Рішення № 98637729, 13.07.2021, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 липня 2021 року м. ПолтаваСправа №440/7866/20

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Петрової Л.М.,

за участю:

секретаря судового засідання: Зоріної І.М.,

представника позивача: Дашка М.В.,

представника відповідача: Копачинської І.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом фізичної особи-підприємця фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Полтавській області про визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

28.12.2020 фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДПС у Полтавській області про визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішень від 23.10.2019 №0172553-5133-1603 та №0172552-5133-1603.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що відповідач порушив права та інтереси позивача у сфері публічно-правових відносин через безпідставне збільшення суми грошових зобов`язань за платежем податок на нерухоме майно.

Підставою прийняття оспорюваних у справі податкових повідомлень-рішень став висновок контролюючого органу про наявність у позивача нерухомого майна, відмінного від земельної ділянки. Однак, ОСОБА_1 заперечує проти наявності у нього об`єктів нерухомості у розумінні статті 266.2.1 Податкового кодексу України, протягом 2016-2019 років, що є, на думку позивача, підставою для скасування спірних податкових повідомлень-рішень.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 04.01.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за цим позовом.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 04 січня 2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі.

Ухвалами Полтавського окружного адміністративного суду від 16.04.2021 вирішено перейти до розгляду справи за правилами загального позовного провадження; замінено відповідача Головного управління ДПС у Полтавській області (ідентифікаційний код 43142831) на його правонаступника - Головне управління ДПС у Полтавській області як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (код ВП 44057192).

Ухвалами Полтавського окружного адміністративного суду від 19.05.2021 закрито підготовче провадження, зупинено провадження у справі для отримання письмових доказів та примирення до 07.07.2021 до 15:00.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 07.07.2021 поновлено провадження у справі.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд задовольнити позов.

Представник відповідача проти позову заперечував, просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

У наданому суду відзиві на позов відповідач обґрунтовує свою позицію тим, що відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно у власності позивача перебувають об`єкти нерухомості: житловий будинок, за адресою АДРЕСА_1 , загальною площею 157,4 кв.м. та житловий будинок, за адресою АДРЕСА_2 , загальною площею 742,6 кв.м., на підставі чого та відповідно до вимог підпункту 266.7.1 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України проведено обчислення податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2018 рік на винесено податкові повідомлення - рішення від 23.10.2019 №0172553-5133-1603 та №0172552-5133-1603. При цьому, відповідач зауважив, що в основу нарахування податкових повідомлень-рішень з урахуванням вимог ст. 266 ПК України, взято офіційну інформацію є Єдиного державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні матеріали, всебічно та повно з`ясувавши всі обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті, судом встановлено.

23.10.2019 Головним управлінням ДПС у Полтавській області згідно підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України та відповідно до підпункту 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України винесено ОСОБА_1 податкові повідомлення – рішення, в яких визначено суму податкового зобов`язання за платежем: податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів житлової нерухомості :

- №0172553-5133-1603 на суму 38823,50 грн /а.с. 39/;

- №0172552-5133-1603 на суму 2930,00 грн /а.с. 40/.

Позивач не погоджуючись з податковими повідомленнями - рішеннями, вважаючи їх протиправними та такими, що підлягають скасуванню звернувся з відповідним позовом до суду.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов наступних висновків.

Спірні правовідносини врегульовані Податковим кодексом України №2755-VI від 02.12.2010 року (далі - ПК України).

Стаття 67 Конституції України передбачає, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

У відповідності до підпункту 10.1.1 пункту 10.1 статті 10 ПК України податок на майно належать до місцевих податків.

Згідно пункту 10.3 статті 10 ПК України місцеві ради в межах повноважень, визначених цим Кодексом, вирішують питання відповідно до вимог цього Кодексу щодо встановлення податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) та встановлення збору за місця для паркування транспортних засобів, туристичного збору.

Відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи. Згідно підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий борг - сума грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання.

Згідно з підпунктом 14.1.175. пункту 14.1. статті 14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до підпункту 266.1.1. пункту 266.1. статті 266 ПК України платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка (підпункт 266.2.1. пункт 266.2. статті 266 ПК України).

Згідно підпункту 266.3.1. пункту 266.3. статті 266 ПК України базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.

Відповідно підпункту 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 ПК України база оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

Ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування (пп. 266.5.1. п. 266.5. ст. 266 ПК України).

Згідно з підпунктом "г" підпункту 266.7.1 пункту 266.7 статті 266 ПК України обчислення суми податку з об`єкта/об`єктів житлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості за наявності у власності платника податку об`єкта (об`єктів) житлової нерухомості, у тому числі його частки, що перебуває у власності фізичної чи юридичної особи - платника податку, загальна площа якого перевищує 300 квадратних метрів (для квартири) та/або 500 квадратних метрів (для будинку), сума податку, розрахована відповідно до підпунктів "а" - "г" цього підпункту, збільшується на 25000 гривень на рік за кожен такий об`єкт житлової нерухомості (його частку).

Відповідно підпункту 266.7.2. пункту 266.7. статті 266 ПК України податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його податкової адреси (місцем реєстрації) до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).

Щодо новоствореного (нововведеного) об`єкта житлової та/або нежитлової нерухомості податок сплачується фізичною особою-платником починаючи з місяця, в якому виникло право власності на такий об`єкт.

Контролюючі органи за місцем проживання (реєстрації) платників податку в десятиденний строк інформують відповідні контролюючі органи за місцезнаходженням об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості про надіслані (вручені) платнику податку податкові повідомлення-рішення про сплату податку у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Нарахування податку та надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень про сплату податку фізичним особам - нерезидентам здійснюють контролюючі органи за місцезнаходженням об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності таких нерезидентів.

Згідно підпункту 266.7.3. пункту 266.7. статті 266 ПК України платники податку мають право звернутися з письмовою заявою до контролюючого органу за місцем проживання (реєстрації) для проведення звірки даних щодо: об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності платника податку; розміру загальної площі об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності платника податку; права на користування пільгою із сплати податку; розміру ставки податку; нарахованої суми податку.

У разі виявлення розбіжностей між даними контролюючих органів та даними, підтвердженими платником податку на підставі оригіналів відповідних документів, зокрема документів на право власності, контролюючий орган за місцем проживання (реєстрації) платника податку проводить перерахунок суми податку і надсилає (вручає) йому нове податкове повідомлення-рішення. Попереднє податкове повідомлення-рішення вважається скасованим (відкликаним).

Частиною першою статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 01 липня 2004 року №1952-IV (Далі Закону від 01.04.2004 року №1952-IV) передбачено, що 1) державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; 2) Державний реєстр речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав) - єдина державна інформаційна система, що забезпечує обробку, збереження та надання відомостей про зареєстровані речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об`єкти та суб`єктів таких прав; 3) заявник: власник, інший правонабувач, сторона правочину, у яких виникло речове право, або уповноважені ними особи - у разі подання документів для проведення державної реєстрації набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав.

Згідно частини першої статті 3 Закону від 01.04.2004 №1952-IV загальними засадами державної реєстрації прав є:1) гарантування державою об`єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження; 2) обов`язковість державної реєстрації прав у Державному реєстрі прав; 3) публічність державної реєстрації прав;4) внесення відомостей до Державного реєстру прав виключно на підставах та в порядку, визначених цим Законом;5) відкритість та доступність відомостей Державного реєстру прав.

Статтею 4 Закону від 01.04.2004 №1952-IV передбачено, що державній реєстрації прав підлягають:1) право власності; 2) речові права, похідні від права власності: право користування (сервітут); право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); право забудови земельної ділянки (суперфіцій); право господарського відання; право оперативного управління; право постійного користування та право оренди (суборенди) земельної ділянки; право користування (найму, оренди) будівлею або іншою капітальною спорудою (їх окремою частиною), що виникає на підставі договору найму (оренди) будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), укладеного на строк не менш як три роки; іпотека; право довірчої власності; інші речові права відповідно до закону; 3) право власності на об`єкт незавершеного будівництва; 4) заборона відчуження та арешт нерухомого майна, податкова застава, предметом якої є нерухоме майно, та інші обтяження.

З урахуванням досліджень письмових доказів, а також вимог Законів, судом встановлено, що 29.12.2004 до Державного реєстру прав власності на нерухоме майно, на підставі договору купівлі-продажу ВВТ №159976 від 14.12.2004, посвідченого приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Веселовським А.Г. внесено запис про державну реєстрацію за позивачем на праві власності житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 157,4 м кв., розмір частки власності визначено 1/1, приватна власність /а.с. 75 зворотній бік-76/.

Також, 15.05.2003 до Державного реєстру прав власності на нерухоме майно, на підставі договору купівлі-продажу ВАК №329770 від 12.05.2003, посвідченого приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Ганночкою О.В. внесено запис про державну реєстрацію за ОСОБА_1 на праві власності житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 742,6 м кв., розмір частки власності визначено 1/1, приватна власність /а.с. 88 зворотній бік/.

Частиною першою статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 01 липня 2004 року №1952-IV визначено, що 1) державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; 2) Державний реєстр речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав) - єдина державна інформаційна система, що забезпечує обробку, збереження та надання відомостей про зареєстровані речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об`єкти та суб`єктів таких прав.

Судом досліджені залучені до матеріалів справи копії інформаційної довідки ФОП ОСОБА_2 №060/16 від 16.03.2016 про знесення житлового будинку загальною площею 154,7 кв.м, придбаного ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 14.12.2004 та договору купівлі-продажу земельної ділянки площею 938 кв.м від 15.12.2006, які надані представником позивача на підтвердження відсутності у ОСОБА_1 об`єктів нерухомості.

Разом з тим, суд вважає, що надані документи не підтверджують відсутність у позивача нерухомого майна, оскільки договір купівлі продажу земельної ділянки не свідчить про продаж/відчуження будинку; довідка про знесення будинку є підставою для припинення права власності на будинок, тому що тільки відомості державного реєстру вказують на офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Однак, станом на дату прийняття спірних податкових повідомлень-рішень від 23.20.2019 власником зазначеного вище нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно значиться ОСОБА_1 , що підтверджується витягами з реєстру та іншими матеріалами.

Оскільки відомості державного реєстру вказують на офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, яке було зареєстровано за позивачем ОСОБА_1 , у податкового органу існував обов`язок прийняти податкові повідомлення-рішення щодо нарахування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Отже, оскаржувані податкові повідомлення рішення прийнято правомірно, з урахуванням вимог Закону.

Стаття 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із статтею 129 Конституції України однією із основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до положень, закріплених статтею 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Статтею 73 КАС України передбачено належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно статей 74-76 КАС України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Як визначено частиною першою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до частин першої-третьої статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, зважаючи на наведені вище норми законодавства та встановлені судом обставини справи, суд вважає, що в задоволенні адміністративного позову слід відмовити в повному обсязі.

Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 2, 5, 9, 72-80, 90, 139, 241-246, 250, 255 КАС України, суд,

В И Р І Ш И В:

Відмовити в задоволенні позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Полтавській області (вул. Європейська, 4, м. Полтава, Полтавська область, 36014, код ЄДРПОУ 44057192) про визнання неправомірними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня його складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 29.07.2021.

Суддя Л.М. Петрова