
ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
____________
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 липня 2021 р.м. ХерсонСправа № 540/2346/21 Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Варняка С.О., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Лазурненської селищної ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,
встановив:
Звернувшись до суду, позивач зазначає, що у березні 2021 року до Лазурненської селищної ради ОСОБА_1 було надіслано поштою клопотання від 06.03.2021 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність (безоплатно) земельної ділянки орієнтовною площею 0,1034 га для індивідуального будівництва, що розташована за межами смт. Лазурне, Скадовського району Херсонської області та детально позначена в графічних матеріалах із відповідними розмірами та бажаним місцерозташуванням, які додаються до клопотання від 06.03.2021 року.
25.03.2021 року Лазурненська селищна ради прийняла рішення на 9 сесії № 117 про відмову у наданні дозволу ОСОБА_1 на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 0,1034 га для ведення індивідуального садівництва, на підставі ч.7 ст.118 ЗК України.
Інших причин, які б заважали відповідачу видати вищевказаний дозвіл, у спірному рішенні не зазначено.
При цьому, в рішенні не зазначено, в чому саме полягає вказана невідповідність та, з яких мотивів селищна рада виходила, здійснюючи такий висновок та якими документами підтверджується.
Вважає, що висновок про відмову у видачі вказаного дозволу є неправомірним, а відповідачем при прийнятті спірного рішення не було встановлено у достатньому обсязі всіх обставин та не досліджено всіх доказів, які б давали підставу для прийняття висновку про відмову у задоволенні клопотання від 06.03.2021 року. Таким чином, рішення відповідача є немотивованим.
Позивач просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення № 117 від 25.03.2021 року, прийняте 9 сесією Лазурненської селищної ради 8 скликання, в частині відмови ОСОБА_1 у задоволенні клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність (безоплатно) земельної ділянки орієнтовною площею 0,1034 та для індивідуального будівництва, що розташована за межами смт. Лазурне Скадовського району Херсонської області, яка детально позначена в графічних матеріалах із відповідними розмірами та бажаним місцерозташуванням, доданих до клопотання ОСОБА_1 від 06.03.2021 року;
- зобов`язати Лазурненську селищну раду надати ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність (безоплатно) земельної ділянки орієнтовною площею 0,1034 га для індивідуального будівництва, що розташована за межами смт. Лазурне Скадовського району Херсонської області, яка детально позначена в графічних матеріалах із відповідними розмірами та бажаним місцерозташуванням, доданих до клопотання ОСОБА_1 від 06.03.2021 року;
- зобов`язати Лазурненську селищну руду подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення;
- стягнути з Лазурненської селищної ради судові витрати.
Ухвалою від 31.05.2021 року відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
15.06.2021 року до суду від Лазурненської селищної ради Скадовського району Херсонської області надійшов лист, відповідно до якого відповідач зазначає, що на момент розгляду заяви Лазурненська селищна рада не була розпорядником даних земель, постійна депутатська комісія селищної ради з питань містобудування, архітектури, комунальної власності та регулювання земельних відносин та прийняття рішення Лазурненською селищною радою бралась за основу актуальна інформація, яка міститься в базі державного земельного кадастру.
08.07.2021 року до суду надійшла відповідь на відзив. Позивач зазначає, що відповідачем не додано до суду жодних офіційних документів на підтвердження того, що Лазурненська селищна рада не може приймати рішення щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою стосовно заявленої ОСОБА_1 земельної ділянки.
ОСОБА_1 були виконані всі вимоги, визначені ч. 6 ст. 118 ЗК України, на підставі чого відповідач повинен був надати дозвіл в порядку, передбаченому даною нормою закону.
20.07.2021 року до суду надійшли заперечення на відповідь на відзив.
Згідно ст.258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Частиною 5 статті 262 КАС України визначено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Враховуючи викладене, суд розглядає дану справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши докази у справі, суд встановив такі обставини.
