Рішення № 98637549, 29.07.2021, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа№380/8214/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 липня 2021 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Потабенко В.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Львівського прикордонного загону (військова частина 2144) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Львівського прикордонного загону (військова частина 2144) (далі – ЛПЗ (ВЧ 2144), відповідач) з такими вимогами:

- визнати протиправною бездіяльність Мостиського прикордонного загону (військова частина 1494) щодо непроведення повного розрахунку із ОСОБА_1 на день виключення із списків особового складу та усіх видів забезпечення 09.08.2019 у зв`язку із звільненням з військової служби;

- зобов`язати Львівський прикордонний загін (військова частина 2144) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середнє грошове забезпечення за період із 10.08.2019 до повного фактичного розрахунку по 13.05.2021.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач 09.08.2019 при звільненні його з військової служби та виключенні зі списків особового складу не провів з ним повного розрахунку при звільненні, а саме не виплатив одноразову грошову допомогу при звільненні з військової служби в розмірі 50% місячного грошового забезпечення, матеріальну допомогу на оздоровлення за 2019 рік, компенсацію за неотримане речове майно, компенсація за невикористані дні додаткової відпустки, індексації грошового забезпечення. Наголосив, що повний розрахунок при звільненні з позивачем був проведений лише 14.05.2021. Таким чином, позивач зазначає, що періодом затримки розрахунку при звільненні є період з 10.08.2019 по 13.05.2021. У зв`язку з цим, звернувся з позовом до суду про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за вказаний період.

Ухвалою судді від 31.05.2021 відкрито провадження у справі та вирішено проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників сторін.

26.07.2021 відповідач подав відзив на позовну заяву (вх. №53548). Зазначив, що на день виключення позивача із списків особового складу загону та усіх видів забезпечення 09.08.2019, спору між позивачем та Львівським прикордонним загоном щодо виплачених сум не було. Представник відповідача вважає, що кошти не нараховувалися та не належали для виплати позивачу на день його звільнення. Лише після звернення виник спір щодо виплат при звільненні. Представник відповідача наголосив, що підставою для виплати передбаченого ст. 117 КЗпП України відшкодування відповідно до ч. 1 цієї статті є: нарахування сум належних працівникові при звільненні, відсутність спору щодо їх розміру; невиплата нарахованих сум в день звільнення. Підставою для виплати передбаченого ст. 117 КЗпП України відшкодування відповідно до ч. 2 цієї статті є: нарахування сум належних працівникові при звільнені; незгода працівника з нарахованими/ненарахованими сумами, що стало підставою для виникнення трудового спору, який вирішився на користь працівника. Середній заробіток за час розрахунку за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, спрямованих на захист прав щодо отримання винагороди за виконану роботу, яка нарахована, але не виплачена. Таким чином, враховуючи вищезазначене, здійснений Львівським прикордонним загоном (військова частина 2144) розрахунок і виплата сум належних позивачу при звільненні ОСОБА_1 не оскаржувалися. Отже, оскільки при нарахуванні і виплаті позивачу належних при звільненні сум був відсутній спір щодо їх розміру, підстави для застосування до спірних правовідносин положень ст. 117 КЗпП України відсутні. У зв`язку з цим, просив у задоволенні позову відмовити повністю.

Ухвалою від 29.07.2021 у задоволенні клопотання представника відповідача про залишення позову без розгляду відмовлено.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Оскільки відсутні клопотання будь-якої зі сторін про розгляд справи у судовому засіданні з викликом сторін, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі факти, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті, суд дійшов до наступних висновків.

Судом встановлено, що наказом начальника 93 прикордонного загону Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України м. Мостиська № 215-ОС від 09.08.2019 старшого прапорщика ОСОБА_1 , інспектора прикордонної служби 1 категорії – інструктора кінологічної групи відділення інспекторів прикордонної служби “Шегині” (тип А) відділу прикордонної служби “Шегині” І категорії (тип Б), звільнено за підп. “а” п.2 ч.5 ст. 26 Закону України “Про військовий обов`язок і військову службу” у запас, та виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення з 09.08.2019 року.

У зв`язку з тим, що на час виключення із списків особового складу відповідач не виплатив позивачу усіх належних йому сум грошового забезпечення, позивач звертався з позовом до суду.

Так, рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 27.10.2020 у справі №380/6200/20, яке було залишено без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13.01.2021, було визнано протиправними дії та бездіяльність Мостиського прикордонного загону (військова частина 1494) в частині виплати позивачу допомоги на оздоровлення у 2016 та 2017 роках передбаченої п. 1 ст. 10-1 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей”, без врахуванням у складі місячного грошового забезпечення для обрахунку вказаних виплат щомісячної додаткової грошової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 року № 889; зобов`язати Мостиський прикордонний загін (військова частина 1494) нарахувати та виплатити позивачу недоплачену допомогу на оздоровлення у 2016 та 2017 роках з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 року № 889; визнати протиправною бездіяльність Мостиського прикордонного загону (військова частина 1494) щодо нездійснення нарахування та виплати позивачу на день звільнення компенсації за невикористані дні додаткової відпустки передбаченої ч. 4 ст. 10-1 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” та постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2012 року №702 за період з 2013 по 2019 роки; зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки передбаченої ч. 4 ст. 10-1 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” та постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2012 року № 702 за період з 2013 по 2019 роки.

З матеріалів справи видно, що повний розрахунок при звільненні з позивачем проведено 14.05.2021.

Вважаючи, що непроведення повного розрахунку при звільненні дає позивачу право на стягнення в судовому порядку середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні до повного розрахунку, позивач звернувся з вказаним позовом до суду.

