Ухвала суду № 98635545, 29.07.2021, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа № 638/8120/17

Провадження № 6/638/455/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 липня 2021 року Дзержинський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого - судді Штих Т.В.

за участі секретаря - Овчаренко К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Харкові заяву представника комунального підприємства «Харківводоканал» про поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання у справі за заявою комунального підприємства «Харківводоканал» про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 за надані послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, -

встановив:

Заявник звернувся до Дзержинського районного суду м. Харкова з заявою про поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання у справі про стягнення з боржників на користь комунального підприємства „Харківводоканал» заборгованості за надані послуги з централізованого водопостачання та водовідведення за період з 01.08.2013 по 30.04.2017 в сумі 7143,97 грн..

В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що 14 липня 2017 року виданий судовий наказ Дзержинським районний судом м. Харкова, яким стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь КП “Харківводоканал”, заборгованість за надані послуги з централізованого водопостачання та водовідведення в розмірі 7143 грн. 97 коп. із них: за надані послуги з централізованого водопостачання за період з 01 серпня 2013 р. по 30 квітня 2017 р. у розмірі 3051 грн. 35 коп.; за надані послуги з централізованого водовідведення за період з 01 серпня 2013 р. по 30 квітня 2017 р. у розмірі 2580 грн. 34 коп.; інфляційних витрат 1296 грн. 49 коп.; три відсотки річних 215 грн.79 коп..

Судовий наказ Дзержинського районного суду м. Харкова від 14.07.2017 набрав законної сили 09.12.2017. З датою набрання законної сили заявник його не отримував.

КП «Харківводоканал» неодноразово зверталось до Дзержинського районного суду м. Харкова з заявами про видачу судового наказу 05.11.2018, 11.09.2019, 05.08.2020 і тільки 29.04.2021 отримано два судових накази, строк пред`явлення яких до виконання сплинув 09.12.2020.

Таким чином, стягувачем пропущено строк пред`явлення виконавчого документ до виконання з незалежних від нього причин.

В судове засідання стягувач не з`явився, причину неявки суду не повідомив, про дату та час судового засідання був повідомлений своєчасно та належним чином.

Боржники в судове засідання не з`явилися, причину неявки суду не повідомили, про дату та час судового засідання були повідомлені своєчасно та належним чином.

Відповідно до ч. 3 ст. 433 ЦПК України заява про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання розглядається в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Їх неявка не є перешкодою для вирішення питання про поновлення пропущеного строку.

На підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України у зв`язку з неявкою всіх учасників справи, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 14 липня 2017 року виданий судовий наказ Дзержинським районний судом м. Харкова, яким стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь КП “Харківводоканал”, заборгованість за надані послуги з централізованого водопостачання та водовідведення в розмірі 7143 грн. 97 коп. із них: за надані послуги з централізованого водопостачання за період з 01 серпня 2013 р. по 30 квітня 2017 р. у розмірі 3051 грн. 35 коп.; за надані послуги з централізованого водовідведення за період з 01 серпня 2013 р. по 30 квітня 2017 р. у розмірі 2580 грн. 34 коп.; інфляційних витрат 1296 грн. 49 коп.; три відсотки річних 215 грн.79 коп..

05.11.2018, 11.09.2019 та 05.08.2020 Комунальне підприємство «Харківводоканал» зверталося до суду із заявами про видачу судового наказу.

З довідкового листа до справи вбачається, що представником Комунального підприємства «Харківводоканал» отримано 2 копії судового наказу 29 квітня 2021 року.

Відповідно до частини п`ятої статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. У пункті 9 частини третьої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Отже, виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Виконання судового рішення відповідно до змісту рішення Конституційного Суду України № 5-рп/2013 від 26 червня 2013 року у справі № 1-7/2013, є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд справи судом.

Стаття 6 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) гарантує право на справедливий судовий розгляд та закріплює принцип верховенства права, на якому будується демократичне суспільство, і найважливішу роль судової системи в здійсненні правосуддя. Проте, право на справедливий суд було б позбавлено сенсу, якщо б допускало невиконання остаточних судових рішень, які набрали законної сили.

Як вбачається з усталеної практики Європейського суду з прав людини невід`ємною частиною «права на суд» та фундаментальним аспектом верховенства права є принцип правової визначеності (певності), який включає дотримання принципу остаточності судового рішення.

У розумінні практики Європейського суду частина 1 статті 6 Конвенції передбачає не лише доступ до правосуддя і встановлення порядку судового розгляду, а й гарантує виконання судових рішень з метою запобігання заподіяння шкоди одній із сторін.

Так, згідно з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини право на виконання судового рішення є складовою права на доступ до суду, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід`ємна частина судового розгляду.

Європейський суд наголосив, що пункт 1 статті 6 вказаної Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов`язків. Таким чином, ця стаття проголошує «право на суд», одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак, це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін (пункт 43 рішення від 20 липня 2004 року у справі «Шмалько проти України»).