06.03.2021 року ОСОБА_1 звернувся до Лазурненської селищної ради з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність (безоплатно) земельної ділянки орієнтовною площею 0,1034 га для індивідуального будівництва, що розташована за межами смт. Лазурне, Скадовського району Херсонської області та детально позначена в графічних матеріалах із відповідними розмірами та бажаним місцерозташуванням, які додаються до клопотання.
До клопотання було додано:
1) копію паспорта громадянина України;
2) копію ідентифікаційного номера;.
3) копію довідки учасника АТО від 25.07.2018 року;
4) копія посвідчення учасника бойових дій;
5) графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування
Відповідно до рішення IX сесії Лазурненської селищної ради Скадовського району Херсонської області VIII скликання від 25.03.2021 року № 117 "Про відмову громадянам в наданні згоди на виготовлення землевпорядної документації щодо відведення земельних ділянок" відмовлено в дозволі на розроблення проектів землеустрою щодо відведення у власність земельних ділянок для ведення садівництва за межами смт. Лазурне Скадовського району, Херсонської області (відповідно до наданих графічних матеріалів) гр. ОСОБА_1 - орієнтовного площею 0,1034 га, на підставі частини сьомої статті 118 Земельного кодексу України.
Вирішуючи спір, суд застосовує такі норми права.
Статтями 13, 14 Конституції України встановлено, що земля є об`єктом права власності Українського народу. Від імені українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
Відповідно до вимог ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до Конституції України систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування визначає Закон України " Про місцеве самоврядування в Україні" від 21.05.1997 № 280/97-ВР ( далі - Закон № 280/97-ВР), який передбачає, зокрема,
- сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами ( частина 1 ст. 10);
- виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання, зокрема, вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин ( пункт 34 частини 1 статі 26 );
- акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку (частина 10 статі 59 ).
Положеннями Земельного кодексу України від 24.10.2001 № 2768-ІІІ (далі - ЗК України) передбачено, зокрема,
- громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування ( частиною 1 статті 116 );
- сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб ( частина перша статті 122);
- громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею ( частина 6 статі 118);
- відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку ( абзац перший частини 7 статі 118).
Системний аналіз наведених правових норм свідчить про те, питання щодо безоплатної передачі у власність громадян земельних ділянок вирішуються виключно на пленарних засіданнях сільської ради шляхом прийняття відповідних рішень.
При цьому, положеннями статті 118 ЗК України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення таких земельних ділянок у власність і чинним законодавством не передбачено право суб`єкта владних повноважень відступати від положень вказаної статті ЗК України.
Як встановлено судом, предметом спору у даній справі є правомірність відмови Лазурненської селищної ради щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою земельної ділянки.
За позицією відповідача, правомірність відмови ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою спірної земельної ділянки згідно оскаржуваного рішення Лазурненської селищної ради № 117 від 25.03.2021 року полягає у тому, що земельна ділянка, на яку претендує ОСОБА_1 не відповідає вимогам ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України.
В оскаржуваному рішенні не наведена жодна із вимог ч. 7 ст. 118 ЗК України, та зі змісту вказаного рішення незрозуміло, наявність яких саме обставин стало підставою для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою.
Згідно з п. 19 ч. 1 ст. 4 КАС України, індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.
Згідно ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Верховним Судом неодноразово висловлювалась правова позиція, зокрема у межах справ №806/1049/15, № 509/4156/15-а, № №804/4435/16, згідно якої, приймаючи рішення, відповідний орган повинен навести усі підстави його прийняття у вказаному рішення. Водночас, рішення суб`єкта владних повноважень вважається прийнятим з порушенням норм чинного законодавства, та не може вважатися обґрунтованим, добросовісним і законним, якщо належних мотивів та причин такої відмови у вказаному рішенні не наведено.
У зв`язку з чим суд дійшов висновку щодо визнання протиправним та скасування рішення Лазурненської селищної ради № 117 від 25.03.2021 року.
Щодо вимоги позивача про зобов`язання Лазурненську селищну раду надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність (безоплатно) земельної ділянки, суд виходить з наступного.
На законодавчому рівні поняття "дискреційні повноваження" суб`єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення.
Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.
Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.
У справі, що розглядається повноваження щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою чи надання мотивованої відмови у його наданні, регламентовано частиною 6 статті 118 ЗК України.
Умови, за яких орган відмовляє у наданні дозволу, визначені законом. Якщо такі умови відсутні, орган повинен надати дозвіл. Ці повноваження та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу - надати дозвіл або не надати (відмовити). За законом у цього органу немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями.
Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку, що в межах даних спірних правовідносин зазначені повноваження не є дискреційними, а тому належним способом захисту прав позивача в даному випадку є зобов`язання Лазурненську селищну раду надати ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність (безоплатно) земельної ділянки орієнтовною площею 0,1034 га для індивідуального будівництва, що розташована за межами смт. Лазурне Скадовського району Херсонської області, яка детально позначена в графічних матеріалах із відповідними розмірами та бажаним місцерозташуванням, доданих до клопотання ОСОБА_1 від 06.03.2021 року.
За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона. Тобто, обов`язок доводити суду обґрунтованість своїх тверджень або заперечень одночасно покладено на усіх учасників процесу.
Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
На виконання цих вимог відповідачем не доведено жодними доказами правомірності винесення рішення.
Водночас докази, подані позивачами, підтверджують обставини, на які вони посилаються в обґрунтування позовних вимог, та не були спростовані відповідачем.
За таких обставин, оцінивши докази наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Згідно з приписами ч. 1, 3 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:
1) на професійну правничу допомогу;
2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду;
3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз;
4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;
5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Відповідно до ч. 3 ст. 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Аналіз наведених правових норм дає підстави вважати, що документально підтверджені судові витрати підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.
Принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено у ч. 5 ст.134 КАС України. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно ч. 6, 7 ст.134 КАС України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
При визначенні суми відшкодування суд також враховує критерії реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерій розумності, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Аналогічні критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява № 19336/04). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Отже, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовлених документів, витрачений адвокатом час, тощо, - є неспівмірним.
З матеріалів справи вбачається, що на підтвердження понесення судових витрат на правничу допомогу представником позивача надано договір № 01/07/20 про надання правничої допомоги від 01.07.2020 року, копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, ордер серія ВІ № 1046140 від 01.07.2020 року, квитанцію до прибуткового касового ордера № 21-24 від 07.07.2021 року на суму 6500 грн.
Крім того, надано довідку-рахунок № 21-24 від 07.07.2021 року, згідно якої загальна сума наданих адвокатом Мельничуком Д.М. послуг складає 6500,00 гривень, а саме:
- консультація клієнта щодо вдосконалення правових механізмів захисту його прав при оскарженні рішення сільради про відмову в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою, роз`яснення клієнту новел земельного законодавства щодо процедури надання дозволу на розробку проекту землеустрою, надання клієнту правової інформації з приводу останньої судової практики по земельних спорах, в тому числі, правових висновків Верховного Суду та судової практики Європейського суду по земельних спорах - 2000 грн. (1 год.);
- формування правової позиції по відношенню до відзиву на позовну заяву по справі № 540/2346/21 - 1000 грн.(30 хв.);
- складання відповіді на відзив на позовну заяву по справі № 540/2346/21 - 2000 грн. (1 год.);
- ознайомлення із відзивом на позовну заяву по справ № 540/2343/21 500 грн. (30 хв.);
- складання клопотання про доручення до матеріалів справи № 540/2346/21 доказів надання правничої допомоги - 1000 грн. (30 хв).
Судом встановлено, що 26.05.2021 року до суду було подано позовну заяву ОСОБА_1 , підписану адвокатом Буженком Ю.С.
01.07.2021 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено договір № 01/07/21 про надання правничої допомоги, тобто після звернення до суду з позовною заявою, тому правова позиція була сформована при зверненні з позовною заявою до суду.
