Рішення № 98637983, 29.07.2021, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/3642/21

29 липня 2021 рокум.ТернопільТернопільський окружний адміністративний суд, у складі:

головуючої судді Дерех Н.В.

розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора України, Державної казначейської служби України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (надалі, позивач) звернувся до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовом до Офісу Генерального прокурора України, Державної казначейської служби України, в якому просив визнати неправомірними дії Офісу Генерального прокурора України у формі надання завідомо недостовірної інформації по електронному запиту за Вих. № ВСВ-1961-09-29/66-К/2020/5 від 01 серпня 2020 року, яка міститься у листі за №27/2-1113вих-21 від 09.04.21 за підписом заступника начальника відділу звернень громадян І. Шум про те, що строки, порядок та процедуру оскарження рішення члена кадрової комісії про відмову у відкритті дисциплінарного провадження передбачено абзацом третім пункту 13 розділу І Порядку розгляду кадровою комісією скарг про вчинення прокурором дисциплінарного проступку, здійснення дисциплінарного провадження та прийняття рішення за результатами дисциплінарного провадження, затвердженого наказом Генерального прокурора України від 4 листопада 2019 року №266, зобов`язати Офіс Генерального прокурора України надати достовірну інформацію на електронний запит за Вих. № ВСВ-1961-09-29/66-К/2020/5 від 01 серпня 2020 року, а саме невідкладно надати ОСОБА_1 , достовірну інформацію про те, якою (якими) нормою (нормами) (стаття, частина, пункт, підпункт, абзац ) якого Закову, положення, порядку тощо ( вказати повну та точну назву нормативно-правого акту), передбачено строки, порядок та процедуру оскарження рішення члена кадрової комісії з розгляду дисциплінарних скарг про вчинення прокурором дисциплінарної проступку та здійснення дисциплінарного провадження щодо прокурорів пре відмову у відкритті дисциплінарного провадження, стягнути в користь позивача 59824,40 грн. моральної шкоди.

В обґрунтування позовної заяви позивач зазначив, що в даному випадку має місце надання відповідачем завідомо недостовірної інформації по запиту, а саме надання недостовірної інформації про те, що строки, порядок та процедуру оскарження рішення члена кадрової комісії про відмову у відкритті дисциплінарного провадження передбачено абзацом третім пункту 13 розділу І Порядку розгляду кадровою комісією скарг про вчинення прокурором дисциплінарного проступку, здійснення дисциплінарного провадження та прийняття рішення за результатами дисциплінарного провадження, затвердженого наказом Генерального прокурора України від 4 листопада 2019 року№266 відповідно до підпункту 8 пункту 22 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України « Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури.

Ухвалою суду від 05.07.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. Даною ухвалою відповідачу встановлено 15-денний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для подання відзиву на позовну заяву.

Вказану ухвалу суду відповідачі отримали 12.07.2021 Офіс Генерального прокурора України та Державна казначейська служба України, що підтверджується підписами представників у рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення.

Відзивів на позовну заяву до суду не надходило.

Розгляд даної справи здійснюється в порядку ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі, КАС України).

Судом встановлено, що рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 11.09.2020 №500/2083/20 позов ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора, Державної казначейської служби України про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії та стягнення моральної шкоди задовольнити частково; визнано протиправними дії Офісу Генерального прокурора у формі не розгляду електронного запиту ОСОБА_1 за Вих.№ВСВ-1961-09-29/66-К/2020/5 від 01.08.2020; зобов`язано Офіс Генерального прокурора розглянути по суті електронний запит ОСОБА_1 за Вих.№ВСВ-1961-09-29/66-К/2020/5 від 01.08.2020, та надати інформацію про те, якою (якими) нормою (нормами) (стаття, частина, пункт, підпункт, абзац) якого Закону (вказати повну та точну назву нормативно-правового акту), передбачено строки, порядок та процедуру оскарження рішення члена кадрової комісії з розгляду дисциплінарних скарг про вчинення прокурором дисциплінарного проступку та здійснення дисциплінарного провадження щодо прокурорів про відмову у відкритті дисциплінарного провадження; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 01.02.2021 у справі №500/2083/20 апеляційну скаргу Офісу Генерального прокурора задоволено частково, рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 11.09.2020 змінено, виклавши мотивувальну частину рішення в редакції цієї постанови; в решті рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2020 року залишено без змін.

Ухвалою Верховного суду України від 12.04.2021 касаційну скаргу Офісу Генерального прокурора на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 11 вересня 2020 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 01 лютого 2021 року у справі № 500/2083/20 за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора, Державної казначейської служби України про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії та стягнення моральної шкоди - повернено особі, яка її подала.

