Рішення № 98637573, 28.07.2021, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа№380/12632/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 липня 2021 року м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Карп`як О.О., розглянув у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Рибницької сільської ради Дрогобицького району Львівської області про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання до вчинення дій ,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) звернувся з вказаним позовом до Рибницької сільської ради Дрогобицького району Львівської області (Львівська обл., Дрогобицький район, с. Рибник, вул. Тимошенка,3; РНОКПП - 20857180) в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність Рибницької сільської ради Дрогобицького району Львівської області, яка полягає у не присвоєнні поштової адреси житловому будинку загальною площею 58,10 м.кв., житловою площею 36,40 м.кв., який розташований за адресою: АДРЕСА_2 ;

- зобов`язати Рибницьку сільську раду Дрогобицького району Львівської області присвоїти поштову адресу житловому будинку загальною площею 58,10 м.кв., житловою площею 36,40 м.кв., який розташований за адресою: АДРЕСА_2 , право власності, яке визнано за рішення апеляційного суду Львівської області від 01.11.2016 р., справа № 442/96/15 за позивачем.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що відповідачем не виконується рішення Апеляційного суду Львівської області від 01 листопада 2016 року у справі № 442/96/15, стосовно реєстрації права власності на будинок без присвоєння поштового номера - житловому будинку загальною площею 58,10 м.кв., житловою площею 36,40 м.кв., який розташований за адресою: АДРЕСА_2 , без номера. Таким чином відповідач протягом тривалого часу не приймає жодного рішення за заявами позивача, чим допустив бездіяльність, яка, на думку позивача, є протиправною.

Ухвалою суду від 04 січня 2021 позовну заяву залишено без руху. Встановлено строк для усунення недоліків позовної заяви. На виконання ухвали суду від 04 січня 2021 року позивач подав заяву від 10 лютого 2021 року про виправлення недоліків позовної заяви.

Ухвалою суду від 15 лютого 2021 року призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін та запропоновано відповідачам у п`ятнадцятиденний строк з дня отримання зазначеної ухвали, надати (надіслати) суду відзив на позов, а також всі письмові докази.

Рибницька сільська рада Дрогобицького району Львівської області ухвалу суду від 15 лютого 2021 року про відкриття спрощеного позовного провадження в адміністративній справі без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами отримала, 08.06.2021 року, що підтверджується трекінгом відправлення № 7901829446556 .

Разом з тим, відзив на адресу суду від Рибницької сільської ради Дрогобицького району не надходив.

Згідно з ч. 4 ст. 159 КАС України подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Відповідно до ч. 6 ст. 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Суд наголошує, що відповідачем не повідомлено суд про причини неподання відзиву на позов, як і не надходило заяв від відповідача щодо продовження процесуального строку для подання відзиву.

Відтак, суд вважає за можливе та необхідне вирішити справу на підставі наявних у ній доказів.

Суд, з`ясувавши обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, встановив наступне.

Рішенням Апеляційного суду Львівської області від 01 листопада 2016 року у справі № 442/96/15 (провадження № 22-ц/783/3578/16), апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 07 квітня 2016 року скасовано. Ухвалено нове рішення. Позов задоволено частково. Визнано за ОСОБА_1 право власності на спадкове майно в порядку спадкування за законом, а саме: на житловий будинок загальною площею 58,10 кв.м., житловою площею 36,40 кв.м., який розташований за адресою: АДРЕСА_2 , після смерті батька - ОСОБА_2 , який був спадкоємцем ОСОБА_3 . В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Позивач вважає, що рішення Апеляційного суду Львівської області від 01 листопада 2016 року у справі № 442/96/15, не може бути реалізовано шляхом реєстрації його права власності на будинок без присвоєння поштового номера - житловому будинку загальною площею 58,10 м.кв., житловою площею 36,40 м.кв., який розташований за адресою: АДРЕСА_2 , без номера, право власності на яке визнано за рішенням Апеляційного суду Львівської області від 01.11.2016 р., справа № 442/96/15 за ОСОБА_1 .

З матеріалів справи, судом встановлено, що 09 листопада 2016 року ОСОБА_1 звернувся із заявою до Голови Рибницької сільської ради в якій просив, присвоїти поштову адресу житлового будинку по АДРЕСА_2 , без номера, в якому на даний час розташований фельшерсько - акушерський пункт. В додатку до позовної заяви було надано рішення Львівського апеляційного суду на право власності на спадкове майно, в порядку спадкування за законом.

Аналогічного змісту заява була написана позивачем 15 жовтня 2020 року.

Проте, жодної відповіді та рішення за результатами розгляду заяв позивача Рибницька сільська рада Дрогобицького району Львівської області не надавала та не приймала.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Зазначені критерії є вимогами для суб`єкта владних повноважень, який приймає відповідне рішення, вчиняє дії чи допускає бездіяльність.