У справі «Півень проти України» ЄСПЛ констатував порушення статті 6 Конвенції та зазначив, що невиконання судового рішення не може буде виправдано недоліками законодавства, які унеможливлюють його виконання. У цій справі Європейський суд дійшов висновку про відсутність у законодавстві України нормативної бази щодо завдань, покладених на органи виконавчої влади, і констатував порушення пункту 1 статті 6 Конвенції.

За змістом пункту 1 статті 6, статті 13 Конвенції, статті 1 Першого протоколу до Конвенції кожен має право на розгляд його справи упродовж розумного строку судом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб правового захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Відтак, невиконання судових рішень, які набрали законної сили, є неприпустимим і, виходячи з обставин цієї конкретної справи, не може бути виправданим.

У Законі України «Про виконавче провадження» поняття «виконавче провадження» розуміється як завершальна стадія судового провадження (стаття 1). Наведене узгоджується з практикою ЄСПЛ щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка гарантує право на справедливий суд. Так, у рішенні від 19 березня 1997 року у справі «Горнсбі проти Греції, заява №183571/91» (Caseof Hornsbyv. Greece) ЄСПЛ зазначив, що для цілей статті 6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду. Право на звернення до суду було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалось невиконаним на шкоду одній зі сторін…».

19 листопада 2010 року Консультативною радою європейських суддів (КРЄС) прийнято Висновок №13 (2010), який зокрема встановлює, що у державі, яка керується верховенством права, державні органи передусім зобов`язані поважати судові рішення і виконувати їх швидко. Сама ідея державного органу, який відмовляється підкоритися рішенню суду, підриває концепцію примату закону (п. 31).

Частиною 1 статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема, ухвал, постанов судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом.

Частиною 1 статті 12 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.

Частиною 6 статті 12 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що стягувач, який пропустив строк пред`явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення такого строку до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Як передбачено частиною 1 статті 433 ЦПК України у разі пропуску строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено.

Перелік причин, які слід вважати поважними, законодавцем не встановлено.

Так, причина пропуску строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання є поважною, якщо вона відповідає одночасно наступним умовам: це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; ця причина виникла протягом строку, який пропущено; ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування; тобто, якщо свідчить про відсутність у заінтересованої особи об`єктивної можливості подати виконавчий документ до виконання у встановлені строки.

Матеріали справи свідчать про те, що 14 липня 2017 року виданий судовий наказ Дзержинським районний судом м. Харкова, яким стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь КП “Харківводоканал”, заборгованість за надані послуги з централізованого водопостачання та водовідведення в розмірі 7143 грн. 97 коп. із них: за надані послуги з централізованого водопостачання за період з 01 серпня 2013 р. по 30 квітня 2017 р. у розмірі 3051 грн. 35 коп.; за надані послуги з централізованого водовідведення за період з 01 серпня 2013 р. по 30 квітня 2017 р. у розмірі 2580 грн. 34 коп.; інфляційних витрат 1296 грн. 49 коп.; три відсотки річних 215 грн.79 коп..

Строк для пред`явлення судового наказу до виконання у даній справі становив три роки, до 09 грудня 2020 року.

Комунальне підприємство «Харківводоканал» в межах строку пред`явлення судового наказу до виконання неодноразово зверталось до суду із заявами про його видачу, зокрема, 05.11.2018, 11.09.2019 та 05.08.2020, однак лише 29.04.2021 Дзержинський районний суд м. Харкова видав судовий наказ, тобто вже після закінчення строку для його пред`явлення.

З матеріалів справи вбачається, що суд більше трьох років не видавав стягувачу судовий наказ.

Таким чином, у Комунального підприємства «Харківводоканал» не було об`єктивної можливості надати в строк, визначений законом, виконавчі документи для примусового виконання.

Враховуючи зазначене, причини, з якими стягувач пов`язує поважність пропуску строку для пред`явлення судового наказу до виконання, слід вважати поважними, у зв`язку з чим заява комунального підприєстава Харківводоканал» про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документу до виконання підлягає задоволенню.

Керуючись ст. 433 ЦПК України, Законом України "Про виконавче провадження", суд, -

ухвалив:

Заяву представника комунального підприємства «Харківводоканал» про поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання у справі за заявою комунального підприємства «Харківводоканал» про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 за надані послуги з централізованого водопостачання та водовідведення - задовольнити.

Поновити строк для пред`явлення до виконання судового наказу виданого Дзержинським районним судом м. Харкова від 14.07.2017 по справі № 638/8120/17 за заявою комунального підприємства «Харківводоканал» про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 за надані послуги з централізованого водопостачання та водовідведення.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги до Дзержинського районного суду м. Харкова в п`ятнадцятиденний строк з дня проголошення ухвали.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена в день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, протягом 15 днів з дня вручення їй копії ухвали суду.

Суддя: Т.В. Штих.