У відповідь на електронне звернення від 01.08.2020 №ВСВ-1961-09-29/66-К/2020/5 щодо строку, порядку та процедури оскарження рішення члена кадрової комісії з розгляду дисциплінарних скарг про вчинення прокурором дисциплінарного проступку та здійснення дисциплінарного провадження щодо прокурорів у відкритті дисциплінарного провадження, Офісом Генерального прокурора надано відповідь від 09.04.2021 №27/2-1113вих-21.

Вважаючи, що така відповідь містить недостовірну інформацію, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає, що відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, частиною першою статті 5 Закону України "Про інформацію" передбачено, що кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів.

Згідно із частиною другою статті 7 Закону України "Про інформацію", ніхто не може обмежувати права особи у виборі форм і джерел одержання інформації, за винятком випадків, передбачених законом. Суб`єкт інформаційних відносин може вимагати усунення будь-яких порушень його права на інформацію.

Частиною другою статті 11 Закону України "Про інформацію" передбачено, що кожному забезпечується вільний доступ до інформації, яка стосується його особисто, крім випадків, передбачених законом.

Статтею 1 вказаного Закону України "Про доступ до публічної інформації" від 13 січня 2011 року №2939-VI (надалі, Закон №2939) передбачено, що публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.

Згідно статті 10 Закону №2939, кожна особа має право: 1) знати у період збирання інформації, але до початку її використання, які відомості про неї та з якою метою збираються, як, ким і з якою метою вони використовуються, передаються чи поширюються, крім випадків, встановлених законом; 2) доступу до інформації про неї, яка збирається та зберігається; 3) вимагати виправлення неточної, неповної, застарілої інформації про себе, знищення інформації про себе, збирання, використання чи зберігання якої здійснюється з порушенням вимог закону; 4) на ознайомлення за рішенням суду з інформацією про інших осіб, якщо це необхідно для реалізації та захисту прав та законних інтересів; 5) на відшкодування шкоди у разі розкриття інформації про цю особу з порушенням вимог, визначених законом.

Обсяг інформації про особу, що збирається, зберігається і використовується розпорядниками інформації, має бути максимально обмеженим і використовуватися лише з метою та у спосіб, визначений законом.

Розпорядники інформації, які володіють інформацією про особу, зобов`язані: 1) надавати її безперешкодно і безкоштовно на вимогу осіб, яких вона стосується, крім випадків, передбачених законом; 2) використовувати її лише з метою та у спосіб, визначений законом; 3) вживати заходів щодо унеможливлення несанкціонованого доступу до неї інших осіб; 4) виправляти неточну та застарілу інформацію про особу самостійно або на вимогу осіб, яких вона стосується. Зберігання інформації про особу не повинно тривати довше, ніж це необхідно для досягнення мети, задля якої ця інформація збиралася. Відмова особі в доступі до інформації про неї, приховування, незаконне збирання, використання, зберігання чи поширення інформації можуть бути оскаржені.

Статтею 19 Закону України "Про доступ до публічної інформації" передбачено, що запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні. Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту. Запит на інформацію може бути індивідуальним або колективним. Запити можуть подаватися в усній, письмовій чи іншій формі (поштою, факсом, телефоном, електронною поштою) на вибір запитувача. Письмовий запит подається в довільній формі.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що доступ до публічної інформації, крім передбаченої цим Законом публічної інформації з обмеженим доступом, щодо якої існує спеціальний порядок її поширення, можливо за допомогою двох способів, а саме: отримання такої інформації з загальнодоступних встановлених законом джерел оприлюднення суб`єктами владних повноважень публічної інформації, або за результатами надання такої інформації - у відповідь на конкретне відповідне звернення особи.

Статтею 23 Закону України "Про доступ до публічної інформації" забезпечено право запитувача інформації на оскарження рішень, дій чи бездіяльності розпорядників інформації. Відповідно до частини 2 наведеної статті встановлено, що запитувач має право оскаржити: 1) відмову в задоволенні запиту на інформацію; 2) відстрочку задоволення запиту на інформацію; 3) ненадання відповіді на запит на інформацію; 4) надання недостовірної або неповної інформації; 5) несвоєчасне надання інформації; 6) невиконання розпорядниками обов`язку оприлюднювати інформацію відповідно до статті 15 цього Закону; 7) інші рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації, що порушили законні права та інтереси запитувача.

Частиною 3 цієї ж статті встановлено, що оскарження рішень, дій чи бездіяльності розпорядників інформації до суду здійснюється відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України.