Таким чином, суд з`ясовує, чи використане повноваження, надане суб`єкту владних повноважень, з належною метою; обґрунтовано, тобто вчинено через вмотивовані дії; безсторонньо, тобто без проявлення неупередженості до особи, стосовно якої вчиняється дія; добросовісно, тобто щиро, правдиво, чесно; розсудливо, тобто доцільно з точки зору законів логіки і загальноприйнятих моральних стандартів; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, тобто з рівним ставленням до осіб; пропорційно та адекватно; досягнення розумного балансу між публічними інтересами та інтересами конкретної особи.

За змістом статті 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Статтею 328 Цивільного кодексу України встановлено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.

Частиною третьою статті 24 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21.05.1997 № 280/97 ВР, (далі - Закон № 280/97 ВР) передбачено, що органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише в межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України.

Відповідно до підпункту 10 пункту "б" статті 30 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до делегованих законом повноважень виконавчого органу сільської, селищної, міської ради в галузі житлово-комунального господарства віднесено облік та реєстрацію відповідно до закону об`єктів нерухомого майна незалежно від форми власності.

Згідно статті 40 цього ж Закону, виконавчі органи сільських, селищних, міських рад, крім повноважень, передбачених цим Законом, здійснюють й інші надані їм законом повноваження.

Процедуру присвоєння та зміни адреси об`єкта будівництва та об`єкта нерухомого майна визначає Тимчасовий порядок реалізації експериментального проекту з присвоєння адрес об`єктам будівництва та об`єктам нерухомого майна, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27.03.2019 №367 (надалі - Тимчасовий порядок №367, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Пунктом 29 Тимчасового порядку №367 визначено, що до заяви про присвоєння адреси об`єкту будівництва або об`єкту нерухомого майна додаються:

копія документа, що посвідчує право власності або користування земельною ділянкою, на якій споруджується (споруджено) об`єкт нерухомого майна, - якщо таке право власності або користування земельною ділянкою не зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно;

викопіювання з топографо-геодезичного плану у масштабі М 1:500 із зазначенням місця розташування запланованих об`єктів будівництва, а також головного входу до будинку (для будинків);

копія документа, що дає право на виконання будівельних робіт, - у разі присвоєння адреси об`єкту будівництва та якщо такий документ не внесений до єдиного реєстру документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів;

копія документа, що засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта, - у разі присвоєння адреси об`єкту нерухомого майна та якщо такий документ не внесений до єдиного реєстру документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів.

Копії документів, які подаються для присвоєння адреси об`єкту будівництва, об`єкту нерухомого майна, засвідчуються замовником будівництва (його представником).

Згідно з пунктом 31 Тимчасового порядку №367 підставами для відмови у присвоєнні адреси об`єкту будівництва, об`єкту нерухомого майна є: подання неповного пакету документів, визначених пунктом 29 цього Порядку; виявлення неповних або недостовірних відомостей у поданих документах, що підтверджено документально; подання заяви особою, яка не є замовником будівництва або уповноваженою ним особою; подання заяви до уповноваженого органу з присвоєння адреси, який не має повноважень приймати рішення про присвоєння адреси на відповідній території.

Однак, з вищеописаних доказів судом встановлено, що Рибницька сільська рада за заявою позивача від 15 жовтня 2020 року з дня її отримання - 30 жовтня 2020 року, що підтверджується квитанцією «Укрпошта» та трекінгом відправлення № 8210806151207, не прийняла жодного вмотивованого рішення та відмови, що свідчить про ухилення відповідача від виконання покладених на нього Законом № 280/97-ВР та Тимчасового порядку №367, обов`язків.

Судом не береться до уваги подана представником позивача до позовної заяви звернення позивача (заява від 09 листопада 2016 року) до Голови Рибницької сільської ради, оскільки в матеріалах справи відсутні докази скерування та отримання відповідачем заяви від 09.11.2016 року.

Бездіяльність - певна форма поведінки суб`єкта владних повноважень, яка полягає у невиконанні ним дій, які він повинен був і міг вчинити відповідно до покладених на нього посадових обов`язків згідно із законодавством України.

Зважаючи, що відповідачем у відповідності до Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" та Тимчасового порядку №367, безпідставно не приймається рішення про присвоєння поштової адреси житловому будинку або про відмову в присвоєнні такої, суд вважає обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню вимогу позивача про визнання такої бездіяльності відповідача протиправною.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання Рибницьку сільську раду Дрогобицького району Львівської області присвоїти поштову адресу житловому будинку загальною площею 58,10 м.кв., житловою площею 36,40 м.кв., який розташований за адресою: АДРЕСА_2 , право власності, яке визнано за рішення апеляційного суду Львівської області від 01.11.2016 р., справа № 442/96/15 за ОСОБА_1 , суд виходить з наступного.

Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини (частина 2 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України).

