Рішення № 98637829, 26.07.2021, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

26 липня 2021 року м. Рівне №460/5058/21

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді О.М. Дудар, розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом

Рівненського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів доПриватного акціонерного товариства «Дубенський завод гумово-технічних виробів». про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені, В С Т А Н О В И В:

Рівненське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі – позивач) звернулося з позовом до Приватного акціонерного товариства «Дубенський завод гумово-технічних виробів» (далі – відповідач, ПрАТ «Дубенський завод гумово-технічних виробів») про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені у загальній сумі 269481,77грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що в порушення вимог Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" відповідач не забезпечив визначеного нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, що є підставою для застосування адміністративно-господарських санкцій та пені.

Ухвалою суду від 19.05.2021 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.

10.06.2021 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву. В обґрунтування заперечень вказано, що відповідачем були вжиті всі передбачені чинним законодавством заходи щодо створення робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю та недопущення правопорушення, яке є підставою для застосування штрафних санкцій, визначених статтею 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні», а саме: створено робочі місця для таких осіб та своєчасно, достовірно, в повному обсязі проінформовано відповідні установи, організовано розміщення оголошень про наявність вакантних посад. За наведених підстав відповідач просив у задоволенні позову відмовити повністю.

Розглянувши позовну заяву та відзив, дослідивши письмові докази, суд встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Приватне акціонерне товариство «Дубенський завод гумово-технічних виробів» (ідентифікаційний код 02971506; місцезнаходження: 35600, Рівненська обл., м.Дубно, вул.Млинівська, буд.69) є юридичною особою, що забезпечує робочими місцями фізичних осіб та відповідно до вимог чинного законодавства перебуває на обліку за місцем реєстрації у Рівненському обласному відділенні Фонду соціального захисту інвалідів.

Відповідно до наданого відповідачем звіту за формою №10-ПІ про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю за 2020 рік, середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу ПрАТ «Дубенський завод гумово-технічних виробів» у 2020 році становила 165 осіб, середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність - 3 особи, кількість осіб з інвалідністю - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», - 7 осіб, середньорічна заробітна плата штатного працівника становить 67356,97грн (а.с.6).

За недотримання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю позивачем нараховано відповідачу адміністративно-господарські санкції у сумі 269427,88грн та пеню за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у сумі 53,89грн. (за 1 день прострочення) (а.с.7).

Відповідач вказані санкції в добровільному порядку не сплатив, що стало підставою звернення позивача до суду про стягнення вказаних сум в примусовому порядку.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Правові засади соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні, що гарантують їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість особам з інвалідністю вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними здібностями і інтересами, визначаються Законом України від 21.03.1991 №875-ХІІ "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" (далі – Закон №875-ХІІ).

Відповідно до ч.1 ст.19 Закону №875-ХІІ, для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Згідно із ст.20 Закону №875-ХІІ, підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю , фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Адміністративно-господарські санкції за незайняті особами з інвалідністю робочі місця не є податком, збором (обов`язковим платежем), обов`язкова сплата яких передбачена Конституцією України та Податковим кодексом України, а є заходом впливу на правопорушника у сфері господарювання у зв`язку зі скоєнням правопорушення.

Таким чином, за своєю правовою природою вказані штрафні санкції є адміністративно-господарськими санкціями, тобто одним із видів господарсько-правової відповідальності.

Відповідно до ч.1 ст.218 Господарського кодексу України (далі – ГК України), підставою для господарсько-правової відповідальності учасника господарських правовідносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Згідно із ч.2 ст.218 ГК України, учасник господарських правовідносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Отже, при вирішенні питання про правомірність стягнення адміністративно-господарських санкцій слід виходити із загальних норм права відносно відповідальності за порушення зобов`язань та встановлення в діях або бездіяльності роботодавця складу правопорушення з метою застосування юридичної відповідальності у вигляді адміністративно-господарських санкцій. Елементами правопорушення є вина та наявність причинного зв`язку між самим порушенням та його наслідками.

Відповідно до статті 18 Закону №875-XII, забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, і звітувати Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно з ч.1 ст.18-1 Закону №875-XII, особа з інвалідністю, яка не досягла пенсійного віку, не працює, але бажає працювати, має право бути зареєстрованою у державній службі зайнятості як безробітна.

