 від 01.06.2020 року), має станом на дату звернення з заявою про вжиття заходів забезпечення позову залишки нереалізованого пального.

Суд зазначає, що згідно приписів ст. 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» роздрібна торгівля алкогольними напоями (крім столових вин) або тютюновими виробами, або рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, або пальним може здійснюватися суб`єктами господарювання (у тому числі іноземними суб`єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій на роздрібну торгівлю.

Ліцензією (спеціальним дозволом) – є документ державного зразка, який засвідчує право суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) на провадження одного із зазначених у цьому Законі видів діяльності протягом визначеного строку.

Анулюванням ліцензії є позбавлення суб`єкта господарювання (у тому числі іноземного суб`єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) права на провадження діяльності, зазначеної в ліцензії (ст. 1 згаданого закону).

Відповідно листа ГУ ДПС від 08.06.2021 року №10836/6/21-22-09-03-19 позивачу анульовано раніше надану ліцензію на право роздрібної торгівлі пальним №21030314201900254 від 05.11.2019 року, чинної до 05.11.2024 року.

Таким чином, анулювання відповідачем ліцензії на роздрібну торгівлю пальним є позбавленням його права на здійснення основного виду господарської діяльності, щонайменше на весь строк розгляду адміністративної справи.

Натомість, з наданих до заяви документів вбачається, що позивач декларує наявність в нього основних засобів.

Наведене одночасно передбачає необхідність ТОВ «Гермес газ» нести витрати на зберігання вже наявного в нього товару (залишків нереалізованих нафтопродуктів), іншу господарську діяльність.

Отже, зібраними доказами у справі підтверджуються неминучі фінансові втрати ТОВ «Гермес газ», обумовлених дією Розпорядження №106-ЛР від 08.06.2021 року Головного управління Державної податкової служби у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі в частині анулювання ліцензії виданої Товариству з обмеженою відповідальністю «Гермес Газ», а саме: №21030314201900254, ідентифікаційний код – 38822800 від 05.11.2019 року на право роздрібної торгівлі пальним за адресою: Херсонська область, м. Херсон, на розі Миколаївського шосе та проспекту Сенявіна.

Тобто, невжиття заходів забезпечення позову призведе до негативних наслідків для заявника у вигляді неможливості здійснення ним основного виду господарської діяльності взагалі.

При цьому прийняття рішення на користь позивача (в разі наявності відповідних підстав) за результатом розгляду адміністративної справи не призведе до ефективного поновлення прав заявника, оскільки можливість реалізовувати придбаний товар в період розгляду справи буде неможливою.

Отже, суд зазначає, що в даному випадку забезпечення позову є заходом, направленим на захист майнових прав підприємства на час розгляду даної адміністративної справи.

При цьому суд враховує, що заходи забезпечення позову повинні застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв`язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову. Застосовуючи конкретний вид забезпечення позову, суд повинен виходити з дійсного виключення цим забезпечувальним заходом утруднення або неможливість виконання рішення. Забезпечення позову в зазначений судом спосіб відповідає критеріям розумності, обґрунтованості і адекватності, забезпечення збалансованості інтересів учасників спірних правовідносин, запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних інтересів учасників процесу та відповідають інституту забезпечення позову в адміністративному процесі.

Крім цього, при здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 №ETS № 005 (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини").

Так, за приписами ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

За змістом ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визначені в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31 липня 2003 року у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Співмірність вжиття заходів забезпечення позову відображено у практиці Європейського суду з прав людини, який визнає можливість застосування попереднього заходу, такого як судова заборона (справа "Verlagsgruppe News Gmbh проти Австрії" та "Libert проти Бельгії").

У справі "Мікалефф проти Мальти" Суд визнав можливість застосування статті 6 до попередніх заходів та зазначив, що має бути розглянутий характер попереднього заходу, його предмет, завдання та вплив на конкретне право.

Також, в якості однієї з підстав для прийняття рішення про вжиття заходів забезпечення позову є, на думку суду, співмірність обраного заявником способу судового захисту до його наслідків.

Так, задоволення заяви про забезпечення позову для відповідача не несе будь-яких негативних наслідків, не має невідворотній характер, оскільки позивач на період забезпечення позову не звільняється від обов`язку сплати податку, в тому числі ліцензійних платежів. У той час як відмова в задоволенні заяви про забезпечення позову, в даному випадку, призведе до того, що захист прав, свобод та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, буде істотно ускладнений.

Відповідно до вимог пункту 17 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 2 від 06.03.2008 року Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень. Суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Таким чином, з наведеного вбачається, що суд, розглядаючи заяву про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, з огляду на докази, надані стороною по справі для підтвердження своїх вимог, має пересвідчитись, зокрема, у тому, що існує дійсна і реальна загроза невиконання рішення суду чи суттєва перешкода у такому виконанні, позов слід забезпечити саме у такий спосіб, про який просить позивач, а не якимось менш обмежувальним у правах способом для відповідача, такий спосіб є співмірним обсягу позовних вимог, позивач має легітимну мету забезпечити саме захист своїх прав та інтересів від неправомірних дій відповідача, а не завдати шкоди правам та інтересам відповідача.

Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Розглянувши заяву про забезпечення позову, суд звертає увагу на те, що позивачем доведено суду, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення заяви позивача про вжиття заходів забезпечення позову .

Керуючись ст. ст. 150, 151, 243, 248 КАС України,

ухвалив:

Клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Гермес Газ" про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову до подання позовної заяви задовольнити.

Зупинити дію Розпорядження №106-ЛР від 08.06.2021 року Головного управління Державної податкової служби у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі в частині анулювання ліцензії виданої Товариству з обмеженою відповідальністю «Гермес Газ», а саме: №21030314201900254, ідентифікаційний код – 38822800 від 05.11.2019 року на право роздрібної торгівлі пальним за адресою: Херсонська область, м. Херсон, на розі Миколаївського шосе та проспекту Сенявіна до набрання законної сили рішенням суду в адміністративній справі, ініційованої заявником в десятиденний строк з дня постановлення даної ухвали за його позовом до Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі з приводу оскарження Розпорядження №106-ЛР від 08.06.2021 року.

Роз`яснити заявнику, згідно положень ч.2 ст. 153 КАС України, він повинен подати відповідну позовну заяву протягом десяти днів з дня постановлення ухвали про забезпечення позову.

Копії ухвали направити сторонам (їх представникам).

Ухвала підлягає негайному виконанню.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду в 15-денний строк з дня її проголошення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження апеляційна скарга подається протягом 15 днів з дня складання повного судового рішення

Оскарження ухвали не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Суддя О.В. Ковбій