Згідно з статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Як зазначено Європейським судом з прав людини у пункті 57 Рішення по справі "Желтяков проти України" від 09.06.2011 (Заява №4994/04): "… Беручи до уваги свою прецедентну практику з цього питання, Суд вважає, що невиконання протягом значного часу рішення суду, що підлягає примусовому виконанню на користь заявника, національні органи влади порушили його права, що гарантуються пунктом 1 статті 6 Конвенції та статтею 1 Першого протоколу. Відповідно мало місце порушення цих положень.".

Крім того, у пункті 53 Рішення по справі "ОСОБА_2 проти України" від 29.06.2004 (Заява №18966/02) Європейський суд з прав людини зазначив: "… Суд нагадує свою практику, що неможливість для заявника домогтися виконання судового рішення, винесеного на його чи її користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, що викладене у першому реченні пункту першого статті 1 Протоколу №1 (див. серед інших джерел, "Бурдов проти Росії", заява №59498/00, параграф 40, ЄСПЛ 2002-III; "Ясіуньєне проти Латвії", заява №41510/98, параграф 45, 6 березня 2003 року).".

Одним з основоположних аспектів верховенства права є вимога щодо юридичної визначеності, згідно з якою у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів (див. справу "Брумареску проти Румунії" (Brumarescu v. Romania) [GC], заява № 28342/95, п. 61, ECHR 1999-VII). Юридична визначеність вимагає поваги до принципу res judicata (див. там же, п.62), тобто поваги до остаточного рішення суду.

Згідно з частиною четвертою статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні (абзац 2 частини четвертої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України).

Пленум Вищого адміністративного суду України в пункті 10.3 Постанови від 20.05.2013 № 7 "Про судове рішення в адміністративній справі" зазначив, що суд може ухвалити постанову про зобов`язання відповідача прийняти рішення певного змісту, за винятком випадків, коли суб`єкт владних повноважень під час адміністративних процедур відповідно до закону приймає рішення на основі адміністративного розсуду.

Згідно з Рекомендацією № R (80) 2 ОСОБА_9 Міністрів РЄ державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятою ОСОБА_9 Європи 11 травня 1980 року на 316-й нараді заступників міністрів, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності. Вона пов`язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб`єкта. Він не може ухилятися від реалізації своєї компетенції, але і не має права виходити за її межі.

Тобто, дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб`єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають в застосуванні суб`єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень.

Зважаючи на обставини справи та наведені норми закону, враховуючи, що на час розгляду справи настання для позивача негативних наслідків пов`язано з бездіяльністю Рибницької сільської ради Дрогобицького району щодо неприйняття рішення щодо присвоєння поштової адреси житловому будинку або про відмову в присвоєнні такої, суд вважає, що достатнім та ефективним способом захисту порушених прав позивача є саме зобов`язання відповідача розглянути заяву позивача від 15 жовтня 2020 року з прийняттям відповідного рішення про присвоєння поштової адреси житловому будинку або про відмову в присвоєнні такої, а не про його безумовне затвердження як вимагає позивач.

Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Положеннями частини 1 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

При вирішенні даного спору суд бере до уваги, що у цьому випадку обов`язок доведення законності дій суб`єкта владних повноважень покладено саме на відповідача, який жодного доказу на підтвердження правомірності своїх дій щодо відмови у задоволенні заяви позивача, не надав.

Таким чином, суд встановив, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з частиною третьою статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених вимог.

Частиною восьмою статті 139 КАС України визначено, що у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Позивачем за подання до суду даного позову сплачений судовий збір у розмірі 840,00 грн, що підтверджується дублікатами квитанцій № 0.0.2006707417.1 від 08.02.2021 року та № 0.0.2006509879.1 від 08.02.2021 року.

Суд зауважує, що даний спір виник внаслідок протиправної бездіяльності (неправильних дій) відповідача - суб`єкта владних повноважень, а також, що позовні вимоги підлягають задоволенню лише з коригуванням обраного позивачем способу захисту порушеного права, тому сплачений позивачем судовий збір у розмірі 840,00 грн підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 72-77, 90, 94, 139, 242-246, 250, 257-262 КАС України, суд

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Рибницької сільської ради Дрогобицького району Львівської області (Львівська обл., Дрогобицький район, с. Рибник, вул. Тимошенка,3; РНОКПП - 20857180) про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Рибницької сільської ради Дрогобицького району Львівської області щодо неприйняття рішення за заявою ОСОБА_1 від 15 жовтня 2020 року.

Зобов`язати Рибницьку сільську раду Дрогобицького району Львівської області розглянути заяву ОСОБА_1 від 15 жовтня 2020 року з прийняттям вмотивованого рішення за наслідками її розгляду.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Рибницької сільської ради Дрогобицького району Львівської області (Львівська обл., Дрогобицький район, с. Рибник, вул. Тимошенка,3; РНОКПП - 20857180) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати по сплаті судового збору в сумі 840,00 грн (вісімсот сорок гривень).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду із врахуванням п.п15.5 п.5 розділу VII Перехідні положення КАС України протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 28 липня 2021 року.

Суддя Карп`як Оксана Орестівна