При вирішенні спору суд керувався наступним.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною ст. 43 Конституції України визначено, що кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Згідно з ч. 1 ст. 47 Кодексу законів про працю України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Відповідно до приписів ст. 116 Кодексу законів про працю України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану нею суму.

Згідно зі ст. 117 Кодексу законів про працю України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

За загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.

Непоширення норм Кодексу законів про працю України на військовослужбовців стосується саме порядку та умов визначення норм оплати праці (грошового забезпечення) та порядку вирішення спорів щодо оплати праці.

Питання ж відповідальності за затримку розрахунку при звільненні військовослужбовців зі служби (зокрема, затримку виплати як грошового забезпечення, так і затримку виплати грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки) не врегульовані положеннями спеціального законодавства. Це питання врегульовано Кодексом законів про працю України.

Враховуючи те, що спеціальним законодавством, яке регулює оплату праці військовослужбовців, не встановлено відповідальність роботодавця за невиплату або несвоєчасну виплату працівнику всіх належних сум, суд дійшов висновку про можливість застосування положень статей 116 та 117 Кодексу законів про працю України як таких, що є загальними та поширюються на правовідносини, які виникають під час звільнення з військової служби.

Вказана позиція суду узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постановах від 01.03.2018 року у справі №806/1899/17 та від 31.05.2018 року у справі №823/1023/16.

Отже, позивачу станом на день його звільнення з військової служби та виключення із списків особового складу не було виплачено усіх належним позивачу сум грошового забезпечення.

Вказана обставина свідчить про те, що при звільненні відповідач не провів з позивачем повного розрахунку, що вказує на протиправну бездіяльність Львівського прикордонного загону щодо проведення повного розрахунку з позивачем.

Для встановлення початку перебігу строку звернення працівника до суду з вимогою про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.

Суд враховує, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.02.2020 у справі № 821/1083/17 зазначила, що на переконання Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, висновок, викладений у рішенні ЄСПЛ від 08.04.2010 у справі Меньшакова проти України, а саме у п. 57 рішення, не узгоджується та суперечить практиці Верховного Суду України, за яким після ухвалення судового рішення про стягнення заборгованості із заробітної плати роботодавець не звільняється від відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП України, а саме виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, тобто за весь період невиплати власником або уповноваженим ним органом належних працівникові при звільненні сум (постанова від 15.09.2015 провадження №21-1765а15). Оскільки ухвалення судового рішення про стягнення з роботодавця виплат, які передбачені після звільнення, за загальними правилами, встановленими Цивільним кодексом України, не припиняє відповідний обов`язок роботодавця, то відшкодування, передбачене ст. 117 Кодексу законів про працю України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця, у спосіб, спеціально передбачений для трудових відносин, за весь період такого невиконання, у тому числі й після прийняття судового рішення.

Зважаючи на приписи ч. 2 ст. 116 Кодексу законів про працю України, відповідач зобов`язаний був провести з позивачем повний розрахунок при звільненні, проте виконав свій обов`язок в повному обсязі лише 14.05.2021.

Враховуючи, що працівникові не було виплачено усіх належних йому сум грошового забезпечення при звільненні, що вказує на не проведення з позивачем повного розрахунку при звільненні,суд зазначає про наявність підстав для зобов`язання нарахувати та виплатити середній заробіток за весь період затримки розрахунку.

При цьому, суд звертає увагу на те, що як роз`яснено у пункті 32 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 №9 “Про практику розгляду судами трудових спорів”, у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку за час вимушеного прогулу в зв`язку з незаконним звільненням або переведенням, відстороненням від роботи, невиконанням рішення про поновлення на роботі, затримкою видачі трудової книжки або розрахунку він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи.

Згідно зі ст. 27 Закону України “Про оплату праці” порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Обчислення середнього заробітку працівників здійснюється відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100.

Згідно з абзацом першим пункту 2 Порядку №100 обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки.

Абзацом третім пункту 2 Порядку №100 передбачено, що у всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.

Відповідно до абзацу першого пункту 2 Порядку №100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Отже, оскільки позивача звільнено з військової служби 09.08.2019, а остаточний розрахунок при звільненні проведений 14.05.2021, позивачу належить до виплати середнє грошове забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні з 10.08.2019 по день фактичного розрахунку – 13.05.2021 включно.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України та ч. 2 ст. 2 КАС України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити повністю.

Оскільки суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі, за правилами, визначеними ст. 139 КАС України, судові витрати позивача у вигляді судового збору компенсуються за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 2, 19-20, 22, 26-26, 73-77, 139, 241– 246, 250, 255, 262, 295 КАС України, суд, -

в и р і ш и в :

позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність Мостиського прикордонного загону (військова частина 1494) щодо проведення повного розрахунку із ОСОБА_1 на день виключення із списків особового складу та усіх видів забезпечення 09.08.2019 у зв`язку із звільненням з військової служби.

Зобов`язати Львівський прикордонний загін (військова частина 2144) (код ЄДРПОУ 14321653, адреса: 79010, м. Львів, вул. Личаківська, 74) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) середнє грошове забезпечення за період із 10.08.2019 по 13.05.2021 включно.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Львівського прикордонного загону (військова частина 2144) (код ЄДРПОУ 14321653, адреса: 79010, м. Львів, вул. Личаківська, 74) в користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) 908 (дев`ятсот вісім) гривень рівно судових витрат у вигляді судового збору.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 29.07.2021

Суддя Потабенко В.А.