Частиною 3 статті 18-1 Закону №875-XII передбачено, що державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у особи з інвалідністю кваліфікації та знань, з урахуванням її побажань.

Аналіз наведених норм вказує на те, що обов`язок щодо працевлаштування осіб з інвалідністю покладено як на суб`єктів господарювання, так і на державу, від імені якої діють відповідні державні служби зайнятості.

Обов`язок суб`єкта господарювання полягає у виділенні та створенні робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, створенні умов праці та надання інформації державній службі зайнятості, необхідної для працевлаштування осіб з інвалідністю.

Поряд з цим, обов`язок підприємства зі створення робочих місць для осіб з інвалідністю не супроводжується його обов`язком займатися пошуком таких осіб для працевлаштування.

Відповідно до п.4 ч.3 ст.50 Закону України «Про зайнятість населення» №5067-VI від 05.07.2012, роботодавці зобов`язані своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про попит на робочу силу (вакансії).

Порядок подання інформації про наявність вакансій врегульовано Порядком подання форми звітності №3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" затверджено Наказом Міністерства соціальної політики України від 31.05.2013 №316 (у редакції наказу Міністерства соціальної політики України 05.12.2016 №1476), зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17.06.2013 за №988/23520.

Вказаним Порядком встановлена єдина форма призначена для інформування центру зайнятості та населення про наявність вільних робочих місць, в тому числі призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю, та порядок її подання.

Судом встановлено, що упродовж 2020 року відповідачем щомісячно подавалися до Дубенського міського центру зайнятості звіти за формою 3-ПН «Звіт про наявність вакансій», а саме: від 21.01.2020, від 18.02.2020, від 23.03.2020, від 23.04.2020, від 12.05.2020, від 25.06.2020, від 18.06.2020, від 20.07.2020, від 16.08.2020, від 22.09.2020, від 20.10.2020, від 18.11.2020, від 21.12.2020 (а.а.с.18-38).

Зазначене свідчить про дотримання відповідачем вказаних вимог законодавства.

Крім того, відповідач розміщував в друкованих засобах масової інформації (газета "Замок") оголошення про можливість працевлаштування осіб з інвалідністю (а.а.с.40-63).

Відповідно до ч.1 ст.18 Закону №875-XII, забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Наведене свідчить про те, що на підприємство покладається обов`язок самостійного працевлаштування осіб з інвалідністю шляхом створення робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю та інформування про таку кількість створених робочих місць органи працевлаштування осіб з інвалідністю, в тому числі і центри зайнятості. У свою чергу, закон не покладає обов`язок на підприємство здійснювати самостійний пошук працівників - осіб з інвалідністю.

При цьому, жодних доказів про те, що відповідачем не виділено та не створено робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, позивачем не надано, факту протиправної відмови у працевлаштуванні осіб з інвалідністю ПрАТ «Дубенський завод гумово-технічних виробів» - суду не доведено.

Враховуючи те, що відповідачем вчинено усі передбачені чинним законодавством заходи для працевлаштування осіб з інвалідністю, а робочі місця упродовж 2020 року залишилися вакантними з незалежних від ПрАТ «Дубенський завод гумово-технічних виробів» причин, у Рівненського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів відсутні правові підстави вимагати сплати відповідачем адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для осіб з інвалідністю, працевлаштування яких здійснюється органами державної влади, місцевого самоврядування та громадськими організаціями осіб з інвалідністю за умови наявності вакантних робочих місць.

Отже, позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Такі висновки суду узгоджуються з правовою позицією, викладеною Верховним Судом України у постановах від 07.02.2018 у справі №П/811/693/17, від 17.05.2018 у справі №804/8007/16 та від 13.06.2018 у справі №819/639/17.

Згідно зі статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За приписами ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про безпідставність позовних вимог та відмовляє в задоволенні позову.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позовних вимог Рівненського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Приватного акціонерного товариства «Дубенський завод гумово-технічних виробів» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або справу розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: Рівненське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (вул.Замкова, буд.10а, кв.1, м.Рівне, 33000, ідентифікаційний код 13979356).

Відповідач: Приватне акціонерне товариство «Дубенський завод гумово-технічних виробів» (вул.Млинівська, буд.69, м.Дубно, Рівненська область, 35603, ідентифікаційний код 02971506).

Рішення складено 26 липня 2021 року.

Суддя О.М. Дудар