Проте, як слідує з матеріалів справи, відповідачем надано відповідь на електронний запит позивача, в якому зазначено, що строки, порядок та процедуру оскарження рішення члена кадрової комісії про відмову у відкритті дисциплінарного провадження передбачено абзацом третім пункту 13 розділу І Порядку розгляду кадровою комісією скарг про вчинення прокурором дисциплінарного проступку, здійснення дисциплінарного провадження та прийняття рішення за результатами дисциплінарного провадження, затвердженого наказом Генерального прокурора від 4 листопада 2019 року № 266 відповідно до підпункту 8 пункту 22 розділу П «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури».

Крім цього, зазначено, що у разі незгоди особи, яка подала дисциплінарну скаргу, з рішенням про відмову у відкритті дисциплінарного провадження за її скаргою, вона може подати скаргу на таке рішення до кадрової комісії протягом двадцяти днів з дня його прийняття. Член комісії, що прийняв рішення про відмову у відкритті дисциплінарного провадження не бере участі у голосуванні при розгляді скарги на таке рішення. Розгляд комісією скарги відбувається на найближчомузасіданні комісії без запрошення особи, яка її подала, з наступним письмовим повідомленням такої особи про результати розгляду. За результатами розгляду скарги комісія приймає рішення про скасування рішення про відмову увідкритті дисциплінарного провадження або залишає його в силі.

Водночас, суд зазначає, що предметом спірних правовідносин у даній справі є процедура надання відповіді, яка передбачена законом, і не досліджує зміст такої відповіді та достовірність інформації, яка викладена у відповіді.

Поряд з цим, не є предметом розгляду даної справи строки, порядок та процедуру оскарження рішення члена кадрової комісії про відмову у відкритті дисциплінарного провадження.

Також, статтею 56 Конституції України гарантовано право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень. У свою чергу, відповідно до частини п`ятої статті 21 Кодексу адміністративного судочинства України, вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктів публічно-правових відносин, або вимоги про витребування майна, вилученого на підставі рішення суб`єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше такі вимоги вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.

Зі змісту вказаної норми випливає, що у такому порядку розглядаються адміністративним судом вимоги про відшкодування як матеріальної, так і моральної шкоди. Основною умовою такого розгляду є те, щоб така вимога була заподіяна (похідною) протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктів публічно-правових відносин і якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір.

Водночас, положеннями статті 23 Цивільного кодексу України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи (частина 2 статті 23 ЦК України).

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (частина 3статті 23 ЦК України).

Так, згідно із правовою позицією Пленуму Верховного Суду України, викладеною у постанові від 31.03.1995 №4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", моральною шкодою є втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Крім того, Верховний Суд України у вищевказаній постанові Пленуму зазначає, що в позовній заяві про відшкодування моральної шкоди повинні бути зазначені обставини того, у чому полягає моральна шкода, якими діями, рішеннями вона завдана та якими доказами вона підтверджена. Факт заподіяння шкоди доводить позивач.

Обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачу моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

У відповідності до вимог Кодексу адміністративного судочинства України, обов`язок доказування спричиненої моральної шкоди, її розміру та інших обставин, покладається на особу, що позивається із таким позовом.

Водночас у позові позивачем не надано суду належних доказів на підтвердження завдання йому відповідачем моральної шкоди у розмірі 59824,40 грн., у зв`язку із чим суд дійшов переконання, що відсутні правові підстави для стягнення на користь позивача моральної шкоди.

Європейський суд з прав людини зауважив, що оцінка моральної шкоди за своїм характером є складним процесом, за винятком випадків, коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, § 62, ЄСПЛ від 12.07.2007).

Відповідно до статей 9, 77 КАС кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно статті 90 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Також, суд враховує, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Таким чином, розглядаючи запит позивача відповідач діяв на підставі та з дотриманням встановленого законами України порядку, використавши свої повноваження з метою, з якою такі повноваження надані, у зв`язку із чим даний позов до задоволення не підлягає.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено та підписано 29 липня 2021 року.

Копію рішення надіслати учасникам справи.

Реквізити учасників справи:

позивач - ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 );

відповідачі: Офіс Генерального прокурора (місцезнаходження: вул. Різницька,13/15, м. Київ, Центральна Частина Києва, Київ,01601 код ЄДРПОУ:00034051); Державна казначейська служба України (місцезнаходження: вул. Бастіонна 6, м. Київ 14,01014 код ЄДРПОУ:37567646).

Головуюча суддя Дерех Н.В.