Таким чином, правнича допомога за надання консультації клієнту щодо вдосконалення правових механізмів захисту його прав при оскарженні рішення сільради про відмову в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою, роз`яснення клієнту новел земельного законодавства щодо процедури надання дозволу на розробку проекту землеустрою, надання клієнту правової інформації з приводу останньої судової практики по земельних спорах, в тому числі, правових висновків Верховного Суду та судової практики Європейського суду по земельних спорах у сумі 2000 грн. не підлягає стягненню.
Крім того, суд зазначає, що при складанні відповіді на відзив формується правова позицію по відношенню до відзиву на позовну заяву, тому стягненню з відповідача підлягає правнича допомога за надану послугу у сумі 2000 грн.
Витрати у сумі 500 грн. за ознайомлення з відзивом на позовну заяву по справі № 540/2343/21 не підлягають стягненню, оскільки ознайомлення з відзивом на позовну заяву по справі № 540/2343/21 за позовом ОСОБА_3 не має значення для вирішення даної справи та не пов`язана з нею.
Дослідивши довідку-рахунок № 21-24 від 07.07.2021 року, яка містить перелік наданої правової допомоги (послуг), її вартість та оцінивши усі необхідні аспекти цієї справи: обсяг виконаних адвокатом робіт, час, витрачений на виконання відповідних робіт, значення справи для сторони, суд робить висновок, що витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000 гривень 00 копійок підлягають стягненню на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Щодо вимоги позивача про зобов`язання Лазурненську селищну раду подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення, суд зазначає таке.
Згідно з положеннями частини першої статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
У свою чергу, правовою підставою для зобов`язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення є наявність об`єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль. При цьому, суд, встановлюючи строк для подання звіту, повинен враховувати особливості покладених обов`язків згідно із судовим рішенням та можливості суб`єкта владних повноважень їх виконати.
Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 27 лютого 2020 року у справі № 0640/3719/18.
Відповідно до ст. 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
У разі невиконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених законодавством про виконавче провадження.
При цьому встановлювати судовий контроль за виконанням судового рішення є правом, а не обов`язком суду.
З огляду на викладене, а також приймаючи до уваги предмет спору та обставини даної справи, суд дійшов до висновку про відсутність підстав для встановлення судового контролю щодо виконання рішення в даній справі, оскільки позивачем не наведено доводів та не надано доказів, які свідчать про те, що відповідач ухилятиметься від його виконання за наслідками набрання даним рішенням законної сили.
Керуючись статтями 9, 14, 73 - 78, 90, 139, 242 - 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
Позовні вимоги задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення № 117 від 25.03.2021 року, прийняте 9 сесією Лазурненської селищної ради 8 скликання, в частині відмови ОСОБА_1 у задоволенні клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність (безоплатно) земельної ділянки орієнтовною площею 0,1034 та для індивідуального будівництва, що розташована за межами смт. Лазурне Скадовського району Херсонської області, яка детально позначена в графічних матеріалах із відповідними розмірами та бажаним місцерозташуванням, доданих до клопотання ОСОБА_1 від 06.03.2021 року.
3обов`язати Лазурненську селищну раду (код ЄДРПОУ 04526457, вул. Жовтнева, 57, смт. Лазурне, Скадовський район, Херсонська область, 75722) надати ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність (безоплатно) земельної ділянки орієнтовною площею 0,1034 га для індивідуального будівництва, що розташована за межами смт. Лазурне Скадовського району Херсонської області, яка детально позначена в графічних матеріалах із відповідними розмірами та бажаним місцерозташуванням, доданих до клопотання ОСОБА_1 від 06.03.2021 року.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) з Лазурненської селищної ради (код ЄДРПОУ 04526457, вул. Жовтнева, 57, смт. Лазурне, Скадовський район, Херсонська область, 75722) за рахунок бюджетних асигнувань витрати на професійну правничу допомогу у сумі 3000,00 ( три тисячі) грн. 00 коп.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя С.О. Варняк
кат. 109020100
Судове рішення № 98638242, Херсонський окружний адміністративний суд було прийнято 29.07.2021. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти ключові відомості про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі останніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити ключові відомості.
Це рішення відноситься до справи № 540/2346/21. Організації, які зазначені в тексті цього судового документа: