Рішення № 98637584, 29.07.2021, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа№380/3313/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 липня 2021 року м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Карп`як О.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження за процедурою письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправними і скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП - НОМЕР_1 ) звернулася з вказаним позовом до Головного управління Державної податкової служби у Львівській області (вул. Сахарова, 35, м. Львів, 79003; код ЄДРПОУ - 43143039) в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення № 11142- 5113- 1303 від 13.03.2019 року, щодо податкового зобов`язання за платежем «орендна плата з фізичних осіб 18010900» за 2019 рік в сумі 12 361, 92 грн..

За результатами автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено головуючого суддю Карп`як О.О.

Позовні вимоги мотивовані тим, що право власності на земельну ділянку, було набуто 29 травня 2019 року, в зв`язку з чим вважає, що у зв`язку з переходом права власності даної земельної ділянки та припинення дії договору оренди землі від 01.08.2019 року відсутні підстави сплачувати податкове зобов`язання з орендної плати з фізичних осіб. В зв`язку з зазначеним позивач вважає податкове повідомлення-рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Ухвалою судді від 17 березня 2021 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Після відкриття провадження у справі судом встановлено, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у ст. 160, 161 КАС України, відтак, відповідно до ч. 13 ст. 171 КАС України ухвалою суду від 20.07.2021 позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачу п`ятиденний строк з дня одержання цієї ухвали для усунення недоліків позовної заяви.

На виконання вимог ухвали суду від 20 липня 2021 року представник позивача подав до суду заяву на усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою від 28 липня 2021 року продовжено розгляд справи.

Ухвалою від 28 липня 2021 року закрито провадження у справі в частині позовних вимог.

Відповідач у відзиві на позовну заяву проти позову заперечив, зазначивши, що позивач є платником земельного податку, а тому спірні податкові повідомлення-рішення є правомірними та не підлягають скасуванню.

Дослідивши матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

01 серпня 2018 року між Львівською міською радою в особі директора Департаменту містобудування Львівської міської ради Коровайника Сергія Степановича (Орендодавець) та гр. ОСОБА_1 , гр.. ОСОБА_2 , (Орендар) було укладено договір оренди землі на земельну ділянку для обслуговування нежитлової будівлі з кадастровим номером 4610136300:02:004:0055, яка розташована у АДРЕСА_2 . Згідно умов договору в оренду передається земельна ділянка загальною площею 0,0233 га у тому числі під забудову - 0,0066 га під покриттям -0,0167 га. На земельній ділянці розміщені об`єкти нерухомого майна.

29 травня 2019 року між Львівською міською радою в особі директора Департаменту містобудування Львівської міської ради Коровайника Сергія Степановича з однією сторони (Продавець) та громадянами України гр. ОСОБА_1 , гр.. ОСОБА_2 з іншої сторони (Покупці) укладено договір купівлі - продажу земельної ділянки. Предметом даного договору є придбання Покупцями земельної ділянки площею 0, 0233, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , в рівних частках, а саме по Ѕ частці праві власності на земельну ділянку, що пропорційно належним часткам приміщень, що розташовані на вищезазначеній земельній ділянці. Пунктом 1.3. даного Договору передбачено, що об`єктом договору є земельна ділянка, категорія якої за цільовим призначенням: землі житлової та громадської забудови. Кадастровий номером земельної ділянки 4610136300:02:004:0055.

Головним управлінням ДФС у Львівській області прийнято податкове повідомлення - рішення № 11143-5113-1303 від 13.03.2019 року, яким ОСОБА_1 нараховано податкові зобов`язання з орендної плати з фізичних осіб за 2019 рік, у розмірі 23 556, 62 грн.

Позивач, не погодившись з податковим повідомленням - рішенням звернулася до суду з даним позовом для захисту своїх порушених прав.

Спірні відносини, які виникли між сторонами у справі, з приводу правомірності здійснення відповідачем у справі нарахування спірним рішенням позивачу орендної плати за землю за 2019 р. врегульовано положеннями Земельного кодексу України, Податкового кодексу України та Законом України «Про оренду землі».

Приписами статті 206 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Відповідно до підпункту 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Статтею 270 вказаного Кодексу визначено, що об`єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні, та земельні частки (паї), які перебувають у власності.

За змістом пункту 286.1 статті 286 Податкового кодексу України закріплено, що підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

Згідно із пунктом 287.1 статті 287 Податкового кодексу України власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році.

З умовами статті 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Приписами пунктів 288.1-288.4 статті 288 Податкового кодексу України визначено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Платником орендної плати є орендар земельної ділянки. Об`єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

Відповідно до частини 1 статті 93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Згідно із частиною 9 статті 93 ЗК України відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються законом.

Відповідно до статті 13 Закону України «Про оренду землі» (далі - Закону №161-XIV) договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Умовами статті 31 Закону №161-XIV встановлено, що договір оренди землі припиняється в разі:

закінчення строку, на який його було укладено;

викупу земельної ділянки для суспільних потреб та примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом;

поєднання в одній особі власника земельної ділянки та орендаря;

смерті фізичної особи-орендаря, засудження його до позбавлення волі та відмови осіб, зазначених у статті 7 цього Закону, від виконання укладеного договору оренди земельної ділянки;

ліквідації юридичної особи-орендаря;

відчуження права оренди земельної ділянки заставодержателем;

набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці;

припинення дії договору, укладеного в рамках державно-приватного партнерства, у тому числі концесійного договору (щодо договорів оренди землі, укладених у рамках такого партнерства/концесії).

Договір оренди землі припиняється також в інших випадках, передбачених законом.

Суд зауважує, що у розумінні положень пп.14.1.73, 14.1.136 п.14.1 ст.14, пп.269.1.1, 269.1.2 п.269.1 ст.269, пп.270.1.1 п.270.1 ст.270, п.287.7 ст.287 Податкового кодексу України платником орендної плати є землекористувач, при цьому обов`язок зі сплати орендної плати виникає з моменту набуття (переходу) в установленому законом порядку права користування земельною ділянкою і триває до часу припинення (переходу) такого права.

Таким чином, з моменту набуття права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 0, 0233, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , в рівних частках, а саме по Ѕ частці праві власності на земельну ділянку, що пропорційно належним часткам приміщень, що розташовані на вищезазначеній земельній ділянці з кадастровим номером земельної ділянки 4610136300:02:004:0055, згідно договору купівлі продажу земельної ділянки, таке право оренди припинилося, що зумовлює відсутність у позивача обов`язку зі сплати орендної плати.

На підставі викладеного суд дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення № 11142- 5113- 1303 від 13.03.2019 року, винесене ГУ ДПС у Львівській області без урахування усіх фактичних обставин, які мали значення для прийняття рішень, а тому є протиправним та підлягає скасуванню в частині оспорюваної позивач суми 12361,92 грн.

Частиною другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та, враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про задоволення позову повністю.

Щодо стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача 5000,00 гривень понесених ним витрат на правничу допомогу суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту п`ятого частини першої статті 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує як розподілити між сторонами судові витрати.

Згідно із частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до частин першої, другої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Компенсація витрат на професійну правничу допомогу здійснюється у порядку, передбаченому статтею 134 Кодексу адміністративного судочинства України, яка не обмежує розмір таких витрат.

Відповідно до частин першої, другої статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

За змістом пункту першого частини третьої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Відповідно до частин четвертої, п`ятої статті 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до пункту другого частини третьої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Суд встановив, що на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивач надав суду:

- копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 1642 від 10 березня 2010 року;

- копію договору про надання правової допомоги № 476/2 від 18.01.2021 року.

Суд встановив, що 18 січня 2021 року між адвокатом Лисович Іваном Ігоровичем (Виконавець, Адвокат) та Александренко Аллою Вікторівною (Клієнт) (надалі Сторони) укладено договір про надання правової допомоги (Договір).

Відповідно до пункту 1.1 Договору за цим Договором Адвокат бере на себе зобов`язання надати правову допомогу в обсязі та на умовах, передбачених даним Договором, з приводу оскарження до адміністративного суду податкових повідомлень - рішень, винесених ГУ ДПС у Львівській області щодо сплати оренди землі.

Сторони домовилися, що за роботу виконану Адвокатом, Клієнт сплачує гонорар в розмірі 5000 грн. (пункт 4.1. Договору).

Суд наголошує на тому, що згідно з пунктом другим частини третьої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Представник відповідача у відзиві на позов зазначив, що у матеріалах позовної заяви платіжне доручення та акт наданих послуг правової допомоги - відсутні, відтак на думку відповідача, позивачем не доведено про те, що розмір витрат є реальним та такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтований.

Суд частково погоджується із думкою відповідача та встановив наступне.

Суд зазначає, що ця адміністративна справа згідно положень статей 4, 12 КАС України є справою незначної складності, з невеликим обсягом досліджуваних доказів, яка розглядається судом в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними матеріалами у справі.

Так, предмет спору у цій справі не є складним, містить лише один епізод спірних правовідносин, не потребує вивчення великого обсягу фактичних даних, обсяг і складність складених процесуальних документів не є значними.

Також, у матеріалах справи відсутні підтвердження фактичної сплати позивачкою витрат на правничу допомогу адвокату Лисович Івану Ігоровичу (квитанція, платіжне доручення,тощо), що є підставою для відмови у стягненні таких витрат.

За умовами п. 4.1 договору від 18.01.2021 №476/2, клієнт сплачує адвокату гонорар в розмірі 5000 грн.

Таким чином, суд вважає, що фактичний обсяг витрат, які сторона сплатила у зв`язку з наданням професійної правничої допомоги, не підтверджено належними та допустимими доказами, а тому приходить до висновку, що вимога про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу не підлягає задоволенню.

Щодо стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача сплаченого судового збору суд зазначає таке.

Згідно із частиною першою статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною другою цієї ж статті передбачено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до правил частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 72,77,94, 241 -246, 262, 295 КАС України , суд -

в и р і ш и в :

Позов задоволити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 11142- 5113- 1303 від 13.03.2019 року винесене ГУ ДФС у Львівській області, в частині податкового зобов`язання за платежем «орендна плата з фізичних осіб 18010900» за 2019 рік в сумі 12 361, 92 грн.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП - НОМЕР_1 ) понесені нею судові витрати (судовий збір) у розмірі 908 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Львівській області (вул. Сахарова, 35, м. Львів, 79003; код ЄДРПОУ - 43143039).

У стягненні витрат на правничу допомогу відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 29 липня 2021 року.

Суддя Карп`як Оксана Орестівна